Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут, сторінка тут.
Реквізити НБУ для потреб армії тут.
Реквізити НБУ для гуманітарних цілей тут.
Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели та за опис до неї висловіть Kiltavik ワィタリイ.
Розділ 5. Мечі та магія
Тепер мені п’ять. Ми влаштували невелику вечірку, щоб відсвяткувати мій день народження.
Дні народження в цих землях не святкують щороку. У сім’ї прийнято дарувати подарунки у п’ять, десять і п’ятнадцять років. Тебе вважають дорослим у п’ятнадцять років, тож це мало сенс.
Пол подарував мені пару мечів на день народження. Один – справжній меч, надто довгий і важкий, щоб п’яти річна дитина могла тримати його в руках, другий – короткий тренувальний меч. Справжній меч був належним чином загартований і мав гарне лезо. Він точно не підходив для маленької дитини.
– Сину, справжній чоловік завжди повинен носити меч у своєму серці. Щоб захистити те, що для тебе важливо, ти… – Мій батько завів довгий, безладний потік порад, а я лише всміхнувся і кивнув. Його балаканина була дружньою та енергійною, але врешті-решт навіть Зеніт дорікнула йому за те, що вона надто затягнулася. Отримавши застереження, він усміхнувся і завершив: – Просто пам’ятай – тримай його подалі, коли він тобі не потрібен.
Чоловік явно хотів, аби я мав самоусвідомлення і підготовку, щоб мати можливість носити меч.
Зеніт подарувала мені книгу.
– Тобі ж так подобаються книги, – сказала вона, протягнувши мені книжку.
Це була ботанічна енциклопедія.
– О, вау, – інстинктивно прошепотів я. Книги у цьому світі доволі дорогі. Тут є засоби для виготовлення паперу, але ще не було друкарень, тому все доводилося писати від руки.
Енциклопедія – товстий том, заповнений корисними ілюстраціями та легкими для розуміння описами. Я міг тільки уявити, скільки вона повинна коштувати.
– Дякую, мамо. Я хотів чогось такого!
Після цих слів Зеніт міцно обняла мене.
Роксі подарувала мені жезл. Це була палиця довжиною приблизно тридцять сантиметрів, із невеликим червоним камінцем на кінчику.
– Зробила його вчора, – сказала Роксі. – Повністю вилетіло з голови, бо ти весь цей час користувався магією. Наставник повинен створити жезл або чарівну паличку для учня, який може використовувати елементарну магію. Перепрошую, що забула.
Наскільки їй не подобалося, коли її називали «наставником», та все ж Роксі, схоже, не бажала порушувати традиції ролі.
– Дякую, наставнику, – сказав я. – Я збережу його.
Роксі скривилася.
☆ ☆ ☆
Наступного дня я почав по-справжньому вивчати фехтування. Основна увага зосередилася на тренуванні змахів і фундаментальних формах.
У нас у дворі був дерев’яний тренувальний манекен, на якому я відпрацьовував форми і удари. Батько допомагав мені з роботою ніг, підтримкою рівноваги і тому подібне. Це було справді добре, вивчати основні та важливі аспекти володіння мечем.
Володіння мечем – вирішальна навичка у цьому світі. Навіть герої, які фігурували у книгах, переважно володіли мечами. Іноді вони користувалися сокирами або молотами, але це була меншість. Ніхто не використовував списи, тому що зневажені Суперди використовували тризуби; вважалося, що спис – це зброя зла. Коли у розповідях з’являвся спис, зазвичай ним володіли найзлісніші з лиходіїв, ті, хто однакого пожирали як друзів, так і ворогів, вбиваючи без розбору.
З огляду на це, мистецтво меча набагато розвиненіше у цьому світі, ніж у моєму старому. Майстер-мечник міг розколоти камінь одним ударом або спалахом меча вразити далекого ворога.
У Пола достатньо майстерності, щоб виконати перше. Я хотів зрозуміти принципи, що стоять за цим, тому він калька разів продемонстрував це, поки я хвалив і заохочував. Ймовірно, він почувався дуже добре, коли його юний син, який користується магією просунутого рівня, плескав у долоні та підбадьорював його.
Однак, скільки б разів він не показував мені цей трюк, я не міг сказати, як Пол це робить. Тому я попросив пояснити.
– Зроби крок уперед, як хнг, а потім фвам!
– Ось так?
– Ні, бевзю! Це був крок уперед, як хмф, а потім вхам! Я сказав хнг, а потім фвам! Ступай легше ногами!
І так воно йшло.
Це всього лише припущення з мого боку, але мені здається, що у цьому світі магія вплетена у мистецтво володіння мечем. Воно помітно відрізнялося від яскравих магічних ефектів, створюваних заклинаннями, натомість працювало над збільшенням фізичних сил і зміцненням самого металу меча. Як і ще можливо рухатися з такою сліпучою швидкістю чи надвоє розрізати величезний камінь?
Пол використовував магію несвідомо. Тому і не міг пояснити, як він зробив те, що зробив. Це означало, що як тільки я зможу відтворити те, що він зробив, то зможу використовувати магію, щоб підштовхнутий себе у фізичному плані.
Мені доведеться триматися цього.
☆ ☆ ☆
У цьому світі є три основні школи фехтування.
Перша – стиль Бога Меча. Це стиль обстоював думку, що найкращим захистом є хороший напад, і зосереджувався на дуже швидких руках з метою завдати опоненту удару першим, в ідеалі завершивши бій одним ударом. Якщо суперники продовжував стояти, практикуючий продовжував би бити і бити, поки б не переміг. Якби мені довелося порівнювати це з чимось з мого старого світу, то найближчим би було Сацума Джіґен-рю.
Друга – стиль Бога Води, полярна протилежність Богу Меча: це оборонна форма, яка зосереджувалася на відбиті ударів, а потім на протидії. Його основний принцип це неагресивна оборона, що не давала практикуючому багато відкритих місць для атаки, але справжній майстер може здійснити контрудар будь-якій атаці на його шляху, і коли я говорю будь-якій, то маю на увазі також снаряди та магічні атаки. Зважаючи, що він сфокусований на захисті, цей стиль меча вибирали королівські вартові та вельможі.
Остання – стиль Бога Півночі. Це була не так форма меча, як загальна бойова стратегія. Стиль не зосереджувався на особливих рухах, але дозволяв практикуючому пристосовуватися до різних ситуацій на льоту. За словами Пола, цей стиль містив багато дешевих трюків і хитрих прийомів, але опанування стилю давало справді фантастичні результати. У мене виникло враження про Джекі Чана з мечем. Оскільки цей стиль навчав лікувати поранення та дозволяв битися навіть з недосконалою поставою, це улюблена школа найманців і шукачів пригод.
Разом вони відомі як три великі стилі, і кожен мав прихильників по всьому світу. Кажуть, що фехтувальний, який хотів довести свою майстерність до найвищої межі стукав у двері кожної школи і тренувався до смерті, хоча насправді це зробило кілька людей. «Швидкий» спосіб досягти бойової сили полягав у тому, щоб вибрати один із цих стилів і тренуватися аж поки не станете майстром.
В реальності, хоча Пол в основному відточував стиль Бога Меча, туди також входили деякі елементи Бога Води та Бога Півночі. Здавалося, що більшість людей і кроку не зробили б у світ широкий, вирішивши дотримуватися виключно якогось одного стилю.
Як і у випадку з магією, мистецтво меча також розбите на рівні майстерності: початковий, середній, просунутий, святий, королівський, імперський і божественний. Слово «Бог» у назві кожного стилю походить від епітету, наданому засновнику школи; перший мечник школи Бога Води, наприклад, міг використовувати заклинання води божественного рівня. Наявність божественного рівня як в умінні володіти мечем, так і в користуванні магії створювало непристойно могутнього воїна.
Крім того, це типово звертатися до фехтувальника, говорячи йому «Бог Води» чи «Святий Води» або як там потрібно, відповідно до рівня їхньої майстерності. Для магів було традицією додавати слово «рівень» до цього опису. Роксі, наприклад, «маг води святого рівня»
☆ ☆ ☆
Пол вирішив, що я вивчатиму Стиль Бога Меча і Стиль Бога Води: перший, щоб добре впоратися з нападом, а другий – для захисту.
– Але, батьку, – зауважив я, – на основі того, що ти мені сказав, Стиль Бога Півночі видається найбільш збалансованим серед трьох.
– Не будь смішним. Це навіть не стиль, це всього лише використання меча в бою.
– О, зрозумів. – Стиль Бога Півночі явно дивний серед трьох великих стилів. Або це, або Пол просто його не любив. Хоча для того, кому цей стиль не подобається, він досить добре ним володів.
– Ти маєш хист до магії, Руді, але також не завадить навчитися володіти мечем. Ти хочеш бути магом, який зможе відбити напад того, хто вміє користуватися стилем Бога Меча.
– То ти хочеш сказати, що я буди ніби лицарем-магом?
– Гм? Ні, лицар-маг – це мечник, який також може користуватися магією. Ти повна протилежність цьому.
Щиро кажучи, я не знав у чому ж різниця. Незалежно від того, починав ти як воїн, який далі взявся за магію, чи як чарівник, що взявся потім за меч, лицар-маг все одно знав, як користуватися і тим, і тим, правильно? У будь-якому випадку, якщо я попрацюю над своїм володінням мечем, то зможу підігнати його до того, як я використовую магію.
Проблема полягала у тому, Пол не міг навчити мене, як магією підсилити фізичні можливості. Мені потрібно або самому здобути ці здібності або досягнути їх за допомогою правильної фізичної підготовки. Мені потрібно зрозуміти принцип, як це працює.
На мить Пол замислився, на його обличчі з’явився неспокійний вираз.
– Ти ж не любиш фехтування, так? – нарешті запитав він.
Пол сказав це лише тому, що я маю хист до магії? Мабуть, він хвилюється, що я не хочу тренуватися з мечем. Не зрозумій мене неправильно: у мене немає проблем з тренуванням, як користуватись мечем. Я просто віддаю перевагу часу наодинці з Роксі, вивчаючи магію, ніж бруднитися та пітніти з інших хлопцем надворі.
Я людина, що більше полюбляє сидіти в будинку.
Та хей, особисті вподобання не можуть стояти на заваді. Я вирішив докласти всіх зусиль для свого другого шансу на життя, а це означало викластися якнайкраще як в магії, так і у володінні мечем.
– Ні, – сказав, – я хочу бути таким же хорошим у фехтуванні, як і в магії.
Пол почервонів од гордості та радісно кивнув, беручи свій дерев’яний тренувальний меч.
– Тоді добре. Давай. Іди до мене!
Він – проста людина.
Мечі та магія. Я не впевнений, на що зрештою покладатимуся. Чесно, це буде круто у будь-якому випадку. Але це також мій обов’язок налагодити хороші стосунки з батьками, поки я юний.
– Гаразд, батьку! – вигукнув я.
У минулому житті я був тягарем для своїх батьків до останнього дня їхнього життя. Якби я був добрішим до них, можливо, мої брати та сестра не вигнали б мене з дому.
Цього разу мені потрібно бути ліпшим для своїх батьків.
☆ ☆ ☆
Поки я робив свої перші кроки у вивченні мистецтва меча, моє магічне навчання набувало все більш технічного та практичного спрямування.
– Що станеться, якщо ти начаклуєш у такому порядку Водопад, Острів тепла і Поле бурульок? – запитала Роксі.
– Ти створиш туман.
– Правильно. А як би ти розвіяв цей туман?
– Ем… знову начаклував би Острів тепла і нагрів би землю?
– Саме так. Тепер, якщо хочеш, будь ласка, продемонструй.
Послідовно використовуючи заклинання з різних шкіл можна створювати інші явища. Це відомо як комбінована магія. У підручнику магії є заклинання для створення дощу, але не має нічого для створення туману. Тому магам доводиться використовувати заклинання кількох шкіл. Це дозволяє відтворювати різноманітні природні явища.
У цьому світі немає мікроскопів. Ймовірно, вони не відкрили всіх принципів, які керують світом природи. Комбінована магія містить у собі весь творчий геній великих чарівників давнини.
Ну, мені не потрібно займатися такими дурницями. Якби я захотів створити хмару, то просто використав би заклинання для виклику дощу, і застосував його якомога ближче до землі. Ідея навмисного творення природного явища доволі проста для розуміння. Із трохи нестандартним мисленням можна зробити багато чого.
Особисто для мене – це легше сказати, ніж зробити.
– Магія може все, так? – запитав я у Роксі.
– Вона нічого не може зробити, – застерегла Роксі. – Ти не повинен покладатися на неї надто сильно. Просто зберігай холоднокровність, тримай голову рівно та відточуй свої здібності, щоб робити те, що можеш, і те, що повинен. – Незважаючи на її слова моя голова була заповнена такими зображеннями як рейкотрони та активний камуфляж. – Більше того, якщо ти ходитимеш усюди і проголошуватимеш, як ти можеш зробити все, то зустрінешся з тим, чого зробити не зможеш.
– Говорите з власного досвіду, міс Роксі?
– Саме так.
Що ж, тоді це урок, який мені потрібно взяти близько до серця. Я не хотів проблем, з якими не міг впоратися, щоб опустили мене на коліна.
– Чи стикаються маги з купою проблем у своїй роботі? – запитав я.
– О, так. Зрештою, користувачів просунутої магії не так багато.
Говорять, що, можливо, лише один із двадцяти може навчитися битися. І шанси знайти серед них чарівника складають двадцять до одного. Отже, шанси знайти здібного мага – чотириста до одного.
Проте самі маги не були також вже рідкістю.
– Лише один із сотні магів здатен належним чином навчатися та закінчити магічну школу, ставши магом просунутого рівня. – Сказала Роксі.
Це означає, що магом просунутого рівня є один із сорока тисяч. Якщо додати до змішуваних заклинання початкового і середнього рівня, кількість речей, які може зробити комбінована магія, різко зростає, що, у свою чергу, і зробило її такою популярною. Щоб стати вчителем магії в цьому, потрібно мати просунутий рівень або вище. Високі вимоги, але вони приносять потужні результати.
– Отже, існують магічні школи? – запитав я.
– Так. Магічні школи є скрізь у великих королівствах.
Я так і припускав, та все ж – магічні школи? Гм. Чи варто спробувати? Перейти до арки мого школярства?
– Хоча найбільшим, – вела далі Роксі, – є університет магії Раноа.
Вау, у них навіть університети є для цього?
– Чи відрізняється цей університет від інших магічних шкіл? – запитав я.
– Він має чудові умови та відповідний факультет. Гадаю, там ти матимеш доступ до більш сучасних і просунутих курсів, ніж в інших школах.
– Ви теж навчалися в університеті магії, міс Роксі?
– Так. У магічних школах дуже суворі правила і положення, тому університет магії був єдиним місцем, куди я могла потрапити.
Звучало так, ніби інші школи магії Раноа дозволили б відвідування дітям знатного походження, таким, як я, але могли б відмовити у вступі на підставі, що хтось не є людиною. У нас час дискримінація демонів зменшилася, але сильні упередження досі залишилися.
– Університет магії Раноа не тримається ні за які дивні правила чи недоречну гордість. Поки ти дотримуєшся правильної теорії, тебе не виженуть за те, що ти ексцентричний, і вони приймають усіх студентів, незважаючи на расу. Різні раси навіть проводять індивідуальні дослідження власних видів магії. Якщо ти зацікавлений у подальшому розвитку своєї магічної освіти, Руді, я можу впевнено порекомендувати цей університет магії.
Ось так вона говорить про її власну альма-матер. Я все одно випереджаю дітей такого віку. Якби я вступив до університету у віці п’яти років, то це було б, певно, знущання над собою.
– Гадаю, ще рано приймати таке рішення, – пробурмотів я.
– Справді. Ти також можеш погодитися зі сподіваннями сера Пола, щоби стати мечником або лицарем. І є люди, що отримали титул лицаря, які також відвідували університет магії. Не думай, що твій вибір лежить між мечем чи магією. Ти завжди можеш стати лицарем-магом чи кимось подібним.
– Гаразд.
Ну, добре. Здається, що Роксі має відчуття протилежне до Пола та хвилювалася, що мені недостатньо подобається магія. Останнім часом мої магічні резерви зросли, і я прийшов до розуміння багатьох теорій, що лежать в основі цього мистецтва. Як результат, я часто був неспокійним і розсіяним під час наших занять. Крім того, я був змушений ходити на уроки в три роки. Вона, мабуть, припустила, що мене вже почало нудити від цього за останні два роки.
Пол бачив у мене талант до магії, Роксі – пристрасть до меча. З такими різними ідеями вони вказували мені на шлях посередині.
– Ми говоримо про речі в далекому майбутньому, так? – сказав я.
– Для тебе, Руді, так. – Роксі сумно посміхнулася. – Однак незабаром у мене закінчаться речі, яким я можу тебе вчити. Твій випускний дуже скоро, тож така розмова не надто передчасна.
Хвилинку… випускний?
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.