Оригінальна назва (японською): オーバーロード 16 半森妖精の神人 ［下］/ Ōbārōdo 16 han mori yōsei no shinjin [shita] / OVERLORD [16] The half elf God-kin
Англійська назва: OVERLORD 16 The Half-Elf Demigod. Part II
Інший варіант назви: ОВЕРЛОРД. Том 16. Напівельф-напівбог. Частина 2
Автор: Маруяма Куґане / 丸山くがね (Maruyama Kugane) /Kugane Maruyama
Ілюстратор (дизайн персонажів): so-bin / soy-bin
Рік видання: з липня 2012 і дотепер
Кількість томів: 16
Випуск: триває ?
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Айнз і двійнята залишилися у селі темних ельфів, продовжуючи спілкування з місцевими. Однак вторгнення Теократії дійшло до того, що країна ельфів опинилася на межі завоювання. Айнз придумав план і почав втілювати його в життя.
Переклад з англійської. Звірка тексту з японською, перекладачка не володіє достатніми знаннями японської, тому можливі неточності та помилки.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha,vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun, Polina Sh., qwertyopdfghjkl.
У мене є Patreon, Buymeacoffee.
Сторінки у Facebook, Телеграм.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Повелитель. Том 16. Розділ 4-13
Розділ 4. Життя у Селі. Частина 14
5
На площі зібралося чимало темних ельфів. Мабуть, тут зібралися всі жителі села, крім дітей.
Схоже, вони зазвичай збиралися тут, щоб провести збори.
Попри те, що це місце називали «площею», насправді вона висіла у повітрі, бо це було село темних ельфів. Площа нагадувала велику тацю, з’єднану з підвісними мостами, які тягнулися між дерев. Це місце робилося непридатним, коли йшов дощ, але більше ніде було провести збори – не було в ельфійських деревах такої великої кімнати, щоб там помістилися всі присутні. Можливо, в якомусь ельфійському дереві проводили менші збори, але зараз був не час питати.
Айнз був присутнім тут як радник.
Чесно кажучи, це роль, за яку він не хотів братися.
Айнз за всяку ціну намагався уникнути всього, що мало хоча б натяк на відповідальність. Хто буде радіти цьому, коли навіть не може отримати плати за свою консультацію?
Найбільш бажаною була участь як спостерігача, але вони хотіли його в ролі радника. Сам Айнз був заінтригований змістом цієї зустрічі, що, провагавшись трохи, а потім ще трохи, кивнув.
В першу чергу його цікавили результати. Між тим, щоб знати, як це сталося, і не знати – велика різниця.
Також він хотів знати, хто був «за», а хто «проти» певних пропозицій. А ще – в якій атмосфері проходитиме дискусія. Тобто те, що не можна зрозуміти з протоколу зустрічі чи з чиєїсь розповіді.
Навіть якщо село досягне консенсусу, все одно будуть незадоволені і ті, кого все одно не переконали. Айнз ще не вирішив, що робитиме з цим місцем у майбутньому, але не завадить позбутися тих, хто міг нашкодити Назаріку, і прийняти тих, хто приноситиме користь.
Хоча Альбедо чи Деміург зрозуміли б це і без участі, така посередність, як Айнз, не міг би цього зробити, без присутності на зборах.
Дивлячись на натовп, що зібрався, він раптом згадав часи «Айнза Ула Ґоуна». Хоча у віртуальному світі обличчя не рухалися, але атмосфера на зустрічах була такою самою.
Проте це не мало особливого значення. Гільдія приймала рішення більшістю голосів, тому вміння читати атмосферу було не настільки важливим. Однак тут все могло бути інакше.
«Ця позиція може бути напрочуд хорошою… Мені не потрібно брати на себе відповідальність, якщо я покину засідання і відмовлюся озвучувати свою думку. Крім того, в мене не так багато досвіду відвідування реальних зборів, де я маю лише невеликий вплив».
Чесно кажучи, Айнз не мав чіткого розуміння, що таке «збори». Звичайно, він відвідував зустрічі, адже Сузукі Сатору був дорослою людиною, що ходила на роботу. Рідко можна було знайти компанію, яка майже не проводила зустрічей. Однак вони не приносили жодної користі. Що цілком природно, бо «зустріч» була всього лише назвою, це було місце, де накази згори передавалися вниз. Він був там присутнім лише для галочки.
Однак як все було після приходу в цей світ?
Зустрічі у Великій Підземній Гробниці Назаріка були для Айнза справжнім пеклом.
Він був їхнім правителем, тож його думки завжди були правильними, навіть попри те, якими помилковими вони були. Тому Айнз не міг дозволити собі сказати щось неправильне. Проте охоронці поверхів визнавали його абсолютним правителем і всезнаючим генієм, тому продовжували шукати його поради. Ця важка відповідальність була одним із факторів, які виснажували дух Айнза.
«Я сподіваюся, що зможу підчерпнути щось з цих зборів, адже тут я не абсолютний правитель чи Вища Істота. В Назаріку моя думка завжди має пріоритет».
Він не був упевнений, що здобуте те, чого хотів. Але Айнз все-таки сподівався, що буде хоч щось для розширення перспективи.
Нарешті з’явилися старійшини.
Вони стали в центрі, темні ельфи зібралися навколо них півколом. Айнз стояв трохи далі від старійшин.
«Хм, схоже, я промахнувся. Я проводив весь свій час у тимчасового наставника, тому не зміг повністю зрозуміти, які стосунки між жителями цього села…»
Він привітався з багатьма темними ельфами, які зібралися тут, але навіть імен їхніх не знав.
Айнз наполегливо працював, щоб зібрати інформацію про лідерів села. Однак мало що знав про те, як складалися їхні стосунки з іншими.
Однак він мав визнати, що такий результат був неминучим. Навіть якби Айнз більше намагався налагодити стосунки з іншими, вони за такий короткий час не змогли б стати настільки близькими, щоби бути відвертими хоч на якісь теми.
«Дорослі… мають великий багаж. Хочеться вірити, що з дітьми ситуація інша…»
Враховуючи обмежені знання Айнза, це розміщення не мало особливого значення. Здавалося, темні ельфи стояли родинами, поряд з близькими і друзями.
Бажаючи, щоб вони мали таблички з іменами, Айнз використав магію ілюзії, щоб створити серйозний вираз, і очікував початку зборів.
– Почнемо, – сказав один зі старійшин, молодший. – Я впевнений, що ви всі вже почули про це. Але дозвольте мені пояснити ще раз, для впевненості. Сьогодні прибув посланець від короля ельфів. Він сказав, що країна людей на півночі напала на країну ельфів, вони наближаються до столиці…
Багато поглядів перейшло на Айнза.
Схоже, вони думали так само, як і чоловік, що примчав до майстра-аптекаря. Тому негайно потрібно заперечити, інакше у них могло виникнути певне непорозуміння, що було б дуже неприємно.
– Перепрошую, – Айнз підняв руку. Здавалося, тут не було такого правила, але він все-таки перебив старійшину, тож мав зробити принаймні стільки. – Для розуміння, це не та країна, в якій я живу. Країна, що напала, – монорасова, в ній живуть лише люди, вони регулярно поневолюють ельфів.
Слово «поневолюють» викликало негативну реакцію. Також він почув безсенсове бурмотіння: «ельфи» і «я знав». Схоже, на таких зборах була певна свобода слова.
– Як я вже говорив, країна, в якій я живу, це місце, де зібралися різні раси. Ми захищені законом, тому у нас немає конфліктів чи переслідувань… О! Це означає, що жодна раса не стає мішенню іншої. Злочинців небагато, ну, вони завжди є. Тож гуляти самому в небезпечному місці може бути досить ризикованою. Прошу вибачення, що перервав.
Айнз злегка нахилив голову в бік старійшини, той у відповідь зробив те саме.
– Оскільки напала інша країна, ельфи попросили темних ельфів надіслати солдатів.
– Це було не прохання, – роздратовано сказав молодий чоловік, – це був наказ.
То тут, то там на знак згоди лунали тихі голоси.
Старійшини не намагалися негайно припинити це. Ймовірно, вони думали приблизно так само.
– Ми проводимо ці збори для того, щоб обговорити, що робити далі. Коли ми дійдемо до певного висновку тут, то обговоримо все з іншими селами. Отже, наше рішення може не стати рішення всіх темних ельфів. Ми можемо донести до інших сіл наші думки, але вони можуть не прийняти нашу пропозицію або взагалі не дійти до якогось висновку.
Далі заговорив інший старійшина.
– Закладаюся, що це більш ніж імовірно. Є шанс, що навіть тут, у нашому селі, де всі ми знаємо одне одного, не буде єдиної думки. У результаті темні ельфи можуть розділитися, як це сталося в минулому, – старійшина коротко глянув на Айнза. – Нема нічого поганого, щоб мати різні думки. Однак замість того, щоб обмежуватися власними ідеями, нам слід вислухати інших і дізнатися про їхню точку зору. Ми повинні дивитися на ситуацію ширше, щоб прийняти рішення про власні дії.
Айнз був лідером гільдії, тому не був упевнений щодо такого підходу.
Чи дійсно це правильно, коли лідер заохочує конфлікти і пропонує присутнім іти власним шляхом?
Якщо хтось ішов проти рішень гільдії, тому що вони йому не подобалися або людина мала власні корисливі міркування, то не було сенсу створювати гільдію, чи не так? Сила була в єдності. Якщо ж вони розділяться, то стануть гарними мішенями для знищення.
Однак Айнз нічого не сказав.
У цій ситуації сторонній не міг нав’язувати свою думу іншим. Як він почувався б, якби опинився на їхньому місці?
Крім того, Море Дерев було небезпечним місцем. Тож, можливо, саме тому, вони на перше місце поставили самовизначення.
Хоча він прожив у селі приблизно тиждень, в Айнза склалося враження, що темні ельфи мали сильніше почуття відповідальності за власні дії, ніж люди.
Якщо подумати так, то, здавалося, могло виникнути багато проблем, коли спосіб мислення, який культивувався не один десяток чи, можливо, сотень років, зміниться під впливом одного чужинця.
Для початку…
«…Якщо темні ельфи матимуть внутрішній конфлікт, хіба ж це не буде на руку Назаріку?»
– З цією метою ми попросили когось, хто знає більше про зовнішній світ, приєднатися до зборів.
Хоча Айнз відчув певний дискомфорт, коли мова зайшла про нього, але злегка кивнув на знак згоди:
– Не знаю, чи зможу чимось допомогти, але я готовий поділитися тим, що знаю.
Серед захоплених вигуків один темний ельф голосно поставив запитання.
– Що ви думаєте, старійшини? У нас нема «війська», але ми когось пошлемо?
– На нашу думку, ми маємо це зробити. Ми нічого не чули про напади на села темних ельфів, але це може бути лише тому, що вони ще не були атаковані. Думаю, це всім відомо. Але наше село розташоване на околиці країни ельфів – точніше, на південно-східному краї. Якщо вороги неухильно просуватимуться вперед, ми будемо останніми, до кого вони дійдуть.
– Після того, як вони знищать ельфів, то ми, швидше за все, не втечемо неушкодженими. У такому випадку нам потрібно працювати разом, щоб вигнати їх зараз.
– …Це мене і турбує, старійшини. Те, що ельфи зазнали нападу, не означає, що ми, темні ельфи, також будемо атаковані, правда?
Він мав рацію. З того, що вдалося з’ясувати Айнзу і Назаріку, не було жодних доказів продажу темних ельфів у рабство.
– З іншого боку, якщо ми приєднаємося до війни на боці ельфів, раса людей почне вважати темних ельфів ворогами. Крім того, чи можемо ми взагалі перемогти людей?
Повітря затремтіло.
Це – розумне запитання.
Ворог просунувся аж до столиці ельфів. Тепер змінити ситуацію буде дуже важко. Якщо подумати серйозно, шанси були вкрай низькими.
– Я згоден зі старійшинами, – похмуро сказав інший темний ельф. – Коли ми втекли в цей ліс, ельфи прийняли нас, Мелоне. Невже ти не маєш наміру відплатити за цю доброту?!
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon, Buymeacoffee і Банка.Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥