Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут, сторінка тут.
Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели та за опис до неї висловіть Kiltavik ワィタリ
Розділ 8. Неусвідомлення. Частина 1
Мені виповнилося шість. Моє буденне життя несильно змінилося. Вранці я тренувався з мечем. У день, якщо в мене був час, я займався польовими роботами або магією під деревом на пагорбі.
Нещодавно я почав експериментувати зі способами поліпшення своєї навички володіння мечем за допомогою магії. Я використовував пориви вітру, щоб прискорити помахи меча, створював ударну хвилю, щоб швидше розвертатися, перетворював землю у багнюку під ногами противника і подібне.
Хтось може подумати, що моє фехтування не покращується, бо я витрачаю весь свій час на такі маленькі хитрощі, але я з цим не згоден. У бойових іграх є два способи стати кращим: продовжувати практикуватися, щоб поліпшитися, або знайти інший спосіб перемогти суперника зі своїми слабшими навичками.
Зараз я думав лише про другий спосіб. Перемогти Пола складний виклик. Пол жорсткий хлопець. Йому є ще куди розвиватися у плані виховання дітей, але він номер один як мечник. Якби я зосередився на першому способі та відточив свої фізичні дані до абсурдного ступеня, то певний, що колись би я зміг його перемогти.
Однак мені шість років. Через десять років мені буде шістнадцять, а Полу буде тридцять п’ять. А через ще п’ять років мені буде двадцять один, а йому – сорок. Тож, так, я можу перемогти його колись, але тоді це нічого не означатиме. Перемога над кимось набагато старшим за тебе, означає, що від тебе просто відмахнуться словами: «О, якби це було в часи моєї молодості…»
Перемогти Пола, коли він ще у розквіті сил, ось що мало б значення. Зараз йому двадцять п’ять років. Можливо, він і пішов з передової, але зараз він на піку свого фізичного розвитку. Я хотів би перемогти його принаймні раз у наступні п’ять років. Мечем, якщо це можливо, але якщо це виявиться нездійсненим, то принаймні у ближньому бою, в який я міг би вплести магію.
Ось про що я думав, коли йшов на щоденні тренування.
***
Сільф прийшов під дерево на вершині пагорба, як зазвичай і приходив.
– Вибач, – сказав він. – Сподіваюся, я не змусив тебе чекати.
– Анітрохи, – відповів. – Я сам щойно прийшов. – Ось як ми починали наші справи: як пара, де один чекає на іншого, перш ніж розпочати.
На початку, коли ми тільки починали гратися, приходив Сомал або якісь інші місцеві хулігани. Іноді старші діти – шкільного віку або підлітки – також доєднувалися, але я відганяв їх усіх. Щоразу, коли я це робив, мати Сомала приходила до мого дому, щоб накричати на мене.
Тоді я зрозумів, що мати Сомала не стільки полюбляла сварити дітей, скільки запала на Пола. Вона використовувала сутички між маленькими дітьми як привід, щоб прийти до нього. Вона поводилася абсурдно. При найменшій подряпині, вона разом із сином на буксирі прямувала до нашого дому, що, схоже, не надто подобалося Сомалу. Тож, так, він, зрештою, не збрехав про власні травми. Вибачте, що сумнівався в ньому.
Здається, вони приходили до нас приблизно разів п’ять. Потім одного дня вони взагалі припинили до нас наближатися. Час від часу ми помічали, що вони граються на відстані, або ми проходили повз одне одного, але жодна зі сторін нічого не говорила. Ми, безсумнівно, погодилися ігнорувати одне одного.
На цьому питання здавалося вирішеним, і дерево на вершині пагорба стало нашою територією.
***
Хай там що, менше про тих хуліганів і більше про Сільфа.
Те, що ми називали «грою», насправді було вивченням магії. Якщо Сільф хоч трохи вивчить магію, то зможе сам відбиватися від хуліганів.
На початку Сільф міг використати п’ять або шість заклинань початкового рівня, перш ніж видихався, але минув рік, і його магічні резерви значно зросли. Тепер він міг тренуватися без проблем половину дня.
Я мав дуже мало віри у те, що магічні резерви людини мали певні обмеження.
Та все ж над самими заклинаннями потрібно попрацювати. Сільф особливо погано справлявся з вогнем. Він досить спритно міг керувати магією вітру і води, але вогонь це його слабке місце. Мені стало цікаво чому. Це тому, що він має ельфійську кров?
Ні, це неправильно. За час моїх уроків з Роксі я дізнався про «споріднені школи» та «протилежні школи». Як випливає з імен, деякі люди мали близькість до певних шкіл магії, тоді як інші школи створювали їм проблеми.
Якось я спитав Сільфа, чи боїться він вогню. Він похитав головою і сказав, що ні, але показав мені долоню, де у нього був шрам від опіку. Коли йому було близько трьох років, поки його батьки не бачили він схопив металевий шампур, поставлений над вогнищем.
– Я більше не боюся, – сказав він, але я впевнений, що у нього досі є якийсь інстинктивний страх.
Подібний досвід впливав на те, що ставало протилежною школою. Наприклад, для гномів поширеною протилежною школою є вода. Гноми живуть близько до гір, і проводять своє дитинство граючись у землі, перш ніж піти стопами своїх батьків, вивчивши ковальство чи гірничу справу та подібне, що, природно, робить їх ближчими до землі та вогню. У горах також є ризик виверження парових гейзерів, що спричиняє опіки, або загроза сильних дощів, через які люди можуть потонути, тому воді легко стати протилежною школою. Тож, так, прямого зв’язку між магією і твоєю расою немає; це більше пов’язано з природою.
До речі, у мене самого не було протилежних шкіл, завдяки комфортному життю.
Насправді тобі не потрібен вогонь, щоб створити теплу воду чи теплий вітерець, але оскільки спроба пояснити цю концепцію справжній біль, я змушував Сільфа тренуватися з вогнем. Він нічого не втратить, маючи змогу використовувати його, коли знадобиться. Наприклад, тепло придатне для знищення сальмонели, тому, якщо ти не хочеш померти від харчового отруєння, тобі потрібно використовувати вогонь. Хоча я припускаю, що навіть магія детоксикації початкового рівня може нейтралізувати більшість отрут.
Попри труднощі, Сільф не скаржився, коли навчався, ймовірно. тому, що хотів підтвердити свою заяву про те, що не боїться. Він виглядав таким милим з моїм жезлом (тим, який я отримав від Роксі) в одній руці та моїм підручником магії (тим, який я приніс з дому) в іншій, його обличчя робилося зосередженим, коли він чаклував. І навіть такий хлопець, як я, думав, що коли він виросте, то буде супер гарячим.
Батькове серце – ревниве серце…
Ці слова чітко пролунали в моїй голові, наче вони були сказані вголос, але я швидко мотнув головою і прогнав цю думку. Це не питання ревнощів.
– Хей, Руді? – запитав Сільф. – Що це за слово?
Його голос вигнав з моєї голови зайві думки. Він дивився на мене, вказуючи на одну зі сторінок підручника магії. І той його погляд, який він на мене кинув, був сильним. Я захотів охопити його руками і притягнути до себе, щоб поцілувати. Але мені вдалося стримати це бажання.
– Тут написано «лавина».
– Що воно означає?
– Коли на горі накопичується величезна кількість снігу, він не може втримати власну вагу і починає падати. Знаєш, це як, коли сніг накопичується на твоєму даху, і він інколи падає? Тільки це більша версія.
– О, ого. Це звучить неймовірно. Ти коли-небудь бачив таке?
– Лавину? Звичайно, я… не бачив. – Принаймні не поза телевізором.
Сільф сказав мені читати з підручника магії. Це також частина його навчання у читанні та письмі. Навчання грамоті не зашкодить. У цьому світі немає заклинань, що можуть зробити це для тебе. Що нижчий рівень грамотності, то цінніше вміння читати.
– Я це зробив! – здрадів Сільф. Йому вдалося начаклувати водне заклинання середнього рівня Крижаний стовп. З-під землі вирвався стовп води, яскраво виблискуючи на сонці.
– Гей, а ти доволі непогано справляєшся, – сказав я.
– Угу! – відповів Сільф, і затим схилив голову. – Але про ті речі, які ти робив, тут не написано, так?
– Га? – мені знадобилося кілька хвилин для усвідомлення, що він говорить про те, що я робив з теплою водою. Я жваво гортав сторінки підручника магії, а потім показав на два записи. – Ні, ось воно написано. Водоспад і Рука тепла.
– Гм?
– Я одночасно використав обидва.
– Ха? – Сільф ще більше нахилив голову. – Як можна начаклувати два заклинання одночасно?
Бляха. Я видав себе. Він, звичайно, мав рацію, це не можливо – одночасно використати дві магічні формули.
– Ем, ну, спочатку ти створюєш Водоспад, не використовуючи заклинання, і використовуєш Руку тепла, щоб нагріти його. Гадаю, ти можеш начаклувати одне із заклинань, якщо хочеш, і ти ще можеш налити воду у відро, а потім нагріти її.
І після цього я продемонстрував застосування обох заклинань без магічної формули. Сільф дивився на мене широко розплющеними очима. Чаклування без слів явно є технікою дуже високого рівня у цьому світі. Роксі не могла так зробити, і я чув, що лише один викладач в Університеті Магії здатний на таке. Сільфу ліпше використовувати комбіновану магію, ніж обирати чаклування без слів. Я подумав, що це дозволить комусь досягнути дуже схожих результатів, не виконуючи щось настільки складне.
– Агов, навчи мене, як це робити, – сказав Сільф.
– Як робити що?
– Як чаклувати, нічого не кажучи.
Очевидно, Сільф мав іншу думку, ніж я. Можливо, він вважав здатність робити щось один рухом кращою, ніж чергуванням двох заклинань?
Гмм. Ну, якщо навчання у цьому напрямку виявиться даремним, він завжди може використовувати комбіновану магію.
– Так. Тож, ти знайомий з відчуттям, яке виникає, коли промовляєш магічну формулу? Те відчуття, що проходить крізь твоє тіло та збирається на пучках пальців? Спробуй зробити це, не кажучи заклинання. Як тільки ти відчуєш, що зібралася магічна сила, нехай заклинання, що ти хочеш начаклувати, прийде тобі в голову, а потім проштовхни його крізь свої руки. Спробуй зробити щось подібне. Почни з чогось на зразок Водяної кулі. – Сподіваюся, суть зрозуміла. Я не вмію добре пояснювати.
Сільф заплющив очі та почав бурмотіти і мимрити слова, виконуючи дивний, звивистий танець. Намагаючись зробити щось, покладаючись на почуття, справді дуже важко. Безмовне чаклування це те, що ти робиш у своїй голові; різні люди, вірогідно, мали різні методи, як з цим працювати.
Вирішивши, що основи важливі, я примусив Сільфа використовувати заклинання весь минулий рік. Можливо, чим більше ти використовуєш магічну формулу, то складніше чаклувати без неї. Це схоже на спробу використати ліву руку, щоб зробити те, що зазвичай робилося правою; раптом змінити одне на інше – це те, про що легше сказати, ніж зробити.
– Я зробив це! Руді, я зробив це!
Добре. Тоді, можливо, ні.
Сільф сяяв від гордості після того, як зумів викликати серію Водяних куль. Раніше він використовував заклинання, але, гадаю, це був усього лише один рік. Припускаю, це як зняти тренувальні колеса з велосипеда. Можливо, справа в проникливості юності? А може, Сільф має вроджений талант?
– Добре! А тепер спробуй начаклувати вивчені заклинання, не промовляючи магічної формули.
– Добре!
Крім того, якщо він зможе пропустити частину пов’язану з промовлянням магічної формули, мені буде легше навчати його. Я пояснюватиму йому речі про те, як сам це робив.
Я відчув кілька крапель дощу.
– Гм? – я поглянув угору і побачив, що в якийсь момент небо закрили темні дощові хмари. За мить почався дощ. Зазвичай я спостерігав за небом, щоб запевнитися у можливості повернутися додому до того, як почнеться дощ, але сьогодні я відволікся на те, що Сільф вивчив безмовні чари, тож упустив цей момент.
– О, вау. Це доволі сильний дощ, – сказав я.
– Руді, я знаю, що ти можеш викликати дощ, але чи можеш ти його також зупинити?
– Можу, але ми вже промокли, і без дощу посіви не будуть рости. Я взяв собі за правило не гратися з погодою, поки вона не створює проблем. – На цей момент ми вже бігли. Оскільки дім Сільфа був надто далеко, ми прямували до будинку Ґрейратів.
***
– Я вдома! – вигукнув я.
– Е-е, вітаю, – додав Сільф.
Наша покоївка, Лілія, стояла прямо за дверима, очікуючи з великим шматком тканини у руці.
– З поверненням, юний господарю Рудеусе, і також вітаю вашого… друга, – сказала вона. – Я вже набрала для вас теплої води. Будь ласка, помийтеся і висохніть на другому поверсі, щоб не застудитися. Господар і господиня дому скоро повернуться, тож я займусь підготовкою, щоб зустріти їх. Ви впораєтеся самі?
– Так, усе добре, – сказав я. Лілія, либонь, бачила зливу й очікувала, що я повернуся додому мокрий. Вона небагатослівна жінка, і говорила зі мною не так вже часто, але вона доволі талановита покоївка. Мені не потрібно було нічого пояснювати, вона кинула погляд на обличчя Сільфа, пішла вглиб дому, і повернулася з іншим шматком тканини для нього.
Ми обоє зняли черевики, потім витерли голови і босі ноги перед тим, як піднятися нагору. Зайшовши до своєї кімнати, я побачив, що в ній поставлене відро з теплою водою. У цьому світі нема ні душу, ні навіть ванни, тому ми милися таким чином. За словами Роксі, тут є гарячі джерела, де люди можуть купатися, але як для людини, що він самого початку не любить купатися, мені цей метод підходить.
Я повністю роздягнувся, а потім побачив, як Сільф незграбно вертиться, його обличчя почервоніло.
– У чому справа? – запитав я. – Тобі потрібно роздягнутися, інакше ти застудишся.
– Га? О, а-ага… – але він все одно не поворухнувся.
Він соромився оголятися перед кимось? Чи може, він ніколи раніше не роздягав себе сам? Я про те, що йому лише шість.
– Ось, – сказав я, – підніми обидві руки вгору.
– Ем, добре. – Я допоміг Сільфу підняти руки над головою, а потім стягнув з нього мокру кофту, оголивши його абсолютно білу шкіру разом із відсутністю виразних м’язів.
Я потягнувся до нижньої частини його одягу, але він схопив мене за руку.
– Н-ні, не це, – замимрив він. Йому соромно, що я побачу? Я теж був таким, коли був маленьким. Ще у дитячому садочку нам доводилося роздягатися і приймати душ, коли приходив час плавати у басейні, але це завжди було трохи незручно: бути оголеним перед людьми такого ж віку.
У будь-якому разі, рука Сільфа завмерла. Він дійсно застудиться, якщо ми не поквапимося. Я схопив його штани і з силою стягнув їх.
– Х-хей, припини… – пискнув він, стукнувши мене по голові, коли я взявся за його мішкуваті дитячі труси.
Я підвів на нього погляд, і він уважно дивився на мене зі сльозами на очах.
– Обіцяю, що не буду сміятися, – запевнив його я.
– Н-не в цьому сп… ія!
Він поводився доволі вперто. За весь час, що я його знаю, Сільф ніколи так рішуче не відмовлявся щось робити. Я був трохи шокований. Можливо, у ельфів є якесь правило, щоб їх не бачили голими? Якщо це так, спроба насильно роздягнути його – погане рішення.
– Добре, добре, – сказав я. – Обов’язково переодягнися після того, як ми закінчимо. Мокрі труси – це доволі паскудно, коли вони охолонуть, у тебе можуть виникнути проблеми зі шлунком.
Я прибрав руки, і Сільф кивнув мені з заплаканими очима.
– Ммф…
Він такий милий. Я хотів стати ще ближчим до цього чарівного хлопчика.
І поки я так думав, моя пустотлива сторона раптом вийшла на перший план. Зрештою, навряд чи справедливо, що я єдиний був голим.
– Попався! – я схопився за його спідню білизну руками, і потім одним рухом смикнув їх вниз. Іди до мене, оголений маятнику!
Сільф верескнув. Через мить він присів і згорнувся калачиком, щоб приховати своє тіло… але за цю мить перед моїми очима промайнув не чистий короткий меч, до якого я звик за останній час, і природно, це не був темний клинок зі зловісними знаками.
Ні, те, що там було – точніше те, чого там не було, – замінено тим, чого там не мало бути. Це було те, що я багато разів бачив у своєму минулому житті на моніторі комп’ютера. Іноді її прикривали піксельною мозаїкою, іноді вона була без цензури. Я дивився, завжди думаючи про те, як же мені хотілося побачити якось справжню, що неминуче закінчувалося жменею серветок.
Одну з цих. Те, що у Сільфа.
Він… виявився нею.
Мій зір побілів. Те, що я щойно зробив, дуже недобре.
– Рудеусе, що ти робиш?
Я прийшов до тями і побачив, що поряд стоїть Пол. Коли він повернувся додому? Він зайшов до кімнати, тому що почув крик Сільфи?
Я стояв закам’янілий, так само як і Пол. Ось Сільфа, присіла і згорнулася калачиком, гола і плаче. Ось я, теж голий, з її трусами, затиснутими в руці. Жодних розмов про вихід з цієї ситуації.
Надворі ллє дощ, але він лунає так далеко.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.