Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun.
А також щира подяка Андрію С.
У мене є Patreon.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Розділ 13. Рішення панни. Частина 2
Я була впевнена, що він мені добре підходить. Але коли дихання Рудеуса стало важким і уривчастим, мені здалося, що йому байдуже на мої почуття. Я була лише нагородою, яку мій батько дав йому. Щойно я подумала про це, то відштовхнула його і кинулася геть. Я помчала до своєї кімнати, але потім злякалася. Можливо, я зробила те, що неможливо повернути назад. Можливо, я щойно втратила свій останній шанс. Мама сказала мені, що Рудеус був єдиним, хто міг мені його дати. Я була впевнена, що вона говорила правду. Я зустрічала багатьох дітей зі знатних сімей, але ніхто з них не мав такої мужності, як Рудеус.
Він з моменту нашої першої зустрічі цікавився моїм тілом. Рудеус намагався задерти мою спідницю і стягнути трусики, та час від часу намагався помацати груди. Щоразу я била його, щоб прогнати. За той короткий час, що я відвідувала школу, я лупцювала хлопців, які глузували з мене, і жоден з них більше не наважувався говорити мені чогось зухвалого. Проте з Рудеусом це не спрацювало. Я чітко розуміла значення маминих слів, коли вона сказала, що Рудеус був єдиним. Якби він мене зненавидів, то я була б самотньою до кінця життя. Ось про що я думала.
Що з того, що я була лише винагородою? Так я подумала в той момент. Принаймні ми можемо бути разом. І я повернулася до його кімнати.
Але коли Рудеус побачив мене, то упав на коліна і повзав, як жаба. Він попросив вибачення, сказавши, що це була його провина. У відповідь я просто дивилася на нього згори вниз і сказала почекати ще п’ять років… Тоді я думала, що цього буде достатньо. Думала, що Рудеус, який уже був досить дорослим, чекатиме мене.
Тоді я почала закохуватися в нього.
Однак невдовзі все змінилося. Нас закинуло бозна-куди, а коли я прокинулася, то прямо перед нами був Суперд. Я думала, що мене карали. Карали за те, що до цього моменту я робила все, що мені заманеться. Щоразу, коли я поводилося егоїстично, мама попереджала, що прийде Суперд і з’їсть мене. Тому я думала, що демон перед нами збирався з’їсти нас. В ту ніч я мала дозволити Рудеусу робити зі мною все, що він хотів. Ми б могли перейти до серйозного сексу, коли виповниться п’ятнадцять. Я мала залишитися тоді і просто терпіти все, поки Рудеус не був би задоволений.
Я скрикнула і впала на землю. І на допомогу мені прийшла не Ґіслейн, і не мій дідусь, а Рудеус. Він розмовляв з тим Супердом. Хоча Рудеус сам, мабуть, хвилювався, але він втішав і заспокоював мене попри те, що я була старшою. Йому, мабуть, знадобилося багато мужності, щоб це зробити. Я знову закохалася в нього.
Після цього Рудеус наполегливо працював. Навіть з блідим обличчям він мав справу з демонами. Він не їв багато. І приховував, що йому погано. Я була впевненою, що він страждав поза межами мого поля зору, щоб не турбувати мене. Тому я вирішила стримуватися. Я стримувала бажання кричати і бити інших, дозволяючи Рудеусу впоратися з цим. Я намагалася діяти максимально нормально. Але було багато випадків, коли я просто не могла цього витримувати. Тривога всередині мене ніколи не згасала, а тому нерідко виривалася назовні.
Мені здавалося, що це було дуже егоїстично. Але Рудеус не сердився і залишався поруч. Він не говорив жодних різких слів, просто заспокоював мене, погладжуючи по голові й обіймаючи за плечі. В такі моменти він ніколи не переступав меж. Зазвичай Рудеус був таким грайливо-очевидним у тому, що я його збуджую, але в такі моменти, він ніколи не торкався до мене більше, ніж було потрібно. Можливо, розпусна поведінка була його способом заспокоювати себе. Ось що я думала. Можливо, поводячись нормально, він намагався заспокоїти мене. Він думав про мене, а не лише про себе.
Я хотіла стати сильнішою. Принаймні настільки, щоб не бути для нього тягарем. Єдине, що я могла робити краще за Рудеуса, це махати мечем. Все, що я могла робити, це битися. Але навіть у цьому я не могла порівнятися з Руїджердом, який став нашим товаришем. І хоча в битві на мечах у мене був шанс, я не могла перемогти Рудеуса, коли він використовував магію.
Та попри все, Рудеус дозволив мені здобувати досвід, б’ючись пліч-о-пліч з ними. Я була впевнена, що їм двом було набагато простіше вбивати монстрів і подорожувати без мене. Від цієї думки мені хотілося плакати. Я хвилювалася, що Рудеус міг зрозуміти, що я їх стримую, і зненавидить мене. Я боялася, що він залишить мене позаду, тому відчайдушно працювала над тим, щоб стати сильнішою.
Я попросила Руїджреда навчати мене і зазнала безліч поразок. Щоразу він запитував «Ти зрозуміла?». Щоразу я згадувала слова Ґіслейн і кивала. Логічність – так, логічність. У рухах майстрів була логічність. Коли стикаєшся з кимось сильнішим за тебе, спочатку потрібно уважно спостерігати за ним.
Руїджерд – сильний. Ймовірно, він навіть був сильнішим за Ґіслейн. Тож я спостерігала. Уважно спостерігала за його рухами і наслідувала, що могла. Руїджерд допоміг мені стати сильнішою. Серед ночі, після того, як Рудеус засинав від втоми, він приєднувався до мене на тренуванні, не здіймаючи галасу з цього приводу. Я старанно тренувалася, але, звичайно, Руїджерд перемагав мене кожного разу. Можливо, йому було складно завдати мені таких ударів, які він міг, через те, як сильно він любить дітей, та Руїджерд став тим, кого я могла назвати наставником.
Минув рік, як ми почали нашу подорож. Мені здавалося, що я стала сильнішою. Це відрізнялося від того розуміння, коли Ґіслейн казала «Логічність та уважність!», тепер я відчувала, що справді розуміла. Після тренувань з Руїджердом я зрозуміла справжнє значення слова «логічність». Рухи, які я раніше вважала випадковими, були сповнені сенсу. Я нарешті зрозуміла значення фінтів, які сприймала як безглузді, і ніби як випадкових попереджувальних ударів.
Одного разу мені вдалося перемогти Руїджерда. Якщо подумати, схоже, його увагу щось відволікло. Але мені було байдуже на те, що призвело до дірки в захисті. Я нарешті змогла перемогти його. Я більше не стояла на заваді. Я могла йти поряд з Рудеусом.
Так, я дозволила собі захопитися.
Рудеус легко повернув мене на землю. Він раптом отримав магічне око і скористався ним, щоб перемогти мене. Я програла Рудеусу у бійці без магії. Це мене приголомшило. Я подумала, що тепер ніщо не може перемогти його. Це було шахрайство. Підступ. Думала я. Шлях, яким я йшла роками, він подолав одним стрибком.
Я знову стала перешкодою, як і було раніше.
Я потайки плакала. Рано-вранці наступного дня я пішла на пляж і, схлипуючи, розмахувала мечем. Руїджерд сказав мені не хвилюватися. Рудеус був дуже сумісним з магічним оком, яке він отримав. Руїджерд сказав, що я можу стати сильною, якщо буду тренуватися. Сказав, що я мала талант, тому не повинна здаватися.
Який ще талант? Ґіслейн і Руїджерд брехали мені. Так я думала. У той час Рудеус здавався мені таким могутнім. Він ніби стояв на недосяжній висоті і сяяв так, що я навіть не могла дивитися на нього прямо. Гадаю, це можна було назвати обожнюванням. Якби тоді хтось запитав мене, хто ідеальна людина, то я точно сказала б Рудеус.
Я хотіла наздогнати його, але в якийсь момент здалося, що це просто неможливо.
Все почало змінюватися, коли ми подорожували континентом Міліс. Після знайомства з Ґісом я дізналася, що у світі існувало багато інших технік, крім фехтувальних і магічних. Я хотіла спробувати вивчити їх, але він відмовив мені. Тоді я дивувалася чому. Я не могла цього прийняти.
А далі сталися події в Мілішіоні. Я хотіла довести, що можу зробити все сама, тому відправилася убивати найпростіших істот – гоблінів. Тоді я вперше побачила проблиск власного таланту. Я зійшлася в бою з тими дивними вбивцями і перемогла їх. Перш ніж я це усвідомила, я теж виросла.
Але коли я повернулася до таверни, Рудеус перебував у найгіршому стані, що я колись бачила. Коли мені вдалося дізнатися у чому справа, виявилося, що Пол був у місті – і вони посварилися. Хоча Рудеус не плакав, але він виглядав таким пригніченим, тож я згадала про те, що він був на два роки молодшим за мене. Однак попри свій вік він став домашнім вчителем такої егоїстичної дівчини, як я. Йому довелося святкувати свій десятий день народження далеко від сім’ї, він був змушений подорожувати Континентом Демонів з таким тягарем, як я. А потім батько відштовхнув його.
Це було абсолютно неприйнятно. Як людина, чиє ім’я значилося серед дворян Асури, я пообіцяла вбити Пола Ґрейрата. Я часто чула від батька про силу Пола. Він був геніальним фехтувальником, який досягнув просунутого рівня у трьох школах: Стиль Бога Меча, Стиль Бога Води і Стиль Бога Півночі. І також він був батьком Рудеуса. Однак я не сумнівалася, що зможу виграти. Ґіслейн навчала мене технік фехтування, а Руїджерд навчав мене битися. Якби я поєднала це, то не програла б йому.
Однак мене зупинив Руїджерд. Коли я запитала чому, він сказав, що це сварка між батьком і сином. Я знала, що Руїджерд жалкував про те, що сталося з його власним сином, тому вирішила послухатися.
Якщо подумати про це зараз, то Рудеус, здавалося, насолоджувався, коли розмовляв з Полом. Просто між батьком і дитиною, що були близькими друзями, сталася суперечка. І коли подумати про це так, то багато чого набувало сенсу.
Зрештою Рудеус і Пол помирилися. Руїджерд мав рацію. Але в той час я не могла цього прийняти. Повторю інакше: мене не переконали. Я не розуміла чому Рудеус пробачив своєму батьку. Я б ніколи не пробачила комусь такому. Рудеус мало говорив про це. І Руїджерд теж нічого не сказав мені. Вони обоє були дорослими.
Потім ми відправилися на Центральний континент. Приблизно в цей час Рудеус почав їсти краще і більше, можливо, він нарешті відновився.
Рудеус був чудовим, як завжди. За один день він подружився з третім принцом і врятував свою сім’ю.
Стосовно мене, то я могла лише влаштувати буйство на пару з Руїджердом. У результаті це привезло до того, що наша необачна поведінка допомогла Рудеусу. Після цього він говорив, що «нічого не міг зробити» і дякував нам «за допомогу». Однак якщо судити з того, що сталося, я впевнена, що він би міг впоратися з тою ситуацією сам.
Рудеус був чудовим. Аж занадто чудовим. І він став ще більш дивовижним у той день, коли ми зустріли Бога Дракона. Зіткнувшись з Орстедом, ми з Руїджердом були налякані, побачивши перед собою втілення жаху. Лише Рудеус зберігав спокій.
Він навіть зміг атакувати Бога Дракона, супротивника, проти якого навіть Руїджерд виявився безпорадним. Я не змогла відстежити магію, яку він тоді використав. Пізніше Рудеус сказав, що використав кам’яне ядро, але я ніколи раніше не бачила такого жахливо швидкого і потужного заклинання. Рудеус був абсолютно дивовижним, коли ставав серйозним у бою. Він міг дати відсіч навіть Богу Дракону, який вважався найсильнішою істотою у світі.
Але щойно я подумала про це, як наступної миті, Рудеус отримав смертельне поранення і помер. До того моменту я думала, що смерть не мала до нас жодного стосунку. Рудеус був сильним, він не міг померти. І поки він захищав мене, я теж не могла померти. З нами був Руїджерд, тому ми були в безпеці. Ось так я думала.
Я помилялася.
Якби та дівчина, що супроводжувала Бога Дракона, не заговорила з примхи, якби сам Бог Дракон не міг використовувати магію зцілення, то Рудеус зник прямо там. Мені стало дуже страшно. Той випадок поновив мій страх бути тягарем.
Навіть після того випадку Рудеус залишався видатним, я не припиняла його обожнювати. Хоча його мало не вбили, він залишався абсолютно байдужим до цього. Лише через три дні після того, як він мало не попрощався з життям, Рудеус готувався до нової зустрічі з Богом Драконом і відточував нову магію. Я не могла цього зрозуміти. Не могла і боялася, тому залишалася поряд з ним. Мені здавалося, що він зникне, якщо я не буду поряд. Відчувала, що Рудеус залишить мене позаду.
А потім наші дороги з Руїджердом розійшлися. Він сказав, що того Бога Дракона неможливо перемогти, але на останок Руїджерд навчив мене дечого. Нагадав мені техніку, яку використав Орстед. Сцена, коли Бог Дракон відбив мою атаку, чітко врізалася мені в пам’ять. Я знайшла логічність. Бог Дракон не був якимось невідомим монстром.
Він був майстром, який використовував техніки, відомі людям.
І нарешті, коли ми добралися додому, я виявила, що нічого не залишилося. Мій батько, дід і мама були мертвими – це розбило мені серце. Після того, що я вистраждала заради повернення сюди, у мене нічого не залишилося. Ні дому, ні сім’ї. Ґіслейн і Альфонс були там, але вони здавалися такими далекими, ніби були зовсім іншими, ніж раніше.
Тепер у мене залишився лише Рудеус, тому я хотіла, щоб ми стали сім’єю. Я була нетерплячою. Він підписав контракт на п’ять років і цей час уже давно сплив. Він закінчив свої обов’язки, коли привів мене додому. Ще не всі члени його сім’ї були знайдені. Я була впевнена, що він скоро піде і залишить мене позаду. Я просто знала це.
Я використала власне тіло, щоб утримати його. Спочатку він вагався і я хвилювалася, що він мене не прийме. Рудеуса завжди цікавила моя спідня білизна, але він ніколи не підглядав за тим, як я купаюся. Навіть на кораблі, яким ми прямували до континенту Міліс, він міг би торкатися до мене стільки завгодно, навіть роздягнути, але Рудеус цього не зробив. Тому я подумала, що можливо, його не цікавило моє тіло.
Я весь час займалася лише фехтуванням, тому мені не вистачало жіночності, яка була в інших дівчат. Я подумала, що яким би розпусним не був Рудеус, він насправді не хотів займатися сексом з кимось таким, як я.
Проте це було не так.
Я викликала збудження в Рудеуса і побачивши його таким, відчула збудження сама.
Тоді наші тіла з’єдналися. Я ніколи раніше цього не робила, тому спочатку було боляче, а потім стало краще. Рудеус же від самого початку насолоджувався процесом, але ближче до середини він став слабким і кволим, ніби мав от-от зламатися. Тоді я зрозуміла і побачила. Рудеус був меншим за мене. Звичайно, він був досить великим там, але загалом він був нижчим за мене і тендітнішим.
Тоді думка, що Рудеус молодший за мене стала чіткою, як ніколи. Попри свою юність, він завжди захищав мене. Коли ми були на кораблі, Рудеус продовжував зцілювати мене, а коли ми висадилися, був дуже втомленим. Він не міг бути у хорошому стані після такої паскудної поїздки. Правильно – якби Рудеус не витратив стільки сили на моє зцілення, то, можливо, не потрапив би до рук звіролюдей.
Ким була я у порівняні з цим? Я стала сильнішою. Моя навичка володіти мечем досягнула певних висот. Але я настільки захопилася своїм уявленням про величність Рудеуса, що не помічала, яким маленьким він був насправді. Зрештою я використала власні переживання через втрату сім’ї як привід, щоб натиснути на нього, і повелася з ним недобре, переслідуючи власні бажання.
Я повторю це ще раз. Я любила Рудеуса. Але ми не могли бути разом. Я буду лише тягарем для Рудеуса. Ми стали сім’єю, але не могли зайти далі. Ми не могли бути чоловіком і дружиною, тому, як сказав Рудеус, найкраще, що ми могли досягнути: це бути братом і сестрою. Ми не були добре збалансованими. Навіть якщо ми будемо разом, я б продовжувала його стримувати.
Тому краще нам з Рудеусом деякий час побути окремо. Ця думка була природною. Поки Рудеус буде зі мною, я користуватимуся його добротою. Солодкі відчуття нашої спільної ночі досі відлунювали в моєму тілі. Цього було мало. Це було характерною рисою родини Ґрейрат. Хоча було дивно, що Рудеус не поділяв ці схильності аж настільки сильно. Він з усіх сил старався не відставати, але лютість мого бажання могла його збентежити. Я не могла зробити цього з ним. Та попри все, він мені дуже подобався.
Я не мала наміру, як сказав Альфонс, виходити за іншого чоловіка. Тепер було надто пізно говорити мені жити, як доньці знатного роду. Навіть якби мені запропонували зробити все можливе заради жителів регіону, я не розуміла, чому я мала це робити для людей, яких навіть не знала. Дідуся, батька і мами більше не було. Регіон Фіттоа зник. Який тепер у цьому був сенс?
У такому випадку я також могла відмовитися від імені Бореас. Це ніяк не змінювало, що я була онукою Сауроса і донькою своїх батьків. Тому я мала продовжувати жити з залізною волею.
Я збиралася стати сильнішою. Таким було моє рішення.
Розлучитися з Рудеусом і тренуватися ще наполегливіше. Принаймні доти, доки я не відчую, що можу з ним зрівнятися. Мені не потрібно перемагати його. Достатньо стати жінкою, яка відповідатиме рівню Рудеуса. Тою, на яку не будуть вказувати пальцем і шепотітися за спиною, коли вона наблизиться до нього.
Я не була такою кмітливою, як Рудеус, тому мала шукати силу. Ґіслейн, Руїджерд і Ґіс говорили, що в мене талант фехтувальника. Відколи я зустріла Рудеуса, то не почувалася аж такою сильною, але я довірюся словам тих, хто мене навчав. Я дотримаюся поради Ґіслейн і вирушу до Святої Землі Мечів. Там я стану сильною фехтувальницею з відточеними техніками.
Мечниця (я) і маг (Рудеус). Зазвичай чоловіки були мечниками, а жінки – чаклунками, але нас обох це влаштовувало. Ми виростемо, станемо сильнішими і зустрінемося знову. Тоді ми зробимо наступний крок у нашій сім’ї – і станемо чоловіком і дружиною. Я народжу йому кілька дітей і ми будемо жити довго і щасливо.
Правильно. Так і зроблю.
Однак як мені попрощатися з ним? Рудеус був чудовим оратором. Щоб я не сказала, він міг мене зупинити. Рудеус також міг піти зі мною, бо почав би хвилюватися, що я одна.
Можливо, мені слід залишити записку…? Але, знаючи мене, якби я це зробила, то, мабуть, могла залишити сліди. Він би міг скористатися ними, щоб вистежити мене, тож це була б справжня халепа. Йому потрібно рухатися вперед. А я не хотіла його стримувати.
У такі моменти краще діяти так, як фехтувальники з оповідей і піти, не сказавши ні слова. Однак Рудеус нескінченно розповідав про звіти, спілкування і дискусії, я не хотіла, щоб він зненавидів мене.
Гаразд. Тоді залишу щось коротке. Тож Рудеус точно зрозуміє.
☆ Рудеус ☆
Всім доброго ранку. Так, доброго-доброго ранку, всім незайманим! Говорять, що лише учні початкової школи можуть залишатися незайманими, то як щодо вас? О, я? Нічого особливого. Ха-ха, мені майже тринадцять років. Якщо перевести це у шкільні роки, то я був би учнем середньої школи. Ха-ха!
Також, привіт усім, хто більше не належить до незайманих! Відсьогодні я приєднуюся до ваших рядів! Іншими словами, я тепер «нормальний»! Я ніколи не думав, що приєднаюся до вас, але сподіваюся ви тепло приймете такого новачка, як я. Говорять, що багаті люди дбають про прибуток, а сварки приносять лише збитки, тому нумо дружити!
Я чув, що мастурбація відчувається навіть краще, ніж жіноче тіло, але це брехня. Адже коли мастурбуєш, то не відчуваєш ні губ, ні язика. Зір, слух, дотик, смак і нюх – у сексі було щось таке, що задовольняло всі п’ять почуттів. Безглуздо втрачати можливість насолоджуватися всім тілом.
У моєму минулому світі говорили: «Не веди себе так, ніби ти її хлопець, лише тому, що ви один раз займалися сексом». Я розумів, що люди мали на увазі, але – я не впевнений, як це сказати – але коли я обхопив її за талію і притягнув до себе, а у відповідь вона завела руки за мою спину і міцно обійняла, коли я чув її уривчасте дихання біля вуха, коли дивився на її обличчя – і наші очі зустрілися… Коли я цілував її губи, вона висунула язик, і це ніби була повінь зверху і знизу…
У цей момент ви просто відчуваєте, що належите одне одному. Гадаю, це стосується не лише фізичного, але і духовного плану, так? Бажати і віддаватися одне одному. Ті, хто мають більше досвіду, мабуть, думають: «Не захоплюйся лише тому, що ти зробив це один раз». Але я новачок, тому нічого не можу з цим вдіяти. Я хочу поводитися так, ніби я її хлопець. Мабуть, Еріс теж хоче поводитися так, ніби вона моя дівчина.
Йооой, це було грубо з мого боку. Гадаю, це була надто стимулююча тема для незайманих. Вибачте за це. Я постараюся поводитися трохи стриманіше. Виходячи з мого внутрішнього часу, я відчував спрагу протягом сорока семи років, тому, коли я нарешті отримав бажане, я був трохи збудженим. О, чи у цьому випадку краще сказати, що я втратив те, що хотів втратити?
Давним-давно я думав, що спробую залишатися спокійним і крутим, якщо мені вдасться втратити цноту. Ха-ха-ха, схоже, помилився. Важко себе контролювати! О, уже так пізно? Вибачте, на ранок у мене є плани поговорити зі своєю дівчиною, поки ми лежимо на подушках. Ого, життя «нормального» справді круте. Я впевнений, що сьогодні ввечері нам буде жарко, коли ми знову перейдемо у режим звірів. Можливо, ми також отримаємо трохи насолоди після обіду!
Дивися, Еріс, уже ранок! Прокидайся. Якщо ти не прокинешся, то я трішечки пожартую.
Однак її не було там. Ліжко поряд зі мною було порожнім. Що ж, вона, як правило, рання пташка. Як сумно. На ранок після сексу було традицією лежати в ліжку і говорити, звісно з перервою на каву.
– Опа!
Я піднявся. В області стегон відчувалася приємна втома. Це було доказом того, що події минулої ночі не були сном. Яке приємне відчуття.
Я знайшов штани, але спідньої білизни не було. Що ж, гаразд. Я просто одягнув штани без неї, а оскільки трусики Еріс лежали поряд з ліжком, я поклав їх до кишені. Одягнувши куртку, я позіхнув і потягнувся.
– Хм, добре, – я ніколи раніше не мав такого освіжаючого ранку.
Тоді я нарешті помітив, що на підлозі щось було. Навколо лежало щось червоне.
– Га…?
Це було волосся. Яскраво-руде волосся було розкидане по підлозі.
– Що… це…?
Я схопив пасмо волосся і вдихнув запах. Це був той самий аромат, який я вловив минулої ночі – аромат Еріс.
– Щ…? – збентежений, я поглянув перед собою і побачив папірець.
Я взяв його і прочитав надряпані слова.
«Зараз ми з тобою не підходимо одне одному. Я вирушаю в дорогу».
Я уважно вивчав ці слова.
Одну секунду, дві, три.
Я вилетів за двері.
Я зазирнув до кімнати Еріс. Багажу там не було. Я негайно вилетів на вулицю і помчав до штабу, де знайшов Альфонса.
– Ш-шановний Альфонсе, де Еріс?!
– Вона з Ґіслейн вирушили у подорож.
– К-куди?!
Коли я запитав, Альфонс подивився на мене з холодною байдужістю в очах. Потім він повільно відкрив рота і сказав:
– Мені сказали тримати це в таємниці від вас.
– С… справді?
Що?
Чому…?
Я не розумів.
Га?
Чому вона пішла від мене?
Ні, вона мене кинула?
Залишила позаду?
Що?
Сім’я…?
Га?
☆☆☆
Я провів у заціпенінні близько тижня. Час від часу приходив Альфонс і радив мені зайнятися чимось. Я думав, що на території Фіттоа нічого не було, але, схоже, кількість невеликих фермерських сіл поступово зростала. Неподалік табору біженців почали вирощувати пшеницю.
За вказівкою Альфонса, я використав магію землі, щоб побудувати захисний бар’єр навколо села. Річка мала тенденцію розливатися, а її берега розмило, тому я створив дамбу. Прогрес відновлення йшов, хоча і повільно. Але, схоже, повномасштабний розвиток почнеться лише після того, як величезна кількість людей з Мілішіона перебереться сюди.
Еріс обрала для себе смерть.
Еріс Бореас Ґрейрат більше не було, замість неї залишилася просто Еріс. Альфонс сказав, що оскільки її рішення спричинить купу ускладнень, мало минути кілька років, перш ніж буде зроблене офіційне оголошення. Можливо, він отримував підтримку від Даріуса… Що ж, це мене не хвилювало.
Навіть після того, як Еріс зникла, Альфонс виглядав так, ніби нічого не сталося. Якось я напівжартома сказав йому «Шкода, що Еріс втекла», на що він безтурботно відповів «Що б там не було, я повинен працювати над відновленням регіону Фіттоа».
Можливо, мені слід було поставити більше запитань і краще розібратися в ситуації. Однак після того, як Еріс пішла, я почав відчувати апатію. Якщо дворяни хотіли боротися за владу чи щось інше, то нехай займаються цим.
Отже, про що я думав цілий тиждень? Я міркував над тим, чому Еріс пішла. Я пригадував, що говорив і що робив тієї ночі. Однак як би я не старався все, що я міг згадати, це було наше заняття любов’ю. Всі інші спогади тієї ночі ніби були переписані цією сценою.
Можливо, я справді був поганий у цьому? Чи вона була розчарованою, що я діяв відповідно до своїх бажань? Ні, це було б дивно. Хоча я був тим, хто зробив це, але лише тому, що Еріс підштовхнула мене.
Ні, це було не те. Її любов до мене щойно закінчилася. Якщо подумати, за три роки нашої подорожі я зробив чимало помилок. Зрештою ми дійшли сюди, але це сталося завдяки Руїджерду. Мабуть, Еріс ненавиділа ідею залишитися ще на два роки з подібним невдахою. Тому вона завчасно виконала свою обіцянку і попрощалася.
Хоча я не знав, чому Еріс поводилася так, ніби за цим стояв якийсь глибший сенс, але… наразі мій висновок такий. Я так і не виріс. Не дивно, що її почуття згасли.
Саме тоді я раптом згадав, що в мене також була інша місія.
– О, правильно. Я повинен знайти Зеніт…
І ось так я вирушив у подорож до північної частини Центрального континенту.
РБ. Том 6. Інтерлюдія. Частина 1
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм. WhatsApp.
У мене є Patreon і Банка, Конверт. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥