Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут
Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели та за опис до неї висловіть Kiltavik ワィタリ.
Розділ 6. Проникнення і маскування
Місто Лікаріс. Одне з трьох найбільших міст Континенту Демонів. У часи війни між людьми і демонами це місто слугувало базою для Великого імператора демонів Кішіріки Кішірісу. Також це місце знають як Старий замок Кішірісу.
Перше, що приголомшує, коли бачиш місто, це розташування. Воно побудоване у величезному кратері. Кратер є природною стіною, що неодноразово перешкоджала вторгненню ворожих сил. Навіть зараз цей природний бар’єр запобігає атакам монстрів.
У центрі міста стоїть напівзруйнований замок Кішірісу. Під час походу Лапласа замок був зруйнований. Це свідчення битви між послідовниками імператора демонів Кішіріку і послідовниками Бога-Демона Лапласа. Надійні чорні замкові стіни оздоблені золотом досі зберігають залишки колишньої слави. Наслідки битви між Великим імператором демонів і Богом-Демоном Лапласом нагадують про велич того часу і сувору історію демонів.
Лікаріс – місто з багатою історією.
Справжню красу цього міста мандрівники зможуть побачити, коли заходить сонце.
Уривок з книги «Мандрівки світом» шукача пригод Кривавого Канта.
Власне це все, що мені відомо про місто Лікаріс.
Місто має лише три входи. Всі три входи це тріщини в кратері. Краї кратера високі, якщо ти не можеш літати, то проникнути до міста, не скориставшись одним зі входів, дуже складно. Біля кожного входу стоїть двоє охоронців. Іншими словами, тут серйозно ставилися до питання безпеки.
Я поглянув на Руїджерда.
– Що таке?
– Руїджерде, ми ж… зможемо зайти до міста, так?
– Я ніколи не потрапляв всередину. Мене завжди відганяли.
Я пригадав розмову в селі племені Міґурд. Для людей плем’я Суперд є об’єктом найбільшої ненависті. Страх і негативні емоції до них закладалися з самого малечку. Можна пригадати, якою була реакція Еріс при першій зустрічі. Однак я думав, що на Континенті Демонів ситуація трохи інакше, але виходить, що це не так.
– До речі, як зазвичай вас відганяли?
– Коли я наближаюся до міста, охорона біля воріт починає кричати і через деякий час з’являється велика кількість шукачів пригод.
В моїй голові з’явилася картинка, в якій охоронці кричать «стояти!!!», а потім з міста вибігає купа могутніх шукачів пригод, які кидаються в бій.
– Тоді вам слід замаскуватися.
Після моїх слів Руїджерд роздратовано дивиться на мене.
– Замаскуватися?
Ой, йому це не подобається?
– Будь ласка, заспокойтеся. Перше, що нам потрібно, це зайти до міста, правильно?
– Не сперечаюся. Але що таке маскування?
– Га?
Виходить, він не знає, що таке маскування. Можливо, це пов’язано з різницею в культурі? Що ж, якби він знав про це від самого початку, то міг би зайти до міста.
– Маскування це спосіб приховати свою особистість, змінивши зовнішність.
– Зрозумів… і як це зробити?
– Що ж… чому б для початку не приховати обличчя?
Я присів, поклав руки на землю і почав вливати в неї магічну силу.
☆☆☆
– Стояти!
Біля воріт міста стояли двоє охоронців. Один на вигляд суворий зі зміїною головою, а інший – нахабний зі свинячою головою.
– Хто такі?! Чому сюди прийшли?! – грізно запитав змієголовий, поклавши руку на меч, що висить на поясі.
Свиноголовий непристойно витріщився на Еріс. Брудний виродок… навіть не думай щось зробити!
– Ми мандрівники. – Я виступаю вперед і говорю відповідно до плану, який ми розробили раніше.
– Шукачі пригод?
– Т… ні, звичайні мандрівники.
Я мало не відповів «так», але ми не мали нічого, щоб підтвердити ці слова. Ми з Еріс виглядаємо досить юними, якщо сказати, що ми шукачі пригод, то можуть виникнути запитання.
– А той чоловік хто? Виглядає підозрілим.
Обличчя Руїджерда повністю сховане під грубим кам’яним шоломом, який я недавно зробив. Наконечник списа обмотаний тканиною, тому його можна прийняти за посох. І хоча Руїджерд виглядає підозріло, але це, мабуть, краще, ніж якби вони одразу побачили перед собою представника племені Суперд.
– Це мій брат. Він приміряв шолом, який дав йому дивакуватий шукач пригод, і не зміг його зняти. Ми сподіваємося, що в місті є хтось, хто допоможе з цим…
– Ха-ха-ха! Оце так жарт! Добре, зрозуміло. Якщо звернетеся до старої пані з майстерні, то вона з цим допоможе. – Змієголовий голосно розреготався і прибрав руку з меча.
Вони не надто прискіпливі. В Японії, якби з’явився чоловік у шоломі, що повністю приховує обличчя, поліціянти б вже влаштували йому допит. Можливо, це через те, що з Руїджердом двоє дітей? А, можливо, через те, що на вулицях не часто блукають демони у шоломах.
– До речі, куди ми можемо звернутися в місті, щоб заробити грошей?
– Заробити? Роботу шукаєте?
– Ми повинні залишитися в місті, поки з брата не знімуть шолом. А якщо попросять плату, то десь потрібно заробити додаткові гроші.
– І то правда, – пробурмотів змієголовий, – особливо у випадку з тою старою.
Схоже, з місцевою пані з майстерні дуже непросто домовитися. Добре, що нам до неї не потрібно.
– Тоді лише гільдія шукачів пригод. Там навіть чужинці можуть заробити собі грошей.
– Зрозумів.
– Гільдія шукачів пригод прямо по цій вулиці. Велика споруда, не пропустите.
– Щиро вдячний.
– Якщо зареєструєтеся у гільдії шукачів пригод, то будете трохи менше платити за кімнати. Буде навіть краще, якщо ви зареєструєтеся.
Чемно поклонившись, я попрямував до воріт і раптом зупинився.
– До речі, чи є причина, що місто зараз так посилено охороняється?
– А, так. Пішли чутки, хтось бачив неподалік монстра під назвою Заріз, тому охорону посилили.
– Справді?! Який жах…
– Так, сподіваюся, що він якнайшвидше забреде кудись подалі.
Заріз, так? Судячи з назви, ти зустрічаєш його і помираєш. Моторошне ім’я. Певно, це якийсь жахливий монстр.
☆☆☆
У порівняні з Роа будинки не такі високі, але загальний план досить схожий. Біля воріт вишикувалися крамнички, заїжджі двори і стайні.
– Отже, шукачі пригод…
Якщо підсумувати всі історії, що я чув у цьому житті, то шукачі пригод це тимчасові робітники. Люди з певними навичками реєструються в агентстві для тимчасових робітників під назвою гільдія шукачів пригод і отримають роботу, завдяки якій можуть підвищити свою репутацію. Люди звертаються з проханнями до гільдії шукачів пригод, а вона вже доручає це завдавання відповідним талантам.
– Не знаю, скільки ми зможемо там заробити, але думаю, що це непогана ідея зареєструватися там. Ймовірно, вони дадуть нам щось для підтвердження особи. Що думаєш, Еріс?!
– Так! Я готова стати шукачем пригод! – очі Еріс сяяли від захвату.
Нічого дивного насправді, вона ж з такою цікавістю слухала розповіді Ґіслейн про життя шукачки пригод.
– Руїджерде, а ви вже зареєструвалися як шукач пригод?
– Ні, я ніколи раніше не заходив до міста, де є гільдія.
О, справді, гільдія шукачів пригод є лише у великих містах.
– Що ж, так навіть зручніше…
В голові почав формуватися план.
Руїджерд не може вічно носити важкий шолом. Якщо він постійно приховуватиме обличчя, то в нього не буде шансу поліпшити репутацію племені Суперд, скільки б часу він цим не займався. Звичайно, можна взятися за якесь велике завдання, а потім розповідати, що це заслуга Суперда, але найпоширеніша робота для шукачів пригод – це побутові міські справи. Це саме те, чим займаються новачки. Замість того, щоб займатися чимось грандіозним, можливо, кращим підходом буде почати з дрібниць.
Якщо старанно попрацювати, то принаймні ми б могли здобути довіру в цьому місті.
У Руїджерда хороша особистість. Замість тріумфальної перемоги над кривавим монстром і захистом міста, йому більше підійде порятунок загубленої дитини. Як це сталося в селі Міґурд. Замість винищення монстрів, краще зосередитися на допомозі іншим. Нехай добрі вчинки говорять самі за себе. Такий варіант дуже підходить для Руїджерда.
Однак шолом не підходить для цього плану. Повністю приховане обличчя – великий мінус. Якби я опинився на місці демонів, то б не став довіряти чоловікові, що приховує своє обличчя.
Можливо, краще використовувати щось, щоб приховувало б волосся і чоло? Ні, все одно не підходить… Не знаю, чи є тут звичка знімати головний убір при зустрічі з іншими, але, як на мене, це досить грубо.
Однак визнання за виконання дрібних справ приходить з часом, тому анонімність тут не підходить. Нам потрібно, щоб новини про Руїджерда розійшлися і ми змогли переконати, що він не злий.
– Гмм… і що ж нам робити?
Для початку нам потрібна відомість. Скільки б добра ми не зробили, все безглуздо, якщо це робота «безіменного авантюриста». Зрештою, можливо, краще для початку знищити одного-двох великих монстрів? Щоб ім’я запам’яталося.
У цьому світі сила має значення. Знищення відомих монстрів також приводить до того, що твій статус дещо покращується. Однак уже відомо, що плем’я Суперд сильне, тому є можливість, що це матиме зворотний ефект.
Хвилинку, а як щодо небезпеки, яка нависає над містом? А якщо у скрутній ситуації, коли всі моляться про порятунок, з’явиться Руїджерд, осяйний герой демонів, що одним ударом вбиває противника! О-о, хіба ж це не прекрасна картинка?
Основне питання, де знайти такого монстра, однак я щойно чув потрібну нам назву.
– Руїджерде, ви знаєте, хто такий цей Заріз?
Притягнути цього монстра під назвою Заріз до міста. Тут починається паніка, раптово з’являється Руїджерд і перемагає почвару. Ідеальна історія, коли добро карає зло.
Однак його відповідь вибила у мене землю з-під ніг.
– Це про мене.
– …Тобто?
Що це? Знову філософія?! Я думав…
– Так мене називають деякі демони.
Отже, Руїджерд це Заріз. Он воно як. Це має сенс. Звичайно, якщо представник Супердів ходить поблизу міста, не дивно, що всі у стані підвищеної напруги. Але навіть так, давати йому подібне прізвисько якось занадто. Наскільки ж вони його бояться…
Охоронцям на воротах потрібно бути уважнішими.
Гадаю, вони не сприймають Супердів за нормальних демонів. Сприймають їх за якихось диких монстрів, що вміють лише лютувати. Гадаю, їм навіть на думку не спадало, що Суперд може замаскуватися.
– І що тепер робити…?
Однак це прізвисько, схоже, добре відоме. Можливо, ми зможемо цим скористатися.
– Руїджерде, за вашу голову ж не призначили винагороду, так?
– Ні, з цим не буде проблем.
Серйозно? Це правда? Я можу тобі довіряти, так? Ти ж не брешеш, правильно?
Що ж, добре, для початку потрібно внести зміни до плану.
☆☆☆
Перш ніж піти до гільдії шукачів пригод, я зазирнув до крамничок і яток. Попри те, що всі магазинчики однакові, товари в них продаються дуже різні. Наприклад, в Роа в стайнях було повно коней, яких продавали або здавали в оренду. На Континенті Демонів же переважали ящіркоподібні створіння. Схоже, вони краще підходили для скелястої місцевості. Також тут не було диліжансів, поїхати можна лише заплативши комусь з купців.
Попереду нас чекає довга подорож і нам потрібно багато чого. Ми будемо купувати потрібне частинами, але я знаю, що потрібно придбати зараз.
Провівши швидку перевірку ринкових цін тут, я шукаю крамничку, де можна купити товари за низькими цінами. Ми нікуди не квапимося, але і не хотілося затягувати з цією справою. Нам потрібна фарба і капюшон. Також я хотів би купити щось на зразок лимона, якщо тут є щось подібне.
– Дядьку, хіба це не забагато за таку фарбу? Вона ж не варта такої ціни.
– Не говори дурниць, хлопче, це справедлива ціна.
– О, хіба це так?
– Звісно, що це так!
– Але таку саму фарбу там продавали за половину ціни…
– Що?!
– Ну, я впевнений вся суть в якості, так? О, цей капюшон досить непоганий. Я куплю фарбу і капюшон, а також візьму ту штуку схожу на лимон, якщо дасте її як бонус.
– Ха, хлопче, а ти вправно торгуєшся. Добре, бери.
– О, раз про це зайшла мова. Хочете глянути на кілька речей? Ось хутро койота умиротворення й ікла кислотного вовка.
– А їх багатенько. Дай-но хвилинку… два, чотири, вісім… гаразд, як щодо трьох монет з брухту?
– Та ну, воно коштує принаймні шість монет.
– Гаразд, зрозумів, дам чотири.
– По руках.
Одразу ж домовився і завершив продаж. Я не знаю, які тут ціни, тому мені не відомо наскільки б ця здобич мала потягнути. Щиро кажучи, хоча я і торгувався, але таке відчуття, що він мене десь намахав.
Загалом, у нас залишилася одна залізна монета, чотири монети з брухту і десять кам’яних монет. Ці гроші я отримав від батьків Роксі, тому повинен використовувати їх з розумом.
Після цього ми попрямували до глухого і безлюдного провулка. Сподіваюся, на нас раптом не вискочать дивні тіпи… ні, якщо таке станеться, то Руїджерд про них подбає, правильно? Це також може принести нам трохи грошей.
– Руїджерде, якщо нас хтось спробує пограбувати, побийте їх до напівживого стану.
– Напівживого? Тобто довести їх до напівмертвого стану?
– Ні, просто вирубити і все.
На жаль, ніхто так і не з’явився. Але якщо подумати, то такі хлопці певно не мають при собі великих грошей.
– Руїджерде, для початку пофарбуємо ваше волосся.
– Пофарбувати волосся…?
– Так, ось цим.
– Зрозумів. Отже, пофарбувати волосся? Дуже цікава ідея. – Схоже, ця пропозиція його вразила. Мабуть, у цьому світі не фарбують волосся. Ну, або, можливо, Руїджерд про це просто не знає. Все-таки він довгий час не міг відвідувати міста. – Однак чи не варто було обрати інший колір?
Я вибрав фарбу синього кольору, максимально близького відтінку до племені Міґурд.
– Ні, за три дні звідси є село племені Міґурд. Упевнений, що про нього багато кому відомо. Тому, пане Руїджерде, від сьогодні ви представник племені Міґурд.
– …а як щодо вас двох?
– А ми ваші помічники під номером один і під номером два.
– Помічники? Хіба ви не воїни на одному рівні зі мною?
– Це всього лише фонова історія, вам не потрібно її запам’ятовувати, але для інших людей я діятиму відповідно до неї.
Далі ми влаштуємо щось на зразок вистави. Тож я посвятив Руїджерда у «передісторію». Відтепер Руїджерд буде юним Ройсом з племені Міґурд, який видає себе за Заріза з племені Суперд. Ройс завжди хотів вселяти страх і трепет в інших. Нещодавно він натрапив на широких просторах на двох дітей. Одна дитина вправна в магії, а інша у фехтуванні. Після того, як він врятував їх, вони почали обожнювати його.
– Ви обожнюєте мене?
– Я б не говорив це так категорично.
– Зрозумів.
Загалом, двоє дітей дуже сильні, як на свій вік, і в голову Ройса прийшла цікава ідея. Він подумав, що з його високим, як на Міґурда зростом, він може прикидатися Руїджердом «Зарізом» і тоді його боятимуться ще більше. Його юні товариші були дітьми, але дуже вмілими, чому б не скористатися цим і не стати відомим.
– Використовує моє ім’я? Він не заслуговує на пробачення.
– Так, правда. Він не заслуговує на пробачення. Але якщо фальшивий Руїджерд почне робити добрі справи? Що подумають люди?
– …Не знаю. Що подумають?
– Ясна річ, що він фальшивка, але вони подумають, що у душі він хороший хлопець.
Нам потрібно, щоб це мало комічно-приємний вигляд з крапелькою невідповідності. Щоб усі думали про фальшивого Руїджерда, як про дивакуватого шахрая, але сприймали загалом як доброго хлопця.
– Гм…
– Коли почнуть ходити чутки «фальшивий Руїджерд хороший хлопець», це зіграє нам на руку. З часом вони стануть розпливчастими і зміняться на «Руїджерд – хороший хлопець».
– …Звучить чудово, але чи справді так буде?
– Звичайно. – Упевнено говорю я. Принаймні від цього репутація Руїджерда не впаде нижче, ніж вона є зараз.
– Справді? Я й не думав, що такий простий план може спрацювати…
– Не все так просто. Завжди є ймовірність того, що все піде не за планом.
Будь-який довгостроковий план, в якийсь момент починає змінюватися. Що детальніший і складніший, то більша ймовірність того, що по наближенню до мети він почне відхилятися від запланованого курсу. Однак якщо все пройде добре, з’явиться можливість покращити репутацію Руїджерда завдяки чуткам.
– А що робити, коли правда про мій обман випливе назовні?
– Про що ви? Ви не говоритимете ні слова брехні.
– …не розумію.
Руїджерд прикидатиметься представником племені Міґурд, який гратиме роль воїна Суперда. Здебільшого він займатиметься тим, що схилятиме думки інших про себе в позитивний бік, роблячи добрі справи. Він навіть не брехатиме про своє ім’я. По суті, «Ройс» і вся «передісторія» це лише підстрахування на випадок, коли хтось почне підозрювати, що Руїджерд справжній Суперд.
Сам він продовжить називатися власним ім’ям, прямо говоритиме, що він з племені Суперд, тоді як інші будуть думати, що насправді це Ройс із племені Міґурд, який прикидається Руїджердом.
Тому сам він не буде брехати. Єдиним, хто говоритиме неправду, буду я. Руїджерд, здається, не хоче брехати, тому про цю частину краще змовчати.
– Інші будуть припускати, що насправді ви з племені Міґурд.
– Гм… Добре, зрозумів. Я збираюся прикидатися Ройсом, який поводиться так, ніби він це я… я заплутався. Що мені потрібно робити?
– Просто залишайтеся собою.
Руїджерд нахмурився. Здається, в його переліку талантів акторського таланту нема.
– Але я дуже прошу не вбивати противників, коли вони намагатимуться вас спровокувати.
– Хм… Тобто, жодних бійок?
– Битися можна, вам всього лише потрібно вдавати, що це важка бійка. Пропустити кілька слабеньких ударів, важко дихати, а в кінці зробити так, щоб виглядало буцімто перемогу ви ледь-ледь здобули.
Щойно я це сказав, то подумав, що, можливо, Руїджерд не зможе влаштувати таку виставу.
– Тобто, битися не в повну силу? Який в цьому сенс?
Здається, з цим проблем не буде.
– Бо інші думатимуть, що справжній Руїджерд не може бути слабким. А також, щоб опонент думав: а може це справжній? Хіба це не чудово?
– Не впевнений, що розумію…
– Це спосіб примусити інших думати, що ви фальшивка, і водночас дати їм можливість почуватися краще.
– І яка користь від того, що вони почуватимуться краще?
– Це підштовхуватиме їх до поширення чуток, що Суперди слабкі.
Обличчя Руїджерда спохмурніло на ці слова.
– Суперди не слабкі.
– Я знаю. Але вас бояться, бо Суперди дуже сильні. Якщо інші почнуть думати, що слабкі, то це допоможе вирішити ситуацію мирним шляхом, як це щойно сталося біля воріт.
Однак вони не мають думати, що Суперди безсилі, бо це може негативно вплинути на плем’я Суперд, частина якого (можливо) змогла вижити в невідомих землях. Переслідування може посилитися, тому варто дотримуватися балансу.
– Що ж, якщо ти так кажеш…
Гаразд, думаю, на цьому поки що все.
Нема сенсу давати багато інструкцій, це може лише все заплутати.
– Я зроблю все від мене залежне, щоб допомогти вам, але результат залежатиме від ваших зусиль, Руїджерде.
– Так, знаю. Дякую.
Я освітлив волосся Руїджерда соком з фруктів, схожих на лимон, які купив у ятці. Результат неідеальний, але природний смарагдово-зелений колір здебільшого посвітлішав. Я ретельно наніс синю фарбу на волосся.
Гм. Не надто якісна робота. У певному сенсі виглядає досить незугарно.
Однак волосся більше не зелене. Можливо, колір навіть схожий на колір волосся Міґурдів. Якщо дивитися з далеку. І повністю проігнорувати високий зріст Руїджерда.
Але він більше і не виглядав, як Суперд. Що ж, неоднозначне маскування, мабуть, накйращий варіант. Він з племені Міґурдів, але називає себе Супердом, проте не схожий ні на тих, ні на тих… Що він взагалі таке? Гадаю, якщо думатимуть так, то це лише на краще.
– Також, думаю, вам слід носити це. – Я зняв медальйон і одягнув його на шию Руїджерда.
– Це ж амулет Міґурдів?
– Так. Наставниця подарувала його мені на випускний. З того часу я носив його постійно.
Якщо медальйон висітиме на шиї Руїджерда, інші принаймні думатимуть, що він якось пов’язаний з племенем Міґурд. Ну, ті, хто про це знають.
– Тоді це важлива для тебе річ. Я поверну його цілим і неушкодженим.
– Так і зробіть.
– Звісно.
– Якщо ви його втратите, я вас вб’ю.
– Зрозумів.
– Якщо додати конкретики, то я використаю магію землі, щоб заблокувати виходи і заповню кратер магмою до країв.
– Що? Але ж ти вб’єш місцевих жителів? Тут є діти.
– Якщо хочете, щоб діти не загинули, то не загубіть його.
– Гм… якщо ти так переймаєшся, то можливо тобі не потрібно було позичати мені його від самого початку?
– Та ні, я ж просто жартую.
– …
Тепер потрібно якось вмовити Еріс одягнути капюшон, бо її вогнисто-руде волосся привертає увагу. А нам треба, щоб вся увага зосереджувалася лише на демоні.
– Еріс, я тут подумав… – я розгорнув куплений капюшон і побачив, що він має маленькі «вушка». Нагадує один з тих котячих каптурів з Final Fantasy III. Цікаво, це для звіролюдей, чи що? Можливо, я помилився, купивши його. Еріс не особливо звертала увагу на одяг, але їй дуже не подобався стиль Бореасів, коли потрібно просити про щось імітуючи звіролюдей з котячими вушками. Можливо, вона не захоче його одягати. – Ем, Еріс, оцей капюшон…
– Е, так! Що з ним?!
– Ну, я думав, можливо, ти його одягнеш…
– Справді?!
Мені здавалося, що вона ненавидить імітувати поведінку звіролюдей, але зараз Еріс виглядає неймовірно задоволеною.
– Я берегтиму його! – сказала вона з широкою посмішкою, негайно одягнувши капюшон.
Що ж, добре. Не знаю в чому причина, але все спрацювало! Чудово!
Настав час гільдії шукачів пригод. Не забути: це має виглядати комічно.
Сподіваюся, все пройде добре.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
ЗАРІЗ: 1 – різання, забій (свійської птиці, свійських тварин); 2 – частина тіла забійної тварини між шиєю і головою; 3 – (перен., розм.) безвихідне, скрутне становище, глухий кут.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥