РБ. Том 7. Розділ 1-2

Оригінальна назва (японська): 無職転生 ~異世界行ったら本気だす~ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)

Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation

Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~

Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~

Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте 

Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака

Рік початку видання: 2014

Рік початку видання вебновели: 2012

Рік закінчення видання вебновели: 2016

Кількість томів вебновели: 24

Кількість томів лайтновели: 26

Випуск: основна історія завершена

Перекладачка: Silver Raven

Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!

Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули тут.

Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.

Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Y. TymoshenkoDrakula, Valentyna B., Kirito Kun.

А також щира подяка Андрію С.

У мене є Patreon.

Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥

РБ. Том 7. Розділ 1-1

Розділ 1. Маг з розбитим серцем. Частина 2

☆☆☆

Наступного дня я попрямував до гільдії шукачів пригод. Чомусь Розенбургське відділення гільдії шукачів пригод знаходилося досить далеко як від в’їзду до міста, так і від району таверн. Можливо, для цього була якась логічна причина… але мене це не особливо цікавило.

– …Ух, – коли я відчинив подвійні двері, то багато голів повернулося у мій бік.

Я думав, що за час нашої подорожі до і по Центральному континенту уже звик до того, що на мене витріщаються, але, очевидно, що все було зовсім інакше, коли я опинився один. До цього часу зі мною завжди були Руїджерд й Ері… тут краще зупинитися.

– Агов, поглянь. Зайшов якийсь хлопчина.

– Га? Новачок…?

– Ха, думаю, він прийшов пограти.

Навіть на відстані я чув, як кілька людей жартували з мене. Це не було чистим глузуванням, але слухати ці розмови виявилося неприємно. Раніше я не звертав на подібне уваги, але сьогодні від кожного слова чомусь відчувався укол болю.

Однак це правда, що хлопець 12-13 років, який сам прийшов до гільдії, зазвичай виділявся. Я мав навчитися з цим справлятися. Якщо я досягну своєї мети і стану відомим, то почну привертати увагу, подобалося це мені чи ні.

А тепер, перш ніж братися за якесь завдання, я мав дещо зробити.

Повільно й неохоче я підійшов до стійки реєстрації.

Жінка, яка там стояла, не була особливо вродливою, але носила одяг з великим декольте. Здається, у гільдії шукачів пригод, мабуть, були певні умови, які говорили, що за стійкою реєстрації повинні працювати жінки з великим розміром грудей.

Я простягнув їй картку шукача пригод.

– Ем… чи можете ви… подбати про формальності і розпустити мою групу?

Слово «Заріз» досі ледь помітно світилося внизу моєї картки шукача пригод. Група, яку ми створили разом з Руїджердом й Еріс… Тепер їх обох не було поряд, а від самої групи залишилася лише назва…

Я мав розпустити групу. Бо її більше не було. Ця група відійшла в минуле…

– Кх…!

На очі навернулися сльози, і я мимоволі засопів. Я не хотів плакати, але не міг стриматися.

Еріс і Руїджерда більше не було поряд. Коли я зіткнувся з фактом, що справді залишився один, то не міг стримати сліз.

– …Звісно. Я негайно про це подбаю, – жінка за стійкою реєстрації з певним співчуттям взяла картку і зайнялася відповідною процедурою. Гадаю, це виглядало трохи огидно, коли раптом показався хлопець, який звернувся з проханням розпустити вечірку і почав плакати. – Ось, тримайте.

– …Дякую.

Я витер сльози рукавом мантії і взяв картку. З неї зник надпис «Заріз».

Еріс і Руїджерд також дізнаються про розпуск групи, коли навідаються до відділення гільдії шукачів пригод і оновлять свої картки. Що вони тоді подумають? Мабуть, Руїджерд буде трохи засмученим. Але Еріс… Ні, тут треба зупинитися. Досить. Тепер усе закінчено.

– …

Коли я обернувся, майже всі присутні у гільдії витріщалися на мене. Що такого цікавого? Невже вони так рідко бачили дітей, які плакали?

– Агов, чому він плаче…?

– …Думаю, його групу було знищено.

– Бідолаха. Схоже, він єдиний, кому вдалося вижити…

Ситуація була іншою. Це були погляди співчуття. Здавалося, вони подумали, що всі члени групи, крім мене, загинули у бою або щось таке. Упевнений, жоден присутній навіть подумати не міг про те, що ці сльози з’явилися через те, що мене кинула дівчина.

…Я справді був жалюгідним. Якби члени моєї групи справді загинули, я мав би якесь право плакати як дитина. Ясна річ, що я не хотів, аби з Руїджердом чи Еріс щось сталося…

– … – без жодного слова я попрямував до дошки оголошень.

Вона була майже повністю покрита запитами.

Хоча їх було не так багато, як на Континенті Демонів, але була велика різниця між тим, що я бачив у цьому місці і в королівстві Асура. Тут послуги шукачів пригод мали величезний попит, а більшість завдань були на рангу C і B. 

У королівстві Асура ж більшість запитів належало до низького рангу, і що більшим був ранг завдання, то менше було роботи. Тому шукачі пригод, які піднялися до певного рангу, залишали королівство Асура і прямували на південь до Королівства Драконів або на північ до союзу магічних країн.

– …Гаразд, подивимося.

Наразі я мав ранг A. За правилами гільдії шукачів пригод, я міг взяти завдання на ранг нижче або вище. Запитів рангу S не було, тому я міг обирати лише між рангом A і B. На щастя, тут було досить багато оголошень такого рангу. Але подібне рідкість для Центрального континенту, що лише слугувало доказом, як непросто жити на цих територіях.

«A: Знищити групу грізлі Ластер біля озера Кукуру».

«B: Охорона великої лісозаготівлі у лісі Хадра».

«B: Супровід купецького каравану, що перевозитиме товари до герцогства Неріс».    

Хмм… Що ж, байдуже. Підійде будь-який.

Не надто замислюючись, я взявся за запит з рангом A, який побачив першим. Ймовірно, якщо судити з назви «грізлі Ластер», це мали бути монстри схожі на ведмедів, але я не був у цьому впевнений. Проте мені було на це байдуже, збирати інформацію про місцевих монстрів надто клопітно.

Тож я просто повернувся до стійки реєстрації з оголошенням у руках.

– Перепрошую, чи можу я взяти це завдання?

Я передав жінці за стійкою запит і картку шукача пригод.

– Га? – співробітниця гільдії поглянула на це і збентежено кліпнула очима. – Щодо цього… Ви будете з групою?

– А, ні, це буде без групи… я планував виконати завдання один.

– Що? – на обличчі жінки був дуже збентежений вираз.

Я мить назад розпустити тут свою групу, де, на її думку, я міг знайти ще одну?

– Однак цей запит належить до рангу A, тому… зазвичай такою роботою займаються групи. Це може бути занадто для самотнього мага…

– А, зрозумів…

– Перепрошую, ми не можемо доручити це завдання вам…

Що ж, вона мала рацію. Мова йшла про знищення групи монстрів, чи не так? Зазвичай цим не займалася одна людина. Проте я вважав, що це був прийнятний ризик. Якщо я хотів стати відомим, то мав ризикувати.

Звичайно, було важко сказати, наскільки небезпечне це завдання… але мене це не сильно хвилювало. У всякому разі, бути живим не так вже і весело. Як би я не старався, все, що було мені дорогим, зрештою вислизало крізь пальці. Я завжди буду нещасним. Це ніколи не зміниться.

А раз так, то чи було якесь значення у тому живий я чи мертвий?

– …Кх!   

Коли ця думка промайнула в голові, я відчув біль у грудях. Перш ніж я це зрозумів, моя рука потягнулася до кишені. Я стиснув те, що там було, і скрипнув зубами. Хоча біль у грудях не минув, але, коли я стискав ту річ у кишені, мені чомусь ставало трохи легше.

– Агов, що тут, суперечка?

Раптом хтось заговорив позаду. Цих слів було достатньо, щоб повернути мене до тями.

– …Ми не сперечаємося, – сказав я й обернувся.

Позаду було знайоме обличчя. Жінка з темною шкірою і дредами. Саме ця воїтелька говорила до мене всю дорогу. Поряд з нею була дівчина, яка огризалася на мене. Якщо я правильно пам’ятаю, то жінку звали Сюзанна, а дівчину – Сара.

Позаду них стояли чоловіки. Здається, вони були в одній групі з ними, але я не пам’ятав їхніх імен.

Я зіткнувся з групою шукачів пригод рангу B «Зустрічна Стріла». 

– Що ж, я підслухала твою історію. Твоя група була знищена, а тобі потрібні гроші на пошуки матері, чи не так? Тому ти вирішив самотужки взятися за таке завдання? Як зворушливо.

Для примітки, я нічого подібного не говорив. Я не говорив, що моя група була знищена чи що мені бракувало грошей. Звичайно, це правда, що я не мав великої суми, але того, що в мене було, мало вистачити на деякий час.

– Але, хлопче, твоє обличчя… виглядає не дуже добре. Ти не схожий на людину, що готова битися зі світом сам на сам. Ти виглядаєш так, ніби тобі байдуже помреш ти чи виживеш.

– … – Я підняв руку і торкнувся до обличчя.

Гадаю, зараз на ньому був вираз, який все їй розповів.

– Тож у мене є пропозиція. Як щодо того, щоб ми виконали це завдання разом?

– Разом? 

– Так. Ми теж щойно приїхали сюди. Нам завжди потрібно багато чого зробити. Зазвичай ми займаємося такими справами самі, але ми з тобою знаходимося на незнайомій території, то чому б нам не співпрацювати?

– Ну, я планував прославитися як сольний шукач пригод… Це була частина мого плану з пошуку матері…

– Послухай, ти ніколи не зможеш стати відомим, якщо будеш брати завдання один. Якщо тобі потрібно створити репутацію, то треба поширити інформацію серед великої кількості людей. Для цього слід створити або приєднатися до групи і робити все можливе, щоб залишатися в живих. Я правду кажу?

Чоловіки з групи дружно кивнули. Лише Сара надулася. Я міг зрозуміти її розчарування. Вона явно була не в захваті від такої ідеї. Крім того, якщо вони хотіли дізнатися більше про місцевість, то потрібно об’єднатися з ветераном, який добре знав ці землі і монстрів, а не з якимось депресивним хлопцем.

Ба більше, я не допомагав їм з обов’язками охоронців, коли ми їхали сюди. Вони, гадаю, знали, що я маг, але їм не були відомі ні мої навички, ні моя сила, ні заклинання, на яких я спеціалізувався.

Якщо коротко, то Сюзанна відчувала до мене жалість. І саме тому вона запрошувала приєднатися до них. Ось і все.

– …

Проте в її словах також була і частина правди. Скільки б завдань я не виконав як сольний шукач пригод, цілком ймовірно, що про мене будуть ходити чутки, але їх буде досить мало. Шукачі пригод зазвичай мало цікавляться іншими шукачами пригод. Рідко хто буде намагатися знайти інформацію про того, хто їм майже не цікавий.

У деяких випадках могли поширитися лише чутки про те, що хлопчик-маг діяв один. У ситуації, коли не згадуватимуться такі деталі, як те, що я здатен безмовно чаклувати, або що я з регіону Фіттоа, або що я шукав матір, яка зникла під час випадку з переміщенням, не було сенсу ставати відомим.

Для того, щоб ця інформація поширювалася, я мав розповісти іншим про це. І найпростіший спосіб – створити з кимось групу.

Ба більше, це мала бути не одна група, а багато. Я мав співпрацювати з великою кількістю людей.

Хоча багато шукачів пригод обирали працювати в одному місті, були також групи, які заробляли гроші під час подорожі до іншого місця, так само як діяли ми, коли подорожували Континентом Демонів.

Можливо, якщо я працюватиму над тим, щоб інші більше дізналися про мене і мою мету, тоді інформація поширюватиметься…

– Ти виглядаєш досить юним, але ти вже досягнув рангу A. Я припускаю, що у тебе досить непогано виходить. Яка в тебе спеціальність?

– У… у старій групі я відповідав за підтримку у тилу. Я добре володію магією і допомогою бійцям на першій лінії.

– Звучить ідеально. Нашій групі не завадить ще одна людина на задній лінії.

Здається, погодитися на пропозицію цієї жінки, Сюзанни, виглядало досить розумним кроком.

– Тоді добре… я згоден, якщо ви не проти.

– Чудово, отже, домовилися. Витратимо решту дня на підготовку, а завтра вранці зустрінемося біля північних воріт, добре? Про формацію нашої групи ми розкажемо, коли вирушимо в дорогу.

– Гаразд, – вийшло дещо безладно, але я не заперечував.

Але Сара до самого кінця виглядала похмурою.

РБ. Том 7. Розділ 2-1


Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграмWhatsApp.

У мене є Patreon і БанкаКонвертМожете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥

Список розділів лайтновели “Реінкарнація безробітного”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *