Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут
Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели та за опис до неї висловіть Kiltavik ワィタリ.
Розділ 12
Додатковий розділ. Мати родини Ґрейрат. Частина 2
– А-а. Аґуаааа!
У цю мить мене злякала і вирвала з думок Норн, яка почала голосно плакати. Тіло Руді здригнулося від здивування, але він швидко повернувся до її ліжечка, щоб скорчити ще дурненьких облич.
– Ґуааа! Увааа!
Цього разу Норн не припинила плакати. Руді торкнувся її підгузка, щоб перевірити, чи той мокрий, потім підняв дівчинку і поглянув, чи немає на спині висипів, але сльози продовжували текти.
Якби я була сама, то, ймовірно, розгубилася б і покликала Лілію тільки для того, щоб упасти у відверту паніку, згадавши, що вона пішла за покупками. Але Руді залишався надзвичайно спокійним. Крок за кроком він ретельно перевіряв можливі проблеми. Через якийсь час він сплеснув руками і повернувся до мене.
– Мамо, гадаю, їй пора пити молоко.
Якщо подумати, це був приблизно той час, чи не так? Години справді пролетіли, поки я спостерігала, як Руді грається зі своїми сестричками.
– Так. Правильно.
– Ось, сідай.
Я опустилася на стілець, який Руді підтягнув для мене, розстебнула блузку і взяла на руки зарюмсану дитину.
Норн явно була дуже голодною, як і думав Руді. Вона негайно притиснула маленький ротик до соска і почала жадібно смоктати. Це відчуття завжди змушувало мене гостро усвідомлювати власне материнство.
– Гм?
Через мить я зрозуміла, що Руді спостерігає. Приємно бачити, як він робить щось схоже на те, що робить Пол… але якщо Руді вже був таким у цьому віці, то, мабуть, далі будуть і схожі проблеми. Останнє, чого я хочу, це щоб він ходив і розбивав жіночі серця направо і наліво, як це робив його батько.
– У чому справа Руді? Ти теж хочеш?
– Га?!
Сполоханий моїй маленьким жартом, Руді відвернув голову і залився яскравим червоним кольором.
– Ні, нічого такого. Мене просто вразило, як багато вона п’є…
– Хе-хе.
Було дещо приємно бачити його таким розгубленим. Я не могла стримати сміху.
– Вибач, але зараз молоко потрібно Норн. Ти пив вдосталь, коли був маленьким, тож не будь жадібним тепер, добре?
– Звичайно, мамо.
Може, я подражню його ще трохи.
– Гмм. Ну, якщо ти у розпачі… як тільки ти знайдеш собі дружину, чому б тобі не попросити у неї, щоб вона дала тобі трохи?
– Хороша ідея. Колись я нею скористаюся.
Я очікувала, що зараз він розсердиться і буде захищатися, але він відбив моє зауваження зі спокійним виразом обличчя. Думаю, він здогадався, що я всього лише дражню його.
Невесело. Але що і очікувалося від Руді.
– Без примусу, запам’ятай.
– Так, я знаю.
Я завжди почувалася трохи меланхолійно, коли бачила, як він поводиться так по-дорослому, як от зараз.
Я знову звернула увагу на Норн, яка вже наїлася. Поплескавши її по спинці, доки вона не відригнула, я обережно поклала її назад до ліжечка.
Яка б людина з ним не одружилася, у неї будуть важкі часи. Наразі Сільфі здається головним кандидатом… і ця дівчинка схильна робити все, що їй каже Руді. Вона не здатна сказати «ні», навіть коли хоче…
Що ж, гаразд. Якщо станеться найгірше, мені доведеться прямо йому все сказати.
Зрештою, я матір Рудеуса. Пол може навчити його спокушати жінок, але я маю навчити його поводитися з ними правильно.
– Ґуа…
Норн виглядала вельми задоволеною тепер, коли у неї у шлунку щось було. Незабаром вона сонно заплющила очі в ліжечку.
– Ось так, – тихо промимрила я, гладячи її маленьку голівку. – Пий багато молока, багато спи та рости гарною і здоровою.
На жаль, Аїша вибрала цей момент, щоб і самій трохи пошуміти.
– Ааа… Уваа!
Відірвавши очі від моїх грудей, Руді зазирнув в інше ліжечко.
– У чому справа, Аїшо? У тебе свербить спинка?
Так само як чинив трохи раніше з Норн, він підняв Аїшу, перевірив її підгузок та пошукав висипи і укуси комах.
Але через мить, все ще тримаючи немовля на руках, він обернувся до мене з незвично стривоженим обличчям. Мені подобалося бачити різні емоції на лиці Руді, але я не хотіла, щоб він часто виглядав таким стурбованим.
– У чому справа, Руді?
– Ем, мамо… міс Лілія сьогодні трохи запізнюється, чи не так?
– Якщо подумати, твоя правда. – Зазвичай, вона вже мала б повернутися з походу по магазинах. Невже щось трапилося?
Ні-ні. У селі перебувала група купців із цитаделі Роа. Вона говорила, що планує купити трохи більше, ніж зазвичай. Вірогідно, це зайняло більше часу, ніж очікувалося.
– Ну, розумієш… про Аїшу…
– Так?
– Гадаю, вона теж голодна.
– О, ясно.
Ми намагалися годувати наших дітей в один і той самий час, тож це зрозуміло, що вони обоє зголодніли одночасно. Зазвичай, коли я годувала Норн грудьми, Лілія піклувалася про Аїшу, але…
У цю мить я нарешті зрозуміла цей збентежений вираз обличчя Руді.
Він продовжив – повільно й обережно, очевидно, ретельно добираючи кожне слово:
– Мамо… невідомо коли міс Лілія повернеться. Я впевнений, що Аїша могла б трохи почекати, але якщо вона продовжить плакати, Норн теж може прокинутися, тому… ем…
Як вірна послідовниця церкви Мілліс, я досі була засмучена і Полом, і Лілією за порушення наших шлюбних обітниць. Знаю, вони не підтримують мою віру, але це ніколи не буде приємним, коли хтось нехтує твоїми цінностями. І Руді, очевидно, добре це вловив.
Він боявся, що його пропозиція може засмутити мене. Хвилювався, що я можу навіть зірвати своє невдоволення на молодшій сестрі. Хлопець явно хвилювався.
З його точки зору, Норн, Аїша і я були сім’єю в однаковій мірі. І… враховуючи те, що зараз відбувається, я мала би відчувати те саме.
І все ж, чи це дійсно хороша ідея? Що, якщо грудне вигодовування Аїші викличе в мені почуття гніву чи відрази?
А якщо Руді побачить ненависть на моєму обличчі й буде зневажати мене за це?
– О, ну ж бо. Про що ти, Руді? Мерщій, дай мені Аїшу. – Я відповіла якомога лагіднішим голосом, намагаючись позбутися власної невпевненості.
– Добре, – сказав Руді.
Повільно, нерішуче, він вклав Аїшу до моїх рук.
Вивільнивши іншу цицьку, яку не ссала Норн, я приклала дівчинку до неї.
Я, мабуть, була би трохи засмучена, якби Аїша завередувала у цю мить, але вона припала до мене і негайно почала смоктати молоко. Дуже тихо, щоб не почув Руді, я полегшено зітхнула.
Я почувала себе точно так само, як коли годувала Норн. Моє серце було сповнене тепла, приємного усвідомлення власного материнства і більше нічого.
Як дивно. Чому я вагалася, хоча всього і краплину, піднести Аїшу до власних грудей?
Чому думала, що це змусить мене почуватися нещасною?
Чому думала про це як про якесь випробування, яке мені доведеться витримати?
Все було набагато простіше, ніж я думала. Я була матір’ю. Ніщо інше не мало значення.
Незалежно від того, чи є ти послідовником церкви Мілліс, чи ні… це не має особливого значення, коли йдеться про такі речі.
– Вона доволі пожадливо п’є, чи не так?
– Ем. Ну, твоє молоко дуже смачне, мамо.
– Це… дивна спроба лестощів, Руді.
Побачивши, як Аїша радісно ссе мої груди і задоволений вираз мого обличчя, Руді всміхнувся з явним полегшенням. Він, очевидно, вважав захист маленьких сестричок своїм обов’язком. Це викликає захват. Його бажання стати хорошим старшим братом, гідним їхнього обожнювання, здається цілком щирим.
– Це не лестощі. Я досі пам’ятаю, яке воно на смак.
– О, невже?
Тихо засміявшись, я протягнула руку, щоб погладити голівку Аїші. Через деякий час вона закінчила і відняла свій рот від моїх грудей. Через кілька секунд вона почала куняти на моїх руках, тож я опустила її назад до ліжечка.
Руді спостерігав на відстані, його погляд був теплішим, ніж зазвичай.
– Агов, Руді.
– Так, у чому річ?
– Не проти, якщо я погладжу тебе по голові?
– Тобі не потрібно питати мого дозволу. Вільно глядь мене у будь-який час.
Повільно сівши поруч зі мною, Руді запрошувально нахилив до мене голову. Я потягнулася і почала ніжно гладити його.
Руді – наша перша дитина, і він ніколи не потребував від нас багато. Здебільшого, я не відчувала, що була для нього матір’ю. Але нещодавно це почало змінюватися.
Я справді мати цього хлопчика. А він справді мій син.
Відчувши тепло, я повернулася в той бік. Крізь вікно проникало весняне сонце. Ззовні, скільки сягало ока, тягнулися золоті поля пшениці. Це була картина тихого весняного дня. Поки я мовчки дивилася на це, мене охопило відчуття щастя.
Чомусь я відчувала себе абсолютно задоволеною.
– Я б хотіла, щоб ця мить тривала вічно.
– Я теж, – промимрив Руді, киваючи.
Припускаю, він також вважав цю домашню сцену приємно мирною. Але тільки завдяки йому я могла відчути те саме.
Якби він не втрутився… як набожна послідовниця церкви Мілліс, заради зменшення двох дружин на одну, я, мабуть, кинулася б геть з цього дому разом з Норн, проклинаючи своє нещастя. Або залишилася, щоб зігнати свою образу на Лілії та Аїші.
Щира подяка Богові за Руді.
Якби він не був таким мудрим і кмітливим хлопчиком, я б ніколи не пережила цю щасливу мить.
– Руді…
– Так, мамо?
– Дякую, що ти народився.
Смикнувшись, Руді підняв на мене очі.
Після бентежної паузи він почухав голову і відповів чарівно сором’язливим тоном.
– Ну… дякую за те, що народила мене.
Моєю єдиною відповіддю був черговий сміх приємного здивування.
Файл першого тому, зроблений Vch M тиць.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee.Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете поблукати кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно.