Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут
Особлива подяка: Kiltavik ワィタリ
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Alastor, Andrii, vch_m, Shvaigzam, Misha, Vitaliy, Y. Tymoshenko, Drakula, db4tz.
Додатковий розділ. Маг-охоронець Фітц
Він усвідомив, що знаходиться в повітрі.
– Ха?!
Вітер негайно проковтнув його недовірливий крик.
Величезна висота. Він відчув, як падає все швидше і швидше. Через тиск вітру було важко дихати. Він пронизував хмари, а його самого пронизував страх.
– І-ік!
Він відчув, як глибокого у горлі зароджується крик. Хоча це його крик, але, здавалося, що кричить хтось інший. Крик дав йому усвідомлення, що це реальність. Невідомо з якої причини він опинився у повітрі і тепер падав.
– А… А!
Він мав щось зробити. Якщо він нічого не зробить, то помре. Так, помре. Він точно помре. Якщо упасти з такої висоти, то точно помреш. Він це знав. Він відчував, що земля все ближче і ближче.
– Іа-а-а-а-а-а-а!
Піддавшись страху, він вивільнив свою магічну силу. Вітер. Він випустив на волю вітер. Здавалося, що той дув прямо знизу. Хто навчав його, що птах може літати в повітрі, ковзаючи на вітрі? Хто це був? Він не міг пригадати.
Швидкість падіння трохи сповільнилася, але потім швидко повернулася до початкової. Вітер так не допоможе. Його вчили, що птахи можуть літати в небі, ковзаючи у потоках повітря, але люди не можуть літати, який би вітер не намагалися зловити. Хто йому про це розповів? Хто? Цього він теж не міг пригадати.
Що йому робити у такій ситуації? Вчитель сказав йому дещо. Вчитель навчив його багато чого. Що він тоді сказав?
Думай. Думай.
Учитель щось говорив про… політ? Так, він сказав, що люди не можуть літати. Вони не можуть літати, якщо не використовують щось для польоту. Але вчитель пробував літати. Зрештою літати він не зміг, але коли пробував, то клав на землю щось м’яке, щоб пом’якшити падіння.
Це воно! Пом’якшити падіння. Щось м’яке. Загорнути себе в щось м’яке. Але наскільки м’яким воно повинно бути? Як це зробити?
Не знаю, незнаюнезнаюнезнаю! Що робити? Щоробитищоробитищоробити?!
Він створив воду і спробував загорнутися в неї. Не спрацювало, вода швидко розлетілася. Він спробував знову створити вітер, щоб підштовхувати себе вгору, але це також не спрацювало. Він використав магію землі, але… не знає, як нею скористатися! Він начаклував вогонь… і вітер… воду? Землю? Він не знав! Він більше нічого не знав!
– А-а-а!
Він упав головою вниз.
☆☆☆
– Вааа! – срібноволосий хлопець закричав і різко підскочив на ліжку.
Йому було десь років десять, юне обличчя спотворилося від страху.
– Хаа… Хаа… – важко дихаючи, він почав обмацувати своє тіло.
Його руки вчепилися у сріблясте волосся так сильно, ніби хотіли вирвати. Він перевіряв, чи ще ціле його тіло.
– …А? Га? – коли він озирнувся, то побачив, що більше не в небі. Він був на м’якому ліжку. – Хаа…
Хлопець закрив обличчя руками і полегшено зітхнув.
– Агов, Фітце, ти як? – зверху пролунав голос.
З другого ярусу ліжка перехилився хлопець і дивився на нього. Інший хлопець ще не був повністю дорослим, але вже стояв на порозі дорослого життя. Він досить привабливий, щоб зачарувати будь-яку людину на своєму шляху, або принаймні так він говорив. Звати іншого хлопця Люк.
– Ти шумів уві сні. Тобі знову снився той сон?
– А, так… – хлопець на ім’я Фітц невиразно кивнув Люку.
Раптом він відчув щось дивне в області промежини. Зацікавившись, він опустив погляд і побачив, що там мокро. Доторкнувшись до одягу для сну і до простирадла, він виявив, що все було мокрим і теплим.
– Ох…! – Фітц похапцем схопив ковдру і спробував приховати все від Люка, але було вже надто пізно.
Люк з похмурим обличчям спостерігав за ситуацією.
– У-у-у… – Фітц зі сльозами на очах подивився на Люка. – Мені шкода… Вибач…
– Не вибачайся переді мною, – Люк зітхнув, спустився з другого ярусу ліжка і почухав голову. – Ніхто тебе не звинувачує.
– А-але я вже такий дорослий… і досі… досі пісяю в ліжко…
– Ти не єдиний, хто того дня пережив жахливий досвід, – сказав Люк і знизав плечима, але на його обличчі був серйозний вираз. У голосі звучали нотки щирого бажання втішити. – Крім того, багато хлопців пісяють у ліжко вночі. Покоївки вже звикли до цього. А тепер швидко переодягнися і віддай постільну білизну у пральню. Пані Аріель чекає на нас.
Сказавши це, Люк хутко вийшов з кімнати.
Фітц витер сльози, виповз з мокрого ліжка і одягнув темні окуляри, що лежали на столику поблизу.
☆☆☆
Фітц став жертвою інциденту, який знищив регіон Фіттоа. Його перемістило прямо в повітря, на сотні метрів над землею. Фітц не був винятком для сили тяжіння, тому він полетів униз.
Єдине, що відрізняло його від інших, це те, що він був магом. І не простим магом. Йому було лише десять років, але він уже опанував магію середнього рівня, а також деяку магію просунутого рівня під керівництвом свого виняткового вчителя. Також він міг безмовно чаклувати.
Він борсався у повітрі і зміг уповільнити падіння, перш ніж досягнув землі. Якимось дивом він зламав собі лише ноги, коли приземлився (хоча правильніше буде сказати врізався у землю). Коли Фітц приземлився, то втратив свідомість, бо вичерпав усю свою магічну силу.
Коли він прокинувся, то втратив усе. Своє рідне місто, свій дім, свою родину. Він був таким юним, а вже став бродягою. Йому не було куди йти і не було на кого покластися, проте на нього звернула увагу дівчина, Аріель Аменої Асура, друга принцеса королівства Асура. Вона бачила, що Фітц вільно користувався заклинаннями, і не мав потреби промовляти магічну формулу, тому найняла його. Відтоді Фітц живе у королівському палаці як маг-охоронець другої принцеси.
– Уммм… О, доброго ранку, Люку і Фітце.
Його робота як мага-охоронця починається з обов’язку розбудити принцесу. Її потрібно розбудити щоранку у певний час. Зазвичай такою роботою мала займатися довірена покоївка, але через те, що Аріель неодноразово намагалися вбити в юному віці, цей обов’язок лягав або на плечі лицаря-охоронця Люка або на мага-охоронця Фітца. Ніхто інший цю роботу не виконував. Фітцу цей обов’язок довірили лише тому, що він раніше жив за межами королівського палацу і не мав жодних зв’язків з дворянами, що вороже ставилися до Аріель.
– Доброго ранку, принцесо Аріель.
Прокинутися пізніше за принцесу було достатньою причиною для серйозного покарання… Принаймні так це мало бути, але Фітц кілька разів прокидався пізніше за Аріель і жодного разу не був покараний.
– Чудовий ранок, чи не так? Люку, які плани на сьогодні? – Аріель потягнулася, встала з ліжка і сіла на стілець біля туалетного столика.
Фітц слідував за нею, допоміг умитися і почав розчісувати їй волосся.
– Після сніданку у вас буде зустріч з паном Датіаном і паном Кляйном, щоб обговорити… – поки Люк спокійно розповідав про розклад, Фітц швидко, але обережно розчісував волосся принцеси. – У другій половині дня у вас буде зустріч з паном Піремоном, а увечері…
– Паном Піремоном? Говориш так, ніби його не знаєш… Це ж твій батько, Люку, чи не так?
– Мені сказали розділяти справи і приватне життя.
Коли Фітц закінчив із зачіскою, Аріель встала, розвела руки і підняла долоні на висоту плечей. Маг-охоронець негайно заходився знімати з неї одяг. Зазвичай цим також займалися покоївки, але це була ще одна звичка, яку принцеса практикувала з дитинства.
Фітц нервував, знімаючи прекрасний шовк, під яким ховалася сніжно-біла шкіра Аріель. Далі він допоміг їй одягнутися у вбрання, заздалегідь приготоване покоївкою. Фітц навіть не знав, як носити подібний одяг зі складною і чудернацькою структурою. І все ж йому вдалося швидко одягнути Аріель.
Коли Фітцу вперше доручили цю роботу, він навіть не знав, як одягати інших людей. Однак за останній час він набив руку. Якщо знову і знову одягати на когось такий одяг, то навіть сільський хлопчина Фітц з регіону Фіттоа зможе це зробити.
– Фітце… ти пропустив один ґудзик.
– Га? А, так, вибачте, – як тільки він відволікся, принцеса Аріель вказала на його помилку.
Фітц спробував швидко виправити це, але з таким складним одягом ніколи не знаєш, де ти пропустив ґудзик, тож було складно негайно зрозуміти звідки потрібно починати.
– У чому справа? – запитала принцеса. – Якщо ти не поквапишся і не одягнеш мене, я можу застудитися.
– Т-так, ваша правда, будь ласка, зачекайте хвилинку!
– Або… ти хочеш побачити моє тіло? – подражнила Аріель.
– Н-ні!
Фітц заперечив і його обличчя зробилося яскраво-червоним. Аріель, побачивши це, захихотіла. Їй дуже подобалася наївність мага-охоронця, тому вона часто дражнила його.
– Я думаю, що ви дуже красива, – Люк завжди приходив на допомогу, коли виникали подібні ситуації.
Він усміхнувся і показав на дірку для ґудзика, яку шукав Фітц.
– О боже, Люку, невже це означає, що ти закохався у свою господиню? – промуркотіла Аріель. – Ти ж знаєш, що це майже блюзнірство. Тобі не уникнути покарання.
– Який жах. Яким буде покарання?
– Я конфіскую всі твої перекуси на сьогодні.
– О боже, як суворо… Що ж, раз така воля господині, то нехай буде так.
Поки ці двоє говорили, Фітц закінчив одягати Аріель. Принцеса повернулася перед дзеркалом, переконалася, що на вбранні немає недоліків, після чого задоволена кивнула.
– Хороша робота. А тепер ходімо їсти.
– Так, принцесо!
Люк вийшов з кімнати слідом за Аріель. Фітц уже збирався піти за ними, коли раптом побачив своє відображення у дзеркалі над туалетним столиком. Дзеркало показувало хлопчика з похмурим виглядом і темними окулярами на очах. Він затримався, накрутив на палець пасмо короткого білого волосся. Але це тривало лише мить, Фітц швидко відвів погляд від дзеркала і покинув кімнату слідом за Аріель.
☆☆☆
Дворяни доволі осудливо ставилися до мага-охоронця на ім’я Фітц, що раптово з’явився у королівському палаці.
– Але в Ордені Магів багато людей знатного походження…
Він не має прізвища, а його походження невідоме. Єдине, що вони про нього знали, це його расу і колір волосся. З його поведінки і манер було зрозуміло, що він не належить до дворян. Але попри це, Аріель призначила його своїм новим магом-охоронцем. Вона дала йому найкраще спорядження для мага-охоронця і завжди тримала поруч з собою. Таке особливе ставлення дратувало вельмож.
– Хіба не можна зробити щось з тими темними окулярами?
– Погоджуюся. Здається, хлопець навіть не розуміє, що таке повага.
Фітц завжди носив темні окуляри. Звичайно, безпричинно ховати обличчя у королівському палаці вважається неповагою.
Проте слова вельмож не мали під собою ґрунту. Аріель отримала дозвіл на носіння тих темних окулярів від самого короля. Насправді вони магічний предмет, що дозволяє побачити, коли Аріель опинилися в біді, у будь-який момент і в будь-якому місці. Після попереднього «випадку» король дав дозвіл на носіння цього необхідного магічного предмета.
– Через ті темні окуляри палацові служниці починають радісно верещати.
– Так, я чув, що їм приносить велику радість, просто бачити, як Фітц і Люк ідуть разом.
– І то правда, здається ніщо не робить їх такими щасливими, як бачити піклування бабія Люка про того хлопчика.
– Вони порушують мораль палацу.
– Хоча у палаці нема моралі.
Ха-ха-ха, вельможі засміялися.
Фітц завжди слідував за Аріель, навіть темні окуляри не заважали зрозуміти, що він вродливий хлопець. Тому, коли вони бачили Фітца, Аріель і Люка разом, у багатьох виникали шалені фантазії.
– Я розумію, що вони обоє хлопці, але вам не здається, що в цьому є щось дивне.
– О? Дивне?
– Люк відверто говорить, що любить жінок і ненавидить чоловіків, але він дуже добре ставиться до цього хлопчика.
– А, розумію. Твоя правда.
– Ні, в цьому немає нічого дивного. Просто Люк нарешті усвідомив привабливість хлопців, га?
– Схоже на те, ха-ха-ха!
Одностатеве кохання не було чимось незвичним для аристократів Асури. Було багато тих, хто мав набагато дивніші сексуальні уподобання, тому те, що хлопець закохується у красивого хлопця, не викликало здивування.
– Проте мені цікаво, де принцеса Аріель знайшла цього хлопчика?
– Хто знає… Але оскільки принцеса Аріель пропонує йому таку підтримку, в мене виникають певні думки. Можливо, це позашлюбна дитина якогось високопоставленого дворянина.
– О, можливо, у тебе є ідея, звідки він?
– Хмм. Кілька років тому я відвідав свого двоюрідного брата в регіоні Фіттоа, він розповів мені, що був на церемонії десятого дня народження онуки пана Сауроса.
– О, онука пана Сауроса… ти говориш про рудоволосу мавпячу принцесу Бореасів?
– Так, саме про ту мавпячу принцесу, про яку говорили, що вона ходила до школи і била своїх однокласників, та навіть не вміла нормально привітатися, що вже говорити про навчання.
– І до чого тут це?
– Отже, за словами мого двоюрідного брата, мавпяча принцеса дуже змінилася. Вона чемно віталася з іншими, поводилася як юна панночка і чудово танцювала…
– Упевнений, що чутки все перебільшили. Можливо, мавпяча принцеса один раз не поводилася як мавпа?
– Ні, це не так. Мій двоюрідний брат сказав, що почув це від самого пана Сауроса, коли вітався з ним.
– Почув що?
– Що людина, яка займалася навчанням його онуки, це хлопчик на два роки молодший за неї.
– О… вік підходить.
– Пан Саурос так хвалився тим хлопчиком, що у мого двоюрідного брата виникла певна ідея і він запитав, чи не є той хлопчик родичем пана Сауроса?
– Охо.
– Звичайно, пан Саурос нічого не підтвердив, але і не виказав рішучого заперечення.
– Он воно що. Тоді цей талановитий хлопчик, якого принцеса Аріель призначила своїм магом-охоронцем…
– Так, може бути.
– Отже, це причина, чому хлопчик трохи знається на етикеті, попри те, що він простолюдин.
Тоді один із вельмож раптом подумав уголос:
– Але чи справді він такий сильний?
За словами принцеси Аріель, Фітц не поступається спритністю придворним лицарям, вміє читати і писати, знає арифметику, має глибокі знання про магію, якими не володіють навіть вчителі магічних шкіл, може використовувати магію просунутого рівня без промовляння магічної формули. І все це десять років!
– У таке складно повірити.
– Однак після того, що пережила принцеса Аріель, важко уявити, що вона триматиме біля себе когось слабкого.
– Гм, чому б це не перевірити? Зняти з того хлопчика маску і побачити, яким він є насправді…
– Не раджу цього робити. Якщо він насправді такий сильний, то це лише створення проблем самим собі.
– Правда… Проте він маг-охоронець, а тому повинен вивчити деякі звичаї палацу.
– Згоден. Досить уже цієї поведінки сільського лобуря.
Хоча дворянам дуже не подобався Фітц, але вони не планували переходити до якихось активних дій, тому поливали мага-охоронця брудом за спиною. Все йшло так, як і очікувала Аріель.
☆☆☆
– Тоді син пана Тінка приєднається до лицарів?
– Так, у нього талант до арифметики, нехай приєднається до Ордену Лицарів і з перших вуст дізнається про їхню бухгалтерію.
У другій половині дня Аріель зустрілася з батьком Люка, Піремоном Нотосом Ґрейратом. Піремон посідає головне місце у фракції принцеси Аріель. Він людина з поганими судженнями, але досить могутній, у молодому віці він став володарем регіону Мірботц. Час від часу він приходив до Аріель, щоб обговорити плани на майбутнє.
Зараз в Аріель небагато союзників. Вона ще не стала дорослою, і хоча принцеса популярна серед широких верств населення, але вона не настільки популярна серед аристократів. Тому зараз вони з Піремоном закладали основу, щоб перетягнути вельмож на свій бік.
Впливові високопоставлені аристократи, які підтримують першого або другого принца, так просто не перейдуть на сторону Аріель. Вони вже закріпили свої позиції у фракціях.
Тому Піремон запропонував завоювати тих, хто ще не визначився. Іншими словами, перетягувати на свій бік місцевих дворян, які не брали участі в політичних суперечках центральної влади, а також звернути увагу на дворян середнього і нижчого класу, що не мали великої влади. Далі Піремон, користуючись своєю владою, просуватиме їх на місця в центральному уряді, таким чином розставивши по нижчих, але важливих посадах талановитих людей.
Це стратегічний план на десять чи двадцять років уперед. Через десять років люди з фракції Аріель, які завдяки впливу Піремона посіли важливі посади в різних місцях (навіть якщо вони не зможуть досягнути вершин) стануть великою силою.
– Орден Лицарів, Орден Магів, королівська гвардія і міська варта… наразі ми пустили коріння в ключових місцях.
– Ми ще не знаємо, проросте це коріння чи ні. Можливо, хтось виявить його і викорчує.
Спочатку вони вирішили взяти під свій контроль військові сили. У цю мирну епоху солдатів і лицарів цінували не так високо, як раніше. У кращому випадку їхня робота полягала у знищені монстрів і злочинців. Сміливо можна сказати, що вони не мають політичної влади, а тому жодна фракція не намагалася отримати їхню підтримку. Однак, якби щось сталося, військові сили були б першими, хто почав діяти.
У королівстві Асура вже давно не відбувалося громадянських війн, і навіть убивства у королівському дворі іноді залишали без уваги, якщо не було вагомих доказів. Тому багато дворян забули, що солдати, лицарі і варта – це також сила.
Натомість Аріель і Піремон у першу чергу зосередилися на них.
– Дратує, що потрібно діяти обхідними шляхами.
– Справді…
Піремон – голова родини Нотос Ґрейрат, але він молодший за інших Ґрейратів, йому бракує популярності і грошей.
Аріель схожа, оскільки вона член королівської родини, у неї є гроші, якими вона може вільно розпоряджатися, але між нею й іншими кандидатами лежить величезна прірва. Її єдина перевага – це популярність серед простолюдинів. Однак популярність дуже мінлива річ. Інші принци нічого не робили на цьому полі, але достатньо чогось невеликого, щоб змінити думку людей. Тож популярність надто слабка основа для того, щоб починати боротьбу.
Однак проти кого вона боротиметься і навіщо це робитиме?
– Але, ваша високосте, міцний і стабільний шлях – найкращий.
– Так, звичайно, я розумію. Щоб зайняти трон, мені доведеться йти звивистою дорогою…
Так, усе тому, що Аріель вирішила стати королевою. Ось чому вона пішла шляхом, який приведе її до трону.
Поки придворні зосередили всю увагу на Фітці, Аріель за лаштунками налагоджувала зв’язки з впливовими дворянами, які підтримували її, і почала проводити тиху політичну боротьбу. Як прикриття, вона використала маску наляканої принцеси, що зазнала раптового нападу та вирішила несамовито захищати себе, і рухалася вперед, приховуючи ікла лева. Саме так, як і бажав покійний маг-охоронець Дерік Редбет.
– …
Двоє охоронців стояли на варті, поки Аріель і Піремон займалися кадровими справами. Люк і Фітц мовчки спостерігали, не втручаючись у розмову.
Якби гострозорий купець чи шукач пригод побачив їхнє спорядження, то здивовано ахнув. Люк і Фітц мали «Взуття Вітру», яке дозволяло бігати в кілька разів швидше ніж зазвичай. А також «Плащ Ловець Тепла», який підтримує температуру власника на одному рівні й не пропускає тепло. Вони носили «Рукавиці Сили», що удвічі зменшували силу впливу на долоні власника. Предмети на двох охоронцях – це першокласні магічні предмети. Крім того, на поясі Люка висів «Меч, що ріже метал», яким можна легко розрізати залізні щити.
Починаючи зі зброї і закінчуючи обладунками – ці предмети ідеальні. Аріель отримала їх після того випадку з нападом. Проте жезл на поясі Фітца відрізнявся. Це був маленький жезл, який отримували учні, що недавно опанували магію. Жезл не був ні магічним предметом, ні магічним знаряддям.
– Що ж, пане Піремон, дякую за ваш час.
– Так. Принцесо Аріель… це може стати ідеальною можливістю для когось дізнатися, що ми плануємо, тому не залишайте для них жодної можливості.
– Звичайно.
Поки Люк і Фітц стояли на варті, зустріч Аріель і Піремона закінчилася. Ці двоє із задоволеними обличчями перетнули кімнату і попрямували до дверей. Люк, підлаштувавшись під швидкість Аріель, слідував за принцесою. Фітц, трохи повільніше, йде за ними.
– Люку, зроби все можливе для захисту принцеси Аріель.
– Зрозумів.
Перед тим, як піти, Піремон сказав Люку ці слова. У відповідь лицар-охоронець поклонився, як того вимагав етикет.
– Хуу… це зайняло багато часу. Поїмо?
– Так, принцесо Аріель. – Люк взяв дзвіночок і дзенькнув ним. Тричі.
Коли з’явилася служниця, він доручив їй приготувати їжу, а потім повернувся на місце біля Аріель.
Фітц з цікавістю спостерігав за цим.
– Чи є якісь правила щодо використання дзвіночка? Наприклад, потрібно стільки-то разів подзвонити і будуть готувати їжу?
– Ні, немає жодних правил. Це звичайний дзвіночок, – трохи роздратовано сказав Люк.
Фітц надувся і кивнув:
– О, ясно. Гадаю, це має сенс.
Останнім часом Фітц почав ставити Люку багато запитань. В основному вони стосувалися манер під час прийому їжі й те, як потрібно вітатися. Фітц мав деякі знання, але вони були доволі туманними, тож придворні сміялися з нього на кожному кроці. Щоразу в таких випадках він червонів від збентеження, а потім звертався до Люка з питаннями, щоб далі зробити все ідеально.
– Хі-хі, – почувши їхню розмову, Аріель захихотіла. – Фітце, ти нарешті почав звикати до придворного етикету, еге?
– Зовсім ні, у мене попереду довгий шлях.
– Це зігріває серце кожного, бачити як старанно ти працюєш.
– Не впевнений у цьому. Принаймні мені здається, що інші дворяни ненавидять мене.
Фітц підтиснув губи і зиркнув на Люка. Той лише відвів погляд, ніби це його ніяк не стосувалося.
– Мене не хвилює гомін у натовпі. Ти подобаєшся мені, – сказала принцеса.
– …Дякую вам, – Фітц не виглядав особливо щасливим, але схилив голову перед Аріель. – До речі, принцесо Аріель, ви знайшли мою родину і наставника?
На це питання принцеса легенько хитнула головою:
– Ні…
Фітц погодився стати магом-охоронцем Аріель в обмін на певні умови. Перша полягала в тому, що принцеса пробачить його злочин за несанкціоноване проникнення на територію палацу. Фітц раптово з’явився у день, коли стався випадок з переміщенням. Хоча на те не було його волі, але це правда, що він увійшов на територію палацу без дозволу, а це вважалося злочином згідно з законами королівства Асура. Аріель подбала про те, щоб його не покарали за цей злочин. Хоча покарання могло і не статися, враховуючи, що він врятував принцесу.
Інша умова – знайти родину і друзів Фітца. Фітц народився і раніше жив у регіоні Фіттоа. Враховуючи, що випадок стався на території володаря Фіттоа, саме Бореас, володар цих земель, мав займатися справами пов’язаними з цим випадком.
Однак родина Бореас перебувала у складній ситуації, вони втратили свою територію і більшу частину військ. Вельможі, які вважали родину Бореас за своїх ворогів, побачили можливість і негайно розпочали атаку. Бореаси робили все можливе, щоб зберегти своє становище, тому не мали розкоші організувати групу для пошуку людей. Звичайно, для годиться, була створена пошукова група, але на цьому все.
Тому Аріель використала власні кишенькові гроші, щоб організувати групу для пошуку родини Фітца.
До речі, пізніше високопоставлений міністр Даріус з фракції першого принца візьме родину Бореас під своє крило і вкладе гроші у пошукову групу. Тоді пошукова груба збільшиться… але це вже інша історія.
В обмін на виконання цих двох умов Фітц став магом-охоронцем Аріель.
– Я не знаю, де твоя родина. Гадаю, вони розкидані по всьому світу.
– О… я розумію, – вся постать Фітца говорила про смуток.
Будь-хто, хто побачив би його зараз, відчув співчуття.
Аріель побачила це і на її обличчі з’явився рідкісний вираз страждання.
– Фітце… Вибач, зараз у мене надто мало влади.
– Ні, сам би я нічого не зміг зробити, тому я вдячний за вашу допомогу.
Почувши виважену відповідь Фітца, на обличчі Аріель з’явився задумливий вираз. Раптом вона плеснула в долоні:
– Точно! Фітце, увечері прийди до моєї спальні.
– Га?! – гучним писком відповів на цю несподівану пропозицію Фітц.
– Я чула, що останнім часом тобі сняться кошмари і ти неспокійно спиш. Можливо, якщо ти спатимеш з кимось, то це полегшить проблему?
– А-але я лише охоронець, сільський хлопчина, а ви – принцеса… Люку, будь ласка, скажи щось!
Щойно розмова торкнулася його, як Люк поглянув на Фітца і широко посміхнувся:
– Чому б тобі не прийняти пропозицію принцеси? Просто думай про це як про нагороду.
– Нагороду…?
– Ну, гадаю, що по палацу поповзуть дивні чутки, але все буде добре. Ти витерпів образливі слова, еге?
Союзників у Фітца тут не було. Усвідомивши це, він важко зітхнув.
☆☆☆
Поки Аріель і Піремон обговорювали свої плани, в іншому місці палацу будувалася чергова змова.
– Що там з останніми рухами Аріель?
В кімнаті розмовляло двоє чоловіків. Один – молодий чоловік з м’яким світлим волоссям, йому десь років двадцять. В руці він тримав келих з континенту Беґарітт наповнений свіжим вином з регіону Мірботц.
Інший чоловік був великим і товстим, йому було десь п’ятдесят. На його колінах сиділа напівоголена дівчина, він опустив руку на її сідниці.
– Трохи підозрілі, – голос товстуна був холодним.
Його очі наповнилися хтивістю, коли він дивився на дівчину. Вона почервоніла й опустила погляд, коли він гладив її по сідниці.
Молодший чоловік на це не зважав. Він покручував келихом і насолоджувався смаком вина.
– Це мені нічого не говорить.
– Я отримав повідомлення, що вона заслала своїх людей до Ордену Лицарів і до королівської гвардії.
– Лицарі і гвардія? Клята Аріель. Вона планує здійснити переворот?
Старший чоловік засунув руку у трусики дівчини і похитав головою.
– Неможливо, вона не така нетерпляча. Гадаю, вона намагається збільшити кількість своїх союзників.
– Але ні лицарі, ні королівська гвардія не мають політичного впливу, правильно?
– Це так. Однак серед лицарів і гвардійців багато простолюдинів. Принцесі Аріель найпростіше працювати з такими людьми. Упевнений, це лише початок.
– Хм…
– Крім того, у неї немає власної армії.
Молодший чоловік задумався. Лицарський Орден і королівська гвардія не мають політичної влади. Попри те, що королівство Асура, без сумніву, має найбільшу військову силу, вона немає авторитету через те, що більша частина цієї сили – виходці з простого народу. Крім того, верхівку складають представники дворянства, серед них багато його послідовників, тож замінити їх буде непросто.
Але якщо у столиці щось станеться, то першою почне діяти військова сила королівства. Якщо всіх командирів і капітанів замінять люди, які вірні Аріель, лицарі і гвардійці під їхнім командуванням також стануть союзниками популярної серед простолюдинів принцеси. У такому випадку не можна виключати можливість державного перевороту.
– Що ж, це була сліпа пляма. Схоже, моя молодша сестра доволі розумна, – із захватом сказав молодший чоловік.
Товстун захрипів від сміху, граючись з тілом дівчини.
– Це абсурд. Упевнений, що це просто наслідок відчайдушних дій.
Губи старшого чоловіка розтягнулися у посмішці, коли приглушені стогони дівчини почали наростати.
– Але якими б відчайдушними вони не були, це хороший крок. Мені здавалося, той молодий чоловік з родини Нотос – боязливий пацюк, але в нього є таки крапля передбачливості.
– Що нам робити? – запитав молодший чоловік.
Товстун прибрав руку з тіла дівчини. Він занурив палець цієї руки у келих з вином, а потім засунув палець, з якого стікали фіолетові краплі, у рот дівчини. Вона злизувала краплі, не проявивши жодних ознак протесту.
– Нічого не вдієш, – сказав товстун. – Я спостерігав за ними останній рік. Однак якщо вони планують стати вашим ворогом, принце Ґравеле, нам потрібно вжити заходів.
– Тобто?
Товстун підніс палець, з якого дівчина злизувала вино, до свого рота й облизав його.
– Замість того, щоб скошувати посіяне, ми позбудемося від того, хто сіє.
– …Гаразд, Даріусе. Я залишу це на вас.
– Як накажете, ваша високосте Ґравель.
Перший принц Ґравель і високопоставлений міністр Даріус нагадували парочку корумпованих чиновників з періоду Едо, що змовлялися про щось недобре. Єдиною людиною, яка слухала їхню розмову, була рабиня, що сиділа на колінах Даріуса. І ця дівчина…
***
Пізньої ночі, у час, коли потрібно було лягати спати, Фітц прийшов до спальні Аріель. Від його почервонілого обличчя майже у буквальному сенсі піднімалася пара.
– Ем… принцесо Аріель, я прийшов, як ви і сказали…
Перш ніж Фітц сюди прийшов, покоївки Аріель відвели його до ванни, після купання намастили його тіло ароматичними оліями і примусили одягнути високоякісний одяг для сну з м’якої тканини.
– Рада, що ти прийшов. Ви можете йти, – сказала Аріель двом служницям. Ті вклонилися і швидко вислизнули за двері.
Аріель і Фітц були самі у напівтемній кімнаті.
– У чому справа? Підійти сюди і сядь біля мене.
– Т-так… – Фітц виконав наказ і нервово сів поруч з Аріель.
Принцеса нахилилася до нього.
Фітц відсунувся. Потім, запанікувавши, він підняв руку, щоб зупинити її.
– Е… цей… ми ж просто спатимемо разом, так?
– Так, звісно.
– Е… м… хоча ви так кажете, але у вас страшний погляд.
Аріель повільно підповзала ближче до хлопця. Фітц квапливо відповзав від неї.
– У цьому нема нічого страшного. Це правда, що я відчуваю захват від блиску твоєї шкіри, але не хвилюйся, я нічого не буду робити. А тепер лягай на ліжко.
– Ні, це страшно. Ви мене лякаєте, принцесо Аріель!
– Нема чого боятися.
– Ні, я маю на увазі, що я… ви знаєте. Ви знаєте, принцесо Аріель, так? Насправді я…
– Знаю, звичайно, я знаю.
Нарешті вона загнала Фітца в куток на краю ліжка. Аріель поклала руки на плечі хлопця і штовхнула на ліжко.
– Ось чому я хочу, щоб ти дізнався про мене більше.
Фітц заплющив очі, ніби невинна дівчинка. Для нього це було занадто, тому він підкорився, довіряючись рукам Аріель. У Фітца нема ні родини, ні місця, куди б він міг піти, тому він не міг виступити проти волі принцеси.
– …Жартую. Зупинимося на цьому, – сказала Аріель, відпустивши Фітца, вона спиною упала на ліжко і тепер лежала поряд з хлопцем.
Здивований Фітц поглянув на неї, їхні погляди зустрілися.
– Ем…
– Я просто сказала, що ми спатимемо разом, так? Ти щось неправильно зрозумів? Подумав, що я накинуся на тебе?
Фітц почервонів аж до вух. Аріель захихотіла, побачивши це.
– Коли я бачу твоє лице таким, то справді хочу на тебе накинутися, але сьогодні я просто буду спати поряд з тобою. – Аріель відвела погляд і глибоко вдихнула.
Фітц був розгублений, він не знав, що робити, а його тіло напружилося.
Якийсь час панувала тиша.
– Мені теж, – першою заговорила принцеса Аріель, – мені теж сниться.
– …Сниться?
– Так, той самий день. Сон про те, як Деріка вбило чудовисько, а потім воно повертається до мене і пожирає мене. Такий мій кошмар.
Почувши ці слова, Фітц знову дивиться на обличчя Аріель. На її губах не було звичної ніжної усмішки, натомість у неї був порожній, ніби абсолютно пустий вираз обличчя.
– Мені постійно сниться цей сон. Я борюся уві сні, а прокидаюся, коли все закінчується… Це триває вже кілька днів.
– І у вас теж?
– Так, – Аріель кивнула і взяла Фітца за руку.
Її пальці такі лагідні і тонкі, що, здавалося, можуть зламатися будь-якої миті. Проте сила в її руках запевнила його, що вона сповнена життям.
– Фітце, я не можу зрозуміти, наскільки тобі важко, але ти був не єдиним, хто постраждав у той день. Якщо тобі важко, ти можеш покластися на когось, розумієш?
– Принцесо…
– Я без вагань покладаюся на тебе, Фітце. Якщо я спатиму поряд з тим, хто врятував мені життя, то мені більше не снитимуться кошмари.
Фітц відчув це, відчув полегшення. Здавалося, вона знала, що після випадку з переміщенням він не міг розслабитися. Зрозуміла, що він намагався заслужити її схвалення, щоб його не покинули, прикидався, щоб його не вважали непотрібним, і старався сподобатися іншим.
– Тепер я розумію…
Але в цьому не було потреби. Мабуть, Аріель тримала б його з собою, навіть якби він не міг користуватися магією. Тримала б, як того, хто здатен зрозуміти її біль…
– Принцесо Аріель?
– Що таке?
– Я докладу всіх сил, щоб належним чином захищати вас.
– Хороша ідея. Що ж, поки що я сподіваюся, ти робитимеш це у моїх снах, – Аріель засміялася.
На губах Фітца, ніби підбадьорена цим сміхом, з’явилася усмішка. Минув рік після випадку з переміщенням, це була перша усмішка, яка з’явилася на його обличчі.
– Добре, пора спати.
– Так, принцесо, добраніч…
Аріель заплющила очі, тримаючи Фітца за руку.
Він теж піддався сонливості, думаючи, що ось-ось зануриться у глибокий сон. Але потім він відчув це.
– …?
Присутність ще когось. Буквально кілька секунд тому вони з Аріель були єдиними у кімнаті, але тепер хтось стояв біля ліжка. Дівчина. Біля ліжка стояла напівоголена дівчина, її одяг заледве прикривав інтимні місця. У руці вона тримала великий ніж.
– …!
Дівчина ворухнулася, як тільки зустрілася очима з Фітцом. Вона кинулася вперед, націлившись на Аріель.
Фітц зрозумів, що це вбивця, але перш ніж він устиг щось крикнути, його тіло почало рухатися саме. Підскочивши, він закрив собою Аріель і протягнув руки до дівчини, випускаючи магічну силу.
«Ударна хвиля!» (Ейрбьорст)
– Ґхах! – магія, вивільнена без жодного сказаного слова, влучила в дівчину, відкинувши її тіло у протилежному напрямку від Аріель.
– Що відбувається? – вигукнула принцеса.
– Принцесо Аріель! Тут вбивця! Станьте за мною! Люку! Ворожий напад! – крик Фітца прокотився луною.
Кімната охоронців знаходиться поруч, тож Люк мав би швидко примчати сюди.
– Хуу…
Вбивця підвелася. Вона подивилася на Фітца, потім на Аріель. Якийсь час її погляд метався від охоронця до принцеси і назад, аж поки не зупинився на Фітцові. Схоже, вона вирішила спочатку розібратися з охоронцем, перш ніж перейти до цілі.
У відповідь Фітц напружився і приготувався до бою. Він одягнений у одяг для сну, на ньому не було жодного спорядження, але це не зменшило його бойового духу.
– …Шштс! – убивця кинулася вперед, прямуючи до Фітца.
Він підняв руки і випустив заклинання.
– Хаа!
Заклинання, що вилетіло з рук Фітца, не мало форми. Однак водночас зі звуком вибуху розлетілося ліжко з балдахіном, а в стіні кімнати утворилася дірка.
Просунуте заклинання магії повітря – «Вибухова ударна хвиля». (Сонік бум)
Мало хто може пережити такий удар. Але вбивця була жива. Вона вдала, що біжить прямо на Фітца, але потім відскочила вбік. Це був фінт. Навмисне чи випадково, убивця змогла уникнути заклинання Фітца. Ба більше, вона кинула ніж. Той полетів прямо в Аріель.
Фітц негайно простягнув руку, намагаючись схопити ніж. Звичайно, зброю, що летить, непросто схопити, але, на щастя, охоронцю вдалося зачепити ніж кінчиками пальців. Лезо розрізало йому шкіру, однак він зміг збити траєкторію ножа.
Смертоносний кидок зазнав невдачі, вбивця перейшла до захисту, намагаючись триматися від Фітца на відстані, майже як кішка.
– А-а…!
Фітц негайно використав наступне заклинання і вбивцю відкинуло в повітря. Прямий удар заклинанням просунутого рівня відірвав убивці кінцівки, а тіло викинуло через дірку в стіні у темряву ночі.
– Хаа… Хаа…
Важко дихаючи після неймовірно швидкої битви, Фітц глянув крізь дірку. На дворі була безмісячна ніч, тому ззовні було дуже темно. Внизу нічого не видно, але вбивці відсікло кінцівки і вона впала з висоти. Жодних шансів, щоб вона залишилася живою.
– Хуу…
Він не мав відчуття, що щойно когось убив.
– О, так… Принцесо Аріель, як ви?
Фітц розвернувся і поквапився углиб кімнати, щоб перевірити, чи в безпеці Аріель.
– Х-ха?
Однак він раптом заплутався у ногах. Пальці на ногах заніміли і Фітц упав на підлогу.
Отрута…! Коли він це усвідомив, було вже надто пізно. Тіло Фітца німіло, а свідомість почала затьмарюватися. М-магія детоксикації…!
Якби Фітц був звичайним магом і міг використовувати заклинання лише промовляючи магічну формулу, то негайно б помер.
Навіть при затьмареній свідомості Фітц зміг застосувати до себе магію детоксикації. Після цього він озирнувся навколо. Аріель у безпеці. Люк, хоч і з запізненням, теж прибув у кімнату.
– Люку, вбивця! Фітц переміг убивцю, але його отруїли! Негайно поклич лікаря! І королівську гвардію, гадаю, тіло вбивці має лежати десь унизу!
– Слухаюсь! – Люк кивнув і негайно кинувся сходами вниз, кличучи гвардійців.
Фітц дивився за цим, його свідомість туманилася. Коли Люк зник з поля зору, маг-охоронець знепритомнів.
***
Ось так спроба вбивства Аріель закінчилася провалом.
Хоча Фітц був отруєний, але через маленьку ранку на руці потрапила невелика кількість отрути і завдяки швидкому використанню магії детоксикації, він вижив і не отримав жодних наслідків.
Коли маг-охоронець повернувся до палацу, думка дворян про нього змінилася. Причина була у вбивці, яку він переміг в той день. Коли охоронці знайшли мертве тіло, що впало на подвір’я, то виявилося, що дівчина була Вороною Нічного Ока, відомою вбивцею, що діяла в королівстві Асура протягом десяти років.
Багато вельмож стали її жертвами. Після перемоги Фітца над цією убивцею його здібності визнали. Оскільки він чаклував без слів і загалом мало говорив, його стали називати «Мовчазним Фітцом». Дворяни визнали його гідним для посади охоронця принцеси Аріель.
Ось так ситуація була залагоджена і навколо Аріель запанував мир… Принаймні так мало бути. Все закінчилося не так просто. Після того дня почало з’являтися більше вбивць, які намагалися забрати життя Аріель.
Хоча Фітц відбивав атаку за атакою, напади не припинялися, а зловмисника, що стояв за ними, так і не знайшли. На розслідування, яке проводив Орден Лицарів, хтось чинив тиск, тому справу не вдалося розкрити.
Хоча можна було здогадатися, хто посилав убивць, принцеса Аріель не могла розкрити цю особу, що психічно заганяло її в кут і виснажувало. У результаті Піремон вирішив, що ситуація надто ризикована, і запропонував їй покинути країну під виглядом навчання за кордоном…
Але це вже інша історія.
☆☆☆
Маг-охоронець Фітц втратив сім’ю, його життя було зруйноване через випадок з переміщенням. Хоча і не з власної волі, але він був втягнутий у криваву політичну боротьбу королівства Асура.
Однак була одна хороша річ. Після того дня, коли стався замах на принцесу Аріель, Фітцу припинили снитися кошмари. Ті сни, де він опиняється в повітрі – і падає, марно борсаючись в повітрі перед тим, як розбитися об землю. Принаймні це можна вважати милістю для нього.
Мине деякий час, перш ніж його доля перетнеться з долею Рудеуса Ґрейрата.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee.Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥