Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут
Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели та за опис до неї висловіть Kiltavik ワィタリ.
Розділ 7. Обіцянка. Частина 1
Наближався мій десятий день народження.
Останні два роки я присвятив вивченню мов. Крім мови Бога-Демона і мови Звіробога, я також вивчив мову Бога Битви. Вона доволі близька до мови людей, тож її не складно було вивчити. Мова Бога Битви чимось нагадувала німецьку перемішану з англійською. Основна граматика така сама, як у мови людей, відрізнялися лиже слова та вирази.
Мови цього світу не такі вже й складні. Вивчивши одну, її можна використовувати для вивчення інших. Гадаю, це наслідок війни, в яку були втягнуті всі раси.
Проте літератури мовами Небесного Бога та Морського Бога не було, а також поряд не було тих, хто ними розмовляв, тож і вивчити їх виявилося неможливо. Що ж, знати чотири мови більш ніж достатньо для виживання.
Щодо фехтування, гадаю я зможу досягнути середнього рівня. Еріс перейшла від середнього до просунутого всього за два роки, тож я тепер їй не рівня. Різниця в наших талантах відчутна.
Що ж, вона старанно працювала у вихідні, тож результат очевидний. Час, який я проводив за вивченням мов, вона витрачала на тренування з мечем. Цілком природно, що є різниця.
Стосовно магії, то я використовую її для виготовлення фігурок. Я здатний робити більш детальні роботи, тож це означає, що мої навички вдосконалюються. Однак це правда, що я застряг на місці. Гадаю, я зможу вирішити це, коли буду навчатися в університеті магії. Не потрібно квапитися.
Та все ж, минуло вже майже десять років, як я прийшов у цей світ. Ця думка мене дещо зворушила.
☆☆☆
Десь за місяць до мого дня народження всі в маєтку на чолі з Еріс почали хвилюватися.
Цікаво, у чому справа?
Можливо, приїде хтось важливий? Хтось із родини Ґрейратів або наречений Еріс… Ні, точно ні. Тільки думка про нареченого Еріс викликала в мене дивний сміх. Однак я хвилювався, тому вирішив перевірити, що відбувається.
Виконавши чудово роботу зі стеження, я побачив Еріс, що весело розмовляла з покоївкою на кухні. Ґіслейн також була з ними, але, схоже, вона мене не помітила. Могутня мечниця зі звірячими вухами прилипла поглядом до продуктів, з яких готуватимуть страви.
– Не можу дочекатися, щоб побачити здивоване обличчя Рудеуса! Може він навіть заплаче від радості.
– Не впевнена. Ми говоримо про пана Рудеуса, навіть якщо йому страшно, він цього не показує.
– Але він буде щасливим, еге ж?
– Звісно. Він із бокової гілки родини, тож йому, мабуть, було важко.
Не те щоб у мене були якість проблеми, але… Про що вони взагалі говорять? Я думав, що загалом непогано з усім впорався, проте, здається, я єдиний, хто так думав. Невже люди в цьому домі вважають мене неприємним?
Якщо це так, то я заплачу. Упевнений, що ще більше навантажу покоївок, використовуючи подушку, як серветку.
– Ми повинні встигнути до дня народження Рудеуса!
– Поспішиш – людей насмішиш, чи не так?
– Думаєш, якщо не вийде, то він не їстиме?
– Ні, гадаю, пан Рудеус з’їсть все, що ви зробите.
– Справді?
– Так, якщо поряд буде пан Саурос.
О. Хвилинку, невже це… підготовка до сюрпризу на день народження?
– Якби лише Рудеус не народився у такій родині… – в голосі Еріс прозвучав жаль.
Он воно що. Тепер, коли я знаю у чому справа, я можу спокійно піти.
Гадаю, я не та людина, яку потрібно відкрито показувати суспільству. Раніше я думав, що це пов’язано з тим, як поводився мій батько, але все трішечки інакше.
Я дещо дізнався за ці роки. Справжнє ім’я Пола – Пол Нотос Ґрейрат. Нотос – це ім’я знатного роду Пола. Ця родина досить давно відреклася від Пола, нинішнім головою сім’ї став чи то молодший, чи то двоюрідний брат.
Ну і добре. На цьому все мало б і закінчитися.
Однак, схоже, є люди, які не хочуть ставити на цьому крапку. Нинішній голова роду Нотос ще та паскуда, набагато гірший за Пола, тому є люди, які хочуть його замінити. Ясна річ, що голова роду Нотос чутливий до цього питання і намагається якнайшвидше усунути тих, ким його можуть замінити.
Тому мені не принесе нічого хорошого проголошення на весь світ, що я, людина під захистом родини Бореасів, маю зв’язок з родиною Нотос. Ясна річ, що я не планую нічого з цим робити, але існує ймовірність, що хтось подумає про варіант, коли син Пола за підтримки Бореасів намагатиметься повернути собі владу над родиною Нотос.
Люди при владі сповнені параної. У гіршому випадку вони можуть підіслати вбивцю. Тому мене потрібно приховувати.
А тепер повернімося до того, що я підслухав.
До мене ставляться як до слуги, хоча по суті мали б ставитися як до Еріс. Тож святкування десятого дня народження, яке вважається особливим днем у дворянських колах, не можна проводити з великим розмахом.
Мені його так шкода. Постійно таке чув.
Схоже, Еріс уперше за деякий час підійшла до Сауроса з проханням влаштувати приватну вечірку. Невелика домашня вечірка тільки для своїх. Вечірка спеціально для мене.
Це зворушує, хоча і не до сліз. Проте це досить близько. Я радий, що підслухав. Мені відомо про цю традицію, проте я не вважав свій десятий день народження якимось особливим. Насправді домашні вечірки мені набагато ближчі, ніж танцювальний вечір, який був на день народження Еріс. Однак якби мені хтось сказав, що мій день народження будуть святкувати у тісному колі, я б сказав лише:
– О, справді? Щиро вдячний.
Але це ідея Еріс. Я тут єдиний приблизно її віку, гадаю, це вперше, коли вона робить щось подібне.
Якщо я не покажу захвату, вона буде розчарована. Попрактикуюся плакати від радості з допомогою магії води. Бо я людина, яка вміє читати атмосферу.
☆☆☆
Мій день народження.
Я вдавав, що не помічаю неспокою в маєтку.
Коли закінчилися післяобідні заняття і настав вільний час до мене в кімнату прийшла Ґіслейн. Вона виглядала дуже напруженою, навіть її хвіст стояв вертикально.
– Ц-цей, я хочу, щоб ти навчив мене одної магії.
Її погляд, який зазвичай невпинно стежив за жертвою, блукав по кімнаті.
Очевидно, вони хочуть, щоб я залишався тут. Добре-добре, я вам підіграю.
– О? І що це? – питаю, знаючи, що її відповідь приготована заздалегідь.
Вона поглянула мені в очі та сказала серйозним голосом:
– Чи можеш ти показати мені магію святого рівня?
– Я не проти, але місто може постраждати.
– Га? Що це за магія така буде?
– Магія води святого рівня – це буде буря з блискавками. Якщо постаратися, то місто затопить.
– Дивовижно… я дуже хочу, щоб наступного разу ти показав мені цю магію. – Досить незвично, вона така схвильована.
Мабуть, це частина плану. Гаразд, я трохи її подражню.
– Добре, якщо вам так цікаво, поїхали. Гадаю, двогодинної поїздки верхи має вистачити, щоб від’їхати на безпечну відстань від міста. Ходімо?
Щоки Ґіслейн смикнулися.
– Дві години?! Н-ні, почекай. Вже досить пізно. Монстри частіше з’являються вночі. Навіть на рівнинах небезпечно.
– Он як? Але якщо ви будете поряд, то все буде добре, так? Раніше ви говорили, що звіролюди чутливі до звуків, тому залишаються пильними і вдень, і вночі.
– Це так, але надмірна самовпевненість до добра не доведе.
– І то правда. При використанні магії святого рівня споживається багато магічної сили. Зробимо це у наступний вихідний день.
– А, ага. Так і зробимо.
Зупинилися на хорошій точці. Дражнити Ґіслейн, яку зазвичай ніщо не бентежить, доволі цікаво. Коли вона нервує, її хвіст стає вертикально і трохи тремтить. Він смикався від кожного мого слова. Вже тільки це неабияк піднімало мій настрій.
– О, вибач, я не налив вам чаю. Принесу гарячої води.
– Ні, все добре. Залишайся на місця. Я не хочу пити.
– Тоді гаразд.
Насправді гарячу воду я можу зробити сам, але, здається, вона цього не усвідомила, тому нічого не казатиму.
Добре, я зрозумів, Ґіслейн робитиме все можливе, щоб я залишався у цій кімнаті. Що ж, настав час розважитися трохи інакше.
– До речі, це одна з фігурок, які я нещодавно зробив. – Я дістав із шафи фігурку Ґіслейн у масштабі 1/10, робота над нею ще не завершена.
Упевнений, що в порівняні з першими фігурками, мої навички значно покращилися. Вже тільки виліплені мускули виглядали як робота професіонала.
Побачивши фігурку, Ґіслейн глибоко вдихнула.
– Це я? Зроблена досить добре. Коли ти робив фігурку для пані Еріс, вона теж добре вийшла, але ця… га? У неї немає хвоста.
– Мої знання про цю зону туманні. Зазвичай я створюю фігурки, використовуючи уяву, але цього разу я дотримувався максимальної реалістичності.
– Гм. – Ґіслейн задумливо ворушила хвостом.
Не можу дочекатися, яким стане її зазвичай незворушне обличчя.
– Чи не могли б ви показати мені основу свого хвоста?
– Жодних проблем. – Сказавши це, Ґіслейн показала свої сідниці.
Навіть на хвилину не завагалася. Переді мною були м’язисті сідниці Ґіслейн і основа її хвоста.
Чудово! Як і очікувалося від Ґіслейн! Вона безстрашна! Її неможливо перемогти!
Ні, не можна діяти необережно. Не зараз. Але це шанс помацати Ґіслейн, яка завжди насторожі. Пан або пропав.
– М-можу доторкнутися ненадовго?
– О, звичайно.
На дотик – твердо. І гладко! Га?! Хвилинку, це ж дупця, так? Це ж її сідниці?
Неймовірно, вони такі тверді, як сталь. Але водночас я відчуваю їхню пружність. Це ж ідеальний баланс. Це м’язи про які тільки можна мріяти. Будь-який чоловік би захоплювався ними. Ця біла шкіра, ці тверді червоні м’язи!
Бачачи їх важко думати лише про еротику.
О, пан М’яз, що знаходиться поряд з богом сексу, дякую за це благословення. Щиро вдячний, щиро вдячний. Будь ласка, дайте і мені такі м’язи…
– Цього достатньо. – Я прибрав руку з сідниці Ґіслейн, почуваючись спустошеним.
Вона натягнула штани і повернулася до мене лицем.
– Якось я бачила, що художник пише портрет пані Еріс, і теж захотіла собі щось подібне. З нетерпінням чекаю, коли фігурка буде закінчена.
Вона виглядає невинною і щасливою.
Відчуваю, що я програв. Як мужній чоловік, я не зміг перемогти мужність Ґіслейн…
– …Здається, час їсти.
– Г-гм, хіба вечеря не трохи пізніше?
Це останній раз, коли я змусив її хвіст смикнутися, потім прийшла покоївка і покликала нас на вечерю.
– Добре, Рудеусе, час їсти, ходімо. – Ґіслейн так швидко встала, ніби намагалася спонукати мене рухати хутчіше.
Здається, от-от почнеться основне дійство.
☆☆☆
Коли я зайшов до їдальні, пролунали оплески.
Тут зібралися люди, яких я хоч раз бачив у маєтку. Звичайно, тут були Саурос, Філіп і Хільда, яку майже не можливо побачити.
Вечірку проводили у звичайній їдальні. Однак її гарно прикрасили, а на стіл виставили прекрасні страви, які зазвичай не готували. Звичайно, страви і прикраси не були настільки пишними, як на дні народженні Еріс. Проте на відміну від того вечора, атмосфера була теплою, без зайвої претензійності.
Я озираючись навколо з таким обличчям, ніби не розумію, що відбувається.
– А щ-що…? – дивлюся назад, Ґіслейн також плескала в долоні. – Е? Га?
Показую збентеження.
– Рудеусе! З днем народження! – Еріс одягнута в яскраво-червону сукню тримала в руках великий букет квітів.
Приймаю їх з розгубленим виразом обличчя.
– О, точно, сьогодні мені десять.
Повторюю слова, які тренував заздалегідь так, ніби щойно це усвідомив. Після цього, як і тренувався, морщу обличчя і прикриваю очі рукавом. Водночас використовую магію води, щоб з моїх очей потекли сльози. Через кілька секунд ніс заклало.
– О, даруйте. Я… це вперше… відколи я сюди прийшов, то думав… що не маю допускати помилок, бо мені можуть бути не раді… якщо я зроблю помилку, то спричиню проблеми для батька… тому не очікував, що мене так привітають… ух… у-ух… шмиг…
Я опустив руку і побачив приголомшене обличчя Еріс. Філіп, Саурос та інші з маєтку припинили аплодувати, вони також виглядали ошелешеними.
От трясця. Я так погано зіграв…?
Ні, хвилинку. Невже навпаки? Я зіграв занадто добре?
Я промахнувся, грати потрібно було помірковано. Ха-а. Якщо подумати, спланувавши це, я перетворився на огидного дорослого… Ай, грець з цим. Треба продовжувати і грати далі.
Збентежена Еріс звернулася до дворецького:
– Що мені робити? Що робити?
Невже мої сльози були аж настільки великою справою? Але вона така мила, тому її обійняв. І прошепотів на вухо з закладеним носом:
– Еріс, дякую…
– Т-та нічого! Т-ти ж частина родини! Це нормально! Ц-це ж для члена родини Ґрейрат, так! Батьку! Дідусю!
Зазвичай Еріс сказала б щось на зразок: ти маєш бути вдячним! Але зараз вона зверталася по допомогу до Філіпа.
Саме тут вступив Саурос:
– Б-будемо воювати! Воюватимемо з родиною Нотос! Прикінчимо Пірімона і зробимо Рудеуса главою сім’ї! Філіпе! Альфо-онсе! Ґісле-ейн! За мною! Спочатку зберемо людей!
Так почалася війна між родиною Бореас Ґрейрат і Нотос Ґрейрат. Кровопролитна війна між цими двома гілками втягнула решту родини Ґрейрат, а також все королівство Асура в тривалу громадянську війну.
…Звичайно, цього не сталося.
– Батьку, тримай себе в руках! Будь ласка, тримай себе в руках!
– Філі-і-іпе! Хочеш стати на моєму шляху? Поганець! Ти ж теж думаєш, що Рудеус буде кращим головою сім’ї, ніж той бовдур!
– Так, я теж так думаю, але заспокойся! Сьогодні ми святкуємо! Крім того, війна це погано, Зепір й Еврус стануть проти нас!
– Дурень! Я переможу, навіть якщо буду один! Відпусти мене, відпусти-и-и-и!
Саурос вийшов з кімнати, тягнучи за собою Філіпа, як на буксирі. Навіть коли вони вийшли з кімнати, деякий час я чув голоси.
Я був приголомшений.
– К-кхем, – Еріс прочистила горло. – Поки що забудемо про дідуся… Сьогодні я приготувала дещо, що здивує тебе, Рудеусе!
Її обличчя стало червоним, а груди піднімалися при кожному подиху. Це так мило, груди нещодавно трохи підросли і вона почала носити щось типу бюстгальтера. Мій внутрішній відлюдник підтвердив, що зараз її груди милі, але в майбутньому вони виростуть у щось неймовірне.
Дякую тобі, відлюднику.
– Дещо, що мене здивує?
– Як думаєш, що це може бути?!
Дещо, що мене здивує… Щоб це могло бути? Те, що зробить мене щасливим. Комп’ютер і еротична гра? Ні, ні. Це те, що може придумати Еріс. Якщо подумати про мою ситуацію, то я розлучений із сім’єю і сам-один протягом багатьох років. Мабуть, вона подумала, що я самотній, та ще й у такий день, як день народження.
Якби на моєму місці була Еріс, якому подарунку вона зраділа б? Щоб до неї на святкування прийшла Ґіслейн або дідусь. Застосуємо це до мене.
– Тільки не кажіть, що мій батько тут…
Коли я це сказав, обличчя Еріс спохмурніло. І не тільки її, на обличчях покоївок і дворецького також з’явилися жалісні вирази. Промахнувся.
– П-пан Пол… не зміг прибути, бо в лісі останнім часом почали активно діяти монстри… Він передав, що ти і без нього тут впораєшся… Пані Зеніт теж не змогла… бо діти раптово захворіли. – Розгублено сказала Еріс.
Ага. То вони їх все-таки кликали. Ну, тут нічим не зарадити. На Пола в селі дуже покладалися, а якщо молодші сестрички захворіли, то Зеніт не могла полишити їх Лілію. Я хотів би побачитися з ними уперше за довгий час, але все нормально.
– Ем, ну, розумієш, Рудеусе, цей… – Еріс знову почала затинатися. Ой, здається, зазвичай сильний котик потрапив у біду, вона так мило поводиться.
Не хвилюйся. Навіть сам Пол не хотів би тут опинитися.
– О, то батько з мамою не тут… – Я постарався сказати це так, ніби мені байдуже, але через мої нещодавні сльози, голос був гугнявим. Тому прозвучало це досить пригнічено.
Деякі покоївки шмигнули носами.
Я облажався… Я не хотів, щоб все вийшло так сумно.
Вибачте, схоже, я не вмію читати атмосферу…
Поки я думав над цим, раптом підбігла Хільда й обняла мене. Я випадково випустив букет квітів
– Йой!
Я майже не розмовляв з Хільдою. У неї таке ж руде волосся, як в Еріс, вона прекрасна жінка того віку, що випромінює чуттєвість вдови. Це той тип людини, який з’являється в еротичних іграх, де в назві є «молода дружина» або «вдова». Звичайно, поки Філіп живий, вона не вдова.
Словом, це людина… Е, ні, це краще опустити!
Але якщо Еріс теж виросте такою привабливою?!
– Все добре, Рудеусе, не хвилюйся. Ти тепер частина нашої родини! – вигукнула Хільда, міцно обнімаючи мене.
Га? Хіба вона не ненавидить мене?
– Я не слухатиму жодних скарг! Ми тебе усиновимо… ні, одружися з Еріс! Так! Це чудова ідея! Зробимо це!
– М-мамо?!
Хільда раптом пустилася берега. Одружитися? Як і очікувалося, навіть Еріс була приголомшена.
– Еріс! Невже ти незадоволена нашим Рудеусом?!
– Йому лише десять років!
– Вік не має значення! Припини шукати виправдання і присвяти цей час удосконаленню себе як жінки!
– Це я і роблю!
Хільда люто наступала, Еріс не менш завзято відповідала. Мені казали, що вона вийшла заміж у цю сім’ю, але можливо вона з бокової гілки родини Ґрейрат? Вона випромінює таку ж ауру, як і Саурос.
– Добре, добре, обговоримо це наступного разу.
– О! Любий! Що?! Відпусти! Я маю врятувати цю бідолашну дитину!
Після того, як Філіп стримав Сауроса, він повернувся і витончено відвів Хільду вбік. Навіть, коли всі збентежені, він єдиний, хто дивиться на ситуацію з крижаним спокоєм. Він крутий, як мудрий маг. Людина, на яку можна покластися. Людина, в якої можна запитати поради про будь-що.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Buymeacoffee.Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥