Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут
Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели та за опис до неї висловіть Kiltavik ワィタリ.
Розділ 2. Повз одне одного. Частина 1
Наступного дня після того, як отримав пораду від Бога Людей, я накупив їжі в ятці і, тримаючи її руках, пішов блукати провулками.
Їжа вже була приготована і нанизана на палички, як шашлик. Було кілька морських гребінців і ставрида, ці продукти досить схожі на ті, що були в моєму минулому світі. Також було кілька страв з морепродуктів, які я не розпізнав. Мені сказали купити їжу у вуличного торговця, але не було конкретних вказівок щодо страв, тому я вирішив взяти те, що зручніше носити.
Коли я отримав пораду минулого разу, то надто багато думав. Як кухар-любитель додає до страви багато інгредієнтів і зазнає провалу, так і я думав надто багато і втрапив у халепу. Цього разу я буду чинити інакше. Мені сказали купити їжу, що я покірно зробив, а далі так само покірно я буду приймати події, що мають статися у глухому провулку.
Ставитися до всього спокійно, ніби це рольова гра. Все, що відбуватиметься далі, абсолютна випадковість. Не потрібно думати про це надто багато, потрібно діяти максимально простодушно. Той типчик любить захопливі видовища. Він розраховує на те, що я знову буду багато думати. Але поки я цього не роблю, він не отримає своє захопливе видовище.
Через кілька хвилин блукань я раптом дещо усвідомив.
– Га? Хіба це не те, чого він хоче?
Мене обдурили! Завдяки блискучим ораторським навичкам він змусив мене робити те, що йому потрібно. Коли я це усвідомив, то відчув гнів. Він примусив мене танцювати на своїй долоні…
Пригадай його початкові наміри. Пригадай, що відчув, коли вперше його зустрів. Я ніколи не повинен довіряти йому.
Гаразд, це востаннє, коли я роблю те, що він хоче. Цього разу я дослухаюся до його поради, зачекаю і подивлюся що буде, але наступного разу я точно не слухатимуся його порад. Я не збираюся бути маріонеткою Бога Людей! Крапка!
☆☆☆
Я блукав провулками. Сам, звичайно.
Чому сам? Бо це ключова частина поради. Мабуть, виникли б якісь проблеми, якби Руїджерд і Еріс були присутні. Ні, я не буду багато про це думати. Краще буду думати, що, можливо, буде якийсь еротичний епізод.
Я сказав Руїджерду й Еріс, що сьогодні пройдуся один. Було б небезпечно залишати Еріс саму, тому я попросив Руїджерда захистити її. Можливо, зараз вони пішли на пляж.
– Е-е… Хіба це не побачення?
У голові я побачив дві постаті, що зникали за скелями на пляжі.
Ні-ні-ні! Цього не може бути! С-спокійно. Це ж Еріс і Руїджерд, правильно? Це не якась там сексуальна фантазія. Це просто няня. Няня. Ня-ня!
О! Але Руїджерд дуже сильний! Еріс відчуває до нього сильну повагу! А до мене останнім часом ставиться як до хазяїна!
Ні-ні… чого ти так квапишся з висновками?
Хуу… Все буде добре, так, пане Руїджерде? Ви ж не вкрадете її в мене, правильно? Мені немає про що хвилюватися, еге? Коли я повернуся, ви двоє не буде поводитися, ніби стали дуже близькими, чи не так? Я-я вам довіряю, добре?!
…У голові я моделював битву з Руїджердом. Шансів на перемогу у ближньому бою нема. Якщо я хотів розібратися з ним, то для початку мав вийти з зони виявлення його червоної коштовності на лобі. Тож єдиний спосіб перемогти його – вода. Він був проти купання в морі, тому, як відплату за це, я б атакував його великою кількістю води і змив би у море. Кінець. Нехай дрейфує в морі, поки не потоне.
Ку-ха-ха-ха… Кхем, але не зрозумійте мене не правильно. Я довіряю Руїджерду. Але… як там кажуть?
Любов – це поле битви, правильно?
☆☆☆
У провулках було тихо. Коли чуєш слово «провулок», то виникає образ місця, де збирається купа незрозумілих типів. По факту, коли така чиста, юна і невинна дитина, як я, блукає подібними місцями, то вона негайно приверне увагу викрадачів. У цьому світі викрадення – один із найпопулярніших і найприбутковіших злочинів. Але якщо знайдеться хтось настільки дурний, що спробує мене викрасти, я розтрощу йому руки і ноги, дізнаюся, де він живе і заберу все цінне, перш ніж віддати його владі.
– Хе-хе-хе, дівчинко, якщо підеш зі мною, я нагодую тебе всім, чим забажаєш.
Поки я думав про те і те, з глухого закутка, як на команду, пролунав голос. Коли я зазирнув туди, то побачив підозрілого на вид чоловіка, який тягнув за руку дівчинку, що сиділа біля стіни.
Досить просто зрозуміти, що тут відбувається.
Перемагає той, хто діє першим. Я взявся за посох і створив модифіковану кам’яну кулю, яка мала швидкість і силу як удар професійного боксера, і пустив заклинання у спину чоловіка. За останній рік я набив руку в обмеженні магічної сили.
– Увах!
Коли він озирнувся, я запустив ще одну кам’яну кулю. Але цього разу трохи сильніше.
– Ґхах!
Почувся звук сильного удару, коли камінь врізався в обличчя чоловіка. Він розлетівся на шматки, а чоловік хитнувся, зачепився за щось і упав на землю. Він не мертвий. Я добре навчився обмежувати свою силу.
– З вами все добре, панночко? – я протягнув до дівчинки, яку щойно намагалися вкрасти, руку, стараючись виглядати якомога крутішим і зібранішим.
– А-агов… – це юна дівчинка одягнута у шкіряний одяг.
Чоботи до колін, шкіряні шорти і шкіряний топ. Бліда шкіра на її ключицях, тонкій талії, животі і стегнах була оголена. Також було примітним її густе хвилясте фіолетове волосся, з яких виднілися козячі роги.
Я зрозумів це з першого погляду: вона – сукуб. І досить юний. Вона точно молодша за мене. Можливо, це нагорода від Бога Людей за важку працю. Він же може іноді робити такі круті речі, так?
…Ні, це не сукуб. У цьому світі сукуби визнані монстрами. Якщо я правильно пам’ятаю, то вони живуть на континенті Беґарітт. У Пола був дуже напружений вираз обличчя, коли він говорив мені про них:
– Наша родина не може їх перемогти.
Гадаю, навіть я був би безсилий перед сукубом, якби справді одного зустрів. Сукуби – природні вороги родини Ґрейрат.
Крім того, у цьому місті не було монстрів. Іншими словами, вона не сукуб.
Це просто дитина, одягнена в мізерну кількість одягу.
– А-а-агов… щ-що ти зробив…?! – вона тремтіла, як маленьке оленятко. – Ц-цей чоловік, в-він…!
Вона виглядала так, ніби не вірила власним очам. Вираз її обличчя, ніби говорив «що ти накоїв?!».
– О, вибачте. Ви знали одне одного? – запитав, нахиливши голову.
Обличчя чоловіка середніх років не виглядало так, ніби він розмовляв зі знайомою дитиною. Він швидше виглядав як тип середніх років, що відчуває збудження від вигляду лолі. Достатньо просто поглянути на це червоне обличчя з посмішкою, яка досі залишається на його губах, навіть після того, як він втратив свідомість. Не сумніваюся, що він планував відвести її додому, щедро нагодувати і покласти до ліжка, але в обмін на це вона мала подарувати йому гарячу ніч.
– У мене живіт зводить від голоду… а цей чоловік мав нагодувати мене…
Її слова перервав гучний булькаючий звук. Він звучав так, ніби ось-ось мав статися землетрус. Коли звук затих, дівчинка впала на коліна.
– В-ви в порядку?
Я мимоволі присідаю й обіймаю її. Хороша можливість, щоб доторкнутися до такої милої дівчинки. Вона не намагалася втекти. Але не зрозумійте мене неправильно, я тут, бо прислухався до поради Бога Людей і прийшов їй допомогти. Тож я не схожий на того чоловіка середніх літ, що зараз лежить на землі.
– Ку… у-у-у… я відродилася через 300 років. Не можу повірити, що знепритомнію тут… Лаплас ніколи не повинен дізнатися про це…
Я ніби потравив у якусь дивну виставу. Можливо, її одяг це якийсь косплей?
– О-ось, з’їжте це і відновіть сили. – Я встромив у рот дівчинки три палички з вуличною їжею, які купив.
Жув. Жув. Щойно їжа потрапила до рота дівчинки, її очі розширилися і вона з’їла страви за лічені секунди. Після цього вона забрала в мене інші палички з їжею. Загалом, я купив дванадцять, але вона за одну мить з’їла страви з десяти.
– Ого-о-о! Смакота! Це перше, що я з’їла за цей рік, і воно таке смачне! – дівчинці стало краще.
Вона підстрибнула, використавши лише силу ніг, крутнулася у повітрі та м’яко приземлилася. Схоже, у неї напрочуд хороші фізичні здібності.
– Рік без їжі? Не знаю, яка у вас ситуація, але це трохи занадто…
Вона не схожа на рівнонога, який може роками жити без їжі і не померти з голоду.
– Га? Ну, я не рахувала дні… але голод відчувався так, ніби я не їла цілий рік.
Зрозуміло. Ймовірно, вона не їла десь два дні.
– Хай там що, ти врятував мене! Ти. Врятував. Мене! Я зможу протриматися ще рік!
Дівчинка нарешті зустрілася зі мною очима. Її очі відрізнялися кольорами, одне – фіолетове, а інше – зелене. Це що, теж частина косплею? Ні, у цьому світі не існує кольорових контактних лінз, тому, мабуть, це природний колір її очей.
– О? – у правому оці дівчинки ніби з’явився вихор і воно стало синього кольору. О-огидно! – Хей! Хе-ей! Що з тобою? Ти до жахливого огидний! Що це, га?! Ха-ха-ха! Я ніколи раніше не бачила чогось подібного!
З великим захватом сказала дівчинка, дивлячись на мене.
…Е, так, це мене сильно здивувало. Минуло багато часу відтоді, коли хтось дивився мені в обличчя і називав огидним. Але я подумав так само, коли дивився на неї. Тому тут ми квити.
– Невже? Ви були близнятами в утробі матері, але при народженні один з вас помер, так?
…Га? Про що вона говорить?
– Ні, я не думаю, що це так.
– Упевнений?
– Так.
– Але твій запас магії… більший, ніж у Лапласа.
Що і за кого більше? Не дуже розумію, про що вона говорить. Дивна манера говорити, чудернацька поведінка і дещо моторошні очі – ця дівчинка суцільне розчарування.
– Гаразд! Назви себе!
– Рудеус Ґрейрат…
– Добре! Я – Кішіріка Кішірісу! Мене називають Великим імператором світу демонів! – вона поклала руки на талію і стала в горду позу, від чого її промежина випнулася трохи вперед.
Коли її стегна раптом опинилися переді мною, я лизнув їх, не задумуючись. Запах такий собі, але на дотик приємно!
– Йой! Що ти робиш?! Це брудно! – дівчинка звела ноги разом і енергійно потерла облизане місце, перш ніж глянути на мене.
Але тепер я зрозумів. Я вже чув ім’я Великого імператора світу демонів, Кішіріка Кішірісу. Безсмертний імператор демонів, який вів демонів у бій за часи війн між людьми і демонами, але зазнав нищівної поразки.
Однак, чи це правда? Я прийшов сюди, дослухавшись до поради Бога Людей. Існує ймовірність того, що ця дівчинка справжній Великий імператор світу демонів. Але хіба може справжній Великий імператор світу демонів помирати з голоду на краю Континенту Демонів? З якого боку не подивися, але це не здавалося можливим…
А, я зрозумів. Діти Континенту Демонів, коли гралися, часто вдавали великих діячів минулого. Особливою популярністю користується Бог-Демон Лаплас. У мене, як у людини, що знає правду, він викликає огиду, але Лаплас дуже популярний. Попри те, що він програв війну, Лаплас зміг об’єднати розрізнені племена демонів, дав їм певний статус і приніс мир. Його вважають найповажнішою особою в історії демонів.
Діти часто гралися, наслідуючи події з історії Лапласа. Поки я їхав до порту Вінд, то не один раз бачив, як діти відтворюють епізод битви Лапласа проти безсмертного імператора.
Гадаю, Великий імператор світу демонів Кішіріка також видатна постать, але я раніше не бачив, щоб діти прикидалися нею. Ця дівчинка, мабуть, фанатка Великого імператора, але, схоже, у неї нема друзів, з якими вона могла б погратися, тому вона опинилася у цьому глухому закутку сама. Досить логічне трактування ситуації.
Гмм. Це самотньо бути одному. Нічого не вдієш, підіграю їй.
– О, так! Прошу вибачення, ваша величносте! – я з певним перебільшенням відповів на її гру, ставши на одне коліно, ніби один з її підданих.
– О? О-о-о! О так, так! Чудово! Саме такої реакції я чекала! Нинішня молодь взагалі не має манер! – Кішіріка задоволено киває.
Так і знав. Вона дуже хотіла, щоб хтось їй підіграв.
– Щиро прошу вибачити мені за грубість, я не знав, що ви воскресли.
– Дуже добре. Ти врятував мені життя. Я виконаю будь-яке твоє бажання, лише одне.
Врятував? Я всього лише дав їй трохи їжі, бо вона була голодна, правильно?
– Хм… як щодо величезного багатства?
– Дурню! Сам бачиш, у мене жодної монетки!
Але ж вона сама сказала, що виконає будь-яке бажання! Хоча, ні, можливо, це якийсь епізод, коли хтось просив у Великого імператора грошей, а вона йому відповіла, що їх немає.
– …Тоді подаруйте мені половину світу.
– Що?! Половину світу?! Це багато! Але все-таки половина. Чому лише половина?
– О, це тому, що мені не потрібні чоловіки. – Упс, випадково бовкнув істинні думки. Це не те, що має чути юна дівчинка.
– О, бачу, ти юний, але вже такий розпусний. Проте вибач, навіть я сама не змогла завоювати світ…
Що ж, це правда, Кішіріка програла всі битви демонів, які вела.
– Тоді ви можете використати своє тіло. Будь ласка, заплатіть мені так.
– О? Моє тіло? Раз ти настільки хтивий у такому віці, я хвилююся за твоє майбутнє.
– Ха-ха, звичайно, це просто…
Я хотів сказати, що це жарт, але Кішіріка потягнулася до своїх гарячих шортиків.
– Що ж, тут нічим не зарадиш. Це вперше після мого воскресіння, тому будь зі мною ніжним, добре?
Щоки Кішіріки почервоніли, коли вона почала повільно стягувати шортики.
Га? Серйозно? Я ж просто пожартував. Хоча, ні! Тепер я не можу сказати їй, що лише пожартував. Просто буду спостерігати за тим, як вона оголює своє тіло, а потім відмовлюся, стверджуючи, що я недостойний торкатися тіла її величності.
– Ой, ні. – Перш ніж я встиг щось сказати Кішіріка зупинилася. – Цього разу в мене уже є наречений. Тому вибач, я не можу цього зробити.
Оголена шкіра знову сховалася під шортами. Мені здалося, що вона грається з моїм бідним чистим серцем.
Отже, ні грошей, ні світу, ні тіла.
– Тоді що ти можеш зробити?
– Дурню! Я – Кішіріка, Великий імператор світу демонів! Очевидно, що я можу дати! Магічне око!
То он воно що. Ну, я мало знаю про героїчну міфологію цього світу. Хоча якщо подумати, то в Ґіслейн також було магічне око, правильно?
Але що таке «магічне око»?
– Магічне око дозволить бачити чиюсь нитку життя? А якщо перерізати нитку, то супротивник помре…?
– Як жахливо! Що це за сила?! Я не маю чогось такого жахливого.
Схоже, не воно. Ще одне «магічне око», про яке я знаю, може перетворити будь-кого, на кого воно дивиться, на камінь. Сумніваюся, що очі, які стріляють лазерами, можна вважати магічними очима.
– Не можу повірити, що ти хочеш таку небезпечну силу… Невже ти так сильно на когось образився?
– Ні, це не зовсім так.
– Помста не приведе ні до чого хорошого. Мене не один раз вбивали, але я не тримаю зла на тих, хто мене вбив. Образа – це ланцюг, який тягне тебе вниз. Що і привело до Великої війни між людьми і демонами.
Мені читала лекцію юна дівчинка! Ну, я не планую полювати на якогось вампіра чи щось таке.
– Якщо щиро, я мало знаю про магічне око. Що воно собою представляє?
– Хм. Я зовсім недавно відродилася, тому не володію чимось визначним. Але є Око Магії, Око Розпізнавання, Око Бачення, Око Далеко Погляду, Око Передбачення й Око Поглинання… Якось так.
Для мене це просто назви.
– Чи можете ви мені пояснити, що вони собою являють?
– Гм? Ти не знаєш? Нинішня молодь зовсім не приділяє увагу навчанню… – Хоча Кішіріка сказала так, але почала пояснювати: – Перше, Око Магії, дозволяє бачити магічну силу. Воно найпоширеніше. Одна особа з 10 тисяч володіє ним.
– О, найпопулярніше, так?
– Око Розпізнання дозволяє бачити деталі об’єкта, коли ти на нього дивишся. Але воно може надати інформацію лише про те, що знаю я. Якщо подивитися на щось, що я не знаю, то воно залишиться невідомим.
– О, зрозуміло. Щось на зразок словника.
– Око Бачення дозволяє дивитися крізь такі речі, як стіни. Ти не зможеш дивитися крізь живих істот чи місця з сильною концентрацією магії. Але ти зможеш скільки завгодно дивитися на оголені дівочі тіла. Просто ідеально для такого хтивого хлопця, як ти, еге?
– Звичайно, якщо я не бачитиму кістки.
– Око Далекого Погляду дозволяє бачити на великій відстані. Однак важко зосередитися на деталях. Хоча ти зможеш побачити речі на відстані, але нічого зробити не зможеш. Тому я не рекомендую його.
– Немає сенсу дивитися, якщо не можеш торкнутися, – погодився я.
– Око Передбачення дозволяє побачити, що станеться через кілька секунд у майбутньому. Складно визначити правильний час, але його я рекомендую.
– Тим, кому подобається бути на крок попереду, це точно сподобалося б.
– Око Поглинання дозволяє поглинати магію. Воно також поглинає магію, яку ти створюєш сам, тож я не рекомендую його.
– Майже вічний двигун, еге?
Кішіріка добре обізнана. Мабуть, звідкілясь дізналася це. Можливо, цього її навчили батьки або, можливо, десь є книга про види магічних очей.
– Гаразд, тоді я візьму два, щоб обидва ока були магічними.
– Ти хочеш одразу два? – запитала вона. – А ти жадібніший, ніж виглядаєш.
– Та ну, ось, я дам тобі ще трохи їжі.
Я протягнув їй дві палички з їжею, які в мене залишилися, Кішіріка прийняла їх з широкою посмішкою.
– Ура! Ням-ням… Хоча я можу дати тобі одразу два, але не рекомендую так робити.
– Чому?
– Більшість не хоче постійно користуватися магічним оком, тому закривають його пов’язкою. Але якщо у тебе буде два магічних ока, ти взагалі не зможеш бачити.
– О, якщо подумати, я знаю когось, хто має пов’язку на оці.
Моя наставниця з фехтування Ґіслейн носила пов’язку. Пізніше я дізнався, що вона носила її не через втрату ока, а тому, що мала магічне око.
– Ті, хто прожив кілька сотень років, зможуть контролювати два магічних ока, але якщо два ока отримає така дитина, як ти, то вона збожеволіє.
Збожеволію, так? Отже, використання магічного ока впливає на мозок. Страшно.
– Добре, тоді не будемо робити два.
– Це на краще. Отже, яке ти хочеш? Я рекомендую Око Передбачення.
Магічне око, га? Якби я справді міг отримати одне, то якому б віддав перевагу? Кожне магічне око має своє використання. Мати Око Магії здається трохи марним. Це було б зручно, бачити магію, але є чимало тих, хто володіє Оком Магії. Тож якби я міг отримати магічне око, я б хотів щось унікальне.
Око Розпізнавання мені насправді не потрібне. Я не бачу проблеми в тому, щоб чогось не знати. Крім того, якщо Великий імператор чогось не знає, то воно буде позначено невідомим. Я легко можу уявити ситуацію, що око не принесе жодної користі саме в той момент, коли це найбільше потрібно.
Також мені не потрібне Око Бачення. Поки я не навчуся його контролювати, то, гадаю, мені також доведеться бачити Руїджерда голим.
Око Далекого Погляду може бути корисним, але зараз я не маю бажання мати щось таке. Я і без ока можу здогадатися, що відбувається з Руїджердом і Еріс, але якби я його мав, то швидше за все побачив, як Еріс комусь погрожує, а Руїджерд її зупиняє.
Я розумію, чому вона порекомендувала Око Передбачення. Наразі я не можу перемогти Еріс чи Руїджерда у ближньому бою. Істоти і люди у цьому світі швидкі. Можливість бачити на кілька секунд вперед – це величезна перевага для мене.
Про Око Поглинання не може бути й мови. Воно б знищило мою перевагу як мага. Однак добре, що я дізнався про існування такого магічного ока. Інакше я б запанікував, якби зіткнувся з кимось, хто звів би нанівець мою магію.
Що ж, немає значення, що я виберу, це всього лише гра.
– Тоді я прислухаюся до вашої рекомендації.
– Справді? До цього часу більшість обирали щось інше, ігноруючи мої рекомендації. Вони казали: «Який сенс зазирати на кілька секунд у майбутнє?».
– Якщо ти можеш зазирнути хоча б на секунду в майбутнє, то можеш контролювати світ.
Проте мечники у цьому світі швидкі. Навіть якщо я бачитиму майбутнє на кілька секунд вперед, я можу програти. Зрештою існує Довгий меч Світла.
– Не Око Бачення? Невже не хочеш дивитися на оголені тіла дівчат?
Ця дівчинка не розуміє, еге? Звичайно, так я можу побачити оголене тіло будь-якої красивої дівчини або жінки, що проходитиме повз мене. Ясна річ, я відчував би збудження. Але на цьому все. Мені б це швидко набридло. Мені подобається уявляти процес, як вони роздягаються.
– Ясно-ясно. Добре, наблизь до мене обличчя.
– Гаразд.
– Ось воно!
Кішіріка раптом тицьнула пальцем мені у праве око.
Я відчув різкий біль.
– Ґяа-а-а-а-а-а-а!!!
Я інстинктивно намагався відступити, але Кішіріка міцно тримала мене за волосся, не дозволяючи рухатися. Вона сильніша, ніж я очікував.
Боляче, боляче, як же боляче!
– Ґяааа! Що ти в біса робиш, нахабо?!
– Який ти галасливий. Ти хлопець, чи не так? Потерпи трохи!
Вона впилася пальцями в очну западину, ніби роблячи щось там, а потім зі звуком «хлоп!» витягнула його. Я осліп на одне око.
– Колір райдужки Ока Передбачення дещо відрізняється від твого звичайного кольору, але здалеку різниця не надто помітна.
– Дурепа! Є різниця між тим, що можна робити, а що ні, коли розважаєшся!
– Я – Великий імператор світу демонів. Я б ніколи не давала магічне око заради розваги.
Бляха, моє око… Моє око… А-а-а-а-а-а… а, що? Я розгублено завмер. Я можу бачити. Але все ніби роздвоюється…? Що це? Ніби запаморочення.
– Залежно від влитої магії, його можна зробити якнайтоншим. Що ж, тобі потрібно добре попрацювати, щоб навчитися ним користуватися.
– Е? Га? Про що ти?
– Кажу, що все залежить від тебе.
Кішіріка із задоволенням дивиться на мене, розгубленого від її слів. Я побачив післяобраз її кивка, але разом з цим була густа тінь. Що це?
– Чудово, отже, ти бачиш це. Гаразд, мені потрібно йти. Я маю розшукати Бадігаді. Щиро дякую за їжу. – Сказала Кішіріка і застрибнула на дах. – Що ж, бувай, Рудеусе! Якщо виникнуть проблеми, можеш звернутися до мене! Кухахахаха! Бхаха! Бвахахахаха!
Вони зникла, але її сміх утворював ефект Доплера. Я з абсолютним приголомшенням слухав це.
– Хвилинку… То вона справжня?
Ось так я отримав Око Передбачення.
Морські гребінці (Pectinida) — ряд великих або середнього розміру морських двостулкових молюсків.
Ставрида (Trachurus) — рід морських риб родини ставридових ряду окунеподібних; довжина до 45 см, вага 400–500 г, іноді до 1 кг. Поширені в тропічних і субтропічних морях.
Рівноногі (Isopoda) — ряд вищих ракоподібних (Malacostraca). Їх розмір коливається від пів міліметра до 46 см. Ряд налічує понад 10 000 видів, з яких близько 4500 видів зустрічаються у водному середовищі, переважно на морському дні, 500 видів у прісних водах та ще 5 000 видів на суші. Ряд поділений на одинадцять підрядів.
Ефект До́плера — явище зміни частоти хвилі, яку реєструє приймач, викликане переміщенням джерела або приймача.
Ефект названий на честь австрійського фізика Крістіана Доплера.
Виходячи з власних спостережень за хвилями на воді, Доплер припустив, що подібні явища відбуваються в повітрі з іншими хвилями. На підставі хвильової теорії він у 1842 році вивів, що наближення джерела світла до спостерігача збільшує спостережувану частоту, віддалення зменшує її. Доплер теоретично обґрунтував залежність частоти звукових і світлових коливань, що сприймаються спостерігачем, від швидкості і напряму руху джерела хвиль і спостерігача відносно один одного.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥