Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут
Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели та за опис до неї висловіть Kiltavik ワィタリ.
Том 2. Додатковий розділ. Лісова Богиня. Частина 2
Ти не можеш зробити те, що легко можу зробити я,
А я не можу зробити те, що легко дається тобі. Оце і все.
— Since working is very difficult, please do not say simply.
[Оскільки працювати – це дуже складно, будь ласка, не говоріть, що це просто.]
Автор: Рудеус Ґрейрат
Переклад: Жан RF Маґотт
Розділ 1. Шахрай, який називає себе Богом
Я спав.
Уві сні я летів у повітрі, тримаючи в руках Еріс. Мій розум був затуманений, але я чітко відчував, що лечу. Світ навколо нас постійно змінювався з величезною швидкістю. Ми безладно рухалися вгору, вниз, ліворуч і праворуч так швидко, ніби рухалися зі швидкістю звуку чи світла.
Я не знав, чому це відбувається. Однак я був переконаний, що у будь-якому випадку, буду я уважний чи ні, ми зупинимося та упадемо.
Я концентруюся. Намагаюся знайти відносно безпечне місце у пейзажі, що швидко змінюється, для приземлення.
Не знаю чому, але я відчуваю, що ми загинемо, якщо я цього не зроблю.
Однак світ навколо рухається занадто швидко. Пейзаж змінюється з такою швидкістю, що, здавалося, ми потрапили в барабан ігрового автомата. Я зосереджуюся ще більше і починаю накопичувати магію в очах аж раптом швидкість на мить знизилася.
Бляха, ми падаємо.
Щойно я про це подумав, як побачив землю. Мені потрібна рівнина. Погано буде, якщо ми упадемо в море або в гори, ліс – небезпечна територія, але якщо ми упадемо на рівнину…
З такою надією я спускаюся вниз. Наша швидкість різко знизилася, коли я пірнув до червонувато-коричневої ділянки землі.
Через мить я втратив свідомість.
☆☆☆
Коли я розплющив очі, то опинився у чисто-білій порожнечі. Навколо не було нічого. Я одразу зрозумів, що це сон. Схоже, це свідоме сновидіння. І хоче це сон моє тіло відчувається важким.
– …га?
Я поглянув на себе, і мої очі широко розплющилися від подиву. Це було те тіло, яке я звик бачити протягом тридцяти чотирьох років.
Водночас ожили спогади про моє попереднє життя. Мене ніби накрило морською хвилею. Озлоблений, підлий, невпевнений у собі з зіпсованими думками. Ці десять років здавалися сном, і мене наповнило розчарування.
Я повністю прийняв думку, що повернувся. Зрештою, все було сном.
Так, це був дуже довгий сон, але він був занадто прекрасним, щоби бути правдою. Десять років. Я народився у люблячій родині та спілкувався з милими дівчатами. Хотів би я пожити таким життям ще трохи.
Але це кінець…
Я відчуваю, що мої спогади за той час, коли я був Рудеусом, згасають. Коли ти прокидаєшся, навіть найкращі сни негайно тануть.
Чого я очікував? Мені не могла випасти радість жити таким щасливим і спокійним життям.
☆☆☆
Раптом я помітив, що переді мною з’явився незнайомець. Він має пусте біле лице з широкою усмішкою.
Пусте – не зовсім відповідне слово, коли я дивився на певну рису його обличчя, то вона негайно вислизала з пам’яті. Я не міг запам’ятати, як він виглядає. Можливо, саме через це в мене склалося таке враження, що ця людина закрита мозаїкою.
Але в мені чомусь була впевненість, що це спокійна особа.
– Привіт. Радий зустрічі, Рудеусе.
Поки я жалів себе, зі мною заговорив незнайомець схожий на цензуру з порно. Голос нейтральний. Через мозаїку складно зрозуміти чоловік це чи жінка. Тому нехай це буде жінка. Тоді ця мозаїка матиме еротичний відтінок.
– Агов? Чуєш мене?
О, так, звісно. Привіт, радий зустрічі.
– Чудово, приємно знати, що ти такий ввічливий.
Я не сказав ні слова вголос, але, схоже, співрозмовник зрозумів мене. Добре, будемо спілкуватися так.
– О, чудово, ти швидко адаптуєшся.
Це не зовсім так.
– Хо-хо-хо, не будь таким скромним.
То хто ти такий?
– Хіба ти не бачиш?
Не бачу. Я не можу нічого побачити через мозаїку. Ти що, неперевершений Спермен?
– Спермен? Хто це? Він схожий на мене?
О так, точнісінько, як ти. Все тіло мозаїчне і нічого не видно.
– Он як. То у твоєму світі є хтось, схожий на мене…
Та ні. Це трохи не так.
– Хіба не ти сказав… Хоча це не так і важливо. Я – Бог. Бог Людей.
Бог Людей, ага…
– Як грубо.
Ем… мені цікаво, чому Бог розмовляє зі мною? Я про те, чи це не запізно? Хіба Бог зазвичай не з’являється на початку?
– З’являється на початку…? Що ти маєш на увазі?
Нічого. Будь ласка, продовжуй.
– О, так, я спостерігав за тобою. У тебе доволі цікаве життя!
Підглядати весело, еге ж?
– Так, це дуже весело. Тому я вирішив подбати про тебе.
Подбаєш про мене? Ну, дякую. Звучить доволі поблажливо. Мені не подобається відчуття, коли на мене дивляться зверхньо. Це огидно.
– О, не треба бути таким ворожим. Я побачив, що у тебе проблеми, і вирішив допомогти.
Хо, зазвичай ті, хто приходять до тебе в момент скрути і кажуть, що допоможуть, є шахраями.
– Я на твоєму боці, друже.
Ха! Друже! Не сміши мене.
Я зустрічався з подібними людьми раніше. Вони говорили: я твій друг. Я підтримаю тебе, тому зробімо все можливе. Вони були брехунами. Бо насправді їм було начхати. Вони думали, що все буде, як треба, щойно я вийду з кімнати. Але насправді навіть не намагалися зрозуміти суті проблеми. Те, як ти говориш, звучить точнісінько так само. Я тобі не вірю.
– Лишенько, це проблема… Гм, добре, дозволь я дам тобі пораду.
Пораду, га…
– Дослухатися чи ні, залежить від тебе.
О, то ти такий тип. Таких людей я теж зустрічав. Вони обожнювали давати мені поради. Завалювали мене ними і думали, що все буде у шоколаді. Ніяких жалів і самобичування. Але вони не розуміли ключової точки. Який сенс у тому, щоби бути позитивнішим? Я вже пройшов той етап, коли це якось вплине на мій стан. Радість тільки погіршить мій стан після.
Як от зараз! Нащо було це робити? Показав мені сон, в якому я переродився в іншому світі, даруєш щастя, а потім вибиваєш землю з-під ніг.
– Ні, зачекай, здається, ти щось неправильно зрозумів. Я не говорив про твоє попереднє життя, я говорю про теперішнє.
…Гм? Тоді чому я так виглядаю?
– Це твоя астральна форма, а не фізичне тіло.
Астральна форма…
– Саме так, ясна річ, з твоїм тілом все добре.
То це лише сон? Коли я прокинуся, то не опинюся в цьому лайняному тілі, так?
– Саме так. Це сон. Коли ти прокинешся, то опинишся в нормальному тілі. Стало легше?
Хух, звичайно. Отже, це просто сон…
– Е, ні, це не просто сон. Я звертаюся зараз прямо до твоєї свідомості. Я здивований, що твоя астральна форма і реальне тіло настільки відрізняються…
Он як, телепатія. То що ти хочеш зробити? Намагаєшся повернути мене до старого світу, бо мені тут не місце?
– Не говори дурниць. Я не можу відправити тебе в жоден інший світ, за винятком Шестиликого світу. Невже так складно зрозуміти очевидне?
Угу. Це очевидно для тебе, а не для мене.
– Розумне зауваження.
Хвилинку, якщо ти не можеш відправити мене назад, тоді це означає, що це не ти доклав руку до мого переродження у цьому світі, правильно?
– Це так. Я не відповідаю за переродження. Це вміння злого Бога Дракона.
Гм. Ще і злий Бог Дракон…
– То що? Будеш слухати пораду?
…Ні, дякую.
– Що?! Чому ні?
Неважливо, що зараз відбувається, але ти виглядаєш підозріло. А підозрілих людей краще не слухати.
– Га? Я виглядаю підозрілим?
О, ще й як. Виглядаєш як справжнісінький шахрай. Нагадуєш мені людей, з якими я стикався в онлайн іграх. Щойно ти почав їх слухати, як негайно потрапляєш у павутину обману.
– Я не шахрай. Я ж навіть не сказав, щоб ти точно дослухався до моєї поради, правильно?
Це частина стратегії.
– Хей, довірся мені.
Ти страшенно занудний для бога. Послухай, ти не Бог, в якого я вірю. Єдиний, хто мене цікавить, це той, хто подарував мені диво переродження. Чому я маю довіряти хлопцю, що вискочив нізвідки і говорить різні дурниці? До речі, зазвичай ті, хто говорять «довірся мені», брешуть. Так написано в моїй улюбленій книзі.
– Не говори так. Просто дай мені шанс.
Тепер ти говориш, як колишній хлопець-невдаха, який намагається повернутися до дівчини, що його кинула. Ти точно намагаєшся мене обдурити. Як думаєш, скільки разів за своє життя я молився Богу? Ти не допоміг мені жодного разу, навіть у день моєї смерті не допоміг, а тепер хочеш дати пораду?
– Я не з твого старого світу, пригадуєш? І я сказав, що буду допомагати тобі.
Правильно, а я кажу, що не можу тобі довіряти. Слова нічого не варті. Якщо хочеш, щоб я тобі повірив, зроби диво абощо.
– А це не диво? Як думаєш, скільки людей можуть спілкуватися з тобою через сни?
Але в цьому нема нічого особливого, це всього лише спілкування. Ти міг надіслати листа або ще щось.
– Що ж, твоя правда. Але ти впевнений, що тобі варто ігнорувати мою пораду? Ти помреш, якщо так триватиме.
…Помру? Чому?
– Континент Демонів – суворе місце. Тут мало їжі. Та набагато більше монстрів, ніж на Центральному континенті. Ти може і знаєш мову демонів, але тут все зовсім інакше. Впевнений, що впораєшся?
Га? Континент Демонів? Хвилинку. Говорячи про Континент Демонів, ти маєш на увазі ту землю на краю світу? Як я в біса тут опинився?
– Ти потрапив у величезну магічну катастрофу і був переміщений сюди.
Магічна катастрофа? Ти про те світло?
– Так, про нього.
Виходить, то було якесь заклинання телепортації…
…Точно, я не один, кого воно зачепило. Цікаво, чи в безпеці мешканці регіону Фіттоа? Село Буена, де я народився, досить далеко від Роа, тому, гадаю, з ними все добре, але вони, мабуть, хвилюються…
Хей, знаєш щось про них?
– Ти справді повіриш у мою відповідь? Ти ж навіть не хочеш вислухати моєї поради.
І то правда. Ти, схоже, легко брешеш.
– Все, що я можу сказати, що вони моляться за твою безпеку. І хочуть, щоб ти повернувся живим.
Ну, звісно… так вони і думають.
– І це все? Десь глибоко всередині ти думаєш, що якби помер, то всі інші відчули б полегшення… чи не так?
…Я б збрехав, якби сказав, що така думка не приходила мені в голову. У моєму минулому житті я був нікому не потрібний, ця думка не покидає мене до тепер.
– Хей, але в цьому світі є люди, які про тебе піклуються. Ти маєш повернутися до них цілим.
Так, твоя правда.
– Я не дам тобі твердої гарантії, що послухавши моєї поради, ти повернешся цілим, але твої шанси точно виростуть.
Почекай. Для початку розкажи мені, чому ти це робиш? Чого ти так про мене піклуєшся?
– Ну ти і впертий… Тому, що буде набагато веселіше, якщо ти виживеш. Хіба цього недостатньо?
Люди, яких зазвичай цікавить, щоби було веселіше, часто виявляються покидьками. Їм подобається заради власної розваги керувати іншими, як своїми маріонетками.
– Що ж, не буду заперечувати, є в мені крапля такого.
І що такого веселого може бути у спостережені за мною?
– Хм, можливо, я вибрав неправильні слова. Ти мені цікавий. Я рідко бачу людей з інших світів. Мені цікаво, що буде, якщо я спілкуватимуся і даватиму тобі поради? До яких результатів це приведе…
Ясненько. Віддавати мавпочці туманні вказівки та насолоджуватися тим, як вона їх виконуватиме. Яке цікаве хобі.
– Хаа… Слухай, ти ж не забув головне питання, так?
Яке ще головне питання?
– Тоді я запитаю ще раз. Ти впевнений? Впевнений, що зможеш вижити на землях, про які ти нічого не знаєш?
…Ні, не впевнений.
– Тоді тобі ліпше послухати мою пораду. Я повторю, дослухатися чи ні, це залежить від тебе.
Добре-добре, зрозумів. Можеш робити, що хочеш. Кажи свою пораду. Ти вже стільки говориш, що міг сказати її уже давно і швидко покінчити з цим, а не морочити і собі, і мені голову.
– …Так-так. Слухай уважно, Рудеусе. Коли ти прокинешся, то побачиш поряд людину. Можеш довіряти їй, а також зроби усе можливе, щоб допомогти цій людині.
Сказавши це, Бог Людей зник, залишивши по собі лише відлуння.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥