Оригінальна назва (японською): オーバーロード 16 半森妖精の神人 ［下］/ Ōbārōdo 16 han mori yōsei no shinjin [shita] / OVERLORD [16] The half elf God-kin
Англійська назва: OVERLORD 16 The Half-Elf Demigod. Part II
Інший варіант назви: ОВЕРЛОРД. Том 16. Напівельф-напівбог. Частина 2
Автор: Маруяма Куґане / 丸山くがね (Maruyama Kugane) /Kugane Maruyama
Ілюстратор (дизайн персонажів): so-bin / soy-bin
Рік видання: з липня 2012 і дотепер
Кількість томів: 16
Випуск: триває ?
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Айнз і двійнята залишилися у селі темних ельфів, продовжуючи спілкування з місцевими. Однак вторгнення Теократії дійшло до того, що країна ельфів опинилася на межі завоювання. Айнз придумав план і почав втілювати його в життя.
Переклад з англійської. Звірка тексту з японською, перекладачка не володіє достатніми знаннями японської, тому можливі неточності та помилки.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha,vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Polina Sh., qwertyopdfghjkl.
А також дякую: Lea
У мене є Patreon, Buymeacoffee.
Сторінки у Facebook, Телеграм.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Повелитель. Том 16. Розділ 4-9
Розділ 4. Життя у Селі. Частина 10
– …Борг вдячності?
– Саме так. Оскільки я не планую іти шляхом аптекаря, ви не станете навчати мене вашим таємним знанням, правильно? – Айнз продовжив, не чекаючи на відповідь: – Але я пропоную вам загадкове цілюще зілля, яке до того ж доволі рідкісне. Чи є щось, чого ви готові мене навчити і що відповідатиме цінності цього зілля? Я маю сумніви щодо цього, тож ви в кінцевому підсумку залишитеся мені винні.
– Я міг би дати якісь базові знання і створити враження, що повністю погасив борг. Після цього я б сказав усім, що нічого вам не винен. Ба більше, я навіть міг сказати, що дав знання більш цінні, ніж зілля, і це ви мені винні.
– Як забажаєте.
Аптекар кліпнув очима з виразом обличчя «га?».
– Тут є два недоліки. Перший – ви не зможете збрехати собі. Якщо ви обміняєте щось цінне на базові знання, то обтяжите себе почуттям провини.
– О, та невже?
– А другий – вас почнуть вважати безсоромним. Якщо в майбутньому ви будете з кимось торгувати, то до вас ставитимуться на основі вашої нинішньої поведінки. Крім того, коли я поділюся інформацією з аптекарями в місті, що подумають вони, ті, хто знає більше за мене?
– …Ага. Вони подумають, що цим знання провінційних варварів і обмежуються, а темні ельфи й аптекар, що живуть у лісі, стануть посміховиськом. Мене вважатимуть за дурня, що не знає, наскільки цінним є зілля, або подумають, що я аптекар, який не має знань вартих для торгівлі, чи не так? Або навіть засудять, як безсоромного негідника, який нездатний укласти чесну угоду…
– Вас також можуть похвалити за те, що ви придбали щось дорогоцінне так дешево.
– …Це так думають міські аптекарі? Невже вони не намагаються надати послуги за чесними цінами?
– У місті живуть різні люди. Не можна сказати, що серед них не знайдеться когось, хто буде засліплений короткостроковою вигодою, і не задумається над тим, яке майбутнє на нього чекає. Що ж, я сумніваюся, що такі люди зможуть довго займатися торгівлею – досить швидко з ними ніхто не захоче мати справу. Торговці, які цінують клієнтів, прокладають собі шлях до майбутнього успіху. Як говорять, лише від твоїх зусиль залежить, скільки ти отримаєш.
– Ке-хе-хе, – захихотів майстер-аптекар. Це був перший раз, коли він усміхнувся. – У тебе гарно виходить розмовляти. Ти з самого початку народився з даром красномовства, га?
Айнз відчув полегшення. Він подумав, що ставлення темного ельфа стало емоційно теплішим.
Якщо говорити відверто, то для середньостатистичного продавця більше клопотів завдавав клієнт, який керувався емоціями, а не логікою. Навіть якщо пояснити всі переваги і недоліки, людина все одно надасть перевагу власним почуттям. Це саме той тип людей, які вчора домовлялися про одне, а наступного дня вже говорять про зовсім інше.
Здавалося, першокласні продавці вважали, що якщо вдасться завоювати таких клієнтів, то з ними легше мати справу, але для Айнза або Сузукі Сатору, який твердо сидів у класі середньостатистичних, це був той тип людей, який він волів уникати.
– Мені вперше таке кажуть.
Айнзу ніколи раніше такого не казали.
– Закладаюся, що всі так думають, просто тримають це при собі.
Майстер-аптекар перебував у кращому настрої, ніж був трохи раніше.
– Справді? Мені складно у це повірити.
– Хе-хе-хе. Що ж, раз я маю дати знання в обмін на вартість цього зілля, то в мене не має іншого варіанту, як поділити секретом. Як довго ви будете залишатися в селі?
– У нас немає чітких планів, але ми не затримаємося тут надовго. Максимум сім днів.
Майстер-аптекар підтиснув губи.
– Он воно як… раз так…
Темний ельф замовк, міркуючи. Айнз не став нічого говорити.
– Що ж, за такий короткий час я не зможу навчити вас жодній справжній таємниці. Більшість ліків, які належать до таємних, чутливі до найменших змін – потрібно використовувати нюх і дотик, щоб відчувати ці зміни і відповідно до цього вносити корективи. Чесно кажучи, я б хотів, щоб ви залишилися тут на шість місяців, так би я зміг відточити всі ваші п’ять органів чуття.
Єдиним бажання Айнза було, щоб темний ельф записав рецепт і дав йому, але якби він це сказав, то майстер-аптекар розлютився б.
– Отже, я не можу навчити вам якимось таємницям. Я не знаю чи підходить це з точки зору вартості, але я можу поділитися з вами знаннями, як приготувати деякі рідкісні трави. Чи підходить це?
– Так, це підходить. Я залишу все на ваш розсуд.
– Тоді… відсьогодні ви спите тут. У нас мало часу. Я збираюся міцно вбити ці знання у ваше тіло.
– …Е, що?
Це було погано. Дуже погано.
Айнз хотів звести до мінімуму ймовірність виявлення ілюзії. Крім того, йому не потрібно було їсти, пити, ходити в туалет і спати. Незалежно від того, наскільки добре він відгравав свою роль, зрештою хтось би помітив це.
– Вибачте, але зі мною племінниця і племінник, тому я не можу залишитися тут на весь час. Я не заперечую проти того, щоб ви навчили мене меншій кількості знань. Я обов’язково зроблю належні записи.
– …Ви маєте запам’ятати їх. Робити записи заборонено.
– О…
Айнз замовк.
Він не був упевнений, чи зможе запам’ятати те, чого його будуть навчати.
Звичайно, Айнз повністю віддавав себе грі Іґґдрасілль, а тому не мав труднощів із запам’ятовуванням тої великої кількості інформації. Однак цього разу у нього не було ні краплі інтересу до того, що він збирався вивчати. Думка про те, щоб спробувати все запам’ятати, примусила його похитати головою.
Чи не став би начальник нервувати, якби працівники просто слухали, не роблячи нотаток?
Сузукі Сатору, звичайно, саме так і думав, але майстер-аптекар витлумачив його мовчання інакше.
– Здається, ви незадоволені. Але знаєте що? Я не питав вас про те, як було приготоване це зілля. Пам’ятайте цей момент, розглядаючи умови.
– Мене трохи турбує момент про те, що не можна робити записів… Я не впевнений у своїй пам’яті. Мені б хотілося, щоб ви дозволили зробити кілька нотаток, це допомагає запам’ятовуванню.
– Про це не може бути й мови! – бризнув слиною майстер-аптекар. – Ваше тіло має запам’ятати це! Будь-якого учня аптекаря навчають визначати вагу предмета на долоні!
Здавалося, що якщо він продовжить наполягати на своєму, то це не приведе ні до чого хорошого. Айнз задумався над тим, чи слід збрехати.
Він не мав наміру говорити, що брехати не варто. Концепція білої брехні існувала непросто так. Але йому хотілося уникнути зловмисного обману.
«…Така морока».
З їхньої розмови виходило, що Айнз стане учнем темного ельфа й отримає особливе інтенсивне навчання. Але він не планував робити чогось настільки грандіозного. Єдине, чого йому хотілося, це отримати від майстра-аптекаря якесь корисне знання, якщо таке є. Так би він зміг мимохідь глянути на знання травології темних ельфів. І якби виявилося, що вона більш досконала, ніж у Чаклунському Королівстві, то в майбутньому вони якимось чином змогли б отримати ці знання. Наприклад, надіславши учнів.
Його справжня мета тут – здобути шматочок знань, щоб з ними повернутися до дому і дослідити. Айнз аж ніяк не планував заглиблюватися у вивчення аптекарської справи.
Відверто кажучи, хоча він сказав, що платою буде знання, його б потішило навіть те, якби вдалося взяти приготованого зілля і передати Нфірею. Проблем би не виникло. Мабуть. Айнз був упевнений, що він би зміг проаналізувати, з яких інгредієнтів зроблене зілля.
«Хм. Можливо, я зробив помилку при встановленні першого контакту. Але… це був єдиний спосіб його зацікавити… Саме завдяки цьому ми взагалі розмовляємо. Крім того, навіть якби не вдалося зрозуміти, з яких інгредієнтів складалося отримане зілля, це все одно не буде марним, бо його можна буде досліджувати… Що ж мені робити? Ні, спочатку мені потрібно вирішити, чи маю я брехати. І якщо так, то про що брехати?»
– Ну?!
Схоже, він не мав часу на роздуми. А раз так, то йому доведеться довірити все випадку.
– …Мій наставник говорив дещо подібне.
Майстер-аптекар кілька разів кивнув головою і буркнув собі під ніс, що, природно, навіть міські аптекарі це розуміли.
– Але він також говорив: ти – дурний, тому обов’язково роби записи, щоб мені не довелося повторювати одне і теж до нескінченності.
– …Га? – очі майстра-аптекаря розширилися. Потім його брови піднялися: – …дурний… кажете?
– Так, це те, що говорив наставник.
– Я-ясно… Ні, ні, наставники завжди суворі зі своїми учнями. Я впевнений, що він не це мав на увазі. Не зовсім це. Я маю на увазі, що ваші аргументи були логічно обґрунтованими і ви спритно заблокували мені шляхи до ухилення. Жоден справжній дурень не зміг би цього зробити.
«Тепер він мене втішає…»
Темні ельфи це чи ні, але схоже мало, хто міг знайти відповідні слова, коли співрозмовник заявляв «Я дурний». Цей світ був складним для життя, тому Айнз подумав, що майстер-аптекар умиє руки, але, очевидно, це було не так.
У нього були змішані почуття з цього приводу, але він не мав іншого вибору, тому продовжив гнути свою лінію.
– Упевнений, що проблема в мені. Моя пам’ять настільки погана.
– О-он як…
Слова Айнза прозвучали серйозно, тож майстер-аптекар відвів погляд.
Настала довга мовчанка.
Швидше за все, темний ельф відмовиться його навчати, пояснивши це тим, що якщо Айнз не може правильно вимірювати інгредієнти, то зробить отруту.
Однак раптом майстер-аптекар сказав голосом, ніби його осяяло:
– Я зрозумів.
Поки Айнз міркував над тим, що сталося, темний ельф на мить продемонстрував приголомшене обличчя. Це навіть можна було сплутати з помилкою, бо все сталося дуже швидко, майстер-аптекар майже негайно повернувся до свого звичного виразу обличчя. Але Айнз був точно впевнений, що йому не здалося.
Він напружився, бо не знав, що відбувалося у голові майстра-аптекаря, але було зрозуміло, що зараз прозвучить рішення.
Айнзу здалося, що над плечем темного ельфа завис знайомий демон, який усміхався йому.
«…Що відбувається? Сподіваюся, не буде нічого дивного, правда?»
– У такому разі в мене немає вибору… Щонайбільше сім днів, але ви також можете піти раніше, чи не так? Маючи такий короткий період, я не можу марнувати час на повторення. Тому пообіцяйте спалити нотатки, коли запам’ятаєте записане, добре?
Айнз не знав, що змінило думку майстра-аптекаря, тому відповів з обережністю, але постарався приховати це.
– …Так, обіцяю.
– От і добре. Ви просили чогось складного, тож я вас цьому і навчу. Це буде важкий урок, але потім не приходьте до мене плакати, гаразд?
Айнз не пам’ятав, щоб просив про щось подібне, але відкинув це убік і сказав:
– Чи не могли б ви навчати мене лагідно?
В аптекаря відвисла щелепа, а потім він зробив таке обличчя, ніби щойно проковтнув жука.
Айнз не мав нічого проти сурових інструкцій, але, безперечно, надавав перевагу лагідному підходу, якщо була така можливість.
– Неймовірно…
– Я маю на увазі, що не хочу, аби мене побили розпеченою кочергою або чимось таким.
– Н-невже ваш наставник таке робив?!
– Ні, не робив, але…
– …І я такого не робитиму!
– Радий це чути.
Айнз підняв руки, усміхаючись, майстер-аптекар насуплено глянув на нього.
– Хаа. Тепер я починаю розуміти вашу особистість. І мені стає шкода вашого наставника. Що ж, почнемо навчання зараз. Я розповім вам про деякі ліки і їхнє застосування. Хоча навчати вас буде марно, якщо ви вже про них знаєте… Або і ні. Буде досить непогано дізнатися про різницю у використанні тощо. У будь-якому разі, ви можете сказати мені, чого хочете навчитися.
– Дякую. Але спочатку одне запитання. Ви згодні на усну домовленість?
Якщо темний ельф захоче, щоб Айнз щось підписав, або, що ще гірше, застосував якесь зв’язувальне заклинання, тому йому, можливо, краще буде вдати, що вони ніколи про це не говорили.
– Згоден. Довіра важлива, чи не так? Якщо ви зробите з них книгу, рано чи пізно вона потрапить до моїх рук. Тоді я буду зневажати вас. Вас і всіх міських аптекарів.
– Зрозумів, це має сенс. Звичайно, я не хочу завдати шкоди їхній репутації. Обіцяю, що не буду перетворювати записи на книгу і розповсюджувати.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon, Buymeacoffee і Банка.Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥