Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива подяка: Kiltavik ワィタリ
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Andrii, Shvaigzam, Misha, Vitaliy, Y. Tymoshenko, Drakula, db4tz, vilgerforc.
Том 6. Дитинство. Повернення додому
Не кожен може жити вільно.
— The moment hope could be seen, it is the easies to be thrust down into hell.
[Найлегше бути кинутим у пекло в момент, коли з’являється надія.]
Автор: Рудеус Ґрейрат
Переклад: Жан RF Маґотт
Розділ 1. Вибір маршруту
Мені виповнилося дванадцять.
Я зрозумів це лише тоді, коли поглянув на картку шукача пригод і в рядку з віком побачив число дванадцять. Коли мій день народження пройшов непомітно? Така тривала подорож спотворила моє відчуття часу.
Уже минуло два роки, як нас перемістило, так? Знадобилося лише два роки, щоб перетнути Континент Демонів і континент Міліс. Хоча з іншого боку, минуло вже цілих два роки.
Через два роки я нарешті повернувся на Центральний континент.
У всякому разі, королівство Асура було майже перед нами. Після подій, що сталися на континенті Міліс, здавалося малоймовірним, що ми зазнаємо великих труднощів тут. Ми мали гроші і транспорт. Єдине, що мене хвилювало, – це невідоме місцеперебування решти моєї родини…
Попри зусилля Пола й інших, їх так і не знайшли.
Зеніт, Лілія, Аїша. А також Сільфі.
Я вірив, що вони досі живі. Та попри моє прагнення, знайти їх буде непросто. Все, що мені залишалося, це ретельно і без поспіху шукати.
☆☆☆
Зараз ми перебували у східній частині Королівства Драконів, порту Іст. Як і в порту Вест, тут поширене рибальство і контрабанда.
Ми знайшли кімнату в таверні і розпочали стратегічну зустріч. Як завжди, ми втрьох сіли навколо мапи так тісно, що наші голови майже торкалися.
– Гаразд, поговоримо про те, що плануємо робити далі.
Двоє моїх товаришів із серйозними обличчями дивилися на мапу. Ми не раз проводили такі зустрічі, тож я очікував, що їм це набридне, але навіть Еріс – людина, в якої було дуже мало терпіння до складних розмов – цього разу слухала з серйозним обличчям.
– Звідси до королівства Асура ведуть три шляхи.
Пояснив я, показуючи на мапу, яку щойно купив. Це проста мапа, що показувала лише приблизне розташування лісів і поселень. У цьому королівстві створення і продаж детальних мап суворо заборонено законом. Ймовірно, це зробили, щоб такі карти не потрапили до інших країн. Що ж, це не важливо, поки ми розуміли основне розташування.
– Перший – це дорога, яку зазвичай використовують для торгівлі. – Я провів пальцем маршрут по мапі, який огинав східну частину гір Короля Дракона. – Це найбезпечніша дорога. Враховуючи швидкість нашої подорожі, ми доберемося туди десь за десять місяців.
Звичайно, цей маршрут займає найбільше часу, але він найбезпечніший, бо проходить по добре облаштованих дорогах.
– Навіщо нам робити такий гак? – запитала Еріс зі зрозумілим сумнівом.
Це досить просто пояснити.
– Якщо ми підемо на захід, то потрапимо у великий ліс. Це другий можливий шлях.
Я вказав на західну сторону гір Короля Дракона, відповівши на її запитання. На захід від гірського хребта лежав величезний густий ліс, який неможливо перетнути на кінному екіпажі. Мабуть, якби ми були знайомі з якимось шляхом там, то могли б скоротити подорож на кілька місяців, але для цього була необхідна навичка верхової їзди. Ми з Еріс не вміли їздити верхи. Руїджерд, мабуть, умів, але хай яким маленьким я був, ми втрьох не змогли б поїхати на одному коні. Якби ми обрали цей шлях, то нам би довелося йти пішки.
Мені не вдалося з’ясувати скільки часу займе подорож цим маршрутом, але я дізнався, що в основному всі обирають безпечнішу східну дорогу. Можливо, різниця по часу не така вже й велика або східний шлях був просто швидшим. Як кажуть: тихіше їдеш, далі будеш.
Принаймні так я підсумував пояснення.
– Добре, тоді західний шлях не підходить, – погодилася Еріс.
– Стосовно третього можливо маршруту… – я пальцем провів по третьому варіанту. Для цього знадобиться сісти на корабель до континенту Беґарітт, а потім по суші подорожувати до королівства Асура. Я уявлення не мав, скільки часу займе цей маршрут. – Я викреслюю його зі списку варіантів.
– Чому?!
– Бо це небезпечно, – сказав я.
Говорили, що на континенті Беґарітт набагато більше магічної сили, ніж на Континенті Демонів. У середньому сила монстрів там на одному рівні з монстрами Континенту Демонів, але під землею знаходилася велика кількість лабіринтів, що виплітали химерний візерунок погоди на поверхні.
Клімат континенту Беґарітт можна легко описати одним словом: пустеля. Він повністю вкритий піском. Там були гігантські скорпіони розміром з велику сухопутну черепаху і гігантські черв’яки, які харчувалися цими скорпіонами. Дні там дуже спекотні, а ночі надзвичайно холодні. Оазисів майже не було, тому зупинитися і відпочити десь дуже складно. Крім того, якщо просуватися у напрямку до Центрального континенту, пісок зникав, поступившись місцем засніженій місцевості з дуже низькою температурою. І так далеко монстрів, на яких можна було б полювати заради їжі, майже не залишалося.
Пройти таке місце майже нереально.
– Тому ми підемо східним шляхом.
– Ти такий боягуз, – поскаржилася Еріс.
– Мені просто бракує впевненості.
– Гадаю, я б цілком впоралася.
Схоже, Еріс хотіла побачити континент Беґарітт. Її очі сяяли.
Однак відстань між континентом Міліс і Центральним континентом ніщо у порівнянні з відстанню до континенту Беґарітт.
– У такому разі нам доведеться довго пливти на кораблі. Упевнена, що хочеш цього, Еріс?
– …Ми не їдемо до континенту Беґарітт.
Ось так ми вирішили піти східним шляхом.
☆☆☆
Коли я прокинувся, то був у білій кімнаті. Емоції піднялися з глибини тіла. Скільки б разів я це не відчував, я не міг до цього звикнути, але це було знайоме відчуття, яке досить просто писати.
Повне лайно.
– Уже вдаєшся до вульгарної лексики? Грубий, як і завжди.
Переді мною стояла мозаїка у формі людини. Бог Людей.
Тц, поводишся так, ніби мене знаєш. Не можу повірити, що саме тоді, коли я тебе майже забув, ти з’явився знову.
– Так, минув рік.
Так, цілий рік. Такий довгий час. Скажи, ти можеш показуватися раз на рік? Якщо так, то я почувався б спокійним.
– Це не зовсім так.
Я так і думав. Після першої появи, ти показався знову уже через тиждень.
– Так попри це, ти ставишся до мене так холодно, як завжди. Завдяки мені ти отримав магічне око.
Що ж, я вдячний… але якби ти розповів мені більше, я б не опинився у в’язниці і не побився б з Полом через те, що пропустив важливу інформацію. А, чорт, закладаюся, це було дуже цікаво. Спостерігати за тим, як ми з Полом посварилися, бо я не знав, що моя сім’я зникла, як я засмутився через це, а Еріс мене втішала… і навіть те, що якось нам з Полом вдалося помиритися, еге?
– Ну, так, це було цікаво. Але ти впевнений у цьому?
Впевнений у чому?
– Що все це моя вина?
Тц… лайно. Перебування в цій кімнаті повертає мене в минуле. В ті часи, коли я звинувачував у всьому інших. Я думав над своїми помилками. Думав… о, чорт, я не пам’ятаю, як це відбувалося… Чому я не можу… Чорт, чорт!
– Що ж, це частина твого шарму. Але невеликих роздумів недостатньо, щоб рухатися вперед.
Тц, байдуже. Я не можу згадати зараз. Але пригадаю, коли прокинуся. Я вмію визнавати помилки. Отже, повернемося до нашої розмови. Я вирішив послухати тебе.
– Послухати? Гм, цього разу ти поводишся інакше. Справді збираєшся дослухатися до моєї поради?
Саме так. Але я хочу, щоб ти сказав мені одну річ.
– Що це? Я не проти відповісти, якщо мені про це відомо.
Скажи, де моя сім’я.
– Твоя сім’я в іншому світі, чи не так?
Облиш жарти. Зеніт, Лілія й Аїша. Якщо можливо, я також хочу знати, де Сільфі, Ґіслейн, Філіп і Саурос.
– Гмм.
У чому справа? Це щире прохання.
– Я не знаю, чи варто тобі розповідати…
Що за зверхність? Ти вуаєрист, який шпигує за людськими життями! Ти будеш говорити мені лише те, що зручно тобі? Ти можеш організувати мені зустріч із Великим імператором світу демонів, але не можеш сказати, де моя родина?
– Добре-добре, вибач. Я трохи захопився.
Гаразд, поки ти це усвідомлюєш.
– Але ти впевнений? Цього разу я можу збрехати.
Ха! Брехня?! Отже, ти нарешті визнаєш це! Правильно, ти – брехун.
– Я питав не про це, а про те, чи будеш ти довіряти моїм словам.
Ні, я не можу тобі довіряти. Це надзвичайна ситуація, тому я зроблю те, що ти скажеш, але якщо виявиться, що ти збрехав, то я більше не слухатиму жодної твоєї поради. Зрозумів?
– Тоді я хочу, щоб ти пообіцяв мені дещо.
І що це?
– Якщо моя порада допоможе тобі возз’єднатися з сім’єю, то я хочу, щоб відтепер ти мені довіряв.
…Хочеш, щоб я повірив тобі і став маріонеткою? Щоб я був твоїм слугою і виконував будь-який наказ?
– Ні, ні, я прошу тебе не заходити так далеко. Але це втомлює, коли ти поводишся так вороже при кожній нашій розмові, розумієш?
Це буде виснажливо, навіть якби я так не поводився. Ти хоч розумієш, що це таке? Коли тебе переслідує минуле, яке ти хочеш забути? Відчувати, ніби спогади про твоє каяття і зростання стерлися? Тебе переповнює ненависть до себе, коли ти прокидаєшся вранці?
– Розумію. Я образив тебе. Добре, чому б тоді нам не встановити якісь правила? Наприклад, я повідомляв би тобі заздалегідь, що з’явлюся з порадою, га?
О, чудова ідея! Як щодо того, щоб наступного разу ти з’явився через сто років?
– Але ти тоді вже будеш мертвий, правильно?
Я говорю тобі більше ніколи не показуватися.
– Хаа… Ну, я думав, що ти скажеш це. Отже, ти впевнений, що цього разу не потребуєш моєї поради?
…Ні, стривай. Мені шкода. Я піду на компроміс. Якщо завдяки твоїй пораді я зможу возз’єднатися з сім’єю, то я припиню спілкуватися з тобою в такій ворожій манері.
– І ти будеш довіряти мені?
Ні, я не буду так далеко заходити. Але принаймні припиню ці безглузді розмови про те, буду я слухати чи ні.
– Що ж, це вселяє оптимізм.
Тож і ти піди на компроміс. Припини з’являтися нізвідки, як цього разу. Попередь мене заздалегідь. Або з’являйся у чужих снах і використовуй їх, щоб передати мені повідомлення.
– Це складно. Насправді є умова, яка повинна бути виконана, щоб я міг з’явитися у чиємусь сні.
Умова? Отже, ти не можеш показувати своє обличчя, коли тобі заманеться?
– Саме так. Крім того, я можу з’явитися лише уві сні того, з ким ми на одній хвилі. Важко знайти людину, що в потрібний момент прийме мою пораду. Тобі дуже пощастило.
О, я такий щасливий, що готовий заплакати. Можу навіть поділитися цим щастям з тобою… Загалом, умова, так? Яка вона?
– Що ж, я теж не дуже розумію. Просто настає момент «ага!», коли я розумію «Цей хлопець – той самий, момент ідеальний», і тоді я можу з кимось зв’язатися.
Га? Це означає, що ти теж не можеш повністю контролювати це? Тоді відмовимося від попередньої умови. Як щодо чогось іншого… Я хотів би, щоб твої поради були трохи детальнішими. «Іди туди» або «іди сюди» плутають мене і я не розумію, що мені потрібно робити. Це змушує мене відчувати, що я танцюю на твоїй долоні. А це дратує.
– Добре, більше деталей. Зрозумів.
Гаразд. Тоді вперед.
– Кхем. Що ж, ось моя порада цього разу.
Наступної миті в магічному оці промайнуло видіння.
Глухий провулок в якійсь країні. Самотню дівчинку хтось грубо схопив за руку. Той, хто схопив її – солдат. Там двоє солдатів. Другий, який не тримає дівчинку за руку, розриває на шматки папірець, який у неї забрав. Дівчинка дивиться на нього і щось кричить.
На цьому видіння закінчилося.
– Рудеусе. Слухай уважно. Її звати Аїша Ґрейрат. Зараз її утримують у королівстві Шірон. Ти будеш поряд в момент, коли відбуватимуться ці події, і допоможеш їй. Однак тобі категорично не можна називати своє ім’я. Назви себе Хазяїном Заріза і розпитай її про ситуацію. Після цього напиши листа своєму знайому в королівському палаці Шірон. Якщо ти це зробиш, то зможеш врятувати Лілію й Аїшу з того місця.
Га? Що? Ні, зажди, що? Знайомий? Лист?
– Можливо, занадто багато деталей? Якщо я скажу забагато, то це зіпсує мені все задоволення, тож хай буде так. Тепер мені цікаво, з ким із них ти порозумієшся…
Що? Лілія й Аїша, вони обидві в королівстві Шірон? Чому? Якщо вони там, то їх давно мали знайти. І що ти хочеш сказати цим «порозумієшся»? Невже це означає, що я посварюся або з Лілією, або з Аїшею?
– Що ж, Рудеусе, удачі.
Удачі… удачі… удачі…
Поки я слухав відлунювання цього слова, моя свідомість згасла.
☆☆☆
Я підскочив.
– Укх…!
У голові стукало. Запаморочення було нестерпним. На мене накотила хвиля нудоти.
Я піднявся з ліжка, кинувся до виходу з кімнати і залетів до туалету, де мене почало рвати в місцевий унітаз.
У мене був страшний головний біль, а ноги тремтіли. Я вийшов з туалету, але моя кімната тепер знаходилася набагато далі, ніж коли я біг сюди. Я обперся об стіну і повільно сповз на підлогу. У темній таверні почулося чиєсь різке дихання. Нашорошений, я повів очима, намагаючись знайти джерело, але швидко зрозумів, що це був звук мого власного дихання.
– Що сталося? Ти в порядку…?
У темряві з’явилося бліде обличчя. Це був Руїджерд. Він стурбовано дивився на мене.
– Так… все гаразд.
– Що ти їв? Можеш використати магію детоксикації?
Руїджерд дістав з кишені ганчірку і витер мені рота.
Запах блювоти викликав у мені ще одну хвилю нудоти, але мені вдалося стриматися і мене не вирвало, хоча, здалося, воно застряло у грудях.
– Я в порядку…
Якимось дивом мені вдалося виштовхнути ці слова з глибини горла.
– Упевнений?
Я кивнув на стурбований голос Руїджерда. Мені був знайомим цей біль. Я відчував його раніше, коли ми були у порту Вінд.
– Так, я заснув і втратив контроль над Оком Передбачення. Ось чому це сталося.
Коли я використовував Око Передбачення, щоб зазирнути на кілька секунд у майбутнє, це викликало в мене схожий на теперішній біль. Тоді, відчуваючи головний біль, я не намагався зазирнути далі у майбутнє, але інтуїтивно розумів, що наслідки можуть бути гіршими. Легко здогадатися, що стало причиною. Той сон і та порада, яку мені дали, показавши видіння. Бог Людей продемонстрував мені майбутнє. Швидше за все, скориставшись Оком Передбачення.
– То ось чому… – пробурмотів я собі під ніс.
Руїджерд кинув на мене спантеличений погляд.
Я пригадав, як зустрів Великого імператора світу демонів у портовому місті і як отримав магічне око. Наша зустріч була раптовою і я чомусь вибрав саме це око. Одразу ж після цього я зустрів Ґаллуса, але саме магічне око ніяк не сприяло нашій подорожі через море.
Це правда, що мені вдалося перемогти Ґаллуса за допомогою магічного ока, але я відчував, що міг би зробити це і без нього. Для мене не було чогось особливого в тому, що я отримав магічне око, але, можливо, в цьому було щось для Бога Людей. Може, він організував мені зустріч з Великим імператором світу демонів для того, щоб мати змогу показати мені майбутнє. Схоже, він до чогось ретельно готувався.
Тривога підняла голову і вперше я відчув страх перед Богом Людей. Від передчуття, що якась аморфна істота з величезною силою намагалася примусити мене щось зробити, мене пройняло морозом.
– Рудеусе, ти блідий. З тобою справді все гаразд? – знову запитав Руїджерд зі стурбованим обличчям.
Я майже випалив власні тривоги. Правда в тому, що відколи я познайомився з тобою, за мною спостерігав Бог Людей. І я дотримувався його порад і робив те, що він мені казав.
Але в цей момент я усвідомив один факт. Відколи я познайомився з тобою. Ось воно. Перший раз, коли Бог людей зв’язався зі мною, був безпосередньо перед тим, як я зустрів Руїджерда. Тоді він порадив мені допомогти Руїджерду.
Це було дивно. Чому він не зв’язався зі мною раніше? Чому звернувся до мене відразу після магічного лиха? Чому порадив не тільки покладатися на Руїджерда, але і допомогти йому?
Я відчував, що це якось пов’язано. Що він планував щось у цьому напрямку. У мене не було жодних доказів, але до мене прийшла одна ідея. Можливо, Бог людей планує примусити Руїджерда щось зробити?
Бог Людей сказав, що він може з’являтися у моїх снах лише за певної умови. Оскільки це зв’язувало йому руки і не дозволяло прямо маніпулювати Руїджердом, він використав магічне лихо, щоб перемістити мене – того, хто відповідав умові – на Континент Демонів, примусивши мене прийняти допомогу Руїджерда і таким чином заманивши його на Центральний континент…
Ні. Якщо це так, тоді не зрозуміло навіщо Бог Людей допоміг мені отримати магічне око і дав пораду, як врятувати Аїшу? Не знаю. Я не знаю, що він думає… Можливо, все якось пов’язано, але не бачив цього зв’язку. Я не був упевнений, чи варто розповідати Руїджерду про Бога Людей.
Я був розгублений.
– …
Я хотів поговорити з кимось про цю тривогу і так позбутися від неї, проте не вважав за правильне класти ще щось на плечі Руїджерда. Можливо, якщо я розповім про це йому, то виконаю якісь умови і тоді Бог Людей зможе напряму зв’язуватися з Руїджердом. Щиро кажучи, цього чесного чоловіка Бог Людей легко обдурить. Я і сам не міг бути впевненим, що він не вводив мене в оману, але принаймні моє вороже ставлення ускладнювало йому можливість збрехати мені. Мені хотілося вірити, що поки я так діяв, то нічого страшного не станеться.
– Руїджерде, якщо в момент, коли ви переживаєте важкий час, хтось шепоче вам солодкі слова, не вірте тому, що вони говорять. Саме у важкі часи люди, які намагаються вас обдурити, підходять ближче.
Зрештою я так нічого і не сказав про Бога Людей.
– …Уявлення не маю про що ти, але я зрозумів.
У мене були змішані почуття, коли я побачив, як Руїджерд кивнув із серйозним обличчям. Він довіряв мені, але я приховував дещо від нього. Хоча я вирішив, що краще тримати це в таємниці, проте це не зменшувало почуття провини.
Я і не помітив, коли зник головний біль і вщухла нудота. Однак мій розум перебував у збентеженні з іншої причини. Я повернувся до кімнати і ліг на ліжко, але не відчував сонливості. Мої очі були широко розплющені, а голова – ясна через вир думок. Коли заплющив очі, вони закружляли переді мною.
Це не були величні думки. Чи злагоджені теорії. Безглузді думки, що з’являлися і зникали, нагадували лабіринт без виходу.
– Що… це…
Раптом я почув, як хтось заговорив уві сні, і поглянув на джерело звуку. На ліжку поряд зі мною лежала Еріс. Вона сопіла, широко розкинувши ноги. Треновані ноги були прикриті шортами, а сорочка, в якій вона спала, задерлася, оголюючи чарівний пупок. Якщо підняти погляд трохи вище, то видно випуклі груди. При уважному поглядові ставало зрозуміло, що вона не носила бюстгальтер, коли спала, тому навіть можна було побачити крихітні горошинки на вершинах її грудей.
Вона усміхалася, а по її підборіддю текла слина.
– Хммм…
Я криво посміхнувся на її балачки уві сні та піднявся з ліжка. Поправивши сорочку Еріс, я накрив її ковдрою.
– Рудеус… збоченець…
У неї був брудний вираз обличчя. І ось він я, котрого нудило від хвилювання, а вона все одно називала мене збоченцем.
Мені кортіло торкнутися до її грудей, щоб принаймні діями виправдати це звинувачення, але я раптом відчув сонливість. Позіхнувши, я упав на ліжко.
Еріс дивовижна…
Подумавши про це, я негайно заснув.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee.Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥