РБ. Том 3. Розділ 9

Оригінальна назва (японська): 無職転生 ~異世界行ったら本気だす~ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)

Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation

Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~

Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~

Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте 

Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака

Рік початку видання: 2014

Рік початку видання вебновели: 2012

Рік закінчення видання вебновели: 2016

Кількість томів вебновели: 24

Кількість томів лайтновели: 26

Випуск: основна історія завершена

Перекладачка: Silver Raven

Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!

Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут

Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели та за опис до неї висловіть Kiltavik ワィタリ.

Том 3. Розділ 8

Розділ 9. Перша робота і цінність життя

Будинок Кіріб, розташований у другому блоці Лікарісу, це довга одноповерхова будівля з чотирма окремими входами.

Ті, хто тут проживає, не належать до числа заможних, але вони не настільки бідні, як ті, хто живе в нетрях міста. За стандартами Континенту Демонів, це типовий робочий клас.

У цьому місці з’явилося три тіні – дві маленькі й одна велика.

Вони спокійно пройшли вулицею, наблизившись до одного з входів будинку, не звертаючи ніякої уваги на погляди інших.

– Вітаю! Ми з гільдії шукачів пригод. – Голосно сказав хлопчик, постукавши у двері.

Це було дещо тривожно. Тут шукачі пригод не говорять так чемно. Загалом, шукачі пригод досить грубі створіння.

Однак, схоже, лагідний голос хлопчика обманув мешканців кімнати. Двері відчинилися і зсередини вийшла представниця племені Хооґа, на вигляд їй десь близько семи років, у неї довгий хвіст, як у ящірки, і роздвоєний кінчик язика.

Очі дівчинки розширилися, коли вона побачила цих трьох. Хлопчик усміхнувся і заговорив з нею.

– Привіт! Це будинок пані Мейсел, правильно?

– Га? Ц-цей…

– О, перепрошую. Мене звати Рудеус, я з Заріза.     

– З-заріз…?

Дівчинка Мейсел також чула це ім’я. Заріз – представник племені Суперд, яке запекло билося на боці Лапласа 400 років тому. Вони відомі численними перемогами, а також жорстокими розправами, як над ворогами, так і над союзниками. Ім’я Заріз має найлютіший серед Супердів.

Говорять, що коли ти зустрінешся з ним, то помреш на місці. А ті, хто бачили його здалеку, розповідали, що їм заледве вдалося втекти, рятуючи власне життя. Це ім’я вселяє жах у кожного жителя Континенту Демонів. Навіть найсильніші шукачі пригод, які хваляться, що можуть перемогти будь-якого монстра, здригаються, коли чують ім’я Заріз.

Але Мейсел також чула, як виглядає Заріз, і цей невисокий хлопчина на нього анітрохи не схожий.

– Сьогодні ми прийняли завдання про пошук вашого домашнього улюбленця. Ми прийшли, щоб дізнатися більше подробиць. Чи можете ви виділити на це краплю часу?

Ім’я Заріз наганяє жаху, і двоє інших за спиною хлопчика трохи лякали. Але юний шукач пригод говорив з нею так чемно, що його просто неможливо боятися. До того ж вони прийняли її прохання.

– Будь ласка… знайдіть Мії.

– Отже, вашого улюбленця звати – Мії, так? Дуже миле ім’я.

– Я сама його придумала.

– О, у вас хист обирати імена.

Ці слова викликали у Мейсел сором’язливу усмішку.

– Можете розповісти більше про Мії?

Мейсел розповіла про те, як виглядає домашній улюбленець, що його немає вже три дні, уточнивши, що він завжди повертається, коли вона кличе, і сказала, що він, мабуть, голодний, бо нічого не їв ці дні. Вона говорила, як звичайна дитина. Більшості дорослих могло обриднути слухати дитячі балачки, вони не вислухали б і половини та пішли б собі геть, але хлопчик слухав з усмішкою на обличчі, киваючи на кожне слово дівчинки, що щиро розповідала все.

– Зрозумів. Тоді ми підемо шукати. Довірте це Зарізу!

Хлопчик стиснув кулак і підняв великий палець, двоє інших шукачів пригод одразу повторили цей рух. Мейсел не дуже розуміла, що це означає, але повторила за ними.

Задоволено кивнувши на це, він повернувся на п’ятках і пішов. Дівчина з капюшоном на голові, що стояла трохи позаду, теж повернулася і пішла. Найвищий чоловік нахилився і м’яко торкнувся голови Мейсел.

– Даю слово – ми знайдемо твого улюбленця. Зачекай ще трохи.

На його обличчі шрам, у центрі лоба – коштовний камінь, а волосся має дивний плямистий синій колір. Він виглядав трохи страшно, але його рука дуже тепла.

Дівчинка кинула:

– Я ч-чекатиму.

– Не турбуйся. Довір це нам.

Коли чоловік випрямився і збирався піти до своїх товаришів, Мейсел запитала в нього:

– Ем… як вас звати?

– Руїджерд.

Коротко відповів він, розвернувся і пішов до двох інших. Щоки Мейсел трохи почервоніли, вона тихо повторила ім’я Руїджерд собі під ніс.

☆ Рудеус ☆

Перша наша зустріч з клієнтом пройшла досить добре. Я намагався наслідувати продавців, що ходять від дверей до дверей з мого минулого світу, і, здається, це спрацювало.

Все нормально, якщо шукачі пригод сміятимуться з нас, але клієнти мають сприймати нас як хороших людей. Тому з ними потрібно говорити чемно.  

– Бачу, ти можеш грати більше, ніж одну роль. – Коли я насолоджувався відчуттям полегшення, до мене заговорив Руїджерд.

– О ні, це більше стосується вас, пане Руїджерде. Остання частина була просто ідеальною.

– Остання частина? Ти про що?

– Коли ви погладили її по голові та говорили з нею.

Це була повна імпровізація. Я тоді думав, що сказати, але результат виявився кращим, ніж очікувалося.

– О, справді? І що в цьому такого? 

Ну, наприклад, той момент, коли дівчинка почервоніла і дивилася на тебе зі схвильованим обличчям? Якби на мене так подивилася якась дівчина, то я б уже роздумував, як її викрасти!

Однак прямо сказати таке Руїджерду, що сильно піклується про дітей, означає нарватися мінімум на півгодинну лекцію, яку він читатиме із суворим обличчям.

– Хе-хе-хе, ну ж бо, старший, та дівчинка аж мліти почала, хе-хе… – Жартівливо говорю і штовхаю Руїджерда ліктем у стегно.

Він невесело посміхнувся, хитнув головою і сказав, що це неможливо.

– Ке-хе-хе-хе, старший, якби ти додав ще два-три солодких слова, та дівчинка повністю втратила… ой!

Мене тріснули по голові. Коли я обернувся, то побачив надуту Еріс.

– Не смійся так дивно! Хіба це не мало бути частиною гри?!

Очевидно, їй не подобалося, що я поводжуся, як вульгарна особа. Після того випадку з викраденням, Еріс терпіти не може такий типаж людей. Коли ми ходили вулицями цитаделі Роа, вона завжди хмурилася, коли бачила когось, схожого на бандита.

Це мав бути всього лише жарт, але Еріс подібне не подобалося.

– Вибач.

– Чесне слово! Ти представник родини Ґрейрат і не повинен сміятися так вульгарно!

Я мало не засміявся від цих слів. Пані, чули це? Еріс щойно сказала, що я не повинен сміятися так вульгарно. Та сама юна панночка, що раніше відчиняла двері ногою! Здається, вона потроху перетворюється на шляхетну даму.

Однак, якщо вона планує говорити мені такі речі, їй слід припинити гарячкувати і влаштовувати бійки, як це було вчора.  

Хоча якщо пригадати Сауроса, то чи може сприйматися як прийнятна поведінка випадок, коли благородний аристократ втрачає самовладання і б’є співрозмовника? Гм, ні, сумніваюся, що це так.

Подумавши трохи, я зрозумів, що не знаю, де можна провести межу між прийнятним і вульгарним у розумінні асуранських дворян.

Тому я вирішив змінити тему:

– Руїджерде, ми зможемо знайти її улюбленця?

Судячи з опису, Мії схожий на кота. Тваринка чорного кольору і була з Мейсел з самого малечку. Також Мії досить великий домашній улюбленець. Дівчинка приблизно продемонструвала розмір, і, якщо вона не перебільшувала, то Мії приблизно розміром з шіба-іну. Досить великий, як на домашнього кота.

– Звичайно. Я пообіцяв їй, що знайду. – Запевнив Руїджерд.

Він очолив нашу групу і йшов уперед. Крокував впевнено, без жодних вагань, але я все-таки трохи хвилююся. Хоча Руїджерд володіє «радаром», але виявити одну тваринку в місті досить непросто.

– У вас є план або щось таке?

– Поведінка тварин дуже передбачувана. Дивіться.

Руїджерд вказав на землю, де виднівся ледь помітний слід від лапи. Неймовірно. Я його взагалі не помітив.

– Якщо ми підемо за ними, то знайдемо тваринку?

– Ні, це якась інша тваринка. Лапи менші, ніж у Мії з опису Мейсел.

Правда, при такому розмірі цей слід більше підходить звичайному коту. Хоча, можливо, Мейсел дещо перебільшила.

– Гм. То…

– Схоже, інша тваринка проникає на територію домашнього улюбленця, якого ми шукаємо.

– Невже?

– Жодних сумнівів. Запах Мії зникає через запах іншої тваринки.

Запах? Невже Руїджерд може вловити запахи, якими тварини позначають свою територію?

– Сюди.

Руїджерд, дійшовши якогось висновку, прямує у глибину провулка. Ми мовчки йдемо за ним. Здається, наші пошуки просуваються, але я не можу зрозуміти як. Можливо, саме так почувався бідолашний доктор Ватсон.

Пані та панове, вам нема про що хвилюватися. Наш найкращий детектив, використовуючи приголомшливі методи стеження, зажене злочинця у глухий кут і змусить його зізнатися використовуючи бартіцу в демонічному стилі. Будь-яке питання буде швидко вирішено. Будь ласка, детективе Руїджерде, вперед!

– Знайшов. Мабуть, це він. – Сказав Руїджерд, вказуючи на ріг провулка.

Не знаю, що він там знайшов, чи чому додав слово «мабуть», але я не бачив жодних слідів від лап.

– За мною. – Руїджерд плавно рушив до іншого провулку.

Він без жодних вагань вів нас все вужчими і вужчими провулочками. Вузькі місця, якими може пройти кіт. Не розумію на що він орієнтується, але… здається, ми йдемо по якомусь сліду.

– Дивіться. Тут є сліди боротьби.

Руїджерд привів нас до глухого провулку. Однак я не бачив жодних слідів у тому місці, куди він показував. Ні плям крові, ні подряпин на землі.

– Сюди.

Руїджерд знову веде нас. Ми з Еріс просто слідуємо за ним. Легка робота.

Минули кілька провулків, перетнули широку вулицю і знову пішли провулками. З провулка до закутка, а звідти до наступного провулка.

Ми швидко рухалися вуличками, що нагадували лабіринт, і в якийсь момент потрапили в зовсім іншу частину міста. Пусте і запущене місце. Будники занедбані та руйнуються. На нас дивилися гостро і непривітно. Хтось лежав на вулиці, навколо багато дітей у брудному лахмітті.

Ми опинилися в нетрях. Однак будівлі навколо нас не змінювалися поступово. Більше схоже на те, що прямо потрапили до серця нетрів. За одну мить я негайно перейшов до стану підвищеної готовності.

– Еріс, будь готова у будь-який момент вихопити меч.

– …Чому?

– Про всяк випадок. Також звертай увагу на людей повз яких проходиш і тих, що знаходяться за спиною.

– Е-ем… зрозуміла!

Я сказав це, щоб Еріс теж була насторожі. Звичайно, з нами Руїджерд, сумніваюся, що він допустить, аби ми опинилися в реальній небезпеці, але я не хочу, щоб нас з Еріс заскочили зненацька через надмірну самовпевненість. 

Ми повинні захистити себе.

Подумавши про це, я міцніше стиснув мішечок з грошима. Монет там небагато, але якщо ми їх втратимо, то це буде катастрофа.

– …Тц.

Іноді хтось із нахабніших мешканців нетрів зиркав на Руїджерда, але коли той звертав на них увагу, вони цокали язиком і відводили очі. У такому місці з обережністю і більшою повагою ставилися до сильніших демонів, ніж до шукачів пригод.

– Ви впевнені, що тваринка тут?

– Побачимо.

Відповідь Руїджерда не заспокоювала. Ми ж не блукаємо без мети, правда?

Ох, ні, Руїджерд просто мало говорить, але він точно щось знайшов. Я буду в це вірити.

Якийсь час ми пробиралися крізь нетрі, а потім Руїджерд зупинився перед будівлею.

– Тут.

Я побачив сходи, що вели вниз, до непримітних дверей. Виникло відчуття, що це якийсь підпільний бар, де тусуються панк-рокери. Ясна річ, знизу не лунала жодна музика, а біля дверей не стояли мускулисті лисі чоловіки у темних окулярах, які стежили за клієнтами.

Замість цього від будівлі тягне звірячим духом. Той самий невимовний запах, який відчуваєш, коли проходиш повз зоомагазину.

Якщо сказати інакше, пахне чимось злочинним.

– Скільки осіб усередині?

– Нікого, але там багато тварин.

– Тоді гаразд, подивимося, що там робиться.

Якщо там нікого нема, то можна сміливо йти і дивитися.

Спускаюся сходами і кладу руку на двері. Ясна річ, вони замкнені, але я відмикаю їх за допомогою магії землі.

Про всяк випадок озираючись, щоб запевнитися, що за нами ніхто не стежить, і швидко прослизаю всередину, чекаю, коли зайдуть Руїджерд і Еріс, а потім замикаю двері зсередини. Ми наче якісь грабіжники чи щось таке.

Всередині довгий темний коридор.  

– Еріс, простежиш за тим, що відбувається позаду?

– Без проблем.

Звичайно, Руїджерд помітить, якщо хтось прийде, але зайва обережність не завадить.

Ми прямуємо углиб будівлі з Руїджердом на чолі. В кінці коридору є двері, що ведуть до маленької кімнати зі ще одними дверима. Коли ми проходимо і через другі двері, повітря навколо нас заповнюється гучними голосами тварин.

Ця кімната заповнена клітками. Клітки з величезною кількістю тварин розставлені щільними рядами. Тут є собаки, коти і навіть тварини, яких я ніколи не бачив. І вони всі у кімнаті розміром зі шкільний клас.

– …Що це? – голосно говорить Еріс.

Я теж спочатку подумав так само… але далі я подумав, що раз у цій кімнаті зібрали стільки тварин, то є ймовірність, що домашній улюбленець, якого ми шукаємо, знаходиться десь тут.

– Руїджерде, кіт тут?

– Так. Ось він. – Негайно відповів Руїджерд.

Коли я поглянув на тваринку, на яку він вказував… то побачив щось схоже на пантеру. Здоровенний. Він, мабуть, удвічі більший за той розмір, що показувала дівчинка.

– Е-ем, ц-це справді він?

– Жодних сумнівів. Подивися на нашийник.

На нашийнику звіра справді було написано «Мії».

– О, що ж, це точно він.

По суті, наше завдання виконано. Залишилося дістати пантеру з клітки, віднести дівчинці – і ми закінчили.

Однак… як щодо інших тварин?

Багато з них мають нашийники або браслети на лапах. На деяких були написані імена, так само як у пантери. З якого боку не подивись, а це – чиїсь домашні улюбленці. У кутку недбало валялися мотузки і намордники. Єдине слово, що в мене асоціювалося з цими предметами, ловити.

Невже хтось викрадає унікальних домашніх улюбленців і продає іншим за великі гроші? Здається, існує подібна схема.

Не знаю, чи є в цьому світі закони, що регулюють подібні ситуації, але все одно це має вважатися злочином. Як мінімум це можна вважати крадіжкою.

– Гм… – Руїджерд раптом поглянув на двері.

Еріс зреагувала майже одночасно з демоном:

– Хтось прийшов.

Тварини навколо так голосно шуміли, що я нічого не чув. З Руїджердом справа зрозуміла, але Еріс мене приємно вразила тим, що змогла це помітити.   

Однак що нам тепер робити? Щоб прийти сюди не знадобиться багато часу. Варіант з втечею можна навіть не розглядати – вихід лише один.

– Що ж, схопимо їх.

Я навіть не розглядав можливість розмови. Ми пробралися сюди, як злодії. Звичайно, я вважаю, що це місце злочину, але не можна виключати можливості, що на ці дії є якісь законні причини.

Для початку схопимо їх, якщо вони хороші хлопці, то ми зможемо з ними домовитися, щоб вони мовчали. Якщо ні, то поб’ємо їх так, щоб у них не було іншого вибору, як зберігати мовчання.

☆☆☆

Через кілька хвилин я дивився на трьох осіб – двоє чоловіків і одну жінку, – які непритомними лежали в кутку кімнати.

Я скував їх наручниками, зробленими за допомогою магії землі, а потім бризнув водою, щоб привести до тями. Один з чоловіків негайно почав кричати, тому я негайно заткнув йому рота ганчіркою, що лежала поруч.

Двоє інших мовчали, але я і їм позатикав роти. Проявимо рівність до всіх.

– Хм…

Тепер я задумався над ситуацією. Як все так вийшло? Ми взяли завдання рангу E, щоб знайти загубленого кота. Нічого драматичного. Руїджерд сказав, що він впорається з таким завданням, тож я повністю довірився йому і зрештою ми забрели в нетрі. Коли зайшли до будівлі в нетрях, то побачили величезну кількість тварин у клітках, а потім якось все прийшло до того, що ми схопили демонів. Гм… цього точно не було в завданні.

В усьому винен Бог Людей, так? Без сумніву, він очікував, що таке станеться.

Стільки клопотів. Потрібно було обрати інше завдання.

…Поки що уважно поглянемо на тих, кого ми спіймали.

Чоловік А

Шкіра оранжевого кольору. Фасеткові очі, як у мухи, без білків. Виглядає трохи огидно. Саме він почав видавати звук, схожий на спів цикад. Цей чоловік справляв враження грубого хлопця, що не проти влаштувати бійку.

Я впевнений, що бачив зображення цього племені в словнику Роксі, але не можу пригадати назву. Їхня слина отруйна і я пригадую, що думав, чи можуть вони взагалі цілуватися?

Чоловік B

Голова у нього, як у ящірки. Форма та колір трохи відрізняються від охоронця, що стояв біля міських воріт. Обличчя невиразне, але розум, що світився в його очах, змусив мене насторожитися.

Жінка A

Вона також комахоподібна. У неї фасеткові очі та бджолина голова, однак якось зрозуміло, що жінка налякана. Її голова також входила до категорії «огидно», але фігурка в неї еротична, тож це перекреслювало недолік.

Гаразд, якщо я просто буду дивитися на них, нічого не зміниться. Настав час поговорити… Ні, говоритиму щиро, це швидше буде допит. Отже, хто буде охочіше ділитися інформацією? Чоловіки чи жінка? Жінка налякана. Якщо їй трохи пригрозити, то вона може негайно все розповісти.

З іншого боку, жінки часто брешуть. Щоб врятуватися вона може говорити різноманітні ніяк не пов’язані між собою нісенітниці. Не думаю, що всі жінки такі, але моя старша сестра з минулого життя була саме такою. Раніше я частенько злився, бо не міг зрозуміти коли говорять правду, а коли ні.

Отже, жінку не питатимемо.

Тоді переходимо до чоловіків. Як щодо чоловіка A? З цих трьох він найбільший, у нього шрами на обличчі, і виглядає він як типовий боєць. Також він виглядав напруженим. Мабуть, він не дуже розумний, бо кричав «Хто ви бляха такі?» і «Зніміть кайдани!» до того, як я заткнув йому рота.

Чи можливо чоловік B? З його обличчя важко зрозуміти емоції, але він, здається, уважно спостерігає за нами. Він точно не дурень. А якщо він не дурень, то очевидно зможе придумати, що збрехати у такій ситуації.

Отже, я вибрав чоловіка A.

Легше маніпулювати тим, хто втратив холоднокровність. Гадаю, якщо трохи його спровокувати і підштовхнути, то він розкаже все, що я хочу знати. А якщо не вийде, то залишається ще двоє.

– Я хочу, щоб ти відповів на кілька запитань.

– …

Коли я витягнув кляп з рота чоловіка A, він зиркнув на мене, але нічого не сказав.

– Якщо ти нам усе розкажеш, то ми не проявимо до тебе жорстокості… о-о-ой?!

Мене різко штовхнули. Я присів навпочіпки, щоб поговорити з ним, тому не зміг втримати баланс і відкотився назад. Зупинився я лише тоді, коли моя потилиця зустрілася зі стіною. Перед очима загорілися зірки.

Ой! Боляче, бляха! Але ж наскільки дурний цей чоловік? У такій ситуації вдарити ногою того, хто тебе схопив. Абсолютно не думає про те, що станеться, якщо він нас розлютить.

– Га? З-зажди…! Зупинись!

Це кричала Еріс. Я сліпо підскочив на ноги. Подумав, що чоловік А щось зробив Еріс. Можливо, поки я був занурений у думки, він вирвався з кайданів і зміг схопити Еріс до того, як Руїджерд зреагував…?

– Щ-щ…?!

З Еріс все добре.

Однак мій погляд прикипів до списа, що встромили в горло чоловіка A. Руїджерд пришпилив чоловіка A до підлоги. Еріс дивилася на це широко розплющеними очима.

Руїджерд крутнув спис і різко смикнув на себе. У повітря злетіла кривава лінія, вона розповзлася червоною плямою на стіні. Сила, з якою висмикнули спис, перевернула чоловіка A і він упав лицем вниз. З розірваного горла текла кров. Кров розповзалася плямою по спині. Кров розтікалася червоною калюжею під ним. У повітрі завис сильний запах крові.

Тіло чоловіка здригнулося в останній конвульсії та припинило рухатися.

Мертвий. Він помер, не сказавши жодного слова. Руїджерд холоднокровно прикінчив його.

– Ч-чому… чому ви його вбили? – мій голос тремтів.

Я не вперше бачу, як хтось помирає. Зрештою Ґіслейн убила бандитів, щоб врятувати нас з Еріс. Але цього разу все відчувалося інакше.

Я тремчу. Моє серце тремтить від страху.

Чому? Чому я так злякався?

Бо хтось помер? Дурниці. У цьому світі кожного дня хтось помирає. Я добре це усвідомлюю.

Можливо, я зреагував так тому, що знання і реальність це різні речі? Тому, що раніше я не був так близько? Але тоді чому такого не сталося, коли Ґіслейн убила викрадачів?

– Бо він ударив дитину ногою. – Спокійно сказав Руїджерд.

Його тон ніби говорив, що так і має бути. 

Ох, я зрозумів. Я боюся не тому, що хтось загинув. Мене налякав той факт, що одного удару ногою Руїджерду вистачило для того, щоб негайно убити чоловіка… він навіть не зупинився на секунду, щоб подумати…

Мене лякає Руїджерд.

Роксі ж мене попереджала, чи не так?

«Люди і демони мають багато відмінностей у культурі та інших сферах, тому ніколи не знаєш, які слова можуть спровокувати вибух».

Ось воно. Що я робитиму, якщо Руїджерд зверне свій гнів на мене? Він сильний. Як Ґіслейн або навіть ще сильніший.

Чи можу я перемогти його магією? Упевнений, що принаймні міг би спробувати. Я у голові відтворював кілька симуляцій проти супротивників, які спеціалізуються на ближньому бою. Я не раз стикався з подібними бійцями. Пол, Ґіслейн, Еріс і Руїджерд. Вони всі майстри ближнього бою. І Руїджерд, мабуть, найсильніший з них.

Тому я не можу з упевненістю сказати, що переможу його. Але якщо метою від самого початку буде вбивство, то можна використовувати будь-які брудні трюки.

Однак якщо бій буде між Еріс і ним? Чи зможу я її захистити?

Ні. Жодних шансів.

– Не можна когось вбивати тільки за це!

– Чому ні? Він був поганцем.

Відповів Руїджерд на мої слова. Він виглядав збентеженим, ніби не розумів про що я.

– Це…

Як йому пояснити? Чого я взагалі хочу від Руїджерда?

Для початку, чому те, що він убив того чоловіка є проблемою?

Якщо відверто, у мене нема загальноприйнятого почуття моралі. Коли я був самітником, то сміявся над словами «Вбивати не можна». Я навіть нічого не відчував, коли померли батьки з мого минулого життя. Я знав, що потім для мене все буде не так просто, але загалом ставився до цього як гріховний кришталевий хлопчик: «Та чхати на все! Нехай котиться до біса! Мене хвилює лише власне задоволення!»

Якщо і говорити щось Руїджерду, то точно не можна використовувати якісь слабенькі та непереконливі аргументи.

– Послухайте, є причина, чому не можна вбивати всіх направо і наліво.

Так, я наляканий. Потрібно це визнати. Він мене налякав.

Але потрібно осмислити це. Чому я злякався? Мене налякало те, що Руїджерд, якого я бачив як доброго чоловіка, так легко вбив когось.

Я думав, що Суперди – мирне плем’я, яке неправильно зрозуміли, але це не так. Не знаю, щодо всього племені, але принаймні Руїджерд – убивця. Він убивав своїх ворогів ще за часів походу Лапласа. Це вбивство просто ще один пункт у дуже довгому списку подібних вбивств. У мене жодних гарантій, що колись його спис не буде спрямований на мене чи на Еріс. Одного разу може статися так, що я зачеплю його больову точку і він розлютиться.

Я говорю про те, що не такий невинний і наївний, як, можливо, думає Руїджерд. Упевнений, що колись настане момент, коли я зіткнуся з його гнівом. Гнів – це абсолютно нормально. Наші культури і способи мислення відрізняються, рано чи пізно це приведе до суперечок. 

Однак я не планую заходити так далеко, щоб битися з ним не на життя, а на смерть. Якою б не була ситуація, наше протистояння не має переростати в насильство. Я маю чітко пояснити це Руїджерду на етапі, коли ситуація ще не зайшла надто далеко.

– Будь ласка, пане Руїджерде… послухайте уважно.

Але я не можу підібрати слів. Як же це сказати?

Як пояснити? Благати не вбивати нас?

Абсолютна нісенітниця.

На днях я сказав йому, що ми теж воїни, ми з ним на рівних. Ми не під його захистом, ми його товариші. Немає сенсу благати про це.

Також немає сенсу говорити «не можна». Якщо не переконати Руїджерда, то це не принесе жодної користі.

Потрібно подумати. Чому Руїджерд з нами? Він хоче, щоб Супердів не сприймали за кровожерливих монстрів. Якщо він буде вбивати направо і наліво, то це тільки погіршуватиме репутацію його племені. Ось воно. Саме це я сказав йому щодо бійок з іншими шукачами пригод. У всіх і так склалося про Супердів жахливе враження.

Хай там скільки добрих справ буде зроблено, нічого не зміниться, якщо Суперд на очах у всіх скоїть вбивство. Це змиє будь-яке позитивне враження, і все повернеться до початкової точки.

Так, саме тому він не може вбивати інших. Вони не повинні думати, що плем’я Суперд кровожерливі монстри.

– Якщо ви когось уб’єте, це тільки погіршуватиме репутацію племені Суперд.

– …Навіть якщо це хтось лихий?

– Не важливо, хто це. Важливо, що ви когось уб’єте. – Якомога серйозніше кажу, ретельно добираючи слова.

– Не розумію.

– Коли хтось із племені Суперд вбиває, інші не сприймають це, як справу, вчинену кимось їм подібним. Для них це означає: бути убитим монстром.

Руїджерд виглядає дещо роздратованим. Гадаю, прозвучало так, наче я поливаю брудом його расу.

– …Все одно не розумію. У чому суть?

– Плем’я Суперд вважають племенем кровожерливих почвар. Вони думають, що ви божевільні маніяки, що вбивають за одне недоречне слово.

Знаю, дещо різко і перебільшено, але… саме так думають всі інші. Це ми і намагаємося змінити.

– Легко говорити, що Суперди не є кровожерливими монстрами, як про них думають інші. Якщо ми доведемо, що це неправда діями, то більше демонів змінять свою думку.

– …

– Але якщо ви когось уб’єте, то все зійде нанівець. Всі запевняться, що вони від самого початку знали правду: плем’я Суперд – кровожерливі монстри.

– Дурниці.

– Невже це не зачіпає нічого у вас, Руїджерде? Чи бувало так, що ви колись допомагали комусь, а після того, як ви подружилися, вони раптом обернулися проти вас?

– …Бувало.

У цей момент, я зрозумів, що все почало складатися.

– Але якщо ви не будете нікого вбивати…

– Що тоді?

– Всі почнуть розуміти, що плем’я Суперд також розумні створіння.

Чи це справді так? Чи достатньо утримуватися від вбивства, щоб у цьому світі тебе вважали розумним створінням?

Ні, зараз не час про це думати. Я не можу помилитися. Руїджерд убив багато людей і демонів. Всі навколо свято вірили, що плем’я Суперд – убивці за своєю природою. Але якщо він припинить убивати, то це може вплинути на загальне сприйняття.

Звучить досить логічно, чи не так?

– Будь ласка, не вбивайте. Якщо вам важливе плем’я Суперд, то більше жодних вбивств.

Зазвичай людині доводиться виносити судження, коли вбивство це погано, і коли вбивство можна виправдати або воно навіть є необхідним. Однак я не знаю стандартів судження цього світу, а особисті судження Руїджерда… занадто радикальні. Він не дає права на помилку, тож у такому випадку складно знайти середину між двома крайнощами. А, отже, найбезпечніший варіант – це заборонити вбивати.

– А якщо ніхто не дивиться? Тоді все добре?

Я неймовірним зусиллям волі придушив бажання притиснути долоню до обличчя. Він що, учень початкової школи? Невже він справді прожив понад 500 років?

– Навіть якщо ви думаєте, що ніхто не дивиться, інші все одно побачать.

– Тут нікого немає, запевняю.

От чорт. І то правда. У нього ж око на лобі.

– Є люди, які це бачили.

– Де вони?

Прямо біля тебе.

– Ми з Еріс все бачили, правильно?

– Гм…

– Будь ласка, більше нікого не вбивайте. Ми не хочемо боятися вас, пане Руїджерде.

– …Гаразд, зрозумів. 

Зрештою, я все-таки скотився до благань. Я був зовсім не впевнений у своїх словах, однак Руїджерд кивнув. І це єдине, що має значення.

– Дякую вам. – Я поклонився Руїджерду і побачив, що в мене тремтять руки.

Спокійно. Таке трапляється. Глибокий вдих, видих. Глибокий вдих, видих.

Заспокоїтися важко. Моє серце ніяк не могло припинити шалено битися. Як там Еріс? Я дивлюся на неї, намагаючись зрозуміти, як вона справляється з цією ситуацією. Але вона не виглядає наляканою. Досить спокійна, її обличчя ніби говорить: «Ти мене трохи налякав, але я вважаю, що таке сміття заслуговує на смерть».

Гаразд, можливо, вона не думала про щось таке жорстоке. Але зараз Еріс стояла у своїй звичній позі. Схрещені руки, широко розставлені ноги і задерте підборіддя. Про щоб вона там не думала, однак старається поводитися, як завжди.

І ось я, намагаюся впоратися зі своїм переляком. Як жалюгідно.

Нарешті мої руки перестали тремтіти.

– Гаразд. Повернімося до запитань?

Ігноруючи запах крові у повітрі, я примушую себе посміхнутися.     

>>Том 3. Розділ 10<<


Шіба-іну (яп. 柴犬) — порода мисливських собак, виведена на японському острові Хонсю (Хоншю), найменша з шести порід споконвічно японського походження. 1936 року оголошена національним надбанням Японії, де основне поголів’я цих собак перебуває в селах.   

Бартіцу — еклектичний стиль бойових мистецтв, який поєднує дзюдзюцу, дзюдо, бокс, сават та бій на палицях. Стиль розробили в Англії у 1898-1902 роках, Артур Конан Дойл згадує про цей стиль в романах про Шерлока Холмса і називає його баріцу.

Найімовірніше: Кришталеві хлопці (Сини гріха) – роман написаний Pai Hsien-yung, вперше опублікований у Тайвані в 1983 році.

Також: Кришталевий хлопчик (Crystal boy) згідно з Urban Dictionary позначає когось дорогоцінного, того, хто заслуговує на щастя.

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграм.

У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥