Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут
Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели та за опис до неї висловіть Kiltavik ワィタリ.
Розділ 10. Перше завдання виконано
Настав час поставити кілька запитань.
З кого почати: чоловіка чи жінки?
Жінка з комашиними очима явно налякана. Вона стогне крізь кляп і відчайдушно намагається відповзти від нас. Є в цьому щось… заманливе, але нам потрібно дещо інше. Якщо зараз витягнути кляп, вона молотиме нічим непов’язані дурниці. Краще почекати трохи, перш ніж розпитувати її.
Щодо чоловіка-ящірки… складно зрозуміти його емоції. Досить важко помітити зміни на обличчі рептилії. Проте він здається трохи блідішим і, схоже, уважно спостерігає за тим, що відбувається навколо. Його погляд переходить з мого обличчя на обличчя Руїджерда, а потім на обличчя Еріс. Упевнений, він думає про те, як вибратися звідси живим.
Шкода, що Руїджерд убив їхнього товариша. Того бикуватого і недалекоглядного чувака було простіше розколоти.
Можливо, кращим варіантом буде витягнути кляпи в обох? Відвести когось із них до іншої кімнати, поставити запитання, а потім порівняти відповіді.
Добре, так і зробимо.
– Еріс, наглянь за жінкою.
– Зрозуміла, – Еріс енергійно кивнула.
Я взяв чоловіка з собою і пішов у коридор. Ясна річ, що я не міг понести його сам, тому попросив Руїджерда допомогти. Коли ми вийшли в коридор і відійшли на таку відстань, щоб нас не почула жінка-комаха, то зупинилися і я обережно витягнув кляп, щоб він мене не вкусив.
– Дай відповідь на кілька запитань.
– Я-я відповім! В-відповім! Будь ласка! Будь ласка, не вбивайте мене!
– Дуже добре. Якщо ти відповідатимеш, я відпущу тебе живим.
– Хі-ік!
Яскраво усміхаюся йому, намагаючись заспокоїти, але він чомусь сахнувся від мене. Я думав, що він досить холоднокровний, однак, можливо, це не так.
– Чому в цій будівлі так багато тварин?
– М-ми п-підібрали їх на вулиці.
– Ого, це неймовірно! То де конкретно ви їх підібрали?
– Ну, це… – його очі перебігають з мого обличчя на обличчя Руїджерда. Він і далі планує брехати? – Ну, то там, то тут…
Що ж, це не можна вважати брехнею. Він скидається на розумного типа, але, можливо, він не настільки розумний, як здається.
– Он воно що! У цьому місті стільки тварин, бери не хочу! – люто зиркаю на нього. – Смієшся з мене, бо я дитина, га?
– Н-ні! А-анітрохи!
Не спрацювало. З таким тілом будь-яка спроба погрожувати виглядатиме якось смішно. Мені все-таки десять років. Тоді нічого не поробиш. Як щодо такого варіанту погроз?
– Вибух. – Я клацаю пальцями і перед його очима відбувається невеликий вибух.
– Вааах! О-ой! – точнісінько обпалило йому кінчик носа. – Щ-що ти робиш?!
Ясна річ, я проігнорував це питання.
– Будь таким ласкавим і ретельніше думай над своїми відповідями. Ти ж не хочеш померти, так?
Він затремтів. Мабуть, згадав момент, коли Руїджерд прикінчив його товариша.
І в цей момент я дещо усвідомив. Тоді ми говорили мовою Бога-Демона. Ми говорили мовою, яку тут всі розуміють. І я сказав, що Руїджерд з племені Суперд.
А-а, ну і біс з цим. Раз вони знають, то використаємо це на свою користь.
– Хей. Знаєш, що я хочу тобі сказати? У нього волосся пофарбоване у синє, але він єдиний і неповторний Заріз. А я не такий юний, як виглядаю.
– Се-серйозно…?
– Ми такі ж, як і ви. Будь чесним з нами, можливо, ми зможемо допомогти.
А, можливо, ні, подивимося, що вийде.
– Але… і-ік! – чоловік глянув на Руїджерда і негайно відвів погляд. Схоже, на нього ду-уже уважно подивилися.
– Говори. Що насправді ви робите?
– М-ми ловимо чужих домашніх улюбленців…
– О, справді, просто ловите?
– Ми чекаємо, коли власник подасть запит на пошук тваринки, після чого повертаємо її, вдаючи ніби щойно знайшли…
– Гм. Он як.
Схоже на правду. У мене немає жодних доказів, але все, що ми побачили, цілком відповідає сказаному.
Запит, який привів нас сюди, написала юна дівчинка, але вони, ймовірно, робили ставки на прохання заможних жінок, що відчайдушно шукали своїх «милих і пухнастих Крістін». Хоча верхня і нижня межа винагороди зазвичай визначалися гільдією відповідно до рангу завдання, але клієнти можуть давати щось на зразок додаткової винагороди.
Якщо удача усміхатиметься їм, то вони можуть добре заробляти вже тільки на пошуку домашніх тварин.
– І що ви робите, коли власник не подав запиту?
– Через якийсь час ми просто відпускаємо їх…
– Хм. Чого не продати їх у звіринець чи щось таке?
– Ха! Якби ми зробили таке, нас би одразу викрили.
Коли чоловік глумливо пирхнув, Руїджерд стукнув списом об землю. Від цього наш полонений затремтів.
Прекрасно! Просто ідеально! Щойно він почав втрачати береги, як Руїджерд нагадав, де чоловік-ящірка знаходиться! Ідеальний допитувач.
– Схоже, справи у вас просувалися досить добре.
– А-ага, саме так.
– Гм, ну, я б все одно вирішив отримати з них додаткові гроші. Порізати їх на м’ясо і продати м’яснику. І не викриють, і гроші є.
У цьому світі спокійно їдять м’ясо монстрів, то ж і м’ясо невідомих тварин їли б залюбки.
Е, чоловік-ящірка дивиться на мене, як на якогось кровожерливого маніяка. Хей, що такого?! Ви ж їсте м’ясо великої сухопутної черепахи! Чим це тоді відрізняється від м’яса черепахи, яка є чиїмось домашнім улюбленцем?
Я поглянув на Руїджерда, шукаючи підтримки, але він сказав дещо моторошне:
– Рудеусе, ти плануєш продати м’ясо цих демонів м’яснику?
О, ясно. Мабуть, саме про це подумав чоловік-ящірка.
– Гмм, досить непогана ідея… – Я з посмішкою дивлюся на чоловіка, і його обличчя помітно здригається.
О, впізнаю цей вираз. Це повертає мене в минуле. Так на мене дивилися у минулому житті.
– Рудеусе…
Руїджерде, будь ласка, не випалюйте в моїй спині дірки своїм поглядом. Я всього лише жартую, добре? Насправді я такого не робитиму.
– Що ж, ми прийшли сюди, щоб знайти конкретного кота. Ми не борці за справедливість чи щось таке, тому можемо вдати, що нічого бачили, і піти собі.
– С-справді?
– Але проблема в тому, що ви двоє знаєте: Руїджерд справжній Суперд. Отже, що нам тепер робити?
– Я-я нікому не скажу! Прокляття, та ніхто не повірить, якщо я говоритиму, що по місту блукає Заріз!
– Гм, сумніваюся. Можуть розійтися неприємні чутки. – Ліпше виходи з цього. Особливо, коли мова йде про чутки, які можуть нашкодити нашому плану. – Найпростіший спосіб – прикінчити вас і закопати тіла де-небудь, правильно?
– Н-ні, будь ласка… Я зроблю все, що захочете…! Не вбивайте мене…
Саме ці слова я хотів почути. Час закінчувати з залякуванням.
Однак, що тепер з ними робити? Вони крали домашніх улюбленців, отже, вони погані хлопці, тобто злочинці. Проте з його слів виходило, що вони купка дрібних шахраїв, які ніяк не пов’язанні з місцевим злочинним світом. Навіть якщо ми їх відпустимо, то проблем не має виникнути.
Але вони бачили, як Руїджерд когось убив, тому існує ймовірна загроза, що вони нашкодять нашому плану: зробити Руїджерда місцевим героєм. Я волів би усунути цей ризик.
Однак і вбивати їх буде погано. Я ж щойно прочитав цілу лекцію Руїджерду щодо цього. Тоді, можливо, краще віддати їх міській варті?
Ні, вони всього лише крали домашніх тварин. Навіть якщо віддати їх вартовим, то це не вважатиметься якимось серйозним злочином. Вони можуть отримати якийсь несерйозний штраф і повернуться на вулиці, затамувавши образу. Прямо зараз він поводиться так покірно тільки тому, що ми тримаємо їх за горлянку. Щойно ми відпустимо цих двох, всі перепони будуть прибрані.
В ідеалі я б хотів тримати їх поблизу, так, щоб можна було стежити за ними і… періодично погрожувати. Принаймні до того часу, поки не буду впевнений, що вони не влаштують нам проблем.
Але і з цим варіантом є певні ризики. Якби ми продовжували погрожувати їм, то з часом образа могла перерости у ненависть. Зрештою, ми вже вбили їхнього товариша. Це зараз вони налякані, але з часом це може спонукати їх до помсти.
Ми не можемо їх убити і не можемо віддати варті.
В такому випадку, чи варто брати їх до себе? Вони будуть під рукою, допомагатимуть заробляти гроші та підвищувати рейтинг. Можуть збирати інформацію по місту та виконувати якісь наші доручення. Ми навіть можемо зайнятися їхнім бізнесом і викрадати домашніх улюбленців.
Однак Руїджерду це може не сподобатися. Він уже думає про них, як про поганців, що заслуговують на смерть. Сумніваюся, що він захоче з ними працювати.
Гм. Добре, зважимо всі за і проти.
1. Убити
Ризик: Руїджерд ще більше заплутається. Ми можемо випрацювати звичку розбиратися з проблемами шляхом убивства.
Отримаємо: Вони точно нічого і нікому не розкажуть, ми зможемо забрати гроші, які вони мають.
2. Віддати варті
Ризик: Можуть образитися.
Отримаємо: Можливо, крапля слави.
3. Дати спокій
Ризик: Є можливість, що вирішать помститися.
Отримаємо: По суті, нічого.
4. Взяти до себе
Ризик: Є можливість напружених стосунків. Інші можуть подумати, що ми залучені в якісь темні справи.
Отримаємо: За ними буде просто стежити, більше робочої сили.
Перший варіант найшвидше втілити в реальність, однак не думаю, що це піде нам на користь. Я не прихильник м’якого ставлення, але і не вважаю розумним вбивати всіх навколо. До того ж у мене виникає відчуття, що рано чи пізно це зіграє проти нас.
Варіанти два і три мають невисокий ризик, але майже нічого нам не принесуть. Навіть якщо вони б вирішили нам помститися, то Руїджерд зможе їх знайти… але тоді все знову зійдеться до вбивства. Марна витрата часу і зусиль та поганий результат.
Отже, варіант чотири, так?
Це може негативно вплинути на враження Руїджерда про мене, але нам нагально потрібні гроші. Саме так, гроші. Це наша основна проблема. Тож додаткова допомога не завадить, правильно?
Ми можемо допомогти їм з викраденням домашніх улюбленців, а якщо вони приєднаються до нашої групи, то ми могли б розділитися і зайнятися більшою кількістю завдань рангу F. Це допомогло б нам піднятися на ранг вище і якщо ми зможемо брати завдання рангу C, тоді наша ситуація буде стабільнішою.
…Га? Хвилинку…
– Якщо ви можете брати запити на пошук домашніх улюбленців, то ви шукачі пригод, правильно?
– Ц-це так.
О, який збіг, ми теж!
– Який ранг вашої групи?
– Ем, D…
О, то вони не просто шукачі пригод, у них ще і ранг вищий за наш.
– Отже, ви на ранзі D берете завдання рангу E?
– Ну, ми б могли піднятися на ранг C, але повернення домашніх улюбленців приносить стабільний дохід.
Коли досягаєш рангу C, то більше не може брати завдання рангу E. Однак, схоже, дехто вирішує залишатися на ранзі D, щоб мати можливість виконувати безпечні та прості завдання. Хоча вони просто продовжили займатися шахрайством.
Якби ми були на їхньому місці, то негайно б перейшли на ранг C і почали брати завдання зі знищення монстрів рангу B. Однак, можливо, є такі шукачі пригод, що повністю уникають битв. Гм. Тоді, можливо, краще об’єднатися і з їхньою допомогою взяти завдання рангу C? Бої ми візьмемо на себе. А винагороди можна ділити навпіл. Це вирішить нашу проблему з грошима.
Ні, таким чином наш ранг у гільдії не зросте.
– А… – в цей момент у моїй голові ніби загорілася лампочка. Ось воно. Це ідеальне рішення. – Хей… чи можете ви продовжити з цією справою без того хлопця, що помер?
– Н-ні, ми припинимо з цією справою і будемо…
– Відповідай чесно.
– Так, можемо! Він спіймав нас на гарячому і шантажував, щоб отримати свою частку!
О, серйозно? Нам пощастило…
Шанс один до трьох, але Руїджерд прикінчив потрібного чувака. Можливо, Бог Людей якось з цим допоміг.
– Тоді добре. Чому б вам не об’єднатися з нами?
Щойно я це сказав, як за спиною обурився Руїджерд:
– Про що ти говориш? Ти хочеш об’єднатися з ними?!
– Руїджерде, чи не могли б ви помовчати трохи, будь ласка?
– Що?!
– Не хвилюйтеся, я знаю, що роблю.
– …
Я на мить озирнувся. Руїджерд виглядав не надто задоволеним. Як на мене, ідея гарна, але він так не вважав. Можливо, варто припинити? Однак… вона просто ідеальна. Ми зможемо отримувати гроші, підняти ранг і працювати над репутацією Руїджерда.
Так, це ідеальний план, який має задовольнити усіх. Якщо тільки я нічого не прогледів.
Дивлюся на чоловіка-ящірку.
– Ти сказав, що зробиш усе, так?
– Т-так. Я в-віддам всі гроші, які маю, тільки не вбивайте…
– Твої гроші нам не потрібні. Але нам потрібно підвищити ранг у гільдії.
– Х-хаа?
Добре, зараз я тобі все поясню.
– Послухай, як сам бачиш, кожен у нашій групі вправний у бою. Ми досить швидко можемо знаходити загублених тварин, але краще ми себе покажемо у битві з монстрами.
– З-закладаюся, що це так… Т-тоді… чому ви взялися за таке завдання?
– Довга історія, ми тільки недавно стали шукачами пригод.
– А-а, я-ясно…
– Що ж, не про це зараз. – Здається, я відхилився від теми. Повернімося до справи. – Отже, ми хочемо брати бойові завдання, але не можемо через низький ранг. Тоді як ви не хочете їх брати, бо не бажаєте стикатися з монстрами. Стежиш за моєю думкою?
– А-ага…
– Отже, ми будемо мінятися завданнями.
Почувши мої слова, чоловік-ящірка збентежено нахилив голову.
– Т-тобто?
– Ви берете завдання рангу C або B, а ми братимемося за запити з пошуку домашніх улюбленців заради підвищення рангу групи. Тоді ви виконуєте нашу роботу, а ми – вашу.
– П-почекай… Якщо інша група повідомить про завершення завдання, яке взяли ми…
– Не будь дурнем! Кожна група звітуватиме про виконання завдання, яке і взяла.
– А…
В його очах промайнуло розуміння моєї ідеї.
Група Заріз: Бере завдання рангу E, виконує завдання рангу B, звітує про завершення завдання рангу E та отримує винагороду.
Їхня група: Бере завдання рангу B, виконує завдання рангу E, звітує про завершення завдання рангу B й отримує винагороду.
Після цього ми зустрінемося і поміняємося винагородами.
Можуть виникнути деякі проблеми з правилами гільдії, але я чув, що шукачі з високими рангами інколи допомагали новачкам з підвищенням. Ми просто зробимо навпаки. У певному сенсі. Ймовірно, це не порушить якихось правил.
– Ми хочемо грошей і вищий ранг. Ви хочете стабільно заробляти на життя. Ми можемо допомогти одне одному, чи не так? Якщо погодитеся, ми навіть даватимемо вам частину винагороди за роботу рангу B.
– Ч-частину винагороди… – Чоловік-ящірка ковтнув.
За завдання рангу B пропонували щедрі винагороди. Це метод батога і пряника. Якщо постійно користуватися батогом, то вони рано чи пізно зрадять. Але «пряник» принесе їм користь. Потрібно, аби вони думали, що співпраця з нами принесе їм багато хорошого.
– Але є одна умова.
– І-і яка ж?
– Потрібно буде розносити новини про Заріза по всьому місту.
– Що…? Але про нього і так всі знають…
Звичайно, знають, але нам треба дещо інше.
– Говорити про нього, як про когось хорошого. Розповідатимете про наші добрі справи, навіть якщо доведеться вигадувати. О, ви навіть можете називати себе Зарізом, коли виконуватимете завдання рангу F.
– У ч-чому… сенс?
У чому? Чи повірить він мені, коли я занурюся в детальне пояснення про минуле Руїджерда?
Гадаю, ні. Він щойно на власні очі бачив, як Руїджерд убиває його товариша. Не схоже, що вони були хорошими друзями, але я впевнений, що це закарбувало в його пам’яті плем’я Супердів як кровожерливих монстрів.
– Деякі речі краще не знати.
– А-ага… розумію.
Я уникнув відповіді на його запитання випадковою фразою, але він з готовністю прийняв її.
– Тобто, ми просто повинні популяризувати ваше ім’я, так?
– Саме так. Звичайно, не використовуй наше ім’я в ситуаціях, які нам не сподобаються. Май на увазі, з нами той, хто може вистежити вас і на краю світу.
Чоловік-ящірка поглянув на Руїджерда і закивав.
– От і добре. – Кажу. – Чекаю на плідну співпрацю… принаймні поки наш ранг не підвищиться.
– А-ага, так.
– Завтра вранці зустрінемося в гільдії шукачів пригод. Не підведи мене. – З усмішкою плескаю його по спині.
Про всяк випадок, жінку ми також розпитали, щоб перевірити чи збігаються їхні слова.
Згідно з її розповіддю, виходило, що вони були спеціалістами з пошуку домашніх улюбленців, і займалися цим досить давно. Одного разу так вийшло, що вони підібрали тварину, яка явно виглядала, як чийсь загублений домашній улюбленець, і подумали, що було б досить непогано ловити їх до того, як подадуть відповідний запит. Цей випадок і переріс у бізнес з викрадення тварин.
Спочатку вони вдвох займалися цією невеличкою справою, але якось їх спіймав на гарячому чоловік A. Він нахабно доєднався до їхньої групи, заявивши, що буде «охоронцем», перебрав на себе роль лідера та збільшив масштаби справи. Він забирав значну частку грошей, а також примушував жінку спати з ним, це теж рахувалося за частину його «плати».
Тож іншими словами, вони не надто засмутилися через його вбивство. В особливості це стосується жінки.
Нам реально пощастило.
До речі, людину-ящірку звати Джаліль, а жінку-комаху – Везкель.
Після короткого спілкування з ними двома, я зняв з них наручники.
☆☆☆
Коли ми покинули будівлю з котом дівчинки, Руїджерд глянув на мене і запитав:
– Рудеусе, що це означає?!
– Що… означає?
Руїджерд схопив мене за грудки, мої ноги відірвалися від землі.
– Не прикидайся дурнем! Вони – лиходії! А ти хочеш з ними співпрацювати?
Руїджерд серйозно розлютився. Його обличчя таке страшне. Я негайно згадав, що він щойно прикінчив декого.
– З-звичайно, вони – лиходії, але вони всього лише дрібні шахраї. Вони не зробили нічого аж такого поганого.
– Не має значення великий це чи малий злочин, лиходій це лиходій!
Я знав, що так і буде, чи не так? Однак мої ноги чомусь трясуться. Голос тремтить, а в кутиках очей збираються сльози.
– А-але так, ми можемо одним пострілом убити двох зайців…
– Яке це має значення?!
Схоже, Руїджерд на це не купився. Паскудство. Я надто наляканий і не можу думати. В моїй голові лунає лише цокіт зубів.
– Лиходії рано чи пізно зрадять! – крикнув Руїджерд, звузивши очі.
Я врахував можливість зради. Але запропонований варіант принесе їм немаленьку вигоду. До того ж ми непогано їх налякали, тож деякий час все буде добре.
– Про що ти лише думав, об’єднуючись з ними?!
Коли він мені це сказав, я розгубився.
Його правда. Нам не обов’язково об’єднуватися з ними. Ми можемо піти довшою дорогою, брати завдання в гільдії та повільно піднімати свій ранг, а коли знадобляться гроші – полювати на монстрів за містом. Це цілком придатна альтернатива. І нам не потрібно використовувати якихось сумнівних типів. Просто трішечки довший шлях, від цього не наступить кінець світу.
Можливо, це справді погана ідея. Потрібно зупинитися, повернутися і прикінчити тих двох прямо зараз? Влаштувати криваву баню?
Не знаю. Може, я справді помилився?
– Руїджерде!
Мою внутрішню суперечку перервав гучний голос. Тіло Руїджерда смикнулася раз, другий.
– Руки геть від Рудеуса!
Еріс знову і знову била Руїджерда ногою.
– Чим ти незадоволений, га?!
Від її гучного голосу в мене дзвеніло у вухах. Кілька демонів озирнулися на нас, намагаючись зрозуміти, що відбувається.
– Мені не подобається ідея працювати з парочкою лиходіїв.
– Увесь галас тільки тому, що тобі це не подобається?! Він робить це заради тебе! І заради мене теж!
Очі Руїджерда розширилися, хватка слабне і я падаю на землю. Еріс негайно припинила бити його, але не стала говорити тихіше.
– Ну і що такого в тому, що вони викрали кількох тварин?!
– Ні, я не через це. Ті, хто б’ють дітей…
– О, та ну! Я тебе теж вдарила!
– …Але лиходії це лиходії.
– Але ти теж немало злого зробив у минулому, так?
Руїджерд втратив дар мови.
Панночко Еріс… Я радий, що ти на моєму боці, але не вважаю, що це хороша ідея, тикати в найболючіше місце.
– Рудеус розумний, гаразд?! Він зробить так, щоб усе спрацювало! Тому просто замовкни і роби, як він скаже!
– …
– Не починай скаржитися лише тому, що сталося дещо неприємне!
– Але…
– Якщо ти будеш скаржитися через будь-яку дрібницю, то просто йди додому! Ми з Рудеусом впораємося самі!
Руїджерд помітно здригнувся, побачивши відчайдушний вираз на обличчі Еріс.
– …Зрозумів. Вибач, Рудеусе.
Зрештою він вибачився переді мною. Він був приголомшений емоціями Еріс. Але сумніваюся, що це його переконало.
– Н-ні, все добре…
Попри це, я відчуваю, що планка перешкод піднялася вище. Атмосфера навколо досить гнітюча. Можливо, це було необачно – об’єднуватися з тими двома.
Але тепер я не можу змінити свою думку. Навіть якщо мене з’їдає тривога, немає іншого вибору, як продовжувати.
Я спочатку вважав це чудовою ідеєю. І тепер можу лише вірити, що це так.
…Не те щоб є багато людей, яким би я вірив менше.
☆☆☆
Коли ми повернули кота, Мейсел була надзвичайно щаслива. Щойно вона побачила свого улюбленця, то підбігла, міцно обійняла його і розплакалася.
Дівчинка явно дорожила Мії. Як на пантеру, кіт поводився напрочуд спокійно.
– Дякую! Щиро дякую! Ось, тримайте! – через якийсь час сказала Мейсел і протягнула Руїджерду залізну картку. На ній було вказано щось схоже на номер запиту і слово «Виконано».
– Що це?
– Ти шукач пригод і не знаєш? – дівчинка недовірливо поглянула на мене.
О, в такому випадку я даю тобі дозвіл розказати мені про це.
– Я-якщо не проти, можете пояснити, що це?
– Добре. Коли ви віднесете це до гільдії шукачів пригод, вони обміняють цю річ на гроші. Спочатку на ній не буде написано «Виконано»! Але якщо торкнутися до порожнього місця і сказати «завдання виконано», то слово з’явиться!
Вільний переклад: «Притиснути палець до картки, сказати «завдання виконано» і на картці буде вказано, що робота завершена». Гм, розумію. Це щось на зразок заходів безпеки, так? Але якщо я зроблю це сам, тоді завдання теж вважатиметься виконаним? У такому випадку можна просто викрадати картки, робити так, щоб завдання вважалося виконаним, і отримувати легкі гроші…
Ні, про це швидко дізнаються. Крім того, мають бути запобіжники проти цього.
– Але… на цій картці уже є слово «Виконано», так?
Зазвичай, потрібно дочекатися завершення роботи, а вже потім виконати цей крок, правильно?
– Так! Я була впевнена, що Руїджерд знайде Мії, тому зробила це заздалегідь!
О боже. Така мила. Дівчинка, яка в тебе так вірить, – це прекрасно!
Руїджерд погладив її по голові.
– Розумію… Отже, ти вірила в мене, так? Дякую.
– Так! Тепер я знаю, що існують добрі дияволи!
Обличчя Руїджерда на мить завмерло. Я розумію, що ти відчуваєш, але така в тебе репутація.
– Тоді, юна пані, не забувайте свого друга Руїджерда з Заріза.
– Так! Якщо Мії знову зникне, прийдіть мені на допомогу!
Від радісних слів дівчинки трохи заболіло у грудях.
☆☆☆
Коли ми повернулися до гільдії шукачів пригод, уже сутеніло. Якщо кожне завдання займатиме стільки часу, то ми негайно збанкрутуємо.
– Що? Ого! Вони повернулися!
– Хей-хей, то що? Знайшли загублену тваринку?
Коли ми зайшли до будівлі, до нас заговорив типчик з кінською головою. Я його добре запам’ятав, бо голова коня сильно контрастувала з тілом мінотавра. Хвилинку, він що, цілий день тинявся в гільдії?
– Га? Конеголовий, з яким ми бачилися цього ранку… у вас сьогодні вихідний?
З цим типчиком складно мати справу. Він нагадував мені тих хлопців, що знущалися з мене в минулому житті. Він ніби збирався влаштувати грандіозне шоу, знущаючись з мене, і запрошував до цього всіх охочих.
– Я-якого…? Ти раптом став таким ввічливим, якось воно моторошно…
Ой, я забув про акторську гру. Гаразд, візьмемо й це в оборот.
– Хіба це не природно висловлювати повагу до старших товаришів, які дали вам пораду?
– О-о, так, у цьому є сенс. – Конеголовий трохи зніяковів від цього. Він так легко на це повівся.
– Завдяки вашій підказці, ми успішно виконали перше завдання.
– Га?
Коли я показав йому картку з написом «Виконано», він виглядав щиро приголомшеним.
– Ого, нічогенько! У такому великому місті складно знайти тваринку, січеш?
Звичайно, так і є. До того ж причиною їхнього зникнення є викрадення.
– Невелике діло, на нашому боці Заріз.
– Серйозно? А він не такий вже і поганий, як на самозванця.
– Дурниці, він справжній!
На мить увійшовши в роль, я попрямував до стійок. Передав робітнику картку про виконання завдання і три наші картки шукачів пригод. Через якийсь час мені повернули картки шукачів пригод і монету з брухту розміром схожу на монету в 100 єн.
Коли я повернувся, то Конеголовий розмовляв з Руїджердом.
– То як ти знайшов тваринку? Поділись, просто для загального розуміння.
– Так само, як вистежую здобич на полюванні.
– О, полювання, так? Ще раз, як називається твоє плем’я?
– …Суперд.
– Ха-а, так-так, знаю. Достатньо тільки поглянути на твій кулон. – Чоловік з кінською головою подивився на кулон Роксі, що висів на шиї Руїджерда. – Я – Нокопара. Ранг C.
– Руїджерд. Ранг F.
– Я знаю, що в тебе ранг F! Якщо чогось не розумієте, можете звертатися до мене. Як старший товариш, я всього вас навчу! Ґахахахаха!
Звучить як звичайна розмова між приятелями. Добре, що Руїджерд з його репутацією спілкується з іншими, проте я хвилююся, щоб він не наговорив зайвого… або не втратив самовладання і ні на кого не напав. Сподіваюся, вони не почнуть говорити про дітей.
Еріс, яка була поряд з Руїджердом, також викликала занепокоєння. Час від часу до неї підходили, щоб поговорити, але вона не знає мови, тому нічого не відповідає.
– Ого, який чудовий меч. Де ти його взяла?
– …
– Агов! Скажи щось!
Я побачив, що одну жінку-воїтельку роздратувало те, що її ігнорують.
– Чи можу я вам допомогти?
Я поспішно став між ними, на що жінка буркнула «Тц, забудь» і пішла геть.
У цей момент на мене звернув увагу Нокопара:
– Хей, малий, отримав винагороду?
– Так, одна монета з брухту! Перші наші гроші.
– Ха-ха-ха, так, на початку отримаєш дріб’язок.
– Не слід так говорити про заощадження маленької дівчинки.
– Дріб’язок це дріб’язок.
– Лише у грошовому сенсі. – Та мила дівчинка віддала всі свої гроші, щоб знайти улюбленого кота. Коли думаєш про це, то розумієш, що ця монета з брухту набагато цінніша, ніж здається. – Ви не розумієте істинної цінності цієї винагороди. Чому б вам кудись не завіятися? Киш, киш.
– Йой, який неласкавий. Добре, так тримати, малий!
Нокопара помахав рукою і знову почав бродити по гільдії. Чим він заробляє на життя?
Хай там що, ми виконали нашу першу роботу як шукачі пригод.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥