Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha,vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun, Polina Sh., qwertyopdfghjkl.
А також щира подяка Андрію С.
У мене є Patreon.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Епілог
Супроводжуючи Солдата, я провів близько року, мандруючи з міста до міста.
Ми почали з Дома, третього за величною міста у герцогстві Неріс, далі вирушили до Ґюранзи, столиці герцогства, де була розташована штаб-квартира Громовержців, а потім поїхали до Каріана, міста на краю королівства Раноа…
Поки ми мандрували трьома магічними країнами, я почав діяти окремо від Солдата. По суті, я робив те саме, що і в Розенбурзі – тимчасово приєднувався до груп шукачів пригод, щоб прославити своє ім’я. Я не думав, що у мене буде стільки свободи, як у Розенбурзі, тому брав участь лише у місіях рангу B-S.
Я також допомагав Солдату і його групі з завданнями. Ми швидко переїжджали з точки до точки, змінюючи місто раз на два-три місяці.
Члени Крокових Лідерів ніколи не ставилися до мене як до проблеми.
Насправді все було навпаки… вони зустріли мене з обличчями, які ніби говорили «О, Солдат знову когось підібрав, еге?». Схоже, деякі з них долучилися до групи за схожих обставин. Інакше кажучи, Солдат підібрав їх. Вони зрозуміли мою мету і трималися на поважній відстані.
Я поняття не мав, що сталося з членами Зустрічної Стріли. Після того дня я нічого про них не чув. Можливо, вони знайшли нових учасників або, можливо, побачили, що робота стала для них надто важкою і вирішили повернутися до королівства Асура.
Чесно кажучи, тепер, коли я заспокоївся, я думав, що, мабуть, мені все-таки варто було поговорити з Сарою…
Проте все, ймовірно, обернулося на краще.
Мої стосунки з Сарою й іншими учасниками Зустрічної Стріли не входили до початкової мети. Якби все продовжувалося, як раніше, я б залишався в Розенбурзі і навряд чи наважився вирушити до інших міст. Тож все закінчилося не так вже й погано. Я трохи шкодував про те, що покинув місто, не попрощавшись з ними, але тепер не було сенсу нервувати з приводу втраченої можливості помиритися з ними.
Я шукав Зеніт. І це було єдине, на чому я мав зосередитися. Мені зараз було не слід думати про таких дівчат, як Еріс чи Сара. Я міг зайнятися цим після того, як знайду Зеніт.
Ця думка зняла тягар з моїх грудей. Стосунки з жінкою – це не те, що мені зараз було конче необхідно, а раз це не було мені потрібним, я не мав жалкувати і чіплятися за це.
Тепер, коли шукачки пригод з гільдії або жінки, яким я допомагав під час виконання завдань, робили жести зацікавленості в мою сторону, я вмів досить добре уникати цього. Попри той біль, випадок з Сарою дечого мене навчив.
Попередня версія мене танцювала б кожного разу, коли отримувала від жінки запрошення до її ліжка, будучи впевненою, що цього разу все буде по-іншому, лише для того, щоб серце розбивалося кожного разу, коли мій маленький друг мляво висів у паху. Звичайно, я був би неймовірно щасливий, якби він знову ожив, але цей пункт стояв позаду поточної мети.
Я час від часу згадував свій перший раз з Еріс, м’яке і підтягнуте тіло Сари або те, як Еліз намагалася догодити мені.
Тож, коли Зеніт знайдеться, я вирішив відшукати спосіб вилікувати імпотенцію.
Поки що ж, як я і сподівався, моє ім’я стало досить відомим у трьох магічних країнах. Звичайно, це було зовсім не так, як у Розенбурзі, де навіть повії знали мене, але я був досить відомим, тож люди знали, що я когось шукав.
☆☆☆
На схід від трьох магічних країн. Одна з маленьких країн, що були розкидані на північній території. У гільдії шукачів пригод розмовляло двоє чоловіків.
– Цій країні скоро настане кінець.
– Звідки ти знаєш?
– Обличчя людей. Вони не мають ні краплі духу. Крім того, ходять чутки, що прем’єр-міністр дуже хоче влаштувати війну. Коли країна потрапляє у скрутну ситуацію, а війна стає єдиним виходом, можна сказати, чим все закінчиться.
– А-а… Не хочу бути втягнутим у це. Можливо, слід перебратися до іншої країни.
– Тоді потрібно іти на захід.
– Так, я пішов з трьох магічних країн, щоб подивитися, що тут, але це просто божевілля.
Окрім двох шукачів пригод, у цьому богами забутому відділені гільдії була ще група чоловіків з похмурими обличчями і білявка, яка розмовляла про щось зі співробітником біля стійки.
На дошці оголошень майже не було запитів. Мешканці тут були настільки бідні й занурені у свої проблеми, що навіть не могли попросити допомоги. Шукачів пригод було небагато, тож навіть якщо запити з’являлися, їх здебільшого ігнорували. Ця гільдія була у справжньому занепаді.
У минулому ця країна була іншою. На момент заснування вона вважалася однією з наймогутніших на північних територіях. Люди були впевнені, що ця країна завоює всю північ.
Однак цього не сталося.
Заробляти на життя на півночі – це надзвичайно важко. Культур для вирощування тут було мало, монстрів – багато, а мандрівники забрідали рідко. Якби ця країна працювала над розвитком магії так, як робили це у трьох магічних країнах, вона могла б досягнути чогось кращого. Однак тут нічого такого не було. Все, що залишалося цій країні, споживати наявні ресурси, поки і вони не вичерпалися.
Тепер вона стояла на шляху до знищення. Було лише питанням часу, коли хтось із сусідів оголосить війну їй, або ця країна оголосить війну їм. У будь-якому випадку, вищі чини будуть замінені – і це могло б змінити ситуацію.
У такому випадку, ця гільдія шукачів пригод наповнилася б силами, але, перш ніж це станеться, всі шукачі пригод, які тут залишаться, будуть втягнуті у вир війни. Кожен, хто володів здоровим глуздом, захоче виїхати до іншої країни до того, як кордони будуть повністю закриті. Саме про це і говорили двоє чоловіків.
– До речі, раз мова зайшла про три магічні країни, то до мене дійшли дивні чутки.
– Дивні чутки?
– О так, люди говорять про неймовірно вправного мага, який тимчасово приєднується до інших груп шукачів пригод.
– В цьому нема нічого дивного. Є багато людей, які, щоб заробити трохи грошенят, приєднуються або створюють групу на короткий час.
– Ну, це так. Але цей хлопець не прагне заробити гроші. Мені не відомо, чого він хоче, але, здається, цей тип майже не бере грошей.
– І що? Це просто означає, що від нього мало користі, тому він нічого і не отримує, чи не так?
– Ні, річ не в цьому. Говорять, що він неймовірно сильний.
– Неймовірно?
– Так. Одна група з двадцяти людей разом з цим хлопцем змогла завалити бродячого червоного дракона.
– …Серйозно?
– Так. Хіба це не дивно? Що хтось такий тиняється шукачем пригод… Його б уже мала прибрати до себе на службу якась країна.
– Тоді це неправда. Як того хлопця звуть?
– Хм, якщо я правильно пам’ятаю… Болото Рудеус.
– Болото, га? Яке дурне ім’я.
Щойно пролунали ці слова, як на їхній стіл упала тінь. Чоловіки підняли погляди і побачили елегантну жінку, яка ще кілька секунд тому розмовляла біля стійки зі співробітником. Це була ельфійка.
Вони негайно зрозуміли, що вона першокласний воїн. Тіло жінки були струнким і пружним, але м’язи і поведінка говорили, що ельфійка пройшла через багато битв. Чоловіки ковтнули.
Однак щось було не так. Її оточувала аура, через яку було важко повірити, що вона воїн.
– Чи не могли б ви розповісти мені більше про те, що щойно обговорювали?
Жінка приклала палець до губ і запитала їх з таким виразом, який легко можна було сприйняти за кокетство.
– Щ-що ми щойно обговорювали?
– Так, про шукача пригод на ім’я Болото Рудеус.
– Мені мало що відомо, – розгублено випалив чоловік.
В цей момент він не був упевнений: вона ставила йому запитання чи спокушала?
– Невже ви нічого не можете пригадати? Наприклад, де його востаннє бачили… або щось подібне?
– Е, ну, думаю…
– Ось так, доклади усіх зусиль. Якщо ти щось пригадаєш, я дозволю тобі робити з моїм тілом усе, що захочеш.
Коли він почув ці слова, у голові ніби клацнув перемикач і мозок запрацював на повну швидкість. Чоловіки були простими істотами. Як тільки він зрозумів, що вона швидше не ставила питання, а висувала пропозицію, його мозок старанно працював заради того, щоб отримати бажане.
Хоча у глибині душі чоловік подумав, що це було надто добре, аби бути правдою, проте йому бракувало самовладання, щоб проігнорувати приманку, яка висіла перед ним.
– О, згадав! Башерант. Його бачили в Піпіні, третьому за величиною місті Башеранта.
– О, справді? Дякую, – жінка усміхнулася йому. Далі вона прошепотіла під ніс: – Нарешті знайшла.
Чоловік не почув останніх слів. Однак вона схопила його за руку, ніби говорила, що готова запропонувати винагороду за зусилля.
– Що ж, ходімо, – сказала ельфійка.
– Д-до Піпіна? – приголомшено запитав чоловік.
– Звичайно, ні. Я маю заплатити тобі за інформацію. Ходімо до твоєї кімнати… чи ти віддаєш перевагу робити це зовні?
– Хе-хе… Що ти за розпусниця?
– Ти також іди з нами.
Двоє чоловіків повели жінку до таверни. Ні – мабуть, точнішим буде сказати, що це вона повела їх. Зрештою, серед цих трьох найбільше до сексу прагнула ельфійка.
Після цього чоловіки витратять чимало часу, думаючи, чи не була та подія лише сном. Не маючи змоги забути проведеної з нею ночі, вони залишилися в тій країні, шукаючи ту жінку, аж поки не потрапили у вир війни.
Але це історія для іншого разу.
– Ще трохи.
Провівши приємну ніч, жінка, чия шкіра майже світилася, на наступний ранок вирушила до Піпіна, третього за величною міста Башеранта.
Звали її Еліналіз Драґонроуд. І мала вона лише одну мету: повідомити Рудеусу Ґрейрату, що його матір знайдено.
РБ. Том 7. Додатковий розділ. Частина 1
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥