Оригінальна назва (японською): オーバーロード 16 半森妖精の神人 ［下］/ Ōbārōdo 16 han mori yōsei no shinjin [shita] / OVERLORD [16] The half elf God-kin
Англійська назва: OVERLORD 16 The Half-Elf Demigod. Part II
Інший варіант назви: ОВЕРЛОРД. Том 16. Напівельф-напівбог. Частина 2
Автор: Маруяма Куґане / 丸山くがね (Maruyama Kugane) /Kugane Maruyama
Ілюстратор (дизайн персонажів): so-bin / soy-bin
Рік видання: з липня 2012 і дотепер
Кількість томів: 16
Випуск: триває ?
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Айнз і двійнята залишилися у селі темних ельфів, продовжуючи спілкування з місцевими. Однак вторгнення Теократії дійшло до того, що країна ельфів опинилася на межі завоювання. Айнз придумав план і почав втілювати його в життя.
Переклад з англійської. Звірка тексту з японською, перекладачка не володіє достатніми знаннями японської, тому можливі неточності та помилки.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha,vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun, Polina Sh., qwertyopdfghjkl.
А також дякую: Lea
У мене є Patreon, Buymeacoffee.
Сторінки у Facebook, Телеграм.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Повелитель. Том 16. Розділ 4-10
Розділ 4. Життя у Селі. Частина 11
*
Майстер-аптекар проводжав очима спину чоловіка, який прийшов з міста, аж поки той не зник з поля зору, після чого засміявся.
Скільки минуло часу відтоді, коли він востаннє когось проводжав? Мабуть, це сталося вперше після того, як йому вдалося стати майстром-аптекарем цього села.
«…Напрочуд кмітливий чоловік. Чи багато в місті таких, як він?»
Йому було важко в це повірити. Точніше, складно уявити.
«Я чув, що у місті живе більше людей, ніж усіх темних ельфів у цьому лісі, але цей чоловік має бути серед найкращих. Якщо такий кмітливий тип є звичайним жителем міста, то нам потрібно бути дуже обережними, якщо наші зв’язки з ними поглибляться, інакше вони зможуть скористатися нами, а ми цього навіть не усвідомимо».
Цей чоловік проявляв смиренність і принижував себе, але якби ці слова були правдою, то він би ніколи не зміг так говорити. З урахуванням перебігу розмови й інформації, якою поділився гість, дурень би точно не зміг так спілкуватися.
Чому ж він так наполягав на тому, щоб робити записи? Хіба не хвилювався, що спровокує майстра-аптекаря і це завадить йому дізнатися щось?
Однак коли гість наполіг на тому, що він дурень і в нього погана пам’ять, майстер-аптекар усвідомив, що за цим ховався якийсь мотив.
Попри те, що він міг таємно записати те, про що дізнався, пізніше, чоловік продовжив говорити про те, щоб робити нотатки прямо перед майстром-аптекарем, навіть якщо це могло розгнівати останнього. Іншими словами…
«…Я не одразу зрозумів, але той чоловік, мабуть, хотів донести до мене дві речі. Перша – він хотів сказати, що йому нема чого приховувати».
Звичайно, це не означало, що майстер-аптекар збирався вірити гостю просто так. Добре це чи погано, але вони зустрілися лише сьогодні, і він не був готовий повністю довіряти незнайомцю. Однак те, що чоловік показав руки і максимально намагався продемонструвати, що не збирається нічого приховувати, дуже сприяло закладенню основи для довіри в майбутньому.
«А друга – хоча це не було сказано прямо, але це було донесення послання, що попри брак часу, гість упевнений у тому, що я зможу навчити його приготуванню якомусь дуже складному рецепту. Рецепту такої складності, який не можна запам’ятати після кількох разів спостереження».
З боку чоловіка, який навіть не був досвідченим аптекарем, було б зухвалістю прямо намагатися дізнатися складні рецепти. Крім того, для них часто використовували цінні інгредієнти. Можливо, саме тому він не став просити про це прямо.
Іншими словами, цей чоловік знав про правила пристойності.
Проте майстер-аптекар не вважав, що другий пункт був вже такою проблемою.
З самого початку він був готовий запропонувати в обмін на зілля – цілком можливо, легендарного рівня – якийсь зі своїх секретів. Таємниці аптекарського ремесла темних ельфів поділялися на три категорії.
Перша – це ліки, виготовлені за складною рецептурою.
Друга – рецепти, для яких були потрібні надзвичайно рідкісні інгредієнти.
Третя – небезпечні препарати, які мали занадто сильну дію.
Ці три категорії.
Першу з них він озвучив як причину, чому не міг навчити гостя своїх таємниць. Але зараз планував навчити його рецепта, який належав до другої категорії.
Завжди існувала можливість, що інгредієнти, які важко знайти в лісі, доступні в місті. Для лікарських рослин це була звична ситуація. Але якби він це озвучив, то вони б так і не зрушили з місця. А оскільки майстер-аптекар не міг поділитися таємницями з першої категорії, а третя була надто небезпечною, то вибір був очевидним.
Тому він вважав, що це була відповідна ціна за отримане зілля, і водночас якщо місцеві рідкісні інгредієнти стануть цінуватися в місті, йому це лише піде на користь.
Якщо гість повернеться до міста і поширить ліки, про які дізнався тут, а там стане широко відомо, що до рецепта входять рідкісні і цінні інгредієнти з лісу, то до села темних ельфів потягнуться люди, які будуть з ними торгувати, щоб отримати потрібне. Побачивши фіолетове зілля, майстер-аптекар зрозумів, що аптекарське ремесло в місті було на досить високому рівні. Тож у нього міг з’явитися шанс здобути знання й отримати інгредієнти, якими вони зазвичай користувалися. Що теж було йому на користь.
Він не знав, чи призведе поява цього чоловіка до торгівлі між їхнім селом і містом у майбутньому. Але якби йому висунули подібну пропозицію лише з огляду на практичну вигоду, він би ніколи на це не погодився. Якби майстер-аптекар був таким розумним чоловіком, що міг визначити всі плюси і мінуси з розмови, селяни б ніколи не називали його негідником. Крім того, він, мабуть, у такому віці уже мав би дружину. Хоча його непокоїло те, що навіть інші аптекарі трималися від нього на відстані, але це не досягала такого рівня, щоб він вирішив змінити свій спосіб життя.
Гість говорив про переваги і недоліки. Зазвичай майстру-аптекарю не подобалося говорити на такі теми, але цього разу все було цікавіше, бо той чоловік сформулював умови так, що вони зачіпали його професійну гордість. Він би не знав про те, що десь далеко сміялися над його навичками аптекаря, але коли хтось питав майстра-аптекаря чи він би прийняв це, то йому це дуже не сподобалося.
Саме тому було важливим точно оцінити фіолетове зілля і дати натомість щось навіть цінніше.
Майстер-аптекар вважав, що гість був справді красномовним. Він атакував його з обох боків: логічного й емоційного.
Зазвичай перевага була у того, хто навчав, а той, кого навчали, опинявся у невигідному становищі.
Але не цього разу.
Суть у тому, що він мав навчити чогось в обмін на зілля. Однак рішення чому і чи взагалі навчати було повністю за ним. На цьому етапі можна сказати, що вони стояли на рівних умовах.
Проте гість одразу сказав, що збирається робити нотатки, показуючи свою відвертість.
«Раз він зробив це для демонстрації того, що йому нічого приховувати, у спробі здобути мою довіру, тому і я маю поводитися так, щоб він довіряв мені. Але…»
Це було неймовірно складно.
Майстер-аптекар нахмурився і повернувся до столу.
«Я не думаю, що зможу це зробити».
Він чудово усвідомлював, що не надто вправний у спілкуванні з іншими.
Навіть якщо пригадати ті моменти, коли майстер-аптекар ділився знаннями з селянами, то його навряд чи можна назвати хорошим вчителем.
«Якби не роль наставника, я міг би використати трави, щоб допомогти собі тимчасово розслабитися…»
Він поглянув на висушене листя, яке можна було використовувати як ліки, і похитав головою. Їх можна було використовувати для полегшення болю, а також вони чудово допомагали розвіяти тривоги. Однак для того, хто буде навчати когось іншого, недоречно ними користуватися.
– Я просто маю зробити все можливе, еге? – буркнув під ніс майстер-аптекар.
«Однак акторство, схоже, не сильна сторона гостя. Він так пильно дивився на мене, що навіть забував кліпати очима… Невже я його так зацікавив? Хе-хе… Судячи з рис його обличчя, він досить молодий. А поведінка лише підкреслює це… Є у ньому щось миле».
4
Айнз і двійнята їли разом.
Ну, звісно, сам Айнз не міг їсти, тому їли Аура і Маре. На столі було більше, ніж страви з натуральних інгредієнтів, які надали темні ельфи.
Він дістав трохи їжі з Назаріка, яку носив у своєму інвентарі.
Аура і Маре куштували кожну страву, яку надали темні ельфи, після чого записували свої враження на папері під рукою. Пізніше вони покажуть ці записи обізнаним представника різних рас в Е-Рантелі для подальшого дослідження.
Однак наразі не було зроблено жодних дивовижних відкриттів, у тому числі і фінансових. Складно зрозуміти, які стосунки складатимуться з цим селом у майбутньому, але не схоже, що воно могло стати вигідним торговим партнером.
Причина, чому двійнята записували свої враження після кожної скуштованої страви, полягала в тому, щоб Айнз мав що відповісти, коли хтось запитає.
Проте була одна проблема: Аура і Маре, які звикли до їжі Назаріка, мали вибагливі смаки, тому кухня темних ельфів не могла справити на них хорошого враження. Але щоб прямо сказати «Ці страви мають жахливий смак», потрібно або не зважати на почуття інших, або бути готовим зруйнувати стосунки з цим селом. Ну, або маленькою дитиною.
Тому цей процес тривав досить довго.
Відкусити трохи, пережувати, насупити брови, а потім чесно написати враження. Далі погортати нотатки, нахмуритися сильніше і зрештою додати щось приємне. Вони не могли кожного разу використовувати фразу «свіжі інгредієнти». Тому їм потрібно було підбирати щось інше.
Коли двійнята закінчили свої клопоти з записуванням вражень, які примушували їх переглядати нотатки і використовувати весь словниковий запас, вони почувалися знесиленими. Ніби щойно закінчили змагання з поїдання чогось.
Айнз, розуміючи їхні труднощі, сказав:
– Дякую за старання.
Почувши його голос, вони одразу випрямилися.
– Ні, це нічого… все нормально, дядьку!
– Т-так. Ми просто їли і записували свої враження!
Ні, звісно, Маре мав рацію. Однак як той, хто не міг їсти, він не міг кивнути і сказати, що все так. Тим паче, що двійнятам доводилося страждати через Айнза.
Ці двоє – діти, тож якби вони поділилися своєю щирою думкою, то, можливо, це не викликало б великих проблем. Однак Айнз – це інша справа. Якби він міг скуштувати ці страви сам, то, мабуть, теж би відчайдушно ламав собі голову, шукаючи ввічливі фрази.
Скільки б він їм не дякував, цього було недостатньо, але постійне повторення вдячності почало б їх пригнічувати.
Тому Айнз більше не став говорити подяк і запитав двійнят, що вони думали про їжу.
Їхні щирі думки збігалися і кожного разу залишалися незмінними. Він робив це лише для того, щоби бути впевненим.
– Можливо, нам з самого початку потрібно було запропонувати трохи правильно приправленої їжі та сказати їм, що ми їмо так? Тоді вони могли б спробувати приготувати щось подібне.
– Це можливо, пра… так? – продовжила Аура, знову затнувшись на виборі слів. – Підсмажене м’ясо з дрібкою солі – це просто і досить смачно. Однак, мабуть, через те, що їхній метод зберігання свіжості не є досконалим, справжній смак м’яса досі яскраво відчувається в роті… чи не так? Гадаю, що є ті, кому це подобається, але я не одна з них.
Минуло досить багато часу відтоді, як вони прибули до цього села, але Аура так і не звикла розмовляти з Айнзом в іншій манері.
– З-згоден. Запах специфічний.
– Он як.
– Овочі і фрукти непогані, але їм бракує солодкості, першими відчуваються гіркота і кислинка. Я могла б порекомендувати їх тим, хто таке любить, але… у мене до них душа не лежить. Цікаво, чи можна з них приготувати якісь соуси?
– Або принаймні якісь приправи, так?
– Ясно.
Все було майже так само, як і завжди.
– Що ж, будь ласка, дозвольте мені подивитися, що ви двоє записали.
Поглянувши на нотатки, він чітко побачив, що двійнята дуже старалися підібрати хоч якісь приємні слова.
Айнз подумки щиро подякував за їхню працю і вклонився.
Швидко прочитавши нотатки (вони були короткими), він доклав усіх зусиль, щоб запам’ятати їх, а потім повернув записи. На цьому ранкова підготовка закінчена.
А раз так, то далі слід повернутися до роботи.
– Гаразд! Мені вже час іти. Гадаю, я можу спізнитися і сьогодні, тому сміливо їжте без мене.
Двійнята відповіли в один голос. Раптом Айнз помітив, що Аура виглядала так, ніби хотіла сказати ще щось.
– У чому справа? Ауро, тебе щось турбує?
– А, ха, е-е… так, дядьку. Ви і сьогодні збираєтеся вивчати, як робити ліки, так?
– Правильно. Він сказав, що сьогодні навчить мене робити складніші ліки. Я скористався «Брамою», щоб запитати Нфірея про назву ліків, але він сказав, що нічого про них не знає. Ну, все проходило б швидше, якби можна було довіряти «Повідомленням»… – зітхнув Айнз. – Але, враховуючи ймовірність того, що вороги Назаріка також можуть користуватися ними, то, можливо, краще залишити все, як є.
– …Чи виникнуть проблеми?
Тон Аури змінився, тож Айнз негайно змінив манеру, щоб відповідати їй.
Якщо вона ставила запитання як охоронець поверху, то він мав відповісти їй як правитель Назаріка.
– Не знаю. Але… я не планую робити ці ліки самостійно. Якщо я буду використовувати трави або щось інше, що існувало в Іґґдрасіллі, то точно зазнаю невдачі.
Так само, як і з кулінарією.
Айнз не мав відповідних навичок, тому не міг готувати ліки й алхімічні розчини з інгредієнтів, які походили з Іґґдрасілля. Але він міг зробити ліки, використовуючи трави і технології, які можна знайти в цьому світі. Тому під час навчання з майстром-аптекарем, він спочатку цікавився, які лікарські трави будуть використовуватися.
Однак…
– …Є справді багато загадок. Не можна використовувати лікарські трави Іґґдрасілля, але що буде, якщо виростити їх на ґрунті цього світу? Чи вважатимуться вони травами цього світу, чи ні?
– Г-гадаю… е-е, що швидше останнє.
– Припускаю, що це так. Отже, що станеться, якщо ефективність знизиться? Хіба ж це неправда, що на полях для трав, які створили люди, рослини не такі ефективні? Нфірея сказав, що створення поля лікарських трав біля Е-Рантеля не принесе результатів, бо в землі бракує поживних речовин чи чогось такого. Іншими словами, ефективність буде слабшою. Ось чому вони проводять досліди з вирощування трав у лісі.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon, Buymeacoffee і Банка.Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥