РБ. Том 2. Розділ 2-2

Оригінальна назва (японська): 無職転生 ~異世界行ったら本気だす~ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)

Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation

Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~

Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~

Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте 

Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака

Рік початку видання: 2014

Рік початку видання вебновели: 2012

Рік закінчення видання вебновели: 2016

Кількість томів вебновели: 24

Кількість томів лайтновели: 26

Випуск: основна історія завершена

Перекладачка: Silver Raven

Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!

Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут

Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели та за опис до неї висловіть Kiltavik ワィタリ.

Том 2. Розділ 2-1.

Розділ 2. Усе за планом? Частина 2

Ой, як страшно!

Не робіть так. Припиніть шукати нас з таким злими голосами. Принаймні кличте так лагідно, як кличете кота. Якщо ви лиходії, то хоч постарайтеся виманити нас обманом. Інакше ми не вийдемо, чи не так?

– Прокляття, їх тут нема!

Нарешті їхні голоси віддалилися. Поки що ми в безпеці. Але не потрібно квапитися. Коли люди в паніці, то вони приходять шукати в одне і те саме місце знову і знову.

– …те-тепер все добре? – рука, якою панночка прикривала рот, тремтіла.

– Ну, якщо нас знайдуть, то будемо чинити опір з усіх сил.

– О, справді… саме так…!

– Хоча я сумніваюся, що ми переможемо.

– Сп-справді…?

Настрій юної панночки погіршився, тож я вирішив змінити тему розмови. Будуть проблеми, якщо ми вліземо в бійку.

– До речі, я подивився вартість проїзду, але щоб доїхати звідси до Роа нам доведеться двічі міняти диліжанси.

– …Міняти диліжанси? – на обличчі паночки виникло запитання: про що взагалі мова?

– Щодня з міста йде п’ять диліжансів, вони відправляються кожні дві години, починаючи з восьмої ранку. І такий розклад у кожному місті. Звідси до наступного міста десь три години. Тобто…

– Тобто?

– Коли ми доїдемо до наступного міста, там уже не буде диліжанса, щоб доїхати до Роа. Нам доведеться залишитися там на ніч.

– То!.. т-то он воно як. Кхм. – Схоже, вона хотіла закричати, але змогла стриматися.

Правильно, будь обережною і не кричи.

– У мене є чотири великі мідні монети. Нам потрібно дістатися звідси до наступного міста, провести там ніч, далі поїхати до іншого міста, а звідти до Роа. Нам потрібні гроші на кожен з цих пунктів, а їх доволі мало.

– Доволі мало… але їх вистачить, так?

– Вистачить.

Панночка полегшено видихнула. Проте розслаблятися надто рано.

– Їх вистачить, якщо ніхто не спробує нас ошукати.

– О-ошукати…? – панночка скорчила гримаску, ніби не розуміючи, що відбувається. Здається, вона раніше ніколи нічого не купувала сама.

– Коли корчмарі та кучери диліжансів побачать таких дітей, як ми, то можуть подумати, що ми не вміємо рахувати. Тоді вони можуть ошукати нас, давши меншу решту. Якщо негайно вказати на це, то вони дадуть правильну решту, але якщо ви не вмієте рахувати, то…

– Що станеться?

– Ми не зможемо сісти на останній диліжанс. А ті, хто нас переслідує, зможуть нас наздогнати…

Панночка затряслася, здавалася, що вона от-от обпісяється.

– Юна панночко, туалет там.

– З-знаю.

– Тоді я подивляюся, що робиться ззовні.

Коли я спробував вийти, вона схопила мене за край одягу.

– Н-не йди.

Зачекавши, поки панночка попісяє, ми вийшли назовні.

Тих чоловіків начебто не було. Не знаю, чи шукають вони в місті, чи поза межами міста. Якщо вони нас знайдуть, у мене не буде іншого вибору, як застосувати магію, щоб розібратися з ними.

Сховавшись у кутку зони очікування, я молився, щоб викрадачі були супротивниками, яких я можу перемогти. Дочекавшись часу від’їзду, я дав гроші кучеру і ми сіли до диліжанса.

☆☆☆

Ми доїхали до сусіднього міста без проблем.

Щоб показати юній панночці суворий світ, для ночівлі я обрав заїжджий двір схожий на халупу. Наші ліжка були з соломи.

Панночка була настільки знервована, що не могла заснути.

Щоразу, коли чувся якийсь шум, вона підстрибувала і дивилася на вхід широко розплющеними очима, а коли розуміла, що там нікого немає, через деякий час полегшено зітхала.

Наступного ранку ми сіли на перший диліжанс.

Очевидно, панночка не виспалася, її очі були налиті кров’ю, однак вона не виглядала сонною. Дівчина не один раз визирала через заднє вікно карети.

Кілька разів самотні вершники наздоганяли диліжанс, але це не були викрадачі.

Ми подолали чималу відстань, можливо, вони здалися. Ось що я подумав.

Минуло кілька годин. Ми доїхали до Роа без особливих проблем. Коли ми проїхали мимо надійних міських стін і здалеку побачили маєток володаря, нас охопило відчуття полегшення. Я підсвідомо подумав, що раз ми дісталися так далеко, то були в безпеці.

Ми покинули диліжанс і пішки попрямували до маєтку. Ми йшли легко. Після того, як нас годинами гойдала карета, я теж відчував втому, мабуть, через те, що вперше спав на соломі.

І тут, ніби чекаючи саме на цю мить, – юну панночку затягнули до провулка.

Я був необережним.

– …га? – я відволікся на дві секунди. Всього на дві секунди відвів від неї погляд, і панночка зникла. Я подумав, що вона справді зникла. Однак краєм ока помітив шматок тканини того самого кольору, що і одяг юної панночки, клаптик зник за рогом будинку.

Я кинувся туди. Коли я забіг до провулка, то побачив двох людей, вони тягнули панночку на собі та збиралися тікати.

– Хуу!

Я негайно створив стіну, використавши магію землі. Магія, випущена з моєї руки, створила перед ними велику земляну стіну. Їхній шлях був заблокований, тому вони були змушені зупинитися біля перепони, що раптово виникла перед ними.

– Що це таке?!

– Умху! – юна панночка закусила кляп, на її очах виступили сльози.

А вони швидко працюють, у них добре виходить за кілька секунд заткнути комусь рота. До того ж щока панночки набухла і мала червоний колір, схоже, її ударили.

Мої супротивники – двоє чоловіків. Один із них – той бандит, що бив мене ногою. Інший, мабуть, той чувак, з яким на складі розмовляв жорстокіший бандит. Вони обоє були по-бандитськи вдягнуті, та навіть мали мечі на поясі.

– Га, це той малий? Знаєш, якби ти не засовував свого носа куди не треба, то міг би повернутися додому…

Хоча цих двох здивувала раптова поява земляної стіни, та коли вони повернулися і побачили, що їхній супротивник це я, то посміхнулися.

Жорстокіший бандит без вагань попрямував до мене. Інший тримав юну панночку. Мені стало цікаво, чи є в них ще союзники. Однак зараз я створив маленьку вогняну кулю на руці, щоб залякати бандита.

– Ах ти ж! Виродок! – щойно він це побачив, то негайно вихопив меч.

Його напарник негайно нашорошився, він приставив кінчик меча до шиї юної панночки і почав повільно відступати.

– Ах ти ж маленька паскуда! Я все думав, чого ж ти такий спокійний, а виявляється, що ти маг-охоронець… Не дивно, що ти так легко втік. Бляха, мене обдурив твій зовнішній вигляд! Ти, мабуть, демон!

– Я не охоронець. Мене ще навіть на роботу не взяли.

Також я не демон, але немає потреби окремо зазначати це.

– Що? Тоді якого біса ти нам заважаєш?

– Ну, тому що тепер мене візьмуть на роботу.

– Ха, то ти хочеш грошей?

Хочу грошей, кажеш? Так, я тут, щоб заробити плату за навчання в магічному університеті, тож він не помилився у своєму припущені.

– Не заперечуватиму цього.

Почувши мої слова, рот жорстокішого бандита викривився у посмішці.

– Тоді переходь на наш бік. Я знаю одного збоченого дворянина, який готовий заплатити великі гроші за юну панночку зі знатної родини. Крім того, володар цього місця балує свою онуку й готовий дати великі гроші за викуп. Я можу виділити тобі частину цих грошей.

– Ого… – Захоплено видихнув я, юна панночка глянула на мене з блідим обличчям. Можливо, вона чула, що я хочу працювати, щоб мати змогу заплатити за навчання в магічному університеті. – і скільки ж це буде?

– Це не якась жалюгідна робота з платою в одну-дві золоті монети, за цю справу можна отримати десь 100 золотих монет. – Він сказав мені із самовдоволеною пикою.

Не знаю, які тут ринкові ціни, але звучало так, ніби він говорить про один мільйон єн. Це чимось нагадувало балачки школярів молодших класів.

– Хе-хе, пацанчику, хоча ти виглядаєш, як дитина, ти ж набагато старший, еге?

– Гм? Чому ти так думаєш?

– Це очевидно з того, що ти користуєшся магією, і так спокійно поводишся. Я знаю, що є такі раси серед демонів. Тобі приходилося тяжко через зовнішність, еге ж? Тож ти розумієш, настільки важливі гроші, правильно?

– Розумію.

То ось як все виглядає з точки зору інших людей. Хоча в певному сенсі це правда, ментально мені вже за сорок.

Бінго! Майже в яблучко, хороша робота.

– Так, звичайно, розумію. Доживши до цього віку, я глибоко усвідомлюю важливість грошей. Одного разу мене викинули без копійки в кишені в абсолютну невідомість, залишивши мені тільки одяг.

– Хехехе, тож ти розумієш нас, так?

Однак до цього випадку, я прожив життя взагалі не турбуючись про гроші. Майже двадцять років провів в усамітнені. Половина мого життя була заповнена еротичними й онлайн іграми. Я дечому навчився завдяки їм. Що буде, якщо зараз я зраджу юній панночці. А також, що буде, якщо я їй зараз допоможу.

– Тому, я думаю, що є дещо важливіше за гроші.

– Не починай робити красиві жести!

– Це не красиві жести. «Дере» за гроші не купиш. – Упс, проговорився.

– Дере? Що це в біса таке?

Жорстокіший бандит був ошелешений, але, схоже, зрозумів, що переговори перервані. Огидна посмішка зникла, а його обличчя стає похмурим. Він приставляє свій меч до шиї юної панночки.

– Тоді вона заручниця! Для початку вистріли ту вогняну кулю в небо.

– …вистрілити в небо?

– Саме так, навіть випадково не спрямовуй на нас свою руку. Ми використаємо її як живий щит або переріжемо горло швидше, ніж ти кинеш кулю в нас.

Хіба не розумніше сказати мені розвіяти заклинання? Хоча може він цього не знає. Вимовлене заклинання діє доти, доки не спрацює. Ті, хто не вивчав магію належним чином, ймовірно, не знають деталей.

– Зрозумів.

Перш ніж вистрелити заклинання вгору, я використав магію, щоб почаклувати над вогняною кулею. Додав всередину неї особливу вогняну кулю. І запустив у небо.

Піуу. Зі смішним звуком вогняна куля піднялася вгору. У повітрі прогримів потужний вибух.

– Ваа!

– Що?!

– Умх?!

Ревучий звук був настільки гучним, що від нього мало не лопнули барабанні перетинки. Спалах вибуху засліплював. У ту мить, коли противники дивилися на сліпучий жар, що падав вниз, я кинувся вперед.

Під час бігу я чаклував. Використовувати два заклинання вже було звичним. У правій руці магія повітря середнього рівня – Звуковий бум (Вакуумна хвиля). У лівій – магія землі середнього рівня – Кам’яна гармата (Кам’яна куля). Я спрямував заклинання на чоловіків.

– Ґяааа!

Вакуумна хвиля відрізала руку жорстокішому бандиту, який дивився в небо.

– Умх!

Коли юна панночка вислизнула з його хватки, я спіймав її, як принцесу.

– Ха! Не поспішай!

Я глянув на іншого бандита і зрозумів, що він мечем розрізав кам’яну кулю навпіл. Чорт, він так легко розрізав камінь. Не знаю, який стиль він використовує, але якщо бандит такий же сильний, як Пол, то у нас великі проблеми. Я не зможу його перемогти.

– Увааах…

Я створив ударну хвилю біля своїх ніг, змішавши магію повітря і вогню та полетів. Поштовх був настільки потужним, що мені здалося щось зламалося.

Після короткої затримки меч майже зачепив кінчик мого носа, коли лезо проходило крізь місце, де я був ще мить назад. У вухах засвистіло.

Це було близько.

Проте він не настільки швидкий, як Пол. Раз так, то я повинен заспокоїтися, я багато разів відпрацьовував симуляцію із суперником-мечником. Дотримуючись вивченого, ми можемо вирватися звідси.

Поки я був у повітрі, то підготував наступне заклинання. Спочатку запустити вогняну кулю в обличчя супротивника. Заклинання повільно летіло до нього.

– І це все?!

Бандит визначив траєкторію та підняв меч, щоб розітнути кулю. Поки вогняне заклинання летіло до нього, я використав магію води та землі, щоб створити трясовину під його ногами. Коли він перехопив вогняну кулю, то його ноги до литок обхопив липкий бруд, не даючи рухатися.

– Що?!

Так, я переміг!

Я був у цьому впевнений. Бандит більше не може бігти. Він перехопив вогняну кулю, але ми вже поза межами його досяжності. Хоча я тримав панночку на руках, та все одно можу сховатися серед натовпу. А якщо знадобиться, я можу покликати на допомогу.

…Ось, що я думав у цей момент.

– Що, думаєш я дам тобі втекти?!

Раптом він кинув свій меч.

І тут я згадав чого навчав мене Пол. У стилі фехтування Бога Півночі є техніка, що дозволяє мечнику з відрубаною ногою метнути меч. Ця техніка дозволяє проштрикнути ворога, який знаходить на відстані.

Меч летів прямо в мене на величезній швидкості. Я усвідомив, що мені його не уникнути. Меч летів ніби у сповільненій зйомці. Зброя націлена в мою голову.

…Смерть.

Щойно це слово вискочило в моїй голові, як наступної миті переді мною вистрибнуло щось темно-коричневе. Зі звуком схожим на розбиту порцеляну меч упав.

– Га?

Перед нами була спина. Широка і мускулиста спина. Я підняв очі, на голові були звірячі вуха. Це – Ґіслейн Дедордія. Вона поглянула на мене і злегка кивнула.

– Решту залиш мені.

У мить, коли вона поклала руку на меч на поясі – у повітрі промайнув червоний спалах.

– …е?

У чоловіка, чиї ноги загрузли в болоті, відвалилася голова. І це попри те, що він далеко за межами досяжності меча.

– Га, звідки воно взялося…

У мить, коли Ґіслейн змахнула хвостом, упала голова іншого бандита. Звук, як вона ударилася об землю, здавалося, дійшов до нас.

Я не встигав думати.

– …

Лише розсіяно спостерігав, як тіла двох бандитів, що були на відстані кількох метрів один від одного, впали. Це здавалося нереальним. Я навіть уявлення не мав, що щойно сталося.

Га? Вони мертві? Ця коротка думка прийшла мені в голову.

– Гм. Рудеусе, вороги лише ці двоє?

Коли до мене заговорили, я прийшов до тями.

– А, так. Дякую, пані Ґіслейн…?

– Жодних пані, називай мене просто Ґіслейн. – Вона обернулася та кивнула. – Я бачила вибух у повітрі, тому прийшла подивитися.

– Ц-це було швидко. Тобто, ви перемогли їх за лічені секунди…

Минула тільки хвилина відтоді, як я використав перше заклинання. Вона прибула сюди дуже швидко.

– Я була поруч. Крім того, це не так вже і швидко. Будь-який воїн із родини Дедордія може миттєво вбити ворога. До речі, Рудеусе, ти вперше бився з мечником стилю Бога Півночі?

– Це вперше, коли ми билися на смерть.

– Ясно. Такі люди не здаються навіть за крок до смерті, будь обережним. 

За крок до смерті…

Так, я був за крок до смерті. При згадці про ті миті, коли в мене летів меч, мої ноги тремтять. Це був не тренувальний бій. Це був справжній бій не на життя, а на смерть.

– Хо-ходімо додому.

Якби я зробив один неправильний крок, то помер. Я ніколи всерйоз не замислювався над цим, але це дійсно інший світ. Світ меча і магії.

Що станеться зі мною, якщо я помру?

Від хвилі невимовного жаху по спині пройшов мороз.

☆☆☆

– Хаа…

Коли ми дісталися до маєтку, юна панночка була настільки виснажена, що сіла прямо на землю. Здається, тепер, коли напруга зникла, ноги її більше не тримали.

Покоївки стривожено кинулися до неї. Коли вони спробували їй допомогти, юна панночка відштовхнула їхні руки і підвелася сама. Її ноги тремтіли, як у новонародженого оленятка.

Вона випрямилася, схрестивши руки на грудях. Схоже, її дух відновився, коли панночка повернулася додому. Покоївки, відчувши щось дивне в її діях, завмирають.

Юна панночка вказала на мене пальцем і голосно сказала:

– Ми дома, тож я дотрималася свого слова! Тепер я можу говорити, так?!

– О, справді. Тепер ви можете говорити, юна панночко.

Коли я почув цей гучний голос, то зрозумів, що зазнав невдачі. Мені не вдалося змінити цю егоїстичну й жорстоку дівчину на слухняну дитину. Гадаю, вона здогадалася, що я відчув страх під час бою. Можливо, зараз вона скаже, що я намагався показати себе могутнім, але насправді – слабак.

– Я дозволяю тобі називати мене Еріс!

Слова юної панночки заскочили мене зненацька.

– Що?

– Це особливий привілей!

…тобто, я зробив це? Типу, я впорався? Тобто, я можу працювати домашнім вчителем? О, ого! Реально?! Я досягнув успіху! Так!

– Дякую, пані Еріс!

– Жодних пані! Просто Еріс! – юна панночка скопіювала інтонацію Ґіслейн. Як тільки вона закінчила, то впала на спину.

Ось так я став домашнім учителем Еріс Бореас Ґрейрат.

– – – – – – – –

Ім’я: Еріс Б. Ґрейрат

Рід занять: Онука володаря Фіттоа

Особистість: Жорстока

Не любить: Слухати те, що кажуть інші люди

Читання і письмо: Може написати власне ім’я

Арифметика: Може додавати числа від 1 до 9.

Магія: Є зацікавленість

Фехтування: Стиль Бога Меча, початковий рівень

Етикет: Може привітатися у стилі Бореаса

Люди, які їй подобаються: Дідусь, Ґіслейн

>>Том 2. Інтермедія<<

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграм.

У мене є Patreon і Buymeacoffee.Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Або можете поблукати кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно.