Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут
Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели та за опис до неї висловіть Kiltavik ワィタリ.
Розділ 5. Юній панночці десять років. Частина 2
☆☆☆
День танцювального вечора.
Еріс сиділа вдягнута, як принцеса, Саурос у піднесеному настрої вигукнув про початок святкування. Я влаштувався в кутку зали і спостерігав звідти.
Від початку вечора Філіп з дружиною вміло розбиралися з вельможами середнього та нижчого рангу, які скупчилися навколо родини Ґрейрат. Вони діяли настільки вміло, що ніхто не міг знайти отвору, щоб прослизнути мимо. Ті ж, хто намагався прямо поговорити з Сауросом, тікали, зазнавши впливу його могутнього голосу та безжальної односторонньої розмови.
Коли вони відступали, то прямували до останньої своєї надії, вони ішли до Еріс, зірки цієї вечірки. Еріс не має жодних повноважень і не розуміє політичних розмов. Тому вона перетворилася на робота, що повторює «розкажіть про це батькові, будь ласка».
Дехто привів з собою синів, юнаків і чоловіків середнього віку, щоб познайомити з нею. Було кілька дітей приблизно нашого віку, але більшість із них вже були досить жирними. Упевнений, що вони ростуть у мирі та комфорті. Здається, ніби я дивлюся на старого себе.
Коли я відчув спорідненість з ними, настав час для танців.
Як ми і планували спочатку, я взяв на себе роль першого партнера Еріс по танцях. Це буде найпростіший, дитячий танець, але оскільки Еріс зірка вечора, ми вийшли в центр зали. Нам просто потрібно зробити те, що ми вивчали.
– Щ-щ-що…!
Коли заграла музика, Еріс дуже занервувала. Так ми не зможемо нормально танцювати. Ба більше, є ймовірність того, що вона різко зіб’є мене з ніг і втече подалі.
– …
Використаю погляд і кроки, щоб додати маневрів до танцю. У відповідь на це Еріс надула губи.
– Навіщо? – знову промимрила вона, але тепер напруга зникла і вона повернулася до звичного стану.
Після цього вона кілька разів наступила мені на ноги, але ми змогли завершити танець без проблем.
– Хороша робота, пане Рудеусе, – сказала мені Една, коли танець закінчився.
Схоже, напруга юної панночки була помітною навіть здалеку.
На запитання, як мені це вдалося, я відповів, що зробив те саме, що ми використовували на практичних заняттях. На обличчі Едни було здивування, але коли я додав, що це загалом пов’язано з фехтуванням, вона захихотіла.
На цьому моя роль закінчилася. Настав час перекусити. Сьогодні подали багато рідкісних страв. Наприклад, пиріг із кисло-солодкими незнайомими мені фруктами, м’ясну страву для якої використали цілу тушку корови чи красиво оформлений торт.
Коли я із задоволенням смакував стравами, то зустрівся поглядом з Ґіслейн, що стояла на варті. Її погляд був стриманим, але з рота текли слинки.
Я людина, яка вміє читати атмосферу. Тому загорнув потроху кожної страви в серветки і сказав покоївці віднести їх до моєї кімнати. Здається, по закінченню танцювального вечора в охоронців і слуг буде власний бенкет, але подібних страв там не буде.
Коли я подбав про більшу частину страв, то помітив, що переді мною стоїть гарна дівчина.
Вона привіталася і назвала своє ім’я. Здається, це дочка вельможі середнього рангу, але її ім’я було таким довгим, що я не зміг його запам’ятати.
Хай там що, вона звернулася до мене з проханням «Чи не могли б зі мною потанцювати?», я відповів, що знаю лише прості кроки, і ми пішли танцювати. Гадаю, я добре танцював. Коли танець закінчився, до мене підійшла інша дівчина і запитала, чи можу я потанцювати з нею.
Я подумав: «Ого, я теж досить популярний». Панянки підходили одна за одною. Серед них були жінки за тридцять і дівчатка молодші за мене. Я відмовляв тим, з ким не міг танцювати через різницю у зрості, але в основному погоджувався.
Я японець, який може сказати ні. Однак важко сказати «ні» іншим дітям, коли першій дівчині я сказав «так». Звичайно, у мене були приховані мотиви, але я так втомився, що не міг запам’ятати ні їхніх облич, ні імен.
Коли моя популярність пішла на спад, підійшов Філіп і пояснив:
– Це провина мого батька.
Коли Сауроса запитали, хто був той хлопчик, що танцював перший танець з Еріс, він прямо сказав, що це той, хто має прізвище Ґрейрат. Іншими словами, в усьому винен Саурос.
Проте я не можу його звинувачувати.
Його запитали:
– Той хлопець, що так вміло вгамував нервування юної панночки під час першого танцю, можливо, ваша позашлюбна дитина, пане Сауросе?
Схоже, це не абияк його потішило. Спочатку ми планували тримати моє прізвище у таємниці, але у цій ситуації був замішаний алкоголь, тож, мабуть, цього було не уникнути. Іншими словами, дворяни припустили, що я можу бути дитиною з іншої гілки родини або сином коханки, хай там що, я маю якусь вагу, тож вони відправили до мене своїх доньок і онучок.
Я запитав у Філіпа, чи не було б розумнішим підійти до мене по закінченню першого танцю? На що він усміхнувся і сказав мені, що вони помітили мої маніпуляції із серветками і тому вирішили почекати. Хто хоче, той бачить.
Коли я поцікавився у нього, що робити з дівчатами, які намагаються зі мною познайомитися, він відповів, що я вільний у своїх діях. Здається, хай який буде розвиток подій, Філіп не планував залучати мене до політичної діяльності. Або, можливо, він подумав, що буде політична вигода вже тільки від того, якщо я зійдуся з одною з тих дівчат в майбутньому.
Я власне не маю бажання отримати політичну владу. Тож сьогоднішня швидкоплинна зустріч з популярністю більше нагадувала сон.
Хоча якщо я стану заможним і важливим, то зможу мати милих дівчат, всіх, яких захочу.
Ось що я подумав у ту мить.
– Однак я попрошу утриматися тебе від наслідування прикладу Пола і не спати з кожною жінкою на своєму шляху, щоб не заплямувати прізвище нашої родини. – Філіп придушив подібні думки ще в зародку.
Останньою дівчиною, що підійшла до мене, була Еріс. Сьогодні вона була вбрана не у звичне вбрання, а в блакитну сукню. Її волосся зібрали в зачіску та прикрасили стрічкою з квітами, від чого юна панночка виглядала дуже милою.
Це її перший танцювальний вечір, незнайомі дорослі зверталися до неї один за одним, що, здається, втомило Еріс. Однак вона виглядала також схвильованою, тому що вечір, де вона головна зірка, пройшов так добре.
– Потанцюєш зі мною?
Голосної, грубої і різкої Еріс не було. Вона запросила мене на танець, поводячись так само витончено, як інші дівчата, що підходили до мене.
– З радістю.
Беру її за руку і веду за собою. Еріс вийшла в центр зали, озирнулася навколо з ясним обличчям і легенько засміялася.
Раптом заграла трохи складна музика зі швидким ритмом, під яку ми ніколи не танцювали. Можливо, музиканти хотіли потішити гостей.
– А, е-е… – цього вистачило, щоб збити Еріс з пантелику. Можливо, через те, що вона намагалася дотримуватися витонченого образу.
Вона благально подивилася на мене, не розуміючи, що робити, тож я додав різні фінти з поглядом у ритм музиці. Ця музика відрізняється, але Еріс легше танцювати під такий ритм. Хоча кроки були трохи неакуратними.
Якщо Една це побачить, то або здивується, або розсердиться.
Рука об руку, крок уперед і відступ, як звичайне тренування з мечем. Хоча танець відповідав ритму музики, але він був трохи неузгодженим і, мабуть, виглядав дивно для глядачів.
Але Еріс було весело. Вона, вічно насуплена і надута, нарешті усміхалася, як і належить дівчаткам її віку. Побачивши її такою, я подумав, що принаймні через це було варто взяти участь у цій вечірці.
Коли танець закінчився, пролунали оплески. Підбіг Саурос, він посадив нас обох на плечі та промчав подвір’ям, весело сміючись.
Він хороший чоловік. Люди навколо щиро сміялися.
Це був чудовий вечір.
☆☆☆
Після закінчення вечора я запросив до своєї кімнати Ґіслейн і Еріс. Насправді я планував запросити лише Ґіслейн, але Еріс була поряд, коли я це зробив, тому запросив і її.
Від вигляду їжі на столі живіт Еріс забурчав. Здається, вона нічого не їла на вечорі через хвилювання і тривогу.
З кривою посмішкою я дістав дешевий алкоголь, який купив заздалегідь у місті та заховав у глибині шафи. Це для Ґіслейн, але Еріс також захотіла випити, тому я налив три склянки, ми проголоси тост і стукнулися склянками. У цій країні алкоголь можна пити з 15 років, але сьогодні ми вирішили заплющити на це очі. Нормально іноді порушувати правила.
Випивши першу склянку, я раптом дещо пригадав і піднявся на ноги.
– Це ідеальний час, щоб віддати їх. – Сказав я, дістаючи два чарівні жезли з полиці біля ліжка.
– Га? Що це?
– Ви, Еріс, можете вважати це подарунком на день народження.
– Га? Тоді вже краще оце. – Еріс вказала на кілька маленьких фігурок, зроблених за допомогою магії землі, що я недавно зробив під виглядом навчання. Фігурки дракона, корабля і крихітна Сільфі вишикувалися у ряд.
Не те щоб я вихвалявся, але в минулому житті у свої двадцять я захоплювався фігурками та пластиковими моделями. Був навіть момент, коли я зробив картонний розмальований будиночок. На жаль, у цьому світі фарба дорога, а спреїв взагалі нема, тому вони були не пофарбовані. Проте робити фігурки за допомогою магії землі було весело і цікаво. Та все-таки це робота любителя…
До речі, першу фігурку Роксі у масштабі 1/8 купив вуличний торговець за одну золоту монету. Він, мабуть, уже подорожує світом. Що ж, зараз не про це.
– За словами мого наставника, вчитель магії дає своєму учневі магічний жезл. Я дещо запізнився з цим, бо не знав як робити їх і не мав грошей, щоб купити потрібне, але якщо ви не проти, прийміть ці жезли.
Щойно Ґіслейн це почула, вона різко встала, а потім шанобливо опустилася на одне коліно. О, я знаю, що це. Це поза, яку використовує учень стилю Бога Меча, щоб висловити повагу своєму наставнику.
– Так, учителю Рудеусе. Щиро вдячна.
– Ум, от і добре. – Ця ситуація мене трохи збентежила, тому я передав жезл так шанобливо, як тільки міг.
Ґіслейн дивилася на жезл зі щасливим обличчям:
– Я тепер можу називати себе магом?
О, то це причина її дій? Чи може вона називати себе магом? Я нічого не чув про це від Роксі… Хоча з якого боку не подивися, це річ для початківців, тож, ні. Але якщо ти почав вивчати магію, чи можеш ти називати себе магом? Гм, здається, наставниця дечого не пояснила.
– Тоді, Еріс ти хотіла це? – коли я жартівливо підняв фігурку Сільфі, вона похитала головою.
– Ні! Це, цей жезл! Я хочу його!
– Добре, тримай.
Вона негайно вихопила жезл з моїх рук, але, пригадавши благоговійне ставлення Ґіслейн, негайно випрямилася і шанобливо тримала його обома руками.
– Щ-щиро вдячна, учителю Рудеусе.
– Так, бережи його.
І тут Еріс поглянула на Ґіслейн.
Що таке?
Ґіслейн також помітила цей погляд і через кілька секунд вона напружилася і похитала головою.
– Вибачте, але моя раса немає таких звичаїв. Я нічого не підготувала.
Мені було цікаво у чому справа, а виходить, що це був натяк на подарунок.
Еріс сіла на диван із розчарованим обличчям. Здається, тут немає звичаю, щоб працівник дарував подарунки начальнику, але трохи сумно, що вона не змогла отримати подарунок від Ґіслейн, яку любить як старшу сестру.
Гадаю, потрібно допомогти.
– Ґіслейн, вам не потрібно дарувати щось особливе. Це може бути щось, що ви зазвичай носите, щось на зразок амулета чи щось таке.
– Хм, – трохи подумавши, Ґіслейн зняла з пальця перстень. Дерев’яне різьблене кільце, воно дещо потерте і подряпане, але чи то в ньому є якась магія, чи то світло так падало, чи то матеріал такий, воно мало ледь помітний зеленуватий відблиск. – Цей перстень – талісман, який передається в нашій родині. Говорять, якщо ти його носиш, то вночі на тебе не нападуть злі вовки.
– Я м-м-можу…?
– Так, це був звичайний забобон.
Еріс боязко прийняла перстень. Вона одягнула його на підмізинний палець правої руки і міцно притисла обидві долоні до грудей.
– Я б-берегтиму його.
Вона виглядала щасливішою, ніж коли отримала від мене магічний жезл.
Я відчуваю, що програв. Ну, це ж перстень. Для дівчинки це дуже важливо, так?
– Звичайний забобон? Тобто це означає, що на вас, Ґіслейн, напав злий вовк? – мені стало цікаво, тож я запитав.
Ґіслейн кивнула зі складним виразом обличчя:
– Так. Це була жарка безсонна ніч, і Пол запропонував мені скупатися…
– Так, зрозумів. Гадаю, я вже знаю, що буде далі.
Зупинимося на цьому. Моя репутація погіршиться, якщо розповідь продовжиться. Це Пол винен, він завжди стає на моєму шляху.
– Гаразд, раз ти не хочеш чути про діяння свого батька.
– Домовилися. Нумо їсти. Страви вже охололи, але продовжмо веселощі та насолодимося тим, що є. І на якийсь час забудемо про зв’язок учитель і учень.
Пам’ятний десятий день народження Еріс пройшов без пригод.
☆☆☆
Коли я прокинувся наступного дня, Еріс спала поряд зі мною. Її особистість нагадувала бурхливий вогонь, але її спляче обличчя було спокійним і милим.
– Ого.
Цікаво, я вже піднявся на рівень дорослих?
…Точно ні. Я все добре пам’ятаю. Еріс заснула посеред вечірки і завалилася на моє ліжко. Побачивши це, Ґіслейн сказала, що їй пора йти, вона залишила панночку тут, а сама пішла.
Кожен знає, що зараз потрібно зробити. Хе-хе-хе, нумо жартувати.
Я облизнув губу, плануючи розважитися, але побачив, як мирно сопіла Еріс із перснем Ґіслейн і магічним жезлом, який я дав. Злий вовк відступив.
– Схоже, перстень-талісман працює… – промимривши це, я тихенько відповз на край ліжка, не торкнувшись Еріс і пальцем.
Було ще дуже рано. Якщо поглянути у вікно, небо почало світлішати, але надворі ще темно. Я не проти спостерігати за сплячим обличчям Еріс, але коли вона прокинеться, то поб’є мене. Тому я вирішив прогулятися. Не люблю, коли мене б’ють. Я тихо сповз із ліжка і навшпиньки вислизнув з кімнати.
– Отже. – Я міркував над тим, куди піти, бредучи по прохолодному коридорові. Двері маєтку не відкривають до ранку, тому я не можу вийти на вулицю. Варіантів небагато.
За останній рік я загалом дізнався, що і де є в маєтку, але було багато місць, де я ніколи не бував. Наприклад, мені сказали, що я не повинен наближатися до єдиної вежі маєтку, однак мені цікаво. Можливо, я зможу отримати там щось хороше, типу як спідню білизну, що сохне в тіні.
Подумавши про це, я піднявся сходами на верхній поверх, поблукав трохи, щоб знайти вхід до вежі. Мені сказали триматися подалі, але вчора був день народження Еріс. Нехай сьогодні буде день порушення правил.
Вирішивши так, я почав підніматися сходами.
Зовні вежа виглядала високою, і всередині вона мала немаленьке число сходинок. Коли я припинив розуміти, як високо піднявся, зверху долинув голос.
«Няв-няв», ніжний голосочок, як у кішки в тічку. Я постарався ступати якомога тихіше, піднімаючись вище.
На верхньому поверсі знаходився Саурос. Він був у маленькій кімнаті, де ледве могла вміститися одна людина. Саурос був зайнятий покоївкою з котячими вушками.
Ясно, то ось чому вони говорили не наближатися…
– Гм? – Саурос помітив мене, коли я вже все роздивився.
Покоївка помітила мене вже давно. Здається, це навіть ще більше її схвилювало. Коли вони закінчили, покоївка з котячими вухами пройшла повз мене і почала спускатися сходами.
– …Рудеусе? – голос був спокійний, тихий, відрізняючись від звичайного.
Увімкнули режим мудрого старшого чоловіка?
– Так, пане Сауросе. Доброго ранку.
Коли я спробував притиснути руку до грудей, він жестом зупинив мене.
– Гаразд. Ти сюди прийшов у справі?
– Я піднявся, бо побачив сходи.
– Тобі подобаються високі місця?
– Так. – Хоча якщо я визирну тут з вікна, то мої ноги примерзнуть до підлоги. Подобаються і почуватися в них добре – різні речі. Навіть якби я підкорив світ і побудував найвищу вежу, то моя кімната була б на першому поверсі.
– А ви, пане Сауросе, що тут робите?
– Я молився тій кульці.
Га?
Мені здається, що в цьому домі особливо не переймаються молитвами, та я про це не буду казати. Хоча Саурос зазвичай виглядає суворим, він також є членом родини Ґрейрат. Ще одне яблуко з тої самої яблуні.
– Кульці? – визирнувши у вікно, я побачив там одну червону намистину, що ширяла у повітрі. Через те, як падало світло, здавалося, що всередині щось ворушиться. Що це таке? Воно дивовижне. Цікаво, воно літає за допомогою магії? – Що це?
– Не знаю, – Саурос похитав головою. – Я знайшов її три роки тому. Але це не щось погане.
– Чому ви так кажете?
– Краще думати так.
Розумію. Згоден з його думкою. Ця штука недосяжна. Навіть якщо думати, що це щось погане, це лише негативно вплине на твоє психічне здоров’я. Ліпше думати, що це щось хороше і молитися про це.
Я теж помолився.
Нехай з неба прибуде мила дівчина…
– Рудеусе, я збираюся сьогодні в довгу поїздку. Поїдеш зі мною?
– Це честь для мене.
Старий Саурос щойно провів гарячий ранок, але досі сповнений сил. Очевидно, він хотів провести зі мною час, поки в нього немає інших планів. Можливо, я мав виглядати більш радісним, але його слова звучали виснажливо.
– До речі.
– Так?
– У вас немає дружини?
Щось хруснуло. У мене по спині побігли мурашки, коли я зрозумів, що це Саурос скрипнув зубами.
– Вона мертва.
– Он воно як. Мені прикро це чути. – Я щиро вибачився. Він добре провів час з покоївкою з котячими вушками, а я нагадав йому про щось неприємне.
У такому разі, краще не питати, чому в Еріс немає брата чи сестри.
– Що ж, ходімо.
– Так.
Сьогодні мій вихідний. Відзавтра Еріс продовжить старанно навчатися.
– – – – – – – –
Ім’я: Еріс Б. Ґрейрат
Рід занять: Онука володаря Фіттоа
Особистість: Трохи жорстока
Може: Дослухатися до того, що кажуть інші люди
Читання і письмо: Читає майже ідеально
Арифметика: Вивчила таблицю множення
Магія: Опанувала майже всі заклинання для початківців
Фехтування: Стиль Бога Меча, середній рівень
Етикет: Не осоромила себе на танцювальному вечорі
Люди, які їй подобаються: Дідусь, Ґіслейн, Рудеус
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Buymeacoffee.Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
І поблукайте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно.