Оригінальна назва (японська): 無職転生 ~異世界行ったら本気だす~ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun.
А також щира подяка Андрію С.
У мене є Patreon.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥

Я не проти танцювати перед жінкою, але я не хочу, щоб мене примушували танцювати на її долоні.
Two dimensions are most as expected.
[Як і очікувалося, двовимірні найкращі.]
Автор: Рудеус Ґрейрат
Переклад: Жан RF Маґотт
Пролог
Навколо був густий темний ліс, його прошивала вузька дорога, по якій котилося три кінні екіпажі.
Це були Вуса Змія, ліс, який лежав між північним кордоном королівства Асура і долиною під назвою Верхня Щелепа Червоного Змія. Верхня Щелепа була протилежною Нижній Щелепі Червоного Змія, що була на півдні, і, на відміну від Нижньої, знаходилася за кілька днів від кордону королівства Асура.
Причина, чому між кордоном і долиною розкинувся ліс, полягала в тому, що там жило багато чудовиськ. Багато років тому королівство Асура побудувало біля південної частини лісу міцний мур, так була заблокована можливість проникнення до країни і значно знизилися витрати на знищення монстрів.
Здебільшого цей ліс був домом для лютих почвар і злочинців, які розшукувалися в Асурі. Саме тому, мало хто подорожував ним через власне бажання. Проте були деякі торговці, що подорожували туди-сюди між королівством Асура і північними землями заради прибутку.
Одним із них був чоловік, що вів ці три карети. Перспективний торговець, що швидко виріс за останній рік і зовсім недавно приєднався до великої торгової палати королівства Асура. Звали чоловіка Бруно.
Зараз його завданням було привезти з королівства Асура два екіпажі з товарами. Це був важливий крам, тож якби він його втратив це могло означати не тільки кінець його кар’єри, а і життя. Була велика ймовірність того, що на нього нападуть монстри або бандити. Або і ті, і інші.
До того, як він приєднався до торгової палати, Бруно був простим мандрівним торговцем, який не підпорядковувався нікому, крім самого себе. Коли він торгував сам, то покладався на власні навички володіння мечем та інстинкти, щоб захищати товар. Але тепер, коли Бруно досягнув нового рівня, небезпеки і ризики також зросли. Тому він більше не міг виконувати всю роботу сам.
На щастя, він мав гроші, щоб найняти професійних охоронців.
У третій кареті їхала група охоронців, а також жменька пасажирів, що заплатили за проїзд.
Охоронці – це група шукачів пригод рангу B «Зустрічна Стріла», вона діяла у королівстві Асура вже деякий час.
Пасажирів було троє. Двоє фехтувальників, які прямували на північ, щоб відточити свої навички, і один похмурий хлопчик-маг у мантії темно-сірого кольору. Хоча вони не були охоронцями, але Бруно очікував, що ці люди стануть на захист каравану в разі потреби, оскільки й їхні життя опиняться у небезпеці.
Отже, щодо похмурого хлопця-мага… його звали Рудеус Ґрейрат.
Він погойдувався у задній частині карети, тупо дивлячись на небо. В його очах не було світла, а рот був злегка відкритий. Він мляво притискався до стіни карети.
В його серці була порожнеча. Абсолютно нічого, лише пустота. Якби хтось поглянув на жалюгідний вираз обличчя, то міг би прочитати: «Усе безглуздо. Навіщо взагалі люди живуть? Чи є якийсь сенс у тому, щоб жити?»
Не знаю. Єдине, що мені відомо, я абсолютно порожній всередині.
Я нуль. Нікчема. Я Серце Всесвіту…
Він був настільки пригніченим, що майже чув крик власного серця.
– Хаа… – мляво, без іскри життя зіткнув хлопець.
Через нього одного в екіпажі панувала похмура атмосфера.
– Хлопче, ти останнім часом багато зітхаєш. Що сталося?
До нього заговорив хтось із попутників.
Це була темношкіра жінка з дредами, які були зібрані у хвіст. Вона входила до групи «Зустрічна Стріла», її захисне спорядження складалося з нагрудника і рукавиць – відносно легкі обладунки, але це було трохи більше, ніж те, що зазвичай носили мечниці. Ймовірно, її професійний клас – воїн.
Хлопець повільно підняв голову й усміхнувся їй… точніше спробував. Коли жінка це побачила, то трохи злякалася. Можливо… він думав, що це виглядатиме, як привітна усмішка, але у ній не було жодних емоцій. Це більше нагадувало моторошну посмішку воскової ляльки.
– Перепрошую, я зітхав? Не турбуйтеся через це. Все нормально.
Його голос звучав голосно й енергійно, але в очах не було проблиску світла, похмурий вираз обличчя так і не змінився. Це був явний натяк на те, що він хотів, аби йому дали спокій.
– Якщо ти так кажеш… То чому ти їдеш на північ? – проте воїтелька не здавалася.
Вона розглядала можливість, що він її повністю проігнорує. Але хлопець-маг дав відповідь, це було досить непоганим початком.
– Га? Що? Хіба це має значення?
– Я припускаю, що ти маг, але… ти ще не досягнув повноліття, правда? Гадаю, що ти щойно закінчив якусь магічну школу чи академію. Чи не зарано тобі шукати пригод на північних територіях?
Хлопець з порожнім обличчям справді виглядав юним. Можливо, йому дванадцять або тринадцять років. Без перебільшення можна сказати, що він ще дитина. Почувши слова жінки, хлопець знову спробував усміхнутися, але друга спроба виявилася не кращою за першу.
– Ем, перепрошую, але чи я маю відповідати на ці запитання?
Його слова були відмовою брати участь у подальшій розмові. Хлопець, схоже, не хотів ні з ким говорити. Очевидно, він бажав тонути у своїй біді, аж поки карета не приїде до місця призначення.
Комусь таке ставлення могло здатися неприємним. Але це була розмова між мандрівниками. Хоча тон хлопця був дещо грубим, проте існувало негласне правило, не дошкуляти питаннями тим, з ким зустрівся на дорозі. Зазвичай, коли хтось стикався з явною відмовою, то знизував плечима і забував про це.
Що власне і зробила жінка з дредами.
– Слухай, у чому твоя проблема?! Сюзанна просто намагалася бути доброю!
Проте дівчинка, що сиділа поряд з жінкою з дредами, мала іншу думку щодо цього. Вона чомусь розлютилася і дивилася на Рудеуса.
Це була дівчина зі світлим волоссям і вольовим обличчям. На ній був легкий обладунок, типовий для фехтувальниць, але вона не мала меча на поясі, замість нього на спині висів лук. Їй було десь п’ятнадцять чи близько того, юна шукачка пригод, але старша за хлопця-мага. Ймовірно, вона не до кінця розуміла звичаї, яку були прийняті у такій ситуації.
Рудеус повернувся до неї, коли вона закричала, якийсь час уважно вивчав її, а потім зрозумів, що робить, і різко відвів погляд.
– Саро, заспокойся. Він не намагався посваритися чи щось таке. Просто був трохи грубим, і все.
– Але, Сюзанно, ти хвилюєшся про нього з учорашнього дня! Сказала, що він виглядає пригніченим, так? Ось тому і заговорила, а він поводиться так, ніби ти до нього чіпляєшся…
Отже, жінку з дредами звали Сюзанна, а світловолосу дівчину – Сара. Хоча хлопець-маг відвів погляд, він все ж проявляв певний інтерес до їхньої розмови, оскільки час від часу кидав на них короткі погляди. Посмішка зникла, тож ніщо не розбавляло його похмурий вираз обличчя. Важко було сказати, про що він думав.
Через кілька секунд він заговорив знову. Його голос був все таким же чітким й енергійним, як і раніше, але було у ньому щось, що викликало неспокій.
– Що ж, я їду на північ, щоб знайти маму. Вона зникла безвісти після випадку з переміщенням на території Фіттоа.
– О…
– Територія Фіттоа…
Обидві шукачки пригод поглянули на нього з вибачливими виразами облич.
Випадок з переміщенням на території Фіттоа був шоковою подією для жителів королівства Асура. Хоча ні Сюзанна, ні Сара не походили з тих земель, отримавши звістку про магічне лихо, їхня група вирушила туди, щоб допомогти з відновленням. За час своїх подорожей вони стикалися з переміщеними багато разів.
Похмурий вираз хлопця був таким же, як і в тих людей. Обличчя того, хто пережив нищівну втрату.
Сюзанна не сказала про це вголос, але на обличчі явно було видно, що вона почувалася погано через те, що намагалася залізти в душу хлопця.
– Добре, зрозуміла… Але це не означає, що ти маєш бути таким грубим… – Сара ж все ще виглядала незадоволеною.
Проте хлопець не звернув уваги на її бурчання і відвернувся, сподіваючись, що тепер йому дадуть спокій.
Атмосфера у кареті зробилася ще похмурішою. Двоє фехтувальників, які вирушили в подорож для відточення навичок, заворушилися з виразами незручності на обличчях.
– Але як ти збираєшся її шукати? Північні території насправді досить великі.
На загальний подив, Сюзанна вирішила натиснути в цьому питанні. Вона знала, що юного мага це могло дратувати, але не хотіла провести решту подорожі, сидячі у похмурій атмосфері.
Хлопець кинув на неї погляд, в якому явно читалося «Продовжуєш говорити?», але потім на його обличчі знову з’явилася беземоційна посмішка і він повернувся до Сюзанни:
– …Так, ваша правда. Гадаю, мені доведеться йти крок за кроком.
– Гаразд, але чи ти знаєш з чого почати? Якась підказка або знайомі там? Подорожувати самому нелегко, розумієш?
– …
Які думки промайнули в цю мить у голові хлопця? Можливо, щось таке:
«Ти збираєшся говорити зі мною до кінця подорожі?»
Або «Я не хочу продовжувати цю розмову, але якщо я знову їй відмовлю, як зробив це раніше, то дівчина знову почне кидатися на мене».
– Якщо хочеш, я можу коротко описати тобі північні території. Краще знати кілька речей про це місце, ніж не знати взагалі нічого, правда?
– …Хаа… ем, так, будь ласка, – після короткого мовчання відповів хлопець.
Але вираз його обличчя не виказував жодного інтересу до піднятої теми.
Проте він був згоден на те, щоб вона говорила про це, оскільки не хотів більше відповідати на запитання.
– Добре, тоді витягни віск із вух і слухай уважно, хлопче.
Сюзанна прийняла його слова як дозвіл, і почала розповідати.
Північні території – так більшість людей називали північну частину Центрального континенту. Загалом, це була сувора земля. Хоча ситуація була не такою поганою, як на Континенті Демонів, але це територія, яка третину року вкрита снігом, тож врожаї були невеликими, а їжі бракувало. Більшість країн у цій частині континенту були надзвичайно бідними. Вони часто воювали за обмежені ресурси, що були на північній території.
Також тут було багато монстрів і більшість з них набагато сильніші за тих, що з’являлися у королівстві Асура. Саме це приваблювало воїнів, які бажали відточити свої навички, і досвідчених шукачів пригод, але цього було недостатньо для того, щоб збагатити країни на північній території.
Проте навіть на півночі континенту було кілька країн, які процвітали у таких складних умовах. Ці країни були відомі як «Три магічні країни».
Королівство Раноа славилося тим, що добре навчало магії.
Герцогство Неріс було відоме тим, що виготовляло магічні знаряддя.
Герцогство Башерант славилося тим, що мало великий досвід у проведені магічних досліджень.
Вони уклали союз, разом працювали над розвитком магії і зайняли панівне становище на північних територіях.
Коли група Сюзанни досягнула рангу B, то вони майже не мали чим зайнятися в Асурі. Тож вони вирішили перебратися в одну з магічних країн і там продовжити працювати шукачами пригод.
Це також було місцем призначення Рудеуса Ґрейрата. Хоча він не завдав собі клопотів з визначенням маршруту.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм. WhatsApp.
У мене є Patreon і Банка, Конверт. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥