РБ. Том 7. Розділ 1-1

Оригінальна назва (японська): 無職転生 ~異世界行ったら本気だす~ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)

Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation

Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~

Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~

Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте 

Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака

Рік початку видання: 2014

Рік початку видання вебновели: 2012

Рік закінчення видання вебновели: 2016

Кількість томів вебновели: 24

Кількість томів лайтновели: 26

Випуск: основна історія завершена

Перекладачка: Silver Raven

Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!

Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули тут.

Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.

Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Y. TymoshenkoDrakula, Valentyna B., Kirito Kun.

А також щира подяка Андрію С.

У мене є Patreon.

Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥

РБ. Том 7. Пролог

Розділ 1. Маг з розбитим серцем. Частина 1

Місто Розенбург, що знаходилося за два місяці дороги від кордону королівства Асура, іноді називали «Брамою до північних територій». Якщо це місто не можна назвати найбільшим у герцогстві Башерант, то його сміливо можна було поставити на друге місце. Експорт магічних знарядь до королівства Асура забезпечував більше ніж половину доходу всієї країни.    

– …Отже, це воно?

Я вийшов з карети й озирнувся. Під небом, затягнутим білими хмарами, вулиці виглядали жвавими через шукачів пригод і торговців, які, здавалося, були дуже зайняті. Ймовірно, це було пов’язано з двома екіпажами, у каравані з якими ми приїхали до міста. Товари привезені аж з королівства Асура продавалися за високими цінами.

– …Холодно.

Багато людей навколо носили товстий одяг. І причина була зрозумілою, у повітрі відчувалася прохолода. Очевидно, що зими у цьому регіоні дуже сніжні. Скоро потрібно буде купити зимове спорядження. 

Можливо, мені слід купити його прямо зараз…

Ні, спочатку потрібно знайти таверну. Хоча в мене небагато багажу, але кожен досвідчений шукач пригод мав починати з пошуку безпечної бази. Прийнявши таке рішення, я рушив вулицями Розенбурга.

Це досить незвично, але навколо було небагато відкритих яток. Можливо, наш караван заїхав через інші ворота, а не через ті, якими користувалися місцеві шукачі пригод? Крім того, вже майже сутеніло. Не було б нічого дивного тому, якби у такому холодному місці, вуличні торговці закривали свої точки ще до заходу сонця.

З такими думками я знайшов вулицю, вздовж якої тягнулися таверни. Я деякий час ходив, вивчаючи ціни, написані біля входу, поки майже випадково не натрапив на потрібне місце. Згідно з вивіскою це місце називалося таверна «Круглий щит» і воно орієнтувалося на шукачів пригод рангу B. Таверна мала дивну назву. Ба більше, через те, що вивіска була у формі щита, я спочатку мало не сплутав це місце з магазином зброї.

Зазвичай я особливо не переймався була це таверна для рангу C чи рангу D, але за словами Сюзанни виходило, що дешеві таверни не мали опалення. Узимку тут можна було буквально замерзнути до смерті, тому, якщо я планував тут зупинитися, краще обрати місце, що орієнтувалося принаймні на ранг B.

Хоча я слухав лекцію тієї жінки-воїна у пів вуха, але вона розповідала про деякі важливі речі, до яких я мав дослухатися. Мені потрібно більш серйозно ставитися до «збору інформації».

– Гм?

Коли я зайшов до таверни, то побачив чоловіка – ймовірно, власника, який прибирав. Побачивши мене, він нахмурився. Його обличчя скривилося так, ніби перед ним з’явився тарган. Який привітний.

– Мені потрібна кімната приблизно на… місяць, будь ласка.

– …Звісно. Мені потрібен підпис і відбиток великого пальця ось тут. Коли заплатите, то будете використовувати останню кімнату на третьому поверсі.

Попри те, що на обличчі власника був вираз далекий від привітного, він негайно протягнув мені бланк реєстрації і ключ. Я заповнив його, як і просили, а потім заплатив за проживання. На щастя, у цьому регіоні можна було користуватися монетами королівства Асура. Можливо, пізніше мені потрібно буде обміняти їх на місцеву валюту, але це поки могло почекати. Зі слів Сюзанни, монети Асури вважилися тут більш надійними і цінними.

Очі власника таверни розширилися, коли він побачив, як я поклав перед ним кілька срібних монет Асури. У мене склалося враження, що навіть якщо йому не подобався такий клієнт, як я, то він принаймні був задоволений моїми грошима.

Майже всі гроші, які моя група заробила за час подорожі від Континенту Демонів і до королівства Асура, залишилися у мене. Ми мали розділити їх на три рівні частини, але зрештою так і не змогли цього зробити. Крім того, я також накопичив трохи грошей, які Альфонс дав мені за допомогу в таборі біженців регіону Фіттоа. Місяць проживання у такій таверні був зовсім недешевим, але наразі в мене залишалася пристойна фінансова подушка. Але, звичайно, зрештою мені все одно доведеться знову почати заробляти гроші.

З цими думками я піднявся на тертій поверх, знайшов кімнату і зайшов усередину, щоб подивитися.

– Хмм…

У кімнаті було ліжко, шафа, стіл і стілець. Доволі типово. Однак дещо негайно привертало увагу – це голі цегляні стіни, які нечасто побачиш в інших країнах, а також пічка, в одній зі стін. Поряд з нею лежали дрова і кремінь. Схоже, коли ставало холодно, клієнт мав розпалити пічку сам. Я не знав, як користуватися нею, але… що ж, я міг запитати про це власника таверни трохи пізніше.

– Хаа… – зітхнувши, я скинув багаж на підлогу і впав на ліжко.

Крізь вікно виднілося біле небо. Мені стало цікаво, чи були снігові хмари, що затягували небо повністю, звичною справою для холодних країн.

У королівстві Асура небо було синім. Іноді можна було побачити безмежне ультрамаринове небо без єдиної хмаринки. Більшу частину подорожі я дивився на величезний синій простір. Це був справді гарний колір. Але я міг думати лише про протилежний до синього колір – червоний, і…

– …!

Так, з цим усе. Досить. Мені слід припинити думати про кольори.

Натомість я вирішив уважніше роздивитися вулиці. Я встав, підійшов до вікна і подивився на Розенбург. Місто сповнене зелені. Можливо, так здавалося через те, що з кімнати на третьому поверсі можна було побачити майже все місто. У герцогстві Башерант на вулицях росло багато дерев. Їх садили через рівні проміжки, через що зелені смуги виглядали пишними й акуратними. Я чув, що так зробили для додаткового запасу дров на випадок критичної ситуації, але і з естетичної точки зору результат був досить непоганим.

Побачивши дерева, я подумав про ліс, через який їхав одразу після виїзду з королівства Асура. Він теж був гарним. Величезні дерева тягнулися рядами, море листя, яке гойдалося і ніжно шелестіло на вітрі.

Так. Ліс – це чудово. Природа – це гарно.

Ніщо не стояло поряд з природою. Вона допомагала забувати всі біди світу. Здавалося, що просто поїздка крізь таку кількість зелені очищала мою душу.

– Еріс…

Слово, яке мимоволі злетіло з губ, негайно викликало відчуття пригніченості. Скільки б разів я не намагався очистити своє розбите серце, але воно ніколи більше не повернеться до чистого й ідеального стану.

Чесно кажучи, я був шокований тим, як все закінчилося. Я думав, що ми з Еріс пара. Думав, що ми кохали одне одного. Думав, що далі ми будемо жити разом у королівстві Асура і я буду опорою для Еріс, яка втратила батьків. Я був готовим і хотів бути вірним їй. Можливо, це не мало особливого значення, але… вона була моєю першою – і я хотів вчинити правильно. Я хотів залишитися з нею. Родина Ґрейрат – дворяни, тому, звісно, на нас чекали перешкоди, які ще потрібно було подолати. Але я був рішуче налаштований захистити її. Незалежно від того, чи означало це протистояти ворогам, чи разом тікати від них. 

Однак реальність виявилася іншою. Еріс не почувалася так само. Я не був для неї особливим.

– Ух… – я шморгнув, у внутрішній частині носа відчувалося поколювання.

Ні, мені слід припини про це думати.

Минуло кілька місяців відтоді, як Еріс зникла. Скільки ще я збирався дозволяти одним і тим самим думкам крутитися у голові? Вона пішла без мене. Я був їй більше не потрібен. І в мене також були справи, якими потрібно зайнятися. Наші шляхи розійшлися, все просто. Ми поставили собі різні цілі, тому пішли різними дорогами. Це не так вже й жахливо?

Все правильно, я саме такий. В мене ніхто не міг закохатися по вуха. Я повинен радіти навіть найменшим проявам щастя на шляху… навіть якщо це сталося раз у житті.

Так, правильно. Досить. Я мав зосередитися на тому, заради чого я сюди прийшов. Отже, чому я тут?

Звичайно, для того, щоб знайти свою матір, Зеніт Ґрейрат. Я не вирушив у цю подорож для того, щоб відволіктися від болісного розриву чи чогось подібного. Точно, ні. І я покинув королівство Асура не через те, що кожного проведеного там дня з болем згадував дівчину, яка мене кинула! Я приїхав сюди, щоб відшукати останнього зниклого члена сім’ї. Знайти Зеніт, про яку досі ні слуху ні духу. Також я пообіцяв своєму батьку, Полу, що зроблю все можливе для того, щоб розшукати її.

Проте наразі я не мав плану. Що мені потрібно, щоб знайти її? Що взагалі кваліфікувалося як «пошук»?

– Хаа…

Останнім часом все, що зривалося з моїх вуст, це зітхання. І все, про що я міг думати, це той час, що ми з Еріс провели разом. У ту ніч, я був таким щасливим, але потім…

– Ні, досить. Стоп.

Я відтіснив ці думки у темний куток розуму і спробував зосередитися на завданні прямо переді мною Я постарався і примусив мозок, який не хотів працювати, думати. Так, добре… почнемо з початку.

Минуло вже кілька років після випадку з переміщенням, тому виглядало малоймовірним, що Зеніт знаходиться там, де її легко могли знайти інші.

Це місто досить велике. Існувала велика спокуса повірити у те, що вона могла бути десь тут, але якби це було так легко, то хтось би уже давно її знайшов.

Однак все-таки було краще шукати Зеніт у місцях, де багато людей. Важко було уявити, щоб вона поставила табір у лісі чи щось таке. Існував шанс, що Зеніт могла опинилася у пастці в такому місці, яке пошуково-рятувальний загін не зміг дослідити. Якщо я хотів знайти ймовірні місця, то мені потрібно шукати там, де скупчувалися люди.

Однак тепер, коли я був один, скільки б я не докладав зусиль, у мене не вийде дослідити місто так ретельно, як потрібно. Отже, що в мене залишалося у результаті…?

– Схоже… найкращим варіантом буде, якщо вона знайде мене.

Упавши на ліжко, я ретельно обдумав цю ідею. Тепер, коли я висловив її уголос, це звучало як досить пристойний план. Це неймовірно складне завдання: знайти одну-єдину людину у широкому світі. Вона могла опинитися у буквальному сенсі будь-де. Це як шукати шульгу серед натовпу у 10 тисяч людей – непросте завдання. Для цього знадобиться чимало часу і зусиль.

Але як щодо того, щоб розповісти цьому величезному натовпу, що відбувається, замість того, щоб досліджувати їх одне за одним? Якщо запитати, хто з них шульга, то, швидше за все, потрібна людина підніме руку і вийде вперед.

Отже, якщо я стану відомим, то буде шанс того, що Зеніт сама знайде мене.

Зважаючи на те, що вона такий довгий час вважалася зниклою безвісти, можливо, Зеніт втрапила в якусь халепу, як це сталося з Лілією й Аїшою. Але, якби вона почула, що я десь неподалік, то принаймні спробувала б передати мені повідомлення, так?

Ця ідея звучала так, ніби могла спрацювати, правильно? Якщо я якось прославлюся, тоді Зеніт знайде мене. Добре, буду танцювати від цього плану.

– Але як мені стати відомим…?

Принаймні це повинен бути такий рівень, щоб багато людей дізналися моє ім’я. Але це легше сказати, ніж зробити.

Однак… хм, стати знаменитим. Якщо подумати, то останні кілька років я займався тим, що намагався провести позитивну піар-каманію для імені Руїджерд і прізвиська Заріз. Робити добрі вчинки, використовуючи його ім’я, щоб здобути добру славу. Складно сказати, наскільки зрештою це було ефективним, але, гадаю, це мало певний вплив на Континенті Демонів.

Припускаю, якщо я дотримуватимуся такого підходу і зроблю собі ім’я як шукач пригод, то, ясна річ, стану досить відомим.

На відміну від Руїджерда, на мене не діяло жодне дивне прокляття. Якщо зробити кілька приголомшливих подвигів, то люди швидко дізнаються, хто я. І цього разу мені не доведеться надто сильно викривляти правду.

Мета полягала в тому, щоб по цих землях розійшлася інформація про «хлопця-мага Рудеуса, який шукає свою матір на ім’я Зеніт, що зникла під час магічного лиха в регіоні Фіттоа». Як тільки це стане відомо світу, то або сама Зеніт, або хтось, хто її знав, можуть спробувати зв’язатися зі мною.

Звісно, також мені доведеться мати справу з фальшивими напрямками, що буде дещо обтяжливим. Але я не буду проти за потреби викласти кругленьку суму грошей за правдиву інформацію.

– Хаа… я справді не хочу цього робити…

Не було жодних веселощів у тому, щоб самому намагатися зробити собі ім’я під цим холодним небом. Ба більше, навіть якби я став відомим, не було жодних гарантій, що Зеніт знайшлася б. Насправді шанси були досить низькими.

Якщо говорити по правді, то пошуково-рятувальний загін регіону Фіттоа була досить великою організацією, що могла залучити для пошуків чималу кількість людей, тому, жодних сумнівів, її шукали усюди. Мені мало неймовірно пощастити, щоб я знайшов Зеніт.

Гадаю, в пошукових командах були люди розумніші і вміліші за мене. Люди, які добре зналися на зборі і поширені інформації. І всі вони складали плани і докладали чимало зусиль, але так і не знайшли Зеніт.  

Чи був сенс у моїх спробах? Я не надто добре вмів збирати і поширювати інформацію. Чи не буде це марною тратою часу?

– Хаа… –  що більше я думав про це, то більше мені хотілося зітхати.

Однак я не міг придумати якоїсь кращої альтернативи. Я не міг просто сидіти і нічого не робити. Гадаю, якщо я спробую все, що спадатиме мені на думку, то можливо натраплю на якусь кращу ідею чи знайду якусь підказку.

– Здається, мені слід поспати…

Я вирішив закінчити з думками на сьогодні і заплющив очі.

Мені здавалося, що я вже звик до подорожей, але, очевидно, моє тіло втомилося від довгого гойдання в кареті, тому я майже негайно заснув.

РБ. Том 7. Розділ 1-2


Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграмWhatsApp.

У мене є Patreon і БанкаКонвертМожете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥

Список розділів лайтновели “Реінкарнація безробітного”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *