Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут
Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели та за опис до неї висловіть Kiltavik ワィタリ.
Том 4. Дитинство. Подорож
Це прекрасно, коли всі різні. Але ще краще, коли ми схожі.
— It will not be blamed if it can be the same as everybody.
[Тебе не звинувачуватимуть, коли ти можеш бути таким, як і всі.]
Автор: Рудеус Ґрейрат
Переклад: Жан RF Маґотт
Розділ 1. Порт Вінд
Мене звати Рудеус Ґрейрат. Я гарненький хлопчик, якому нещодавно виповнилося одинадцять років. Моя спеціалізація – магія. Я здобув повагу і популярність завдяки тому, що можу використовувати заклинання без промовляння магічної формули.
Рік тому я потрапив у магічну катастрофу і мене перемістило до місця під назвою – Континент Демонів.
Континент Демонів розташований на протилежному боці світу від мого рідного поселення на території Фіттоа в королівстві Асура, а це означає, що мені потрібно проїхати півсвіту, щоб повернутися.
Щоб заробити грошей, я став шукачем пригод і вирушив у довгу подорож додому. Протягом одного року мені вдалося перетнути Континент Демонів.
☆☆☆
Порт Вінд – єдине портове місто на Континенті Демонів. Місто розмістилося на пагорбах, тож прямо зі входу відкривався вид на все місто. Більшість будинків побудовані з глини і каменю у типовому для Континенту Демонів стилі, але також тут можна побачити і дерев’яні споруди. Ймовірно, вони завозять деревину з континенту Міліс. На околиці міста розмістилася гавань. Можливо тому, життя кипіло біля порту, а не біля міських воріт.
Це місто відрізнялося від інших і мало свій особливий колорит. За містом, по інший бік гавані, виднілося величезне море.
Коли я востаннє бачив море? Мабуть, коли в минулому житті навчався в середній школі на узбережжі.
Цей світ відрізняється від мого попереднього, але моря й океани, схоже, однакові, де б ти не опинився. Нескінченна блакить, хвилі якої розбиваються об берег і крики птахів, схожих на чайок.
Були також і вітрильники. Це вперше я побачив вітрильник на власні очі. Я бачив їх у фільмах, але в реальності побачити дерев’яний корабель з роздутими вітрилами – справді захопливо. Аж серце забилося швидше.
Цікаво, чи є в цьому світі якась технологія, що дозволяє вітрильникам рухатися проти вітру? Хоча ні, якщо говорити про цей світ, то, мабуть, маги створюють попутний вітер і корабель рухається вперед або щось таке.
– Дивіться!
Коли ми приїхали в місто, з ящірки, на якій ми сиділи, зіскочила рудоволоса дівчинка і побігла вперед. Її звати Еріс Бореас Ґрейрат, онука Сауроса, володаря території Фіттоа королівства Асура. Вона також була моєю ученицею, коли я був домашнім вчителем у її домі. Коли ми вперше зустрілися, вона була лютою і дуже балуваною дівчинкою, але останнім часом вона стала трохи стриманішою і почала прислухатися до слів інших. Ми з нею перемістилися разом, тому я повинен безпечно повернути її додому.
– Дивися, Рудеусе! Море!
З губ Еріс легко злетіли слова мови Бога-Демона. Я заохочував її частіше використовувати мову Бога-Демона. Ми з Руїджердом також намагалися якомога більше розмовляти мовою Бога-Демона, тож розмовна мова Еріс значно покращилася останнім часом.
Як я і думав, найшвидший шлях до покращення знань іншої мови полягає в тому, щоб використовувати її на регулярній основі. Щоправда, Еріс не вміє читати чи писати мовою Бога-Демона, звичайно, це не така вже складна мова, але за рік її не можливо освоїти.
До речі, відколи ми потрапили на Континент Демонів, я не навчав її магії. Тож вона не тільки не могла безмовно чаклувати, навіть більше, вона, ймовірно, вже забула і самі заклинання.
– Зажди, Еріс! Куди ти зібралася? Ми ще навіть не вирішили, де переночувати!
Почувши мої слова, Еріс різко зупинилася на місці. Щось подібне я говорив утретє від тоді, як ми потрапили на Континент Демонів. Першого разу вона заблукала, а другого – влаштувала бійку на розі вулиці. Я не хочу, щоб стався третій раз.
– О, так! Я знову заблукаю, якщо ми спочатку не знайдемо таверну!
Еріс повернулася до нас, але постійно поглядала на море.
Якщо подумати, вона, мабуть, вперше бачить щось подібне. У Фіттоа було кілька річок і Саурос брав її на вихідний з собою, тож вона могла гратися у воді. Але, на жаль, я ніколи не ходив з ними, тому не знаю, скільки вона знає про водойми.
– Ми можемо поплавати?
Я збентежено схилив голову на її слова:
– Га? Ти хочеш плавати в гавані?
– Так, хочу!
Я теж би хотів побачити тіло Еріс з цілком егоїстичних міркувань, але цього не станеться. В основному тому, що відсутня важлива деталь.
– У тебе ж немає купальника, так?
– Купальник? Що це? Мені він не потрібен!
Я не міг приховати розгублення від її шокуючої відповіді. Купальник? Що це? Мені він не потрібен! Тобто, вона планувала плавати голою…? Ні-ні, такого не може бути. У цьому світі також є культури, де соромляться бути оголеними. Тож, гадаю, вона планувала купатися у спідній білизні. Я уявив її, одягнуту у саму спідню білизну і морську воду навколо. Намокла спідня білизна липне до тіла, крізь прозорий матеріал можна побачити колір шкіри, а також невеликі груди.
О, чому я не супроводжував їх у поїздках на річку, коли ми були на території Фіттоа? А, так, бо я був зайнятий. Навіть у вихідні я був чимось зайнятий. І все-таки я мав з’їздити з ними хоча б один раз.
Ні, зараз не час про це думати. Потрібно зосередитися на тому, що прямо перед нами. Жити зараз. Так, жити в цей момент! Юху, море!
– Ні, у цьому морі краще не купатися. – Голос, який прозвучав за спиною, був ніби відро холодної води.
Коли я озирнувся, то побачив чоловіка з лисою головою і шрамом на обличчі, що робило його схожим на якудзу. Це – Руїджерд Супердія. Він демон, який любить дітей, і від самого початку взяв на себе обов’язок супроводити нас, заблукалих дітлахів, що не знали де верх, а де низ. Тепер, коли він був лисим, неможливо сказати, що він володар смарагдово-зеленого волосся, яким славиться раса Суперд. У цьому світі демони із зеленим волоссям вважаються символом страху. Руїджерд поголив волосся заради нас. Відновлення честі його племені – це один зі способів, яким ми можемо йому відплатити.
– Там багато монстрів.
Під його пов’язкою на лобі ховався орган чуття, що нагадував червоний коштовний камінь. Він діяв, як радар, і міг виявляти живі істоти в радіусі кількох сотень метрів. З таким зручним умінням, може здатися, що ми легко впораємося з усіма монстрами в морі, але, можливо, цей радар не є всемогутнім. Гадаю, він не може бачити, що робиться у темних глибинах.
Ні… навіть у такому випадку, гадаю, ми можемо трохи поплавати, так? Навіть якщо плавати у самій гавані небезпечно, я можу використати магію землі та десь на сусідньому пляжі зробити щось на зразок невеликого басейну.
Хоча, ні, шанс зустрітися з небезпекою залишався. Деякі монстри володіють власними особливими здібностями. І деякі з них можуть застрибнути до нашого басейну. Якби це був восьминіг, то вийшла б еротична подія, але якби це виявилася акула, то ми б опинилися у сцені, що відтворювала події Щелепи.
Вибір невеликий. Мабуть, краще відмовитися від ідеї купання в морі. Я тут нічим не можу зарадити.
– Цього разу без купання в морі. Спочатку знайдемо таверну, а потім підемо до гільдії шукачів пригод.
– Добре… – Еріс виглядала пригніченою.
Гмм. Мені дуже цікаво побачити наскільки розвинулося тіло Еріс. Я не мав можливості перевірити зростання за минулий рік. Важко побачити крізь одяг, але якщо вона буде на пляжі, то я зможу побачити трохи більше. Правильно, так і зробимо.
– Навіть якщо ми не можемо зайти у воду, то можемо принаймні пограти на пляжі, правильно?
– На пляжі?
– Біля краю океану є те, що називають піщаними пляжами. На узбережжі ці піщані смуги простягаються досить далеко.
– І що тут весело? – запитала Еріс.
– Ну, на пляжах можна бризкатися водою і…
– Рудеусе, ти знову зробив дивне обличчя.
– Ух… – схоже, мої думки надто очевидно відобразилися на обличчі. Поки я намагався прибрати зі свого обличчя розпусний вираз, Еріс перевела погляд на океан і широко усміхнулася.
– Але звучить цікаво! Зробимо це пізніше!
Еріс радісно відштовхнулася від землі і стрибнула на ящірку. Це був неймовірний стрибок. Пролунав звук, схожий на тихий звук удару, від якого я мало не підскочив. Вона покладалася лише на силу ніг. Це прямий доказ того, що ноги і нижня частина тіла у неї добре треновані. Зараз це тільки йшло на користь її статурі, але подумавши, що в майбутньому вона стане ще більш мускулистою, я трохи занервував.
☆☆☆
Ми визначилися з місцем ночівлі, відвели ящірку до стайні, а потім попрямували до гільдії шукачів пригод.
Гільдія шукачів пригод порту Вінд переповнена різноманітними шукачами пригод. Це знайоме видовище, але цього разу між демона помітно досить багато людей. Як тільки ми переберемося на континент Міліс, то їхня кількість зростатиме в геометричній прогресії.
Спочатку, коли я, як зазвичай, підійшов до дошки оголошень, Руїджерд збентежено поглянув на мене.
– Я думав, що ми негайно перепливемо на інший континент?
– Я просто дивлюся. Чув, що на континенті Міліс можна заробити більше.
На континенті Міліс можна отримувати більше, тому що валюти різні. Монети континенту Міліс поділені на шість типів: королівська монета, генеральська монета, золота монета, срібна монета, велика мідна монета і маленька мідна монета. Якщо перевести їх у найдешевшу, кам’яну монету Континенту Демонів, яка вартує одну єну, то вийде:
1 королівська монета = 50 тисяч кам’яних монет;
1 генеральська монета = 10 тисяч кам’яних монет;
1 золота монета = 5 тисяч кам’яних монет;
1 срібна монета = 1 тисяча кам’яних монет;
1 велика мідна монета = 100 кам’яних монет;
1 маленька мідна монета = 10 кам’яних монет.
Якось так.
Завдання рангу B на Континенті Демонів коштує близько 15-20 монет з брухту, тобто 150-200 кам’яних монет. Якщо взяти завдання рангу B на континенті Міліс і припустити, що вона коштує десь 15 великих мідних монет, то це буде 1500 кам’яних монет. Це в десять разів більше, тож гроші краще заробляти на континенті Міліс.
Однак якщо до відплиття корабля буде вільний час, то, можливо, ми візьмемо якесь завдання тут. Загалом щось з поміж оголошень рангу B. Ранг A і ранг S не тільки небезпечні, але і часто займають більше тижня часу. Тож завдання рангу B буде найкращим варіантом для щоденного доходу. Саме тому я не планую піднімати ранг нашої групи до S, бо тоді ми більше не зможемо брати роботу рангу B.
По суті, група рангу A може виконувати завдання рангу S, тому я спочатку навіть поставив під сумнів необхідність мати такий ранг групи, як S. Коли я запитав про це співробітника гільдії, то мені сказали, що такий ранг надає особливі переваги. Не знаю які, я не розпитував більше, але припускаю, що можна отримувати більшу знижку на кімнату, отримувати кращу роботу від гільдії або гільдія закриє очі на деякі порушення групи. Щось таке.
Однак найбільше від цих переваг виграють групи шукачів пригод, що досліджують лабіринти. У нас таких планів нема. Це небезпечно і займає як мінімум кілька днів, тому ми в більшості випадків обираємо завдання рангу B і не планували поки підніматися до рангу S.
Хоча Еріс, схоже, не погоджувалася з цим.
Що ж, я трохи відхилився від теми. Ми шукачі пригод, що в першу чергу зацікавлені в заробітку, тому якщо на континенті Міліс ми можемо заробити більше, нам слід негайно сісти на корабель.
– До речі, звідки відпливають кораблі?
– З порту, звичайно.
– Це так, але звідки конкретно?
– Запитай у когось, – сказав Руїджерд.
– Так-так.
Я підійшов до стійки. За нею стояла жінка людської раси. Чомусь більшість співробітників, які стоять за стійками – це жінки. І вони мали великі груди. Це для естетичного задоволення шукачів пригод?
– Я хочу поїхати на континент Міліс, – пояснив я. – Ви знаєте, що потрібно зробити, щоб відправитися туди?
– Будь ласка, звертайтеся з цими запитаннями до пропускного пункту.
– Пропускний пункт?
– Як тільки ви сядете на корабель, то опинитеся за межами нашої країни.
Іншими словами, оскільки це справа між державами, а не в юрисдикції гільдії, співробітники не зобов’язанні відповідати на ці питання. Гм, у такому випадку потрібно йти до пропускного пункту. Тільки я хотів запитати про деталі, як…
– Агов, ти!
Гільдію заповнив гучний голос. Коли я озирнувся, Еріс ударила якогось чоловіка людської раси. Схоже, наша ядерна боєголовка сьогодні особливо вибухонебезпечна.
– Кого і за що ти хапаєш, га?!
– Ц-це була випадковість! Хто захоче торкатися до дупи такої грубіянки, як ти?!
– Мені начхати: випадковість це чи ні! Твої вибачення недостатньо щирі!
Тепер Еріс досить добре розуміла мову Бога-Демона. І що краще вона її розуміла, то частіше влізала в бійки. Ясна річ, що коли вона почала добре розуміти, що кажуть інші, це мало деякі негативні наслідки.
– Гахахахаха! Що це? Бійка?!
– Давай, вперед!
– Хей, не дозволяй дитині надерти тобі дупу!
Бійки між шукачами пригод настільки поширене явище, що гільдія в це не втручається. Фактично, деякі співробітники активно робили ставки.
– Я тебе розчавлю ногами!
– В-вибач, я програв. Будь ласка, відпусти мене, не хапай за ноги, зупинися-а-а-а!
Поки я був зайнятий думками, Еріс кинула чоловіка на підлогу. Останнім часом вона стала експертом у тому, щоб заганяти людей у глухий кут. Вона атакує без попередження і з неймовірною вправністю заганяє людину в невигідну ситуацію. Поки я намагався зрозуміти, чому вона розлючена, Еріс наступила ногою на слабке місце суперника. Шукачі пригод рангу C їй не рівня.
Щоразу, коли суперечка доходить до певної межі, Руїджерд зупиняє її:
– Досить.
– …Ні, я не збираюся зупинятися!
– Ти вже перемогла, просто облиш це.
Цього разу Руїджерд зупиняє її, піднявши за комір, як кішку. Постраждалий чоловік швидко відповзає.
Це звичне видовище. Я не можу її зупинити. Здебільшого тому, що я обіймаю її ззаду, через що відбувається тертя певних місць, і вже моє життя опиняється під загрозою.
– Лисий чоловік і люта рудоволоса дівчинка…! Ви, невже ви Заріз? – вигукнув хтось.
У гільдії на мить запала повна тиша, а потім:
– Заріз…? Ти про того з племені Суперд…?
– Телепень! Так група називається. Про них останнім часом багато пліток ходить!
– Я чув, що плітки правдиві.
О?
– Що він лютий, але в душі непоганий хлопець…
– Лютий, але непоганий? Та ну, ці слова суперечать одне одному.
– Ні, я про те, що не всі вони жорстокі…
Гільдія наповнилася перешіптуваннями.
Це вперше, коли ми опинилися у такій ситуації. Мабуть, наша група стала досить відомою. Гадаю, нам не потрібно поширювати тут добру славу про Руїджерда, так?
– Група рангу A, у якій лише три особи.
– О так, це неймовірна. Правда ті плітки чи ні, але це точно та група.
– Скажена собака Еріс і Сторожовий пес Руїджерд, так?
Вони отримали прізвиська! Скажена собака і Сторожовий пес, еге? Але чому собаки? І яка собака я? Я спробував уявити, що ж це за прізвисько. Звичайно, це не бійцівський пес. Я не зробив нічого настільки видатного чи хороброго. Якби я міг вибирати прізвисько для себе, то це був би «Вірний пес», бо останній рік я виконую роль лідера групи, тож це досить розумне прізвисько. Вірний пес або щось схоже.
– Тоді той малий певно Хазяїн Руїджерда!
– Я чув, що Хазяїн – найгірший.
– Так, я чув, що він робив жахливі речі.
Якого?!
Мало того, що прізвисько відрізнялося від того, що я думав, так вони навіть імені мого не пам’ятали! Хоча, ні, я частенько використовував ім’я Руїджерда, так? Щоразу, коли я робив щось хороше, то говорив: «Я – Руїджерд із Заріза, не забудьте про це!». А коли робив щось погане, то голосно сміявся і говорив: «Мене звати Рудеус, бугагагага!». Між цими двома фразами не мало б виникнути плутанини, правильно?
Гм, трохи шокує дізнатися, що після року кропіткої праці вони запам’ятали імена всіх, крім мого. А може і добре? До мене, схоже, прив’язався негативний образ, але принаймні ніхто не називав моє справжнє ім’я. Крім того, «хазяїн» звучить досить добре. Цікаво, що Еріс думає про нашийники?
– Але він доволі маленький.
– Закладаюся, що і там він теж маленький, він же дитина і все таке!
– Хей, ти обережніше зі словами, а то він спустить своїх собак!
– Хахахахаха!
Перш ніж я це усвідомив, з мене почали сміятися через щось абсолютно безглузде. Що ж, у мене для них погані новини. Я продовжував рости і добре розвиватися, тож і він також росте. Поки що він досі молодий пагін бамбука, але настане день, коли він виросте у чудове і міцне дерево.
Хм, ліпше забути про це. Якщо вони продовжать так сміятися, то Еріс знову перейде в режим лютого демона… Ну, принаймні я так подумав, але вона кидала на мене погляди з червоним обличчям. О-о, як мило.
– Еріс, що не так?
– Ні-нічого!
Ху-ху-ху. Якщо тобі так цікаво, чому б тобі не подивитися, коли я буду купатися сьогодні ввечері? Не турбуйся, я все поясню Руїджерду. Якщо хочеш, ми можемо скупатися разом. Звичайно, у такому випадку може випадково ковзнути рука, нога, тіло або язик…
Але жарти в сторону, нам потрібно йти до пропускного пункту. Я покину це місце з гідністю і повагою, достойними Хазяїна.
– Пані Еріс! Пане Руїджердоріє! Ходімо!
– Чому ти перекрутив моє ім’я…?
– Хмм!
Ми пішли з гільдії шукачів пригод під уважними поглядами багатьох присутніх.
☆☆☆
Ми прибули на пропускний пункт. Це місто розмістилося на території Континенту Демонів, але пункт призначення корабля, на який ми хочемо сісти, це землі Святого королівства Міліс. Податки стягують за багаж, а також потрібна плата за в’їзд до країни. Цікаво, це щоб придушувати злочинність чи просто заради прибутку? Що ж, причина мене не особливо хвилює, але якщо потрібно заплатити, то ми готові це зробити.
– У нас група з двох людей і демона, скільки це коштуватиме?
– Люди мають заплатити по п’ять залізних монет. З якого племені демон?
– Плем’я Суперд.
Чиновник контрольно-пропускного пункту перелякано глянув на Руїджерда. Побачивши лису голову, він зітхнув так, ніби втомився, і байдуже сказав:
– Для племені Суперд плата – 200 монет із зеленої руди.
– Д-двісті?! – цього разу настала моя черга дивуватися. – Ч-чому так дорого?!
– Упевнений, що ти і так знаєш відповідь…
Звичайно, я розумію, чому плата для племені Суперд така висока! Я весь рік подорожував з Руїджердом, ясна річ, що я розумію. Плем’я Суперд ненавидять, воно піддається необґрунтованим переслідуванням. Але навіть так, це дуже дорого.
– Чому така абсурдно велика сума?
– Питай не мене, а того, хто це вирішив.
– Тоді, чому на вашу думку плата така висока? – натиснув я.
– Га? Ну, гадаю, це спосіб запобігання злочинам. На випадок, якщо їх перевезуть як рабів, а потім випустять на континенті Міліс.
Отже, така його інтерпретація. Іншими словами, до племені Суперд ставилися як до бомби, що може вибухнути в будь-який момент.
– Ви ж група Заріз, так? З фальшивим Супердом. Коли ви підніматиметеся на борт, вони перевірять вашу расу. Не варто прикидатися і платити 200 монет із зеленої руди, це буде марна витрата грошей, бо вони дізнаються правду.
Слова чиновники були благословенною порадою. Тобто навіть якщо ми спробуємо представити Руїджерда, як представника племені Міґурд, правда випливе назовні.
– Чи доведеться сплачувати штраф, якщо збрехав про своє плем’я?
– За винятком змарнованих грошей на плату, ні.
Зі слів чиновника виходило, що все добре, поки ми платимо гроші так, як нам було сказано. Сила грошей абсолютно неймовірна.
☆☆☆
Коли ми поверталися з пропускного пункту, сонце вже сідало. Ми повернулися до таверни і вирішили перекусити. У таверні подавали типові для портових міст страви з морепродуктів. Головна страва сьогоднішнього вечора – молюск розміром з кулак. Його готують на пару в рисовому вині з додаванням чогось за смаком схожого на часникове масло. Смакота. Це найсмачніша їжа, яку я їв на Континенті Демонів.
– Так смачно! – сказала Еріс з набитим ротом.
За цей рік вона повністю забула про поведінку за столом, якої її навчали у королівстві Асура. Вона ріже їжу ножем, який тримає у правій руці, наколює і підносить до рота. Принаймні вона не їсть руками, але жодного проблиску вишуканих манер. Една, її вчителька етикету, розплакалася б, якби побачила це. Гадаю, це теж моя відповідальність, так?
– Еріс, твої манери за столом – жахливі!
– Ням-ням… Кого хвилюють манери?
Руїджерд володіє кращими манерами, але це не означає, що вони елегантні. Він взагалі не використовував ніж, для нарізання він використовував виделку. Одним рухом виделка розрізала молюска, як гарячий ніж масло. Відчувається рука майстра.
– Що ж, я розумію, ми досі їмо, але розпочнемо наше зібрання групи.
– Рудеусе, говорити під час їжі – це поганий тон, – сказала Еріс, раптово приймаючи образ істинної пані.
***
Закінчивши їсти і наповнивши шлунки, ми розпочали зібрання групи.
– Вартість подорожі – 200 монет із зеленої руди. Це до смішного велика сума.
– Вибачте, це моя провина, – обличчя Руїджерда спохмурніло.
Я теж не думав, що плата буде такою великою. Щиро кажучи, я недооцінив вартість подорожі. Думав, що зароблю трохи грошей – і ми зможемо спокійно перебратися на інший континент. Насправді плата була п’ять срібних монет для людей, іншим племенам демонів максимум довелося заплатити одну чи дві монети з зеленої руди. Лише плата для племені Суперд непомірно висока.
– Ну ж бо, старий, не говори так.
– Я не твій батько.
– Знаю, це просто жарт.
У всякому разі, 200 монет із зеленої руди – це не пересічна сума. Навіть якщо ми братимемося за роботу лише рангу A і S, нам знадобиться кілька років, щоб заробити такі гроші. Здається, континент Міліс справді не хоче, щоб Суперди перетинали його кордони.
– Ми у складній ситуації. Але ми не можемо просто залишити Руїджерда позаду.
Найшвидший спосіб перебратися на інший континент – залишити Руїджерда. Ми з Еріс уже досить досвідчені шукачі пригод і зможемо продовжити подорож без Руїджерда. Однак я не планував цього робити. Руїджерд буде з нами доки наша подорож не закінчиться. Наша дружба вічна і непорушна.
– Звичайно, ми його не залишимо.
– Тоді що нам робити?
– У нас є… три варіанти. – Сказавши це, я піднімаю три пальці.
Все починається з цифри три. Перше – іти вперед, друге, повернутися назад, а третє – залишитися там, де ми є.
– Хмм.
– Нічого собі, цілих три…? – запитала Еріс.
– Хе-хе, – усміхаюся.
Але почекайте трохи, мені потрібно подумати, бо я ще не всі продумав. Гм… почнемо…
– Перший – беремо завдання, заробляємо гроші і пливемо на континент Міліс.
– Але тоді…
– Так, це займе надто багато часу, – погоджуюся.
Якщо ми поставимо на перше місце заробляння грошей, то зможемо зібрати необхідну суму протягом року. Однак немає жодної гарантії, що з нами не станеться якийсь прикрий випадок. Може, ми загубимо гаманець чи щось подібне.
– Другий – ми ідемо до лабіринту і беремо магічні кристали або предмети. Це буде важке завдання, але воно дасть нам можливість за один раз отримати потрібну суму.
Магічні кристали продають за добрі гроші. Я точно не знаю, скільки вони коштують, але якщо я віддам кристал чиновнику на пропускному пункті, упевнений, вони дозволять Суперду пройти.
– Лабіринт! Мені подобається, як це звучить! Зробімо це!
– Ні. – Руїджерд негайно відкинув план з лабіринтом.
– Чому?!
– Лабіринти – дуже небезпечні. У них є пастки, які я не можу помітити.
Око на лобі Руїджерда може відчувати живих істот навколо, але воно, схоже, не здатне реагувати на пастки, створені лабіринтом.
– Але я так хочу піти… – надулася Еріс.
– Це один з варіантів, але я не особливо хочу його вибирати.
Якщо ми були б обережні, то все, можливо, пройшло добре, однак я доволі необережний і це може привести нас до фатальної помилки. Тож тут краще дослухатися до слів Руїджерда.
– Третій – ми шукаємо у місті контрабандистів, які допоможуть нам перебратися на інший континент.
– Контрабандисти? Хто це в біса такі?
– Коли справа доходить до перетину кордонів, то за перевезення товарів стягують податки. Тому нам і сказали, що потрібно заплатити. Якщо ти торговець, то, швидше за все, також повинен заплатити податки за свої товари, так?
– Мабуть, так?
– Саме так.
Інакше не було б сенсу стягувати плату в залежності від раси і племені.
– Вірогідно, є деякі товари, за які потрібно заплатити величезні податки. Тому мають бути ті, хто перевозить товари за нижчою ціною, ніж офіційний податок, а також, хто займається товарами, які не можна перевозити відкрито.
Ну, можливо, і ні. Але якщо такі є, то, думаю, їхні послуги будуть дешевшими, ніж плата у 200 монет із зеленої руди. До того ж з платою на пропускному пункті явно щось не так. Чиновник сам сказав, що нас не покарають, якщо ми збрешемо про плем’я Руїджерда.
Однак я на власному досвіді дізнався, що простий шлях пронизаний пастками. І хоча я додав цей варіант, але не хотів робити нічого протизаконного, якщо це можливо. Наразі я придумав ці три варіанти: заробляти гроші через завдання; швидко отримати гроші, навідавшись у лабіринт; звернутися до контрабандистів. Всі варіанти такі собі.
А, так, є ще один варіант. Я можу продати свій посох Аква Херті «Гордість Водяного Короля-Дракона». Виготовлений у королівстві Асура шедевр, для якого використали великий кольоровий магічний камінь. Мабуть, вторгованих грошей вистачило б, щоб Суперд перетнув океан.
Але попри всі плюси і мінуси, я не хочу його продавати. Це дорогоцінний подарунок, який Еріс зробила на мій день народження. Я добре користувався ним до цього дня. Ні Руїджерд, ні Еріс не погодяться, щоб я його продав.
***
Тієї ж ночі я отримав божественне послання уві сні.
Бог Людей сказав:
– Купи їжу в ятці й самотужки пройдися по провулках.
Звучить, як скалка в дупі. Але в мене немає іншого вибору, тож я постараюся мислити позитивно і зроблю, як ти скажеш.
– Тобто ти це зробиш, бо не маєш іншого вибору?
Що ж, я вже зрозумів у чому суть, коли мова зайшла про їжу і провулки.
– Справді?
Так, чудове кліше, правда? Мені потрібно знайти голодну дитину, яка загубилася. До дитини чіплятиметься якийсь незрозумілий тип, правильно?
– Так, правильно. Неймовірно!
А потім та дитина насправді виявиться онуком гільдії судноплавців або щось таке, еге?
– Хе-хе-хе, залишу цей приємний сюрприз на завтра.
Сюрприз? Який ще сюрприз? За весь цей час не було жодного приємного сюрпризу. Крім того, що за дурня, га? Я говорю про минулий рік. Я вже почав думати, що більше не побачу твого обличчя!
– О, ну, розумієш, минулого разу моя порада спричинила для вас трьох проблеми, чи не так? Тому мені було трохи важко показатися знову.
Ха! То у Бога Людей навіть є крапля сорому. Але не зрозумій мене неправильно, це була помилка з мого боку. До речі, скажи, який правильний вибір я мав зробити?
– Ну, якщо ти хочеш використовувати слово «правильно», то це твоє діло. «Нормальним» варіантом було б перетворити ту групу на ваших охоронців, що зміцнило б твою дружбу з Руїджердом.
Що? Хочеш сказати, що рішення було настільки простим?
– Саме так. Я і подумати не міг, що ти перетвориш їх на союзників і привернеш увагу маленьких лиходіїв з гільдії шукачів пригод. Але за цим було цікаво спостерігати.
Так, хоча я від цього не отримав ні найменшого задоволення.
– Але завдяки цьому вам вдалося зайти так далеко всього за один рік, еге?
Отже, ти хочеш сказати, що результат виправдовує методи?
– Результат – це найголовніше.
Тц. Мені це не подобається.
– Он як? Що ж, це твоя справа. Здається, ти у поганому настрої, тож я піду.
Зажди секунду! Я хочу підтвердити дещо.
– І що це?
Можливо, твоя порада спрацює краще, якщо я несильно думатиму над нею?
– Для мене буде цікавіше, якщо ти над нею думатимеш довго.
Ага, зрозумів! То он воно як. Дякую за підказку. Наступного разу буде не так цікаво.
– Ха-ха, з нетерпінням на це чекаю.
Так-так, звісно, чекаєш.
Я слухав відлуння його слів і повільно занурювався у сон.
«Щелепи» (англ. Jaws; США, 1975) — класичний трилер режисера Стівена Спілберга. Екранізація однойменного твору Пітера Бенчлі. Фільм став володарем трьох премій «Оскар». Вважають, що саме цей фільм був уперше названий «блокбастером». На 18 вересня 2018 року фільм посідав 233-у позицію у списку «250 найкращих фільмів за версією IMDb». /Вікіпедія/
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥