Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Drakula, Kirito Kun.
А також щира подяка Андрію С.
Розділ 12. Реальність Катастрофи. Частина 2
☆☆☆
Коли я збирався покинути штаб, мене покликав Альфонс. Він привів мене до одної з кімнат у глибині споруди. Альфонс сів переді мною. Праворуч від мене сиділа Ґіслейн. Причина, чому вони сиділи, ймовірно, полягала в тому, що Еріс була не з нами. На відміну від мене, вони чітко розуміли відносити пан-слуга.
– А тепер, пане Рудеусе, надайте мені, будь ласка, короткий звіт.
– Звіт?
– Так, розкажіть, чим ви займалися останні три роки?
– А, звісно.
Я розповів Альфонсу, що з нами сталося за останні три роки. Про те, як нас перемістило на Континент Демонів і ми зустріли Руїджерда. Що зареєструвалися як шукачі пригод, аби мати щоденний дохід, і їхали від місця до місця. Розповів про події у Великому лісі. Потім поділився тим, як ми зустрілися у Мілішіоні з Полом і познайомилися з його пошуково-рятувальною командою регіону Фіттоа. І про те, як там вперше почули про ситуацію вдома. Я розповів про те, як на Центральному континенті ми прямували на північ, шукаючи інформацію, і про те, що сталося у королівстві Шірон. Про нашу зустріч з Орстедом у Нижній Щелепі Червоного Змія…
Я намагався говорити надзвичайно лаконічно, переважно зосереджуючись на речах пов’язаних з Еріс.
Альфонс тихо слухав, але коли я дійшов до тої частини, де ми попрощалися з Руїджердом, він раптом заговорив:
– …Чоловік, який супроводжував вас, повернувся додому?
– Так, ми у великому боргу перед ним.
– Розумію. Коли все врегулюється, я думаю запропонувати панні Еріс офіційно винагородити його за допомогу.
– Він не той чоловік, що погодиться прийняти щось подібне.
– Он воно як? – Альфонс кивнув і тихо глянув на мене. Його очі були очима втомленої людини. – Що ж, пане Рудеусе… з тих, хто служив володарю Сауросу, залишилися лише ми троє.
– …А як же інші покоївки? – запитав я.
– Якщо судити з того, що вони не повернулися, вони або загинули, або повернулися до рідних місць.
– Он як? Розумію, – покоївки з котячими вушками теж загинули? Можливо, комусь із них вдалося повернутися у Великий ліс.
– Це так прикро, все-таки володар Саурос піклувався про них.
– Зрештою, гадаю, для них це було ніщо інше, як фінансові відносини.
Коли я сказав це, обличчя Альфонса здригнулося. Можливо, мої слова були різкими, але я впевнений, що вони – правдиві.
– Через вашу юність, пане Рудеусе я вагався долучати вас до цієї розмови чи ні, але… раз ви можете відповісти так, то я впевнений, що ви підходите. Ви захистили панну Еріс і безпечно доставили її сюди. На знак визнання ваших досягнень ми вітаємо вас як васала родини Бореас Ґрейрат.
Васал? То ось для чого це зібрання?
– Я хотів провести зустріч васалів зараз. Не проти?
Зустріч? Я був упевнений, що він проводив їх без мене ще до випадку з переміщенням. Ґіслейн, мабуть, також не була включена раніше. Зараз нас було троє, але думаю, що в минулому багато васалів брали участь у дискусії.
– Щиро вдячний. Отже, яка тема? – я не планував займатися пустими балачками, тому негайно перейшов до справи.
Зрештою Саурос і Філіп – мертві. Було очевидним про кого йтиме мова.
– Йдеться про панну Еріс.
Бачите? Я ж казав.
– Зокрема, я б хотів поговорити про її майбутнє.
– Майбутнє? – повторив я.
Еріс повернулася до рідних місць, але тут нічого не залишилося. Не було ні її сім’ї, ні дому. Вона не могла повернутися до попереднього життя.
– Хоча це правда, що пан Саурос і пан Філіп мертві, але це не означає, що вся родина Бореас знищена, так? Хіба вони не можуть принаймні дати їй будинок для життя? – запитав я.
– Пан Джеймс – людина, якій не все одно на чутки. Тому я думаю, що він, швидше за все, відмовиться взяти панну Еріс до себе.
Джеймс, це дядько Еріс, так? Нинішній володар. Якщо я правильно пам’ятаю, то це саме він боровся з Філіпом за владу і переміг. Якщо його справді хвилювало те, що думали люди, то він, мабуть, точно не захоче мати поряд таку дівчину, як Еріс. Її манери бажали кращого, і вона зовсім не підходила до образу знатної дами. Крім того, під крилом Джеймса мали бути брати Еріс, а також, швидше за все, кілька двоюрідних братів. Неважко уявити, як Еріс влаштувала б з кимось з них сварку.
Тому, знаючи, що це може спричини проблеми, він не буде настільки добрим, щоб взяти Еріс до себе.
– Навіть якби він захотів її прийняти, невідомо чи будуть інші ставитися до неї як до дворянки. Також… мені складно уявити, щоб панна Еріс виконувала обов’язки покоївки. Тому я повністю відхиляю цей варіант.
Я кивнув. Він говорив правду. Хоча Еріс стала м’якшою, її дика вдача залишилася такою ж, як раніше. Вона була не настільки зрілою, щоб не атакувати, коли хтось дивився на неї зверхньо.
– Далі я хотів би обговорити пропозицію від Піремона Нотоса Ґрейрата. Він сказав, що якщо панні Еріс буде нікуди йти, він готовий прийняти її як свою наложницю.
Піремон – це мій дядько, так? Молодший брат Пола. Він був нинішнім головою родини Нотос. У мене склалося враження, що старий Саурос дуже його не любив…
Коли я поглянув на Ґіслейн, то побачив, що вона заплющила очі й нахмурилася.
– Це непоганий варіант, – сказав Альфонс, – але про пана Піремона ходять тривожні чутки.
– Тривожні чутки? – уточнив я.
– Так, говорять, що він намагається задобрити високопоставленого міністра Даріуса, який останнім часом стрімко набирає політичну владу.
Що в цьому було тривожного? Хіба це не було нормальним для людей, намагатися заслужити прихильність того, хто мав більше влади, ніж вони?
– За останні десятиліття влада пана Даріуса зросла, він той, хто підтримує сходження першого принца на трон. І саме він той, хто вигнав другу принцесу з країни.
Я не розумів про що він говорив, коли казав перший, друга. Для мене це було як білий шум.
– Пан Піремон належав до фракції, що підтримувала другу принцесу, але…
– Але коли її вигнали з країни, вони швидко втратили свою владу? – здогадався я.
– Саме так.
Якщо коротко, то його бос програв, тому він, ймовірно, намагався стати на бік команди переможців.
– Зрозумів. Тоді в чому проблема? – сказав я.
– Пане Рудеусе, пам’ятаєте той випадок з викраденням?
– Випадок з викраденням?
– Той, коли справжні викрадачі схопили панну Еріс.
Це про той план викрадення, що запропонував я, так?
– Той, хто стояв за викрадачами, був пан Даріус, – сказав Альфонс.
– …Хм.
– Пан Даріус був у регіоні Фіттоа лише один раз і за час свого візиту він з першого погляду дуже зацікавився панною Еріс.
– Ви маєте на увазі в сексуальному плані? – запитав я.
– Саме так.
Отже, оскільки йому так сподобалася Еріс, він звернувся до Сауроса, щоб той віддав її, а коли отримав категоричну відмову, то спробував викрасти. Через стільки років правда розкрилася. Ні, мабуть, правду вони знали ще тоді, але не могли дозволити собі здійняти галас через те, наскільки могутнім був зловмисник.
Однак чому Саурос відмовився? Це тому… що він ненавидів Даріуса? Саурос був літнім чоловіком, який іноді приймав рішення на основі своїх емоцій. Що ж, хай якою була причина, зараз це не мало великого значення.
– Якщо пан Піремон візьме панну Еріс як наложницю, то він, мабуть, знайде якусь причину, щоб запропонували її пану Даріусу.
Отже, тим збоченим дворянином увесь цей час був Даріус. Мабуть, їх чимало у королівстві Асура… якщо йому сподобалася Еріс, то у нього був смак. Однак з хорошого у нього був лише смак.
– Тоді, ми відхиляємо і цю пропозицію, так?
– Не зовсім. Хоча я не можу не скривитися від думок про цю особу, але пан Даріус наразі є найвпливовішою людиною у столиці. Хоча панні Еріс він не сподобається, але це гарантує їй статус і комфортні умови життя.
– Та все ж…
– Упевнений, якби вона звернулася до пана Даріуса з трохи егоїстичним проханням, він би вислухав її. Наприклад, якби вона попросила збудувати поселення для жителів регіону Фіттоа…
Тепер я зрозумів. Якби вона стала впливовою жінкою, то змогла б отримати частину його грошей і влади, так? Однак мені не подобалася ідея, щоб Еріс була з цим збоченцем.
– Які є ще варіанти?
– Якщо говорити про інших дворян, то вони не знають панну Еріс… І тепер, коли володар Саурос і пан Філіп мертві, сама панна Еріс не має цінності як донька знатного роду.
Цінність, га…? Можливо, вони все бачили так. Для мене ж Еріс була цінною сама по собі…
– Пане Рудеусе, який, на вашу думку, найкращий для нас шлях? – запитав Альфонс.
– …Перш ніж висловитися, чи можу я запитати про думку Ґіслейн? – я ще не зібрався з думками, тому плавно ухилився від відповіді.
– Я думаю, для панни Еріс буде краще залишитися з Рудеусом.
– Зі мною?
– Ти – син Пола. Зеніт походить з могутньої родини Мілішіона. З твоєю особистістю і положенням, ти зможеш знайти місце серед знаті королівства Асури.
Я не був у цьому впевнений. Я не знав, що робити, тому поглянув на Альфонса, щоб оцінити його реакцію.
– Така можливість є. У цій ситуації пан Пол має певні заслуги, тож, якщо скористатися цим у своїх інтересах, пан Рудеус може стати дворянином. Однак йому буде важко стати володарем території Фіттоа. Мені складно уявити, щоб пан Піремон дозволив сину пана Пола отримати якусь владу. Крім того, я не думаю, що пан Даріус і пан Джеймс радісно сприймуть новину про те, що панна Еріс стала дружиною якоїсь іншої впливової людини.
Що ж, я міг з ним погодитися… Однак я більш-менш зрозумів, чого прагнув Альфонс. Він прагнув відродження регіону Фіттоа.
– У такому випадку Рудеус має просто взяти панну Еріс і втекти, – сказала Ґіслейн.
– А що потім станеться з регіоном Фіттоа? – у відповідь похмуро запитав Альфонс.
– Це вже твоя справа, – холодно сказала Ґіслейн.
Можливо, вони з Альфонсом не мали добрих стосунків.
– Чи не буде це здійсненням наших щирих бажань, якщо панна Еріс керуватиме територіями, які так любив володар Саурос?
– Це лише твоє щире бажання, не нав’язуй його мені. Я просто хочу, щоб панна Еріс була щаслива.
– Тоді ти думаєш, що вона буде щасливішою, якщо втече з паном Рудеусом?
– Принаймні вона буде щасливішою, ніж коли вийде за Піремона, – твердо сказала Ґіслейн.
– А як щодо жителів регіону?
– Мені чхати на них. Панна Еріс ніколи навіть не думала, що їй доведеться мати з цим справу.
Схоже, васали були розділені. Якщо підбити підсумки, то Альфонс хотів, щоб Еріс пішла по слідах Сауроса і Філіпа та взяла на себе правління цією територією. Але у такому випадку, це вимагало від неї терпіти збочення від якогось аристократа. З іншого боку, Ґіслейн думала не про територію, а про щастя самої Еріс. З її точки зору, Еріс мала відмовитися від своєї політичної влади і прізвища та втекти зі мною.
Особисто я схилявся до думки Ґіслейн. Звичайно, це була не логіка, в мені говорили емоції. Однак я не хотів, щоб дівчина, про яку я дбав і яка мені подобалася, стала власністю якоїсь свині. Якщо на цьому наші варіанти закінчувалися, то нам було б краще втекти. Мене не цікавила політична влада.
Однак я усвідомлював те, що хотів сказати Альфонс. Я міг зрозуміти ідею надати Еріс ваги, щоб вона взяла на себе обов’язки Сауроса. Але я не погоджувався з цим.
Так чи інакше…
– Схоже, ми у глухому куті, – пробурмотів я.
Почувши мої слова, ці двоє, які продовжували сперечатися, поглянули на мене.
– Що ви маєте на увазі? – запитав Альфонс.
Я відповів йому:
– У будь-якому випадку, Еріс буде приймати це рішення. Нам немає сенсу обговорювати цю ситуацію. Отже, слід знайти більш конструктивну тему для розмови. Є ще щось?
Альфонс ошелешено витріщився на мене. Ґіслейн також мовчала.
– Якщо ні, то я піду відпочивати.
Ось так і закінчилася наша зустріч удень.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка, Конверт. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥