Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Andrii, Misha, Shvaigzam, Vitaliy, vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, db4tz, vilgerforc, Kirito Kun.
Розділ 11. Кінець подорожі. Частина 1
Минуло три дні і ми прибули до королівства Асура. Пункт призначення був прямо перед нами… що ж, без перебільшення можна сказати, що ми вже досягли його. Попри це, події, що сталися недавно, досі нависали над нами і ми всі троє були хмурими.
Адже ми зазнали повної поразки. Я не просто програв, у мене навіть забрали життя. Так, Орстед з якоїсь дивної примхи повернув мені життя, але якби не це, мене б тут уже не було.
Однак я цього не відчував. Для мене це також було дивно, бо я не відчував страху, згадуючи той момент.
Це правда, що коли я отримав останній удар, то думав, що не хочу помирати. Можна було очікувати, що я отримаю травму, але, коли я розплющив очі, то почувався бадьорим. Ну, це трохи перебільшення. Це більше нагадувало відчуття «О, це був лише сон?». Те саме відчуття, коли ти прокинувся від кошмару. Можливо, так сталося тому, що на межі життя і смерті я зустрівся з Богом Людей уві сні, від чого все здавалося сюрреалістичним.
Загалом, здавалося, він здогадувався про те, що сталося, і силоміць проник до моєї свідомості. Чесно кажучи, на інстинктивному рівні я справді хотів відвернутися від нього, але Бог Людей, схоже, справді турбувався про Руїджерда, тому, можливо, він не такий вже поганий.
До речі, з того моменту, коли я мало не помер, відстань між нами з Еріс стала меншою. Раніше, коли ми сиділи в екіпажі, вона вставала по діагоналі навпроти мене і казала:
– Я тренуюся балансувати. Чому б тобі теж не спробувати?
Але останнім часом вона почала сідати. Біля мене. Так близько, що наші стегна торкалися. Наприклад учора, з-під подолу її штанів визирала шкіра. Коли бачиш щось подібне, то негайно у серці зароджувалося бажання торкнутися. Тож я протягнув руку і погладив оголену шкіру. Еріс просто зиркнула на мене з яскраво-червоним обличчям.
Вона не вдарила мене. Еріс, яка завжди била людей, раптом припинила це робити. Навіть коли я робив щось, за що цілком заслуговував бути побитим, вона цього не робила. Замість цього вона дивилася на мене з червоним обличчям. Просто дивилася.
Ба більше, Еріс продовжувала сидіти біля мене. Раніше, коли я робив щось подібне, вона відсідала, але тепер залишалася поряд.
Якщо серйозно, то я хотів, щоб вона відсіла, бо я був за крок до того, щоб засунути руку в її штани. Я знав, що були речі, над якими можна посміятися і над якими – ні. Я знав про це, тому стримував себе. Знала Еріс про мій внутрішній конфлікт чи ні, але вона залишалася поряд зі мною.
Якби я залишив руки вільними, то точно потягнувся б до неї, тому зараз я намагався створювати магію лівою рукою, а правою порушував потік магії. Це було те, чим скористався Орстед. Якщо пам’ять мене не підводить, він називав це «Порушення магії». За мить до того, як магічна сила мала вирватися з руки і набути форми, її потік переривався впливом іншої магії, що призводило до розсіювання.
Це просто і не потребувало багато магічної сили, але це була неймовірна техніка. Якщо подумати, то бар’єр королівського рівня, у який я потрапив ще у королівстві Шірон, ймовірно, діяв за схожим принципом, коли зводив мою магію нанівець. Хоча на словах все звучало просто, але зробити це було досить важко.
Можливо, через те, що я використовував для чаклування ліву, недомінуючу, руку, магія здебільшого набувала форми, хоча і недосконалої. Було важко звести її нанівець, як це зробив Орстед. Але навіть у недосконалій формі цю техніку можна було використовувати для обмеження. Що ж, він справді навчив мене чогось корисного.
– Агов, Рудеусе, чим ти займаєшся весь цей час?
– Я намагаюся повторити магію, яку використав Орстед.
Після того, як я це сказав, Еріс уважно подивилася на мої руки. Маленька спотворена кам’яна куля сформувалася на лівій руці і впала вниз, стукнувшись об підлогу.
Ще одна невдача. Таке відчуття, що я сам з собою грав у камінь-ножиці-папір. Хоч як я намагався завадити, ліва рука продовжувала перемагати. Гм. Воно не буде працювати, якщо я не буду ставитися до цього належним чином. Але якщо існували певні правила з порушення потоку магії, чи означало це, що якщо я впливатиму на потік магічної сили відповідно до цих правил, то в мене фактично вийде звести нанівець «Порушення магії». Можливості зростали.
– Що це за магія?
– Та, що зводить нанівець магію, – відповів я.
– Ти можеш так зробити?
– Я треную це прямо зараз.
– Навіщо ти це робиш? – запитала Еріс.
– Останнім часом було вже кілька разів, коли я не міг нічого зробити, бо моя магія була заблокована. Тому можна сказати, що я проводжу дослідження. Що ж, принаймні якщо ми колись знову зустрінемося з Орстедом і знову почнеться бійка, я хочу мати шанс втекти. Ну як?
Еріс не знайшла, що сказати, і затихла. Якийсь час було чути лише звук падіння кам’яних куль.
– Хей, Рудеусе, чому ти такий сильний? – після тривалого мовчання Еріс раптово запитала про це.
Я сильний? Ні, це не так. Останні кілька років я зовсім не відчував себе сильним. Ба більше, кожен день я почувся безпорадним.
– Мені здається, що ти сильніша за мене, – сказав я.
– Це не так.
– …
– …
На цьому розмова припинилася. Еріс виглядала так, ніби хотіла щось запитати, але не могла підібрати слів, тому мовчала. Цікаво, про що вона думала. Я не мав ні найменшого уявлення про це. Хоча ні, це було не зовсім так.
– Ти переживаєш через те, що тебе так легко перемогли того дня?
– …Так, – відповіла Еріс.
Це була не її вина. Згідно зі словами Бога Людей, Бог Дракон Орстед був найсильнішою істотою у цьому світі. Навіть Руїджерд був легко переможений. Він був на зовсім іншому рівні, до якого неможливо дістатися лише зусиллями. У минулому житті я займався багато чим і навіть досягав певних висот, але ніколи не досягав найвищого рівня. Навіть коли я грав у гру, в якій, як я думав, нікому не програю, знаходилися гравці, які були кращими за мене.
На Орстеді були прокляття, що обмежували його, але він все одно перевершив Руїджерда у бойових мистецтвах. Однією рукою Орстед впорався з Еріс, а мене зробив абсолютно безсилим. Крім того, він користувався таким стилем бою, щоб завдати максимальної шкоди здоров’ю, витрачаючи мінімум сил. Це означало, що в нього залишався запас енергії. Я уявлення не мав наскільки він був би сильним, якби вирішив викластися на повну.
Звичайно, він не міг розійтися на повну силу через вплив проклять… але навіть попри це, шанс перемогти його був мізерним. Мабуть, як би ми не старалися, то не змогли б перемогти.
– Він – суперник іншого рівня. Ти нічого не могла з цим зробити.
– Але…
Я міг зрозуміти, що відчувала Еріс. Її перемогли одним ударом. Її атаку заблокували, а саму Еріс відкинули.
– Ти ще юна. Якщо ти наполегливо працюватимеш, то станеш ще сильнішою, – запевнив я.
– Ти справді так думаєш…?
– Так. Ґіслейн і Руїджерд говорили те саме, правда?
Еріс раптом підняла голову і подивилася прямо на мене:
– Ти ж мало не загинув, чи не так? Тоді чому… як ти можеш так легко говорити щось подібне?
Ну, це тому, що та ситуація здавалася мені сюрреалістичною. Також я не думав про те, щоб битися з ним у майбутньому. Якщо мені доведеться побачити його обличчя ще раз, то наступного разу я планував полетіти ген далеко, як ракета. Або сховатися в тіні, як щур. А якщо мені б не вдалося втекти, то я благав би помилувати моє життя. Я молився про те, щоб Еріс не побачила цього видовища.
Однак говорити відверто про справжні почуття було соромно.
– Бо наступного разу я не хочу помирати, – зрештою сказав я.
– …Справді, ти не хочеш помирати, правда?
– Не хвилюйся. Я буду старанно працювати, щоб наступного разу, коли ми опинимося в небезпеці, я міг підняти тебе і втекти.
На обличчі Еріс був складний вираз, коли вона поклала голову на моє плече. Якби я зараз погладив її по голові, то міг би отримати більше очок прихильності, але я був усередині процесу, коли правою рукою використовував «Порушення магії».
– Ну, що б там не відбувалося, ми повинні стати трохи сильнішими.
Ще трохи. Ми не могли стати найсильнішими, бо стеля у цьому світі була надто високою. Навіть у минулому житті я не зміг у чомусь стати найкращим у світі. Видатних талантів у мене не було, і я не викладався на повну. Я не знаю, наскільки я талановитий по мірках цього світу, однак я не впевнений, що зможу повністю присвятити себе чомусь одному. Проте я принаймні міг стати достатньо сильним, щоб ми могли втекти, якщо на нас нападе якийсь дивак.
З цими думками я сховав обличчя у волосся Еріс і вдихнув її запах.
Вночі, коли Еріс заснула, я заговорив з Руїджердом. Після того випадку він спілкувався навіть менше, ніж зазвичай. Звісно, Руїджерд ніколи не був особливо говірким, але після того дня він зробився понуро мовчазним. Він був чоловіком з сильним почуттям відповідальності. Можливо, Руїджерд звинувачував себе у тому, що не виконав свою обіцянку безпечно довести нас додому. Але я принаймні досі був ще живим, незалежно від того, яку роль у цьому зігріла удача.
– Того чоловіка на ім’я Орстед називають Богом Драконом. Він другий із Семи Великих Сил, – сказав я Руїджерду.
Я почав з цих слів, підводячи до думки, що наш суперник був занадто сильним, тому це було цілком природно, що ми програли.
– Он воно що. Не дивно, що він був таким…
– Сильним, правда? Після того, як він вас вирубив, я нічого не міг зробити проти нього.
– Це вперше після Лапласа, коли я з першого погляду зрозумів, що не зможу перемогти.
За словами Бога Людей, схоже, Орстед міг навіть бути сильнішим за Лапласа. Все-таки на ньому були прокляття, що обмежували силу… але Руїджерд про це не знав. Орстед з ним використовував лише фізичні навички і не робив жодного зайвого руху. Якби Руїджерд дізнався, що його переміг той, чиї сили обмежували прокляття, він був би шокованим.
– Я навіть не думав про те, щоб виступити проти еліти Семи Великих Сил. Вони справжні монстри, яких неможливо зрозуміти. Це було справжнім нещастям, що ми зустрілися з кимось таким на дорозі. Нам пощастило, що ми змогли вижити.
Слова Руїджерда звучали ніби виправдання, але в них також відчувався відтінок самодокору. Можливо, він визнавав, що не міг нічого зробити, але те, що він не міг виконати власний обов’язок, було зовсім іншою справою.
– Рудеусе, – заговорив Руїджерд, – якщо ти знову зустрінеш когось подібного, не влаштовуй сварку. Навіть не зустрічайся з цією особою очима. Звісно, якщо ти не хочеш, щоб повторилося те, що було цього разу.
– А-ага. Що ж, можливо, наступного разу я просто відведу погляд і пройду мимо.
Він сердився на мене. Ну, якби я не звернувся до Орстеда, ми просто розійшлися в різні боки. Я був готовий визнати цю помилку. Хоча спочатку він не здавався таким вже небезпечним… хоча ні, після того, як я побачив реакцію Руїджерда й Еріс, я мав поводитися обережніше.
– Тоді що вас турбує? – запитав я.
Руїджер різко глянув на мене:
– Хто такий «Бог Людей»?
О, то ось що його цікавило?
– Спочатку він планував пропустити нас. Попри кровожерливу ауру, що його огортала, вона не відбивалася в його очах. Але коли він почув від тебе ім’я «Бог Людей», вся його ворожість звернулася на тебе.
Я заплющив очі. Незалежного від того, варто мені говорити це чи ні, я вже прийняв рішення відповісти на це питання… Хоча Бог Людей виглядав неприємно і мені не подобався той факт, що він щось приховував, але він не здавався таким вже злом і після того, що з нами сталося, я не хотів щось приховувати.
– Насправді Бог Людей це…
Попри те, що раніше я довгий час думав про те, говорити чи ні, щойно рішення було прийняте, слова полилися рікою. Я розповів, що як тільки нас перемістило на Континент Демонів, мені час від часу снився невідомий тип, який називав себе Богом Людей. Саме він порадив мені допомогти Руїджерду. А також давав мені багато інших порад. Тож моя підозріла поведінка була продиктована тим, що я дотримувався цих порад. Також я розповів, що, схоже, Бог Людей і Бог Дракон були ворогами. Наші розмови з Богом Людей були розмитими і я, мабуть, забував багато деталей, але я постарався максимально розповісти про все.
– Бог Людей і Бог Дракон… Сім богів давнини… Ця історія настільки раптова, що в неї важко повірити, – сказав Руїджерд.
– Закладаюся, що це так.
– Але є деякі частини, які мають сенс.
Сказавши це, Руїджерд замовк.
У повітрі лунало лише потріскування багаття. Тіні, які утворилися від вогню, мерехтливо танцювали, малюючи на обличчі старого воїна. Завдяки своїй расі Руїджерд виглядав доволі молодо, але було щось на його обличчі, що викликало думки про ветерана, який пройшов немало битв.
Раптом я згадав, що в останньому сні Бог Людей згадав про прокляття Руїджерда.
– До речі, пане Руїджерде. Щодо поганої слави племені Суперд, схоже, з цим пов’язано прокляття.
– …Що?
– Якщо говорити точніше, то Лаплас переніс накладене на нього прокляття на списи і передав їх племені Суперд, разом з прокляттям, тож воно вплинуло на вас усіх… Принаймні так сказав Бог Людей.
– Он воно що… прокляття, га…?
Я поділився з ним, бо думав, що це буде гарна новина, але обличчя Руїджерда зробилося ще похмурішим і він глибоко задумався.
– Я ніколи раніше не чув про передачу проклять, але раз мова зайшла про Лапласа, то це можливо. Він був здатний на все.
Я мало що знав про прокляття, тому, мабуть, Руїджерду відомо більше. Здавалося, він ще деякий час над чимось міркував, але зрештою лише слабко засміявся.
– Раз це прокляття, то немає способу від нього позбутися.
– Нема? – запитав я.
– Нема. Прокляття називають прокляттями, бо нема способу від них позбутися. Я ніколи раніше не чув прокляття, що впливало на ціле плем’я, але… якщо так сказав бог, то це, мабуть, правда.
Він глумливо розсміявся, ніби хотів сказати, що все зроблене було марним. Можливо, виною було освітлення, але здавалося, що в куточках його очей збиралися сльози.
– Але… – почав я.
– Що?
– Бог Людей сказав, що на відміну від звичайних проклять, це з часом слабне.
– Га?
– Він також сказав, що на вас, Руїджерде, досі залишається прокляття, але його вплив значно зменшився, коли ви збрили волосся.
– Серйозно?!
Через раптовий вигук Руїджерда Еріс перевернулася уві сні і пробурмотіла «Мм…». Ймовірно, це було те, про що я мав поговорити і з нею теж, але… Що ж, я можу почекати того часу, коли вона прокинеться.
– Так. Він сказав, що тепер залишилися лише залишки прокляття і вкорінене упередження, до якого воно призвело. Репутація племені Суперд може поступово відновитися, але це залежить від ваших майбутніх зусиль.
– Он воно як… я зрозумів…
– Але це те, що сказав Бог Людей. Хоча йому можна довіряти до певної міри, але не можна сприймати його слова просто на віру. Гадаю, краще ставитися до цього з певною обережністю.
– Я зрозумів. Але мені достатньо просто почути про це, – Руїджерд знову замовк.
Причина була не в освітленні. Руїджерд плакав.
– Тоді мені вже час лягати спати.
– Так.
Я вдав, що не бачив його сліз. Наш Руїджерд був надійним і сильним воїном, який ніколи не проливав сліз.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка, Конверт. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥