Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут
Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели та за опис до неї висловіть Kiltavik ワィタリ.
Розділ 14. Початок подорожі
Як людина з покоління Дреґон Квест, коли я чую слова «Континент Демонів», тому думаю про «царство демонів». Місце, яким править всемогутній король демонів, з маленькими селами, заповненими монстрами, забутими древніми святинями і страхітливими почварами, що блукають усюди.
Але в цьому світі все інакше. Для початку, всемогутнього короля демонів ніде не було.
Справа не в тому, що «короля демонів» не існує. Наразі їх є близько 30 і кожен з них володіє територією, над якою править. Але жоден з них не був істинним правителем. Вони просто називали себе королями і поводилися так, ніби володіли всім навколо.
У кожного короля демонів є військова сила з крутою назвою, наприклад королівська гвардія або лицарський загін. Варта, що захищала місто Лікаріс, технічно також належала до них. Вони доповнювали діяльність гільдії шукачів пригод, захищали місто, в якому живуть, винищували навколишніх монстрів і затримували злочинців. Більше схоже на поліцію, ніж на справжню армію.
Я не дуже розумію, які стосунки між місцевими королями демонів і їхньою вартою. Їх призначає король демонів і віддає їм накази, чи група вартових називає себе підлеглими короля? Якщо король демонів вирішить піти на війну, то вони, як його армії, повинні йти за ним, тож, припускаю, між ними має бути якийсь договір.
Наразі тут ніхто не воював і все було відносно мирно. Але мир панує лише на тих територіях, що належать королям демонів, більша ж частина Континенту Демонів – це зона беззаконня. Іншими словами, навколо Південного Хреста і Мавзолею Святого Імператора було спокійно, але все, що було між ними, просто кишіло різноманітними бандитами.
До речі, територією навколо міста Лікаріс володіє король демонів на ім’я Бадігаді. Розповідали, що він мускулистий мачо з шістьма руками і чорною шкірою. Однак зараз він мандрував і ніхто не знав, де він зараз перебуває. Звучить досить схоже на когось з вільним духом.
Хай там що, Континент Демонів заповнений могутніми створіннями. Тож гільдія шукачів пригод не просто так ставила на завдання з винищення монстрів ранг C або вище. В основному більшість монстрів, на яких можна натрапити тут, були на такому рівні складності. Кам’яні тренти, можливо, навіть трохи дотягували до рангу D.
Однак потрібно сказати, що демони загалом сильніші за людей. Вони також добре показують себе у групових боях, індивідуальні особливості кожного племені дозволяють їм виконувати певні особливі ролі. Проте досягнення рангу B – справжній виклик навіть для демонів. Але жителі Континенту Демонів, що досягнули рангу B, показують себе краще за шукачів пригод рангу B з інших континентів. Ті, хто не можуть піднятися на вершину, зазвичай закінчували як Нокопара і Джаліль.
Якщо подумати над цим, то Руїджерд абсолютно неймовірний. Він сказав, що може самостійно перемогти монстра рангу A, і я йому вірю. Він один сильніший за групу шукачів пригод рангу B із шести-семи осіб. Не дарма його називають Зарізом.
Я справді дуже радий, що зміг заслужити довіру когось настільки сильного.
☆☆☆
Минуло три дні, як ми покинули місто Лікаріс. Не знаю, чи це пов’язано якось з тим, що я відчув полегшення після здобуття довіри Руїджерда, але мій апетит значно зріс.
Однак доступні нам продукти можна описати лише словами «так собі». В основному ми вживали м’ясо великої сухопутної черепахи. І воно несмачне. Абсолютно. Тому я вирішив трохи покращити ситуацію з приготуванням. Якщо після смаження на відкритому вогні м’ясо смакує недуже, тоді потрібно змінити спосіб приготування.
За допомогою магії я створив глиняний горщик, смачну воду кустарного виробництва сім’ї Ґрейрат, а також потужну піч. Цього достатньо для приготування рагу. Вода у цих місцях дорогоцінна, але я можу створювати її в необмежених кількостях.
Спочатку я хотів підсмажити м’ясо на сковорідці, а потім приготувати так, ніби у скороварці, поки вона не стане м’яким, але коли спробував, то мало не стався вибух, тож я вирішив відмовитися від цієї ідеї. Приготування м’яса у горщику займало більше часу, але нам не потрібно думати про рахунки за газ і воду. Усе, що потрібно робити, це повільно і з любов’ю тушкувати.
Готувати, використовуючи магію землі для посуду, досить зручно, бо я зробив посуд одноразовим.
Я хотів би спробувати закоптити м’ясо, але сумніваюся, що дрова, отримані з кам’яного трента, додадуть якось приємного смаку.
Жорстке несмачне м’ясо великої черепахи перетворилося на м’яке, але все таке ж несмачне.
Так, ситуація майже не змінилася. Навіть після тушкування м’ясо зберігає характерний запах, а смак ніяк не покращився.
Якось воно дивно. Можу заприсягтися, що смак м’яса великої черепахи був кращим, коли ми їли його в селі племені Міґурд. Ми щось пропустили?
Після хвилинки роздумів мене нарешті осяяло.
Гадаю, вся суть в у тих рослинах, що вирощували в селі племені Міґурд. Коли я вперше їх побачив, то подумав, що ті рослини напівзів’ялі овочі, але це не так. Мабуть, це якийсь різновид трав або спецій. Щось таке, що вони використовували для того, щоб прибрати характерний запах м’яса і покращити його смак.
Мене ввели в оману слова Роксі, що вони гіркі і несмачні. Ті «овочі» використовують як приправу, тож їх не варто їсти окремо.
Ох, лишенько. Моя наставниця іноді така твердолоба.
Я подумки зробив помітку, що при відвідуванні наступного міста потрібно купити подібні спеції. Також, якщо будуть якісь інші інгредієнти, то варто спробувати їх… однак, це може бути марною тратою грошей. Продукти загалом досить дорогі на Континенті Демонів. Особливо це стосується овочів, вірогідно тому, що тут дуже мало рослин. Щось схоже на тоненький корінець женьшеню можна обміняти на п’ять кілограмів м’яса.
М’ясо великої сухопутної черепахи – дешеве. Можна навіть сказати, що це основна їжа тут. Велика черепаха більша за п’ятитонну вантажівку, тож вполювавши одну можна протягом кількох днів годувати певну кількість сімей.
Звичайно, не можливо охопити всіх жителів міста, тому дехто їсть койотів умиротворення, а деякі навіть споживали личинки комах, що жили всередині трентів.
Навіть така хоробра дівчинка, як Еріс, не захотіла скуштувати личинки комах.
Я теж не захотів. Мені не до вподоби культура харчування цього континенту.
Залежно від способу приготування, м’ясо великої черепахи принаймні їстівне. Навіть за низькими стандартами місцевої культури харчування, воно, ну, «смачне». Хоча мені складно погодитися зі словами Руїджерда, що засмажене на вогні м’ясо великої черепахи – смачне.
Однак я все ж думаю, що спеції необхідні.
Еріс і Руїджерд здавалися цілком задоволені нинішнім смаком м’яса, тож все виглядало так, що спеції потрібні лише мені. Тобто я купуватиму їх лише на власний розсуд. Однак діяти так недобре, ми – команда.
А раз ми команда, то нам потрібно випрацювати звичку обговорювати рішення.
☆☆☆
– Всім зібратися! – вигукнув я.
Це був якраз той час, коли ми збиралися лягати спати. Еріс шукала місце, де найкраще примостити згорнутий шматок тканини, який вона використовувала як подушку, а Руїджерд із заплющеними очима шукав навколо ворогів. Однак сьогодні є дещо, про що потрібно поговорити.
– Я хотів би провести зараз зібрання групи.
– …Зібрання групи? – Еріс схилила голову.
– Так. Я очікую, що під час подорожі ми зустрінемося з різними проблемами. Тому думаю, що нам потрібно заздалегідь обговорити і вирішити загальні питання, щоб ми могли уникнути сварок у критичні моменти.
– Зажди… – на обличчі Еріс був дивний вираз.
Можливо, вона не хотіла брати участь і обговорювати різні дрібниці? Гадаю, ми з Руїджердом цілком можемо обговорити і прийняти рішення самі, але залишати Еріс за межами цього – погана ідея. Вона не якийсь тягар, а частина групи, тому потрібно, щоб вона теж брала участь.
– Точно! Ти ж разом з іншими робив це щомісяця удома, правильно?
Щомісяця? А, вона говорить про зустрічі з іншими наставниками, коли я був її домашнім учителем на території Фіттоа. Я вже і забув про це.
– Правильно. Але це версія для шукачів пригод.
Еріс швидко закрила рот і різко сіла переді мною. Хоча вона намагалася виглядати серйозною, але на її губах грала усмішка. Це здається трохи дивним. На зібранні не буде нічого аж такого цікавого, але так навіть краще. Принаймні вона не скаржиться.
– Тобто, я теж братиму участь? – запитав Руїджерд.
У зібранні не буде особливого сенсу, якщо ти не братимеш участі…
– Звичайно. Хіба ви не проводили зібрання групи воїнів, щоб обговорити якісь питання?
– Ні. Я все вирішував сам.
Гадаю, саме так все і працює в цьому світі: лідер приймає рішення, а всі інші просто виконують накази. Але в минулому житті я ріс у демократичній країні.
– Відсьогодні ми будемо разом обговорювати питання і приймати рішення.
– Добре. – Руїджерд спокійно кивнув і сів поряд з нами.
Ми троє утворили коло біля вогнища.
– Гаразд. Цим я оголошую проведення першого «зібрання груби Заріз». Оплески!
Ми всі троє заплескали в долоні.
– Рудеусе, чому ми аплодуємо?
– Бо так все і відбувається.
– Але ви з Ґіслейн і іншими такого не робили.
Звідки їй це відомо? Ну, неважливо.
– Це перше наше зібрання, воно дуже пам’ятне, тому ми аплодуємо.
Крім того, ми шукачі пригод, а не домашні вчителі. Якось цю подію потрібно оживити, правильно?
– Кхем. Почнемо! Ви вже знаєте, що я зробив величезну помилку.
– Ні, це не твоя…
– Будь ласка, тихо! – вигукнув я, імітуючи істеричну даму в трикутник окулярах. – Руїджерде, якщо ви хочете щось сказати, то спочатку дочекайтеся, коли співрозмовник закінчить говорити, і підніміть руку.
– Зрозумів.
– От і добре. – Коли Руїджерд слухняно замовк після моїх слів, я продовжив: – Я вже визначив низку факторів, що привели до такого результату.
Невибагливий збір інформації, а ще я зосередився лише на зароблянні грошей і дуже прагнув убити двох зайців одним пострілом тощо. Я повинен приділяти більше уваги цим пунктам, але також потрібно внести більш систематичне рішення.
– Як запобіжний захід я хочу, щоб ми звітували, обговорювали і домовлялися щодо наших ідей і ситуацій. Коротко – ЗОД. Запам’ятайте, будь ласка! Це дуже важливо!
– Е… ЗОД?
Так, чудове слово для запам’ятовування. Генерал Зод може літати та володіє неабиякою силою.
– Саме так, ЗОД. Перш ніж зробити щось, спочатку потрібно обговорити це з іншими!
– Гм, і що конкретно потрібно робити?
– Якщо виникли якісь питання або сумніви, не потрібно тримати це в собі, а слід обговорити з іншими членами групи.
Чесно, я і сам не знав, як насправді це має проходити… але поки не будемо сушити голову над цим. Наразі робитимемо те, що в наших силах.
– Я також питатиму про вашу думку. Так ми будемо домовлятися. Тож, коли ми будемо говорити, уважно вислухайте співрозмовника. Запитайте себе: гарна це ідея чи ні? Можливо, ви зможете придумати кращий план або ідею.
Якщо озирнутися на минуле, то більшість рішень я приймав сам, не питаючи думки Руїджерда. Я завжди казав, що довіряю йому, але, можливо, у глибині душі це було неправдою.
– Далі – обговорення! Якщо ви помітили або дізналися щось, то розкажіть про це іншим.
Еріс кивнула, але вираз її обличчя говорив, що вона напружено думає. Складно второпати, чи розуміє вона про що я говорю.
– Останнє, але не менш важливе, звітування! Деталі часто бувають важливими, але якщо хочете, можете робити все простіше. Просто не забудьте сказати мені, коли щось піде не так… Або коли все піде добре. Просто розкажіть про це.
Зрештою я все-таки лідер цієї групи. Тому потрібно поводитися відповідно.
– Є запитання?
– Жодних. Будь ласка, продовжуй.
Руїджерд хитає головою, але Еріс піднімає руку.
– У мене є!
– Так, Еріс?
– Отже, ми втрьох будемо радитися, але остаточне рішення прийматимеш ти, правильно?
– Що ж, гадаю, так і буде.
– Чому б тобі від самого початку не приймати рішення самостійно?
– Є межі того, що я можу придумати сам.
– Але я не можу придумати нічого такого, чого б ти не придумав сам, Рудеусе!
Я ціную твої слова, але буду щирим, я теж хочу мати певний комфорт. Хочу мати можливість поговорити з кимось щодо моїх планів, і щоб мені сказали: «Все гаразд, ти можеш це зробити».
– Навіть якщо ти не зможеш нічого придумати, твої слова можуть дати мені якусь підказку і підштовхнуть до якоїсь хорошої ідеї.
– Справді…?
Здається, Еріс не до кінця зрозуміла суті моїх слів. Але, гадаю, зараз з цим нічого не вдієш. Поки що важливо примусити нас трьох використовувати голови.
– Гаразд… почнемо. Я хочу обговорити наші плани на майбутнє.
Наша подорож Континентом Демонів почалося раптово, у нас не було часу для планування чи підготовку. Нам довелося з’ясовувати речі на ходу і так швидко, як тільки виходило.
– Перш за все поговоримо про пункт призначення. Наша кінцева мета – досягнути королівства Асура, що лежить на заході Центрального континенту. Жодних заперечень, так?
Руїджерд і Еріс дружно кивають.
Однак прямого маршруту з Континенту Демонів на Центральний нема.
У цьому світі над морем править морська раса, тому можна подорожувати лише визначеними морськими шляхами.
– Руїджерде, як нам дістатися до континенту Міліс?
– Кораблями, які відпливають з порту Вінд, найпівденнішого міста Континенту Демонів.
Тобто нам потрібно піти на південь Континенту Демонів, перепливти до континенту Міліс. Уже там дістатися до західного краю континенту, сісти на корабель і перепливти на південно-східний край Центрального континенту.
Є ще один варіант, хоча цей маршрут більше схожий на «чорний хід».
Ми можемо відправитися на північний захід Континенту Демонів і звідти перебратися на Божественний континент. Якщо обрати цей шлях, ми можемо дістатися до Центрального континенту не перетинаючи весь континент Міліс. Якщо гіпотетично, то це мало б заощадити нам кілька місяців.
Однак цей маршрут не такий простий, як здається.
Божественний континент – це материк повністю оточений скелями. Без крил, що перенесли б нас через скелі, нам доведеться рухатися узбережжям, де нема ні доріг, ні стійкої опори, але сила-силенна монстрів. Дуже складний шлях, шанс виживання один до двадцяти.
Ба більше, навіть якщо нам вдасться вижити і дістатися до потрібної точки на Божественному континенті, шлях через море приведе нас на північ Центрального континенту, до найбільш непривітних земель. Туди можуть відправитися лише злочинці, яких переслідують мисливці за головами.
Тож гіпотетичне твердження про заощадження кількох місяців – це лише припущення. Насправді цей шлях може зайняти набагато більше часу. А раз різниця не така вже й велика, нема сенсу наражати себе на смертельну небезпеку.
Отже, наш єдиний варіант – відправитися на південь.
– Ви знаєте, скільки коштує подорож на кораблі?
– Уявлення не маю.
– Скільки часу знадобиться, щоб добратися туди?
– Це займе багато часу. Якщо подорожувати без зупинок… гадаю, десь шість місяців?
Навіть при пересуванні без зупинок це займе шість місяців? Та це справжнісінький похід…
– Чи є якась можливість подорожувати швидше? Наприклад, магічні кола телепортації?
– Я чув, що використання магічних кіл телепортації заборонили під час Другої великої війни між людьми і демонами. Деякі могли залишитися, але використати їх буде складно.
О? Я говорив це навмання, але виходить, що тут дійсно є телепорти.
– Отже, у нас немає іншого вибору, як іти по землі?
– Саме так.
Схоже, тут немає варіантів пересування на великій швидкості. Мандрувати протягом півроку… гм, звучить досить неприємно.
Хоча, можливо, я просто не так все розумію. Ми не будемо їхати місяцями, а рухатимемося потроху, від міста до міста. Повільно, але стабільно.
Подорож у тисячу миль починається з одного кроку і все таке.
– Гаразд. Думатимемо в коротких строках. Якщо ми прямо зараз вирушимо до порту Вінд, то скільки часу нам знадобиться, щоб дістатися до наступного міста?
– За два тижні ми прибудемо до великого міста.
Два тижні, так? Гадаю, саме цього і потрібно очікувати на Континенті Демонів.
– Чи є там гільдія шукачів пригод?
– Думаю, що є.
За словами Руїджерда, у давні часи кожне плем’я демонів створювало власне невелике село, міста ж були для них місцем обміну інформації і торгівлі. Тому тут не існує маленьких міст, і цілком очікувано, що в місцях, де є скупчення воїнів різних племен є відділення гільдії шукачів пригод.
Також у минулому не було гільдії шукачів пригод, тому захисниками міст виступали воїни, обрані серед представників кожного племені. Іноді більш войовничі племена посилали воїнів до менш войовничих.
Схоже, саме так було між племенами Суперд і Міґурд.
Також були поширені шлюби для зміцнення зв’язків між різними племенами. Не дивно, що тут так багато різноманітних демонів. Мабуть, тут повно демонів зі змішаною кров’ю.
Е-ем, щось я відхилився від теми.
– Добре. Гадаю, ми будемо подорожувати на південь між містами, де є відділення гільдії.
Приїхавши до нового міста, ми можемо залишатися там на тиждень-два. Якщо наш статус шукачів пригод не скасовано, то ми зможемо брати завдання в гільдії й одночасно поширювати новини про Заріза. А зібравши достатньо грошей, щоб закупити припаси для подорожі до наступного міста, ми відправимося в дорогу.
– Ось така приблизна схема. Є якісь запитання чи думки?
Руїджерд підняв руку.
– Не потрібно поширювати інформацію про моє ім’я. Це одна з причин, чому я побрив волосся. Наразі я не представник племені Суперд.
– Що ж, я не планую відходити від плану. Ми виконуватимемо завдання і робитимемо те, що можемо.
Побачивши, як діяли Джаліль і Візкель, я зрозумів, що не потрібно робити щось особливе. Чесно працювати і ввічливо представлятися клієнтам як Руїджерд Заріз, коли все проходить добре. А якщо ні, то всю вину на себе візьме Рудеус. Просто і гарно. Відтер відповідальним за всі помилки Заріза буду я.
Однак цю частину я збираюся тримати в таємниці від Руїджерда.
Що? А хто до цього казав не приймати рішення самостійно і разом все обговорювати?
Ой, не чіпляйся до дрібниць.
– Гаразд. Є якісь запитання щодо того, чим ми будемо займатися у містах?
– Так!
– Уперед, Еріс.
Коли я побачив її підняту руку, це викликало в мене легке відчуття ностальгії. Здалося, що ми знову на уроці.
– Чи будемо ми перевіряти ціни в магазинах і вуличних торговців, як ти робив раніше?
– О, ти говориш про дослідження ринку…?
Гм. Якщо подумати, то у місті Лікаріс я цим не займався. Тоді я справді бездумно метався туди-сюди. Якби я вивчив ринкові ціни, то міг би, можливо, купити ящірку за нижчою ціною.
– Так, ми будемо цим займатися. Знання цін – це перший крок до розумного витрачання грошей. Є ще щось?
Руїджерд і Еріс мовчки перезирнулися. Схоже, нічого нема.
Гаразд, цього, мабуть, достатньо для нашого першого зібрання. В міру просування ми, безсумнівно, стикатимемося з різноманітними проблеми. Важливо обговорити їх, а не скочуватися у сварки.
– Добре. З нетерпінням чекаю співпраці з вами! – сказав я і злегка вклонився їм.
Ось так і почалася наша подорож всерйоз.
☆☆☆
Коли ми доїхали до наступного міста, ніхто не зрозумів, що Руїджерд насправді Суперд.
Якщо по суті, то він збрив усе волосся, навіть брови. Але на Континенті Демонів немає звичаїв, щоб місцеві заходили так далеко зі своїми стрижками. У мене склалося враження, що вони пишаються своїми природними відмінностями.
Охоронці біля воріт зустріли нас привітно.
Як на мене, Руїджерд виглядає як якийсь бандюган або скінхед, але… можливо, у цих місцях багато подібних типів зі страшними обличчями? Також певно зіграв той факт, що ми виглядали як шукачі пригод. Здавалося, вони щиро нам зраділи. Коли ми зайшли до міста, Руїджерд з усмішкою на губах сказав, що це вперше, коли його так тепло зустріли.
Попри те, що зовнішність більше не була проблемою, коли ми зайшли до гільдії і сказали, що наша група називається Заріз, багато хто запитав щось на зразок: «Ви впевнені, що це гарна ідея?». Коли я сказав, що проблем нема, бо сам Заріз з нами, більшість вибухнула гучним сміхом.
Приємно знати, що цей метод досі працює. Я майже вдячний за погану славу імені Заріз, це створювало чудовий контраст.
Заселившись у таверні, ми знову провели зібрання групи. Цього разу тему висунула Еріс, сказавши «Рудеус нюхає мою спідню білизну, коли займається пранням, я хочу, щоб він припинив це» з абсолютно серйозним виразом обличчя.
Мені негайно заборонили торкатися трусиків Еріс, але в такому випадку обов’язок прати спідню білизну перейде до Руїджерда. Я не міг дозволити, щоб трусики милої Еріс торкався якийсь старий збоченець, що постійно намагається погладити по голові кожну дитину, яку бачить. Тому я запропонував Еріс навчитися прати.
З цього дня Еріс почала відповідати за прання.
Але якось я помітив, що вона крадькома нюхає мою спідню білизну. Ясна річ, я нічого про це не сказав. Такою і має бути людина широких поглядів, розумієте?
Виявилося, що збирати інформацію не так вже і складно. Я міг дізнатися майже все, що потрібно, використовуючи гільдію шукачів пригод. Просто прикинутися дитиною і ставити запитання іншим шукачам пригод. Все проходило так гладко, що я майже захотів залишитися дитиною назавжди.
Я так захопився, що запитав у привабливої шукачки пригод, які в неї розміри грудей, талії і стегон. Після чого Еріс збила мене з ніг і сіла зверху у стилі джіу-джіцу.
Здається, концепція «підкату» чужа для цього світу.
Ми рухалися на південь, подорожуючи від одного міста до іншого. Минув місяць, другий…
В якийсь момент Еріс почала вивчати мову Бога-Демона.
Без словника Роксі я не міг скласти детальний навчальний план, однак під боком у неї були ми з Руїджердом, тому вона досить швидко опанувала основи. Але коли ми були у королівстві Асура, вона не хотіла вчитися ні писати, ні читати рідкою мовою… Гадаю, ситуація навколо примушує людей змінюватися. Це дуже складно бути єдиною, хто не розуміє місцево мови.
– М-мене… звати… Еріс Бореас Ґрейрат…
– Так, все вийшло, панночко.
– Справді?!
Ну-у, до підтримки справжньої розмови ще далеко, але…
Ямамото Ісороку колись говорив:
– Покажіть їм, скажіть, нехай вони спробують це зробити, а потім похваліть їх – інакше люди не будуть нічого робити. Розмовляйте з ними, вислухайте їх, визнавайте їх і давайте їм відповідальність – інакше вони ніколи не виростуть. Спостерігайте, як вони працюють із вдячністю, демонструйте свою віру в них – інакше вони ніколи не розквітнуть по-справжньому.
Досить багато інструкцій, але я зараз зосередився на частині «похваліть їх».
– Як і очікувалося від юної панночки! Чудова робота! Я майже втратив дар мови від захвату!
– …смієшся, так?
– Ні-ні-ні, в жодному разі!
Так, можливо, я трішечки захопився… Схоже, потрібно знати міру в тому, як когось хвалити, еге?
– Гм. Але… ми скоро покинемо Континент Демонів, правильно?
– Такий план. Далі ми відправимося на континент Міліс.
Слово «скоро» звучить доволі оптимістично, попереду лежав дуже довгий шлях.
– Тоді, можливо, немає сенсу вивчати мову Бога-Демона…?
– Ну, може ти колись навідаєшся сюди знову, еге?
Хоча до цього Еріс спонукала необхідність, але їй все одно не дуже подобалося навчатися.
Поки я навчав її мови Бога-Демона, Руїджерд учив її битися. Спочатку я теж брав участь у їхніх тренуваннях, але, щиро кажучи, я не вловлював суті. Метод навчання Руїджерда дуже простий: він деякий час обмінювався з тобою ударами і через якийсь час ти опиняєшся або на землі або з вістрям списа біля горла. Після чого він питав:
– Зрозуміло?
На жаль, я не розумів. Абсолютно. Скільки б разів не намагався. Однак з Еріс інша справа, вона, схоже, розуміє і час від часу говорить «Так, тепер зрозуміла!» зі схвильованим виразом обличчя.
Теоретично я можу зрозуміти, що вона отримує з цих уроків. Швидше за все, Руїджерд вказує на наші слабкі місця під час бою. Битви плавні і динамічні. Ідеальний рух або фінт важко описати словами, тому він демонструє все на власному прикладі. Однак це не означає, що я розумію. Якби я міг зрозуміти все таким способом, то досягнув би прогресу багато років тому.
Можливо, Еріс геній у цьому плані. Коли справа доходить до бою, вона на вищому рівні за мене. Щиро кажучи, я абсолютно не розумію стиль навчання Руїджерда, але Еріс розуміє. Вона не просто так говорить «розумію», а справді в нього навчається.
Еріс з кожним днем стає сильнішою. Її бойові здібності покращилися. Не думаю, що вона на рівні Ґіслейн, але, можливо, вона трішечки переважає Пола…
Можливо, вона навіть сильніша за мене, коли я використовую магію. Потрібно серйозно над цим подумати. Еріс продовжує рости, якщо я залишуся на одному місці, то не зможу пережити цієї ситуації.
У пошуках способу стати сильнішим, я викликав Руїджерда на серйозний бій, поки Еріс була зайнята. Попри те, що я діяв серйозно, використовуючи тактику для бійців ближнього бою, таких як Пол…
Якщо коротко, я програв. Повна поразка. Жоден із моїх магічних прийомів, приготованих для ближнього бою, не спрацював на Руїджерді.
– Непогано. Ти всебічно розвинений сильний маг. – Я програв, але мене все одно похвалили. Здається, Ґіслейн уже говорила мені щось подібне. – Однак у тебе поганий стратегічний підхід. Тобі не потрібно намагатися перемогти мене в ближньому бою.
Він пояснив, що я стояв надто близько, а мав би ініціювати битву з більш виграшної дистанції. Очевидно, що в мене виникатимуть проблеми, коли я знаходжуся у вигідному для ворога положенні.
Знаю, в його словах є сенс. Однак це не означає, що ворог дасть мені можливість прийняти бій у вигідному для мене положенні, чи не так?
– То що мені робити, коли ворог атакує зблизька?
– Важко сказати, я не знавець магії… Коли справа доходить до ближнього бою з використанням магії, то, гадаю, раса драконів добре знається на цьому. Але мій єдиний досвід – це спостереження за кількома короткими битвами Перуґіуса. Тож я не можу розповісти щось корисне.
– Перуґіус? Це той тип з небесною фортецею? Який стиль він використовував?
– Так, він викликав Передню і Задню Брами Дракона, а бився за допомогою магічних кігтів.
О, закляття виклику! Я не знаю жодного…
– Що це за виклик – Передня і Задня Брами Дракона?
– Не знаю деталей, але думаю, що Передня Брама поглинає магічну силу противника, тоді як Задня Брама передає її викликателю.
Тобто, що довша битва, то більша перевага буде у Перуґіуса. Хоча проти Лапласа, з його величезним запасом магічної сили, це не мало особливого ефекту… проте звичайний воїн втратив би свідомість через п’ять хвилин після того, як з нього висмоктали всю магічну силу.
– О, досить підступний спосіб виграти бій.
– …Невже?
Я думав, що Руїджерд сприйме дії Перуґіуса в не найкращому світлі, але, схоже, це не так. Можливо, він сприймав його за свого роду товариша, оскільки Перуґіус допоміг йому помститися найзаклятішому ворогу – Лапласу.
– У будь-якому разі, не квапся. Ти ще юний, з часом ти станеш по-справжньому сильним.
Сказавши це, Руїджерд погладив мене по голові. Він, схоже, сприймає мене як воїна, але продовжує гладити по голові. Гадаю, йому просто це подобається.
Хоча я ціную ці почуття, але все одно не можу зрозуміти, як мені стати сильнішим…
Попри мої тривоги, ми продовжували рухатися на південь. Прибували до міста, брали завдання у гільдії, робили собі ім’я, накопичували трохи грошей і вирушали до наступного міста.
Рухалися до призначеного місця, повторюючи одне і теж у кожному новому місці.
Так минуло п’ять місяців, а потім… і шість.
Якось під час подорожі ми зустрілися з типом, який негайно викликав Руїджерда на двобій.
– Мене звати Родрігес! Я третій учень Обера Меча Павича, прямого учня великого Бога Півночі Калмана!
Спочатку я подумав, що це мисливець за головами і що хтось призначив ціну за голову Руїджерда, а ми про це навіть не знали.
– Ваша манера поведінки свідчить, що ви славетний воїн! Я хочу викликати вас на дуель!
Але, здається, все трохи інакше. Чоловік пояснив, що він мечник, який прибув на Континент Демонів, щоб потренуватися.
– Що будете робити, Руїджерде?
– Хм. Давно в мене не було подібних двобоїв…
За словами Руїджерда, на Континент Демонів прибуває багато подібних відвідувачів. Монстри тут сильні, а також тут сильні шукачі пригод, що винищують монстрів. Тож це ідеальне місце для тих, хто хоче відточити свої навички.
Як на мене, немає жодного сенсу в тому, щоб блукати і намагатися стати сильнішим. Але це не моя справа.
– Я не проти провести двобій, але що ти думаєш?
– Я думаю, у вас є право відмовитися. Але що хочете зробити ви?
– Я воїн. Коли хтось просить мене про двобій, я вважаю за краще погодитися на це.
Міг би просто сказати так з самого початку…
Я вирішив встановити певні правила:
1. Це дружній двобій, а не поєдинок на смерть. Спроба вбивства заборонена.
2. Наш воїн назве своє ім’я лише після завершення бою.
3. Обидві сторони погоджуються не тримати образ, незалежно від результату.
Мечник радісно погодився, і двобій почався негайно.
Руїджерд переміг. Переміг абсолютно чесно, відбивши всі найлютіші атаки суперники. Він не ставився до опонента зі зверхністю, а чітко, з найменшим ризиком блокував усі атаки мечника, аж поки не загнав того у глухий кут.
– Ви повністю перемогли мене, пане. Не очікував натрапити на такого видатного бійця… світ сповнений чудес! Отже, як вас звати?
– Руїджерд Супердія. Мене також називають Заріз.
– Що? Ви той самий Заріз?! Я багато чув про вас на цьому континенті!
Мечник був абсолютно приголомшеним. Здається, більшість людей не знає особливих характеристик Супердів. Їм не відомо, що Суперди б’ються списами-тризубцями, або що у Супердів на лобі є червоний коштовний камінь. Схоже, люди знають лише одну рису племені Суперд – смарагдово-зелене волосся. Тобто… навіть через 400 років після війни існує величезне упередження лише на основі кольору волосся. Невже хтось справді думає, що це достатній привід для пригнічення інших?
– Але… у вас немає волосся.
– Так. Я нещодавно його збрив.
– З-зрозумів. Тоді я не питатиму більше…
Тепер мечник знав, що навпроти нього стоїть «найстрашніший» і «найлихіший» Суперд, силу якого він відчув на собі. Я очікував, що він злякається, але вони обоє воїни, тож у них є щось спільне, і це давало підстави для взаємної поваги. Для тих, хто прагне досягнути більшої сили, Руїджерд є тим, хто викликає повагу, а не страх.
– Ніколи не думав, що зможу зійтися в поєдинку з такою легендарною особою, як ви… Вдома я зможу похвалитися цим перед усіма!
Цей мечник, на відміну від багатьох інших, з ким ми зіштовхнулися на своєму шляху, виглядав щасливим. Він ніби зустрів голлівудську зірку на вулиці – і виявив, що попри недобру славу, Руїджерд виявився приємним і доброзичливим чоловіком.
– Мене звати…
Починаючи з першої дуелі, Руїджерд отримував виклик за викликом. Що далі ми просувалися на південь, то частіше це траплялося.
Дехто з цих мечників, що подорожували заради відточення навичок, добре знали історію і говорили, що Руїджерд мав те саме ім’я, що і лідер воїнів Супердів за часів Лапласа. Коли Руїджерд пояснював, що він ним і є, вони дуже дивувалися. Після чого Руїджерд розповідав їм цілий день і цілу ніч історію про минуле.
Старигань Руїджерд розповідав про минулі події довго, але його прості і прямі описи тих подій повністю захоплювали інших воїнів. Зокрема та частина, де він прорвав кільце облоги з тисячі солдатів, довго переховувався і зрештою зміг помститися Лапласу, викликала у них кілька скупих сліз.
Якщо перетворити цю історію на книгу і поширити її, можливо, це б вплинуло на сприйняття племені Суперд. «Війна без справедливості – смертельний бій на Континенті Демонів!» звучить добре, еге? Або «Нікому невідома правда: справжня історія племені Суперд!».
О, я навіть міг би їх надрукувати, використавши магію землі! Плюс я володію чотирма основними континентальними мовами. Звичайно, існувала ймовірність, що я порушу якийсь місцевий закон у процесі й мене кинуть до в’язниці… але ця ідея заслуговує на увагу.
– До побачення! Щиро дякую! Завдяки вам я багато чого навчився.
Всі мечники весело прощалися і йшли собі. Не було ні сварок, ні образ. Я навіть сумніваюся, що хтось із них був засмучений.
І все це стало можливим завдяки тому, що Руїджерд поголив волосся.
Можливо, всім Супердам потрібно збрити волосся?
Ми їхали все далі і далі на південь, наближаючись до нашої мети.
Минуло вісім місяців, а потім і дев’ять.
Звичайно, не все йшло гладко. Проблеми виникали неодноразово. Тепер Еріс розуміла мову Бога-Демона, тож коли нас починали ображати чи знущалися, вона кидалася в бійку. Також були випадки, коли нас виганяли з міст, виявивши, що Руїджерд справді належить до племені Суперд. Я також неодноразово намагався підгледіти за Еріс, коли вона купалася, але Руїджерд ловив мене і відтягував геть.
Подібні проблеми виникали знову і знову. Спочатку я мучився, намагаючись придумати спосіб розв’язати їх або знайти варіант запобігання їхньому виникненню.
Але якщо подумати серйозно, чи потрібно щось робити? Еріс влаштовувала бійки, так, але ніколи не витягувала меч. А коли Руїджерда виганяли з міста, це вже не було так жорстоко і хаотично, як у Лікарісі. Одного разу охоронець, з яким ми мали досить приязні стосунки, ніяко сказав:
– Вибачте, але декого дуже тривожить, що поряд ходить Суперд.
І зрештою мені ніколи не вдавалося підгледіти за Еріс під час купання.
Іншими словами, це досить незначні речі, які не переростали у серйозну кризу.
Тому з часом я почав менше про це хвилюватися. Еріс – жорстока людина, Руїджерд – Суперд, а я – збоченець. Ми були такими від самого народження, тож немає сенсу намагатися змінити нас. Ми троє намагалися робити все, що в наших силах. Цього було достатньо для мене. Від того, що ми час від часу робитимемо помилки, не настане кінець світу.
Нема причини переживати, правильно?
В якийсь момент нашої подорожі я почав думати саме так. Я не ставився легковажно до наших помилок і не недооцінював того, чого вони нам коштували. Я просто навчився ставитися до цього спокійніше і думати в ширшому плані. Звучить просто, гадаю, так воно і є. Цього я навчився за довгі місяці нашої з Руїджердом і Еріс подорожі.
Минуло близько року з того моменту, як ми вирушили в нашу подорож. Перш ніж ми це зрозуміли, ми стали шукачами пригод рангу A…
І ось нарешті настав той момент, коли ми дісталися до найпівденнішої точки Континенту Демонів, порту Вінд.
Дреґон Квест (Dragon Quest) – серія рольових ігор, створена японськими ґеймдизайнерами Армор Проджект (Юджі Хорії), Бьорд Студіо (Акіра Токіяма) і Суґіяма Кобо (Коїчі Суґіяма) для видавника Енікс (тепер Сквайр Енікс), відтоді всі залучені сторони є співвласниками авторських прав на серію. Крім серії ігор за франшизою створено багато манґи, аніме та романів.
Південний Хрест – (лат. Crux) — сузір’я південної півкулі неба, найменше за площею серед 88 сучасних сузір’їв. З території України не спостерігається.
Південний Хрест з трьох боків оточений сузір’ям Центавра, з півдня з ним межує Муха. (Вікіпедія)
Місто Південний Хрест з Хокуто-но-рен, яке Шін присвятив Юрії, щоб добитися її прихильності.
Мавзолей Святого Імператора / Holy Emperor Cross Mausoleum – швидше за все посилання на манґу Кулак Полярної зорі (Хокуто-но-кен), мавзолей Святого Імператора Хреста – піраміда побудована Святим Імператором, Соузом (Південь, Souther (サウザー Sauzā)). Мавзолей побудований з використання рабської праці дітей, викрадених або проданих з пустки.
ЗОД – в японському оригіналі 報告 (ほうこく)・連絡 (れんらく)・相談 (そうだん) Hōkoku ・ renraku ・ sōdan і вийшло 『ほうれんそう』 (Hōrensō) – тобто шпинат, а далі йшло щось на зразок «Так, шпинат. Шпинат дуже важливий. Лише одна банка – і можна відправити сильного чоловіка до зірок». Гадаю, посилання на одного моряка, моряк Попай.
Моряк Попа́й (англ. Popeye the Sailor, ім’я утворене від англ. pop-eyed «витрішкуватий», «лупоокий», буквально «лупоок») — вигаданий герой американських коміксів і мультфільмів. (Вікіпедія)
В англійському перекладі використали report, communicate, consult тобто ReCoCo і далі йшло щось на зразок «Модне слівце, як на мене. Звучить майже по-французьки!» Звучить майже як рококо.
Довелося трохи помучитися, щоб підібрати щось нормальне. Тому виліз генерал Зод, не герой звичайно, але посилання на західну культуру є.
Джіу-джіцу – (яп. 柔術, дзю:дзюцу — мистецтво гнучкості) — японське бойове мистецтво, яке вивчає техніку і тактику ведення ближнього бою з одним або кількома суперниками, зі зброєю та без неї. (Вікіпедія)
Ямамото Ісороку (яп. 山本 五十六; 4 квітня 1884 — 18 квітня 1943) — японський воєначальник, маршал флоту Японії (18 квітня 1943, посмертно), Головнокомандувач Об’єднаного флоту Японської імперії під час Другої світової війни, випускник Академії військово-морського флоту Японської імперії, Військово-морського коледжу США і Гарвардського університету (1919—1921). (Вікіпедія)
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥