Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут
Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели та за опис до неї висловіть Kiltavik ワィタリ.
Розділ 11. Плавний початок
Наступного ранку, коли ми з’явилися в гільдії шукачів пригод, до мене підійшов чоловік-ящірка.
– О, привіт. Ми вже підняли ранг.
Якусь мить я не міг зрозуміти, хто це, але потім побачив поряд з ним жінку з комашиними очима й усвідомив, що це вчорашні викрадачі домашніх тварин. Гадаю, їх звати Джаліль і Візкель, так? На свій захист можу сказати, що в цьому місті повно людей-ящірок і їх складно розрізнити по обличчях. Також сьогодні вони одягнуті у шкіряні обладунки шукачів пригод, замість непоказного звичайного вбрання, яке носили вчора. Вони справляли зовсім інше враження зараз, коли одягнуті у прості обладунки шукачів пригод.
– А, пане Джаліль. Щиро вдячний, що ви впоралися з цим.
– Ч-чому раптом такий ввічливий тон? В мене аж мороз по шкірі пішов…
– Це звичайна ввічливість. Якісь проблеми?
– Н-ні…
Коли я зиркнув на нього, Джаліль негайно відвів погляд.
– Пані Візкель, з нетерпінням чекаю на нашу співпрацю.
– Е… так. – Візкель налякано дивилася на Руїджерда.
Руїджерд уважно зиркав на цих двох. Що ж, з цим нічого не поробиш.
– Тоді зайдемо?
– Т-так, звісно. – Джаліль виглядав стурбованим, але кивнув на мої слова.
Коли ми зайшли в середину гільдії шукачів пригод, конеголовий помітив нас і підійшов:
– Привіт!
– …Привіт.
Він знову тут…? Серйозно, чим він заробляє на життя?
– О, ти сьогодні з ПіГантерами?
– П-привіт, Нокопаро. Давно не бачились.
Очевидно, конеголовий і чоловік-ящірка знайомі.
– Еге, давно, Джаліле. Я чув, що ви підвищили ранг до C! Упевнені, що це хороша ідея? Тепер, коли у вас ранг C, ви більше не зможете брати завдання з пошуку домашніх улюбленців, еге ж?
Сказавши це, Нокопара подивився на мене, потім на Джаліля і назад. Затим він кивнув і залився кінським іржанням.
– О-о-он воно що, зрозуміло. Не дивно, що ви так швидко знайшли ту тваринку вчора! Попросили ПіГантерів вам допомогти, так?
Схоже, ПіГантер – це назва групи Джаліля. Як на мене, їм підходить.
– Саме так! Вчора, коли ми шукали домашнього улюбленця, то зустріли їх! Вони сказали, що готові навчити нас своїх методів!
Я сказав першу брехню, що спала мені на думку.
– Ха-ха, у боязливого Джаліля нарешті з’явилися учні! І один із них фальшивий Суперд! Пха-ха-ха…!
Конеголовий з радістю купився на мою випадкову брехню. Він неправильно зрозумів ситуацію, але це нам тільки на руку. Відсміявшись, конеголовий поглянув за спину Джаліля.
– Хей, я не бачу Романа. Де він?
– А, ем… Роман… помер.
– Зрозумів. Що ж, це прикро.
Роман – це, вірогідно, той, кого Руїджерд убив учора. Нокопара, коли почув новину про його смерть, не був цим схвильований. Можливо, для шукачів пригод загибель когось не є якоюсь великою проблемою. Невже я єдиний, хто хвилювався? Джаліль і Візкель також не виглядали стурбованими через це.
– Але чому ви вирішили підвищити ранг, коли Роман мертвий? Він же був найсильнішим у вашій групі, чи не так?
– Н-ну, я… – Джаліль кинув на мене знервований погляд.
Нокопара помітив це і з розумінням заіржав.
– А-а-а, ясно. Можеш не відповідати на питання. Звичайно, ти хочеш виглядати великим цабе перед своїми учнями!
Приголомшує, як він підв’язує для себе факти, приходячи до якогось висновку. Поплескавши Джаліля по спині, Нокопара розвернувся і пішов до столів. Чоловік-ящірка полегшено зітхнув.
Серйозно, що з цим чуваком? Він постійно до нас чіплявся. Може, я йому подобаюся? Але він більше дивиться на Руїджерда. Фанат грубих чоловіків зі шрамами?
Щось я сумніваюся у цьому…
– Гаразд. Ходімо глянемо на дошку оголошень?
Коли ми йшли по гільдії, кілька демонів кинули на нас дивні погляди. Поки що вдамо, що не бачимо цього. Користуючись нашим положенням «учнів», я вирішив розпитати Джаліля і Візкель щодо завдань D-B рангу.
– Чи є різниця між завданнями «зривати» і «збирати»?
– Га? А, є. Коли пишуть «зривати», то справа стосується рослин, а коли «збирати», то в основному потрібно мати справу з монстрами…
Відповідь «наставника» Джаліля, здається, трохи розмитою, але досить точною. Коли маєш справу з лікарськими травами, то їх потрібно знайти і зірвати, тоді як зібрати було швидше універсальним варіантом для отримання чогось від монстрів.
– О, точно. Руїджерде.
– Що?
– Вибачте, але я гадаю, що якийсь час нам потрібно зосередитися на заробітку грошей і підвищенні рангу.
– …Чому ти просиш у мене вибачення?
– Бо інше питання доведеться відсунути на другий план.
Я сказав Джалілю і Візкель використовувати ім’я Заріз, але не маю великих очікувань. Я розглядав ідея мікрокерування, щоб переконатися, що вони приймають і виконують завдання у ввічливій манері, але загалом я не планую втручатися в їхні дії. Якщо ми триматимемося від них на певній відстані, це не нашкодить нам у випадку, коли щось станеться. Навіть якщо їхню злочинну діяльність розкриють і вони захочуть звинуватити у всьому Заріза, то з них би просто посміялися. Бо, по-перше, їхній ранг значно вищий, а, по-друге, Руїджерда всі вважають фальшивим Зарізом.
– Все гаразд. Я розумію.
Не почувши жодних заперечень від Руїджерда, я порадився з Джалілем і обрав кілька завдань.
☆☆☆
Обмінявшись привітаннями з охоронцями воріт, ми вийшли з міста.
У Лікаріс основними цілями для полювання є койоти умиротворення, кислотні вовки, великі сухопутні черепахи і великі кам’яні черепахи. На койотів умиротворення полювали через їхнє хутро, на кислотних вовків через ікла і хвости. Велика сухопутна черепаха це буквально ходяча гора м’яса, а велика кам’яна черепаха є ціллю через магічні камені.
Цього разу ми вирішили проігнорувати завдання щодо великих сухопутних черепах, в основному тому, що тягнути гору м’ясо надто складно.
Великі кам’яні черепахи це пріоритетні цілі. Хоча отримані з них магічні камені маленькі, але їх можна продати за хороші гроші. Єдина проблема в тому, що це рідкісні монстри і вони живуть далеко від поселень.
Зрештою я обрав завдання щодо койотів умиротворення. Вони живуть зграями, тому за одну битву з великою зграєю можна зібрати багато шкур.
Також ми можемо додати ефективності до нашого полювання, нам знадобиться час, щоб вистежити їх, перемогти і зняти шкури, тож ми заодно можемо полювати і на кислотних вовків, якщо натрапимо на них. Я вирішив не брати завдання щодо кислотних вовків, але в цьому типі завдань можна збирати матеріали до того, як візьмеш запит. Якщо зібрана достатня кількість матеріалів, їх можна віднести до гільдії і взяти завдання прямо біля стійки.
Зараз наша основна ціль – койоти умиротворення. Зазвичай зграя складається з десяти особин. Я засумнівався, що ми зможемо вполювати велику кількість за один день, враховуючи час на пошуки і знімання шкур.
Коли ми перемогли першу зграю койотів умиротворення і зняли з них шкури, Руїджерд зібрав їхні трупи на купу. Цікаво, що він робить?
– Рудеусе, можеш використати магію повітря, щоб поширити запах?
О, зрозуміло. В цьому є сенс. Використати запах крові, як приманку. Я застосував магію повітря, створивши вітер, який розносив запах крові то туди, то сюди.
– Так неможливо заманити велику кам’яну черепаху, але койоти умиротворення поблизу потягнуться сюди.
Вийшло саме так, як сказав Руїджерд.
В цей день ми вполювали понад 100 койотів умиротворення. Можливо, ми винищили їх повністю у цій місцевості.
Але це було важко.
Руїджерд і Еріс билися з койотами умиротворення, що йшли хвиля за хвилею. Я ж в цей час здирав шкури з монстрів.
Це виснажлива, монотонна робота. Після того, як я зняв більше ніж тридцять шкур мої руки стали важкими, ніби налилися свинцем. Плечі боліли, а від запаху крові нудило. Я відволікав себе думками, де монстри одразу ж після перемоги над ними зникали, перетворюючись на золото. Так я протримався приблизно до сімдесятого койота умиротворення.
Далі мене замінила Еріс.
Вбивати койотів умиротворення за допомогою магії набагато легше, ніж знімати з них шкуру. Обережно розбиратися з ними один за одним, потроху регулюючи силу заклять, щоб не розірвати їх на шматки і не завдавати зайвої шкоди хутру.
Але щойно я почав насолоджуватися процесом, Еріс вирвало десь на тридцятій шкурі. Очевидно, вона ще менш пристосована до подібної важкої праці, ніж я.
Я подумав, що з цього моменту Руїджерд буде знімати шкури, але зараз у нас їх більш ніж достатньо. Ми не зможемо перенести їх за один раз, тож доведеться кілька разів ходити туди-сюди.
– Зажди, перед цим потрібно спалити трупи. – Зупинив мене Руїджерд.
– Спалити? Не запекти?
– Ні, м’ясо койотів умиротворення жахливе на смак, тому – спалити і закопати.
Якщо просто залишити трупи валятися, то вони стануть кормом для інших монстрів, що призведе до їхнього розмноження. Якщо ж спалити і залишити, то і так трупи стануть їжею для інших. Якщо ж просто закопати їх, то вони повернуться у вигляді зомбі-койотів. Тож, щоб запобігти цьому, трупи потрібно спалити, а потім закопати.
У голові негайно виник гарненький план.
1. Здерти шкури з мертвий койотів умиротворення.
2. Поховати трупи під землею.
3. Почекати, коли в гільдію подадуть запит на вбивство зомбі-койотів.
4. Знищити зомбі й отримати гроші.
Але Руїджерд відхилив цю ідею. Схоже, навмисне збільшення монстрів тут суворо заборонено. Хотілося б, щоб місцеві правила були десь записані…
– Але ти не робив цього під час подорожі, так?
– Це не проблема, якщо ти вбив лише кількох.
Здається, це доволі розмите правило. Однак така кількість трупів може стати джерелом епідемії. У мене не було особливих причин для відмови, тож я перетворив мертвих койотів умиротворення на вугілля.
Коли ми закінчили переносити шкури, сонце вже сідало. Сьогоднішнє полювання закінчено, ми добре попрацювали. Хочу якнайшвидше повернутися до таверни і відпочити.
Але ми і завтра плануємо зробити те саме? Я б хотів зробити завтра вихідний…
– Сьогодні ми багато заробили, еге? Продовжимо так і завтра! – Еріс сповнена енергії, тож я не можу знайти в собі сил, щоб не погодитися з нею.
☆☆☆
Всього через три дні Заріз піднявся до рангу E.
– Дякую за хорошу роботу. – Я висловив вдячність і передав Джалілю частку грошей, які ми отримали за полювання в той день.
– Д-дякую.
Десять відсотків, саме на таку частку ми домовилися, але я не думаю, що це значна сума. Коли я запитав Джаліля, чи справді можна прожити на ці гроші, він відповів, що, крім роботи у гільдії шукачів пригод, у нього в місті є власна справа.
– Що це за справа?
– Ем, це звіринець.
О, ясно. Спочатку ти їх продаєш, а потім викрадаєш, так? Істинний безпринципний торговець.
– Не роби нічого надто поганого, добре?
– Так, я знаю.
Очевидно, що звіринець повністю законна справа. Вони ловили бродячих тварин по всьому місту, дресирували їх, а потім продавали як домашніх улюбленців. Джаліль представник племені Руґонія, вони відомі своїми вміннями дресирувати тварин. Техніки дресирування передаються з покоління в покоління. Говорять, що вони можуть підкорити будь-кого, від бродячої собаки до гордої воїтельки-звіролюдки.
Боже милостивий, що за лихе плем’я.
Добре, що поряд зі мною Еріс і Руїджерд, інакше б я, можливо, плазував біля його ніг і просив поділитися кількома секретами.
Однак звіринець звучить як прибуткова робота, яка водночас приносить користь самому місту, бо він забирав потенційно небезпечних тварин з вулиць.
– То, гм, чому ви почали займатися викраденням домашніх улюбленців, коли маєте таку хорошу роботу?
– Спочатку ми просто збирали тих, хто загубився, але потім у нас ніби щось вселилося…
Звичайно, вселилося саме в той момент, коли в їхню голову прийшла така спокуслива ідея. Щойно вони їй піддалися, все покотилося вниз.
– А це неважко, керувати магазином і одночасно працювати шукачем пригод?
– Ні, не зовсім. У нас достатньо тварин, щоб вистачило на деякий час.
Схоже, звіринець відкритий до середини дня, після чого вони починають займатися завданнями гільдії.
– Що ж, це не наша справа, поки ви належним чином виконуєте свою роботу.
– Щодо цього не хвилюйтеся, ми теж шукачі пригод. Ми також дбаємо про те, щоб ім’я Заріз мало добру славу.
Гм. Ну якщо ти так кажеш…
☆☆☆
Оскільки ми заробили трохи грошей, то вирішили купити новий одяг і обладунки.
Спочатку ми купили одяг у випадкового вуличного торговця.
Еріс скупилася швидко. Вона обирала за критеріями: легко, просто рухатися і міцне. Тому швидко взяла пару штанів, які складно назвати модними.
Це досить розумний вибір, враховуючи нашу ситуацію, але мені здалося, що їй не завадить взяти ще і якийсь «дівочий» варіант, тож я показав на легеньку рожеву сукню з оборками, що висіла в кутку ятки. Її обличчя скривилося від відрази.
– …Справді хочеш, щоб я це одягнула?
– Не завадить мати хоча б одну сукню, правильно?
– О невже? Тоді ти, Рудеусе, маєш купити щось більш мужнє, так?
Вона штовхнула до мене хутряний жилет, що виглядає як одяг гірського бандита.
Гм. Отже, я одягаю це, а Еріс рожеву сукню?
На якусь секунду це не здавалося поганою угодою, але потім я уявив, що ми стоїмо поряд у цьому одязі, й негайно відмовився від цієї ідеї.
Купивши одяг, ми пішли до магазину броні.
Поки що Еріс не зазнала жодних серйозних поранень у бою, а я можу використовувати магію зцілення, щоб швидко вилікувати незначні рани, тому я думав, що нам не потрібна броня. Однак Руїджерд сказав: «Твоя магія зцілення не може вилікувати смертельні рани чи відновити втрачену кінцівку, а Еріс ще не набила руку в реальних боях. Самовпевненість і неуважність можуть коштувати молодим воїнам життя». Тож, схоже, захисне спорядження просто необхідне.
Магазин броні виглядає великим і досить пристойним, хоча і дещо простішим, якщо порівнювати з тими, що я бачив в Асурі. Товари всередині були трохи дорожчими, ніж у вуличних торговців. У вуличних торговців нижчі ціни, у них навіть іноді можна знайти перлину серед купи мотлоху. Але такі магазини пропонують товари хорошої якості, широкий асортимент і тут є різноманітні розміри. Що ідеально для нас, бо ми з Еріс – діти.
– Захистити серце дуже важливо, тому ми повинні обрати найкращий обладунок з доступних нам варіантів…
Зараз ми вибирали нагрудник для Еріс. Для воїтельок існував широкий вибір нагрудників, які підходили для різних розмірів грудей.
– Цей підходить. – Еріс приміряла шкіряний нагрудник, який ідеально підійшов за розміром. – Що думаєш, Рудеусе?
Я не з тих, хто відмовляється від можливості подивитися на її груди… Гм. Вони досить добре виросли.
– Краще буде вибрати на один розмір більше.
– Чому?
Ну ж бо, подумай.
– Ми продовжуємо рости, тому те, що зараз підходить ідеально, швидко стане тісним.
Я вибрав схожий нагрудник більшого розміру і протягнув Еріс.
– Він мішкуватий.
– Все добре. Не хвилюйся про це.
Еріс незадоволено бурмоче і продовжує вибирати елементи броні для кожної частини тіла. Завдяки останнім битвам, вона знає, де найбільш вразлива до травм. Однак, коли ми захистимо суглоби і життєво важливі точки, що робити з головою? Важкий шолом тільки сповільнюватиме її, але і без захисту голову залишати не можна. Потрібно щось підібрати.
– Як щодо такого шолома? – кажу, показуючи їй повний шолом, як в одного з братів Хокуто.
Еріс скривилася:
– Без шансів.
Як ножем по серцю. Сучасні діти нічого не розуміють у класиці.
Ми спробували кілька варіантів, але Еріс відкинула їх усі, бо вони були надто важкі, потворні, смердючі або обмежували поле зору. Зрештою вона зупинилася на чомусь схожому на пов’язку. В неї були вшиті залізні пластини, тож принаймні якийсь захист пов’язка може забезпечити.
Звичайно, капюшон ми купили для того, щоб приховати її помітне руде волосся, і від нього ніякої користі у плані захисту.
– Гадаю, це все. Що думаєш, Рудеусе? Я схожа на шукачку пригод?!
З коротким мечем, схожим на шаблю, який нам дав Роїн, Еріс крутнулася на місці, демонструючи свою легку броню. Щиро кажучи, це трохи нагадує косплей… Особливо тому, що нагрудник трохи більший.
– Вам пасує, пані. Ви виглядаєте, як справжній досвідчений воїн.
– Справді? Хе-хе-хе…
Еріс вперла руки у стегна, поглянула на себе і задоволено усміхнулася. Поки вона насолоджувалася моментом, я заплатив за спорядження. Воно обійшлося нам в одну залізну монету. Як і очікувалося, повний комплект броні коштує недешево.
– Тепер твоя черга, Рудеусе!
– Я сумніваюся, що мені щось потрібно…?
– Звичайно, потрібно! Ти маг і тобі потрібна мантія! Мантія!
Здається, Еріс має певну прихильність до історій, де юний герой-воїн вирушає в пошуках пригод разом зі своїм другом дитинства, який використовує магію. Є ночі, коли вона заледве заплющує очі, але вдень, схоже, Еріс повна сил.
Гаразд, підіграю.
– Пане, чи є у вас мантії, які підійдуть мені?
Літній власник магазину броні підійшов і відкрив одну із шаф.
– Ось, вони для гобітів.
Усередині багато мантій різноманітних дизайнів. Кольорів усього п’ять: червоний, жовтий, синій, зелений і сірий. Всі вони доволі бліді.
– Колір має якесь значення?
– У тканину вплетене волосся монстрів. Воно дає невеликий захист від певного елемента.
– Гаразд, тоді червоний – вогонь, жовтий – земля… А сірий?
– Просто тканина.
О, зрозуміло. Тоді сіра мантія коштує пів ціни? Ціни на інші мантії також відрізнялися. Ймовірно, це через матеріали, які використали для їхнього виготовлення.
– Рудеусе, ти хочеш синю, так?! – вигукнула Еріс.
– Дай подумати… – у ближньому бою я іноді використовую вибухи, щоб швидше пересуватися. Тоді, яку краще обрати, червону чи зелену? Гм… уперед чи назад?
– Хлопче, якою магією ти користуєшся?
– Я можу використовувати заклинання атаки всіх шкіл.
– О, непогано. Я думав, що ти просто якийсь малюк… отже, це, щоправда, коштуватиме воно дорожче…
Трохи покопавшись старий дістав щось темно-сіре.
– Ось, вона виготовлена з хутра справжнього щура Маккі.
– Маккі Маус?
– Не маус, а щур.
У моїй голові промайнув образ Мікі Мауса в червоних шортах, але я потрусив головою, викидаючи це з голови. На дотик воно більше схоже на тканину, ніж на хутро тварини, але це, ймовірно, особливість матеріалу.
– Які ефекти вона має?
– Вона не дає ніякого особливого захисту від магії, але ця мантія дуже міцна.
Я приміряв її просто щоб зрозуміти, як вона відчувається.
– Трохи мішкувата. Чи є менша?
– Це найменша.
– Невже нема такої для дітей?
– Таких не існує.
Тепер я розумію, що відчував маленький дзюдоїст, коли вперше приміряв звичайний костюм. Що ж, я ще росту, тож, можливо, це навіть добре. Мантія зроблена з хорошого матеріалу, а зі слова «міцна» виходить, що вона зможе дати якийсь захист від холодної зброї. Мені також подобається, що вона зроблена з хутра щура, що пасує до мого прізвища.
– Що ж, я беру її.
– Сподобалося, так? За неї вісім монет з брухту.
– Тоді…
Я торгувався так завзято, як тільки міг, і купив мантію за шість монет з брухту.
Також я взяв дві пов’язки, як в Еріс, але інших кольорів. Вони для мене з Руїджердом. Ми б могли використати одну, щоб приховати «око» на лобі.
Навіщо я взяв і собі одну?
Ну… я не хочу виглядати білою вороною.
☆☆☆
Я попросив Руїджерда простежити за Візкель, поки ми з Еріс займалися покупками. Я не очікував від неї з Джалілем багато, але в залежності від їхньої роботи наша репутація може постраждати. Тому я попросив Руїджерда перевірити їх, на що він сказав, що від самого початку я не мав об’єднуватися з цими двома.
Його правда. Але завдяки цьому ми отримали фінансову вигоду. Наразі крапля параної здавалася невисокою ціною.
Якщо коротко, наші любителі викрадати домашніх улюбленців старанно працювали. Вони з готовністю і повною віддачею бралися навіть за завдання з рангом F.
Сьогодні Візкель займалася винищенням шкідників. Суть завдання була в тому, щоб знищити нашестя бридких комах, які заполонили чиюсь кухню. Візкель належить до племені Зумеба, їхня слина отруйна, але також вона приваблює різноманітних комах. Будь-яка комаха, що проковтне краплинку слини, помре або буде паралізована і стане їжею для Зумеба.
Іншими словами Візкель просто народжена для такого типу роботи.
Клієнткою була літня пані. Вона видавалася впертою, вередливою і постійно хмурилася. Руїджерду здалося, що вона без вагань вижене будь-кого, хто їй хоч трохи не сподобається.
До цього не дійшло, Візкель швидко розібралася зі шкідниками. Руїджерд підтвердив, у будинку літньої жінки не залишилося жодної живої комахи. Візкель навіть якоюсь ниткоподібною речовиною заповнила щілини у будинку, щоб заблокувати шлях шкідникам.
– Дякую, Візкель. Ці створіння зводили мене з розуму.
– Жодних проблем. Якщо вам знову знадобиться допомога просто залиште це на Руїджерда Заріза.
– Руїджерда Заріза? Це твоя нова група?
– Так, типу того.
Візкель, провівши рекламну кампанію нашого бренду, в кінці дала старій пані кілька приманок, зроблених з її слини, і попрощалася з клієнткою.
Виконала завдання і пішла в гільдію шукачів пригод, щоб обмінятися з нами завданнями й отримати нагороди.
– Схоже, вона наполегливо працює, еге?
– …Так.
Вона виконує роботу навіть краще, ніж я очікував. Здається, вона знала ту стару пані та навіть допомогла їх трохи більше, ніж того вимагало завдання. Гадаю, це справило набагато краще враження, ніж мій виступ продавця, що ходить від дверей до дверей.
– Схоже, вони не лиходії до глибини душі, еге?
– Схоже, так.
Щиро кажучи, я мав певні сумніви… але, гадаю, ми попросили не так вже багато. Вони виконують свою звичайну роботу і просто в кінці згадують про Заріза, більше нічого. Нам тільки на руку, якщо вони не відчувають ускладнень через співпрацю з нами й отримують за легкі гроші. Менше шансів на зраду.
– Однак це не змінює того факту, що вони зробили багато лихого.
– Це правда, але вони зараз наполегливо і чесно працюють, так само як і ви, Руїджерде.
– М-м…
Бути злочинцем не означає бути невиправним. Вони такі самі, як я, і як Руїджерд. Хоча ми їм цього не казали, але вони припинили викрадати домашніх улюбленців.
Проте наша співпраця триває всього лише три дні. Спогад про близьку зустріч зі смертю досі свіжий в їхній пам’яті.
– Звичайно, вони можуть просто прикидатися якийсь час. Ми маємо перевіряти їх час від часу.
Почувши мої слова, Руїджерд нахмурився:
– Ти… не маєш повної довіри до тих, з ким об’єднався?
– Звичайно, ні. Єдині, кому я довіряю в цьому місті, це Еріс і ви, Руїджерде.
– …Зрозуміло.
Руїджерд, було, потягнувся до моєї голови, але зупинився.
Я довіряю йому, але, схоже, починаю втрачати його довіру.
Що ж, я можу з цим жити. Моя мета – разом з Еріс повернутися в королівство Асура. Водночас з виконанням цієї мети я роблю все можливе, щоб поліпшити репутацію племені Суперд. Серед списку моїх цілей не було пункту: здобути довіру Руїджерда.
– Повертаємося?
Ми повільно пішли до таверни по вулицях, освітлених магічними каменями світіння.
Зважаючи на все, можна сказати, що наше життя шукачів пригод почалося гладко.
Один з братів Хокуто – найімовірніше персонаж з Хокуто-но-кен «Кулак Полярної зорі» або «Кулак Великої Ведмедиці» на ім’я Яґі.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Дяка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥