Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Drakula, Kirito Kun.
А також щира подяка Андрію С.
Розділ 13. Рішення панни. Частина 1
На момент закінчення зустрічі сонце вже зовсім сіло. Я повернувся до своєї кімнати. Вона була обставлена мінімумом необхідних речей і мій багаж був розкиданий усюди. Хоча я думав, що мені потрібно навести лад, але я просто сидів на ліжку і не знаходив сил цього зробити. Моє тіло опустилося на твердий матрац.
Схоже, я втомився більше, ніж думав.
– Хаа…
Сьогодні я не робив чогось вже такого виснажливо, однак втома чіплялася за кожну клітинку тіла. Можливо, це те, що люди називали психологічним виснаженням? Ні, це не воно. Я щойно отримав величезний шок.
Саурос, Філіп і Хільда – я ніколи не мав з ними особливо близьким розмов. Але коли я заплющував очі, то міг пригадати, як разом з Сауросом відправився у довгу подорож, щоб перевірити посіви у регіоні Фіттоа. Він розпитував мене про справи Еріс. Я пригадував Філіпа з тою жахливою посмішкою на обличчі, коли він пропонував разом взяти до рук владу родини Бореас. Я згадав, як Хільда просила мене одружитися з Еріс і стати частиною їхньої родини.
Тепер їх більше не було. Не залишилося навіть дому. Той величезний маєток, в якому лунали гучні голоси, щез. Великий зал, де ми танцювали з Еріс, вежа, де старий Саурос проводив свої любовні зустрічі, бібліотека, заповнена великою кількістю документів – все зникло.
І не лише маєток. Село Буена також зникло, хоча я і не бачив цього на власні очі. Дерева у нашому саду, якими так дорожила Зеніт, і те дерево, яке обвуглилося від удару блискавки, коли Роксі навчала мене магії води святого рівня, і велике дерево, під яким ми з Сільфі гралися – вони теж зникли.
Хвилинку… чому, коли я намагаюся згадати село Буена, то пригадую лише дерева? Що ж, неважливо. Все зникло. Я розумів це, коли Пол розповів мені про те, що сталося, але коли я побачив усе на власні очі, то був приголомшений більше, ніж очікував. Завжди боляче втрачати те, що було.
– Хаа…
Коли я зітхнув другий раз, то у двері гучно постукали.
– Заходьте… – запросив я, вважаючи, що підніматися і відчиняти двері буде марною тратою часу.
Це була Еріс.
– Вечора, Рудеусе.
– Еріс, ти як?
– Зі мною все гаразд, – сказавши це, Еріс стала переді мною і прийняла свою звичну позу.
Вона не виглядала пригніченою. Еріс вражала, як і завжди. Її сім’я була знищена, але вона все одно була набагато сильнішою за мене. Хоча, можливо, Еріс все-таки засмучена. Зазвичай вона не стукала у двері, а відчиняла двері ногою.
– Ну, я очікувала, що щось подібне станеться.
– О, справді…?
Еріс говорила так, ніби це її зовсім не хвилювало. Вона вже говорила раніше, що була готова до цього. Зокрема до того, що її сім’я могла загинути. Я не зміг примусити себе зробити те саме. Навіть зараз, не знаючи, де Зеніт, я продовжував думати, що вона жива. Хоча я розумів, що була велика ймовірність того, що вона загинула. Але я не міг змусити себе прийняти це.
– Еріс, що ти збираєшся робити далі?
– Що ти маєш на увазі?
– Ну, ти ж чула, про що говорив Альфонс?
– Чула. Але кого це хвилює?
– Кого це хвилює… – тихо повторив я.
Еріс дивилася прямо на мене. Раптом я зрозумів – хоч і з певним запізненням, – що її зовнішній вигляд відрізнявся від звичайного. Вона була одягнена у чорне суцільне вбрання, яке одягала лише один раз з того моменту, як купила його у Мілішіоні. Цей одяг виглядав майже як сукня і неймовірно вдало поєднувався з її рудим волоссям. Можливо, через те, що матеріал був дуже тонким, я міг чітко бачити як стирчать її груди.
О? Вона без ліфчика? Уважно роздивляючись Еріс, я помітив, що її волосся трохи вологе. Від неї також ішов запах мила, який був типовим після купання. Ба більше, до цього аромату домішувалися солодкі нотки, яких зазвичай від Еріс не можна було відчути. Здається, я вже відчував цей запах раніше. Невже… парфуми?
– Рудеусе, тепер я одна.
Одна – це правда. У неї більше не було сім’ї. Хоча у неї були брати, з якими вона мала спільну кров, вони не були сім’єю.
– Крім того, мені недавно виповнилося п’ятнадцять.
Коли я почув, як вона сказала слово «п’ятнадцять», то запанікував. Коли? Коли був її день народження? Мій день народження буде лише через місяць-два, а це означало, що її день народження був понад місяць тому. Я цього навіть не усвідомлював.
– Кхм, вибач, я цього не помітив.
Коли був її день народження? Я навіть не можу пригадати, щоб вона якось натякала на це. Я думав, що Еріс неабияк галасуватиме, коли їй виповниться п’ятнадцять. Невже нічого не було? Я не можу пригадати жодного дня, коли б вона сказала щось таке, що говорило б про те, що зараз її день народження…
– Можливо, ти цього не усвідомив, але це було того дня, коли Руїджерд сказав, що я доросла.
– А-а, – то це було тоді. Тепер все набувало сенсу.
Я зрозумів, то ось чому Руїджерд назвав Еріс дорослою.
От лайно. Я навіть цього не усвідомив…
– Е-ем, я можу щось для тебе зробити? Ти чогось хочеш?
– Так, я хочу дещо, – сказала вона.
– І що це?
– Сім’ю.
Я втратив дар мови, коли почув це. Це було не те, що я міг їй дати. Я не міг повернути людей до життя.
– Рудеусе, стань моєю сім’єю.
– Га?
Коли я раптом подивився на її обличчя, то помітив, що воно було до того яскраво-червоним, що я міг помітити це навіть у темряві. Це… ну… була пропозиція? О, я не міг в це повірити.
– Ти маєш на увазі, як брат і сестра?
– Мені байдуже, як ти хочеш це називати, – Еріс почервоніла до самих вух, але не відводила погляд. – Т-тож… я хочу с-сказати… будемо спати разом.
Що вона хотіла цим сказати?!
Потрібно заспокоїтися і подумати над значенням слів. Якщо судити з її «будемо спати разом», то можна припустити, що Еріс також була шокована. Мабуть, вона хотіла, щоб я був поряд і допоміг загоїти рану в її серці.
Сім’я. Гадаю, у цьому випадку ми мали вдавати сім’ю?
Але…
– Сьогодні я почуваюся дещо самотнім, тому можу зробити з тобою щось збочене.
Я вже казав раніше щось подібне. Якщо бути відвертим, я не мав впевненості у собі. Я говорю про те, що Еріс буде зі мною в одному ліжку, я зможу відчути тепло її тіла, тому навряд чи в мене вийде стриматися. Думаю…
– С-сьогодні ти можеш це зробити.
– Я вже говорив тобі раніше, що якщо почну, то це буде не «трішки», – попередив я.
– Я пам’ятаю. І я кажу, що сьогодні ти можеш зробити так, як хочеш.
Почувши цю відповідь, я пильно подивився в обличчя Еріс. Про що вона взагалі говорить? Ну, тобто, агов. Якщо вона продовжить це говорити, то мій синочок стоятиме струнко і буде готовим до роботи.
– Ч-чому ти раптом заговорила про це? – запитав я.
– Я обіцяла тобі, коли мені виповниться п’ятнадцять, так?
– Хіба мова йшла не про те, що мені виповниться п’ятнадцять років?
– Я не проти, – сказала вона.
– Я проти.
Це було дивно. Щось було не так. Потрібно подумати: що не так? О, зрозумів! Іншими словами, Еріс почувалася спустошеною. Тому, можливо, вона знаходилася на межі саморуйнування. Я багато разів бачив подібні сцени в еротичних іграх. Люди втішали одне одного, щоб впоратися з втратою близьких. І коли я говорю «втішали», то маю на увазі фізичне злиття тіл. Гаразд, я зрозумів.
Однак, що це буде говорити про мене, якщо я доторкнуся до неї в такій ситуації? Це виглядатиме так, ніби я скористався її слабкістю. Звісно, я хотів це зробити. Найгірша моя частина вже з радістю пропонувала втратити цноту!
Але хіба це не те, що потрібно робити за більш нормальних обставин? Нам обом зараз було боляче, і якщо ми піддамося цьому моменту, то пізніше пошкодуємо про це, я був упевнений.
О, але в мене могло більше і не з’явитися іншого шансу, при якому б вона дала мені такий дозвіл… Якщо Еріс погодиться на пропозицію Піремона, то це означатиме, що наша обіцянка пішла коту під хвіст.
Ні, краще навіть не думати. Мені дуже не хотілося, щоб перший раз Еріс дістався комусь іншому. Я дуже хотів це зробити. Справді хотів. Однак у мене виникло відчуття, що нам краще цього не робити.
Я завжди висміював нерішучих героїв гаремних історій. Називав їх боягузами, які не могли набратися сміливості, коли це було необхідно… Але коли настала моя черга опинитися у такі ситуації, тепер я почав вагатися. Мені в голову не приходило потрібних слів.
Що я мав робити? Який би вибір я не зробив, я відчував, що пізніше пошкодую про це. Упевнений, я б не став шкодувати про це, якби ця ситуація сталася через два роки. Коли на мій п’ятнадцятий день народження Еріс обмотала себе стрічкою і сказала, сідаючи на моє ліжко:
– Ось твій подарунок на день народження. Я можу мимоволі вдарити тебе, тому зв’язала собі руки. Можеш робити зі мною все, що хочеш.
Ой, ні, хвилинку. Нещодавно я мало не попрощався з життям. В останню мить перед смертю я був сповнений жалю. Я відчував, що в мене були ще незавершені справи. Ніхто не міг гарантувати, що чогось подібного не станеться у найближчі два роки. Я не міг постійно уникати смерті. Можливо, варто позбутися цноти прямо зараз, поки подібної неприємності не сталося в майбутньому?
Ні, але хвилинку…
– Ой, ну…!
Еріс, мабуть, була розчарована моєю нерішучістю. Вона прочистила горло і м’яко сіла мені на коліна. Еріс примостилася збоку й обхопила мою шию руками. У полі зору з’явилися її засмаглі, ледве прикриті тканиною, груди і красиве обличчя. Вона розкрила рота, ніби збираючись щось сказати, потім раптом усвідомила, як щось тисне на її стегно. Обличчя Еріс ще більше почервоніло:
– Що це…?
– Це тому, що ти гарна.
Еріс лише тихо мугикнула у відповідь і торкнулася стегнами головки мого сина. Це було м’яке і солодке відчуття. Мій маленький син дуже зрадів, а його старий (тобто, я) важко дихав.
– Це означає, що ти зараз збуджений?
– Угу.
– Тоді я тобі подобаюся, правда?
– Угу.
– Ти дбаєш про мого батька і діда?
– Угу.
– Рудеусе, ти вже деякий час дивишся на мене розпусним поглядом.
– Угу.
– Але ти все одно збираєшся мені відмовити?
– …Угу, – нарешті кивнув я.
Мої очі були прикуті до її грудей і шиї. Відчуття м’яких стегон Еріс, те, як вона притискалася грудьми до мене, її запах наповнював мої легені, коли я вдихав. Моє тіло вже здалося, я був ніби собака, що виляла хвостом. Однак я зібрав останні крихти здорового глузду, що залишилися і сказав:
– Обіцянка це обіцянка, чи не так? Ми погодилися, що почекаємо, коли мені виповниться п’ятнадцять.
Звичайно, якщо говорити відверто, то ця обіцянка була для мене тягарем. Я навіть сам не був цілком упевнений, чому стримувався.
У відповідь на мої слова Еріс зітхнула. Її подих пестив мою щоку.
– Хей, Рудеусе, я вивчила це від мами, але мені було заборонено цим користуватися і це ніяково, тому я скажу це лише раз, – з цими словами, вона глибоко вдихнула.
Еріс наблизила обличчя до мого вуха.
А далі пролунало кілька слів дуже м’яким і солодким тоном. Це ніби зламало печатку заборони.
– Рудеусе, я хочу бути твоїм кошенятком. Няв.
Ці слова швидко проникли крізь вуха до мозку простака, знищивши останні нитки розуму, що заважали мені здатися. Еріс була собакою. Дикою собакою, хоча в кінці вона сказала «няв». У відповідь на ці слова я теж став звіром. Істота, яку вели лише інстинкти, штовхнула Еріс на ліжко.
☆☆☆
У ту ніч ми з Еріс піднялися сходами до дорослого життя. У цей момент я забув про складності, що нас обтяжували. Я міг думати лише про те, як я хотів бути з Еріс. Я не сказав цього, але, думаю, я любив її. Хотів захищати Еріс завжди. Мене не хвилювали обставини.
Хіба не про це говорив Пол? Яке мені діло до дворянських обов’язків? Мені не було потреби думати про такі складні речі. Я мав зробити все, щоб допомогти їй. Поки ми були зайняті цим, я подумав, що троє дітей це доволі добре, але я був упевнений, що ми зробимо більше.
Що ж, якщо говорити прямо… я був у захваті. Я навіть не замислювався над тим, що думала Еріс.
☆ Еріс ☆
Мене звати Еріс Бореас Ґрейрат.
Того дня я стала дорослою. Рудеус подарував мені подарунок, який я хотіла на своє п’ятнадцятиріччя. Хоча це трохи відрізнялося від нашої обіцянки, ми все одно з’єдналися тілами.
Я любила Рудеуса.
Коли я вперше чітко це усвідомила? Так, гадаю, це було на його десятий день народження.
В той день, коли я спала, мама розбудила мене, одягнула в яскраво-червону нічну сорочку і з серйозним обличчям сказала:
– Іди до кімнати Рудеуса і віддайся йому.
Я не була проти цього, проте я була розгублена. Мама й Една багато разів пояснювали мені, що таке секс, і переконалися, що я зрозумію: одного дня це станеться. Але тоді я не була готова до цього. Я думала, що подібне чекало на мене в далекому майбутньому.
Незалежно від того знав Рудеус про моє збентеження чи ні, він все одно торкнувся до мого тіла. Він допізна розмовляв з моїм батьком, тому, можливо, йому вже про все сказали. Коли я подумала про це, в моїй голові виникла інша думка.
Можливо, я йому навіть не подобаюся.
Можливо, він не мав іншого вибору, як торкнутися до мене, бо так йому сказав мій батько.
Навіть тоді Рудеус був дивовижною людиною. Хоча він все знав та умів, він ніколи не втрачав бажання вчитися і рухатися вперед.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка, Конверт. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥