РБ. Том 6. Розділ 6

Оригінальна назва (японська): 無職転生 ~異世界行ったら本気だす~ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)

Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation

Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~

Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~

Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте 

Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака

Рік початку видання: 2014

Рік початку видання вебновели: 2012

Рік закінчення видання вебновели: 2016

Кількість томів вебновели: 24

Кількість томів лайтновели: 26

Випуск: основна історія завершена

Перекладачка: Silver Raven

Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!

Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули тут.

Особлива подяка: Kiltavik ワィタリ

Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.

Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Andrii, Shvaigzam, Misha, Vitaliy, Y. Tymoshenko, Drakula, db4tzvilgerforc, Kirito Kun.

Том 6. Розділ 5.

Розділ 6. Швидке вирішення

Перш ніж говорити про те, як все вирішилося, потрібно обговорити один факт. У цьому світі народжувалися діти з аномаліями. Коли люди чують слово «аномалія», то, швидше за все, думають про відхилення у фізичному стані, але більшість подібних дітей виглядала абсолютно нормально. Якщо говорити інакше, то лише зовнішній вигляд у них був нормальним.

Ці діти народжувалися з унікальними здібностями. Вони могли швидко бігати, мали надлюдську силу, могли чути краще за інших, їхня вага могла бути меншою за інших або, навпаки, вони були дуже важкими, могли заморожувати все, до чого торкалися, могли дихати вогнем, випускати отруту з кінчиків пальців, телепортуватися на короткі відстані, пускати світлові промені з очей, не втомлюватися, навіть якщо не спали цілу добу, і залишатися твердим навіть після сексу з сотнею жінок одночасно…

Дітей, які від самого народження володіли надприродними здібностями, у цьому світі називали «Благословенними дітьми». Але тих з них, хто володів здібностями, від яких було мало користі або вони мали негативний вплив, називали «Проклятими дітьми», але це поки що можна залишити осторонь.

Тепер, пам’ятаючи про існування «Благословенних дітей», слід поговорити про королівський палац Шірон. Нині тут було сім принців. Найстаршому було тридцять два, а наймолодшому… що ж, його вік не мав особливого значення.

У цій країні, коли народжувався принц, під його пряме командування передавали певну кількість королівських гвардійців. Вони ставали очима і вухами принца, так би мовити, навчали його з раннього віку, як впливати на людей. Кількість гвардійців під командуванням принца не була фіксованою. Якщо принц правильно розігрував свої карти, кількість гвардійців під його командуванням збільшувалася, а якщо він робив щось погане, то зменшувалася.

Коли король помирав, принц з найбільшою кількістю королівських гвардійців ставав наступним королем. Такою була традиція у цьому королівстві. Що більше гвардійців принц мав під своїм командуванням, то більшою силою володів.

Серед усіх принців найбільшу кількість гвардійців мав перший принц. Він усвідомлював, що був старшим сином, і, хоча поводився трохи зарозуміло, але все ж діяв так, як і належало члену королівської родини. У результаті під його командуванням перебувало майже тридцять королівських гвардійців.    

Отже, у кого була найменша кількість? Чи був це Пакс Шірон, сьомий принц, якого солдати зневажали? Це правда, що у нього було мало королівських гвардійців. Наразі він мав лише трьох. У якийсь момент їхня кількість зменшилася до одного, але потім сьомий принц зміг отримати ще одного завдяки справі, пов’язаній з беззаконною зоною, де проводили ринки рабів. Про третього королівського гвардійця мова піде трохи пізніше.

У Пакса було мало гвардійців, але був дехто, хто мав ще менше. Третій принц, Заноба Шірон.

Кількість його королівських гвардійців дорівнювала нулю. У нього не було жодного солдата. Лише кілька років тому під його командуванням була Джинджер, дванадцята у списку найсильніших лицарів цього королівства. Але навіть вона, остання з його королівських гвардійців, була обміняна на фігурку і перейшла до Пакса. Джинджер тоді спробувала подати у відставку, але Пакс у паніці взяв у заручники її родину і таким чином вона була змушена стати його гвардійцем.

А тепер про третього принца, Занобу Шірона. Насправді він був Благословенним дитям. Він народився з надлюдськими здібностями, що зробили його дуже сильним. Хоча це була не така вже й потужна здібність, король дуже зрадів, коли Заноба народився. Благословенне дитя обов’язково допоможе країні в майбутньому. А особливо для цього королівства, що було близько до зони конфлікту на півночі. Народження будь-кого, чию силу можна буде використати в бою, було тим, що слід святкувати з піднятими до неба руками. Жінка, яка народила Занобу, була наложницею, вона відчула неабияку радість від того, що виконала свою роль.

Минуло три роки і настав день, коли радісно підняті до неба руки через народження Заноби опустилися. День, коли народився четвертий принц. Хоча він був четвертим за номером, але це була перша дитина, яку народила королева. До дитини ставилися як до коштовного каменя і від радості, що переповнювала їх, було влаштовано пишне святкування.

У розпалі святкування трирічний Заноба підійшов до того місця, де у ліжечку лежав молодший брат. Він протягнув руку, торкнувся до свого брата і сказав, що той милий і схожий на ляльку. Всі навколо усміхнулися, почувши ці слова. Заноба дуже любив ляльок, тому те, що він порівнював молодшого брата з улюбленими речами, було для них зворушливим видовищем.

…Але наступної миті Заноба відірвав молодшому брату голову так, ніби той був лялькою. Святкування сповнилося жахливими криками.

Король і королева збожеволіли від горя, а матір Заноби вигнали. Однак Заноба залишився у королівстві – частково справа була в тому, що він був ще дуже юним, але також це стосувалося того, що він був Благословенним дитям. Ось наскільки Благословенні діти важливі у цьому світі. Проте у результаті цього випадку кількість гвардійців Заноби скоротилася з восьми до трьох. Ба більше, король заявив, що кількість королівських гвардійців більше не зростатиме.

Наступний випадок стався, коли йому виповнилося п’ятнадцять років. Попри те, що Заноба залишався фанатом ляльок, він перебував у тому віці, коли міг розрізнити людину та іграшку. Тому для нього обрали наречену і їх одружили. Його дружиною стала дочка могутньої родини, яка неодноразово стримувала вторгнення з країни Віста, що лежала на півночі у зоні конфлікту. Ймовірно, король планував відправити Занобу на війну у разі чергового нападу країни Віста.

Весільна церемонія пройшла без проблем.

Але це стосувалося лише весілля. Бо наступного дня після першої спільної ночі молоду знайшли у ліжку без голови. Заноба відірвав їй голову. Могутня родина розлютилася через убивство доньки і підняла повстання, але його придушили. Король забрав у Заноби двох гвардійців і тримав його у замку під домашнім арештом до початку якоїсь війни. Правитель також спробував відібрати у третього принца улюблену ляльку, але кожному солдату, хто намагався це зробити, відривали голову.

Після цього випадку Заноба Шірон став відомий як «Принц, що відриває голови». Вони не могли заплющити очі на все, що він зробив, навіть якщо третій принц був Благословенним Дитям. Заноба був божевільним, який убив законного спадкоємця престолу і власну дружину. Король навіть почав думати про страту.

Однак поки у Заноби була лялька, все було добре. Він був абсолютно нешкідливим, якщо йому регулярно дарували ляльки. Тому з часом король почав сприймати третього принца за небезпечну зброю, що мала образ людини. Відтоді до Заноби почали ставитися з неймовірною обережністю. І це привело нас до нинішніх подій.

Тепер я розповідаю цю історію з бравадою, але я дізнався про ці деталі лише після того, як все закінчилося. У той час я не знав, що Заноба був найбільшою військовою силою королівського палацу Шірон.

☆☆☆

Минуло кілька годин, коли Заноба пішов після того, як сказав мені залишити все на нього. Він повернувся з усмішкою на обличчі. Для порівняння, на моєму обличчі губи були стиснуті у тонку лінію.

Заноба засяяв до мене усмішкою, тримаючи щось у руці.

– Майстре, що думаєте? Тепер ви зробите мене своїм учнем?!

– Ойойойой! Припини! Будь ласка, старший брате, зупинися!

– Стулися, Паксе! – шикнув у відповідь Заноба.

– Ааааааааааа!

Третій принц тягнув за собою Пакса Шірон. Я бачив, як крапала кров з того місця, де Заноба тримав сьомого принца за голову. Проте це була не кров Пакса. Все тіло Заноби було залите кров’ю. 

– …

Я втратив дар мови. Я не знав, що відбувалося. Мені здавалося, що у нас була легка розмова про те, що він мій учень чи щось подібне, але на якомусь етапі це перетворилося на історію жахів. Серйозно, я уявлення не мав, що відбувалося.

Заноба широко усміхався. Це була невинна усмішка. Але усмішка на закривавленому обличчі була гарною лише тоді, коли вона з’являлася на лиці красивої жінки. Ця ж усмішка на обличчі людини, яка виглядала як незграбний старший брат-ботанік, виглядала дивно.

– …

За Занобою зайшло кілька людей, вони поводилися так, ніби стежили за ним. Першою була Джинджер з оголеним мечем. Слідом за нею йшло троє лицарів, одягнених так само, як вона.

– Занобо, припини! Відпусти його!

– Т-так, Занобо, будь ласка, візьми себе в руки…!

За спинами лицарів ховалося двоє людей у дорогому одязі. Однак один із них виглядав трохи застарим, щоб називатися принцом… Хай там що, але для дев’яти людей (включно зі мною) ця невелика кімнатка була трохи тісною.

– Старший брате, ти знав, що Пакс взяв у заручники сім’ї солдатів і таким чином примушував їх виконувати його накази?

– Н-ні…

– Я говорю не про гвардійців, що знаходяться під його командуванням, а про солдатів, що перебувають під командування нашого батька. – Заноба широко усміхався, коли говорив. – Схоже, він також взяв у заручники сім’ю Джинджер.

– …Це правда?

– Так, пане, – відповіла Джинджер, продовжуючи тримати оголений меч.

Вираз на обличчі Заноби залишався незмінним.

– Старші брати, ви пам’ятаєте Роксі?

– Т-так. Вона була учителькою Пакса…

– Чаклунка води королівського рівня, що навчала наших солдатів секретам протистояння магам. Особа, перед якою ми у великому боргу. Наш батько намагався запропонувати їй офіційно стати королівським магом палацу, чи не так? Хіба не через дурні дії Пакса ця можливість перетворилася на попіл?

– Е-ем… ну, це правда, Пакс, звичайно, винний, але все одно ти…

– Однак… подивіться самі. Її учня, мого май… тобто пана Рудеуса піддали такому приниженню. І це дії Пакса. Того самого учня, який, за словами пані Роксі, набагато талановитіший за неї. Пан Рудеус справжній геній.

Поки Заноба говорив, усмішка не зникала з його обличчя.

– Т-ти завжди мав вираз нудьги, коли відвідував зустрічі у парламенті, але виявляється, що ти слухав? Це приносить мені, як твоєму старшому брату, велике полегшення. Я був упевнений, що тобі абсолютно байдуже, що відбувається з нашою країною…

– Старший брате, мене цікавлять лише ляльки. Все, що я роблю зараз, це розповідаю правду про незаконну поведінку Пакса. Є тільки одна причина, чому я це роблю, – чітко заявив Заноба, піднявши Пакса.

– Боля-аааа!

– Пан Рудеус – це та людина, яка створює неймовірних ляльок, неперевершених і унікальних для цього світу. Не можна допускати, щоб когось такого, використовували як пішака для нікчемної помсти Пакса!

– А-а-а-а-а-а! Моя голова! Вона відірветься! Відірветьсяааааа!

Сповнені болю крики Пакса заповнили кімнату.

– Старший брате, якщо ти вирішиш стати на бік Пакса, тоді я буду змушений перейти до агресивних дій.

Троє лицарів і два принци смертельно зблідли.

Мені хотілося підскочити і сказати, що він і так чудово перейшов до агресивних дій… Проте з крижаної атмосфери у кімнати стало зрозумілим, що його визначення «агресивних дій» було на зовсім іншому рівні, ніж те, що він уже зробив.

– Я не прошу нічого складного, – сказав Заноба. – Я просто хочу допомогти тому, хто створює чудові фігурки, але погана поведінка Пакса заважає мені це зробити.

– Але ж без Пакса ринок рабів…

– Старший брате, будь ласка, не примушуй мене повторювати це знову. Я відчуваю, що ось-ось голова молодшого брата буде відірвана від тіла.

Заноба більше не усміхався.

Я уявлення не мав, що відбувалося. Я був збентежений, міркуючи, чи було слово «відірвана» метафорою. Єдине, що я знав, це те, що ситуацією керував Заноба. Вперед, мій учню, роби все можливе! Навіть якщо це буде до біса страшно!

– Н-ні! Ні! Припини! Відпусти мене! Джинджеееееер! Врятуй мене! Чи тобі байдуже, що станеться з твоєю сім’єю…?!

– З моєю сім’єю? Вчора ввечері її врятував пан Руїджерд, – відповіла вона.

– Що?!

Пакс пручався у хватці брата, коли Джинджер холодно відмовила йому.

Руїджерд когось врятував? Що ж, він завжди когось рятував. Я поняття не мав, що відбувалося, але, схоже, за лаштунками відбувалося щось, про що я нічого не знав.

– Тепер, старші брати, ви розумієте обставини цієї ситуації. Я маю найменшу владу серед принців, тому вирішив попросити вашої допомоги, але якщо ви відмовите, мені доведеться викластися на повну, до останньої краплі своєї сили. Що ж, з такої відстані, гадаю, я зможу відірвати вам обом голови. Після цього, упевнений, мене спалили б придворні маги…

Після цих слів один із двох принців, які за моїм припущенням були першим і другим принцами, остаточно зламався:

– Г-гаразд, я зрозумів! Ми зробимо так, як ти скажеш!

– Також, старший брате, будь ласка, уважно досліди цю справу, добре? Крім того, та жінка, Лілія, що два роки тому спричинила переполох у палаці, перебуває у полоні десь тут. Я хотів би, щоб ти подбав про її безпеку.

– Так, звісно. Я обов’язково повідомлю про це батька…

Тоді я не знав, що Заноба був Благословенним дитям, тому серйозно вважав, що він поводиться дуже впевнено для того, хто був таким незграбним. Я подумав, що це було небезпечно: так переоцінювати свої сили. Хоча мені здавалося дуже дивним, що два принци так захищали мерзотника Пакса.

Але виявилося, що все було інакше. Вони боялися Заноби. Боялися його так, ніби він був бомбою, що от-от вибухне.

Я навіть не встиг зрозуміти, коли мене випустили з бар’єра. Приголомшений, я спостерігав за тим, як Пакса кудись відвели, Лілію звільнили, а ситуація була вирішена в одну мить.

☆☆☆

Минуло кілька днів, перш ніж я нарешті дізнався про деталі подій, що сталися.

Слід почати з того, чому Лілію затримали.

Схоже, спочатку її підозрювали у тому, що вона була шпигункою з іншої країни. Коли Лілію допитували, вона змогла уникнути ув’язнення, назвавши імена Роксі і Пола, але повністю підозри це не зняло, тому її утримували в палаці. Пізніше, коли до королівства Шірон дійшла інформації про магічне лихо і випадки з переміщенням, Лілію збиралися відпустити. Але тут втрутився Пакс, почав маніпулювати потоком інформації – це і призвело до того, що Лілію та Аїшу продовжили утримувати в палаці.

Після втечі Роксі, сьомий принц зміг долучитися до справи з продажем рабів. Таким чином, використовуючи гроші, отримані з ринку рабів, він зміг створити свою приватну армію і використав її для того, щоб викрасти сім’ї солдатів та ув’язнити їх. Він погрожував їм, що зробить щось з їхніми сім’ями, і примушував слухатися. Проте солдати не хотіли сидіти на місці, вони таємно обшукали нетрі і знайшли місце, де тримали заручників. Але їх було важко врятувати, бо вони знаходилися під сильною охороною. На жаль, їм доводилося вичікувати і дні, сповнені розчарування, ішли один за одним.

В якийсь момент Аїша втекла з палацу і сьомий принц наказав переслідувати її. Солдати неохоче виконали наказ і знайшли втікачку. Потім з’явився я і влаштував шоу, блискуче забравши Аїшу. Побачивши, як я намагаюся допомогти їй, а також те, що я можу безмовно чаклувати, солдати зрозуміли, що я був учнем Роксі.

Тоді вони розробили план.

Для початку вони влаштували бійку на ринку невільників і таким чином зробили те місце непридатним для користування. Далі солдати скористалися фактом, що таємничий чоловік викрав Аїшу, аби таким чином примусити приватну армію Пакса вирушити на пошуки. Після цього вони планували розповісти мені про свою ситуацію і попросити допомоги у порятунку заручників. Гадаю, ця частина плану полягала в тому, щоб я допоміг з атакою на місце, де утримували заручників, бо кількість охорони зменшилася і порятунок мав пройти набагато легше, а вони б натомість допомогли мені витягнути Лілію.

Що ж, перед тим, як це сталося, я надіслав листа до королівського палацу, помилково вважаючи, що Роксі досі там. Побачивши лист, Пакс заманив мене до пастки й ув’язнив.

Якби я зачекав принаймні один день, перш ніж відправити лист, я міг би вислухати розповідь солдатів, заманити Пакса у пастку і схопити його. Можливо, Бог Людей у своїй пораді мав на увазі, щоб я врятував Аїшу, а вже потім надсилав листа, а не навпаки.

Здавалося, через те, що я потрапив до пастки, план порятунку зірвано, але коли солдати пішли до таверни, де я зупинився, там був Руїджерд. Очевидно, що почувши про ситуацію, він розлютився і швидко врятував усіх заручників. Після безпечного повернення заручників, Руїджерд мав намір атакувати замок. Але солдати відмовили його, сказавши, що зроблять це самі. Пояснивши, що це торкалося їхньої гордості як воїнів. Солдати планували приховати звільнення заручників і виманити принца в нетрі, де б його вбили.

Ймовірно, якщо вбивство було б скоєне в нетрях міста, то розслідування могло затягнутися, особливо, якби вдалося сховати тіло. Ця стратегія здавалася дещо необачною, але шанси на успіх були, тому Руїджерд поступився.

До речі, Джинджер не знала про те, що відбувалося, поки все не закінчилося. Солдати вирішили не залучати її до свого плану, бо боялися, що міг виникнути ризик, якщо буде залучений королівський гвардієць під командуванням Пакса. Бідолашна. Але коли заручників звільнили, сім’я Джинджер також була серед них, тож солдати подбали про їхню безпеку.

Зі свого боку, Джинджер сприйняла ситуацію зі мною як можливість зробити власний крок і передала фігурку Руїджерда Занобі. Людині, що була найбільшою бойовою силою у цьому королівстві. Вона вважала, що після передачі фігурки, яка була в мене, я стану цікавим для Заноби і він прийде поговорити зі мною, вважаючи мене за цінне джерело інформації. Також це було мотивовано тим, що Джинджер досі залишалася вірною Занобі. Вона сподівалася, що буде звільнена від Пакса і зможе повернутися до третього принца. Чому така людина, як Джинжер, продовжувала залишатися вірною Занобі, хоча він віддав її в обмін на фігурку? Мені теж це було цікаво. Гадаю, за цим стояла якась історія.

Загалом, наступного дня Заноба убив двох королівських гвардійців під командуванням Пакса, перш ніж схопити сьомого принца. Солдатам так і не вдалося втілити останню частину плану в реальність, а вся ця низка подій завершилася досить несподівано.

Після того, як все розкрилося, король сказав останнє слова. Для початку Пакса вислали з країни. Звісно, так вони втрачали зв’язки з ринком рабів. Але був створений жахливий прецедент: сьомий принц не тільки взяв у заручники сім’ї солдатів і сім’ю одного зі своїх гвардійців, а також взяв у полон мене, мага, якого потрібно було м’яко переконати стати на службу королівській родині. Він хотів використати мене як приманку і виманити Роксі, щоб зґвалтувати і вбити її.

Заради збереження репутації королівської родини, було сказано, що Пакса відправили на навчання за кордон. Насправді його відправили до Королівства Драконів, де він перебуватиме як заручник, чия смерть не матиме жодних наслідків.

Занобу також вислали з країни. Офіційно це теж представили, ніби він збирався навчатися за кордоном. Ідею з його висланням запропонували перший і другий принци. Вони стверджували, що провина за цю ситуацію частково лежала на ньому. Але насправді це, швидше за все, було продиктовано їхнім страхом перед ядерною боєголовкою, яка могла вибухнути в будь-яку мить і невідомо чи не потраплять вони під удар.

Здавалося, що король не хотів відпускати Занобу, але, мабуть, він також втомився від усіх проблем, яких завдавав третій принц, а ляльки більше не були надійним методом тримати його під контролем.

Лілію відпустили, однак знайшлися деякі люди, які стверджували, що вона була шпигункою з іншої країни. Вони говорили, що Лілія використовувала Пакса і потайки збирала інформацію про королівство Шірон. Що ж, раз вона могла робити щось подібне у полоні, то це лише доводило, якою чудовою була наша Лілія.

Для того, щоб ці голоси замовкли, було вирішено супроводити Лілію до Пола. Не у королівство Асура, а до Пола. Це мало сенс, якщо врахувати, що навіть якщо її відправлять до королівства Асура, могли виникнути проблеми з підтвердженням особи Лілії. Хоча вона надсилала гроші до рідного міста в Асурі, але Лілія була другою дружиною Пола. Зараз Пол мав тісніший зв’язок зі Святим Королівством Міліс, тому, мабуть, було краще знаходитися там, ніж викликати непотрібні підозри, повернувшись додому.

Що ж, це було питання формальностей.

Я хвилювався, що вони захочуть зберегти всі події в таємниці і спробують вбити Лілію на шляху до Пола, але Джинджер зголосилася супроводжувати її з міркувань безпеки. Схоже, Заноба наказав їй захистити родину свого майстра. Крім того, деякі солдати, чиї родини врятував Руїджерд, також вирішили супроводжувати Лілію, тож я трохи заспокоївся.

Стосовно мене, то король запропонував мені стати придворним магом. З того, як звучав його голос і тихого зітхання, було зрозуміло, що він говорив про неможливе. Природно, я відмовився. Після цього король зітхнув виразніше і сказав, що раз так, то я можу йти.

І все. Вибачень не було. Зрештою це була королівська родина, а її представники не належать до числа тих, хто просив вибачення. У цьому плані відношення звіролюдів було більш почесним. Проте я і не планував вимагати з них компенсації.

Коли все закінчилося і я спробував покинути королівський палац, Заноба у сльозах схопився за мене.

– Майстреееее! Ви справді підете? Невже ви дійсно залишите свого учня?!

– Вибач, але мені потрібно якнайшвидше вирушати в дорогу…

– Тоді чи можете ви зробити мені фігурку перед тим, як піти?!

– Це займе багато часу, тому, боюся, я не можу цього зробити…

– О, ніііі!

Схоже, той факт, що я не міг зробити для нього фігурку, так засмутив Занобу, що він вчепився в мене ще сильніше і гірко заплакав.

Тепер я вже знав, що він був Благословенним дитям. Мені було відомо, що він той принц, який убивав людей, відриваючи їм голову. Тому я був напруженим, думаючи, чи не вирішить він раптом і мені відірвати голову. Не зрозумійте неправильно, я був вдячний за його допомогу. Але це не змінювалося того факту, що він був до біса моторошним.

– Якщо ми знову зустрінемося, я навчу тебе як з нуля робити одну з моїх фігурок, – сказав я.

– Справді?! – вигукнув він. – Це… Ні, але ви впевнені в цьому? Хіба це не найбільша таємниця вашої справи?

– І яким же учнем ти будеш, якщо я не навчу тебе, як це робити?

– Ува-а-а-а-а, майстрееееее! – протягнув Заноба і підкинув мене в повітря.

Я вдарився об стелю.

– О-ой, ні! – скрикнув Заноба. – Джинджер! Магія зцілення!!

– Так, пане!

Джинджер вимовила магічну формулу – і мої рани негайно загоїлися. Заноба, який мене мало не вбив, знервовано стояв поряд. Коли я піднявся, абсолютно здоровий, він відчув полегшення. Я серйозно задумався над тим, щоб відлучити його від церкви, але швидко передумав. Я не хотів, щоб він відірвав мені голову.

– Тоді добре, майстре. Подбайте про себе! Я не знаю, куди мене відправлять, але я відчуваю, що зможу зустрітися з вами знову!

– Кха… так, і ти теж.

Заноба кивнув і, схлипуючи, провів мене. Джинджер дивилася на нас двох і по її щоках також стікали сльози.   

Ось так закінчився інцидент у королівстві Шірон. Лілія та Аїша були врятовані і відправилися до Пола. Пакса вигнали з країни. Я отримав учня на ім’я Заноба. У мене не вийшло досконало дотриматися поради Бога Людей, тому не все пройшло гладко, але… результат вийшов таким, який можна назвати найкращим.

Все ж у мене було стійке відчуття, що я танцюю прямо на долоні Бога Людей. Що б я не робив, здавалося, навіть якби я чітко дотримувався його поради, результат би був приблизно таким самим. Було враження, ніби я спостерігаю за якимось жахливим фарсом. 

Однак, здавалося, все пішло у правильному напрямку. Лілія та Аїша були живими і здоровими. Я не дуже розумів Занобу, але не виглядало так, ніби він мав на мене якісь образи. Упевнений, що Пакс досі ненавидів мене, але його вигнали з країни і позбавили всіх пішаків для маніпуляцій.

Незважаючи на те, як все пройшло, принаймні для мене результат був корисним. Якщо подумати про це, то жодна з порад, які давав мені Бог Людей, не приводила мене до невигідного кінця. Можливо, мені слід більше йому довіряти? Ні, шахраї використовують людей після того, як довели, що вони корисні. Потрібно бути обережним, доки я не буду переконаний, що він заслуговує на довіру.

Однак обіцянка була обіцянкою. Наступного разу, коли він з’явиться, я не буду ставитися до нього так вороже.


Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграм.

У мене є Patreon і Buymeacoffee.БанкаМожете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥