Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут
Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели та за опис до неї висловіть Kiltavik ワィタリ
Розділ 9. Термінова сімейна нарада. Частина 1
Зеніт дізналася, що вагітна. У мене буде братик або сестричка. Наша сім’я зростала. О, Руді, ти щасливчик!
Вже кілька років Зеніт переживала через свою нездатність зачати ще одну дитину. Я чув, як вона час від часу бурмотіла і зітхала про те, що, можливо, більше не може мати дітей, але близько місяця тому відбулися зміни у її харчових уподобаннях, також з’явилася нудота, блювання та загальне відчуття втоми – іншими словами, симптоми класичної ранкової нудоти у вагітних. Відчуття були знайомими, а візит до лікаря підтвердив, що її самодіагностика виявилася правильною.
Сім’я Ґрейратів була у захваті від цієї новини. Як ми назвемо дитину, якщо це хлопчик? Як ми назвемо її, якщо це дівчинка? У нас ще є кімнати, так? О, ми можемо використати старий одяг Руді та інші його речі. Темам для обговорення не було кінця.
Це був день кипучої радості та незлічених усмішок. Чесно, я був дуже щасливий, сподіваючись, що в мене з’явиться маленька сестричка. Молодший брат може зламати всі мої дорогоцінні речі (бейсбольною битою).
Проблеми виникли місяцем пізніше.
***
Наша покоївка Лілія теж виявила, що вагітна.
– Мені шкода, – прозаїчно оголосила вона нам, коли ми сиділи за столом. – Я вагітна.
У цю мить сім’я Ґрейрат завмерла. Хто батько? Але зважаючи на обставини, ніхто не наважився запитати.
Кожен мав певне уявлення про ситуацію. Лілія наша покоївка. Вона відправляла майже всю свою зарплату родині. На відміну від Пола, який часто навідувався до міста, щоб допомогти з розв’язанням проблем, чи Зеніт, яка час від часу допомагала у місцевій клініці, Лілія майже ніколи не виходила з дому, окрім випадків, коли це пов’язано з роботою, і ніхто не чув пліток про розвиток особливо близьких стосунків з кимось. Можливо, це був короткий роман?
Однак я знав правду.
Відтоді, як Зеніт завагітніла, Пол був змушений обходитися без сексу. І він прокрадався до кімнати Лілії серед ночі. Якби я справді був дитиною, то подумав би, що вони просто грають у карти чи щось таке.
На жаль, я дуже добре знав, що насправді відбувається. Вони не грали в «Олд Мейд*»; там була гра, і до неї була залучена покоївка, але це був не просто раунд гри у карти.
І все ж я б хотів, щоб вони були обережнішими. Про що, ймовірно, ці двоє теж подумали.
Привіт, хлопці та дівчата! Фраза дня «Ти зможеш!» Сьогодні ми дізнаємося все про важливість контрацепції!
Частина мене хотіла сказати це Полу з абсолютно байдужим обличчям, але я не впевнений, чи взагалі існує у цьому світі поняття контрацепції. І, очевидно, я не хотів розбити сім’ю на частини, розказавши про це. Крім того, якби я зачепив покоївку, то впевнений, що вона ніколи мені не пробачить.
Однак у цей момент Зеніт кинула погляд прямо на Пола, на її обличчі з’явився вираз приголомшливого припущення.
Досить очевидно, що наші погляди зупинилися на Полові всі як один, тиснучи на нього.
– Е, вибачте, – бовкнув він. – Ця дитина, е… мабуть, моя.
Боже мій. Справді? Що ж, ні, гадаю, я повинен похвалити цього чоловіка за чесність. Припускаю, що, оскільки він постійно говорив мені «будь чесним», «будь справжнім чоловіком», «обов’язково захищай жінок» і «ніколи не піддавай сумніву своє почуття гідності» та інші подібні високочолі речі день і ніч, найменше, що він може зробити, це дотримуватися того, що він проповідує.
Що ж, нехай. Я не можу сказати, що ненавиджу його за це.
У всякому разі, це справді був найгірший сценарій. Це почуття зміцнилося, коли я дивився, як Зеніт піднімається у повний зріст, її обличчя почервоніло, а рука здійнялася вгору.
І тому було скликано термінову сімейну нараду за участю Лілії.
***
Це Зеніт першою порушила мовчання. Вона мала владу на цій нараді.
– Отже, що ми будемо робити?
З того, що я бачив, Зеніт була такою ж спокійною, як завжди; замість того, щоб впасти в істерику через те, що чоловік їй зрадив, вона задовольнилась одним ляпасом. На щоці Пола розповзлася червона пляма, схожа на кленовий лист.
– Після того, як я допомогла з родами господині, – сказала Лілія, – гадаю, я піду з вашого дому. – Вона також здавалася досить спокійною. Може, це звичне явище у цьому світі?
Пол забився у куток. Так багато батьківської гідності.
– А що з дитиною? – запитала Зеніт.
– Гадаю, що народжу тут, у Фіттоа, а потім виховуватиму дитину в рідному місті, – відповіла Лілія.
– Ти родом з півдня, так?
– Саме так.
– Ти будеш фізично виснажена після пологів, – сказала Зеніт. – Ти будеш не у тому стані, щоб здійснити таку довгу подорож.
– Можливо, так, але мені більше ніде зупинитися.
Регіон Фіттоа лежить у північно-східній частині королівства Асура. Наскільки я розумію, щоб дістатися до місця, що в цьому контексті зазначено як «південь», знадобиться близько місяця і вимагає численних змін диліжансів. Та все ж місяць стосувався ситуації, коли мандрівка йде безпечними землями при хорошій погоді, а сама поїздка у диліжансі не буде надто важкою.
Однак це стосувалося типового мандрівника. Грошей у Лілії нема. Вона не зможе дозволити собі їхати диліжансами і піде пішки. Навіть якби Ґрейрати оплатили її дорожні витрати, це не зробило подорож менш ризикованою. Вона буде жінкою, яке нещодавно народила і їде сама. Якби я був поганцем і помітив її, що б я зробив?
Я б на неї напав. Вона буде очевидною легкою жертвою, яка буквально благає, щоб її атакували. Взяти дитину в заручники, збивати матір з пантелику порожніми обіцянками. Тим часом забрати всі її гроші та майно. Як я розумію, у цьому світі існує рабство, тож зрештою я продав би обох – і матір, і дитину – і на цьому було все.
Навіть якщо люди казали, що королівство Асура населене найбезпечнішою нацією на світі, це не означає, що вона повністю позбавлена злочинців. Б’юся об заклад, що ймовірність нападу все ще висока.
І, як сказала Зеніт, існував також фізичний аспект, який слід враховувати. Навіть якщо у Лілії вистачить витривалості, то як щодо дитини? Чи може немовля витримати таку місячну подорож? Мабуть, ні.
Звісно, якщо Лілія не переживе цю подорож, то і дитина теж. Навіть якби вона просто захворіла, якщо у неї не буде грошей на лікаря, то їй кінець. У моїй голові раптом з’явилася картинка, де Лілія мертвою лежить посеред хуртовини з немовлям на руках. Я, наприклад, не хотів, щоб її спіткала така доля.
– Люба, – почав говорити Пол, – звичайно, вона може за…
– Стули пельку! – різко сказала Зеніт, обриваючи його слова. Він зіщулився, як насварена дитина. Це точно був той самий випадок, коли він не мав права говорити. Пол нічим не міг тут зарадити.
Зеніт гризла нігті з приголомшеним виразом обличчя. Вона очевидно також перебувала у конфлікті з собою. Вона не хотіла, щоб Лілія страждала, навпаки, вони були досить хорошими подругами. Зважаючи на те, що ці двоє провели останні шість років разом керуючи цим домогосподарством, мабуть, буде справедливим сказати, що вони були найкращими подругами.
Ну, за винятком тієї частини, що тепер Лілія виношувала дитину Пола.
Якби Лілія завагітніла за будь-яких інших обставин, Зеніт, беззаперечно, прихистила її і дозволила – ні, вона б наполягала, щоб Лілія виховувала дитину в нашому домі.
З розмови я припустив, що аборт у цьому світі процедура, до якої нелегко отримати доступ.
Здавалося, Зеніт боролося з двома протилежними емоціями: прихильністю до Лілії і почуттям зради. Враховуючи обставини, я вважаю, що Зеніт неймовірна людина, бо вона змогла відкинути свої емоції щодо останнього. Якби я був на її місці, то піддався ревнощам.
Той факт, що Зеніт змогла зберігати спокій, схоже, пов’язаний зі ставленням самої Лілії; вона не намагалася виправдатися і взяла на себе повну відповідальність за зраду сім’ї, якій так довго служила.
Однак якби запитали мене, відповідальність тут мав би взяти на себе Пол. Дивно покладати провину лише на Лілію. Дуже, дуже дивно.
Я не міг допустити, щоб ми розлучилися на таких дивних умовах.
Я вирішив, що допоможу Лілії.
Я був у боргу перед нею. Ми мало що робили разом, і вона майже ніколи не розмовляла зі мною, але завжди була поруч, допомагаючи. Вона клала для мене рушник, щоб я витирав піт, коли я тренуюсь з мечем; вона готувала для мене ванну, коли я потрапляв під дощ; вона приносила мені ковдри холодними ночами; вона наводила лад на полицях, коли я повертав книгу не на те місце.
Але головне, важливіше понад усе інше —
Вона знала про мої дорогоцінні трусики і мовчала про це.
Так, Лілія знала про них. Це сталося тоді, коли я ще вважав Сільфі хлопчиком. Йшов дощ, тож я сидів у своїй кімнаті, читаючи і переглядаючи ботанічну енциклопедію, коли зайшла Лілія і почала прибирати. Я був настільки захоплений читанням, що не помітив, як прибирання привело її близько до мого таємного сховку на полиці. Коли я це зрозумів, було надто пізно – Лілія вже тримала мої дорогоцінні трусики в руках.
Я був таким дурним. Майже двадцять років я був цілковитим самітником, залишаючи свої речі розкиданими навколо, не турбуючись про те, що хтось на них наткнеться. У мене навіть була тека з порно прямо на робочому столі комп’ютера. Можливо, моє вміння ховати речі через це заржавіло, але я не очікував, що мої речі знайдуть так легко. Насправді я також зробив досить пристойну роботу, щоб приховати їх! Це суперсила, яку мають покоївки?
Глибоко всередині себе я відчув, як щось почало розсипатися, і навіть міг відчувати, як кров відливає від моєї голови.
Почалося розпитування.
Лілія запитала:
– Що це?
Я відповів:
– Еге, що це таке? Ахахахахаха.
Лілія сказала:
– Вони пахнуть.
Я відповів:
– Т-так, думаю, це, можливо, кунжутова олія чи, мабуть, щось подібне, так?
Лілія запитала:
– Чиї вони?
Я відповів:
– Вибач… вони належать Роксі.
Лілія запитала:
– Чи не треба їх випрати?
Я відповів:
– О, ні, не треба!
Лілія без слів повернула мої дорогоцінні трусики у їхню священну схованку. Потім, поки я тремтів від страху, вона вийшла з кімнати.
Того вечора я підготувався до неминучої сімейної наради, але її так і не відбулося. Я провів довгу ніч, здригаючись від страху на своєму ліжку, але навіть коли настав ранок, нічого не сталося. Вона нікому не сказала.
Я завинив їй оплату цього боргу.
– Мамо? – покликав я, дотримуючись якомога дитячішого тону. – Чому всі поводяться так похмуро, коли в мене буде двоє молодших братів чи сестер одразу?
Мені хотілося справити наївне враження: агов, якщо Лілія вагітна, значить, наша сім’я стане ще більшою! Ураа! Чому всі так засмучені цим?
– Тому що твій батько і Лілія зробили те, чого не повинні були, – зітхнувши, сказала Зеніт, до цих слів домішувалася невимірна лють. Але вона була спрямована не на Лілію, Зеніт добре знала, хто тут несе основну провину.
– О, розумію, – сказав я. – Але хіба Лілії дозволено іти проти бажань батька?
– Що ти маєш на увазі? – спитала Зеніт.
Для Пола настав час пожинати те, що він посіяв.
– Ну, я знаю, що батько має певний вплив на неї.
– Що? Це правда? – сказала Зеніт, здивовано поглянувши на Лілію.
У Лілії, як завжди, було кам’яне обличчя, хоча вона здивовано звела брову, ніби мої слова поцілили в яблучко. Я скористався цим.
– Нещодавно я встав серед ночі, щоб піти в туалет, і коли проходив повз кімнату Лілії, почув, як батько сказав щось на зразок… «розсунь ноги!»
– Га?! – вигукнув Пол. – Прокляття, Руді, що в біса…
– Стулися! – гаркнула Зеніт, повернувши його під контроль. – Ліліє, це правда?
Погляд Лілії блукав.
– Е, ну, цей, насправді… – вона підігрує?
– О, ясно, – відповіла Зеніт, здається, вона прийшла до розуміння ситуації. – Ти не можеш змусити себе сказати це вголос.
Очі Пола кліпали знову і знову, його рот неодноразово відкривався і закривався, як у золотої рибки, не вимовляючи жодного слова.
Ідеально. Час покінчити з цим.
– Мамо, не думаю, що Лілія винна.
– Гадаю, ні.
– Думаю, що це провина батька.
– Я теж так думаю.
– Це неправильно, що Лілія опинилася у такому важкому становищі через щось, у чому винен батько.
– Ммм. Певно, що так.
Відповіді матері були більш стриманими, ніж я сподівався. Мені потрібно підштовхнути ще трохи.
– Мені весело гратися з Сільфі кожного дня, тому я думаю, що буде дуже добре, якщо у мого молодшого братика або сестрички буде хтось такого ж віку, з ким можна дружити!
– Я… гадаю, так.
– І, крім того, мамо, вони обоє будуть моїми молодшими братиками чи сестричками!
– Добре, Руді. Я зрозуміла. Ти виграв. – Зеніт важко зітхнула.
Боже, мамо, ти змусила мене хвилюватися.
– Ліліє, я наполягаю, щоб ти залишилася з нами, – ухвалила Зеніт. – У цю мить ти – сім’я! Я не дозволю тобі зробити щось настільки дурне, як піти кудись!
І, схоже, це стало останнім словом у цій справі. Очі Пола розширилися; Лілія піднесла руку до рота, стримуючи сльози.
Що ж, добре. Ця проблема обговорена і вирішена.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.