Оригінальна назва (японською): オーバーロード 16 半森妖精の神人 ［下］/ Ōbārōdo 16 han mori yōsei no shinjin [shita] / OVERLORD [16] The half elf God-kin
Англійська назва: OVERLORD 16 The Half-Elf Demigod. Part II
Інший варіант назви: ОВЕРЛОРД. Том 16. Напівельф-напівбог. Частина 2
Автор: Маруяма Куґане / 丸山くがね (Maruyama Kugane) /Kugane Maruyama
Ілюстратор (дизайн персонажів): so-bin / soy-bin
Рік видання: з липня 2012 і дотепер
Кількість томів: 16
Випуск: триває ?
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Айнз і двійнята залишилися у селі темних ельфів, продовжуючи спілкування з місцевими. Однак вторгнення Теократії дійшло до того, що країна ельфів опинилася на межі завоювання. Айнз придумав план і почав втілювати його в життя.
Переклад з англійської. Звірка тексту з японською, перекладачка не володіє достатніми знаннями японської, тому можливі неточності та помилки.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun, Polina Sh.
А також щира подяка Андрію С.
У мене є Patreon.
Сторінки у Facebook, Телеграм.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Повелитель. Том 16. Розділ 4-3
Розділ 4. Життя у Селі. Частина 4
2
У кімнаті було троє темних ельфів.
Найстарший: Расберрі Навар.
Другий старійшина-чоловік: Піч Орбеа.
І жінка-старійшина: Стравберрі Піща.
У них була лише одна тема для обговорення: новоприбулий дядько Аури, яка володіла неймовірними здібностями рейнджера.
Вони утрьох схопилися за голови.
І причиною було…
– Що це за дерево таке – пилоподібний дуб? Який сенс може мати ця назва? – зустріч тільки почалася і Піч, скривившись, поставив запитання першим.
– Уявлення не маю, – відповів Расберрі, похитавши головою. – Але ми не можемо просто запитати. Якщо це священне дерево, яке використовують у їхньому племені для ушанування духів предків чи ритуалів, то наше невігластво може вважатися образою.
Стравберрі протяжно зітхнула:
– Він явно припускав, що ми про це знаємо. Було б гірше, якби ми при всіх визнали, що не знаємо.
– Ситуація була б іншою, якби справа відбувалася між різними расами, але ми всі темні ельфи. Крім того, враховуючи напрямок, з якого він прийшов, є великі шанси на те, що вони належать до іншого племені, яке відділилося за часів наших предків. У такому випадку наші мови не повинні мати великих відмінностей. Тому можна з упевненістю припустити, що це було офіційне привітання, засноване на усталених звичаях, – сказав Піч.
– Я не можу говорити напевне, оскільки бачив лише очі і відкриту частину обличчя, але, схоже, в ньому тече кров ельфів. Можливо, це вітання походить від них?
Була ще одна причина вважати, що він був пов’язаний з ельфами, – це ім’я.
Темні ельфи на першому місці ставили прізвища, тоді як ельфи спочатку ставили імена. Те, як представився гість, відповідало стилю останніх.
– …Звідки мені знати звичаї й етикет ельфів?! Ви двоє щось знаєте?
Відповіді не було.
Для початку, вони не знали всіх звичаїв темних ельфів. Коли вони прийшли в цей ліс, то деякі усні традиції були втрачені. Все дійшло до того, що вони навіть не знали, що саме було втрачено. І це їх пекло.
– Принаймні ми знаємо, що його плем’я називає нас племенем «вічнозелених дубів». Можливо, з цим пов’язане якесь значення? Наприклад, дуби розмножуються живцями – і вони називають нас так, бо наше плем’я відокремилося і живе окремо, га?
– Враховуючи його слова, складно придумати якесь інше пояснення. Але я нічого не знаю про ці дерева. Можливо, це інші назви знайомих нам дерев? Крім того, чи має якесь значення у тому, що він вибрав саме їх?
Здоровий глузд підказував, що за вибором цих дерев мав бути якийсь глибший сенс.
Бо в іншому випадку, безпричинна згадка про два дуби була б чистим божевіллям. Отже, визначення цих дерев допомогло б зрозуміти сенс його послання. І хоча старійшини володіли певними знаннями про дерева і рослини, вони нічого не знали про дуби. Особливо про вічнозелений.
А якщо взяти до уваги, що у різних племенах дерева називали різними іменами, то вони могли і не отримати відповіді.
– Хм, якби ми могли запитати у нього прямо…
– Якби ми могли, то так і зробили. Але буде неприємно, якщо він подумає, що ми про це навіть не знаємо. І що тоді? Молодь може про це дізнатися.
Старійшини знали, що молодші односельці їх недолюблювали. Проте вони сподівалися, що з віком до них прийде повага до знань, якими володіли старші темні ельфи. Традиції – були старою мудрістю, яка, на перший погляд, здавалася безглуздою, але для цього була причина і старійшини не могли бездумно відкинути це. З часом молодші покоління мали погодитися, що ці знання були силою.
Але якби молодь дізналися, що старійшини навіть не знають формальних привітань – що традиції, які вони цінували, були втрачені – то до чого б це призвело? Це ще більше б роздуло конфлікт між двома сторонами.
Тому вони сушили голови.
– Коли я дивився йому в очі, то не помітив жодних емоцій, тому мені цікаво, чи може бути це простим привітанням… Він був таким безвиразним, що це навіть трохи моторошно.
– …То… що нам робити? Хоча мені страх як хочеться розпитати його про традиції темних ельфів…
– …Це занадто ризиковано. Навіть якщо ми проковтнемо гордість і попросимо поговорити наодинці, неможливо сказати, чи він триматиме все при собі. Тож… навіщо ступати по терновій дорозі, коли в цьому нема потреби, так?
– Це правда. Найкраще, щоб ми трималися на певній відстані.
– Тоді… що робити з його подарунками? Вони походять з земель, на яких не живуть ні темні ельфи, ні ельфи. Вони, мабуть, справді рідкісні.
Якби старійшини взялися за розподіл подарунків, то мали б з цього певні переваги.
Звичайно, знайшлися б ті, хто висловив незадоволення тим, що і кому вони роздавали. І тоді був ризик викликати ще більший спротив. Хоча здебільшого такі темні ельфи скаржилися незалежно від того, що отримували. Дехто з молоді почав би скаржитися вже на те, що саме старійшини розділяли подарунки. Але якби все було розподілено справедливо, то решта б кидала холодні погляди на таких буркотунів.
Навіть якби старійшини взяли на себе цей обов’язок, вони не мали наміру брати щось собі.
Створити враження, що вони самовіддані старійшини, було набагато ціннішим, ніж прикарманити кілька рідкісних речей. Але…
– Як я уже говорив, нам слід уникати тернистого шляху. Коли справа доходить до розподілу його подарунків, ми маємо висловити подяку, а це означає – діяти відповідно до етикету.
– …А якщо він надає великого значення етикету, то може подумати, що ми грубі, або, що ще гірше, що ми не цінуємо його подарунки.
Якщо дядько Фіори думав, що старійшини села добре знали етикет, то якою була б його реакція на таке невиховане ставлення? Що вище, то більший біль від падіння.
Крім того, отримуючи хороший подарунок, на нього не можна реагувати так само, як на посередню річ. Вони мали висловити відповідну подяку.
– Раз так, то залишимо це на молодь. На щастя, вони були там першими. Молодь мала чути подробиці, тому ми можемо доручити це їм.
– Так, хороша ідея.
Коли Расберрі і Стравберрі дійшли до висновку, Піч нахмурився.
– Це все чудово, але чи не слід нам хоч попередити їх? Вони зневажають традиції і можуть ненавмисно образити його плем’я.
– Хм, – протягнули двоє інших старійшин і також нахмурилися.
– Можливо, нам слід було скористатися нашою владою і примусити їх вчитися. Зараз для цього уже занадто пізно. Це дядько Фіори, яка з легкістю прогнала орсуса-лорда, тож він теж має бути доволі сильним. Ми не хочемо налаштовувати його проти себе.
– Але навіть якщо ми їм щось скажемо, то сумнівно, що ці дурні будуть нас слухати. Слід зробити загальне попередження, і якщо вони зроблять помилку, то… ми візьмемо провину на себе. Як на мене, було б краще залишатися осторонь, але ми старші.
– Так, ми повинні нести відповідальність, якщо до цього дійде. Іншого варіанту я не бачу.
– Однак… що далі? Чи слід нам прямо запитати, чому дядько Фіори шукав нас?
– А якщо він прийшов сюди, щоб вивчати звичаї нашого села…? Чесно кажучи, мені б дуже цього не хотілося.
– Чи не слід нам принаймні влаштувати вітальну вечірку? Коли прийшла Фіора, ми домовилися почекати з цим, поки не з’явиться її дядько. І враховуючи, скільки вона зробила як рейнджер, це буде ганьба, якщо ми не влаштуємо належний бенкет. А якщо ми на нього не прийдемо, це буде поганим тоном, і навіть більше – провокацією.
– Хаа… Тоді ми підемо на бенкет, але нам слід зробити все можливе, щоб триматися від нього на відстані. Дядько Фіори виглядає молодим, упевнений що молодь подбає про нього.
– Так. Ми можемо подякувати їм за те, що вони спробують перетягнути його на свій бік.
Після обговорення основних питань Расберрі звернувся до Піч з питанням, яке хотів поставити набагато раніше:
– До речі, що означали слова про «розлогу лозу»? Я раніше такого не чув.
Страберрі також поглянула на Піч. Її, очевидно, також цікавило це. Жоден з них не наважився запитати про це при всіх, але тут вони були в безпеці.
Піч нервово поворухнувся.
– …Вибачте, я… я просто сказав це навмання… щоб слова відповідали ситуації.
– Хаа, – протяжно зітхнув Расберрі.
– …У його голосі явно чулася розгубленість, яка показувала, що він ніколи такого не чув.
– Що ж робити…? А якщо під час наступної зустрічі він запитає, що це означає, як нам відповісти?
– Навіть якщо ви питаєте… Не знаю. Гадаю, у нас нема іншого вибору, як придумати якесь правдоподібне пояснення. Я точно не можу сказати, що вигадав це для того, щоб звучати поважніше. Це лише переконає молодь, що традиції, які ми цінуємо, нічого не варті.
– Що ж, мабуть, це єдиний спосіб. Але більше не роби так, гаразд?
– Так, вибачте. Це більше не повториться.
– Тоді… потрібно вирішити, що означає «розлога лоза». Ми повинні відповідати чітко, якщо хтось запитає.
Хоча старійшини думали, що їхня зустріч закінчена, але з’явилася нова тема і вони знову почали обмінюватися думками.
*
Поки старші темні ельфи чесали потилиці і намагалися придумати значення випадково сказаних слів, водночас з ними група молодих темних ельфів також сушили голови над іншим питанням.
Це була молодь, що конфліктувала зі старійшинами.
Вони – або, іншими словами, фракція молоді – бунтувала проти старших через фундаментальний конфлікт переконань.
Оскільки вони жили у такому небезпечному місці, як цей ліс, то на їхню думку селом мали керувати ті, хто мав найкращі здібності, бо це приносило користь усім. Молодь вважала, що ті, хто прожив довге життя, мали поступитися місцем, якщо їхні навички були недостатніми.
Іншими словами, якщо старійшини цінували традиції і звичаї, то молодь надавала перевагу здібностям.
Отже, якби старійшини мали видатні здібності – щось таке, що можна було побачити неозброєним оком, наприклад, магію або бойову силу – то фракція молоді з задоволенням ішла б за ними. На жаль, старійшини не володіли такими здібностями. Для них молодих односельців вони були нічим іншим, як скам’янілостями, що постійно втручалися і заважали.
Попри це, конфлікт не перейшов у відкриту фазу завдяки чотирьом особам, які користувалися повагою у селі – це були майстер полювання, Блуберрі Еґнія, майстер-аптекар і майстер ритуалів. Вони не хотіли прямого конфлікту зі старійшинами.
Однак тепер був кинутий камінь.
З’явилася Аура.
Хоча вона прийшла здалеку, але була чудовою і вправною рейнджеркою, тому її слова мали вагу. Фракція молоді поважала Ауру так само, а можливо навіть і більше за чотирьох темних ельфів, яких вважали лідерами.
Вони хотіли знати її думку.
До речі, до фракції молоді також входили особи з радикальними переконаннями, фанатичні темні ельфи.
– То що тепер? – запитав один з молодих темних ельфів, не рухаючи очима.
Його погляд був прикутий до подарунків, які приніс дядько Аури. Оскільки ніхто не викликався зайнятися розподілом, їх віднесли до ельфійського дерева, що використовувалося як спільний сільський склад.
– Цікаво, хто буде розподіляти? Старійшини?
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥