Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут
Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели та за опис до неї висловіть Kiltavik ワィタリ.
Том 2. Додатковий розділ. Лісова Богиня. Частина 1
Додатковий розділ. Лісова Богиня. Частина 2
На них вискочила велетенська ящірка. Яскраво-зелена ящірка довжиною близько 5 метрів. Вона виглядала могутньою, але її тіло було покрите ранами, з яких лилася кров. З рота ящірки вилетіли криваві бульбашки, коли вона впала між Вігго та іншими.
Миттю пізніше…
– Ґраааааа!
За ящіркою вискочив дикий звір. Із громоподібним криком він зробив величезний стрибок, приземлився на голову ящірки і встромив у її голову меч. Ящірка випустила передсмертний крик і померла.
У них не було часу осмислювати те, що сталося.
– Що?!
Навіть убивши ящірку звір не зупинився. Він зістрибнув з голови ящірки та в одну мить зарізав одного з охоронців імператора Броза.
– Що ви робите?!
На якусь мить Вігго подумав, що звір і є господарем лісу. Однак звір був у людській подобі. Звір мав теплу шоколадну шкіру, сиве волосся і два гострих звірячих вуха. Звір мав при собі меча. Односічний меч з тонким лезом, що випромінює моторошне червоне світіння, на лезі був напис, що вказувало на те, що ця зброя непроста.
– Хто ти?! – закричав капітан охоронців Кляйн, ступаючи вперед. – Назви себе!
– Ґррааа! – звір відповів гарчанням. Він реагував на ворога з мечем перед собою.
– Ґяааа!
– Прокляття, до бою!
З гарчанням звір атакував Кляйна. Кляйн Святий Води. Стиль Бога Води – це стиль, що дозволяє заблокувати і повернути ворогу смертоносну атаку. Так це мало бути, але…
– Ц-це Довгий меч світла… То-тож це стиль Бога Меча….
Коли Кляйн заблокував удар звіра своїм мечем, то його зброя зламалася навпіл. А потім обладунок Кляйна, його одяг, шкіра, плоть та кістки були розрізані навпіл… Верхня і нижня частина його тіла розділилися. Коли верхня частина тіла капітана упала з глухим стуком на землю, охоронці імператора навіть не здригнулися.
– Яке нахабство!
– Наш командир!
– Помстимося за капітана!
Всі охоронці мали середній або вищий рівень у стилі Бога Води чи Бога Півночі. Жоден із них не був слабаком, та все ж…
– Ґрааа! – щоразу коли звір подавав голос, він змахував червоним мечем і розтинав охоронців імператора навпіл. Звір рухався, як спалах світла. Його голос мав жахливий ефект, ніхто не зміг зрівнятися з ним у швидкості.
Охоронців знищили дуже швидко.
– …
Вігго та його люди не могли навіть поворухнутися. Вони гадки не мали, що щойно сталося. Звір з’явився нізвідки і знищив охоронців, продемонструвавши величезну силу. Але чому? Навіщо?
– Ґрррр!
Звір повернувся до них. Його очі були заповнені божевіллям. Очі, наповнені жагою вбивства, дивилися на Вігго та його людей, додаючи ще більше страху. Звір був одягнений у досить відкрите вбрання, але страх, що огорнув їх, відганяв будь-які фривольні думки.
Саме так, звір був жінкою. Звір мав жіночу подобу. Щойно Вігго усвідомив це, йому дещо спало на думку.
Він чув цю історію від святого меча, що навчав його фехтування.
Цей фехтувальник був достойним мечником стилю Бога Меча, якій тренувався на Святих Землях Мечів. Він ніколи не розповідав причину, чому став найманцем, але ділився розповідями про своє навчання.
Є одна людина, що впадає у божевілля та нікого не слухає. Вона перевершила мене і стала королем меча. Але вона непогана людина, просто трохи дурнувата. Однак бувають моменти, коли вона сходить з розуму в напружених ситуаціях і атакує всіх незалежно від того друг це чи ворог. Тому її всі ненавиділи.
Король меча про якого він розповідав, це жінка, яка зараз стоїть перед Вігго. Опис збігається.
– Не може бути! – сказавши це, Вігго виконує дію, яку вивчив у свого учителя. Він опускається на одне коліно та покірно схиляє голову, показуючи покору та демонструючи повагу до суперника. – Невже це талановита мечниця, король меча Ґіслейн Дедордія?!
Щойно він це сказав, звір завмер. Через якийсь час до Ґіслейн повернувся розум.
– Я давно чув розповіді про вас, але ніколи не думав, що зустрінуся з вами в такому місці.
– Ти бачив тут дівчинку дванадцяти років з яскраво-рудим волоссям? Або хлопчика десь років десяти, який добре володіє магією? – Ґіслейн не зреагувала на слова Вігго, натомість поставила своє питання, дивлячись на нього налитими кров’ю очима.
– Ні, не бачив… – він хитає головою, обмірковуючи почуте.
Руда дівчинка років дванадцяти. Хлопчик-маг років десяти. За своє життя він бачив багато таких рабів, але його питали, чи бачив він подібних у цій місцевості, тому Вігго похитав головою. Зрештою це ліс Еджін. Це місце наповнене монстрами. Чому вона думає, що в такому місці можуть бути діти?
– Що ж, зрозуміла. Я завадила вам, – Ґіслейн сказала це та спробувала піти. Вона зробила кілька кроків, потім раптом зупинилися, обернулася і нахилила голову: – До речі, де це я?
Вігго теж нахилив голову. Він сказав їй, що вона знаходиться у центрі континенту, в Зоні Конфлікту, у лісі королівства найманців Малкієн, що розташований у північній зоні південних земель Центрального континенту.
Вігго був у розпалі військової місії, тож не мав розкоші, щоб пояснювати все, однак вона щойно врятувала йому і його людям життя, тому він не міг бути невдячним та залишити її питання без відповіді.
– Неможливо. – Ґіслейн не могла в це повірити. Вона не розуміла, як опинилася тут.
Вігго розпитав її про деталі ситуації.
Вона була охоронцем юної панночки з регіону Фіттоа, королівства Асура. На них напав ворог, і перш ніж вона зрозуміла, що відбувається, її поглинуло світло і вона опинилися в цьому лісі. Її оточила зграя монстрів і через тривогу вона впала в стан берсерка, що знищує всіх, хто трапився на її шляху.
– У будь-якому випадку, це королівство найманців Малкієн у Зоні Конфлікту. В цьому жодних сумнівів.
– Ось воно як… – Ґіслейн задумалася.
Вігго уявлення не мав, про що вона думає. Через п’ять секунд Ґіслен поглянула на небо.
– Тоді мені потрібно йти на південь, щоб повернутися до Асури.
Використовуючи сонце, як орієнтир, вона попрямувала на південь. Саме туди, куди йшов Вігго з підлеглими.
– Будь ласка, зачекайте, у тому напрямку стоїть ворожий табір.
– І що з цього?
– І що з цього… Що ви плануєте робити далі?
– Будь-хто, хто стане на моєму шляху, буде знищений. – В очах Ґіслейн світилася непохитність, від чого виникали сумніви, чи вона ще володіє собою. Вігго онімів. Що підштовхує її до дій? – Сподіваюся, що Рудеус поруч з пані Еріс, але є можливість, що їх відправили в різні місця, як і мене, тому мені потрібно поспішати…
Почувши ці слова, Вігго зрозумів. Вона відчуває те саме, що і я. Для короля меча двоє дітей, про яких вона згадувала раніше, особливо рудоволоса дівчинка, важливіші за усе інше. Вона відчайдушно прагне захистити те, що для неї найцінніше.
– Тоді ми можемо приєднатися до вас на якийсь час? У нас теж є справи у тому напрямку.
– Гаразд.
Чомусь Вігго відчув гордість. Хоча їхні з королем меча цілі відрізнялися, однак їх підштовхувало вперед бажання захищати дещо важливе, тому вони битимуться пліч-о-пліч.
Вігго, Ґіслейн та інші пройшли крізь ліс і напали на королівство Дікуто з тилу. Їм пощастило. Вони атакували в момент, коли мав розпочатися бій з військами Малкієн і вся увага була зосереджена на тому, що попереду.
Імператор Броз не міг повірити, що його охоронці не повернулися. Він підозрював, що королівство Дікуто влаштувало засідку на його солдатів і вбили охоронців, коли ті, це виявили. Зрештою табір короля Дікуто розташований досить близько до лісу.
Щойно з’явився перший сумнів, як за ним потягнулися інші.
Насправді ж король Дікуто був боягузом, він вирішив улаштуватися ближче до лісу тільки для того, щоб уникнути раптових атак з боку імперії Броз.
Саме поєднання цих факторів привело до успіху атаки Вігго.
Вони атакували війська королівства Дікуто. Ґіслейн завила, а Вігго люто закричав, ведучи людей у ворожий табір саме в те місце, де був розташований намет короля Дікуто.
Король Дікуто був наляканий раптовою атакою з лісу. Побачивши обладунки Вігго та інших, він припустив, що це імперія Броз раптово атакувала їх з лісу. Він негайно наказав своїм помічникам атакувати табір імперії Броз, а сам вирішив відступити в інше місце.
Всього через десять секунд король Дікуто загинув від меча Ґіслейн. Якби він залишився в живих, то міг би зрозуміти, що група Вігго не з імперії Броз та відкликати свій наказ, однак… слова сказані королем є абсолютним наказом, тому війська королівства Дікуто напали на табір імперії Броз.
Імперія Броз планувала в якийсь момент зійтися в бою з військами королівства Дікуто, тож хоча раптова атака заскочила їх зненацька, вони були готовими до бою. Саме в цей момент до битви доєдналися війська королівства найманців Малкієн.
Тепер це перетворилося на бій між трьома сторонами.
Вігго залишився у живих, хоча навколо нього були вороги. Його завданням було померти і зробити так, щоб це виглядало, як напад імперії Броз на табір союзників, але він тримався за життя. Вігго відділили від його підлеглих, тому поряд була лише одна людина, яка була його союзником. Людина, яка була прямо перед ним.
Вігго слідував за її засмаглою спиною та мечем, що виблискував червоним, коли розтинав ворогів. Він ще ніколи не бачив такої надійної постаті. І міг пишатися, що має змогу захищати цю спину.
Через якийсь час обладунки королівства Дікуто зникли і навколо них з’явилися солдати вбрані у броню імперії Броз. Воїни були здивовані раптовою появою невідомої жінки з червоним мечем у руках, але побачивши Вігго в обладунках імперії Броз, який захищав спину жінки, та мертвих солдатів армії королівства Дікуто, вони помилково визнали цих двох союзниками.
В цей момент у бій увірвалося королівство найманців Малкієн. Союзні країни впали в хаос, розпався не тільки їхній альянс, але і військові формування. Лінію фронту прорвали війська країни найманців Малкієн, що значно поступалися їм числом.
Розгорілася хаотична битва. Вігго відділили від Ґіслейн у цій жорстокій битві. Однак він возз’єднався зі своїми товаришами. Малкієнські найманці зраділи, коли впізнали його обличчя та стали навколо нього. Вігго відмовився відступати, він залишився на місці та продовжував битися.
Битва тривала і тривала, солдати були покриті брудом і кров’ю, не усвідомлюючи ні де вони знаходяться, ні що відбувається навколо них.
Вігго отримав стрілу в ліве око. Поки він шукав зі скривленим від болю обличчям винуватця, то побачив це. Під величезним стягом стояв чоловік з чорною бородою у розкішних обладунках імперії Броз. У мить, коли чорнобородого чоловіка, імператора Броза, обезголовили, Вігго побачив спалах червоного меча жінки з шоколадною шкірою.
– Ха, ха, хахахахаха!
Вігго зареготав і продовжував битися.
Він вижив.
У цій вирішальній битві перемогло королівство найманців Малкієн.
☆☆☆
Це досягнення принесло Вігго Мерсеналю звання генерала. Він прославився як герой, якому вдалося виконати самовбивчу місію та навіть знести голову королю Дікуто.
Після цього Вігго Мерсеналь продовжував активно діяти і був визнаний як головний генерал королівства найманців Малкієн, але це вже інша історія.
Після тієї вирішальної битви великий генерал Вігго почав робити дещо дивне. На шиї він носив підвіску у вигляді жіночого профілю зі звірячими вухами, а лезо меча фарбував у червоне.
– Це заклинання на удачу.
Підлеглі наслідували його приклад. А від них цю традицію переймали інші. Вона поширювалася і поширювалася, поки не набула теперішнього варіанту.
Коли Вігго запитали, що ж це заклинання на удачу таке, він відповів:
– У вирішальній битві мені допомогла Богиня. Я віддаю їй цим шану.
З його «заклинання» на удачу та слів і з’явилася Лісова Богиня Лейн. Насправді ім’я Лісової Богині – Ґіслейн. Однак ім’я «Ґіслейн» було дещо складно вимовити жителям цих земель Центрального континенту, тому згодом воно змінилося і перетворилося на Лейн. Богиня-спасительниця, що прийшла з лісу і врятувала життя великому генералу, Лісова Богиня Лейн.
Протягом наступних 100 років Лейн, Лісовій Богині, почали поклонятися як божественному охоронцю Малкієна, вона стала емоційною підтримкою кожного солдата.
Звичайно, справжня Ґіслейн про це нічого не знала.
Куди вона поділася після вирішальної битви? Чи жива вона ще? Чи змогла пережити війну і повернутися до королівства Асура? Чи змогла вона знову зустрітися з тою цінною юною панночкою…?
Вігго Мерсеналь ніколи про це не дізнається.
Про автора
理不尽な孫の手 (rifujin’na magonote) Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте (Нерозумна рука онука)
Проживає у префектурі Ґіфу. Любить бойові ігри та профітролі. Натхнений іншими роботами на вебсайті “Стати романістом” (小説家になろう Shōsetsukaninarō) розпочав писати веброман «Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~». Веброман негайно отримав підтримку читачів і протягом річної публікації роману досягнув першого місця у популярності на вебсайті.
«Серед речей, що ми відкидаємо, вважаючи їх непотрібними, може бути те, що важливе для нас», – сказав автор.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥