Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут
Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели та за опис до неї висловіть Kiltavik ワィタリ.
Розділ 5. Юній панночці десять років. Частина 1
Минув рік.
Навчання Еріс проходило гладко. Схоже, у неї талант у фехтуванні, вона досягнула середнього рівня до того, як їй виповнилося десять років. Це означає, що Еріс може позмагатися у силі зі звичайними лицарями.
Ґіслейн сказала, що, ймовірно, вона зможе досягнути просунутого рівня за кілька років… здається, юна панночка – геній.
Коли я спитав про себе, Ґіслейн відвела погляд. Схоже, в мене немає таланту у фехтуванні.
Еріс досягнула певних успіхів у читанні та письмі. Ґіслейн не раз розповідала, що без уміння читати, вона не могла нічого зробити, її багато разів обманювали, і навіть продали як рабиню, тож її розповіді вмотивували панночку і вони відчайдушно навчалися разом
Хоча вивчення арифметики просувалося повільно. Це її слабке місце, але нема потреби квапитися. Не знаю, чим Еріс займатиметься у майбутньому, але в цьому світі знання вищої математики не потрібне, тож п’яти років має вистачити на опанування чотирьох математичних функцій. Цього достатньо.
Уроки магії також проходили добре, але мені здається, ми зайшли у глухий кут. Вони могли використовувати базові заклинання, промовляючи магічні формули. І, коли Еріс опанувала більшість шкіл, окрім землі, Ґіслейн уміла лише в магії вогню. Чому така різниця, якщо вони проходять одні й ті ж уроки? Можливо, слабкість Ґіслейн це вода, повітря і земля? Здається, що це так, хоча я не дуже в цьому впевнений.
Хай там що, очевидно, це не та ситуація, коли проблему можна вирішити простим повторенням того, що написано у підручнику. Ми перепробували різні школи, але я не знаю, як їм допомогти. Крім того, нещодавно була практика безмовного чаклування, але результати були такі собі. Сільфі могла зробити це одразу, тож мені цікаво справа у віці чи у неї просто особливий талант?
Можливо, я навчаю їх непотрібних речей. Чи варто спробувати перейти до заклинань середнього рівня? Але Еріс і Ґіслейн – мечниці. Для них краще повністю опанувати початковий рівень, який можна використовувати для різних завдань. Зрештою я вирішив залишити все як є. Мені хочеться вірити, що колись вони зможуть безмовно чаклувати.
☆☆☆
Скоро Еріс святкуватиме свій десятий день народження.
Десятий день народження – це особлива дата.
У аристократів заведено відзначати п’ятий, десятий і п’ятнадцятий день народження з великим розмахом.
У день народження Еріс велика зала маєтку та внутрішній двір біля зали будуть відкриті для відвідування. Подарунки стікалися звідусюди, запросили вельмож з усього міста. Оскільки Саурос більше відповідає суворому військовому типу, спочатку планувалося, що буде вечеря з морем випивки, але втрутився Філіп і перетворив майбутнє святкування на танцювальний вечір, щоб місцеві дворяни нижчого рангу також змогли прийти.
Маєток сповнився метушні, готуючись до вечірки. По коридору бігли покоївки з собачими вушками. Зазвичай, у будинку вельмож слугам забороняють бігати, але це особливе місце, коли потрібно, покоївки мчали тут на повній швидкості. Якби вони наштовхнулися на розі з переведеним студентом, то могли відправити його до зірок.
Я тримався ближче до стін коридору, щоб не заступати їм дорогу. У мене нема ніяких планів. Це просто прогулянка. Саме так, прогулянка.
Я не маю нічого спільного з цією метушнею.
Зараз Еріс як головна героїня вечірки проходить спеціальні уроки етикету, тож наші заняття скасовані. Філіп сказав їй: принаймні поводитися, як десятирічна дитина, щоб за це не було соромно. Схоже, вона не відповідала цій вимозі, тож Една з втомленим обличчям попросила збільшити кількість уроків.
Я погодився, тож останніми днями Една з Еріс навчаються з ранку до вечора. Тож мені нічого робити.
Я буду на вечірці Еріс як один із гостей, все-таки це її день народження. Тож там мені не буде чого робити, крім як просто поїсти в кутку. Від мене нічого особливого не вимагали.
Я, бува, подумав зайняти вільний час тренуваннями і вивченням етикету, але постійна самодисципліна виснажує. Тож я вирішив відкласти це, до того ж мені захотілося вивчити маєток. Це вперше, коли я беру участь в такому масштабному заході. Можливо, є щось, де знадобиться моя допомога? Хоча, мабуть, єдине, що я можу зробити, це скуштувати їжу.
– Якщо подумати, чи буде на дні народження торт?
У селі Буена він не з’являвся. Торт начебто є тут, але я його не бачив. Іноді хочеться з’їсти щось солодке.
Думаючи про це, я йшов на кухню. Я міг би запитати у покоївок є торт чи ні, але також про це можна дізнатися прогулявшись. Якщо пощастить, можна натрапити на зразки страв, що готуються до дня народження.
Так. Я зголоднів. Чи не час обідати?
– Досить! – двері переді мною відчинилися з гуркотом, із кімнати вискочила Еріс. З розлюченим виглядом вона на скаженій швидкості промчала коридором і зникла за рогом.
З кімнати за нею вибігла Една:
– Юна панночко… – Вона глянула праворуч, затим ліворуч, побачивши, що Еріс нема, жінка зітхнула. – Хаа…
Здається, вона помітила мою присутність тільки на середині зітхання. На її обличчі з’явилася слабка усмішка:
– Це ж пан Рудеус.
Ця усмішка ніби просила вислухати її. Незвично, щоб Една робила таке лице.
– Ви багато працюєте, пані Едно.
– Мені шкода, що вам довелося це побачити.
Коли я наблизився до неї і підняв руку, вона витончено вклонилася мені. Граційні рухи. Я приклав руку до грудей і вклонився у відповідь.
– Що сталося?
– Що ж… дещо соромно про це говорити, але юна панночка втекла.
Ну, це мені відомо, бо я бачив все на власні очі. Втеча Еріс була приголомшливою. Вона зникла за лічені секунди. Я теж добре вмію тікати, але не настільки.
Една стурбовано приклала руку до щоки:
– Відверто кажучи, останнім часом я навчаю її танцювати, але в неї, схоже, не дуже виходить. Щойно мова заходить про танці, вона кудись тікає.
– О так, ця ситуація доволі неприємна. Я розумію, що ви відчуваєте. – Мені добре відоме це відчуття, бо вона чимало від мене тікала. Принцип Еріс не робити того, що їй не подобається. Едні непросто. Важко спіймати Еріс, коли та тікає.
– До її дня народження залишилося менше місяця, якщо так триватиме і далі, вона осоромиться перед гостями.
Една говорить про це так, ніби це велика справа. Але тепер уже пізно. Еріс уже має тут репутацію фізичного втілення жорстокості. Невміння танцювати, не знаходиться на верху ганебного списку.
– Це її десятий день народження, стати посміховиськом у такий день… вам не здається, що це занадто, пане Рудеусе?
Една поглянула на мене з блиском в очах.
Якщо їй є що сказати, мені б хотілося, щоб вона зробила це прямо.
– Перепрошую, що ви хочете, щоб я зробив?
– …ем, пане Рудеусе, чи не могли б ви умовити пані Еріс повернутися на уроки танців.
Ось так все почалося.
☆☆☆
Чому я погодився на її прохання? Справа не тільки в тому, що в мене багато вільного часу, було дещо в словах Едни, що змусило мене задуматися.
«Чи не занадто стати посміховиськом на свій десятий день народження?»
У цьому світі існує традиція пишно святкувати день народження у п’ять, десять і п’ятнадцять років. Тільки три рази. Буде надто сумно заповнити такий пам’ятний день гіркими спогадами. Якщо докласти трохи зусиль, ця подія може стати дуже радісним спогадом, але якщо нічого не зробити, то це буде сумний спогад.
Якби у молодших класах я навчався трохи краще, то вступив би до іншої середньої школи, і тих жахливих подій не сталося б. Не було б складних часів. Можливо, я б не закрився від світу. Не думаю, що з Еріс станеться щось подібне, але є великий шанс того, що неприємні спогади залишаться надовго.
Думаючи про це, я шукав Еріс.
На щастя, я швидко її знайшов. Вона лежала горілиць на великій купі сіна за стайнею.
– Хм. – Побачивши мене, панночка похмуро зітхнула.
Я заліз на сіно та сів біля Еріс.
– Я чув, що ви погано танцюєте… Ооой!
Мене різко зіштовхнули ногою. Я зміг безпечно приземлитися і швидко озирнувся назад, Еріс негайно завдає другого удару одразу ж після першого. Якщо не подбати про безпеку, другий удар прилетить у потилицю.
Ось як я думав, але другого удару не було.
Еріс лежала на сіні та дивилася в небо.
– …
Я знову виліз на сіно й сів поруч з Еріс. Цього разу я обома руками схопився за сіно, щоб не впасти від поштовху. Щойно про це подумав. Як відчув удар по голові.
– Ойой.
П’ятка Еріс опинилася на моїй маківці. Але це був не потужний удар каблуком, більше здавалося, що вона просто поклала ногу на мою голову. Панночка була в поганому настрої, але, здавалося, не мала сил.
– …повернетеся на урок?
– Мені не треба вивчати танці.
Я поглянув на Еріс, вона продовжувала дивитися в небо.
– Але…
– Я не буду танцювати на своєму дні народження. – Твердо сказала Еріс.
Але головна героїня вечора повинна станцювати. Я ніколи не брав участі в танцювальних вечорах, але, очевидно, що її в той день якось витягнуть, щоб станцювати перед усіма.
– Навіщо займатися тим, чого ти не вмієш робити? – сказала Еріс, надувши губи.
Розумію, що вона відчуває. Але втеча лише погіршить ситуацію в майбутньому.
– Так, на подібне запитання складно відповісти.
Як я можу її переконати? Паночку точно не переконає, якщо я скажу, що вона шкодуватиме про це в майбутньому. Це те, що знають дорослі. Вона не знає, що таке жаль, поки не відчує його сама.
– Ти цього не розумієш, бо можеш зробити все.
– Ні, є речі, які навіть я не можу зробити.
– Є такі?
– Звичайно.
– Хаа… – Еріс не запитала, що ж це. Вона просто кивнула з виразом обличчя, який ніби говорив «Я в це не вірю».
– Я думаю, що коли ти не вмієш щось робити і наполегливо працюєш над цим, то відчуваєш більшу радість, коли досягаєш успіху.
– Та ну? – Еріс знову дивилася в небо, схоже, це її анітрохи не переконало.
– Я теж вам допомагатиму. Чому б знову не спробувати потанцювати?
– … не хочу.
На цих словах розмова закінчилася, я не міг придумати, що ще сказати. Схоже, це неможливо.
Либонь, ліпше звернутися по допомогу до Ґіслейн. Звісно, вона теж не знає, для чого потрібні танці, як і я. Тоді залишаються Една і Філіп. Звернутися до Філіпа?
Щойно я про це подумав, Еріс прибрала п’ятку з моєї голови. Затим вона відштовхнулася ногами і зістрибнула з сіна.
– Рудеусе.
– Так?
– Я повертаюся на уроки танців. Іди за мною.
Мої слова подіяли? Чи це просто примха? Хай там що, вона виглядала вмотивованою, тож це потішило мене.
– Добре. Юна панночко.
Я пішов за нею до танцювального залу.
☆☆☆
Допомагаючи юній панночці вивчати танці, я також навчався танцювати. Процес проходить набагато швидше, коли у тебе є партнер.
Однак я ніколи раніше не танцював у минулому житті, весь мій досвід зводився до гри в одну невелику аркадну гру в середній школі, тому я трохи хвилювався.
– Чудово. Ви маєте талант до цього, пане Рудеусе.
На моє здивування, я опанував кілька початкових кроків. Суть танцю зводилася до просто слідування крокам, узгоджених з ритмом музики. Для колишнього мене, що ніколи не займався фізичними вправами, це було б складно, але тепер це було досить просто, бо я займався тренуваннями. Для початкових кроків не потрібно було докладати великих зусиль.
– …хм. – Еріс надулася, коли Една похвалила мене.
Вона витратила місяці на те, що я зміг опанувати досить швидко, ясна річ, що це викликало в неї гіркі почуття. Проте я не просто навчався. Я уважно досліджував, чому Еріс не даються танці.
На це були дві причини. Перша – Една погано викладала. Ні, не те щоб погано, це був звичний метод для вчителів. Роби так і роби ось так, просто запам’ятай. Вона не говорила про те, чому це важливо і для чого воно потрібно. Я мав подібного вчителя в середній школі. Він говорив мені подумати про ті частини, які я не розумію, самостійно, але для людини, чий день заповнений навчанням, це було майже нестерпно.
Друга – Еріс мала слабке місце. Її кроки надто швидкі та різкі. Характер і рухи юної панночки добре поєднуються зі стилем Бога Меча. Але це дало зворотний результат у танцях. Там, де потрібно рухатися повільно, щоб слідувати за ритмом, вона рухається швидко і різко, тому не синхронізується з партнером. Еріс намагається триматися за свій темп щоразу, коли інстинктивно не хоче, щоб її ритм порушували. Попри все, що відбувається, вона трималася за нього. Це чудове вміння в бою, але стримує її в танці. Зрештою, танець це взаємодія з партнером.
За словами Едни, це вперше коли зустрілася з людиною, яка немає хисту до танців. Але це не зовсім так. Вона може рухатися швидко, а це означає, що вона здатна різко змінити рух. Швидкість і різкість. Для деяких танцювальних програм, це підходить ідеально.
Тож метод навчання Едни не працював. Однак звинувачення викладачки ніяк не вплине на рухи Еріс. Тому потрібно прикласти тут руку.
Дивлячись на Еріс, що незграбно рухалася, я вирішив дещо спробувати.
– Еріс, будь ласка, заплющте очі та спробуйте рухати тілом у власному ритмі.
Почувши мої слова, паночка підозріло глянула на мене:
– Що ти плануєш зробити, коли я заплющу очі?!
– …Пане Рудеусе? – ніжна усмішка Едни трохи зів’яла.
Ні, ви чого? Ви ж не думаєте, що я її поцілую? Як грубо, де ви ще знайдете такого джентльмена, як я…
– Я використаю магію, що допоможе вам танцювати.
– О! Є таке заклинання?!
– Ні, це магія, а не заклинання. Це загадкове явище.
Еріс збентежено нахилила голову, але зробила те, що я попросив.
Її ритм, це те, що я не один раз бачив під час уроків фехтування, швидкий, точний, різкий, але нерегулярний. Ритм, який неможливо прочитати повністю, ритм, який природним чином порушує ритм суперника. Те, що я ніколи не зможу наслідувати. Ритм відвертого егоїста.
– Зараз я буду плескати в долоні, а ви дійте так, ніби намагаєтеся уникнути атаки.
Сказавши це, я почав плескати у долоні з певним ритмом. Еріс рухалася відповідно до нього. Я робив це деякий час, ніби натиснувши на кнопку «повтор», вигукуючи через певні проміжки:
– Так! Так!
Вигукував перед тим, як почати плескати в долоні. Еріс чекала якусь мить, а потім рухалася відповідно до заданого ритму.
– Ц-це воно! – Една здивовано підвищила голос.
Еріс виконувала правильні танцювальні кроки. Вона все ще рухалася трохи швидко, але це не повинно стати проблемою.
Една стиснула кулак і вигукнула з незвичною схвильованою усмішкою:
– Ви зробили це! Ви зробили це, юна панночко!
Еріс розплющила очі та запитала, радісно всміхаючись у відповідь:
– Справді?!
Я заговорив знову, ніби виливши на них відро води:
– Агов, не розплющуйте очі. Вам потрібно запам’ятати це.
– Запам’ятати… Мені всього лише потрібно стежити за маневрами суперника і уникати атак!
Саме так. Це те, що ми робили на уроках фехтування, – уникали атак Ґіслейн. Щоразу, коли вона використовувала якийсь маневр, то вигукувала «Так!», щоб ми навчилися ухилятися від вбивчих атак. У порівняні з цим, в моєму голосі легко відчути відсутність вбивчого наміру, тож і ухилитися легше. До речі, на цих уроках я отримав кращі результати, ніж Еріс. Юна панночка виявилася досить довірливою, а тому легко велася на маневри.
– Еріс, те, що ви дізналися на одному уроці можна застосувати на інших. Якщо щось не виходить, спробуйте пригадати чи стикалися ви з чимось подібним на інших заняттях.
– До-добре. – Еріс повелася досить незвично, вона широко розплющила очі та кивнула, нічого більше не сказавши.
Схоже, проблема з танцями вирішена.
– Як і очікувалося від вас, ви ж уже рік навчаєте панночку арифметики. – Схоже, Една вражена. Вона дивилася з теплом в очах.
Як і очікувалося, га… Невже навчання Еріс було настільки безнадійним? Хоча так. Мені теж було важко. Половину заслуги потрібно віддати Ґіслейн. Без неї нічого б не вийшло.
– У мене ніби полуда з очей спала. Здається, між фехтуванням і танцем є щось спільне. – Една виглядає так, ніби побачила щось неймовірне. Ніби, о Боже, я щойно побачила диво! Це занадто.
– Ну, є танці з мечами. Фехтування і танці мають доволі тісний зв’язок.
– Танці з мечами? О, невже вони справді існують? – здивовано запитала Една.
Танець з мечами є загальновідомим знанням серед учнів-задротів середніх класів, але тут його може і не існувати.
– Е? А, так, я читав про це у книзі…
– О, прочитали у книзі… звідки походить цей танець?
– А, цей, він походить з пустельної країни.
– Пустельної… Тоді це виходить континент Беґарітт, так?
– Не знаю. Як би це дивовижно не звучало, ймовірно, що це танець з континенту демонів. Я чув, що там є багато маленьких племен, схоже, хтось з них виконує подібний танець. – Трохи розмито сказав я.
– Зрозуміла, накопичення таких знань це джерело мудрості пана Рудеуса. – На губах Едни знову з’явилася ніжна усмішка, коли вона робила мені комплімент. Схоже, вона отримала підтвердження цього факту.
– Саме так, Рудеус – чудовий! – з якоїсь причини гордо додала Еріс.
Так, хваліть мене більше. Я та людина, що підноситься вгору від похвали. Бвахахахахаха!
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Buymeacoffee.Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
І поблукайте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно.