РБ. Том 5. Інтерлюдія

Оригінальна назва (японська): 無職転生 ~異世界行ったら本気だす~ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)

Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation

Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~

Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~

Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте 

Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака

Рік початку видання: 2014

Рік початку видання вебновели: 2012

Рік закінчення видання вебновели: 2016

Кількість томів вебновели: 24

Кількість томів лайтновели: 26

Випуск: основна історія завершена

Перекладачка: Silver Raven

Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!

Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули тут.

Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.

Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Kiltavik ワィタリAndrii, vch_m, Shvaigzam, Misha, Vitaliy, Y. Tymoshenko, HugoLocus, Drakula, db4tzvilgerforc.

Том 5. Розділ 6.

Інтерлюдія. Вбивця гоблінів Еріс

Даруйте за різкий відступ, але поговорімо про хлопця на ім’я Кліф Ґрімор.

Наразі Кліфу було дванадцять років. По віку він якраз був між Еріс і Рудеусом. Коли Кліф був маленьким, то жив у дитячому будинку Мілішіона. Ним керувала церква Міліса, тому, можна сказати, що це був символ авторитету і престижу. Природно, що дитячому будинку не бракувало фінансування чи підтримки, про дітей там добре піклувалися в усіх відношеннях, і багатьох брали на виховання прийомні батьки.

Кліф кілька років провів у цьому забезпеченому дитячому будинку і, коли йому виповнилося п’ять, його взяв на виховання нинішній прийомний батько. Це був літній пан на ім’я Гаррі Ґрімор. Цей чоловік займав високу посаду в церкві Міліса.

Коли Кліф став прийомним сином Гаррі, він пройшов чудову освітню програму, спрямовану на розвиток його природних талантів. Лише за кілька років він швидко опанував магію зцілення, детоксикації і божественного удару піднявшись до просунутого рівня. Він також міг використовувати бойові заклинання середнього рівня з усіх шкіл, а також міг користуватися заклинаннями вогню просунутого рівня.

Одним словом, Кліф був генієм.

Всі навколо осипали його похвалами і говорили йому, що колись він залишить свій слід у світі.

У певному сенсі його дитячі роки були схожими на дитячі роки Рудеуса. Однак на відміну від Рудеуса, який мав спогади з попереднього життя, які не дозволяли йому задирати носа, Кліф став зарозумілим. Відверто кажучи, хлопець був надто високої про себе думки. Аж занадто.

У певному сенсі його було важко звинувачувати. Адже серед його наставників не було нікого, хто міг би використовувати таку різноманітну магію на такому ж високому рівні, як Кліф. Звичайно, були ті, хто міг використовувати магію зцілення святого рівня. Були також ті, хто міг використовувати магію детоксикації святого рівня. Однак лише Кліф міг використовувати заклинання просунутого рівня з чотирьох напрямків магії.

Через таку широту використовуваних заклинань його навіть почали називати можливим мудрецем. Це тільки посилило самолюбство Кліфа. З часом він зовсім припинив слухати своїх наставників.

Колись у майбутньому Кліф стане наступником прийомного батька і займе його позицію в церкві Міліса. Звичайно, він розумів це, але зараз прагнув бути шукачем пригод.

Чому шукачем пригод?

Це пов’язано з подіями, що відбулися, коли він перебував у дитячому будинку. Багато з тих, хто виріс у дитячому будинку Мілішіона, стали шукачами пригод. Дітей, яких не всиновили до десяти років, відправляли у школу під керівництвом церкви Міліса. Там вони проходили навчання протягом п’яти років. Загалом їх навчали володіння мечем і магії. Після закінчення навчання вихованці шукали собі роботу, що відповідала їхнім талантам.

Ті, хто добре навчався і досягав висот у володінні мечем і магії, могли стати лицарями, але більшість ставала шукачами пригод.

Багато вихованців дитячого будинку навідувалися до місця, де вони провели дитинство. Крім зустрічі з колишніми вихователями, вони приносили з собою купу веселих історій про пригоди, якими ділилися з дітьми-сиротами. Юні вихованці дитячого будинку захоплено слухали ці розповіді і мріяли стати шукачами пригод. Кліф не був винятком.

Звичайно, він не вірив, що ця мрія коли-небудь здійсниться. Попри бажання свого серця, Кліф добре розумів свої обставини. Він був дитиною, яку взяли з дитячого будинку, не можна було сподіватися, що йому дозволять самому обирати власну долю.

Він міг прийняти це… ну, на початку. Але нудна рутина душила Кліфа, а постійна похвала тільки паморочила голову. Тому одного разу йому спало на думку втекти з дому і зареєструватися шукачем пригод.

Він просто хотів випробувати свої навички, не більше. Навіть серед його наставників були ті, хто в молодості прославили свої імена, як шукачі пригод. Звичайно, він мав би набути подібного досвіду, поки молодий… принаймні так він собі казав.

Взявши посох, який йому подарував прийомний батько на десятий день народження, він пішов зі святого району до району шукачів пригод і там купив собі мантію мага. Синього кольору.

Коли він одягнувся у відповідний одяг, то пішов прямо до гільдії. Побоюючись, що якщо він зареєструється як цілитель, то його негайно знайде церква, Кліф вирішив, що все буде добре, якщо він зареєструється як маг. Чомусь він думав, що це змінить ситуацію.

Поки у його голові штовхалися різні думки, реєстрація у гільдії була завершена. Тепер Кліф офіційно був шукачем пригод. На нього чекав незвіданий і прекрасний світ, сповнений пригод, небезпек і слави.

Його серце калатало від емоцій, він обвів поглядом приміщення і побачив, що навколо знаходилися сильні чоловіки. Було зрозуміло, що більшість з них – це мечники або воїни.

Від шукачів пригод, які навідувалися в дитячий будинок, Кліф чув, що серед груп велику популярність мали талановиті маги. Тому він припускав, що якщо представиться чарівником, то одразу зможе приєднатися до якоїсь групи. Кліф не звернув уваги на роз’яснення співробітника гільдії щодо системи рангів, тому вважав, що групи можна створювати незалежно від рангу.

 – Ні, це не так працює, малий.

Природно, йому відмовили. Кожен, до кого він підходив, відмахувався від хлопця. Коли це сталося вчетверте поспіль, терпець Кліфа урвався.

 – Чому?! Чому я не можу приєднатися до групи?! 

 – Я вже сказав. У нас різні ранги.

 – До чого тут ранги?! Я такий же сильний як маги рангу A! Ви повинні бути вдячними, що я готовий працювати навіть з такими, як ви!

 – Що за…? Кінчай з цим лайном, щеня! Думаєш, маг може влаштувати бійку на такій близькій відстані і перемогти…?!

 – Ви – дурні, що лише вміють мечами махати. Не поводьтеся так зухвало!

 – Ти маленький виродку…

Кремезний шукач пригод схопив Кліфа за грудки, однак хлопець думав, що якщо йому вдасться побити цього чоловіка, то так він продемонструє свою силу.

 – Припини. Поводишся по-дитячому.

Однак перш ніж він мав можливість спробувати, втрутилася рудоволоса дівчина приблизного такого ж віку, як Кліф.

☆☆☆

Потрібно повернутися трохи назад.

Після того, як Еріс Бореас Ґрейрат розділилася з Рудеусом і Руїджердом, вона попрямувала до гільдії шукачів пригод Мілішніона. Вона йшла по головній вулиці з такою широкою усмішкою на обличчі, що кожен, хто її бачив і собі усміхався. На ній був звичний одяг шукачки пригод. Сорочка з товстого матеріалу, шкіряний захисний нагрудник, шкіряні штани і черевики на тонкій підошві, але з міцного матеріалу. До поясу був прикріплений меч, тому кожен з першого погляду міг зрозуміти, що вона мечниця.

Сьогодні Еріс була без звичного капюшона. За останній рік, коли вона його носила у гільдії шукачів пригод, то зрозуміла, що багато хто сприймав її за мага, а тому до неї підходило багато диваків.

Незабаром Еріс прийшла до місця призначення. Гільдія шукачів пригод розташувалася в кінці головної вулиці. Оскільки це був головний відділ організації це також була і найбільша будівля в районі шукачів пригод.

Еріс зайшла всередину анітрохи не приголомшена величчю головних воріт. Проте величезний розмір вестибюля гільдії мало не примусив її зупинитися, щоб скласти руки на грудях. Зрештою приміщення було більшим не тільки за будь-яке приміщення гільдії шукачів пригод, які вона бачила раніше, а також переважало розміри бенкетного залу її сімейного маєтку в Роа. Будь-які хлопці або дівчата, які вперше ступили сюди для того, щоб зареєструватися як шукачі пригод, це вражаюче видовище приголомшило б до глибини душі.

Але це була Еріс. Вона шукачка пригод рангу A, визнана ветеранка, а не боязкий новачок. Вона негайно пішла до потрібного місця. До дошки оголошень.

Дошка тут була набагато більшою за будь-яку іншу, що Еріс бачила до цього часу, але вона була переповнена запитами. Дівчина схрестила руки і почала вивчати оголошення.

Сьогодні замість запитів рангу B, які зазвичай виконувала група Заріз, вона вивчала розділ дошки із запитами рангу E у пошуках завдань, які класифікувалися як відкриті. Відкриті завдання  – це запити які регулярно надсилає уряд країни, в якій розміщувався відділ гільдії. Нагорода за них була нижчою, але оскільки вони мали високий пріоритет будь-який шукач пригод міг взяти їх незалежно від свого рангу.

Ясна річ, що на Континенті Демонів такого не було. Бо там не було ніяких «країн».

Серед відкритих завдань Еріс знайшла те що шукала.

Вільний запит

Завдання: Винищити гоблінів

Нагорода: 10 мідних монет Міліса за вухо

Деталі завдання: Допоможіть знизити популяцію гоблінів

Місце: На схід від Мілішіона

Тривалість: Нема

Кінцевий термін: Нема

Ім’я клієнта: Святі лицарі Міліса

Примітка: Новим шукачам пригод слід остерігатися хобгоблінів, які час від часу з’являються серед груп гоблінів. Не забирайте цей запит з дошки оголошень, просто приносьте зібрані вуха до стійки реєстрації.

Гобліни – вид монстрів що переважно жив на межі між лісами і рівнинами. Вони мали схожу на людей форму тіла, користувалися простою і грубою зброєю, але не розуміли людської мови. У невеликих кількостях вони були здебільшого нешкідливими, але якщо залишити їх у спокої, вони швидко розмножувалися і починали атакувати навколишні села. Їх вважали дещо небезпечними шкідниками. Однак оскільки вони жили на межі лісів і рівнин, то служили природним бар’єром проти більш небезпечних монстрів, які з’являлися в лісах.

Крім того, гобліни слабкі, тому з ними легко міг розібратися будь-який хлопець або дівчина, що вміли користуватися мечем. Гільдія шукачів пригод користувалася цим фактом, пропонуючи новачком регулярні завдання з помірно щедрими винагородами за знищення гоблінів. Це була свого роду підготовка до бойових завдань.

Також – хоча Еріс про це не знала – гоблінів іноді використовували як знаряддя тортур проти спійманих іноземних шпигунів. З цих причин Святе Королівство Міліс не намагалося повністю знищити гоблінів на своїх територіях, а старалося підтримували їхню популяцію на стабільному рівні.

Отже, чому Еріс, шукачка пригод рангу A, чиї навички були визнані Руїджердом Супердія, і яка цілком могла побити пересічного шукача пригод рангу C голими руками, вирішила взяти таке завдання?

Було дві причини.

Перше – це те, що вона давно мріяла зробити.

За той короткий період, коли вона відвідувала школу, Еріс частенько підслуховувала розмови хлопців у своєму класі. Вони постійно говорили про те, чим будуть займатися, коли стануть шукачами пригод. Вони планували почати з полювання на гоблінів, щоб накопичити грошей і зміцніти, а потім відправитися до південної частини Центрального Континенту, де будуть братися за запити високого рангу і занурюватися до лабіринтів.

Слухаючи їхні сповнені захвату розмови, Еріс також почала фантазувати про це.

Одного разу вона підійшла до хлопців і почала вимагати, щоб їй дозволили приєднатися до розмови, і це якимось чином призвело до бійки, в результаті якої вона жорстоко побила трьох опонентів. Після цього її вигнали зі школи, але незабаром вона познайомилася з Ґіслейн, чиї розповіді про минуле шукачки пригод лише посилювали її прагнення до життя, сповненого пригод.

Після зустрічі з Рудеусом вона постійно мріяла про те, щоб вони разом стали шукачами пригод. У своїй уяві вона сформувала з них двох групу: мечниця Еріс і маг Рудеус. Вони б разом кидали виклики невідомим лабіринтам, шукаючи скарби.

Коли вона насправді вирушила в подорож, опинившись на Континенті Демонів, то це відрізнялося від її фантазій. Зокрема Рудеус мав реалістичний і діловий підхід до всього. Він тримав групу подалі від лабіринтів, бо це було надто небезпечно. Якби Еріс запропонувала їм піти вбивати гоблінів, він би зі здивованим виразом обличчя запитав «Навіщо нам це?».

Еріс більше не була новачком. Вона пробилася крізь небезпеки Континенту Демонів і знала, що зараз не було сенсу братися за цю роботу. Однак попри те, що це було безглуздо, полювання на гоблінів займало перше місце в списку справ, які Еріс хотіла зробити як шукачка пригод. Навіть якщо це було безглуздо, вона хотіла це зробити.

 Такою була перша причина, а друга… це була таємниця.

 – Цікаво, чи зможу я повернутися до заходу сонця…?

Дивлячись на запит, Еріс задумалася над тим, скільки часу займе подорож туди і назад. Цього разу вона збиралася йти пішки. Був ще ранок, але про всяк випадок краще мати запас часу.

 –…Гм?

Поки вона міркувала над цим, то раптом помітила записку на краю дошки оголошення прямо за розділом із завданнями рангу F.

«Переміщеним жителям регіону Фіттоа слід звертатися за адресою…»

Прочитавши перший рядок, Еріс відвела погляд. Вона також бачила подібну записку в гільдії шукачів пригод порту Зант.

Рудеус ніколи не говорив про регіон Фіттоа. Еріс припускала, що це тому, що він не хотів її тривожити. Вона підозрювала, що причина сьогоднішнього «вихідного» була в тому, що Рудеус планував зробити щось, пов’язане з цією ситуацією.

Еріс намагалася не думати про складні проблеми. Вона вважала, що недостатньо розумна для того, щоб розуміти їх, крім того, у неї був Рудеус для цього. Коли прийде час він пояснить їй свій план так, щоб вона все зрозуміла. Еріс навіть подумати не могла, що Рудеус нічого не знав про ці повідомлення.

 – Гаразд!

Зробивши те, заради чого вона сюди приходила, Еріс у піднесеному настрої відійшла від дошки і попрямувала до виходу. Тепер все, що їй потрібно було зробити, це піти на схід і вбити кількох гоблінів. З огляду на ентузіазм, який вона зараз відчувала, Еріс, ймовірно, знищить одне або два гнізда. Ніщо і ніхто не міг її зупинити. Хвилинка мовчання для маленьких зелених «друзів»…

 – Чому?!

Так собі думала Еріс, але почувши крик, вона зупинилася на місці. 

Озирнувшись, вона побачила хлопця, оточеного групою чоловіків, що були майже удвічі вищими за нього.

 – Чому я не можу приєднатися до групи?!

Хлопець, який кричав, схоже, був магом, беручи до уваги його синю мантію. Він був трохи нижчий за Рудеуса і мав темно-каштанове волосся. Хлопчина ховав очі за довгим чубом. Хоча посох, який він тримав, був не таким чудовим, як посох Рудеуса Аква Херті – Гордість Водяного Короля-Дракона, за розміром магічного каменя можна сказати, що предмет виготовлений із досить високоякісного матеріалу. Іншими словами, його сім’я заможна, але не така заможна, як сім’я Еріс.

 – Я такий же сильний як маги рангу A! Ви повинні бути вдячними, що я готовий працювати навіть з такими, як ви!

Цілком очікувано, що такі зухвалі слова не сподобалися чоловікам навколо нього. Навіть Еріс мовчки вмазала б тому, хто сказав би їй щось подібне.

 – Що за…? Кінчай з цим лайном, щеня! Думаєш, маг може влаштувати бійку на такій близькій відстані і перемогти…?!

 – Ви – дурні, що лише вміють мечами махати. Не поводьтеся так зухвало!

 – Ти маленький виродку…

Один із шукачів пригод схопив хлопця за грудки. І хоча обличчя юного мага залишалося спокійним, Еріс не пропустила того, що його ноги злегка тремтіли.

Підійшовши до них, вона втрутилася у розмову:

 – Припини. Поводишся по-дитячому.

Якби Рудеус був тут, його щелепа, швидше за все, уже б лежала на підлозі. Це не ті слова, які можна було зазвичай почути від Еріс.

Щиро кажучи, вона відчувала захват від цієї ситуації. Еріс шукачка пригод рангу A і була на голову вище за всіх цих людей. Вона – спокійна ветеранка, яка вирішила захистити новачка від купки хуліганів! Так круто.

Звісно, зазвичай так доводилося втручатися Руїджерду, щоб вона не врізала якомусь нещасному ідіоту по пиці. Але цей незручний факт пройшов повз її увагу.

 – …Тц, твоя правда. Я поводився не надто зріло.

На її подив, чоловік швидко відпустив хлопця. Еріс, яка припускала, що їй доведеться битися, була трохи розчарована цим.

 – Хлопці, ходімо.

Чоловіки пішли, залишився лише хлопець-маг. Еріс з ледь помітною самовдоволеною посмішкою чекала, коли він подякує їй. Вона уявляла собі це якось так.

Хлопець: Дякую, що допомогли мені. Хто ви?

Еріс: О, я просто мимо йшла.

Хлопець: Будь ласка! Назвіть мені хоча б своє ім’я!

Еріс: Що ж, тоді можеш називати мене Руїджерд із Заріза.

Рудеус любив так себе називати і вона теж хотіла спробувати.

 – Хто просив тебе про допомогу, га?!

Коли хлопець викрикнув ці слова, гордий вираз на обличчі Еріс заціпенів.

 – Я міг би впоратися з тими громилами своєю магією! Не сунь свого бридкого носа туди, куди не треба!

У певному сенсі хлопцю пощастило. Він втратив свідомість від першого її удару, а ті чоловіки, з якими юний маг наривався на бійку, ще були поряд. Якби вони не кинулися до них, щоб відтягнути розлючену Еріс, то хлопець, швидше за все, втратив би одну делікатну частину свого тіла.

☆☆☆

У дещо кепському настрої Еріс прямувала до воріт Мілішіона. Зазвичай вона швидко відпускала неприємні речі, але цього разу дівчина досі відчувала роздратування. Причина, звичайно, для цього була.

 – Заждіть! Будь ласка, зачекайте!

Усе тому, що той хлопець із гільдії прийшов до тями і побіг за нею.

 – Вибачте за те, що я сказав раніше. Це сталося у запалі…

Наздогнавши її, він чемно схилив голову і попросив вибачення. Саме через це настрій Еріс перебував у зоні «дещо». Хлопець заледве уникнув смерті. Проте якби він не втратив свідомість після першого удару, то, ставши свідком люті Еріс, він би не був настільки дурним, щоб отак за нею бігти.

 – Я – Кліф. Кліф Ґрімор!

 – …Еріс.

Вона на мить задумалася, чи слід згадати «Заріз», але відмовилася від цього. Їй не хотілося називати ім’я Руїджерда тому, на кого зовсім недавно вилила свій гнів.

 – Пані Еріс! Яке чудове ім’я! Судячи з вашого вбрання, ви, гадаю, мечниця, так? Бажаєте об’єднатися зі мною у групу?

Кліф став посеред дороги, щоб поговорити з нею. Еріс дуже кортіло знову врізати йому кулаком по пиці, але вона змогла стриматися.

 – Ні, дякую,  – Еріс зневажливо відвернула обличчя і пішла далі.

Чесно кажучи, вона не звикла мати справу з подібним. Єдина людина, яка наважилася повернутися до неї за новою порцією побоїв після першого побиття, це Рудеус.

 – О, ясно. Тоді дозвольте мені підтримувати вас з тилу! Знаєте, про мене говорять, що я можливий мудрець. Тому я точно буду корисним!

Якби Рудуес був тут і став свідком цього відчайдушного натиску на Еріс, він би, ймовірно, сказав би щось на зразок: «Який ще можливий мудрець? Ти більше схожий на можливого священника, який збирається дати обітницю безшлюбності, стрьомний маленький незайманцю!». Принаймні він би так подумав.

Еріс не сказала нічого такого грубого. Просто ліниво подумала, наскільки «корисним» він буде, якщо вона подрібнить його на компост.

 – Упевнений, що ви, Еріс, ще ніколи не бачили такого дивовижного мага, як я,  – сказав Кліф з упевненою усмішкою. – Я кращий за більшість пересічних магів рангу A!

Ці слова трохи збентежили Еріс. На її думку, найдивовижнішим магом був Рудеус Ґрейрат. Навіть Руїджерд поважав його за магічні навички. Хоча він був шукачем пригод рангу A, але в ньому не було нічого «пересічного».

 – Ви просто маєте побачити все на власні очі!

«Що ж, тоді подивимося»,  – подумала Еріс.

 – Гаразд. Іди за мною.

 – Так!

І ось так Еріс і юний маг Кліф вирушили полювати на гоблінів.

☆☆☆

В одну мить велика хвиля полум’я поглинула сімох гоблінів.

 – Що думаєте? Дивовижно, чи не так? – сказав Кліф із задоволеним виразом обличчя поглянувши на трупи спалених гоблінів. – Жоден пересічний маг не зможе такого зробити!

Еріс також поглянула на останки. Гобліни були спалені до тла, тобто вух, які можна було б забрати, не залишилося.

 – Справді? Я б не сказала, що це дивовижно.

Це була її щира думка. Насправді його навички анітрохи її не вразили. Кліф використав заклинання вогню просунутого рівня «Пекельна полум’яна куля» (Полум’я Виходу). Еріс бачила, як Рудеус використовував це заклинання. Але він, на відміну від Кліфа, не промовляв довге заклинання, до того ж у нього воно було набагато потужнішим. Однак Рудеус точно б не застосовував таку магію проти гоблінів. Він би використав заклинання, які б не пошкодили вуха монстрів.

Ба більше, для того, щоб Кліф продемонстрував свою силу, Еріс довелося заманити й утримувати гоблінів, поки він не закінчив говорити магічну формулу, але оскільки юний маг не попередив її, коли закінчив формувати заклинання, вона мало не потрапила під удар його магії. Рудеус ніколи б не зробив чогось такого небезпечного.

 – О, здається, ви не дуже знаєтеся на магії, Еріс. Розумієте, є багато видів заклинань…

Кліф довго розповідав про те, що існують різні рівні заклинань, а та магія, яку він щойно використав, була заклинанням просунутого рівня, настільки складним, що більшість дорослих не могли ним користуватися.

Звичайно, Еріс про це вже знала. Вона вивчила це на уроках Рудеуса. І уроки Рудеуса була в десять разів простіше зрозуміти, ніж безладне пояснення Кліфа.

 – То? Тепер ви розумієте, який я дивовижний?

Еріс страшенно хотілося вдарити цього маленькому телепню по пиці. Він псував її довгоочікуване полювання на гоблінів. Тому Еріс схрестила руки і холодно сказала:

 – Я побачила достатньо. Від тебе не буде користі, тому ти можеш іти.

Якби Рудеус був на місці Кліфа в цей момент, він би в цей момент вирішив зробити тактичний відступ. Але Кліф узагалі не вмів читати атмосферу.

 – Про що ви говорите, Еріс?! Я не можу залишити вас одну! Вам було складно уже зі жменькою гоблінів!

Щойно він це сказав, як Еріс ударила його. Сильно.

Кліф похитнувся і схопився за обличчя. З його носа потекла кров. Він швидко наклав на себе заклинання зцілення і зупинив кровотечу.

 – Агов, до чого це?!

 – Тц,  – Еріс роздратовано цокнула язиком.

Цього разу вона обійшлася з ним м’якше, бо це був такий собі варіант залишати хлопця без свідомості посеред поля. Але, схоже, йому потрібно було виписати ще порцію стусанів, щоб він засвоїв урок.

Коли вона стиснула кулаки для наступного удару, Кліф, здавалося, нарешті зрозумів ситуацію.

 – Ні, постривайте! Я зрозумів! Ви дуже сильна, Еріс. Як щодо такого, давайте ненадовго зайдемо до лісу? Я не можу продемонструвати свій справжній потенціал на кількох гоблінах.

За цими словами не було злого умислу. Кліф просто хотів похизуватися перед Еріс своїми силами. І справа не в тому, що він на неї запав, чи хотів справити враження. Кліф просто прагнув насолодитися власною силою.

 – Ліси небезпечні,  – коротка сказала Еріс.

Це те, що завжди говорив Рудеус, і Руїджерд завжди погоджувався з ним. Тож Еріс повністю довіряла їхнім судженням.

 – Еріс, ви ж не боїтеся, правда?

 – Звичайно, ні!

Однак Еріс, звісно, була простою дівчиною. Коли кидали виклик її гордості, то вона легко потрапляла на гачок. Зрештою, жоден поважаючий себе член родини Бореас не дозволить жодному зеленому шукачу пригод говорити до себе зверхньо.

 – Ліс, так? Добре! Ходімо!

І ось так ці двоє вирушили до темного лісу неподалік.

 – Здається, навіть ліс у Мілісі не таке вже велике діло, еге?

З цими словами Еріс зарізала схожого на мавпу монстра, якого називали утан. Хоча він мав ранг D і був значно небезпечнішим за гобліна, утан не становив для неї загрози.

 – Гадаю, так. Вони мені не супротивники!

Поки вони неухильно просувалися все далі в ліс, Кліф використовував заклинання повітря середнього рівня, щоб розібратися з утаном.

 – О…  – Еріс раптом зупинилися на місці.

 – У чому справа, Еріс? – з радісною усмішкою підійшов до неї Кліф.

Скривившись, Еріс схрестила руки на грудях, поставила ноги ширше ширини плечей і високо підняла підборіддя.

– Скажи мені дещо. Ти стежив за дорогою?

– Ні, не зовсім.

Звичайно, Кліф навіть не думав про це. Оскільки він діяв імпульсивно і раптово, то він не мав жодних планів і заздалегідь не підготувався.

– Ясно, отже, ми заблукали, – спокійно сказала Еріс.

– …

Кліф мовчав. Через мить його обличчя зблідло.

– Щ-що нам робити?

Оскільки Еріс виглядала спокійною, Кліф подумав, що вона мала якийсь план. Однак це було не так.

Всередині Еріс почувалася погано. Що б сказали Рудеус і Руїджерд, якби дізналися, що вона заблукала в лісі? Як їй взагалі пояснити те, що вона опинилася тут замість полювання на гоблінів?

Звичайно Еріс не показувала своєї тривоги, жінки родини Ґрейрат не демонструють емоцій і завжди залишаються спокійними і стриманими.

– Кліфе, піднімися в небо, щоб з повітря визначити напрямок до міста.

– Жартуєте? Це неможливо.

– Рудеус може це зробити.

– Рудеус? Хто це?

– Мій учитель.

– Га?!

Еріс тихенько зітхнула. Не було сенсу сперечатися. Що вона мала робити в такій ситуації? Ґіслейн розповідала їй, що робити, коли загубилася десь, чи не так?

Точно, потрібно зібрати багато гілок і розпалити багаття. Дим підніматиметься в небо і його буде видно здалеку. Але хто це побачить? У Руїджерда і Рудеуса були інші справи. Вони не займалися її пошуками.

– …

Еріс стояла у своїй звичній позі та хмурилася, вона навіть не усвідомлювала, якою напруженою була. Вона заплющила очі і добре подумала. Ґіслейн завжди говорила, що потрібно зберігати спокій в моменти, коли відчуваєш тривогу, тому Еріс не дозволяла собі панікувати.

– Щ-що нам робити, Еріс?

– У цьому лісі, мабуть, є кілька шукачів пригод, чи не так?

– Звісно! Ми можемо попросити їх про допомогу… Ходімо шукати!

Кліф негайно спробував кудись побігти, але Еріс не зрушила з місця. Руїджерд навчав її, що у такій ситуації краще не рухатися. Потрібно залишатися на місці та посилювати свої почуття. В Еріс не було «третього ока», але вона могла чути звуки і запахи, вона могла відчувати потік магічної сили. Еріс ще недосвідчена в цьому, але тренувалася кожен день.

– П-пані Еріс…?

– Тихо!

Із заплющеними очима Еріс робить глибокий вдих і загострює свої почуття. Звуки лісу. Шелест листя, рухи монстрів, дзижчання комах… і десь удалині лунали тихі звуки бою.

– Ось воно. Іди за мною, – не вагаючись ні хвилини, Еріс пішла на звук.

– У чому справа?! – вигукнув Кліф. – Ви знайшли щось?!

– Людей, вони там.

– Звідки ви це знаєте?

– Загострила свої почуття на короткий час.

– Вчитель вас і цього навчив?!

Еріс на мить задумалася, чи був Руїджерд її вчителем? Мабуть, так. Він багато чого її навчив, можливо, навіть стільки, скільки і Ґіслейн. Тож його цілком можна вважати її нинішнім наставником.

– Так.

– Той Рудеус справді повинен бути чудовим…

– Гм…? Так, Рудеус чудовий.

Трохи збентежена зміною теми, Еріс продовжила іти вперед.

Коли вони підійшли до узлісся, то побачили, що на коліях, які утворилися від коліс, лежала перекинута карета.

– Вниз!

– Укх!

Еріс негайно натиснула на голову Кліфа, штовхаючи його на землю, після чого опустилася поряд з ним, намагаючись зрозуміти, що відбувається.

– …

Попереду стояло шестеро людей. Один був лицарем, з ніг до голови закутий в обладунок. Він стояв спиною до дерева з оголеним мечем у руках. Його оточувало п’ятеро людей в чорному, вони сформували півколо навколо лицаря.

Поряд лежало три трупи. Вони також були закуті в обладунки, як на оточеному лицарі.

Повільно, але невідворотно люди в чорному наближалися до своєї жертви.

Результат цього бою був очевидним, але лицар чомусь не намагався тікати. Придивившись уважніше, Еріс зрозуміла, що на землі біля дерева зіщулилася дівчинка – її обличчя було мокрим від сліз, а вираз говорив про страх і відчай.

– Цей обладунок… Еріс, це лицар храму! – прошепотів Кліф.

Серце Еріс шалено забилося. Лицарі храму. Вона чула про них. Це один із трьох лицарських орденів Міліса.

Лицарі собору – елітна група, що відповідала за захист королівства. Лицарі-місіонери – їх відправляли за кордон як свого роду найманців, щоб вони могли поширювати вчення Міліса по всьому світу і демонстрували велич цієї віри. А також лицарі храму – вони були синонімом страху, їхні інквізитори займалися викоріненням єресі.

Лицарі собору носили білу броню, лицарі-місіонери – срібну, а лицарі храму – синю. Навіть на відстані було видно, що обладунок загнаного у кут лицаря синій. Сумнівів бути не могло, група лицарів храму потрапила у засідку.

– Ви, дурні! Хіба ви не знаєте, хто ця пані?!

Лише коли лицар вигукнув ці слова, Еріс і Кліф зрозуміли, що це була жінка.

Чоловіки в чорному перезирнулися і розреготалися.

– Звичайно, знаємо.

– Тоді чому?!

– Хіба це не очевидно?

– Ви – собаки папи?! Прокляті виродки!

Еріс не розуміла, про що вони говорили. Але вона чітко розуміла одне: грізні негідники в чорному збиралися вбити ту дівчинку.

Еріс потягнула до меча на поясі. Кліф зашепотів:

– Що ви плануєте робити, Еріс? Ми не можемо лізти в це! Та дівчинка – Благословенне дитя. Вона, говорять, є кандидатом на місце наступного папи. Отже, ті люди в чорному – вбивці, яких послав нинішній папа Міліса! Вони добре навчені і безжальні. Навіть у мене немає шансів вистояти проти них…!

Еріс навіть не задумалася про те, звідки Кліф стільки знає. Зараз її думки були лише про одне: якщо вона не допоможе, то ту дівчинку вб’ють прямо на її очах.

Еріс – частина групи Заріз. Вона більше ніколи не зможе поглянути в очі Руїджерда, якщо залишить дитину напризволяще. Рудеус не раз наражав себе на небезпеку зі схожих причин.

– Ну ж бо, просто будемо мовчати і сподіватися, що вони нас не помітять…

– Сенсу нема, вони вже нас помітили.

Еріс помітила, що один із чоловіків зреагував на їхню присутність в той самий момент, коли вона штовхнула Кліфа на землю.

Вона не знала, що планувала робити група в чорному після того, як завершить свою місію, але це і не мало значення. Еріс планувала зробити крок першою.

– Сховайся тут, Кліфе!

– Е-Еріс! Ні!

Оголивши меч, Еріс кинулася до вбивць. Чоловіки в чорному в одну мить кинулися в різні боки, але…

– Повільно!

Еріс рухалася швидше, ніж очікували супротивники. Основною її атакою була техніка «Безшумний меч» у стилі Бога Меча, вона була менш складною ніж «Довгий меч світла», але не менш смертоносною. Зброя не видала жодного звуку, коли розсікала повітря.

Володіння мечем Еріс досягнуло неймовірних висот завдяки навчанню Ґіслейн і Руїджерда. Її клинок упав на плече одного чоловіка в чорному, легко розрізав по діагоналі йому грудну клітку, розділивши тіло на дві частини.

Це був перший раз, коли Еріс вбила людину, але вона не відчула якихось емоцій і зосередилася на наступній цілі. Група в чорному швидко рухалася, щоб оточити Еріс, але вона була швидшою за них. Руїджерд часто розповідав їй про те, як потрібно рухатися, коли тебе оточило кілька ворогів. Багато монстрів полювали зграями, тому головна мета в тому, щоб перемогти їх до того, як вони візьмуть тебе в кільце.

– Хааа! – у мить ока Еріс прикінчила ще одного вбивцю.

Троє чоловіків, що залишилися, помітно нервували. Рухи Еріс були рваними, вона раптово здійснювала атаки з неочікуваних кутів. Було майже неможливо ухилитися від її атаки й одночасно намагатися щось зробити.

Проте чоловіки в чорному були професійними вбивцями. Принісши одного з групи в жертву, вони змогли оточити її. Двоє чоловіків майже одночасно кинулися з різних боків на Еріс.

Вони були швидкими, але не такими швидкими, як Руїджерд. Їхня спрацьованість не була такою ідеальною, як у койотів умиротворення з Континенту Демонів.

…Вони були недостатньо хорошими.

– На їхніх кинджалах отрута! Стережися!– вигукнувши ці слова, лицарка, яка захищала дівчинку, кинулася вперед, щоб зі спини напасти на одного з вбивць.

Еріс точно передбачила, як на це відреагує група в чорному, і знайшла можливість вирватися з оточення. У мить, коли вона зрозуміла, що зможе перемогти в цьому бою, її меч обірвав життя третього вбивці.

Залишилося двоє.

– Чорт, тікаємо!

Коли один із чоловіків вигукнув це, обидва вбивці негайно розвернулися і почали тікати. Але Еріс не кидала справу на півшляху. Вмить вона наздогнала одного з вбивць і завдала потужного удару ззаду. Тіло людини в чорному розділилося на двоє, а його нутрощі розлетілися навколо, коли частини трупа упали на землю.

Останній убивця навіть не озирнувся. Коли Еріс глянула в його бік, він уже зник удалині.

Зневажливо пирхнувши, вона енергійно змахнула мечем, щоб прибрати кров і бруд з леза. Зовні Еріс виглядала спокійною, як завжди, але її серце досі калатало у грудях. Щойно вона пройшла свою першу справжню битву з людьми. Це також був перший раз, коли вона вбивала людей.     

Ба більше, супротивники мали отруєні кинджали. Навіть найменша подряпина могла виявитися смертельною. Поряд не було Рудеуса і Руїджерда, щоб прикривати її спинку. Вона без жодної зайвої думки кинулася в бій, якби не та жінка-лицар, Еріс би могла загинути.

…Проте жодна з цих думок не показалася на її обличчі. Еріс повернула меч до піхов та обернулася до лицарки зі словами:

– Вибачте. Один утік.

Це дещо здивувало лицарку. Дівчина, що стояла перед нею, ще не досягнула повноліття, але вона прорізала собі шлях крізь групу вбивць і залишилася абсолютно спокійною.

Не знімаючи шолом, жінка-лицар притисла кулак до живота і вклонилася відповідно до стилю святих лицарів Міліса.

– Щиро вдячна за допомогу.

Еріс, пригадавши, як Руїджерд відповідав на подібне, і наслідувала його приклад. Без поклону вона відповіла:

– Я рада, що дитина в безпеці.

– Мене звати Тереза Латрея з лицарів храму. Гадаю, ви шукачка пригод. Чи можу я дізнатися ваше ім’я?

– Я Е…

Еріс збиралася назвати своє справжнє ім’я, але зупинилася. Ні, це не те. Що робив Рудеус у подібних ситуаціях?

– Я Руїджерд Заріз. Вірте чи ні, я належу до племені Суперд.

Під шоломом на обличчі Терези з’явився похмурий вираз, коли вона почула про расу демонів. Еріс не знала, що лицарі храму виступали за вигнання всіх демонів з континенту Міліс.

Ясна річ, що Еріс не мала жодних рис, які б відповідали характерним рисам племені Суперд, тож вираз на обличчі Терези швидко пом’якшився. Дівчина явно назвала фальшиве ім’я і скористалася расою демонів, до якої вороже ставилися лицарі храму, для того, щоб показати, що вона не хоче мати нічого спільного з ними чи брати участь у цій справі.

Тобто, дівчина не очікувала винагороди, хоча і врятувала життя важливої людини. Терезу це приємно здивувало.

– Он як. Я зрозуміла…

Тереза уважно вивчала Еріс, яка зі схрещеними руками пильно дивилася на лицарку. Запам’ятавши обличчя дівчини, вона голосно свиснула.

Невдовзі з лісу вибіг кінь. Це був той самий кінь, який раніше тягнув карету, коли карета перекинулася, він утік, але повернувся, як і був навчений, щойно його покликали.

Тереза посадила на спинку коня дівчинку, а потім заскочила сама.

– Якщо колись знадобиться допомога, звертайся до Терези з лицарів храму! – сказавши це, лицарка пустила коня галопом.  

Еріс мовчки спостерігала за ними.

З тіні на них дивився хлопець, який досі не міг піднятися. Для нього сцена, де лицарка їхала на коні, а безстрашна руда мечниця проводжала її поглядом, була ніби з казки.

☆☆☆

Колись прелат церкви Міліс закохався у жінку з раси гобітів.

У цих двох народився син, який з часом виріс і також взяв собі дружину. Ось так народився Кліф.

В той час, коли народився Кліф, фракції всередині церкви були у розпалі жорсткої боротьби за владу. Батьки хлопця загинули під час цієї боротьби. Щоб уберегти Кліфа від боротьби за владу, його дідусь – прелат – тимчасово залишив Кліфа у дитячому будинку Мілішіона. Здобувши перемогу у жорстокій боротьбі, він став папою і забрав онука додому.

Іншими словами, Кліф Ґрімор – онук папи. Однак навіть у церкві мало хто знав про цей факт. 

Тому Кліф чудово знав, на кого здійснили напад.

Благословенне дитя, яке, говорили, мало чудодійну силу, було козирем фракції архієпископа, що виступав проти папи.

Кліф також зустрічався з тою дівчинкою. Він уявлення не мав, чому вона була поряд з лісом, але добре знав групу вбивць у чорному. Ці люди були серед наставників Кліфа. Тому він знав, якими сильними вони були.

Кліф багато разів виступав проти них на тренуваннях, але жодного разу не переміг. І все ж у них не було жодних шансів проти Еріс.

Насправді цей бій був дуже близьким до того, щоб закінчитися її програшем. Але Кліф бачив усе так, ніби дівчина була на голову вище за чоловіків, яких він не зміг би перемогти і за сотні років.

Коли вони поверталися, Кліф дивився на втомлене обличчя Еріс очима повними щирого захоплення. Ця дівчина у майбутньому стане кимось дивовижним, тому він імпульсивно випалив:

– Пані Еріс, ви станете моєю дружиною?!

– Що?! Ні за що! – негайно відмовила вона з обличчям, на якому явно виднілася огида.

Кліф був здивований, що дівчина відмовила на пропозицію шлюбу такому талановитому хлопцю, як він. Йому стало цікаво, в чому причина. Він пригадав усі їхні розмови. Точно. Вона кілька разів згадувала свого «вчителя». Як його звали? Ру… Ру…

– Рудеус.

Почувши це ім’я, Еріс обернулася.

– Що він за людина, цей Рудеус?

Через кілька хвилин Кліф прокляв себе за те, що поставив це запитання. Йому здавалося, що Еріс не дуже балакуча, але це явно було не так.

Щойно мова зайшла про Рудеуса, як вона гордо почала розповідати про нього так, ніби не було на світі нікого, хто міг би з ним зрівнятися. Всю дорогу від рівнин і до гільдії шукачів пригод її слова були переповнені компліментами, а обличчя Еріс демонструвало силу її почуттів. Цього було більш ніж достатньо, щоб Кліф відчував ревнощі.

– …Мені потрібно йти додому, – нарешті перебив її слова він, усвідомлюючи, що в цей момент його обличчя було похмуро розчарованим.

Еріс, яка, здавалося, була готова ще годину чи дві говорити на цю тему, тепер лише невиразно махнула рукою зі словами:

– О, гаразд. Побачимося.

З такої поведінки було важко повірити, що це та сама дівчина, яка щойно так палко розповідала про свого вчителя.

Кліф мовчки проводжав її поглядом, поки спина Еріс не зникла з його поля зору.

Хто такий цей Рудеус, який зміг повністю зачарувати таку сильну, красиву і досконалу дівчину?

З думками про таємного суперника, Кліф повернувся до головної церкви Міліса, де мав сувору розмову з людьми, які його шукали.

В результаті інциденту з Благословенним дитям боротьба за владу у церкві Міліса загострилася. Папа вирішив, що Кліфу було небезпечно залишатися у Мілішіоні, тому він відправив онука до іншої країни. Але це, звичайно, не мало ніякого стосунку до Еріс.

Стосовно Еріс, коли вона повернулася до таверни і побачила пригнічено Рудеуса, то повністю забула про цей випадок. Але це вже інша історія.

>>Том 5. Розділ 7<<


Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграм.

У мене є Patreon і Buymeacoffee.БанкаМожете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥