Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут, сторінка тут.
Реквізити НБУ для потреб армії тут.
Реквізити НБУ для гуманітарних цілей тут.
Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели та за опис до неї висловіть Kiltavik ワィタリイ
Розділ 3. Підручник магії
Минуло близько двох років з моменту моєї реінкарнації. Мої ноги нарешті достатньо розвинулися, щоб я міг ходити.
Крім того, я нарешті міг розмовляти мовою цього світу.
☆ ☆ ☆
Раз я вирішив, що цього разу житиму серйозно, то для початку потрібно скласти план.
Чого мені бракувало у попередньому житті? Навчання, фізичних вправ і техніки, ось чого.
Однак, як дитина, я мало що міг зробити. Нічого більше, як заритися обличчям у чиїсь груди, коли мене піднімали на руки. Щоразу, коли я робив таке з покоївкою, вона не намагалася стримувати невдоволення на своєму обличчі – очевидно, їй не надто подобалися діти.
Вирішивши, що фізичні навантаження можуть зачекати, я спробував читати книги, що були в будинку. Вивчення мови – важлива справа, майже сто відсотків японців знають рідну мову, але багато з них нехтують вивченням англійської або вагаються спілкуватися з людьми, коли перебувають за кордоном настільки, що вміння говорити іноземною мовою вважається цінною навичкою. Взявши це до уваги, я вирішив для початку зосередитися на системі письма цього світу.
У нашому домі всього п’ять книг. Не знаю, чи це тому, що книжки у цьому світі дорогі, чи тому, що Пол і Зеніт не дуже любили читати. Можливо, це поєднання обох варіантів. Як людині, що раніше володіла колекцією з кількох тисяч книг – навіть якщо це були лайтновели, – мені важко прийняти подібне.
Та все ж навіть цих п’яти книг вистачило, щоб навчитися читати. Мова цього світу близька до японської, тому я зміг досить швидко її опанувати. Система письма зовсім інша, але граматика доволі близька до тої, з якою я був знайомий, що, на щастя, означало: в основному мені потрібно вивчити слова, зі значною частиною яких я вже познайомився. Мій батько читав для мене, що дозволяло швидко вивчати слова. Можливо, моє нове «я» мало ліпшу здатність до навчання, що теж немало допомогло.
Коли я навчився читати, то з’ясував, що вміст наших книг доволі цікавий. Раніше я ніколи не отримував задоволення від навчання, але трохи подумавши, я зрозумів, що це нічим не відрізняється від пошуку нової інформації про онлайн-ігри. Тож це вже не так і погано.
У всякому разі, мене цікавило, чи знав мій батько, що його маленький син розумів те, що він читав. Я маю на увазі, що сприймав це спокійно, але якщо подумати, то нормальна дитина мого віку влаштувала б істерику чи щось подібне, тому я теж так чинив.
У нашому домі п’ять книг:
Мандри світом – довідник щодо різних країн світу та їхні унікальні риси.
Поведінка та слабкі сторони фіттоанських монстрів, де докладно описано різні жахливі істоти регіону Фіттоа, де вони живуть та як з ними мати справу.
Підручник магії – посібник мага з атакуючими заклинаннями, від початого рівня і закінчуючи просунутим.
Легенда про Перуґіуса – казка про викликача на ім’я Перуґіус та його супутників, що боролися з демонами і врятували світ у класичному епосі боротьби добра проти зла.
Три мечники і лабіринт – розповідь про події і пригоди, де три майстри-мечники різних стилів зустрічаються і вирушають у глибину лабіринту.
Останні дві по суті фентезійні романи, але інші три підходили для навчання. Особливо мою увагу привернув підручник магії. Для людини, що прийшла зі світу без магії, можливість прочитати реальну теорію щодо магічної сили було тим, що відповідало моїм інтересам. Читаючи книгу, я навчився деяких основ.
Перше, магія мала три типи: магія атаки, щоб вести бій проти інших; магія зцілення, для лікування ран інших; і магія виклику, щоб викликати речі. І це все. Здавалося, за допомогою магії можна робити багато чого ще, але, згідно з підручником, магія – це те, що народилося і розвинулося в бою, а тому рідко використовувалося поза боєм чи полюванням.
Друге, для застосування магії потрібна магічна сила – тобто кожен міг використовувати магію, якщо у нього була магічна сила. В основному були два способи: використовувати вроджену магічну силу або застосовувати магічну силу, влиту у предмет. Підійде будь-який. Конкретних прикладів не вказувалося, але у мене склалося враження, що люди, які користувалися першим способом, ніби як мали власні генератори електроенергії, тоді як для другого потрібні були батарейки.
У давнину, як говорилося у книзі, люди здебільшого використовували силу всередині своїх тіл, щоб чаклувати. Але в наслідок того, що дослідження магії просувалися, магічні предмети ставали дедалі складнішими. Відповідно, витратні джерела магічної енергії розвивалися з вибуховою швидкістю. Люди з великим магічним резервом не потребували таких речей, але ті, хто мав невеликий запас магічної сили, не могли начаклувати навіть найпростіших заклинань, тож старі майстри магії розвинули способи черпати силу з інших предметів, а не зі свого тіла, і використовувати її для створення заклинань.
Третє, існувало два способи застосування магії: магічні формули і магічні кола. Тут не потрібно багато пояснень: відповідно до сказаного – все просто зводилося до декламування слів або виписування містичних візерунків для заклинання. У старі часи магічні кола були головним джерелом магічної сили, але в наш час заклинання стали набагато поширенішими. У давні часи навіть найкоротші магічні заклинання займали одну-дві хвилини – не зовсім те, що можна використовувати у розпалі бою. Але як тільки магічне коло виписане, його можна використовувати знову і знову.
Магічні формули почали ставати нормою, коли одному чарівнику вдалося значно скоротити їх. Найпростіші формули скоротилися близько до п’яти секунд, а тому стали єдиним варіантом для людей, що застосовували магію атаки. Для складніших ритуалів, пов’язаних з магією виклику, де неможливо було досягнути більшої ефективності, основним засобом залишилися магічні кола.
Четверте, кількість магічної сили, яку мала людина, значною мірою визначалася при народженні. У типовій РПГ гравець отримував більше очок магії з підвищенням рівня, але в цьому світі все працювало не так. Майже всі застрягли там, де вони були на початку.
Майже всі, що означало: дехто-таки змінився з часом. Мені цікаво, до якої групи потраплю я.
У книзі також сказано, що рівень магічної сили людини передавався у спадок. Я знав, що моя мама здатна використовувати магію зцілення, тож, можливо, це нормально мати певні очікування щодо себе. Та все ж мені було якось некомфортно. Навіть якщо мої батьки успішні в цій сфері, я не певен, що мої власні гени впораються з цим завданням.
☆ ☆ ☆
Поки що я вирішив спробувати свої сили у найпростішій магії, яку я міг застосувати. Підручник містив як магічні формули, так і заклинання у формі магічних кіл. Оскільки перший спосіб став головним, а я не мав чим малювати магічне коло, тому вирішив почати з вивчення магічних формул. Наскільки я зрозумів, через збільшення величини заклинання збільшувався і час, аж поки вони не робилися такими довгими, що з використанням формули наставала потреба застосовувати магічне коло. Але якщо я почну з простіших речей, то все буде добре.
У книзі говорилося, що найдосвідченіші чарівники могли чаклувати, взагалі не використовуючи магічну формулу – або принаймні різко скорочували час, який був потрібен на активацію заклинання. Проте я не знав, чому тренування дозволяло людям обходитися без магічної формули. Адже кількість магічної сили не змінювалася, тут не було підвищення рівня і пов’язаного з цим зростання максимальної кількості очок магії. Можливо, тренуючись, вдавалося зменшити кількість очок магії, що витрачалася на заклинання? Але якщо витрачати менше магії, це не означало, що процес буде менш складним, чи не так?
Що ж, все одно. Щоб там не було, мені потрібно лише спробувати.
З підручником магії у лівій руці, я випрямив праву і почав декламувати слова:
– Нехай широкі та благословенні води зіллються, де я бажаю, та виллється з них єдиний чистий потік — Водяна Куля!
Я відчув, ніби в моїй правій руці зібралася кров, а потім вона немов витекла крізь мою долоню – з’явилася куля розміром приблизно з мій кулак.
– Гах! – я скрикнув від дивного відчуття, і через мить куля води впала і розбризкалася по підлозі.
Схоже, для підтримки заклинання потрібна зосередженість.
Зосередитися… Зосередитися…
Я знову відчув, як у руку напливала кров. Це воно. Ось так. Ага, так правильно. Я знову витягнув праву руку, формуючи образ у голові, згадуючи, як все було минулого разу. Я не впевнений, скільки в мене магічної сили, але припустив, що не можу так легко використовувати її знову і знову.
Мій план полягав у тому, щоб вивчати одну річ за раз, аж поки я не зможу робити її без жодної зайвої думки. Я сформував образ у своїй свідомості, відтворюватиму його знову і знову, намагаючись втілити в реальність. Якщо я десь спіткнуся, то зможу викликати цей образ у голові, аж поки ідеально не викарбую його в пам’яті.
Це так само, як я у попередньому житті тренував кобмо для боїв в іграх. Завдяки цьому я майже ніколи не псував кобмо під час справжнього матчу. Сподіваюся, це також означатиме, що моя методологія навчання згодиться і тут.
Я глибоко вдихнув. Кров текла по моєму тілу, від пальців ніг до маківки, збираючись у правій руці, наповнюючи її силою. Затим я відчув, як ця сила з’явилася перед долонею. Зараз, крапля за краплею, ось так, дуже-дуже обережно, мої думки зливалися з биттям серця.
Водяна куля, куля з води, вода, вологість, мокрі… мокрі трусики…
Ой. Це просто вислизнуло. Тоді назад…
Я повернувся до справи і налаштував для цього розум: вода, вода-вода, водаводавода…
– Ха-а! – на чистому рефлексі вигукнув я, коли моя рука витягнулася переді мною, розчепіривши пальці. У цю мить утворилася водяна куля.
– Ого, що?
Бульк.
Куля з води упала на підлогу у мить мого здивування.
– Хвилинку, – я не вигукнув магічну формулу, чи не так? Але тоді… чому? Все, що я зробив, це помістив себе у той самий ментальний стан, як і тоді, коли спробував перший раз чаклувати. Невже заклинання не відігравало великої ролі при повторному відтворенні потоку магічної сили?
Невже магією так легко користуватися, і не було потреби промовляти заклинання? Це мала бути навичка високого рівня, так?
– Якщо це так просто, то для чого взагалі магічна формула? – міркував уголос. Ось він я, абсолютний початківець, успішно начаклував заклинання, не вимовивши жодного слова. Я всього лише подумки зосередив магічну силу в тілі, а потім захотів, щоб вона набула форми.
Оце і все. Що означало – магічна формула насправді не потрібна. Кожен може зробити те, що я щойно зробив.
Гмм. Можливо, магічна формула це тригер активації для заклинання, де промовляння слів створювало ефект без необхідності зосереджуватися на енергії, що проходить через тіло. Ось у чому справа. Щось на зразок різниці між ручною та автоматичною коробками передач, де була можливість взяти ручне керування, якщо хочеться.
– Використання заклинання дозволяє автоматично запускати магічний ефект.
Це мало величезні переваги. По-перше, полегшувало навчання. Замість заплутаного пояснення, як відчувати потік крові у своїх венах і подібне, чаклування завдяки повторюванню слів легше пояснити і зрозуміти. А далі, з прогресом навчання, ідея про те, що заклинання – невіддільна частина процесу, природним чином пускала коріння.
Друге, заклинаннями простіше користуватися. Магія атаки, за своєю природою це те, що потрібно робити у запалі бою. Вимовити магічну формулу набагато швидше, ніж стояти заплющивши очі і мимрячи, намагаючись зосередитися. Крім того, у гарячці бою набагато простіше щось сказати, ніж виконати низку певних жестів.
– Але, можливо, комусь перший варіант легший…
Я прогортав книгу, але в ній не було нічого про чаклування без заклинань. Це дивно. Те, що я щойно зробив, не було таким вже і складним.
Можливо, у мене був певний талант, але я сумнівався, що це щось, до чого інші не додумалися, тож я міркував далі. Маги зазвичай використовували заклинання від часу, коли були початківцями, й аж до становлення майстрами. Після начарування тисяч чи навіть десятків тисяч заклинань тіло звикало до магічних формул; навіть якби вони спробували чарувати без слів, то не знали б як. Тому це не те, що зазвичай роблять, і в книзі про це нічого не говорилося.
– Так, у цьому є сенс! – зрештою, мене самого навряд чи можна назвати звичайним. Це було би круто, еге? Типу мати у рукаві хитрий трюк. Невже вона щойно активувала Крайм Каталіст без ораторії*? Але для цього каталізатору зазвичай потрібно всього лиш відкрити канал!
О, тепер я точно зацікавлений!
Добре-добре. Не забігатиму наперед. Мені потрібно заспокоїтися і зберігати холоднокровність. Моє минуле я теж було охоплено цим почуттям, і ми знаємо, як він закінчив: хтось, хто роздувався, бо ліпше розумівся на комп’ютерах, ніж пересічна людина, потім занадто знахабнів і зазнав невдачі в житті.
Мені потрібно тримати голову холодною. Стримуватися. Важливо, я не повинен вважати себе кращим за інших людей. Я всього лише новачок. Нуб. Я схожий на гравця-початківця у боулінг, який випадково отримав страйк під час першого кидка через випадкову удачу. Це удача новачка – от і все. Я повинен стримувати себе і зосередитися на навчанні, а не сприймати це за якусь вроджену здібність.
Добре. Я це зробив: спочатку спробував чарувати, використовуючи заклинання, потім цілеспрямовано спробував відтворити те, що відчував, не використовуючи заклинання.
– Гаразд, спробуймо ще раз, – сказав я, простягнувши праву руку перед собою. Рука відчувалася неймовірно важкою, а на плече ніби тиснуло щось величезне. Це виснажувало. Невже я зосереджувався надто сильно?
Ні, це не могло бути правдою. Я був (самозваним) майстром ММО низького класу, який міг займатися ґріндінгом без сну протягом шести днів. Не може бути, щоб це мізерне розумове навантаження виснажило мене настільки.
– Я вичерпав очки магії? – якого біса? Якщо чиясь магія визначалася при народженні, чи означало це, що моєї магічної сили достатньо тільки на два заклинання водяної кулі? Така кількість видавалася надто малою. Чи, можливо, оскільки це мій перший раз, я просто мав менше магічної сили, яку можна використати? Ні, це не мало сенсу.
Я спробував ще раз, щоб переконатися, і в результаті втратив свідомість.
☆ ☆ ☆
– Чесно, Руді, – сказала мама, – коли ти втомився, спочатку потрібно сходити в туалет, а потім лягати спати.
Я прокинувся і виявив, що заснув із книжкою в руці, а також обмочив себе. Дідько. Не можу повірити, що обмочив себе у такому віці. Це принизливо. Хай йому грець. Як я міг…
Заждіть. Мені всього лише два роки, так? Обмочити себе в такому віці – це те, що можна пробачити, еге?
Отже, здається, в мене надто мало магічної сили. Це дещо зіпсувало мій настрій. Та все-таки, навіть якщо я можу начаклувати лише дві водяні кулі, я вважаю, що важливим було те, як я ними користуюся. Може мені потрібно зосередитися на тому, щоб швидше їх начаровувати?
Ух.
☆ ☆ ☆
Наступного дня я почувався добре після того, як створив четверту водяну кулю. Після п’ятої я почав відчувати втому.
– Якого біса?
Враховуючи мій попередній досвід, я знав, що спроба начаклувати ще одну призведе до втрати свідомості, тому я вирішив зупинитися.
І тут до мене дійшло: мій ліміт піднявся до шести водяних куль – це більше ніж у два рази, якщо порівнювати з вчорашнім днем. Я дивився на відро, в якому була вода з п’яти заклинань, і дивувався, що зміг зробити вдвічі більше, ніж напередодні. Чи був я більш втомленим тому, що то був перший раз? Чи це заклинання спожили більше очок магії, бо я використовував їх уперше?
Усі сьогоднішні заклинання я чарував, не промовляючи магічної форми, тож в мене виникли, що це якось пов’язано. Не розумію. Можливо, наступного дня мої можливості зростуть ще більше.
☆ ☆ ☆
Наступного дня кількість водяних куль значно зросла. Тепер я міг зробити одинадцять.
У чому справа? Здавалося, що чим більше я використовував заклинання, то більше разів міг його начаклувати. Якщо я мав рацію, наступного дня мала вийти двадцять одна куля.
Наступного дня, щоб не ризикувати, я начаклував лише п’ять, перш ніж зупинитися.
Проте наступного дня у мене вийшло двадцять шість. Здається, я мав рацію — частіше використання заклинання дозволило мені начакловувати його більше разів.
Мене обманули! Що це за «магічний резерв людини визначається при народженні»? Люди просто присвоїли обмеження таланту, коли його не було. Як дорослі сміють говорити дітям, де є межа?
– Схоже, я не можу приймати написане у книзі за чисту монету, – пробурмотів я. Написане, здається, випливало з ідеї, що існувало обмеження того, що люди можуть досягнути.
Або, можливо, мова йшла про те, як все працювало після тренування навичок? Можливо, у книзі сказано, що існувала верхня межа магічної сили, яку неможливо подолати жодними зусиллями чи тренуваннями?
Ні. Надто рано доходити до такого висновку. Наразі це буде лише гіпотеза. Можливо, це ніби… можливо, чиясь сила зросла, коли людина виросла або щось подібне. А використання магії в дитинстві могло різко підняти цю верхню межу. Це означало, що я мав особливе — ні. Я вже говорив, що не буду вважати себе особливим.
У моєму колишньому світі казали, що заняття спортом і навчання під час зростання дозволяють твоїм здібностям розвиватися швидше; на противагу цьому, як тільки період зростання закінчився, покращення можна досягнути тільки за умови інтенсивних зусиль. У цьому світі існувала магія, але реалії того, як працювало людське тіло, не можуть сильно відрізнятися. Принцип залишався таким самим.
Це означало, що в мене був лише один варіант: удосконалювати свої навички якнайкраще, поки я ще зростав.
☆ ☆ ☆
Наступного дня я вирішив продовжувати щодня доводити магію до межі, щоб підняти максимальну планку. Оскільки я міг відтворити правильне відчуття творення заклинання без промовляння магічної формули, то чаклувати було доволі легко. Я сподівався освоїти найближчим часом заклинання для початківців для кожної гілки магії.
Під «заклинаннями для початківців» я мав на увазі найпростіші заклинання, які можна використовувати для нападу. До них входили такі заклинання як водяна куля і вогняна куля, а також інші заклинання початкового рівня.
Заклинання поділені на сім рівнів складності: початковий, середній, просунутий, святий, королівський, імперський і божественний. Як правило, маги могли використовувати заклинання просунутого рівня з тої гілки магії, підготовку по якій вони проходили, але також вони могли використовувати заклинання початкового або середнього рівня з інших шкіл. Як тільки хтось може накласти заклинання рівнем вищим за просунутий, його визнавали Святим Вогню або Святим Води, чи будь-яким іншим, залежить від обраної гілки.
Магія святого рівня. Я сподівався колись досягнути цього рівня. Але мій підручник магії мав лише заклинання вогню, води, вітру та землі просунутого рівня. Де ж тоді мені навчатися магії святого рівня?
Ні… Я вирішив, що не мав так на цьому зациклюватися. У RPG Maker якщо почати із найсильніших монстрів, швидше за все, це буде абсолютним розчаруванням. Тож слід почати з низькорівневих речей, таких як слиз.
Хоча особисто мені ніколи не вдавалося нічого завершити у цій програмі, навіть коли я починав зі слизу.
☆ ☆ ☆
Заклинання води початкового рівня, перераховані у книзі, такі:
Водяна куля – викидання сферичного снаряда води;
Водяний щит – змушує струмінь води вириватися з-під землі, утворюючи стіну;
Водяна стріла – запускає у ціль стрілу з води довжиною приблизно двадцять сантиметрів;
Крижаний удар – вражає противника валом криги;
Крижаний клинок – створює меч з льоду.
Це все заклинання для початківців, але кількість магічної сили, яку вони потребували, сильно відрізнялася, десь у два чи у двадцять разів більше, ніж базове заклинання водяної кулі. Як основу, я вибрав магію води, якби я спробував магію вогню, то міг би випадково спалити будинок.
Говорячи про магію вогню, кількість магічної енергії, яка вкладається у заклинання в результаті впливала на температуру, тож зрозуміло, що просунуті крижані заклинання працювали так само. Однак, не зважаючи на те, що у книзі стверджувалося, ніби водяна куля і водяна стріла повинні летіти у повітрі, я чомусь не міг змусити їх це зробити. Не знаю чому. Я помилився у якійсь частині заклинання? Не можу точно сказати.
У підручнику магії говорилося щось про розмір і швидкість заклинань. Можливо, після того, як я начаклував снаряд, потрібно додатково наповнити його магічною енергією, щоб контролювати рух?
Я вирішив спробувати.
– Га? – промимрив, коли моя водяна сфера стала більшою. – Ого!
А потім: бульк!
– О…
Я знову впустив її на підлогу.
Після цього я експериментував, роблячи водяну кулю більшою та меншою. Я спробував створити дві водяні кулі одночасно, а потім намагався окремо змінити їхні розміри.
Я виявив кілька речей, але так і не зміг змусити жодне з моїх заклинань полетіти.
Вогняні та повітряні заклинання продовжували висіти в повітрі, бо вони не були підвладні гравітації, але через якийсь час вони гасли і зникали. Я спробував за допомогою вітру рухати ширяючі кулі полум’я, проте в мене склалося враження, що з цим щось не так.
Гмм…
☆ ☆ ☆
Через два місяці, завдяки помилці у тренуванні, мені вдалося змусити водяну кулю полетіти. У результаті нарешті стало зрозуміло, чому заклинання ключова частина процесу.
Усі магічні формули відповідали певному процесу: створення заклинання, визначення розміру, визначення швидкості – і потім активація. Маг це той, хто регулював два проміжні кроки після початку і перед завершенням заклинання.
Перше, маг називав форму заклинання, яке хотів використати. Друге, було вікно часу, коли можна докинути додатково магічної сили, щоб вплинути на розмір. Третє, коли розмір визначено, було ще одне вікно для мага, щоб налаштувати швидкість заклинання. І зрештою він випускав готове заклинання з руки.
Так все працювало… або принаймні, як я це зрозумів. Фокус у тому, щоб додавати магічну силу у два окремі етапи після початку заклинання. Для цього був порядок. Поки не зроблено чогось з налаштуванням розміру заклинання, то не можливо перейти до регулювання швидкості. Логічно, якщо спочатку намагатися змінити швидкість заклинання, то ти просто зробиш його більшим і все.
У ситуації, коли заклинання використовували без магічної формули, заклинатель мав утримувати весь процес у голові. Звучить незручно, але це скоротило час, потрібний для наповнення заклинання магічною силою, щоби вплинути на його форму та швидкість. Це дозволило начаклувати заклинання на кілька секунд швидше.
Я також зміг налаштувати процес створення початкового заклинання. Наприклад, цього в книзі не зазначено, але водяну кулю можна заморозити і перетворити на крижану кулю тощо. Якщо я продовжуватиму навчатися, можливо, зможу витягнути Кайзер Фенікса (хе!) або щось подібне.
Багато що може спрацювати, все залежало тільки від того, які ідеї приходили у голову. Почало ставати веселіше!
І все-таки основи важливі. Мені потрібно розвинути свій магічний потенціал, перш ніж почати експериментувати.
Тож, так, тепер у моєму тренувальному режимі два пункти: збільшення магічного резерву і перетворення чаклування без слів на другу натуру. Постановка надто великих цілей призведе лише до розчарування. Хитрість полягала в тому, щоб почати з малого.
Отож, вирішено. Настав час повернутися на землю і зайнятися справою. З цього моменту я щодня практикувався у заклинаннях початого рівня, аж поки не був на межі втрати свідомості від виснаження.
Ораторія: 1 – Великий музичний твір для хору, співаків-солістів і симфонічного оркестру, написаний на драматичний сюжет і призначений для концертного виконання. 2 – Приміщення у католицькому храмі для моління.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Банка, Конверт. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥