Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут
Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели та за опис до неї висловіть Kiltavik ワィタリ.
Розділ 5. Три дні до найближчого міста
Коли ми втрьох наступного ранку покидали село, то я побачив Роїна. Він знову стояв на посту біля воріт.
– Доброго ранку. Ви і сьогодні на варті?
– Так. Це мій обов’язок, доки не повернуться мисливці.
Якщо подумати, то чоловіки так і не повернулися минулої ночі. Невже Роїн стояв тут цілу ніч, як охоронець біля брами з RPG? Мені здавалося, що це проста робота, де тобі всього лише потрібно стояти весь час, день і ніч. Та все ж цікаво, чи зможе він впоратися з усім сам, поки інші не повернуться?
Хоча у селі є ще староста Роккус, однак їм усім доводиться важко працювати.
– Уже йдеш?
– Так. Ми вирішили це у вчорашній розмові.
– О, я хотів розпитати тебе про мою доньку, але…
– Я б і задоволенням залишився ще трохи, але зараз нам потрібно якнайшвидше вирушити в дорогу.
– І то правда…
Він виглядає засмученим. Я б теж хотів послухати історії про ніякові події в дитинстві Роксі.
– Якщо ми знову з нею зустрінемося, я обов’язково передам, щоб вона зв’язалася з вами.
Коли він киває на мої слова, я подумки роблю нотатку, сказати про це Роксі.
– О, точно, почекай хвилинку. – Роїн раптом ніби щось згадав і побіг у село.
Через кілька хвилин він вийшов з будинку (мабуть, там Роксі жила в дитинстві) разом з дівчиною, що дуже схожа на наставницю, і вони пішли до нас. Я подумав, чому він не використав телепатію, коли хотів когось покликати, але потім помітив, що вони щось несуть. Це нам?
– Це – моя дружина.
– Мене звати Рокарі.
О, то це мама Роксі.
– Я – Рудеус Ґрейрат. Ви виглядаєте дуже молодою.
Без цих людей Роксі, яка допомогла мені вийти у широкий світ, не народилася б. Подумавши про це, я чемно схилив голову.
– О, це так приємно, коли говорять, що я молода… Цього року мені виповнилося 102.
– В-вас все ще можна вважати молодою.
Схоже, плем’я Міґурд досягає повноліття десь у десять років і після цього їх зовнішній вигляд не зазнає помітних змін, поки вони не досягають 150.
– Наставниця Роксі багато для мене зробила.
– Наставниця… Мені складно повірити, що вона може когось навчати. Схоже, вона дуже змінилася…
– Вона навчила мене багато чого, про що я не знав. Я щиро їй за це вдячний. – Коли я з усмішкою говорю це, Рокарі червоніє і мимрить: охох.
Здається, вона щось неправильно зрозуміла.
– У будь-якому випадку, я радий, що ти з’явився саме тоді, коли я стояв на варті біля воріт.
– Так. Я дуже радий познайомитися з вами обома. Наставниця Роксі добре про мене дбала. Якщо ви не проти, я можу називати вас батьком?
– Ха-ха-ха… Ні, не треба.
Відмовив із серйозним обличчям. Це трішечки мене приголомшило, однак оцей серйозний вираз обличчя нагадав мені Роксі. Відчуваю легкий смуток.
– Жарти вбік, візьми це. – Сказав Роїн і протягнув мені меч. – Я знаю, що з вами буде Руїджерд, але ліпше мати під рукою власну зброю.
– Я не зовсім беззбройний… – Кажу, витягуючи меча з піхов.
Широке, злегка вигнуте односічне лезо близько 60 сантиметрів у довжину. Нагадує мачете… ні, швидше шаблю. В різних місцях є подряпини, схоже, цією зброєю давно користуються, але вістря леза гарне і гостре, без подряпин. Воно ніби випромінювало вбивчий намір. Якщо говорити у загальному, лезо тьмяне, але, можливо, через те, як падало світло, воно відливало зеленим відтінком.
– Дуже давно ми отримали його від коваля, що заїжджав до села. Він дуже міцний, за стільки років використання його лезо залишилося ідеальним. Користуйся ним, якщо хочеш.
– Красно дякую. – Зараз не час проявляти скромність. У нас така ситуація, коли нам потрібна будь-яка допомога, яку можемо отримати.
Не беремо до уваги мене, але Еріс не має при собі зброю. Вона також вивчала стиль Бога Меча, тому, гадаю, їй буде спокійніше, коли вона матиме під рукою меч.
– А також гроші. Їх небагато, але має вистачити, щоб залишитися на дві-три ночі в корчмі.
Ого, ми отримали трохи грошей! Я схвильовано відкрив мішечок і побачив там кілька монет з необробленого каменю та кілька монет з тьмяного металу. Якщо пам’ять мене не підводить, на Континенті Демонів є чотири види монет: монети із зеленої руди, залізні монети, монети з брухту та кам’яні монети. Вартість цих монет набагато нижча, ніж інших у цьому світі, навіть монети із зеленої руди, які є найдорожчими на Континенті Демонів, еквівалентні або навіть коштують трохи менше однієї великої мідної монети королівства Асура. Залізна монета, здається, приблизно ж така як мідна?
Якщо конвертувати валюти королівства Асура і Континенту Демонів в японську єну, враховуючи, що найдешевша кам’яна монета дорівнює одній єні, то це виглядає приблизно так:
Золота монета королівства Асура коштує 100 тисяч єн.
Срібна монета королівства Асура – 10 тисяч єн.
Велика мідна монета королівства Асура – 1000 єн.
Мідна монета королівства Асура – 100 єн.
Монета із зеленої руди – 1000 єн.
Залізна монета – 100 єн.
Монета з брухту – 10 єн.
Кам’яна монета – 1 єн.
З цих чисел уже зрозуміло, наскільки квітуче королівство Асура і наскільки суворе життя на Континенті Демонів. Однак тут власний ринок, тож ціни можуть відрізнятися, тож це не означає, що всі демони бідують і голодують.
– …Щиро вам вдячний.
– Я б хотіла, щоб у нас було більше часу на розмови. – Рокарі сказала дещо схоже на слова Роїна. Схоже, вона теж переживала за свою доньку.
Хоча Роксі зараз сорок чотири, якщо перевести це на людський вік… то це приблизно двадцять років. Зрозуміло, чому вони хвилюються.
– Можливо, нам слід залишитися ще на день?
Пропоную я, але Роїн хитає головою:
– Все добре. Головне, що ми знаємо: наша дитина в безпеці. Еге ж, люба?
– Так. Їй важко жилося тут, ми просто хвилювалися.
Гадаю, основною складністю її життя тут було те, що вона не володіла телепатичними здібностями, як всі інші. Загалом, вона не чула розмов у селі. Не була їхньою учасницею. Коли всі розмовляли через телепатію, Роксі залишалася осторонь. Якщо ти не можеш говорити з іншими або почути про що вони говорять, то точно захочеш втекти з дому.
– Тоді добре. Сподіваюся, ще зустрінемося.
– О, звісно. Але більше не намагайся назвати мене батьком, добре?
– Ха-ха-ха, з-звісно.
Я уловив повідомлення, добре? Не знаю, чи ми колись зустрінемося з Роксі, але, сподіваюся, я зможу повернути послугу за гроші.
☆☆☆
До найближчого міста пішки йти три дні.
У перший же день я зрозумів наскільки важлива для нас присутність Руїджерда. Я дуже радий, що він пішов з нами. Руїджерд багато років подорожував цими землями, тому знає дорогу і має немаленький досвід влаштовувати табір просто неба. Також у нього є природний «радар», що дозволяє помічати наближення ворогів. Тож мати такого демона поряд неймовірно зручно.
– Руїджерде, чи могли б ви навчити нас всього цього?
– Навіщо воно вам?
– Це нам допоможе.
Перед нами з Еріс довга дорога, тому за наступні три дні нам бажано освоїти базові навички облаштування табору.
– Почнемо з багаття. На жаль, на Континенті Демонів мало дерев, які можна використовувати як паливо.
Гм. І справді, коли ми вперше зустрілися з Руїджердом, там був вогонь.
– І що тоді використовують?
– Певних монстрів.
О, це досить логічно. На Континенті Демонів не можливо вижити без полювання на монстрів.
– Ми у потрібному місці, поряд є один. Зачекайте тут хвилину.
– Ой, ні, заждіть! – чоловік якраз зібрався встати, коли я схопив його за плече, зупиняючи.
– У чому справа?
– Ви підете один?
– Так. Полювання – це обов’язок воїна. Діти чекають тут.
Ясно. Схоже, Руїджерд планував продовжувати так робити і далі. Що ж, з його точки зору, демона який прожив понад 500 років, ми навіть на прапраправнуків не тягнемо. До того ж Руїджерд неймовірно сильний, тому здатен упоратися з усіма битвами сам.
Проте є можливість, що щось може піти не так. Наприклад, з Руїджердом щось станеться або він загине, тоді ми з Еріс, не маючи реального бойового досвіду, залишимося самі. Таке може статися, коли ми зайдемо далеко в ліс, або коли ми битимемося з могутніми монстрами. Заради того, щоб вижити, відтепер ми маємо отримувати реальний бойовий досвід.
Отже, якось потрібно переконати Руїджерда навчити нас реального бою…
Ні, це неправильна ідея. Між нами взаємовигідні стосунки. Ми маємо бути партнерами. Рівними. Замість того, щоб він нас навчав битися, ми маємо зрозуміти, як битися однією групою.
– Але ми не діти.
– Ні, ви – діти.
– Послухайте, Руїджерде… – я маю говорити сильним, упевненим тоном. Руїджерд дещо неправильно зрозумів, тому я маю чітко пояснити, що він не наш опікун, і що ми також не вищі за нього. – Ми допомагаємо вам, а ви допомагаєте нам. Наші цілі різні, але ми товариші, які б’ються разом. Ми рівні… тобто ми всі воїни, так?
Із суворим виразом обличчя дивлюся в очі Руїджерду. Пройшло десять секунд. Рішення Руїджерда було швидким.
– …Зрозумів. Ви – воїни.
Не скажу, що це його переконало. Швидше виглядало так, що він погодився, аби ми знаходилися під наглядом, коли займатимемося чимось небезпечним. Що ж, принаймні тепер він братиме нас з собою.
– Чуєш, Еріс? Ти теж готова битися, так?
– З-звичайно! – хоча очі Еріс були широко розплющеними і повними здивування, але вона з готовністю кивнула. Молодець, хороша дівчинка.
– Тоді, пане Руїджерде, будь ласка, відведіть нас до місця, де знаходиться монстр.
Я повернувся до звичної поведінки. Більше не потрібно грати. Переговори закінчилися успішно, тож нема потреби поводитися агресивніше.
☆☆☆
Першим монстром, з яким ми зустрілися як група, була почвара під назвою кам’яний трент.
Якщо говорити інакше, тренти – це деревні монстри. Зазвичай, раніше вони були деревами, що поглинали велику кількість магічної сили і зрештою мутували, після чого починають атакувати людей. Тому у загальному їх називають трент.
Це широка класифікація деревних монстрів, але в неї входить велике число різноманітних типів.
Наприклад, малий трент. Їм можна знайти по всьому світу. Це мутовані молоді дерева, які прикидаються звичайними та вичікують можливості для атаки. Монстри цього типу слабкі та повільні, їх може порубати сокирою навіть звичайна доросла людина без якої-небудь підготовки.
Однак коли він поглинає достатньо ресурсів із Джерела Фей у Великому Лісі, то перетворюється на монстра, якого називають старший трент. Говорять, що велика концентрація магічної сили у Джерелі Фей дозволяє їм використовувати магію води.
Також існують древні тренти, які були величезними ще до того, як мутували, або зомбі тренти, які змінилися вже після того, як засохли. А ще існує багато інших. Однак попри різноманітність типів, основна модель поведінки у них незмінна. Вони імітують звичайні дерева, нападають на тих, хто підійшов до них надто близько. Через якийсь час вони давали насіння, завдяки чому розмножувалися.
Однак кам’яні тренти дещо особливі. Вони прикидалися камінням. Це може дивувати: як це, дерево прикидається каменем? Але в цьому нема нічого дивного. кам’яні тренти мутували ще на етапі насіння. Вони могли залишатися у формі насіння навіть коли виростали, в момент, коли до них наближається людина або демон, вони миттєво перетворювалися на дерево й атакували.
Коли ці монстри перебувають у формі насінини їх не так просто помітити, бо вони не мають якоїсь характерної форми, наприклад, як насіння соняшнику. Грубо кажучи, вони мають округлу форму, як у картоплі, та схожі на камені, що лежать навколо.
– Чи є щось, про що я повинен пам’ятати під час бою?
– Рудеусе, ти ж маг, так?
– Так.
– Тоді не використовуй вогонь.
– Він не діє на них?
– Якщо монстр згорить, у нас не буде дров.
– Зрозумів.
– Також не використовуй воду.
– Бо дрова важко буде підпалити, коли вони намокнуть?
– Правильно.
З цього обміну фразами зрозуміло, що Руїджерд явно сприймає цього монстра як купу дров, що рухаються. Іншими словами, він не розглядає трента як реальне джерело небезпеки. Тобто загроза майже дорівнює нулю.
– Добре, тоді ми з Еріс битимемося проти нього. Руїджерде, якщо Еріс опиниться в небезпеці, допоможіть їй, будь ласка.
– Чи є сенс тримати мене в резерві?
– Поки що я не знаю, як добре ми з Еріс впораємося у битві. Після цього я попрошу вас продемонструвати свої навички і буду використовувати їх як орієнтир.
– Зрозумів.
Зійшовшись на цьому, ми з Еріс стали у бойовий порядок. Вона попереду, я позаду. Це через урахування того, що Еріс добре володіє мечем.
Я не дуже охоче поставив маленьку та чарівну ученицю на першу лінію, але від неї мало користі у середині формації. Ця позиція вимагала підтримки людей в авангарді, а Еріс з такою справою не дуже ладнала. До того ж Руїджерду, ймовірно, не знадобиться багато часу, щоб перейти до активних дій. Тому нехай Еріс вільно б’ється попереду, ми з Руїджердом будемо її підтримувати.
– Гаразд, Еріс, я атакуватиму з дистанції. Спробую ослабити його, а ти будеш добивати. Я намагатимуся проговорювати заклинання, які використовую, але у гарячці бою можу забути про це і користуватимуся безмовними чарами. Тому зважай на це, добре?
– Зрозуміла! – Еріс енергійно кивнула кілька разів. Вона на пробу змахнула мечем, приміряючись до нього. Її бойовий дух просто палає.
Гаразд, я піднімаю посох. Заклинання вогню і води не можна використовувати, беручи до уваги його форму, повітря теж не підходить, отже, залишається земля. Я добре володію магією землі після всіх тих фігурок, які зробив. Проте це вперше, коли я маю справу з монстром, тому потрібно викластися на повну.
– Хуу… – Видихаю і роблю глибокий вдих. Накопичую магічну силу в руках. Я робив це вже десятки тисяч разів, тому зможу чаклувати навіть з відрізаними ногами. – Добре…
Форма: камінь у вигляді гарматного ядра.
Жорсткість: максимальна твердість.
Трансформація: передня частина сплющується, а задня видовжена з насічками.
Додати зміну: обертання на високій швидкості.
Розмір: трохи більше кулака.
Швидкість: максимально можлива.
– Кам’яна куля! [Кам’яна гармата]
З вершини посоха вилетіло кам’яне ядро, що зі свистом розрізало повітря. Воно на великій швидкості летіло майже горизонтально і врізалося в кам’яного трента, що продовжував прикидатися каменем.
Пролунав оглушливий звук. Трент вибухнув. Розлетівся на шматки. Миттєва смерть.
Еріс уже кинулася вперед, але щойно камінь влучив у монстра вона зупинилася і сердито глянула на мене.
– Ти ж казав, що ослабиш його! І що мені тепер робити, труп рубати?!
– Ви-вибач, я вперше це роблю, мабуть, влив забагато магічної сили…
– Тц!
Еріс була розлючена тим, як я зіпсував її перший справжній бій. Проте я не думав, що вб’ю монстра з одного удару. Це ж звичайна кам’яна куля, трішечки модифікована під порожнистий снаряд з вістрям. Одна з речей, які придумали люди на Землі…
Я відчув погляд Руїджерда.
– Це магічний інструмент? – він дивився на посох.
– Ні, це звичайний посох. Проте він зроблений з якісних матеріалів.
– Але ти не говорив магічну формулу і не користувався магічним колом, так?
– Це так, якщо проговорювати магічну формулу, то не вдасться внести зміни до закляття, тому я пропускаю цю частину.
– …Он як. – Руїджерд задумався. Невже навіть для нього, демона, який прожив більше 500 років, дивина бачити, як безмовно чаклують? – То… це твоє найпотужніше заклинання?
– Не зовсім, я також можу зробити, щоб подібна куля вибухнула одночасно з моментом влучання у ціль.
– Тобі краще не використовувати такі заклинання, коли союзники поряд з ворогом.
– Ваша правда.
Я вперше атакував когось цим заклинанням, але руйнівна сила виявилася набагато більшою, ніж я очікував. Таким заклинанням можна миттєво вбити когось. Тоді краще перейти на заклинання підтримки, але мені нічого не спадає на думку. Досі в усіх моїх схемах я бився один. Цікаво, як інші маги б’ються у групі?
– Руїджерде, я хочу підтримувати вас з Еріс у бою магією, що мені потрібно робити?
– Не знаю, я раніше ніколи з магом пліч-о-пліч не бився.
Що ж, Руїджерд досвідчений воїн племені Суперд. Нам не потрібно наслідувати інші групи. Про те, як нам діяти разом, подумати можна пізніше. Для початку потрібно, щоб Еріс також отримала реальний бойовий досвід.
– Мені шкода, що я нав’язуюся, але ви можете знайти ще одного монстра, так?
– Добре… але для початку треба дещо зробити.
– І що це?
Невже потрібно помолитися за істоту, яку ти щойно вбив?
– Зібрати дрова. Вони розлетілися в усі боки.
Я зібрав розламаного на шматки трента, використавши вітер.
☆☆☆
До заходу сонця ми провели ще чотири битви. Наша група зіткнулася з кам’яним трентом, великою черепахою, кислотним вовком і койотами умиротворення.
Руїджерд убив велику черепаху одним ударом. Одним плавним рухом він пробив череп монстра. Його дії виглядали вивіреними й елегантними. Це майстерність демона, який полює самотужки протягом 500 років. Відчуваю певний сором, що я буквально розірвав на шматки кам’яного трента.
Кислотний вовк – це вовк, який випльовує кислоту з рота. Оскільки він був один, Еріс вийшла вперед і перемогла його одним ударом. Вона блискавично рухалася, відтявши монстру голову так, що та відлетіла в повітря.
У порівнянні з Руїджердом, її рухи виглядали грубішими, але вона також здобула перемогу з одного удару.
Проте Еріс залило кров’ю, і в неї був похмурий вираз обличчя. Я спочатку подумав, що ця кров може бути небезпечною і в ній теж може бути кислота, але виявилося, що це не так. Руїджерд сказав, що вона впоралася досить добре для першого реального бою.
До речі, другого кам’яного трента я також вбив миттєво. Я хотів послабити його, вклавши менше магічної сили в заклинання, і таким чином дозволити Еріс отримати більше реального бойового досвіду, але виявилося, що це набагато складніше зробити, ніж я думав. Поки я не навчуся зменшувати силу заклинання, ліпше не використовувати його на людях, навіть у ситуаціях, коли мені потрібно убити ворога.
Зараз ми зіткнулися зі зграєю койотів умиротворення. Зазвичай, ці монстри атакували зграєю з десяти або більше осіб. Але насправді вони не живуть справжніми зграями. Койот умиротворення розмножувався шляхом поділу, майже як амеба. Це не означає, що їхня кількість буде зростати прямо під час битви, просто раз на кілька місяців проходить поділ. Таким чином зграя постійно зростає, але всі особини знаходяться під повним контролем лідера.
Коли лідер гине в бою, інша особа зі зграї займе його місце і продовжить бій.
Їхня сила – це кількість. Однак те, що одна особа може повністю контролювати всіх, робило їх справді небезпечними.
Ми билися зі зграєю койотів умиротворення десь із двадцяти осіб. Хоча звичайний шукач пригод уже б попрощався з життям, Еріс весело розмахувала мечем, поки Руїджерд навчав її різних штук. До цього дня вона ще ніколи не брала участі у справжній битві, тож це її перший раз, однак Еріс не відчуває тривоги з цього приводу. З упевненим виразом обличчя, ніби вона на черговому тренуванні з Ґіслейн, Еріс убивала одного койота умиротворення за іншим. Схоже, вбивство живих істот не викликало в неї вагань.
Я ж просто спостерігаю за цим. Я думав втрутитися, коли знадобиться моя допомога, але Руїджерд бездоганно займається підтримкою, тож я тут ні чим не можу допомогти. Через те, що мені нічого робити, я почав відчувати нудьгу, а разом з нею і відчуття певної відокремленості від інших. Потрібно якнайшвидше придумати, як нам усім співпрацювати у групі.
Однак Еріс справді сильна. Все-таки вона досягнула просунутого рівня у стилі Бога Меча прямо перед моїм днем народження, так? Останнім часом я відчуваю, що не зможу вистояти проти неї без магії. Прокляття, Пол також досягнув просунутого рівня… Так, у стилях Бога Води і Бога Півночі, плюс у нього багато бойового досвіду. Однак Ґіслейн сказала, що Еріс талановитіша за Пола. Зрештою вона залишить його далеко позаду.
Ха, отримуй, Поле.
– Рудеусе! Сюди!
Одразу після того, як всі койоти умиротворення були знищені, мене кличе Руїджерд.
– Хутро койотів умиротворення дуже цінне. Пощастило, що ми натрапили на таку велику зграю. Допоможи мені зняти з них шкури. – Говорить Руїджерд, дістаючи ніж.
Ясно, багато койотів – багато здобичі. Але спочатку я маю зробити дещо інше.
– Заждіть хвилинку. – Кажу Руїджерду та підходжу до Еріс.
– Хаа… Хаа… – Еріс важко дихала і була поранена в трьох місцях. Бій тривав менше 30 хвилин, а оскільки Руїджерд взяв на себе роль підтримки, більшість монстрів перемогла Еріс. Очевидно, вона дуже втомилася.
– Нехай божественна сила стане ситною їжею, що дає тому, хто втратив силу, снагу піднятися – зцілення!
Для початку залікую рани.
– Дякую.
– Як ти?
– Хо-хо! Все чудово, я не втомилася… хех…
Її самовдоволена посмішка виглядала жахливо на обличчі, заляпаному кров’ю чудовиськ, тому я стер кров рукавом. Еріс доволі спокійна після такого бою, але я б уже блював від запаху крові.
– Не втомилася? Це ж був твій перший реальний бій, так?
– І що? Я вмію битися, Ґіслейн мене всього навчила.
Точно. Тренуйтеся так, ніби це справжній бій. Сприймайте справжній бій так, ніби це тренування. Вона б іноді мене так слухала, як слухала Ґіслейн. Хоча, мабуть, завдяки цьому вона змогла продемонструвати в реальному бою все, чого навчилася.
Якщо це тренування, то неважливо, що супротивник стікає кров’ю, еге?
– І то правда… – говорю і з кривою посмішкою повертаюся до Руїджерда, що спостерігав за нами.
– Чому ти дозволив Еріс битися одній?
– Я не завжди буду поруч, щоб захистити її. Тому хочу бути впевнений, що вона зможе подбати про себе у небезпечній ситуації.
– Розумію.
– До речі, Руїджерде, що ви думаєте про Еріс?
Він кивнув на моє запитання, замислившись на мить.
– Якщо вона старанно працюватиме над собою, то колись стане майстерним воїном.
– Справді?! Я старатимуся! – Еріс підстрибує від радості. Вона буквально світиться від щастя.
Я теж був би щасливий, якби мене похвалив легендарний воїн. Що ж, я радий це чути. Якщо Руїджерд визнає талант Еріс, ми зможемо співпрацювати і в майбутньому.
– Пане Руїджерде, гадаю, відтепер можна довірити Еріс битися в першій лінії, а я буду позаду.
– А мені що робити?
– Ви будете підтримкою і закриватимете наші сліпі зони. А коли ми опинимося в небезпеці, візьмете на себе лідерську позицію та даватимете інструкції.
– Гаразд.
Наразі ми вирішили, який у нас буде основний бойовий порядок. Сподіваюся за наступні кілька днів ми з Еріс отримаємо більше бойового досвіду.
☆☆☆
Табір ми влаштували просто неба.
На вечерю у нас – м’ясо великої черепахи. Ми не могли з’їсти таку кількість за один раз, тому більшу частину засушимо згідно з інструкціями Руїджерда.
Щиро кажучи, м’ясо великої черепахи не дуже смачне, воно має сильний запах і доволі жорстке. Потрібно довго варити його, щоб зробити м’якшим. Ясна річ, що це займає багато часу, тому Руїджерд обрав швидший спосіб приготування – засмажити на багатті.
До речі, щодо багаття, кам’яний тент повністю висихає, коли помирає, тому не потрібно робити ще щось, щоб отримати сухі дрова. Гадаю, я розумію, чому Руїджерд сприймає цього монстра лише як купу ходячих дров.
– … – Однак навіть попри ці хитрощі, м’ясо смакувало так собі. Хто взагалі сказав, що м’ясо великої черепахи смачне?
Точно, це був ти, Руїджерде. Не можливо їсти це м’ясо, якщо не перебити цей запах імбиром чи чимось таким. Хей, я хочу їсти яловичину. Раніше я їв рис і яловичину…
Пригадую слова з манґи, яку читав у минулому світі: «Смажене м’ясо – чудове. І чудове воно тому, що смачне». І ці слова чітко виражають суть. Якщо смажене м’ясо несмачне, то в ньому нема нічого чудового.
Якщо подумати, то їжа у королівстві Асура також була чудовою. Основою, звичайно, був хліб, але його зазвичай доповнювали м’ясом, рибою, овочами і десертами – різномаїття тризіркових ресторанів. І я взагалі-то з сільської місцевості, однак юній розбалуваній панночці, як Еріс, мабуть, ще складніше сприйняти таку їжу, так?
Але коли я поглянув на неї, вона виглядала цілком задоволеною.
– А це досить смачно.
Почекай, що? Ти серйозно?! Хоча, гадаю, в цьому є певний сенс. Коли дитина, що завжди їла звичайну їжу, вперше куштує нездорову їжу, вона трішечки від цього божеволіє, так?
– Що?
– Нічого. Смачно?
– Так! Я завжди… ммм… хотіло спробувати щось таке!
Вона чула багато розповідей Ґіслейн про життя шукача пригод. І в них, здається, не раз згадувалося про смаження м’яса на вогнищі. Можливо, саме через це їй подобається? Дещо дивна причина, але нехай.
– Його навіть можна їсти сирим.
Після цих слів Руїджерда очі Еріс загорілися цікавістю.
– Ні, навіть не думай про це. – Сказав я до того, як вона відкрила рота.
Це була відчайдушна спроба зупинити її. Заради всього святого, невже ти так хочеш отримати паразитів…
☆☆☆
Перед сном Руїджерд навчав Еріс, як воїн повинен дбати про власну зброю. Мені не залишалося нічого іншого, як теж слухати.
Однак спис Руїджерда зроблений не з металу, а зброя Еріс зроблена зі спеціального металу, який кували особливим методом, тому ні спис, ні меч не заржавіють. Проте це не означає, що про них не потрібно дбати. Якщо залишити на зброї засохлу кров, а потім знову битися з монстрами, то рано чи пізно зброя втратить гостроту. Крім того, Руїджерд сказав, що це обов’язок воїна – доглядати за власною зброєю.
– До речі, а з чого зроблений ваш спис? – мені стало цікаво, тому запитав.
Тризубий спис Супердів – це короткий чисто білий спис. Він нічим не прикрашений і виглядає так, ніби руків’я і лезо зроблено з суцільного шматка.
– З мене.
– …Га?
– Спис Суперда зроблено з його душі.
Е, дуже філософська відповідь.
Гаразд, добре, я зрозумів. Отже, те, як ти живеш, це твоя душа. І спис це душа. А суть того, як ти живеш, лежить у серці. А серце це любов. Отже, те, як ти живеш, це те, що ти любиш, тобто… Руїджерд любить свій спис, чи що?
– Суперди вже народжуються зі списами. – На щастя, Руїджерд заговорив до того, як я загнав себе ще глибше.
Виходило, що Суперди народжуються з тризубими хвостами. Вони ростуть разом з власниками і в певному віці раптово твердіють і відпадають. Однак спис залишається частиною тіла навіть після того, як відділився від тіла. Що більше його використовують, то гострішим він стає.
Спис не ламається, його неможливо розбити, а сам він здатен пробити будь-що. Здається, у тризубого списа є потенціал стати могутньою зброєю в залежності від намірів власника.
– Тому ми не повинні відкладати свої списи, поки не помремо. – Обличчя Руїджерда це обличчя людини, яка шкодує про помилку, що зробила 400 років тому.
Гадаю, зараз його спис твердіший і гостріший за будь-які інші списи Супердів. Добре, що він на нашому боці.
Однак його погляди на світ… дещо тривожні.
Бути впертим означає також не приймати інших. Коли ти не можеш прийняти відмінності інших, інші не можуть прийняти твої відмінності. Бути таким принциповим може бути небезпечно…
Три дні такої мандрівки минули як мить, і ми нарешті прийшли до міста.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥