Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут
Особлива подяка: Kiltavik ワィタリ
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Alastor, Andrii, vch_m, Shvaigzam, Misha, Vitaliy, Y. Tymoshenko, S. Babak, Drakula, db4tz.
Розділ 4. Мудрець на борту
Тієї ночі Ґаллус, член організації контрабандистів, пішов, сказавши перед цим, що зв’яжеться з нами пізніше. Нам довелося чекати 15 днів, перш ніж він прислав когось з більш детальною інформацією про завдання.
Контрабандні товари будуть тимчасово розміщені в будівлі, куди ми мали проникнути. Нам потрібно звільнити їх і провести додому. Щодо того, як ми це зробимо, Ґаллус залишив це на наш розсуд.
Опис завдання був розпливчастим, а план звучав незграбно. Однак ми всього лише найманці. Нам потрібно лише виконати роботу. Але ця справа пов’язана з небезпекою, тому цим займемося ми з Руїджердом, а Еріс залишиться в таверні.
☆☆☆
У потрібний день ми вийшли опівночі. Місяця не було видно. Йшлося про причал, розташований на краю гавані. Навколо було моторошно тихо, єдиний звук – це перекочування хвиль. Там, біля маленького човна, стояв підозрілий тип з накинутим капюшоном, що закривав очі.
Якщо потрібно когось незаконно переправити через кордон, це той, хто нам потрібен. Як і було домовлено заздалегідь, я передав йому Руїджерда. Згідно з інструкцією, руки Руїджерда були сковані за спиною.
Коли контрабандисти когось перевозять, то вони ставляться до них як до рабів. Перевезення раба коштує п’ять монет із зеленої руди, але ми були звільнені від цієї плати. Ґаллус подбав про це, однак ставлення до нас через це не змінилося. До нас ставляться не як до найманців Ґаллуса, а як до злочинців, що перевозять рабів.
– Що ж, залишаю це вам.
Контрабандист не сказав ні слова, він лише кивнув, посадив Руїджерда на човен і надів на його голову мішок. На човну був один човняр і багато осіб з мішками на головах. Судячи з росту, серед них немає дітей.
Переконавшись, що Руїджерд на борту, контрабандист подав човняру сигнал. Човняр, який сидів на носу, промовив магічне заклинання, і човен швидко й безшумно поплив у чорне, як смола, нічне море. Я не дуже добре розчув слова, але, здається, він використовував магію води, щоб створити потік води для руху вперед. Гадаю, я теж так можу.
Човен попрямував до великого торгового судна, що стоїть на якорі у відкритому морі. Рабів переправлять туди і рано-вранці судно вирушить з порту. Навіть сидячи у човні, Руїджерд продовжував дивитися в мій бік. Він точно знав, де я, і мішок на голові цьому ніяк не заважав.
Я проводжаю його поглядом і в моїй голові грає «Дона-дона». Ой, ні, я не продавав його чи щось таке! Це не прощання на віки! Ми скоро зустрінемося знову.
Наступного дня я продав ящірку, на якій ми їздили рік. Вона чудово виконала свою роботу привізши нас з міста Лікаріс і аж сюди. Я хотів би взяти її з собою до регіону Фіттоа, але розміщення ящірки на кораблі коштувало додаткових витрат. Крім того, на континенті Міліс можна використовувати коней. Коні у цьому світі швидкі, а їхня сила і витривалість на зовсім іншому рівні. Тож їздова ящірка нам більше не потрібна.
Еріс обіймала ящірку за шию і кілька разів поплескала її по тілу. Вони не могли обмінятися словами, але це було сумне розставання. Ящірка сильно прив’язалася до Еріс. За час нашої подорожі вона часто облизувала голову Еріс і її червоне волосся робилося мокрим від слини. Нахабна ящірка, яка облизує Еріс. Вперше я відчуваю ревнощі через це.
До того ж ящірка також була членом Зарізу, ми не могли називати її «ящіркою» вічно. Потрібно дати їй ім’я. Гаразд, відсьогодні тебе зватимуть Ґуелла Ха. Саме так, ти будеш Ґуелла Ха, тим, хто жив морем, і хотів мати багато друзів.
– Яка слухняна. Ви, мабуть, добре натренували її під час своїх подорожей, еге? – купець, який торгував ящірками, був вражений.
– Типу того.
Це Руїджерд займався тренуваннями ящірки. Хоча він не робив нічого особливого, але між ним і Ґуелла Ха точно були стосунки «господар-слуга». Гадаю, що ящірка добре усвідомлювала, хто серед нас найсильніший. З іншого боку ми з ящіркою не ладнали, вона навіть кілька разів мене вкусила.
Тц… я відчуваю роздратування лише від думки про це.
– Ха-ха, як і очікувалося від Хазяїна Заріза. Це додасть їй додаткових балів. Більшість ставиться до них грубо, що ускладнює мою роботу з перенавчання. – Купець належить до племені Руґонія і має голову ящірки. На Континенті Демонів саме це плем’я займається тренуванням їздових ящірок.
– Це природно ставитися з повагою до своїх супутників під час подорожі.
У голові знову заграла Дона-дона. В руках я тримав гроші, отримані за продаж нашого супутника. Якщо про це думати так, то ці гроші здаються брудними. Як дивно.
Що ж, ліпше відмовитися від використання імені. Бо ім’я ніби утворює між нами ще якийсь зв’язок. Прощавай, безіменна ящірко. Я ніколи не забуду, як було їхати на тобі.
– Ух… – я почув, як Еріс шмигнула носом.
Продавши ящірку, ми попрямували до корабля.
– Рудеусе! Це корабель! Він такий великий! Ого! Він хитається! Що це?! – щойно вона піднялася на борт, Еріс почала кричати від захвату.
Одна з її хороших сторін – швидко повертатися до норми. Можливо, вона вже повністю забула про ящірку.
Корабель – це дерев’яний вітрильник. Схоже, найновіша модель, розробку якої завершили рік тому, а спустили на воду лише місяць тому. Це буде не тільки перше справжнє плавання вітрильника, але і перша його подорож до порту Зант.
– Але цей виглядає трохи інакше, ніж той, що ми бачили раніше, чи не так?
– Еріс, ти вже бачила корабель?
Хіба вона не говорила, що вперше побачила море?
– Про що ти? Хіба забув, схожий був у твоїй кімнаті!
О справді, пригадую, я зробив модельку корабля. Це приємний спогад. Я займався ними давно. Тоді я хотів потренуватися у магії землі і подумав, що, можливо, зможу робити фігурки. Тож спочатку я зробив фігурки Роксі в масштабі 1 до 10. Проте я вже тривалий час їх не роблю. Зараз я не знаю, коли і скільки магічної сили знадобиться, тому не займаюся тренуваннями, що потребують магічної сили. Я займався лише фізичним тренуваннями разом з Руїджердом і Еріс. Як тільки ситуація заспокоїться, можливо, мені доведеться заново відточувати свої навички.
– Я створив його, використовуючи власну уяву, тому нема нічого дивного, що вони відрізняються.
Крім того, цей корабель – нова модель. Однак мені складно зрозуміти, в чому саме вітрильник новий.
– Це дивовижно, еге ж? Що така велика річ може перетнути море, – Еріс була неймовірно вражена.
☆☆☆
Через три дні ми вийшли з порту.
Перебуваючи на борту, я почав думати. Бо… якщо говорити про кораблі, то це справжня скарбниця для подій. Неможливо бути на борту, і щоб не сталося жодної події. Я багато грав у симулятори побачень, тому можу сказати це з упевненістю.
Наприклад, дельфіни можуть вистрибувати з води неподалік корабля. І тоді героїня скаже: «Дивися! Як дивовижно!». І я б у відповідь сказав: «Моя техніка у ліжку ще дивовижніша». І тоді б героїня сказала: «Як чудово! Зроби мене своєю!». А я б у відповідь: «Ну ж бо, крихітко, ми не можемо зробити це прямо тут».
Так… тобто ні, трохи інше! А! Ось воно!
Якщо мова заходить про кораблі, то ти починаєш думати про морські напади! Наприклад, напад восьминога, кальмара, змія, піратів, корабля-привида або чогось подібного. Щось з цього списку нападе і потопить нас. Ну, або ми б почали дрейфувати і сіли на мілину. Потім ми удвох з головною героїнею опинилися на безлюдному острові, де почали б наше спільне життя. Спочатку б вона мене ненавиділа, але пройшовши численні перешкоди, вона поступово стане менш цун і буде більше дере.
А коли чоловік і жінка залишаються на безлюдному острові, то вони можуть займатися лише одним. Обмін поглядами, гарячкова спека, молода кров вирує, і двоє особистостей обливаються потом під шум морських хвиль. Далі ми б насолоджувалися сходом сонця.
Рай лише для нас двох.
Також, коли справа доходить до нападу восьминога, то доля героїні вже вирішена. Її атакує велика кількість мацаків, набагато більша, ніж може бути у восьминога, вони піднімуть героїню в повітря – і вона звиватиметься, ніби в агонії. Істота огорне мацаками її тіло, запустить їх під одяг, тягнучись до грудей і промежини. Від цього видатного видовища на долонях виступить піт. Це буде сцена, від якої не можливо відірвати погляд навіть на секунду.
Однак реальність виявилася жорстокою.
Зараз ми були в каюті, Еріс сиділа переді мною з блідим обличчям і з відром у руках. Її радісне хвилювання від першої подорожі на кораблі швидко змінилося на нудоту десь на середині. Але мені цікаво, чому при їзді на ящірці вона не відчувала нудоти, проте з кораблем все інакше?
Як людина, яка ніколи не відчувала нудоти від хитавиці, я не міг цього зрозуміти. Однак я можу дещо сказати. Наскільки б легкою не була хитавиця корабля, це, схоже, ніяк не полегшує страждань людини, яка захворіла на морську хворобу.
На четвертий день показався восьминіг. Принаймні я припускаю, що це був восьминіг. Він був великим і мав світло-блакитний колір. Однак восьминіг не схопив жодної красивої дівчини, з ним розібралася група охоронців S рангу.
Не було жодних завдань про супровід корабля. Якби таке було, я б першим його схопив. Подумавши про це, я звернувся з запитаннями до найближчого торговця і дізнався, що є ті, хто спеціалізуються на супроводі кораблів. Ця група називається Аква Роуд. Очевидно, вони мають ексклюзивний контракт з гільдією судноплавців, а основна їхня робота – захищати кораблі. Тож ця група може розібратися з будь-якою морською істотою, що з’явиться на нашому маршруті.
Отже, захопливої сцени з мацаками не буде. Шкода.
Однак я дещо підчерпнув з цього. Я стояв осторонь і спостерігав за битвою з боку, просто про всяк випадок, тому бачив їхній бій як групи.
Чесно кажучи, я спочатку сміявся, коли побачив їхні індивідуальні навички. Мечник, що бився у першій лінії, був сильним, але не таким сильним, як Ґіслейн. Воїн, який блокував атаки і переводив увагу ворога на себе, сильний, але не такий сильний, як Руїджерд. Маг в ар’єргарді, який зупинив восьминога, безперечно, слабший за мене.
Я був розчарований. Це справді група S рангу? Я думав, що більшість жителів цього світу дуже сильні, але виявилося, що все не так, як я собі уявляв.
Однак я швидко змінив свою думку. Вони – група S рангу. Тому потрібно дивитися не на їхні індивідуальні навички, а на командну роботу. Попри те, що самі по собі вони не були такими вже сильними, але разом їм вдалося перемогти величезного восьминога. Навіть якщо їхні індивідуальні навички не настільки вже приголомшливі, проте разом вони змогли піднятися до рангу S. Ось що важливо. Кожна особа виконує свою роль у команді, і тому вони настільки сильні як група. Ось вона – команда робота. Саме те, чого не вистачає Зарізу.
Кожен учасник групи Заріз сильний. Але як щодо нашої командної роботи? Руїджерд чудово працює в команді. Можливо, завдяки своєму досвіду управління бойовою групою. Навіть якщо ми з Еріс припускаємося якихось помилок, він завжди готовий нас прикрити. Руїджерд також вправно переводив увагу супротивника на себе, весь час примушуючи монстра стежити за ним.
Але він занадто сильний. Руїджерд може розбиратися з нашими супротивниками самостійно, однак змушений працювати з нами у команді. Я не кажу, що це погано, але це точно викривлює речі. Я думав, що знаю концепцію боротьби як група, але це було лише в теорії. Знання теорії не означає, що ти можеш застосувати їх на практиці. Я мав звичку зосереджуватися на ворогах, що наближаються до мене, і коли ворогів багато, я сильно покладаюся на Руїджерда.
Еріс у цьому плані жахлива. Вона чудово слухає вказівки, але, коли справа доходить до бою, не може узгодити свій ритм з нашим. Надто зосереджується на ворогові, що стоїть перед нею, і занадто активно кидається в бій. Що довше триває битва, то менше вона слухає. Попри те, що ми її кликали, вона ніколи не прикривала ні Руїджерда, ні мене.
Не те щоб ми з ним потребували цього. Але якщо з якоїсь причини ми розлучимося з Руїджердом, то я не впевнений, що зможу повністю захистити Еріс. Хоча у мене є магічне око, але рук – лише двоє. Одна рука захищає мене, інша – Еріс. Діапазон дії однієї руки справді обмежений.
– Рудеу-у-у-усе…
Поки я думав над цим, на палубі з’явилася хворобливо-бліда Еріс. Вона, похитуючись, брела до борту корабля, Еріс перехилилася і її вирвало у воду. Схоже, в її шлунку не залишилося нічого, крім жовчі.
– Ч-чому ти тут… коли я так страждаю….
– Вибач. Море просто таке гарне.
– Ти такий злий… уваааа… – Еріс обійняла мене зі сльозами на очах.
Її морська хвороба була важкою.
День п’ятий. Еріс продовжує залишатися в каюті, а я доглядаю за нею.
– У-у-у… голова болить… вилікуй мене…
– Добре-добре.
Я дізнався від одного з моряків, що крапля магії зцілення може полегшити її страждання. Морська хвороба виникає через розлад вегетативної нервової системи, тож коли я спробував застосувати магію зцілення на Еріс їй стало трохи легше.
Однак це не тривало постійно і магія зцілення не усувала нудоту повністю.
– Хей… я… помру?
– Я буду сміятися з тебе, якщо ти помреш від морської хвороби.
– Не треба…
У каюті більше нікого нема. Хоча сам корабель великий, але, схоже, мало демонів пливе з Континенту Демонів на континент Міліс. Не знаю, чи це через те, що плата для демонів вища, ніж для людей, чи тому, що демонам легше жити на власному континенті?
Ми з Еріс були самі.
У цій тихій, слабо освітленій кімнаті Еріс потроху втрачає сили чинити опір. І я єдиний, хто протягом останніх п’яти днів спостерігає, як вона слабшає.
Спочатку проблем не було. Крім зцілення. Тут уже виникали складнощі. Щоб використати магію зцілення, я мав доторкнутися до голови Еріс. Оскільки я мав робити це регулярно, вона використовувала мої коліна як подушку, а я постійно тримав руку біля її голови.
І тоді я почав почуватися дивно. Хоча «дивно» це оманливе слово. Відверто кажучи, я почав збуджуватися.
Просто подумайте. Ми одні в каюті, а Еріс, яка завжди була такою вольовою, із затуманеними очима і важко дихаючи благає:
– Будь ласка, я тебе прошу, будь ласка, зроби це (вилікуй мене).
Мій внутрішній регулятор гучності заглушив слова про вилікуй. Для мене це звучало так, ніби вона запрошувала мене до дій. Звичайно, це було не так. Еріс була в ослабленому стані. Я ніколи не страждав від морської хвороби, але розумів, як жахливо це може бути.
Дотик до іншої людини сам по собі не є сексуальним актом. Але торкатися до голови юної дівчини і відчувати тепло її тіла – це вже було захопливо. Навіть якщо у самих доторках не було нічого сексуального, вони все одно могли викликати певні хвилюючі емоції. Звичайно, це хвилювання було невеликим, але воно ставало загрозливим, якщо тривало довгий час.
Дотик, незалежно від того, куди торкатися, це все одно дотик. Дотик означає, що ми близькі. А якщо ми близькі, то поглядом можна охопити все тіло. Іншими словами, я бачив чоло, шию і груди Еріс, вкриті холодним потом. Словом, я бачив все.
Ба більше, вона була слабкою і виснаженою. Зазвичай Еріс била мене за кожен безпричинний доторк. Але зараз вона як риба на дошці для обробки. Тоді це означає, що вона моя, чи не так?
Я можу робити все, що захочу, правильно? Ці жахливі почуття почали проростати в мені. Я був упевнений, що Еріс не змогла б чинити мені опір, навіть якби я зараз роздягнувся і накинувся на неї. Ні, вона б не змогла. У неї б не було іншого вибору, як зі сльозами на очах прийняти мої дії. Лише від цієї думки моя промежина нагадує камінь з Екскалібуром, перш ніж меч забрав Артур. Артур голосно кричить в моїй голові. Кричить, що Еріс не зможе протистояти. Говорить, що я можу більше не отримати такого шансу. Кричить, що зараз був мій шанс втратити цноту, яку я так довго беріг.
Однак внутрішній Мерлін спонукав мене протистояти цьому бажанню. Я вже прийняв рішення, коли пообіцяв, що чекатиму до п’ятнадцятиліття. Я сказав, що чекатиму, доки ця подорож закінчиться. Я повністю згоден зі словами Мерліна, але моя здатність протистояти спокусі досягнула межі.
Можливо, перевірити це, торкнувшись до її грудей? Упевнений, вони мають бути м’якими. І вони будуть не тільки м’якими. Правильно – груди не тільки м’які. У цій м’якості є тверді частини. Це Святий Ґрааль. Той самий Святий Ґрааль, який шукає мій внутрішній Артур. Що станеться, якщо моя рука, мій Ґавейн, знайде цей Ґрааль? Битва при Камлані?
О-о, звичайно, це був не просто Святий Ґрааль. Тіло Еріс розвивалося з кожним днем, особливо її груди. Вона перебувала у розпалі статевого дозрівання. Не впевнений, чи це пов’язано з генетикою, але тіло Еріс швидко розвивається і вона нагадує свою матір. Якщо так триватиме й далі, то вона перетвориться у таку ж пристрасно-чарівну красуню.
Деякі чоловіки можуть сказати: «Хм, гадаю, що менші були б якраз». У людей різні смаки, але я можу сказати, що був присутнім при моменті, коли груди були якраз того самого розміру. Я міг би торкнутися до її грудей, поки вони не виросли повністю.
– Хуу… Хуу…
Моє дихання стало нерівним.
– Р-Рудеусе…? – Еріс дивиться на мене зі стурбованим обличчям. – Т-ти як?
Її голос зачіпає щось в мені. Голос, який зазвичай був високим і гучним, чіпляє мене. Він звучав у тій самій тональності, від якої в мене стискалося у грудях.
– О… хаа… я в порядку, клянуся. Не хвилюйся.
– Якщо тобі важко, то не потрібно силувати себе, добре?
Не потрібно силувати себе? Тобто, мені не потрібно стримувати себе? Чи означає це, що я можу робити все, що захочу?
…Жартую. Я зрозумів про що вона. Еріс хвилювалася через витрати магічної сили, бо я постійно зцілював її. Мені це відомо. Вона довіряє мені. Вірить, що я не скористаюся цією можливістю, щоб доторкнутися інакше. Я не можу зрадити цій довірі. Рудеус Ґрейрат цього не зробить. Це – правильний спосіб відповісти на чиюсь довіру.
Добре, я стану машиною. Я – машина зцілення. Я перетворюся на робота без крові та сліз. Я нічого не бачу, бо якщо побачу обличчя Еріс, то зроблю щось імпульсивне. З цими думками я заплющив очі. Також я нічого не чую, бо якщо я почую її голос, то зійду з розуму. Подумавши так, я заблокував слух.
Я мовчазний, антисоціальний відлюдник. У мене немає жодних земних бажань. Подумавши про, це я закрив серце. Проте я досі відчував тепло Еріс і запах її тіла. Лише цих двох речей вистачило, щоб моя рішучість миттєво зникла. Здається, моя голова от-от вибухне.
Ні, я більше не витримаю. Моє терпіння на межі.
– Еріс, я відійду на хвилинку до вбиральні.
– О, то ось чому ти стримувався… Гаразд, скоро побачимося.
Я вийшов з каюти, кинувши швидкий погляд на Еріс. Вона так просто мені повірила. Я рухався швидко. Мені потрібне місце, де нікого нема, і я досить швидко його відшукав. Там я пережив момент найвищого блаженства.
– Хуу…
І ось так я перетворився на мудреця. Коли я заплющив очі, то ніби досягнув святості, так само як дівчинка-чарівниця перетворюється і отримує ще більше сили.
– Я повернувся.
– Еге, з поверненням…
Я повернувся до каюти з обличчям Бодгісаттви і нарешті став машиною зцілення.
– …Га? Рудеусе, ти щось їв?
– Що?
– Хм… дивний запах…
Я забув помити руки.
☆☆☆
Щойно ми зійшли з корабля на берег, як Еріс повернулася до свого нормального стану.
– Я більше не хочу плавати на кораблі!
– Так, але нам потрібно буде перепливти кораблем з Міліса на Центральний континент.
Еріс явно засмутилася почувши мої слова, а потім, коли вона згадала, що сталося на кораблі, вираз її обличчя став стурбованим.
– Ц-цей. Коли це станеться, ти будеш мене лікувати?
– Звичайно, але наступного разу я можу зробити з тобою щось лихе, – я говорив абсолютно серйозно.
Це нагадувало катування. Катування на межі життя і смерті.
– У-у… чому ти говориш щось таке жорстоке?!
Це не жорстокість. Мені справді було важко. Тепер я розумію, що відчуває собака, коли бачить перед собою їжу, але змушений терпіти. Ось ця ситуація, твій шлунок порожній, перед тобою є їжа, яка кличе, щоб ти з’їв її, але ти не можеш. Немає сенсу поглинати воду знову і знову, щоб вгамувати голод. Їжа нікуди не зникне, а шлунок швидко стане порожнім.
– Ти дуже мила Еріс. Я відчайдушно намагався протистояти спокусі зробити щось з тобою.
– …Г-гаразд, гадаю, з цим нічого не вдієш. Наступного разу ти можеш торкнутися до мене, але тільки трошки, добре? – обличчя Еріс було яскраво-червоним.
Так мило. Однак між її «трошки» і моїм бажанням лежала ціла прірва.
– На жаль, «трошки» тут не допоможе. Будь ласка, зачекаймо, доки ти не будеш готова до того, що я хочу зробити з тобою.
Еріс оніміла. Я не хотів, щоб вона якось підігрівала мої очікування. Я хотів, щоб вона дозволила мені дотриматися обіцянки. Якщо я порушу її і ми зробимо цей крок, то зрештою обоє почуватимемося погано.
– Що ж, ходімо.
– Т-так. Ходімо. – Еріс швидко оговталася і в піднесеному настрої попрямувала до міста.
Міський пейзаж перед нами мало чим відрізнявся від порту Вінд. Але це був порт Зант, місто на півночі континенту Міліс. Континент Міліс. Ми нарешті були тут, але попереду ще довга дорога.
– У чому справа, Рудеусе?
– Ні, нічого.
Краще забути про те, якою довгою буде наша дорога. Головне зараз – дістатися до наступного міста. Але перш ніж це зробити, потрібно накопичити грошей і купити коня.
А перед цим потрібно виконати поточну роботу. Тепер, коли ми зайшли так далеко, настав час довести це завдання до кінця. Однак наша робота почнеться лише вночі, у нас ще є час. Отже, що нам робити?
Ми вже обміняли гроші на Континенті Демонів, тому нема потреби відвідувати гільдію шукачів пригод. Вирішено, спочатку знайдемо таверну. Так ми відпочинемо від виснажливої подорожі на кораблі.
Наша робота почнеться пізніше. Руїджерду доведеться ще трохи потерпіти… що ж, залишу це на нього.
Ось так ми прибули на континент Міліс.
Дона-дона «Dana Dana, Dona Dona, Donna Donna, Donay Donay» — пісня спочатку написана на їдиші, її співають у багатьох країнах світу. Пісня розповідає про теля, що ведуть на забій. Використовувалася в Esterke (1940-1941).
В японській вікіпедії також зазначено, що «дона-дона» сленгове слово, яке використовують, коли когось ведуть до поліцейської дільниці або хтось здійснив якийсь нехороший вчинок і до нього кидається охорона тощо. (Вікіпедія)
Найімовірніше: Ґуелла Ха другорядний ігровий персонаж із Romancing SaGa і рімейка Romancing SaGa: Minstrel Song. Ґуелла Ха народився на острові Валон і його можна знайти в Норзпойнті. (SagaFandomCom)
Guella Ha (ゲラ＝ハ Gera-ha?) is a minor playable character from Romancing SaGa and its remake Romancing SaGa: Minstrel Song. He was born on Walon Isle and can be found at Northpoint.
Цундере (яп. ツンデレ) — один із типових варіантів характеру персонажа аніме (манґи й відеоігор), коли персонаж спочатку поводиться грубо, неприязно, але згодом відкривається його милий і ніжний бік. Цей термін — злиття двох слів: цунцун (яп. つんつん — «різкий, дошкульний, байдужий») і дередере (яп. でれでれ — «закоханий, знесилений»). (Вікіпедія)
Святи́й Ґра́аль — гіпотетична християнська святиня, за легендою наділена надзвичайними силами. За деякими уявленнями, ґрааль — не матеріальний предмет, а священний символ жінки й матері. Ватикан визнав місце розташування його в катедральному соборі Валенсії. (Вікіпедія)
Коро́ль Арту́р (англ. Arthur, також валлійською мовою, ірл. Artur) — головний персонаж «легенди про короля Артура», яка є однією з найвідоміших легенд сучасного світу, міфологічний національний герой Британії. (Вікіпедія)
Екскалібур (англ. Excalibur) — легендарний меч короля Артура, що інколи асоціюється з магією і є символом суверенності Великої Британії. Екскалібур і Меч в Камені часто пов’язують як зброю одного типу під двома назвами. Проте в більшості версіях стверджується, що йдеться про різні види мечів. Найчастіше Екскалібур асоціюють з легендою про короля Артура, що має давню історію й корені. В Уельсі меч має назву «Caledfwlch» Каледвульх. (Вікіпедія)
Сер Ґавейн Оркнейський (англ. Gawain, фр. Gauvain) — лицар Круглого столу, один з центральних персонажів Артурівського циклу, вважався першим або другим по доблесті витязем, рівним Ланселоту. Син короля Лота Оркнейського і Морґаузи, племінник короля Артура і потенційний його спадкоємець. Старший з чотирьох Оркнейських братів: Ґахеріса (який був зброєносцем Ґавейна), Ґарета Білоручки і Аґравейна. (Вікіпедія)
Битва при Камлані — це легендарна остання битва короля Артура, у якій Артур або загинув, або був смертельно поранений, борючись поряд або проти Мордреда, який також загинув.
The Battle of Camlann (Welsh: Gwaith Camlan or Brwydr Camlan) is the legendary final battle of King Arthur, in which Arthur either died or was fatally wounded while fighting either alongside or against Mordred, who also perished. (Вікіпедія)
Бодгіса́ттва («пробуджена істота», інколи Бодхісаттва) — просвітлена істота в буддизмі, що прагне досягнути стану будди заради спасіння всіх живих. (Вікіпедія)
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥