Оригінальна назва (японською): オーバーロード 16 半森妖精の神人 ［下］/ Ōbārōdo 16 han mori yōsei no shinjin [shita] / OVERLORD [16] The half elf God-kin
Англійська назва: OVERLORD 16 The Half-Elf Demigod. Part II
Інший варіант назви: ОВЕРЛОРД. Том 16. Напівельф-напівбог. Частина 2
Автор: Маруяма Куґане / 丸山くがね (Maruyama Kugane) /Kugane Maruyama
Ілюстратор (дизайн персонажів): so-bin / soy-bin
Рік видання: з липня 2012 і дотепер
Кількість томів: 16
Випуск: триває ?
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Айнз і двійнята залишилися у селі темних ельфів, продовжуючи спілкування з місцевими. Однак вторгнення Теократії дійшло до того, що країна ельфів опинилася на межі завоювання. Айнз придумав план і почав втілювати його в життя.
Переклад з англійської. Звірка тексту з японською, перекладачка не володіє достатніми знаннями японської, тому можливі неточності та помилки.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun.
А також щира подяка Андрію С.
Повелитель. Том 16. Розділ 4-1
Розділ 4. Життя у Селі. Частина 2
Йому вдалося успішно представити те, чого хотів клієнт.
До того, як між ними виник збройний конфлікт, столиця країни ельфів і Теократія торгували, у деяких ельфів ще збереглися монети і вони ними користувалися. Ясна річ, що це економічна діяльність не досягнула такого віддаленого села. Мандрівні торговці, які не були ельфами, ніколи не відвідували їх, тому основним методом торгівлі тут був бартер. І, як і очікувалося, рідкісні і хороші предмети тільки віталися.
– …Я приніс їх не для обміну, а як подарунки. Тому, будь ласка, розділіть їх між собою пізніше.
Майстер полювання, який пальцями перевіряв гостроту наконечника, скорчив гірке обличчя.
– О, ні, ми дуже вдячні вашій племінниці, панні Фіорі. Тому отримати їх просто так це якось…
– Ні, ні, це всього лише дрібниці, на знак дружби і вдячності. Тому, будь ласка, прийміть їх. Але якщо ви хочете обміняти щось… у мене також є магічні предмети, які виготовлені за допомогою фантастичного ремесла гномів, яке називається рунами.
Айнз помітив, що блиск в очах майстра полювання став сильнішим.
– Руни? Магічні предмети?
– Саме так, це магічні предмети, які створені за допомогою рун. Я сам ними користуюся, але, якщо вас вони зацікавлять, то я можу обміняти їх на щось відповідне. Дехто говорить, що вони дуже прості, але навіть у подібному випадку, я не можу просто так віддати магічний предмет. Спочатку за них довелося віддати певну суму грошей.
Низькі ціни притягували натовп, але якщо надто далеко зайти на цьому шляху, то в результаті можна було створити споживачів, які відмовлятимуться платити більше.
Якби ця ініціатива йшла від гномів, це була б інша справа, однак Айнз не мав права приймати таке рішення в односторонньому порядку. Ба більше, якісні товари потрібно продавати за високу ціну. Проте це село не мало чогось такого, чого б бажав Айнз – ну, або принаймні він про це не знав.
«Чесно кажучи рунічне ремесло поки що не принесло особливих результатів. Це збиткова справа і такі товари не мають великого попиту. Але мені здається, що надто рано зупинятися і повністю відмовлятися від цього. Краще дати рунічному ремеслу століття або два на розвиток».
– Однак у вашому селі багато друїдів, тому вам вони можуть здатися непотрібними.
Після цих слів Айнз дістав з кишені металевий стрижень. Оскільки він планував показати рунічний предмет заздалегідь, то без вагань вийняв його плавним жестом.
– Він просто створює невелике полум’я на кінчику. В основному його використовують як кремінь для запалювання вогню, а не як джерело світла, бо полум’я гасне, як тільки прибрати від нього руку.
Айнз відчув невелике полегшення, що не отримав негативної реакції.
– У мене є ще кілька предметів, але вони можуть зачекати. Зараз я хотів би піти до дітей і відпочити у виділеному будинку.
Темні ельфи, які зібралися навколо, дивилися з розумінням.
Вони нечасто покидали власне село, але добре усвідомлювали небезпеку, що чатувала навколо. Тому їм було зрозумілим бажанням відпочити після подорожі.
– …Перепрошую, що турбую вас, хоча ви втомлені, але чи можу я поставити вам ще два запитання?
– Так, звісно.
До нього звернувся фанатичний прихильник Аури на ім’я Плам.
Айнз поправив комір. Якщо тут буде допущена помилка, то існувала велика ймовірність, що цей чоловік стане його ворогом. Але якщо зробити все правильно, він стане могутнім союзником.
– Перше… Можливо, у ваших жилах тече кров ельфів?
– Агов, це…! – майстер полювання спробував втрутитися у ситуацію.
Але Айнз злегка підняв руку, зупиняючи його.
– Все добре. Я ніколи про це не чув, але… це так виглядає?
– А, ні, якщо це не так, то не хвилюйтеся. Просто мені так здалося.
Проникливий.
Дуже проникливий.
Айнз створив нинішнє обличчя на основі рис ельфа, якого бачив у столиці, але зробив колір шкіри таким, як у темних ельфів. Він вважав, що результат вийшов ідеальним, і Маре не помітив жодних недоліків, але з точки зору справжнього темного ельфа, риси його обличчя, ймовірно, виглядали дещо дивними.
– …Мої батьки ніколи по це не згадували, але якщо у вас склалося таке враження, то, можливо, кілька поколінь тому був предок з ельфів. Яке друге питання?
– Панна Фіора має видатний талант рейнджера. Це сімейне?
Він назвав Ауру «панною» навіть, коли розмовляв з її дядьком. Айнз відчував певний захват від цієї відданості. Однак він задумався над тим, чи потрібно проявляти якийсь інтерес до цього звертання. Чи ліпше це не зачіпати?
Він не міг визначити, який підхід буде кращим, тому для початку вирішив відповісти на запитання темного ельфа.
– Ні, я ніколи не мав її хисту рейнджера. Однак я впевнений у своїх навичках першокласного чаклуна.
– Ча… клуна?
– Так, я чаклун.
Очі Плама забігали з боку в бік.
«О, схоже, він не знає, хто такий чаклун. Мабуть, у цьому справа…? Чаклуни це ті, хто може використовувати магію завдяки здобутим знанням. Темні ельфи живуть у місці, де нема належної системи освіти, а тому… не знають про чаклунів, так? Якщо річ у цьому, то тут нема нічого дивного».
Він не був упевнений у правильності висновку, але якщо це так, то потрібно було пояснити інакше.
– Хм, я маг, що використовує аркани.
– Аркани… А, так, зрозумів. Дивовижно. Як і очікувалося від дядька панни Фіори.
Очевидно, що темний ельф все ще не розумів, але оскільки це звучало приголомшливо, то він висловив узагальнений комплімент. Цього було достатньо. Айнз отримав стільки пишномовних похвал у Назаріку, що такий поверхневий комплімент звучав досить освіжаюче.
– О, гадаю, цього було недостатньо для пояснення. Чаклун – це той, хто може користуватися магією, як друїди.
– О! Я зрозумів. Отже, ви можете створювати їжу?
– Га? О, ні, вибачте. Я чув, що такі маги існують, але… на жаль, я не здатен цього робити. Гадаю, можна сказати, що я добре володію магією, яка перемагає ворогів.
Айнз чув, що за допомогою простої магії життя можна створювати спеції і приправи. Можливо, на вищому рівні вдавалося створювати якісь продукти?
Як правило, Айнз не зважав на те, що хтось вважав його некомпетентним. Насправді він не вважав себе кимось видатним, крім того, коли хтось ставився до нього зверхньо і висміював, цим можна було скористатися. Зазвичай він сприймав ярлик «некомпетентного» як причину для усмішки.
Але зараз він був дядьком Аури і мусив за будь-яку ціну уникнути цього ярлика. Бо в цей момент він заміняв Булькаючий Чайник.
– Ворогів… он воно що. Тоді ви можете працювати мисливцем? Ясно, цього і варто очікувати від родичів панни Фіори!
Айнз не знав, що з цим робити. Мисливцем з них двох був саме темний ельф, з яким він розмовляв.
Можливо, мисливці цього села були тими, хто справлявся з зовнішніми загрозами, але це була не єдина їхня роль. Головним завданням для них було повертатися зі здобиччю після мандрівки небезпечним лісом. Якби простий факт винищення ворогів робив з когось мисливця, то це село було б переповнено кремезними воїнами у важких обладунках.
Однак Айнз не був мисливцем і не знав традицій села, тому не міг вказати на це – якби він сказав щось неправильне на цю тему, то міг викликати незадоволення.
Аура і Маре мали деякий час провести в селі, тож слід було проявляти обережність і не розхитувати човен. Якщо про нього складеться погане враження, він не знав чи зміг би це якось загладити. Айнз був майже впевнений, що навіть при найгіршому сценарії Аура скаже, що не потрібно про це хвилюватися.
Однак буде краще пояснити все належним чином й отримати усне підтвердження, бо він не хотів, щоб ситуація ускладнилася і його звинуватили у брехні пізніше. Крім того, Аура і Маре прислухалися до кожного його слова. Якби він допустився дурної помилки, то найвеличніші розуми Назаріка прочитали б у цьому щось більше і сказали «Блискуче!», але діти… могли підійти з невинними запитаннями «Чому ви це зробили? Поясність, будь ласка». Він здригався уже від думки про це. Айнз точно не хотів використовувати з дітьми картку «Подумайте про це самі».
Поки він думав над цим, Плам, здавалося, дійшов до якогось висновку і кивнув.
– Приголомшливо. Як і очікувалося!
Айнз знову почувався спантеличеним. Він не знав, що цей чоловік вважав приголомшливим, але вважав, що раз він так думав, то все добре. Крім того, здавалося, все проходило досить непогано. Тому Айнз вирішив скористатися цим.
– Я ніколи раніше не працював мисливцем, то нічого не можу про це сказати. Але раз мисливці цього села вважають, що таке завдання мені по плечу, то я дуже цьому радий. – Айнз переклав усю відповідальність на темних ельфів. – Гадаю, що Аура допомагає з полюванням, еге? У такому випадку, я з радістю її заміню. Це дасть дітям можливість погратися у селі.
Плам виглядав так, ніби щойно почув щось неймовірне. Айнз задумався над тим, чи було в його словах щось незвичне. Але не помітив нічого особливого.
– Ці діти виросли в місті, тому я привів їх сюди, щоб вони могли побачити, як живуть у селі. Я подумав, що їм не завадять певні зміни… Так, їм не завадить спробувати речі, які вони не можуть зробити в місті.
– Ясно. Міське життя дуже відрізняється від сільського, – кивнув майстер полювання.
Було загадкою про що він думав, але Айнз не міг нести відповідальність за непорозуміння, які виникли в чужих головах. Можливо, він використав невеликий обман, але не брехав у чомусь значному. Навіть якщо пізніше йому ставлятимуть про це запитання, Айнз міг знайти виправдання.
– …Чи можу і я поставити запитання?
Заговорив рейнджер, який стояв на мостові зверху. Його риси обличчя були красивими, але це стосувалося майже всіх ельфів, тож у цьому випадку цілком підходило слово «крутий».
– Так, звісно.
Айнз був зовсім не у захваті від додаткових запитань і волів би уникнути цього, але не міг прямо відмовити.
Чоловік, проявивши деяке вагання, запитав:
– Чи є у панни Фіори наречений?
Айнз ледве не видихнув «Га?», але зміг стриматися. Це запитання було абсолютно неочікуваним.
Йому було цікаво про що думав цей чоловік? Що спонукало рейнджера запитати про це? Озирнувшись навколо, Айнз помітив, що всі інші виглядали такими ж здивованими, як і він.
«…Схоже, цей чоловік діє з власної ініціативи. Але чому взагалі його цікавить, чи є в Аури наречений? Він хоче знати, чи чекає її хтось в місті…? Хмм. Так, гадаю, це все пояснює».
Айнз був упевнений, що зрозумів суть цього запитання. Ба більше, швидше за все, не могло бути жодної іншої причини, крім однієї.
«Вони хочуть принести кров Аури в село. Упевнений, серед дітей у натовпі повинні бути хлопці. – Айнз швидко глянув туди. Серед дітей було кілька хлопців. – Можливо, один із них його син…? На око важко визначити скільки темному ельфу років. Але шлюб…? Я ніколи про це не думав. Що ж, якщо Аура знайде когось, хто їй сподобається, то все добре… мабуть? Я довірена особа Булькаючого Чайника, тому маю ретельно перевірити кожного кандидата на місце нареченого. Ой, щось я надто багато про це думаю. Потрібно вирішити. Брехати чи сказати правду?»
Хоча тут не було про що думати. Не станеться нічого страшного, якщо він скаже правду. З іншого боку, якщо він збреше, то далі довелося б вигадувати одну брехню за іншою.
– …Ні, наразі нема.
– Он як, – темний ельф відчував помітне полегшення.
«…Він з тих, хто на власний смак підбирає партнера дитині? Погано. Аура тут, щоб знайти друзів. Якщо цей чоловік буде настирливо штовхати наперед власного сина, то це може відігнати інших. Мені потрібно дізнатися більше…»
– До речі… Чи можу я дізнатися ваше ім’я?
Вираз на обличчі чоловіка став серйозним.
– Мене звати Блуберрі Еґнія.
Айнз помітив цю закономірність. Блуберрі, так само як і чоловік на ім’я Плам, був названий на честь їжі. Можливо, це було характерною рисою культури темних ельфів. У такому випадку він би міг придумати схоже ім’я для Аури, а не перейматися про те, як вона буде почуватися, коли друзі називатимуть її фальшивим ім’ям. Також було питанням, чи для імен вони використовували назви ягід і фруктів цього світу, які автоматичний переклад передавав Айнзу відповідно до закладених в нього норм, чи користувалися цими словами, не знаючи, що вони означають? Іншими словами, чи міг це були слід, залишений Гравцями?
– …Добре, я запам’ятаю. Блуберрі Еґнія, правильно?
– Саме так. Дякую, що вирішили це запам’ятати.
Навіщо за це комусь дякувати?
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥