РБ. Том 2. Розділ 4

Оригінальна назва (японська): 無職転生 ~異世界行ったら本気だす~ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)

Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation

Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~

Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~

Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте 

Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака

Рік початку видання: 2014

Рік початку видання вебновели: 2012

Рік закінчення видання вебновели: 2016

Кількість томів вебновели: 24

Кількість томів лайтновели: 26

Випуск: основна історія завершена

Перекладачка: Silver Raven

Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!

Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут

Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели та за опис до неї висловіть Kiltavik ワィタリ.

Том 2. Розділ 3.

Розділ 4. Зустріч персоналу і вихідний

Минуло десь півроку. Еріс, яка останнім часом здавалася спокійною, знову почала проявляти агресію. Як, чому, хто що зробив?! Я запанікував, але потім дещо зрозумів.

У нас немає вихідних.

☆☆☆

Після вечері я запросив до своєї кімнати Ґіслейн і вчительку етикету. Остання не жила в маєтку, а поверталася додому, в місто, тому я попросив дворецького передати їй повідомлення.

– По-перше, радий знайомству. Я – Рудеус Ґрейрат.

– Една Лейрун. Я навчаю пані Еріс етикету.

Я поклав руку на груди і легко кивнув їй, Една відповіла мені, витончено рухаючись. Як і належить вчителю етикету.

Една – жінка середнього віку, на її обличчі почали з’являтися тонкі зморшки. М’які риси обличчя і лагідна усмішка справляли приємне враження.

– Ґіслейн. – Ґіслейн така ж мускулиста, як і завжди.

– Сідайте, будь ласка, – показую їм на стільці. Після того, як вони сіли, пропоную чай, приготований дворецьким, і переходжу до справи. – Я запросив вас обох сьогодні для обговорення розкладу уроків пані Еріс.

– Розклад уроків? – запитала Една.

– Саме так. Я чув, що наразі розклад такий: зранку фехтування, вільний час і етикет ввечері. Все правильно?

– Все так.

Еріс вивчає шість предметів: читання та письмо, арифметика, магія, історія, фехтування й етикет.

У сучасних термінах це було б вивчення мови, математика, природничі науки, суспільствознавство, фізичне виховання й етика. Годинників немає, тож уроки не діляться на години, їх розділяють прийоми їжі та перекуси.

Сніданок → Навчання → Обід → Навчання → Перекус → Навчання → Вечеря → Вільний час.

Ось як це проходить.

Вчителя історії не було, тому Філіп займається з нею у вільний час.

– Відколи я прибув, її вечірній час також зайнятий уроками, тож день повністю заповнений.

– Це так, її навчання проходить досить гладко, пан був приголомшений. – Сказала Една.

Звісно, він був приголомшеним.

– На перший погляд, все добре, але є проблема.

– Проблема? – розгубилася Една.

– Так. Щоденне навчання без відпочинку напружує юну панночку. – Особливо уроки математики. Вона весь час роздратована, а коли стикається зі складною проблемою, зривається на мене. Це дуже небезпечно. Не знаю, коли вона досягне точки кипіння. Це реально небезпечно. – Поки що все йде добре, але вона може зірватися і знову тікатиме з уроків.

– Ох, лишенько… – Една притисла руку до рота, але кивнула, погоджуючись з моїми словами.

Я не відвідував її заняття, але, здається, Еріс сприймає їх серйозно. Не знаю у чому справа, можливо, юній панночці подобається Една.

– Тому я подумав, що кожен сьомий день потрібно звільнити від уроків.

У цьому світі також є календар, є поняття місяця і дня. Але не має такого поняття, як тиждень. Хоча протягом року є дні для відпочинку, але неділі теж немає.

Сім. Я використав це число, тому що мені його легко запам’ятати. Ба більше, з якоїсь причини число сім вважається особливим і в цьому світі. Говорять, що це щасливе число, до того ж рівнів фехтування також сім.

– В інші шість днів ми продовжимо навчати її читати і писати, математики, магії, історії, фехтування й етикету.

– Можу я поставити запитання?

– Звісно, пані Едно.

– Якщо змінити все так, буде менше уроків етикету, тоді моя зарплата…

– Не хвилюйтеся.

Не слід звинувачувати Едну, що вона турбується про гроші. Я теж тут через гроші. Една переживає через те, що зі зменшенням роботи, зменшиться і зарплата. Я вже поговорив про це з Філіпом, тому проблем не буде. Головне, що система оплати праці щомісячна, тому ти отримаєш гроші, навіть якщо не провів жодного заняття.

Звичайно, якщо не буде жодного заняття, тебе звільняться наступного місяця. Це очевидно. А якщо ти цього не розумієш, то заслуговуєш на звільнення.

– Звичайно, ми не залишимо розклад уроків таким, як раніше. Займатися читанням, письмом і математикою потрібно двічі на семиденний період. Тренування з мечем має відбуватися щоденно, в іншому випадку це не має сенсу. Магією також потрібно займатися щодня, але кількість магії для щоденного використання обмежена, тому ці уроки не займуть багато часу. Я планую заповнити вільний час вивченням грамоти і математики.

Це те, що потрібно було зробити з самого початку. «Сьогодні ви використали Водяну кулю X разів і Водяну краплю Y разів. Отже, скільки ще разів ви сьогодні зможете використати водяну кулю?» Я заміняв X і Y на те, скільки разів Еріс і Ґіслейн могли використати заклинання, коли ставив запитання. Здається, це простіше розуміти, ніж сидіти у приміщенні та витріщатися на цифри.

Досить складно дати точну відповідь, не маючи змоги самому підрахувати скільки разів ти користуєшся магією. Однак усний розрахунок стає кращим, коли ти часто цим займаєшся. Тож їм потрібно використовувати голови.

Пізніше я планую проводити уроки безмовного чаклування та природничих наук, але для цього потрібно на певному рівні опанувати читання, письмо й арифметику, поки що ці плани можуть почекати.

– Вибачте, пані Едно, але я прошу вас скоротити уроки етикету на три-чотири заняття на місяць.

– Гаразд, – вона з готовністю кивнула.

Шість днів, вісімнадцять уроків. Розділимо їх так: етикет – 5, фехтування – 6, читання і письмо – 2, арифметика – 2, магія – 3. Уроки були трохи короткими, як на мене, але в основному це було повторення, тож все має пройти добре.

– Також, якщо ви не матимете змоги провести урок, я хотів би, щоб ви зв’язалися зі мною.

– Для чого?

– Я завжди в маєтку, тому зможу провести урок, якщо з’явиться вікно. Якщо вам знадобиться тривала відпустка, то не буде жодних проблем.

– Зрозуміла, – Една яскраво всміхнулася.

Вона справді зрозуміла…?

– Крім того, я хотів би проводити такі зустрічі на початку кожного місяця.

– Навіщо?

– Я подумав, якщо ми співпрацюватимемо разом, то так нам буде легко впоратися з несподіваними ситуаціями. Не те щоб це було обов’язковим… Це про всяк випадок, щоб підвищити ефективність. У вас є заперечення?

– Жодних, – Една м’яко усміхнулася. – Хоча ви, пане Рудеусе, ще такий юний, але багато думаєте про пані Еріс.

Її очі сяяли, ніби вона бачила щось цікаве.

…Що ж, добре.

Ось так я отримав вихідний.

☆☆☆

Нарешті настав перший вихідний.

Привітавшись з Філіпом, я вирішив піти в місто. Але біля виходу чомусь чекали Еріс і Ґіслейн.

– Куди зібрався?! – схоже, вона була дуже збуджена через вихідний. Це перший день, коли в неї немає уроків. Мабуть, їй цікаво, що я буду робити у вихідний.

– Іду оглядати визначні місця Роа.

Ось так! Я випрямив спину.

– Ідеш оглядати… Тобто ти збираєшся роздивитися місто, так? Сам?

– Ви бачите ще когось?

– Нечесно! Я ніколи не виходила сама! – Еріс розчаровано тупнула ногою.

– Це тому, що коли ви йдете сама, то вас викрадають.

– Тебе теж викрали! – огризнулася вона.

Що ж, це правда. Тоді мене викрали, бо ми з Еріс були разом, проте я також є членом родини Ґрейрат. Існує ймовірність, що мене можуть викрасти, щоб вимагати викуп…

– Навіть якщо мене викрадуть, я зможу повернутися додому самостійно. – Я тихо засміявся.

Еріс підняла кулак, я негайно прикрився, намагаючись захистити себе, але мене так і не ударили. Це доволі незвично.

Вона схрестила руки на грудях і зиркнула на мене:

– Я піду з тобою!

Зазвичай вона робила подібні заяви лише після того, як вдарила мене. Здається, юна панночка подорослішала. Хоча прогрес і не такий вже великий.

– Тоді ходімо.

– Справді?!

Звичайно, у мене жодних причин говорити «ні». До того ж разом безпечніше, ніж поодинці.

– Ґіслейн же буде з тобою, правильно?

– Так. Моє завдання – захищати юну панночку.

Навіть під час зустрічі Ґіслейн не зрозуміла ідею вихідного дня. Тому я запропонував їй бути поряд з Еріс, як і раніше. Від самого початку її найняли як охоронця панночки, тож проблем не має бути.

– Почекайте! Я буду готова за хвилину! Альфонсе! Альфонсе!

Я провів очима Еріс, яка забігла до маєтку. Її голос такий же гучний, як і раніше.

– Рудеусе. – Ґіслейн покликала мене.

Я озирнувся і побачив її прямо біля себе. Довелося задерти голову. Її зріст майже два метри, тому, мабуть, навіть коли я виросту, мені доведеться дивитися на неї знизу вгору.

– Не переоцінюй свою силу.

Вона спустила мене з небес на землю. Мабуть, це через мої попередні слова, що я зможу повернутися самотужки.

– Знаю. Я просто хотів її трохи мотивувати.

– Гаразд. Якщо щось станеться, клич мене. Я допоможу.

– Добре. У такому випадку я влаштую великий феєрверк. – Тут я пригадав інцидент з викраденням. – Ви коли-небудь говорили те саме юній панночці?

– Гм? Так, а що?

– Наступного разу вам слід додати, щоб вона так робила там, де ви зможете її почути.

– Гаразд, але навіщо?

– Коли нас викрали, юна панночка кричала так, що викрадачі її мало не вбили.

– …якби я почула її, то прийшла б на допомогу.

Гм… Що ж, тоді вона була неймовірно швидкою. Пройшла всього хвилина, як був запущений феєрверк, а вона вже була на місці.

Ґіслейн прилетить одразу, як тільки почує голос паночки. У неї чудовий слух. До того ж Еріс кликала на допомогу не Філіпа чи Сауроса, а Ґіслейн. Це надійна жінка.

– Потрібно навчити її, що є ситуації, коли не слід кричати.

Щойно я закінчив говорити, повернулася Еріс. Вона була вдягнута в одяг, який я раніше не бачив.

– Ви сьогодні дуже гарна.

– …Гм. – Вона вдарила мене по голові, коли я похвалив її вбрання.

Та за шо…

☆☆☆

Цитадель Роа є найбільшим містом у регіоні Фіттоа. Попри те, що воно велике, воно все ж менше за село Буена, що розтягнулося на величезній сільській місцевості. Якщо вийти з воріт і обійти місто ззовні, це займе приблизно дві години. Та все ж, це великі масштаби. До того ж місто оточено стіною близько семи-восьми метрів у висоту.

Не знаю, яка точно площа міста, все-таки воно не має форму кола, а більше звивається відповідно до місцевості, та гадаю це десь близько 30 квадратних кілометрів. З точки зору японця воно не таке вже і велике, проте збудувати стіну для такого міста непросто.

Цікаво, чи існує магія, щоб побудувати міську стіну? Якщо існує, то це, точно, буде королівський або імператорський рівень. Чи можливо стіну побудували вручну, обробляючи каміння?

Думаючи над цим, я пройшов крізь квартал, де жили заможні верстви населення та вийшов на площу, заповнену людьми. Це – торговий район. У цьому кварталі, розташованому з місцем проживання вельмож, багато розкішних магазинів, також тут можна побачити ятки з товарами. І, схоже, навіть там продають дорогі речі.

– Юний пане, юна панночка. Будь ласка, не проходьте мимо, роздивіться. – Використавши слова, що нагадували репліку з гри, нас покликав старий власник магазину з різноманітними товарами.

Я роздивлявся товар за товаром, записуючи ціни на аркуші паперу. Щиро кажучи, всі ці речі – неякісна продукція. Цікаво, хтось взагалі її купує? Ось, наприклад, афродизіак за десять золотих монет.

…це треба записати.

– Що це за дивні літери?! Я не можу їх прочитати! – раптом гучний голос Еріс пролунав поряд зі мною. Мої барабанні перетинки задзвеніли від цього.  

Я озирнувся і побачив, що її обличчя дуже близько. Вона через плече зазирала в мою нотатку. Якщо придивитися, то Еріс також досить гарна дівчина. У неї чіткі риси обличчя.

До речі, нотатки я зробив японською.

– Це записка з інформацією, яку я пізніше перечитаю.

– Скажи мені, що ти там пишеш!

Юна панночка поводилася владно, але в мене немає причини приховувати від неї цю інформацію.

– Назви товарів і ціни.

– І що ти збираєшся робити з цим?!

– Перевірка цін на ринку – це основа онлайн ігор.

– Онлайн… Що це?

Вона не зрозуміє, навіть якщо я поясню, тож замість цього вказую на один із товарів. Це маленький аксесуар.

– Дивись, в іншій крамниці його продавали за п’ять золотих монет, а тут – за чотири золотих і п’ять срібних.

– О, паничу, у вас меткі очі. Наші товари дешевші!

Ігнорую власника і повертаюся до Еріс.

– Отже, якщо зробити все можливе і отримати знижку, завдяки чому він коштуватиме 3 золоті монети, а потім піти до іншого магазину та продати його за чотири монети, скільки б ми отримали?

– Цей! Ем, п’ять мінус три плюс чотири… шість золотих монет!

Що це за дивний підрахунок?

– Біп, неправильно. Правильна відповідь – одна золота монета.

– Т-так, я знала це!!

Вона надула губи та відвернулася.

– Справді?

– Я-якби спочатку було десять монет, то після цього було б одинадцять, правильно?

О, хороша робота… Хвилинку, ти просто додала монету, так? Гаразд, я похвалю тебе. Враховуючи її гордість, ліпше підтримати.

– О, цього разу правильно відповідь. Ви розумниця, Еріс.

– Гм, ну звичайно.

Старий чоловік з гірким виразом обличчя слухав нашу розмову.

– Паничу, це називається перепродажем. Це не той вчинок, який заслуговує похвали, вам не варто такого робити, зрозуміло?

– Звичайно. Якби я хотів заробити, то пішов би до тої крамнички і сказав їм, що ви продаєте той самий товар за чотири монети. За таку інформацію можна отримати одну велику мідну монету.

Обличчя чоловіка зробилося ще сумнішим. Він поглянув на Ґіслейн у пошуках допомоги, але вона уважно мене слухала. Розуміючи, що будь-які слова будуть марними, старий знизав плечима і зітхнув. 

Вибачте. Це всього лише жарти, не беріть їх близько до серця.

– Навіть якщо ти не плануєш заробляти на цьому, потрібно знати ціну товарів.

– І навіщо їх знати?!

– Наприклад, можна зробити приблизні розрахунки, не відвідуючи магазин.

– І яка з цього користь?!

Яка користь… ну, коли займаєшся перепродажем, ти можеш отримати гроші… Хвилинку.

Добре, у такі моменти можна покластися на Ґіслейн.

– Як думаєте, Ґіслейн, яка від цього користь?

– …уявлення не маю.

О, навіть так… Я думав, що у неї є для цього випадку якась історія. Гаразд. Це все одно не урок.

– Що ж, може це і немає користі.

Я досліджую ціни для себе. Їм не потрібно цього розуміти. Коли я опиняюся на ринку, то спочатку перевіряю ціни товарів. Я робив це в онлайн іграх, тож не бачу в цьому проблем. Хоча це вперше, коли я особисто ходжу по ринку. Не знаю, чи в реальності від цього є якась користь.

– Якщо від цього немає користі, нащо це робити?!

– Бо я думаю, що це буде корисним.

Еріс виглядала незадоволеною. Схоже, їй не сподобалися мої слова.

У мене немає відповіді на всі питання, чому б їй самій трохи не подумати.

– Подумайте сама. Якщо ви вважаєте це корисним, то можете робити так само. А якщо ні, то вкажіть на це і посмійтеся.

– Тоді я обираю сміх!

– Хахахаха.

– Чому ти смієшся?!

Мене вдарили. Знову.

☆☆☆

Після цього ми обійшли весь район, закінчивши перевірку крамничок. Я уникав розкішні магазини, тому що товари там будуть занадто дорогими. Ми рухалися до зовнішнього кільця міста. Пройшовши трохи далі, товари повністю змінилися. І ціни також впали з близько п’яти золотих монет десь до золотого.

Все ще дорого, нема нічого, що я можу собі дозволити.

Кількість людей навколо збільшилася. Тут були і вельможі, і шукачі пригод. А власники крамничок торгували набагато жвавіше. Хоча одна золота монета – це досить висока ціна, проте товари за таку суму знаходяться на доступнішому рівні.

Коли я робив нотатки, мою увагу привернув один магазин. Книгарня. Я зайшов усередину.

Книгарня була безлюдною і тихою. Нагадуючи відділ з книгами для дорослих у великому магазині.

У книгарні було дві шафи. На полицях стояли по два-три примірники книг, коштували вони десь золотий. Решту місця займав засклений стенд із замкнутими в середині книгами. Середня ціна десь вісім золотих монет, а найвища – двадцять. Гадаю, що це особливі товари книгарні.

– …Хаа. – Власник позіхнув, побачивши мене, в його очах я не виглядав клієнтом.

Однак він нашорошився, побачивши, що я записую назви книг. Мабуть, він хвилювався, що я переписую вміст книг. Не переживайте, я не чіпаю книги. Я не копіюю їхній вміст. Подумки транслюючи це повідомлення, я відійшов від книжкових шаф.

Зазирнувши до заскленого стенда, я раптом побачив знайому книгу:

– Ботанічна енциклопедія, сім золотих…

Це книга, яку Зеніт подарувала мені на п’ятий день народження.

Дорого. Якщо одна золота монета це приблизно 100 000 єн, то книга тоді вартує 700 000 єн, чи не так? Ого, моя мама витратила на це чималі гроші.

– Гм. – Схоже, енциклопедії в цьому світі дорогі.

Я дуже хочу прочитати «Магія виклику Сіґа», але вона коштує 10 золотих. Я не можу купити цю книгу, маючи зарплату у дві срібні монети на місяць.    

До речі, найдорожча книга – «Церемонія королівського двору Асура». Це мені точно не потрібно.

– На що ти так уважно дивишся? – поряд несподівано пролунав голос Еріс.

Очевидно, вона пішла за мною до книгарні, а я цього не помітив. Схоже, їй стало цікаво, що настільки привернуло мою увагу, що я припинив робити нотатки.

– Та так, думав, чи є тут якісь цікаві книги.

– О, справді, я чула про це! Ти любиш книги, так?

– Від кого ви це чули?

– Від батька!

Філіп? А, так, я попросив його показати бібліотеку.

– Н-ну, якщо ти так сильно хочеш книгу, я можу купити її тобі.

– Ви так легко про це говорите, але ж у вас немає грошей, чи не так?

– Дідусь заплатить.

Ось воно, так? Її знову балуватимуть. Потрібно, щоб вона зрозуміла: гроші – обмежений ресурс. Я хочу ту книгу… Я так хочу ту книгу, але!

– Не треба.

– Чому?! – Еріс нахмурилася. Це той самий вираз обличчя, коли вона в поганому настрої. Якщо ситуація погіршиться, вона перетвориться на демона і вдарить мене.

Поки що мені нічого не загрожує, бо юна панночка ще має причину стримуватися.

– Тому що це не гроші, якими ви можете вільно користуватися.

– Про що ти? – брови Еріс зійшлися одну. Вона не розуміла, що означають мої слова, і дратувалася ще більше. Мені здається, що я наяву бачу, як заповнюється її показник гніву.

Як це краще пояснити? Чи є взагалі сенс навчати доньку пана користуватися грошима? Що ж, варто спробувати.

– Чи знаєте скільки я отримаю за місяць, даючи вам уроки?

– …десь п’ять золотих монет?

– Дві срібні монети.

– Це надто мало! – закричала Еріс.

Продавець нахмурився і я подумки попросив вибачення.

– Ні, для таких юних, як я, що не мають жодних досягнень, це прийнятна оплата.

Крім того, мені оплатять навчання в університеті магії.

– А-але Ґіслейн отримує п’ять золотих, а не дві срібні монети…! Ти теж мене багато чого навчаєш!

– Ґіслейн має досягнення і звання короля меча. Вона також виконує обов’язок охоронця. Очевидно, що її зарплата вища.

Але у Ґіслейн завищена зарплата, ймовірно, ще через те, що на це впливають погані звички родини Бореас Ґрейрат. Ця сім’я, очевидно, надає бонуси жінкам-звіролюдам.

– Т-тоді, як щодо мене?

– Ви не можете навчати магії чи фехтуванню, у вас немає жодних досягнень, тож якою б завищеною не була зарплата, швидше за все це буде один срібний.

– Хмм…

Крім того, Еріс навіть немає кишенькових.

– Якщо ви хочете щось для когось купити, для початку ви маєте заробити власні гроші.

– Ясно… – Еріс виглядала незвично засмученою. Зазвичай вона реагувала на подібні лекції інакше.

– Ну, коли ми повернемося, я спробую поговорити з паном Філіпом, щоб вам виділили кишенькові гроші.

– Справді?! – Еріс підняла голову. Я прямо побачив, як зріс її показних прихильності.

Купувати їй все, що вона захоче, це також балувати її. Ліпше виділити юній панночці невелику суму, щоб вона самостійно навчалася витрачати гроші.

Я записав назву книги, що мене зацікавила, і ми вийшли з магазину. Сьогодні я зрозумів, що хочу, і скільки це коштує.

☆☆☆

Коли ми поверталися додому, сонце пофарбувало небо в чарівливі кольори. Здається, захід сонця однаково прекрасний в різних світах. Думаючи про це, я поглянув на небо і побачив небесний замок. Він плив серед хмар, ледь видимий та все ж помітний.

– Ого! – здивований, я вказав пальцем на небо. Люди навколо мене поглянули, куди вказував мій палець, але швидко втратили інтерес.

Га? Хіба вони його не бачили? Чи це тільки я? Невже я єдиний, хто побачив небесний замок Лапута?

Може батьки їх часто обманювали, чи що?

– Уперше бачиш? Це небесна фортеця броньованого короля драконів Перуґіуса. – Пояснила Ґіслейн.

Можна було сказати трохи раніше Рю… Ґіслейн!

Та все ж, це небесна фортеця, так? Неймовірно.

– Хто такий Перуґіус?

– Ти не знаєш?

Здається, я вже чув це ім’я, але нічого не можу пригадати.

– То хто це?

Поки здивована Ґіслейн намагалася підібрати слова, переді мною стала Еріс. Вона схрестила руки на грудях.

– Я розкажу тобі!

– Будь ласка, поясніть мені.

– Гаразд! Перуґіус – один з трьох героїв, що перемогли демона Лапласа! – сказала Еріс, роздувшись від гордості.

Демон Лаплас. Звучить знайомо, десь я вже це чув…

– Він неймовірно сильний. Він очолив групу з дванадцяти осіб, та дістався на своїй небесній фортеці до лігва Лапласа!

– Ого, дивовижно.

– Саме так!

– Юна панночка дуже обізнана. Дякую.

– Хе-хе-хе! Рудеусу ще багато чого потрібно дізнатися!

Якщо я спробую поставити ще запитання, то мене поб’ють. Дещо я вже вивчив.

Натомість я вирішив дізнатися більше, коли повернуся додому. Коли я запитав Філіпа, він сказав, що десь у бібліотеці має бути книга. Ще до того, як я встиг попросити про це, дворецький знайшов її і приніс мені.

Мені було шкода, що йому довелося її шукати. Зрештою це була така сама книга, що і в будинку моїх батьків у селі Буена. Легенда про Перуґіуса. Я вважав, що це звичайна казка, але, здається, це розповідь про історичні події.

Зміст «Легенди про Перуґіуса» можна звести до такого:

Броньований король драконів Перуґіус. Ніхто не знає, де він народився і виріс. Найдавніші згадки про нього говорять про той час, коли він ще не був відомим, і молодий бог-дракон Урпен затягнув його до гільдії шукачів пригод.

Перуґіус продемонстрував таку силу, що бог-дракон Урпен, бог півночі Калман, а також імператори-близнюки Міґус і Ґуміс негайно сформували з ним групу. Вони розгромили всіх противників на своєму шляху.

Можливо тому, що Перуґіус був як молодший брат Урпена, його почали називати броньованим драконом, як одного з п’яти генералів драконів, що підкорялися легендарному Богу-Дракону.

Він показав усю свою силу в битві проти Лапласа. Використавши магію виклику, Перуґіус прикликав дванадцять фамільярів: Пустоту, Темряву, Сяйво, Сплеск, Життя, Землетрус, Час, Грім, Руйнування, Прозріння, Безумство і Спокуту. Керуючи фамільярами з цими іменами, він відродив стародавню небесну фортецю «Руйнівник Хаосу» і вирушив на вирішальну битву з Лапласом.

Але навіть цієї сили виявилося замало, щоб знищити бога-демона Лапласа, тож у підсумку Перуґіус зміг його лише запечатати.

Проте побачивши його силу та міць небесної фортеці, люди почали називати його «броньованим королем драконів».  

Королівство Асура високого оцінило його досягнення та по закінченню війни проголосило нову еру. Нинішню еру, еру броньованого дракона (до речі, зараз 414 рік ери броньованого дракона).

Броньований король драконів Перуґіус не править землями і не є королем, він просто літає по світу на небесній фортеці «Руйнівник Хаосу». Ніхто не знає, які його справжні плани.

Отже, минуло вже 400 років. Хіба він ще живий? Тоді виходить, що замок без господаря літає в небі? Проте, якби випала така можливість, я б хотів там побувати.

☆☆☆

Наступного дня Еріс була в піднесеному настрої. Можливо, це тому, що вона провела цілий день б’ючи байдики, або тому, що раніше юна панночка відвідувала лише елітні магазини. У будь-якому разі, зробити їй вихідний було чудовим рішенням.

– Вимагаю, щоб ти взяв мене знову!

Вона схрестила руки та широко розставила ноги. Еріс прийняла звичну позу, але її щоки почервоніли. Яка причина цього рум’янцю? Гнів чи приниження… Можливо, сором’язливість? Хоча ні, це не можливо. Не у випадку з Еріс.

– Цей…

Я завагався, тож вона скрипнула зубами, затим взяла в руки волосся і прогнулася.

– В-візьми мене, будь ласка, ня…

– Добре, візьму, візьму, тож припиніть це! – панічно вигукнув я. Це може виглядати досить мило, але недобре для мого серця. Мені здається, що погана карма накопичується щоразу, коли вона так робить. Та сама погана карма, що може заїхати кулаком в лице.

– Гм! Добре, що ти це зрозумів. – Еріс швидко відпустила волосся. Перш ніж її довгі червоні пасма встигли опуститися, вона сіла на своє місце. – Вперед! Продовжуй урок!

– Сьогодні ви дуже вмотивовані.

– Я знаю, що ти сказав би: якщо я не поводитимуся добре, то ти не візьмеш мене з собою.

В-відколи вона стала такою розумною?!

– Правильно, поки ви добре поводитеся, я братиму вас з собою!

Я закінчив сьогоднішні уроки з відчуттям приємного здивування.

– – – – – – – –

Ім’я: Еріс Б. Ґрейрат

Рід занять: Онука володаря Фіттоа

Особистість: Трохи жорстока

Може: Слухати те, що кажуть інші люди

Читання і письмо: Вміє досить добре читати

Арифметика: Навчилася віднімати різні числа

Магія: Вивчає основи

Фехтування: Стиль Бога Меча, початковий рівень

Етикет: Може нормально привітатися

Люди, які їй подобаються: Дідусь, Ґіслейн

>>Том 2. Розділ 5-1<<

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Небесний замок Лапута.

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграм.

У мене є Buymeacoffee.Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Або можете поблукати кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно.