Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут
Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели та за опис до неї висловіть Kiltavik ワィタリ.
Розділ 2. Усе за планом? Частина 1
Коли я прокинувся, то був у брудному складі. Сонячне світло проникало крізь заґратовані вікна.
Боліло все тіло, але жодна кістка не зламана, тож я шепотом читав заклинання зцілення.
Руки зв’язали за спиною, але що з того?
– Ось так.
Я повністю зцілився. А мій одяг навіть не порвався. Все йде за планом.
План завести юну панночку до пастки був такий:
1. Піти з панночкою до магазину одягу в місті;
2. У панночки вередлива вдача, тому вона захоче вислизнути з магазину сама;
3. Ґіслейн завжди супроводжує її, але цього разу вона «випадково» відведе від неї очі, і юна панночка вийде на вулицю;
4. Я піду за нею, але я зрештою молодший хлопець, якого вона побила, тож вона не надто цим перейматиметься;
5. Панночка потягне мене за собою як прислужника та піде на край міста (очевидно, вона природжена шукачка пригод»;
6. Потім з’являється викрадач, підісланий родиною Ґрейрат;
7. Він легко вирубає нас з юною панночкою, забирає і відвозить до сусіднього міста;
8. Я використаю магію, щоб ми втекли;
9. Коли ми вибираємося назовні, я розумію, що це сусіднє місто;
10. Я використовую гроші, сховані у штанях, щоб ми сіли на диліжанс;
11. Коли ми повернемося додому, я зможу спокійно проводити навчання панночки.
Наразі план плавно просунувся до сьомого кроку. Мені залишилося використати магію, знання, мудрість і сміливість, щоб граціозно втекти. Для того, щоб додати більшої реалістичності, я мав трохи імпровізувати. Однак я не впевнений, чи це допоможе…
– …гм?
Але все трохи не так, як планувалося. Цей склад був дуже запиленим, у кутку валялися зламані стільці та броня з діркою. Мені здавалося, що місце буде трохи чистішим, але…
Що ж, ми домовилися, що будемо робити це серйозно, аби ситуація не виглядала як вистава, тож, гадаю, ось результат.
– М… умм…?
Через якийсь час прокинулася панночка. Вона розплющила очі, побачила незнайоме місце і спробувала піднятися, але через те, що її руки були зв’язані за спиною, панночка упала на землю, нагадуючи гусеницю.
– Що таке?! – як тільки вона зрозуміла, що не може вільно рухатися, то негайно здійняла галас. – Що за жарти?! За кого ви мене маєте?! Розв’яжіть мене!
У неї гучний голос. Я помітив ще в маєтку, що вона не намагається говорити тихо. Але у великому будинку це здавалося способом, щоб її голос почули у кожному куточку… Але ні, вона онука свого діда. Сауроса, попри те, що він людина, яка кричить і залякує інших, поважали і любили. Мабуть, вона багато разів була свідком, як дід гримав на слуг і Філіпа. Діти люблять наслідувати, особливо якщо це щось погане.
– Стули писок! – коли панночка кричала, двері різко відчинилися і зайшов чоловік.
Його одяг був пошарпаний, а від тіла йшов сморід. Він був лисим і неголеним. Ця людина – бандит і для цього навіть не потрібно обмінюватися візитками.
Хороший вибір. Так панночка не зрозуміє, що це все підлаштовано.
– Фу! Ти смердиш! Не підходь до мене! Який жахливий сморід! Ти хоч знаєш, хто я?! Скоро прийде Ґіслейн і розріже тебе на дві частини!
Буух.
Панночку штовхнули ногою. Голос підвищився до немислимої точки, коли її ударили. Тіло піднялося в повітря і стукнулося об стіну.
– Бляха! Думаєш, можеш патякати, га?! Я знаю, що ти онука володаря!
Чоловік не стримувався, лупцюючи панночку, яка навіть поворухнутися не може, бо її руки зв’язані за спиною.
Ч-чи не занадто це?
– Б-боляче, ой… зу-зупинися… стоп, ой… припини…
– Тьху! – якийсь час чоловік бив панночку ногами. Закінчивши, він плюнув їй в обличчя і витріщився на мене.
У мить, коли я відвів очі, він поцілив в моє обличчя ногою.
– …ух!
Боляче. Хоча ми повинні грати серйозно, я б хотів, щоб він діяв трохи м’якше. Що ж, їм відомо, що я можу використовувати магію зцілення.
– Ха! Щоб не виглядав таким щасливим…!
Чоловік вийшов зі складу.
За дверима почулися голоси.
– Змусив їх замовкнути?
– Ага.
– Ти ж не вбив їх…? Якщо сильно їм нашкодив, ціна на товар знизиться, ясно?
Щось не так з цією розмовою. Було б добре… якби це була всього лише реалістична вистава, та, схоже, це не наш випадок.
– Га? А-а, та все норм. У гіршому випадку вистачить і хлопчака…
Зовсім недобре.
– …
Почекавши десь 300 секунд після того, як стихли голоси, я спалив мотузку магією вогню і наблизився до юної панночки. З її носа текла кров, і вона щось бурмотіла з пустими очима. Прислухавшись, я зрозумів, що вона каже «ніколи тобі не пробачу» і «розкажу дідові» та таке інше.
Промацую пальцями, щоб оцінити її стан.
– Ух! – схоже, вона відчула біль, тому подивилася на мене з боязливим виразом обличчя.
Я підношу палець до рота, показуючи, щоб вона мовчала. Обстежую місця ударів, спостерігаючи за її реакцією.
Дві кістки зламані.
– О богине материнської ласки, зціли рани та віднови сили в її тілі – Х-зцілення.
Я ледь чутно шепотів заклинання зцілення середнього рівня, лікуючи тіло юної панночки. На жаль, вливання у заклинання зцілення більше магії, не робить його ефективнішим. Нарешті я загоїв її рани. Сподіваюся, кістки не зрослися під якимось дивним кутом…
– Щ… що? Біль…
Юна панночка здивовано подивилася на своє тіло. Я підсунувся ближче і прошепотів їй на вухо:
– Тсс, тихіше. Ваші кістки були зламані, тому я використав магію зцілення. Юна панночко, здається, нас викрали люди, які плекають недобрі почуття до володаря. Тому…
Вона не слухала.
– Ґіслейн! Ґіслейн, допоможи! Вони хочуть мене вбити! Швидко, врятуй мене! – щодуху закричала панночка.
Я негайно сховав мотузку під одяг і відскочив у куток кімнати. Повернувся спиною до стіни, завів руки за спину, вдаючи, що я досі зв’язаний.
Крик юної панночки привів чоловіка назад, він люто гупнув дверима:
– Стулися бляха!
Цього разу панночку били більше, ніж раніше.
Що це в біса за спосіб навчання…?
– Тьфу, якщо ти ще раз здіймеш галас, я тебе вб’ю!
І, звичайно, мені теж дісталося.
Я ж нічого не робив, чого мене теж б’ють ногами? Я зараз розплачуся… Подумавши про це, я повернувся до юної панночки.
– Кха… Кха…
Погано. Не знаю, що там з ребрами, але з рота панночки лилася кров, можливо, постраждали внутрішні органи. Руки і ноги зламані. Я мало розуміюся на лікуванні, але з такими ранами вона може і померти, якщо залишити все так.
– Нехай божественна сила стане ситною їжею, що дає тому, хто втратив силу, снагу піднятися – зцілення!
Поки що я вирішив використати заклинання початкового рівня. Кров з її рота більше не текла. Тепер вона не помре… мабуть.
– Кха… д-досі болить… ви-вилікуй п-повністю…
– Не буду. Якщо вилікувати повністю, вас знову поб’ють. Самі чаклуйте.
– Я-я не можу так… робити…
– Якби навчилися, то змогли б.
Сказавши це, я пішов до входу на склад і притулився вухом до дверей. Я хотів почути про що говоритимуть викрадачі. Ситуація повністю відрізняється від мого плану. Щоб там не було, вони надто сильно нашкодили юній панночці.
– То ми продамо їх тому чуваку?
– Ні, використаємо їх для викупу.
– А на нас не почнеться полювання?
– Та пофіг. Ми вже будемо у сусідній країні.
Я почув їхню розмову, схоже, вони дійсно мають намір нас продати. Доручили підлеглим зімітувати викрадення, але натомість потрапили до рук справжніх викрадачів.
На якому етапі все пішло не так? На моменті коли нас викрали? Чи можливо, щоб Філіп справді хотів продати свою доньку? Таке може бути? …хай там що, а моя робота не змінилася. Однак ми більше не були в безпечному середовищі.
– Викуп принесе більше, ніж якщо ми їх продамо, так?
– Вирішуємо до ночі.
– Ага, викуп чи продаж.
Здається, вони ще не вирішили чи продати нас кудись, чи вимагати у володаря викупу. І, схоже, вони підуть звідси уночі. Тоді треба рухатися, поки ще триває день.
– Добре.
Гаразд, однак що нам робити?
Я можу виламати двері та розібратися з викрадачами за допомогою магії. Можливо, якщо панночка побачить, як я перемагаю викрадача, що побив її… Ні, думаю, це не спрацює. Припускаю, вона може подумати, що здатна зробити те саме, якби її не зв’язали. Крім того, в кінцевому результаті, це лише підкреслило б, що сила діє. Якщо я не покажу їй, що насильство ні до чого доброго не приводить, вона продовжить лупцювати всіх навколо. Я не хотів би, щоб вона покладалася тільки на силу.
…Для початку я сумніваюся, що зможу перемогти викрадачів.
Якщо вони будуть такими сильними, як Пол і Ґіслейн, я впевнений, що програю. А якщо таке станеться, мене точно вб’ють.
Гаразд, втечемо звідси, не зв’язуючись із викрадачами.
Я озирнувся, щоб побачити, як справи в юної панночки.
– …
Вона дивилася на мене злими очима.
Гмм.
Почнемо з простого.
Для початку я використав магію землі та вогню, щоб заповнити щілини у дверях. Плюс я повільно розтопив дверну ручку магією вогню, зробивши так, щоб її не можна було повернути. Тепер ці двері не можна відкрити. Але якщо їх вибити, то це викрадачів надовго не затримає. Проте це дасть трохи часу.
Підходжу до вікна. Я думав зосередити магію вогню в одній точці та розтопити залізні ґрати, але для цього потрібна дуже висока температура, тому я відмовився від цієї ідеї. Спробувавши кілька варіантів, мені вдалося прибрати ґрати, поступово розчинивши будівельний розчин навколо них за допомогою магії води. В результаті з’явився отвір, через який зможе пролізти дитина.
Ось і шлях до втечі.
– Юна панночко, схоже, нас викрали люди, що плекають недобрі почуття до володаря. Цієї ночі прийдуть їхні друзів, вони обговорювали, як замучити нас до смерті.
– Це… брехня… так?
Звичайно, брехня. Але обличчя юної панночки зблідло.
– Я не хочу помирати, тому забираюся звідси… прощавайте.
Поклавши руки на віконну раму, я підтягнувся. В цю мить з-за дверей долинув голос.
– Гей, вони не відкриваються! Що за чортівня?!
У двері гучно загупали.
Коли я озирнувся, то побачив як панночка переводить розпачливий погляд з дверей на мене.
– Н-не… не залишай мене… допоможи…
О, вона впала у відчай дуже швидко. Як і очікувалося, ця ситуація була жахливою навіть для такої юної панночки.
Я негайно повернувся до неї та зашепотів на вухо:
– Ви згодні слухатися мене, поки ми не повернемося додому?..
– Я… слу-слухатимуся…
– Обіцяєте не кричати? Ґіслейн тут немає, розумієте?
– Т-так… обі-обіцяю… по-поквапся, а то вони… увірвуться…!
Панночка кивала, погоджуючись. Її обличчя сповнилося страху й нетерпіння, що сильно відрізнялося від того моменту, коли вона мене била. Добре, що вона зрозуміла, як це, коли тебе б’ють, а ти не можеш відповісти.
– Якщо ви порушите обіцянку, я залишу вас одну. – Сказав якомога холоднішим тоном, водночас зміцнюючи двері магією землі.
Вогнем спалив мотузки на ній, а зціленням загоїв її рани. Після цього виліз через вікно і допоміг піднятися юній панночці.
☆☆☆
Коли ми вибралися зі складу, то побачили незнайоме місто. Міського муру не було, тож це не Роа. Це місце не настільки велике, щоб вважатися містом, але і не настільки маленьке, щоби бути крихітним селом. Однак якщо щось швидко не придумати, нас легко відшукають.
– Хм, такої відстані достатньо! – голосно сказала вона, схоже, неправильно подумавши, що вже втекла.
– Хіба ви не пообіцяли мені, що не будете кричати, поки ми не повернемося додому?
– Хмф! Чому я повинна дотримуватися даної тобі обіцянки?! – сказала панночка так, ніби це так і має бути.
Ах, ця зарозуміла…
– Справді? Тоді тут ми розходимося, прощавайте.
– Хмф! – фиркнувши, вона почала іти, і наступної миті ми почули далекий сердитий рев.
– Прокляття! Куди вони поділися?!
Вони або виламали двері, або вирішили зазирнути до кімнати через вікно та побачили, що залізні ґрати зникли, зрозуміли, що ми втекти і почали пошуки.
– …ой! – юна панночка тихо скрикнула і хутко повернулася до мене. – Т-те, що я щойно сказала, брехня. Я більше не буду кричати. Відведи мене додому.
– …я не ваш раб і не ваш слуга. – Мене трохи роздратувало те, як швидко вона змінювала свою думку.
– Щ-що ти кажеш? Ти мій вчитель, так?
– Хіба?
– Га?
– Юна панночко, ви сказали, що я вам не подобаюся, тому мене не взяли на роботу.
– Т-тоді, я найму тебе… – неохоче сказала вона, відвернувши голову.
Цього разу мені потрібно чітке підтвердження.
– Обіцянки-цяцянки. Коли ми повернемося до маєтку, то ви знову не дотримаєтеся свого слова? – сказав я так холодно, як тільки міг. Стримано, намагаючись не вкладати у свої слова жодних емоцій, але показати свою впевненість, що вона обов’язково так зробить.
– Н-ні, я не порушу свого слова… я вимагаю… тобто… допоможи мені…
– Ви можете піти зі мною, якщо не будете кричати і пообіцяєте слухатися мене.
– З-зрозуміла. – Панночка покірно кивнула.
Чудово. Переходимо до наступного кроку.
Спершу я дістав п’ять великих мідних асурських монет, які були сховані в моїх штанях. Наразі це всі мої гроші. Десять великих мідних монет складають одну срібну монету. Це досить незначна сума, але її має вистачити для наших цілей.
– Ідіть за мною.
Ми попрямували до в’їзду, щоби бути подалі від сердитих криків. Біля воріт нудьгував сонний вартовий. Я дав йому мідну монету.
– Якщо нас хтось шукатиме, скажіть, будь ласка, що покинули місто.
– Га? Що? Діти? Зрозумів, ви, мабуть, у хованки граєте? Ого, скільки грошей… О, ви з багатої родини?..
– Будь ласка, зробіть, як я сказав.
– Ага, ясно.
Доволі недбала відповідь, але ми не можемо довго затримуватися на одному місці.
Далі ми попрямували до зони очікування диліжансів, що була неподалік в’їзду. Умови використання та ціни були написані на стіні, але я вже читав цю інформацію днями. Натомість я шукав, де ми зараз знаходимося.
– Здається, ми у місті Віден, що за два міста від Роа. – Шепочу юній панночці на вухо.
Очевидно, дотримуючись свого слова, вона не підвищує голос і теж говорить пошепки:
– Звідки ти знаєш?
– Це написано прямо тут.
– Я не можу це прочитати.
Попалася.
– Це корисно – уміти читати. Тут також написано, як користуватися диліжансом.
Однак я не очікував, що вони зможуть так далеко нас завести за один день. Незнайомі міста викликають у мене неспокій. Здається, я знову переживаю попередній травматичний досвід.
Ні, ні, сьогоднішній я відрізняюся від себе колишнього, який навіть не знав, де знайти Hello Work. Якщо подумати, то ім’я Пол і слово Hello мають дещо спільне в написані катаканою. Коли я подумав про це, то почув, як наближається крик.
– Прокляття! Де ви ховаєтеся?! Виходьте!
– Ховайся…! – я схопив руку панночки, затягнув її до вбиральні та замкнув двері.
З-за дверей почулися важкі кроки.
– Де ви?!
– Не думайте, що зможете втекти!
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Hello Work (ハローワーク, harōwāku) – місце для пошуку роботи.
Пол (パウロ, Pauro).
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee.Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете поблукати кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно.