Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут
Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели та за опис до неї висловіть Kiltavik ワィタリ.
Розділ 10. Затримка у розвитку. Частина 2
– Гмм. Школа, так…?
Роксі згадувала, що у школах для магів, як правило, діють дуже суворі правила та стандарти, але, можливо, я міг би знайти спосіб потрапити до якоїсь.
– Ти йдеш до школи, Руді?
Очевидно, я подумав уголос. Сільфі обернулася, щоб подивитися на мене зі стривоженим виразом обличчя.
Від цього руху її смарагдово-зелене волосся злегка погойдувалося. Останнім часом вона трохи відростила його… можливо тому, що я постійно кидав випадкові пропозиції раз на місяць, або більше. Зараз її зачіску можна визначити як коротке каре, але було приємно бачити як розпатлані локони реагують на кожен рух голови.
Ми скоро опинимося на позиції «кінський хвіст».
– Ні, я не планую іти до школи. Батько каже, що з мене будуть безжально знущатися, тож я нічого не вивчу.
– Але ти знову поводишся якось дивно…
Зажди, серйозно?
Це новина для мене. Я знову облажався? І я так сильно старався підтримувати «абсолютне неусвідомлення» щодо неї…
– За словами моїх батьків, я був дивним з малечку.
Я спробував з’ясувати подробиці за допомогою невеликого жарту, але Сільфі нахмурилася і похитала головою.
– Я не це мала на увазі. Останнім часом ти виглядаєш сумним.
О. Фух.
Я хвилювався, що зробив щось, що знову її засмутило, але, видно, вона просто хвилювалася за мене.
– Ну, останнім часом я не мав якось прогресу, розумієш? Мої навички магії й меча не стають кращими.
– Але ти вже неймовірний, Руді…
– Для мого віку, можливо.
Правда, у цьому світі, мабуть, небагато дітей на моєму рівні. Та попри це, я ще багато чого не досягнув.
Мій «талант» у магії частково випливає зі спогадів про попереднє життя, а частково з мого початкового прориву з безмовними чарами. Ці два фактори дали мені перевагу над більшістю людей. Але тепер, коли я зіткнувся зі стіною, я не можу знайти способу подолати її. Той факт, що я пам’ятаю тридцять чотири майже даремно змарнованих роки попереднього життя, тепер не дуже допомагав.
Це легко, проклинати себе за те, що я не вчився, коли мав нагоду, але що зроблено, те зроблено. І, звичайно, факти з мого колишнього світу необов’язково підійдуть до цього. Це місце має свій власний набір правил, які я маю дізнатися.
Я не можу вічно покладатися на спогади з попереднього життя.
Магія – основний закон тут. І щоб зрозуміти її, мені потрібно зрозуміти цей світ.
– Все ж я відчуваю, що настав час зробити наступний крок уперед, розумієш?
Сільфі невпинно вдосконалювалася в магії та з кожним днем ставала розумнішою. Спостерігаючи за її прогресом, я почав відчувати себе трохи жалюгідним. У порівнянні з нею, я просто топтався на місці.
Наразі я досі можу думати про себе як про неусвідомленого головного героя цієї історії. Але якщо я не покваплюся, ця дівчина колись залишить мене позаду.
Сильніше нахмурившись, Сільфі тиснула на мене далі:
– Ти підеш кудись?
– Ну, можливо, – відповів я. – Батько сказав, що мені варто спробувати досліджувати лабіринти, і в цьому селі не так багато того, що я можу зробити… Я, мабуть, зрештою піду до якоїсь школи або спробую стати шукачем пригод.
Мимохідь сказав я, не надто задумуючись над словами. Але чомусь…
– Н-ні! – скрикнула Сільфі й обняла мене.
Ого. Що це, га? Настав час для зізнання?!
Та коли ця думка пробігла у голові, я зрозумів, що вона тремтить.
– Ем… Міс Сільфієтт?
– Ні… Ні… Ні!
Дівчинка так мене стискала, що було важко дихати. Не знаючи, як відповідати, я на якийсь час замовк.
– Не… не йди, Руді! Гик… Уваааа!
Мабуть, витлумачивши мою поведінку як негативну відповідь, Сільфі розплакалася. Маленькі плечі здиралися, вона ткнулася обличчям у мої груди.
Га? Серйозно? Е, що тут відбувається?
Зараз дівчинка явно потребувала розради, тому я погладив її по голові та по сині. Я обійняв Сільфі.
Коли я зарився обличчям у її волосся, то виявив, що воно пахне надзвичайно приємно.
Можу я просто… тримати її? Будь ласка?
– Гик… Будь ласка, Руді… Не… не йди нікуди…
Ууупс. Закінчуй з цим, дурню.
– Д-добре…
Це найрозумніший вибір, справді.
Вже якийсь час перше, що робила Сільфі, це приходила до нас додому майже щодня вранці. Вона радісно спостерігала, як я тренуюся з мечем, після чого ми переходили до магії та її навчання.
Якщо я раптом відправлюсь кудись, вся повсякденна рутина Сільфі зникне, і вона знову стане самотньою. Тепер вона може відбиватися від хуліганів магією, але вона досі не знайшла інших друзів.
Що більше я про це думав, то сильнішу прихильність відчував до неї. Я був єдиним, про кого Сільфі так глибоко хвилювалася. Вона моя і тільки моя.
– Я зрозумів про що ти, добре? Я нікуди не піду.
Як я тільки міг подумати про те, щоб залишити таку милу дівчинку осторонь і відправитись кудись? Щоб зробити що? Удосконалити магію?
До біса це. Я вже можу використовувати заклинання просунутого і святого рівня. Цього достатньо, щоб заробляти на життя репетиторством, як це робила Роксі. То чому я не можу залишитися тут із Сільфі, поки ми не виростемо достатньо, щоб самим про себе дбати?
Звучить досить добре для мене.
Ми б разом виросли… і вона виросла б у мій ідеал жінки.
Лайно! Ні. Ні. Погані думки. Погані думки. Що сталося з «неусвідомленістю», друзяко? Ти надто далеко заходиш. Однак… у збірнику правил нічого не сказано про те, що неусвідомлений герой не може завести роман із подругою дитинства, правильно?
Ґах! Про що я думаю?!
Дівчинці всього лише шість років. Я явно їй дуже до вподоби, але вона ще не здатна відчувати романтичне кохання.
То, е-е… ага. Поки що відкладемо це.
А якщо ми розлучимося, коли виростемо? Зараз показник її прихильності на максимумі, але немає гарантії, що так буде вічно. Чи зможу я витримати, якщо він впаде до нуля?
Ні. До біса, ні! Серйозно, вона така м’яка, тепла і пухнаста! І вона так приємно пахне!
Вона зараз відкриває свою душу переді мною, і я маю просто сидіти тут з відкритим ротом?! Все так заплутано! Ми обоє знаємо, що відчуваємо, тому нам слід просто зізнатися! Навіщо примушувати себе даремно витрачати дорогоцінний час? Чому б не визнати, що я зробив неправильний вибір?!
Ось так. Я вирішив!
Я… Я більше не неусвідомлений, Сільфііііі!
– Агов, Руді… для тебе лист.
У цю мить до кімнати увірвався Пол, висмикнувши мене з мого власного маленького світу — якраз вчасно. Злякавшись, я відірвався від Сільфі.
Мій любий батько, очевидно, заслужив певну подяку за це. Мені залишалося приблизно дві хвилини, щоб зробити жалісне зізнання.
Все ж витривалість чоловіка мала межі. Мені вдалося пережити цей шторм, але я не міг передбачити, що може статися наступного разу.
***
Того дня я отримав листа від Роксі.
Дорогий Рудеусе,
Як справи?
Важко повірити, але, гадаю, минуло два роки відтоді, як ми розлучилися.
Мої справи нарешті трохи налагодилися, тому я вирішила скористатися нагодою і написати.
Наразі я перебуваю у столиці королівства Шірон. Досліджуючи різноманітні лабіринти, здається, я зробила собі ім’я, тож мене найняли наставником для одного принца.
Навчаючи його я повертаюся спогадами до часу, який провела у сім’ї Ґрейрат. З одного боку, принц насправді дуже схожий на хлопчика, якого я там навчала. Хоча він і не такий талановитий, як ти, він тямущий і перспективний юний чарівник. На жаль, він також схильний красти мою спідню білизну і підглядати за мною, коли я переодягаюся, як і дехто інший, кого я могла б назвати. Його особистість трохи бундючна, і він значно енергійніший, але в цілому ваші моделі поведінки досить схожі. Можливо, всі амбітні чоловіки в душі дещо схиблені на сексі тварини?
Гмм. Можливо, мені не слід було це писати. Якщо це хтось прочитає, вони кинуть мене до темниці за приниження честі королівської родини.
Що ж, не буду цим перейматися, поки нічого не станеться. Не те щоб я мала щось погане на увазі, правда.
Хай там що, схоже, королівський двір планує призначити мене «придворним магом» на час мого перебування. Є багато магічних досліджень, які я хочу продовжити, тож це мені дуже допоможе.
О, це нагадало мені – нарешті, я змогла застосувати заклинання води королівського рівня. Тут, у королівській бібліотеці, виявилося кілька корисних книг на цю тему.
Коли я вперше опанувала магію святого рівня, то думала, що це найкраще, що я можу зробити, але, здається, старі добрі зусилля мають велике значення.
Не здивуюся, якщо ти, Рудеусе, вже використовуєш заклинання води імперського рівня. Або, можливо, ти розширив свій горизонт і досягнув рівня святого в іншій дисципліні? Я знаю, наскільки ненаситною є твоя жага до знань, тож впевнена, ти також займаєшся зціленням чи викликом.
Знову таки, можливо, ти вирішив зосередитися на володінні мечем. Щиро кажучи, я буду трохи розчарована, але впевнена, що у будь-якому випадку, ти залишиш свій слід у світі. Особисто я прагну стати магом води божественного рівня.
Як я вже говорила раніше, якщо ти колись опинишся у глухому куті у вивченні магії, вступай до університету магії Раноа. Без рекомендаційного листа тобі доведеться скласти вступний іспит. Але я не думаю, що це може створити для тебе якісь труднощі.
Що ж, поки ми знову не зустрінемося —
Роксі
P. S. Цілком вірогідно, що я покину королівський двір до того моменту, як прийде твоя відповідь, тому не відчувай себе зобов’язаним відповідати.
Ну, бляха. Ось і поштовх до дій.
Мені знадобилася хвилина, щоб відшукати на карті королівство Шірон. Це невелика країна в південно-східній частині Центрального континенту.
По прямій – не так далеко звідси, але гірський хребет між країнами усіяний червоними драконами, що робило його абсолютно непрохідним. Щоб обійти, потрібно здійснити довгу мандрівку і дістатися до королівства з півдня.
Для всіх цілей і задумів Шірон був далекою землею.
А щодо Раноа, де розташований той університет магії… тобі потрібно зробити велику петлю на північний-захід, щоб потрапити туди.
– Гмм…
Принаймні тепер я знав, чому Роксі ніколи не розповідала мені про магію вище королівського рівня. На той час вона сама не знала кращих заклинань.
Я вирішив написати коротку, розпливчасту відповідь на листа. Немає потреби пояснювати сумну правду про мою нинішню ситуацію. Дівчина, схоже, уявляє мене як якось генія, і я не хочу її розчаровувати.
У будь-якому випадку… Університет магії Раноа, так?
Роксі завжди говорила, що це дивовижне місце. Але це зовсім неблизько від дому, я не міг просто полишити Сільфі тут.
Що робити?
Закінчивши листа, я на мить зробив паузу, а потім додав коротку замітку.
P. S. Вибач, що вкрав трусики.
***
Наступного дня я дочекався, поки родина збереться за обіднім столом, і тоді зробив свій крок.
– Батьку, чи можу я висловити егоїстичне прохання?
– Абсолютно ні.
Він негайно мені відмовив.
На щастя, відповідь Пола принесла йому потужний удар по голові від Зеніт, яка сиділа поруч з ним. І наступний удар прийшов від Лілії, яка сиділа з іншого боку.
З моменту того безладу через несподівану вагітність, Лілії приєдналася до нас за обіднім столом, а не обслуговувала нас, як покоївка. Здається, тепер вона офіційно стала частиною сім’ї.
Полігамія… існує як явище в цій країні?
А, добре. Не моя проблема!
– Просто скажи батькові, що ти хочеш, Руді. Він зробить це, – сказала Зеніт, косо поглянувши на чоловіка, який зараз обхопив голову руками.
– Юний господар ніколи не просив багато. Це прекрасна нагода продемонструвати трохи батьківської поважності, господарю Поле, – підтримала Лілія.
Вмостившись на місці, Пол склав руки і владно випнув підборіддя.
– Слухайте, дитина хоче чогось божевільного, що просить дозвіл тільки для того, щоб згадати про це. Хай там що, це, мабуть, щось неможливе.
Цей коментар приніс йому ще два удари, які знову звалили його на стіл. Наша звичайна жартівлива рутина.
Гаразд, перейдемо прямо до справи.
– Річ у тому, що я недавно зайшов у глухий кут у вивченні магії. І через це я хочу відвідати університет магії Раноа…
– О?
– Але коли я сказав про це Сільфі, вона розплакалася і благала мене не залишати її.
– Ха, який маленький серцеїд! Цікаво, від кого ти отримав це?
За цим, природно, послідували ще два удари.
– Ідеальним рішенням було, щоб ми поїхали вдвох, але сім’я Сільфі не така забезпечена, як наша. Я хотів запитати, чи міг би ти розглянути варіант заплати за нас обох.
– Он як?
Обпершись ліктями на стіл, Пол кинув на мене різкий погляд, який нагадував якогось командира в окулярах. Його очі були смертельно серйозними – такими ж, як коли він брав меча.
– Що ж, відповідь – ні.
І він знову мені відмовив. Але цього разу це був не жарт, а Зеніт і Лілія мовчали.
– У мене є три причини. Перша, ти ще в середині процесу тренування з мечем. Якщо ти зараз кинеш фехтування, то станеш навіки любителем без жодної надії на розвиток. Як твій вчитель, я не можу цього дозволити. Друга, гроші – це проблема. Можливо, ми потягнемо твоє навчання, але не навчання Сільфі. Магічні школи недешеві, і це не так, ніби у нас є магічне грошове дерево.
– Третя, тобі лише сім років. Ти кмітлива дитина, але багато чого не знаєш, і тобі всерйоз бракує досвіду реального життя. З мого боку було би безвідповідально відправити тебе у широкий світ зараз.
Відмова Пола мене анітрохи не здивувала.
Проте я не збирався здаватися. На відміну від попереднього разу, він обґрунтував своє заперечення трьома раціональними, чітко визначеними причинами. Це означало, що якщо я звернуся до цих причин, то зможу отримати його дозвіл.
Нема потреби поспішати. У всякому разі, я ніколи не очікував, що щось станеться прямо завтра.
– Я розумію, батьку. Звісно, я продовжу тренуватися з тобою у фехтуванні… але чи можу я запитати, скільки років, на твою думку, мені повинно бути, щоб це сталося?
– Подивимося… П’ятнадцять? Ні, нехай буде дванадцять. Принаймні затримайся настільки.
Дванадцять? Гм. Наскільки я пам’ятаю, діти у цій країні досягали повноліття у п’ятнадцять років.
– Чи можу я поцікавитися, чому ти вибрав саме дванадцять?
– Саме стільки було мені, коли я сам пішов з дому.
– А. Гаразд.
Здається, Пол тут не захоче піти на компроміс. Немає сенсу сперечатися про це і нарощувати його гнів.
– Тоді останнє.
– Слухаю.
– Можеш допомогти мені знайти роботу? Я вмію читати, писати і розв’язувати задачі, тож можу бути пристойним репетитором. Я також не проти попрацювати як маг. Я б узявся за те, що найкраще оплачується.
– Ти хочеш знайти роботу? Навіщо? – запитав Пол, примруживши очі.
– Я хочу заробити Сільфі на навчання.
– Не думаю, що ти робиш це в її інтересах.
– Можливо, ні. Однак я думаю, що це в моїх інтересах.
На якийсь час у кімнаті запала повна тиша. Мені довелося боротися з бажанням незграбно завертітися на сидінні.
– Розумію. То он воно як, га?
Зрештою, Пол кивнув собі, очевидно, у… чомусь запевнившись.
– Гаразд, добре. У такому випадку я підшукаю щось для тебе.
Хоча тепер обличчя Зеніт і Лілії виражали відкриту стурбованість, очі Пола сказали мені, що я можу довіритися його слову.
– Дуже дякую, – сказав я, опустивши голову на знак подяки, поки моя сім’я продовжила трапезу.
Пол
Ну, я не можу сказати, що очікував цього.
Я знав, що мій хлопчик швидко росте, але більшість дітей не починають про таке говорити, поки їм для початку не виповниться чотирнадцять-п’ятнадцять років. Навіть я не досягнув цього етапу, поки мені не виповнилося одинадцять, тоді я досягнув просунутого рівня в стилі Бога Меча. А деякі люди взагалі до цього не доходять.
Що то було? «Не квапся жити, інакше воно закінчиться до того, як ти це усвідомиш». Один воїн сказав мені це дуже давно. Тоді я просто закотив очі. Я бачив це таким чином: інші сприймали все надто повільно. Будь-яка обдарована людина має обмежений проміжок часу, протягом якого вона справді може чогось досягнути, та, схоже, ніхто не відчував потреби прискоритися.
Я хотів зробити все, що міг, поки в мене є така можливість. І якщо хтось захоче критикувати мене після цього, ну, я думав би про це, коли прийшов би час.
Звичайно, завдяки тому, що я «робив» усе, що міг, я врешті отримав вагітну дружину. У підсумку покинув справи шукача пригод і поклався на зв’язки своїх високопоставлених родичів, щоб знайти постійну роботу лицаря.
Однак поки що забудемо про цю частину. Суть у тому, що Рудеус сприймав все набагато швидше, ніж я. Хлопець мчав уперед так швидко, що я трохи нервував, просто спостерігаючи за ним.
Упевнений, що дорослі навколо мене думали схожим чином, коли я був юним. Проте була одна важлива відмінність: Рудеус насправді планував усе наперед, а не діяв навмання, як це раніше робив я. Гадаю, він отримав цю сторону своєї особистості від Зеніт.
Та все-таки, думаю, мені потрібно притримати його трішечки.
З цією думкою я почав писати листа.
До того ж Лос сказав мені днями, що Сільфі явно сильно прив’язалася до Рудеуса. З її точки зору, він був і лицарем у блискучих обладунках, який врятував її від знущань у юному віці, і всезнаючим старшим братом, котрий може відповісти на всі її запитання.
Вона явно захоплюється ним. Останнім часом, здається, воно почало переростати у закоханість.
Лос також сказав мені, що сподівається – ці двоє колись одружаться. У той час я був дуже задоволений перспективою додати таку милу доньку до сім’ї… але, почувши те, що сьогодні мені сказав Рудеус, я передумав.
Прямо зараз дівчинка була практично маріонеткою в його руках. Якщо вони продовжать так разом рости, Сільфі назавжди опиниться під владою Рудеуса. Навіть у дорослому віці. Я бачив кілька подібних випадків, коли ще був «дворянином». Я бачив людей, які були лише маріонетками, повністю контрольованими своїми батьками.
Мені здається, життя не таке вже і погане, доки людина, яка тягне тебе за мотузочки, ще поруч. Поки Рудеус буде любити Сільфі, вона, ймовірно, буде в порядку. Але, на жаль, у малому є частинка від татка. Іншими словами, він природжений бабій. Є шанс того, що він волочитиметься за кожною дівчиною, яка приверне його увагу.
Шанс? Ні. Цей хлопчик мій син. Він точно щось накоїть. І коли все вляжеться, він може вибрати не Сільфі.
Вона ніколи не оговтається від цього удару. Ніколи.
Мій син може повністю зруйнувати життя цієї милої крихітної дитини. Я не міг цього допустити. Певно, це теж не відповідатиме його інтересам.
І ось я написав листа. Сподіваюся, я отримаю бажану відповідь.
Але… як я збираюся переконати цього красномовного хлопця погодитися на це?
Гм. Можливо, для цього підходу потрібна груба сила.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.