Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут
Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели та за опис до неї висловіть Kiltavik ワィタリ.
Розділ 11. Розлука. Частина 2
Мені ввижається, чи на чолі Ґіслейн пульсує жилка? Основна мета цього листа полягала в тому, щоб пояснити мені ситуацію, але другорядною ціллю Пола явно було розлютити її. Це змусило мене зацікавитися природою їхніх стосунків.
– Упевнений, вона не буде швидко навчатися, але це не така вже й погана угода. Принаймні тобі не доведеться платити за уроки.
Уроки, так? Точно. Гадаю, відтепер вона мій новий наставник…
Володіння мечем Пола здебільшого інстинктивне. Можливо, він відчув, що мені зараз потрібен ліпший вчитель. А може, йому просто набридло спостерігати, що я зовсім не розвиваюся.
Гадаю, ти міг би протриматися ще трохи, чуваче…
– Скільки зазвичай коштує брати у вас уроки меча, Ґіслейн?
– Дві золоті асуанські монети на місяць.
Скільки?!
Я був майже впевнений, що Роксі отримувала п’ять срібних монет на місяць, коли навчала мене. Ця жінка бере приблизно в чотири рази більше.
То це справді доволі солідна угода. Звичайна людина в Асурі може прожити приблизно на дві срібні монети на місяць.
– Протягом наступних п’яти років ти залишишся в домі юної леді, щоб навчати її. Цілих п’ять років, зрозумів? Ти не зможеш повернутися додому раніше. І також не будеш писати листів. Сільфі ніколи не навчиться жити самостійно, якщо ти будеш тинятися по селу. І ти теж дедалі сильніше покладаєшся на неї. Ось чому я вирішив розлучити вас двох.
– Чекайте… що?
З-заждіть секунду. Що?
Ти серйозно? Я не можу бачити Сільфі цілих п’ять років? Я навіть не можу писати їй листи?!
– Що сталося, Руру? Ти порвав зі своєю дівчиною? – запитала Ґіслейн, очевидно потішившись виразом розпачу на моєму обличчі.
– Ні. Мій батько, який любить знущатися з дітей, розлучив нас силою.
Я навіть не мав можливості попрощатися. Прокляття, Поле. Ти заплатиш за це…
– Тримайся, Руру. Все буде добре.
– Ем…
– Що?
– Насправді я волів би, що ви називали мене Рудеусом.
– Гм. Гаразд.
Проте коли я про це задумався, то Пол має рацію. З тою швидкістю, як все розвивалося, Сільфі могла б перетворитися на персонажку «подруга дитинства» з особливо лайняної візуальної новели. Знаєте… та, хто постійно липне до головного героя, крутиться навколо нього, як супутник, і немає ніякого особистого розвитку.
У реальному світі така дівчина заводила б друзів і дізнавалася щось нове у школі. Але завдяки кольору волоссю, Сільфі завжди було важко з цим. Існував реальний шанс, що вона приклеїлася б до мене на багато-багато років.
Це має сенс. Цього разу Пол зробив правильний вибір.
– Щодо твоєї зарплати, тобі платитимуть дві срібні асуранські монети на місяць. Це нижче поточної ставки для домашнього репетитора, але цього більш ніж достатньо для проживання дитини.
– Коли у тебе буде трохи вільного часу, спробуй сходити до міста та відчути, як це – витрачати гроші. Крапля практики – найкращий спосіб переконатися, що ти можеш ефективно використовувати власні гроші, коли тобі це справді потрібно. Знову ж таки, можливо це навіть не буде проблемою для такої обдарованої дитини, як ти.
– Плюс, як тільки ти закінчиш п’ять безперервних років служби та надаси юній леді солідну з усіх боків освіту, твій контракт надає право на особливу винагороду: виплату, що покриває вартість навчання двох осіб в університеті магії.
Гм. Зрозумів.
Іншими словами, щойно я відпрацюю як репетитор, Пол дозволить мені робити те, що я хочу… як він і обіцяв.
– Звичайно, немає жодної гарантії, що Сільфі захоче бути з тобою через п’ять років, та і ти сам можеш втратити до неї інтерес. Але у будь-якому випадку, я обов’язково досконало поясню їй цю ситуацію.
Е… не впевнений, що я можу довіряти тобі в цьому плані, дорогий татусю.
– Сподіваюся, що роки, проведені у новому середовищі, багато чого навчать тебе і дозволять тобі ще більше розвинути таланти.
– З повагою, твій благородний, мудрий і геніальний батько, Пол.
Геніальний, срака-дупа! Увесь твій план полягав у тому, щоб примусити мене силою!
Та все ж я мушу визнати, що у загальному він мислив досить раціонально. Це було на краще як для Сільфі, так і для мене. Вона знову може повернутися до самотності, але… якщо вона не навчиться вирішувати власні проблеми, то ніколи не виросте, як особистість.
– Пол справді любить тебе, чи не так? – сказала Ґіслейн.
Я не міг не усміхнутися тут.
– Раніше він тримався трохи стримано, але почав по-справжньому заглиблюватися у справи батьківства. Хай там що, ви йому теж вельми подобаєтеся, Ґіслейн…
– Гм? Чому ти так кажеш?
Я і останній рядок прочитав уголос.
– P. S. Не соромся упадати за юної леді, якщо все за згодою, але цей клубок м’язів уже мій, тому руки геть.
– Гмм, – протягнула Ґіслейн. – Надішлеш цього листа Зеніт від мене, добре?
– Звучить як план.
Ось так я подорожував до цитаделі Роа, найбільшого поселення регіону Фіттоа.
Звичайно, у мене були змішані почуття щодо цього, але це справді було на краще. Я не міг просто залишатися із Сільфі, тому це мало статися. Я точно не відчуваю гіркоти з цього приводу. Ніт.
Пол
– Ч-чорт, це було близько…
Мій син без свідомості лежав на землі перед моїми брудними, обліпленими грязюкою черевиками.
Оскільки це був останній день, коли я навчав його володіти мечем, я вирішив вселити в нього страх божий, перш ніж вирубити, але малий фактично вистрілив купою заклинань, щойно я зробив свій крок.
Це не був спалах панічних атак. В основному він намагався сповільнити мене. І кожного разу, коли він чаклував, це були інші заклинання.
– Добре, це заради тебе, сину мій. У малого є хист до бою…
Звісно, битва тривала лише кілька секунд. Але це була раптова атака, і мені знадобилося зробити три кроки, щоб нокаутувати його. Останнє було особливо небезпечним. Якби я завагався хоч на мить, він би спіймав мої ноги в пастку і негайно вивів би мене з бою.
Три кроки – це занадто багато, коли б’єшся з магом. Якби він був у групі, один із союзників втрутився б, щоб захистити його до того моменту, коли я зробив другий крок. І якби між нами була хоч трохи більша відстань, мені, можливо, знадобилося б чотири кроки.
Щодо цілей і намірів – малий отримав найкраще від мене. Ймовірно, його вже можна прямо зараз кинути до групи шукачів пригод. Він би зробив більше в лабіринті, ніж звичайний член групи.
– Гадаю, не можна очікувати меншого від розумника, що подарував комплекс неповноцінності чарівниці води святого рівня…
Хлопчик до моторошного дивовижний. Але чомусь це мене тішило. До цього моменту я заздрив будь-кому талановитішому за мене… але коли це стосується мого сина, я відчував лише гордість.
– Гаразд, зараз не час говорити з самим собою. Покінчимо з цим, поки Лос не прийшов сюди…
Я почав швидко зв’язувати сина. Карета прибула, коли я закінчив, тож я підняв його і приготувався закинути в неї.
Звісно, Лос вибрав саме цей момент, щоб з’явитися разом із Сільфі.
– Руді?!
Побачивши свого товариша по іграх зв’язаним по руках і ногах, дівчина негайно запустила в мене бойовим закляттям середнього рівня без жодного слова. Я досить легко відбив його, але на додачу до безмовного виконання чар сила та швидкість заклинання були приголомшливими. Вона легко могла вбити звичайну людину.
Бляха, Рудеусе. Не навчай її цього лайна…
Вручивши Ґіслейн листа, я безцеремонно кинув Рудеуса в карету і показав кучеру, що він може їхати.
Оглянувшись, я побачив, що Лос присів біля Сільфі, розмовляючи з нею твердо, але тихо.
Еге, ось так це відбувається. Це робота батьків – навчати дитину що до чого.
Лос дозволив Рудеусу взяти на себе багато батьківських обов’язків, але тепер він отримав шанс повернути свою законну роль. Тихенько видихнувши, я здалеку спостерігав за маленькою сімейною розмовою; за мить вітер доніс до мене голос Сільфі:
– Ні… Я стану достатньо сильною, щоб допомогти Руді!
Гмм. Ця дівчина дійсно обожнює тебе, сину мій.
У цю мить з дому вийшли дві мої дружини. Я сказав їм залишатися всередині, якщо вони хочуть спостерігати, головним чином заради їхньої власної безпеки. Але гадаю, вони хотіли принаймні провести хлопця.
– О, мій милий маленький Руді покидає мене!
– Будьте хороброю, мадам. Це випробування, яке ми повинні витримати!
– Я знаю, Ліліє, знаю! О, Рудеусе, Рудеусе! Мій синочок їде геть. Він залишив свою бідолашну матір саму. Горе мені!
– Ви не одна, мадам. Він не єдина ваша дитина!
– Так, твоя правда. Тепер у нього є дві сестрички.
– Дві?! О, мадам!
– Звичайно, Ліліє. Я буду любити твою дитину так само, як свою! Так само, як я люблю тебе!
– О, мадам! Я відчуваю те саме!
Чомусь Зеніт і Лілія розіграли дивну театральну сценку, поки карета повільно віддалялася дорогою. Гадаю, вони насправді не дуже хвилювалися за Рудеуса. Зрештою, у хлопця була розважлива голова на плечах.
Хай там що… ці двоє досить добре ладнають цими днями. Хотілося б, що вони також ладнали і з татком. Або принаймні припинили знущатися з мене.
– Все ж… думаю, Рудеуса не буде поряд, щоб спостерігати, як зростає малеча, га?
Я знав, що він планував стати «найкращим старшим братом усіх часів», але тепер так не буде.
Не пощастило, малий. Тато отримає всю любов маленьких донечок! Ехехехе.
Гм. Але заждіть хвилинку.
Рудеус збирався розпочати спеціальне, прискорене навчання під керівництвом короля меча. Через п’ять років йому виповниться дванадцять. Тоді він буде набагато більшим і сильнішим, ніж зараз. Якщо у нас буде ще одна подібна битва, коли він повернеться, чи буде у мене шанс?
Ох, лишенько. Моя батьківська гідність під загрозою.
– Зеніт, люба? Ліліє? Тепер, коли Руді покинув нас, думаю, що мені також потрібно тренуватися.
Зеніт поглянула на мене з незацікавленим виглядом. Лілія нахилилася, щоб сценічно прошепотіти їй на вухо:
– Невже йому знадобився майже програш, щоб зрозуміти, що молодий господар незабаром може його перевершити?
– Чесно, він завжди такий. Ніколи не докладає зусиль, поки хтось мало не завдасть йому поразки.
Очевидно, я вже в дечому поступався в частині батьківської гідності.
А, нехай. Що такого хорошого у гідності? Мій старий був ходячою грудкою гідності та благородства, і він мені ніколи не подобався. Я хотів бути доброзичливим, хорошим батьком, а не батьком переповненим гідності.
Що ж, є достатньо часу, щоб подумати про це пізніше. Думки пробігали в моїй голові, поки карета Рудеуса з гуркотом їхала дорогою.
Рудеусе…
Повір мені, не те щоб я хотів зробити це таким чином. Не думаю, що ти погодився б на мій план, і не впевнений, що зміг би переконати тебе у суперечці.
І все ж… як твій батько, я не міг нічого не робити. По суті, поки що я довіряю тебе комусь іншому, але я думаю, що так воно і має бути.
Знаю, я не залишив тобі вибору, але впевнений, що така розумна дитина, як ти, зрозуміє. Досвід, який ти там отримаєш, буде неможливим у цьому селі. Навіть якщо ти не розумієш моїх причин, вирішення проблем, які стоять перед тобою, зрештою зробить тебе сильнішим.
Тож ображайся на мене, як тобі захочеться. Обурюйся мною і самим собою, що дозволив мені це зробити.
Я сам виріс під залізною рукою свого старого, знаєш? Закінчилося тим, що я втік, а не зіткнувся з ним лицем до лиця.
Я певною мірою шкодую про це. І хотів би зробити деякі речі інакше.
Звичайно, я не хочу, щоб ти почувався так. Але, знаєш… та втеча зробила мене сильнішим. Я не впевнений, що сильніший за свого тата, але я знайшов жінок, яких люблю, захищав те, що для мене важливо, і виріс достатньо жорстоким, щоб вчинити так з власною дитиною.
Хочеш дати відсіч? Добре. Докладай всіх зусиль.
Повертайся сильним, малий.
Досить сильним, щоб протистояти своєму батьку-тирану.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.