Оригінальна назва (японською): オーバーロード 16 半森妖精の神人 ［下］/ Ōbārōdo 16 han mori yōsei no shinjin [shita] / OVERLORD [16] The half elf God-kin
Англійська назва: OVERLORD 16 The Half-Elf Demigod. Part II
Інший варіант назви: ОВЕРЛОРД. Том 16. Напівельф-напівбог. Частина 2
Автор: Маруяма Куґане / 丸山くがね (Maruyama Kugane) /Kugane Maruyama
Ілюстратор (дизайн персонажів): so-bin / soy-bin
Рік видання: з липня 2012 і дотепер
Кількість томів: 16
Випуск: триває ?
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Айнз і двійнята залишилися у селі темних ельфів, продовжуючи спілкування з місцевими. Однак вторгнення Теократії дійшло до того, що країна ельфів опинилася на межі завоювання. Айнз придумав план і почав втілювати його в життя.
Переклад з англійської. Звірка тексту з японською, перекладачка не володіє достатніми знаннями японської, тому можливі неточності та помилки.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha,vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun, Polina Sh., qwertyopdfghjkl.
У мене є Patreon, Buymeacoffee.
Сторінки у Facebook, Телеграм.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Повелитель. Том 16. Розділ 4-8
Розділ 4. Життя у Селі. Частина 9
Темний ельф не побачив у питання Айнза чогось підозрілого і без жодних сумнівів вказав дорогу.
Він подякував місцевому жителю і, виконуючи вказівки, попрямував до потрібного дерева, хоча і так знав куди іти.
Дорогою Айнз побачив темного ельфа, який простягнув руки до землі під деревом.
Коли він зупинився, щоб подивитися на те, що буде далі, земля почала рухатися – маса ґрунту піднімалася по стовбуру, ніби це був слиз.
Це нагадувало «Земляну Хвилю», яку використовував Маре, але все ж було багато відмінностей.
Чи це буденна магія життя, чи магія друїдів, заснована на вірі, – жодна з них не існувала в Іґґдрасіллі. Це був результат того, що місцеві жителі розробили протягом свого життя тут.
Маса ґрунту підкорилася вказівкам темного ельфа і піднялася на верхівку дерева туди, де Айнз уже не міг її побачити.
Ймовірно, ця земля буде використана для городів темних ельфів.
Вони вирощували овочі в кашпо, які були розташовані всередині або на верхівках дерев. Айнзу було цікаво, як вони змогли доставляти ґрунт так високо – очевидно, це і була відповідь.
Задоволений тим, що побачив щось цікаве, він пішов далі.
Ельфійське дерево, до якого прямував Айнз, було досить пишним і товстим. Мабуть, воно було найбільшим у селі. Саме тут жив майстер-аптекар, один із керівників села.
Його дерево знаходилося на певній відстані від інших.
Ймовірно, це було зроблено для того, щоб не завдати шкоди оточуючим, коли під час приготування випадково вийде щось отруйне.
Хоча в аптекаря високий рівень стійкості до токсинів, але те, з чим він міг впоратися, не означало, що це під силу іншим темним ельфам, фізично слабшим за нього, наприклад, дітям або хворим.
А також причиною могло бути…
«…Запобігання викраденню знань».
Для Айнза було зрозумілим бажанням монополізувати знання. І в сенсі захисту власних інтересів, і в сенсі уникнення неприємностей, які могли виникнути через розкриття таємниць іншим.
Всі знали, що ліки могли стати отрутою при неправильному дозуванні.
Однак якби хтось вкрав знання, чи зміг би він створити правильні ліки? Швидше за все, ні. Поява неякісних підробок могла призвести до смертей, і тоді підозри б поширилися на справжні ліки, які зробив аптекар.
Тож ці дії були більш ніж виправданими.
– …Перепрошую, – гукнув Айнз, не заходячи до ельфійського дерева.
Відповіді не було.
Постукавши по стовбуру дерева, він знову гукнув. Коли Айнз прислухався, то почув звук тертя.
– Перепрошую за несподіваний візит.
Він без запрошення зайшов усередину. І негайно побачив спину повненького темного ельфа. Враховуючи його статус і роботу, він, схоже, отримував достатньо їжі, але мало займався фізичними вправами. Можна було з упевненістю припустити, що це був сам майстер-аптекар, а не учень.
Чоловік сидів на підлозі, обличчям до низького столика, і зосереджено рухав руками.
Перед ним було елементарне обладнання для перетирання, таке як, ступка з товкачем та яґен. На полицях стояло кілька банок, в яких, імовірно, лежали лікарські інгредієнти. Зі стелі звисали пучки трав – атмосфера тут була цілком очікуваною для робочого місця аптекаря.
Терпкий аромат сушених інгредієнтів змішувався із запахом свіжозібраних лікарських трав. Цей запах нагадав Айнзу про робочу кімнату Нфірея.
Темні ельфи мали кращий слух, ніж люди. Але все-таки не набагато кращий. Тому неможливо було зрозуміти, знав майстер-аптекар про прибуття Айнза й ігнорував його чи просто був так зосереджений на роботу, що нічого не помічав навколо.
Айнз знову заговорив:
– Перепрошую. Можна вас на хвилинку?
Аптекар вперше перестав рухати руками. Далі він кинув погляд через плече і насупився.
– Ви… А, я зрозумів. Тканина, що приховує обличчя. Якщо я правильно пам’ятаю, ви чоловік, що прибув з того самого місця, що і дівчинка, яка прийшла недавно. Ви – чаклун, що використовує аркани?
– Так, це я. Схоже, новини вже поширилися.
Коли Айнз спробував відкрити лице, майстер-аптекар сказав:
– У цьому нема потреби. Це правила вашого племені, так? Мені не потрібно нічого показувати. Навіть якщо ви це зробите, мене це не цікавить Просто залиште все, як є. Я прийняв ваше привітання. Раз ви закінчили, то можете йти. У мене є робота.
Пробурмотівши це, аптекар ніби втратив інтерес і знову повернувся обличчям до столу. Від його відповіді, здавалося, віяло непривітністю. Проте Айнз відчув полегшення.
Люди, подібні до цього темного ельфа, прямо говорили те, що було у них на думці. Якби він сказав «Іди геть, ти мені заважаєш», то навіть усі хитрощі подавця, якими володів Айнз, не примусили б чоловіка повернутися.
Однак аптекар цього не сказав, тож він мав ще шанс бути почутим.
Коли чоловік взяв до рук товкач, Айнз запитав:
– Що ви зараз готуєте?
– Вам яке діло?
Слова звучали трохи різко. Тут не слід вести довгих розмов ні про що.
– Можливо, ніяке, – відповів Айнз. І після короткої паузи додав: – Я хочу дещо запитати. Які лікарські трави у вашому селі використовують для лікування розладу шлунку? Кору кіне? Чи корінь кандіана?
Руки аптекаря завмерли. Він знову повернув голову і глянув на Айнза через плече.
– Дасте мені хвилинку?
– Так, звісно.
Майстер-аптекар знову відвернувся і продовжив перетирати інгредієнти. Але вже з погляду на його спину ставало зрозумілим, що його ставлення було трохи іншим, ніж раніше.
Схоже, що базова техніка побудови розмови на основі пошуку спільної теми у сфері інтересів людини або її минулого, і яку він вивчив за часів буття Сузукі Сатору, була корисною.
Наприклад, якщо двоє різних людей пропонували продукт схожий за зовнішнім виглядом, ціною, умовами доставки тощо, клієнти швидше оберуть того, хто має з ними спільні інтереси, ніж абсолютного незнайомця.
Майстер-аптекар здавався чоловіком, який повністю віддавався своїй роботі, тому Айнз вирішив, що найкращий спосіб поговорити з ним, це розмова про інгредієнти для ліків.
– …Саме це я зараз і готую. Кіне тут не росте, тому я використовую листя азена. Ви, мабуть, чули, що листя азена швидко втрачає свої лікувальні властивості після подрібнення. Але якщо подрібнювати їх надто швидко, то вони нагріються і зіпсуються, – коли аптекар закінчив перетирати інгредієнти, то налив невелику кількість липкої рідини. – Це сік, який можна отримати з дерев нер. Якщо змішати їх, то лікувальні властивості будуть на високому рівні, але якщо використовувати їх як є, то ефективність буде послаблена. Тому потрібно зробити ще один крок.
Майстер-аптекар повернув голову до Айнза й допитливим поглядом пройшовся по ньому. Він принюхався, а потім скривився.
– …Запаху нема. Покажіть мені руки.
Айнз зробив так, як було сказано. Здогадавшись, чого від нього хотіли, він показав долоні, щоб продемонструвати пучки пальців. Вони були на певній відстані одне від одного, тому було малоймовірно, що аптекар торкнеться до його рук, але якщо чоловік підніметься, Айнз уже підготував відмовку.
– Запах подрібнених рослин і кори дерев – це запах, який огортає кожного аптекаря. Крім того, це кольорові плями, що залишаються на пальцях. Я чув, що ви заклинатель, але… ви використовуєте інші методи для приготування ліків?
Оскільки Айнз запланував зробити цей візит, він міг би заздалегідь подрібнити лікарські трави, щоб просякнути запахом і завоювати довіру аптекаря. Крім того, його руки були ілюзією, достатньо було скористатися магією, щоб створити потрібні плями.
Однак він не зробив цього з двох причин.
Одна полягала в тому, що будинок сім’ї Бареар не був наповнений ароматами лікарських трав. Звичайно, коли вони працювали, все навколо, в тому числі і їхній одяг, огортав сильний запах.
Проте цей аромат не огортав їх увесь час. Навпаки, Нфірея приділяв увагу тому, щоб позбутися запаху. Звичайно, це могло стосуватися лише сім’ї Бареар, але коли справа доходить до брехні про власну особу, то слова і дії виглядатимуть більш природними, якщо брати за зразок реальну людину, тоді не доведеться нашаровувати брехню, щоб закрити прогалини.
Друга причина була в тому, що Айнз не знав травології.
Навіть якби він огорнув себе запахами трав і зробив плями на пальцях для того, щоб видати себе за учня аптекаря, достатньо було поставити кілька запитань про приготування ліків, аби викрити його. Коли б про цю ситуацію стало відомо в селі, то це могло зруйнувати всі його плани.
– Ні, я не займаюся виготовленням ліків. Мій наставник практикує алхімію і поділився зі мною дещицею своїх знань.
Айнз дотримувався придуманої історії, щоб уникнути звинувачення у брехні й обійти розбіжності.
– …Хм. Он воно що.
Одразу стало зрозуміло, що аптекар втратив інтерес.
Можна сказати, що це було цілком очікувано.
Тож на цей випадок Айнз приготував кілька речей, щоб привернути увагу майстра-аптекаря. Він підійшов до робочого столу темного ельфа і поставив на нього пляшечку.
– …Це цілюще зілля, привезене з одного місця.
Рідина у простій скляній пляшечці з Е-Рантеля була творінням сім’ї Бареар, коли вони працювали над розробкою червоного цілющого зілля. Досягнувши успіху в цьому, тепер вони займалися зіллями, в яких використовували дешевші алхімічні речовини і лікарські трави. Тож цей варіант поки не набув широкого поширення.
– Воно… фіолетове? – запитав майстер-аптекар, піднявши пляшечку. – І це не колір скла… Причина того, що воно не синє, в тому… що було щось домішано?
Темний ельф струснув пляшечку і поглянув на дно.
– На дні досить невелика кількість осаду… так? – пробурмотів він. – Не проти, якщо я спробую?
– Пробуйте.
Ще до того, як Айнз встиг договорити, майстер-аптекар відкрив пляшечку і, не вагаючись, різонув себе по руці ножем, а потім полив рану зіллям.
Він використав досить багато. Майже половину пляшечки.
Рана закривалася з помітною швидкістю, хоча і не миттєво.
– Так швидко… Навіть не потрібно рахувати час… Припускаю, зроблено з лікарських трав і магічного розчину… отже, осад?
«Він багато говорить з собою… Але чи безпечно було використовувати ніж, яким ще мить тому щось різали? Можливо, не варто було ним різати собі руку? Чи можуть темні ельфи називати алхімічні розчини магічними…? Крім того, хіба він не мав використати всю пляшечку, незалежно від того, наскільки серйозна рана? У розпалі бою ніхто не може розрахувати скільки потрібно використати зілля і вирахувати глибину рани, правильно?»
Майстер-аптекар злизав зілля з руки, а потім втягнув запах.
– Пахне азеном…?
Перш ніж Айнз зміг щось сказати, темний ельф уже усвідомив власну помилку.
– Ні… це запах на моїх руках… Отже, без смаку і запаху… Щоб приховати?
«…Приховати що?»
– Ні, – тут майстер-аптекар повернув голову і подивився на Айнза. – Чи всі цілющі зілля у місті такого кольору?
– Ні. Я чув, що це прийшло з Е-Рантеля, місця, яким править немертвий король. Мені не відомі всі подробиці, як воно з’явилося, але зілля досить цінне. Звичайні цілющі зілля, які доступні загалу, всі синього кольору.
Майстер-аптекар глибоко вдихнув.
– Немертвий король? …Ні, зараз не до цього… Хоча я відчуваю, що це проблема для когось іншого, але нехай… хм. Ви не проти, якщо я залишу це собі?
Майстер-аптекар вказав на пляшечку, заповнену приблизно наполовину.
– За певних умов. – Переконавшись, що темний ельф чекав його слів, Айнз продовжив: – В обмін я хочу інформацію. Оскільки ви займаєйтеся аптекарською справою в цьому лісі, то у вас мають бути унікальні знання про нього. Я вважаю, що ці знання можна обміняти… Що скажете на це?
Деякий час панувала тиша, а потім майстер-аптекар заговорив:
– …З якою метою ви хочете використати ці знання?
Якщо пригадати поведінку темного ельфа, то можна легко здогадатися, яку відповідь він би вважав прийнятною. Наприклад, прагнення до досягнення вершини в цій сфері або бажання стати кращим аптекарем. Однак Айнз не міг сказати ні того, ні іншого.
– У мене нема якоїсь конкретної мети. Здобуті знання я, можливо, використаю для торгівлі в майбутньому. Крім того, це вгамує мою цікавість.
Як і очікував Айнз, майстер-аптекар трохи насупився.
– …І це все?
– Я вже говорив раніше, що дуже пишаюся своїми навичками чаклуна, однак наставник сказав, що в мене немає хисту до алхімії чи аптекарства. Тож я не планую ступати на цю дорогу. Але мати знання – це вже зовсім інша історія. Знання це сила, тож краще їх мати, ніж не мати. Крім того, борг вдячності того вартий.
Яґен – інструмент для розтирання лікарських трав у традиційній медицині Азії. «Ступка» нагадує човник, а «товкач» – це диск з ручкою по центру.
Yagen (薬研) is a crushing tool used in grinding plant medicines in Asia. It consists of a disk and a boat-shaped mortar. The disk is rolled back and forth to crush ingredients.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon, Buymeacoffee і Банка.Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥