Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun.
А також щира подяка Андрію С.
У мене є Patreon.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Розділ 2. Грізлі Ластер. Частина 1
Наступного дня, як ми і домовилися, я вирушив до північних воріт міста. Я не відчував особливого ентузіазму щодо цього, але коли я щось вирішив, тіло починало рухатися саме по собі.
Вчора я навіть зібрав трохи інформації про грізлі Ластер і розташування озера Кукуру. Гадаю, це було продиктовано звичкою, яку я випрацював на Континенті Демонів.
– … – я озирнувся, вивчаючи тихі темні вулиці.
Хоча Сюзанна сказала, що ми зустрінемося зранку, але не називала точного часу. Тому я прийшов якомога раніше. Проте, схоже, вони ще не прийшли.
Я не мав при собі годинника, тому не міг сказати котра зараз була година. Але, ймовірно, було близько четвертої. Можливо, я прийшов занадто рано.
Насправді я не дуже добре спав минулої ночі. Можливо, річ була у холоді, а, може, я трохи нервував, бо збирався працювати з групою людей, яких не дуже добре знав.
– Вони не поспішають…
Хоча про конкретний час нічого не було сказано, але коли шукачі пригод вирушали виконувати завдання, то загальним неписаним правилом було збиратися рано вранці. Можливо, я просто прийшов занадто рано, але це краще, ніж якби я запізнився. Я не хотів залишатися позаду і маринуватися у розпачі цілий день.
Біля воріт я був не один, поряд знаходилася група, що явно збиралася покинути місто. Схоже, вони чекали, коли до них приєднається остання людина…
– Ух…
Можливо, я щось неправильно зрозумів і насправді зустріч мала відбутися близько полудня? У цьому був сенс, якщо вони обрали вирушити в дорогу через кілька годин для того, щоб дістатися до місця призначення в певний час. Але вчора я розповів їм у якій таверні зупинився. Якби відбулися зміни у планах, вони б зв’язалися зі мною, правильно?
– А, – поки думки шалено крутилися у голові, я нарешті помітив у кінці вулиці групу людей.
Кілька чоловіків і жінок ішли крізь ранковий туман.
– Привіт! Ти рано, – сказала Сюзанна, що йшла в голові групи. – Учора ти не палав ентузіазмом, тож я думала, що ти запізнишся.
– …Я просто прокинувся сьогодні раніше.
– Хее… – Сюзанну, здавалося, це розвеселило.
Можливо, вона думала, що я прийшов раніше, бо був самотнім і прагнув спілкування з іншими чи щось таке? Це не було правдою, але… говорити якісь заперечення надто клопітно.
– Гаразд, – сказав я, вийнявши руку з кишені і простягнувши її Сюзанні. – Дякую, що взяли мене як тимчасового члена вашої групи. Мене звати Рудеус Ґрейрат. Я маг і шукач пригод рангу А. Як я вже говорив раніше, найкраще мені вдається підтримка групи.
Сюзанна здивовано кліпнула очима. Якщо подумати, то вона намагалася поговорити зі мною, коли ми їхали сюди, але я не був тоді дуже привітним. Мабуть, її здивувало те, що зараз я поводився так ввічливо. Я не планував цього заздалегідь, мені просто здавалося, що я мав би принаймні офіційно представитися.
– Ну, мене звати Сюзанна. Я заступниця лідера Зустрічної Стріли, моя спеціальність – воїн. Я б’юся на першій лінії.
– Заступниця? Ви не головна?
– Іноді я керую людьми, але лідер це інша людина.
Сюзанна вказала підборіддям на одного з чоловіків позаду. Він кивнув і ступив уперед. У мене склалося враження, що цей чоловік досить похмурий. Якщо судити з його червоно-коричневого вбрання і довгого посоха, він, мабуть, теж був магом.
– Радий знайомству, мене звати Тімоті. Я маг і моя спеціалізація магія атаки. Технічно я також ніби лідер цієї групи.
– Приємно познайомитися.
Чи означало це, що Сюзанна насправді була головною у них? У цьому насправді не було нічого поганого, досить часто говорили, що замість лідера, який тримав кермо, краще мати людину на сходинку нижче, яка і буде займатися справами. Ну, бо говорили, що ставити невмілих і ледачих на місце керівника хороше рішення, ними простіше маніпулювати… Ясна річ, що я не називав цього чоловіка дурнем чи щось таке.
Крім того, сувора система командування, що зосереджена на одній людині, могла виявитися дуже крихкою. Щойно хтось би відмовився виконувати накази, як вона просто б розвалилася. Але у їхньому випадку Тімоті в екстреній ситуації міг втрутитися і замінити Сюзанну, якщо справа дійде до чогось ризикованого. Або, можливо, Тімоті вирішував загальний курс дій, тоді як деталі залишалися на Сюзанну…? Поки вона втілювала їхні плани в реальність, він міг стежити за загальною картиною і спрямовувати їх у потрібному напрямку.
Схоже, Сюзанна і Тімоті знайшли спосіб злагоджено працювати. Пекельно велика різниця між нами з Еріс… У-ух…
– Га?! Щ-що сталося?
– Даруйте. Це просто викликало деякі спогади з минулого.
– Розумію… Мої співчуття. Лідер твоєї колишньої групи певно був чудовою людиною.
– Ну, не зовсім…
Лідер Заріза був непотрібним дурнем від початку і до кінця. А от чоловік, на честь якого була названа група, був набагато кращим за будь-якими показниками.
– У будь-якому разі, я докладу всіх зусиль, щоб не створювати вам жодних проблем.
– Що ж, гаразд…. З нетерпінням чекаю на співпрацю з тобою, – Тімоті відступив.
Інші члени групи наслідували його приклад і представлялися по черзі.
– Привіт. Я – Мімір, маг-цілитель. Я досягнув середнього рівня у магії зцілення і маю початковий рівень у детоксикації.
Мімір мав середній зріс і статуру. Він був одягнутий у просте біле вбрання.
– Я воїн-маг Патріс. Ну, хоча я називаюся воїном-магом, але можу використовувати магію вітру лише початкового рівня, тому я швидше воїн.
Патріс виглядав м’язистим бійцем, такі зазвичай билися у першій лінії. На його поясі висів меч, а в руці був жезл мага-початківця.
Цим двом, як і Тімоті, було близько двадцяти років. Я не знаю, як давно вони стали на шлях шукачів пригод, але якщо їм вдалося досягнути рангу B, то це означало, що у них немало досвіду.
І нарешті настала черга останньої людини у групі…
– …Сара, лучниця. Б’юся на середній лінії.
Вона чомусь незадоволено дивилася на мене.
Сара була помітно молодшою за інших чотирьох. Ймовірно, пізнього підліткового віку – за мірками цього світу дівчина стояла на порозі дорослого життя. Можливо, річ була у її різкому виразі обличчя або в тому, що зовнішні риси була типовими для жителів Асури, але мені здалося, що вона була трохи схожою на Еріс.
– Що? Хочеш щось сказати?
– Ні, нічого…
Вона гнівно зиркнула на мене, тому я відвів погляд.
– Щоб ти знав, я не схвалюю цього. Я терплю тебе лише тому, що Сюзанна наполягла, зрозумів? Клянуся, якщо ти щось зіпсуєш або станеш причиною чиєїсь смерті, то пошкодуєш про це.
– …Так.
Я не намагався згладити її незадоволення. Звичайно, завжди краще ладнати з товаришами по команді… Але я не планував з ними довго співпрацювати, це був лише тимчасовий союз. Якщо вона збиралася бути такою ворожою, то я міг би просто триматися на відстані.
– Припини, Саро.
– Але, Сюзанно…
– Слухай, одного разу може статися так, що ми можемо розійтися. Можливо, тобі доведеться приєднатися до нової групи, де буде повно незнайомців.
– Стривай, що? Ви збираєтеся розпустити групу чи що?
– Така ситуація може статися. І якщо хтось із нас помре, нам доведеться знайти когось, щоб замінити цю людину, розумієш? – Сюзанна зітхнула і похитала головою. – У королівстві Асура можна було проявляти егоїзм і не об’єднуватися в одну групу з тим, хто тобі не подобається, але… відтепер будуть ситуації, коли подібний егоїзм буде не можливим. Тобі слід навчитися співпрацювати не лише з нами, а й з іншими людьми.
– …
А, я зрозумів. Сюзанна запросила мене не лише через співчуття, вона також мала на меті дечого навчити Сару. Це пояснювало, чому вона була такою наполегливою. Причина, чому Сюзанна обрала молодшого хлопця, полягала в тому, що вона дивилася на п’ять чи десять років уперед. До того часу Сара виросте, а тому існувала ймовірність, що їй доведеться об’єднатися з групою, члени якої будуть молодшими за неї і менш досвідченими. Тож мало сенс встановити тимчасовий союз з таким непривітним грубіяном, як я, так дівчина зможе отримати досвід спілкування і це дозволить їй ладнати з іншими.
Чесно кажучи, я не знав, що відчував з цього приводу… але це не мало особливого значення. Я навіть міг підіграти, чи не так? Це ніяк не завадить моїй меті.
– Зрозуміла? Гаразд, тепер, коли всі представилися, ходімо.
Сказала Сюзанна, і ми вирушили в подорож, щоб знищити грізлі Ластер.
☆☆☆
Через три дні, проїхавши пристойну відстань на північ від Розенбурга, ми поставили табір неподалік місця призначення. Ми знаходилися за кілька годин їзди від озера Кукуру, де, як говорилися у запиті, була зграя монстрів. Грізлі Ластер погано бачили у темряві, тому були менш активними у нічний час. Тож наш план полягав у тому, щоб дочекатися заходу сонця, а потім розпочати атаку.
Поки що у нас була зустріч групи, де ми обговорювали результати битв з монстрами, яких ми зустріли на шляху сюди. Група Зустрічна Стріла була не такою вже поганою. У них було два бійці в першій лінії, один в середній і два в тилу. Доволі добре збалансована група.
Після того, як я приєднався до них, мене призначили магом підтримки на далекій дистанції. Іншими словами, як тільки я бачив ворогів на відстані, то створював болото, щоб сповільнити їх, а Тімоті, який добре володів магією вогню, значно зменшував їхню кількість. Коли ті, хто вижив, наближалися, вперед виступили Сюзанна і Патріс, а Сара підтримувала їх на середній дистанції. Якщо хтось із бійців першої лінії отримував поранення, Мімір негайно використовував магію зцілення.
По дорозі сюди ми знищили багато монстрів і випробовували цю схему співпраці, вона досить добре себе показала. Сюзанна, Тімоті, Мімір і Патріс були досвідченими шукачами пригод. Звичайно, вони і близько не стояли поряд з Руїджердом, але коли справа доходило до командної роботи, вони були на голову вище Еріс.
Однак моє завдання зводилося до створення болота, тому… мені здавалося, що я більше стояв, ніж робив щось корисне. Я спробував висунути кілька пропозицій.
– Можливо, коли супротивник досягає нас, мені слід переключатися на підтримку бійців першої лінії…?
На жаль, Сара була проти кожної моєї пропозиції.
– Ти ще навіть не знаєш, як б’ються Сюзанна і Патріс! Нам не потрібно, щоб ти випадково когось зачепив! Просто залишайся на місці!
– Гаразд, тоді чому б мені разом з Тімоті не зменшити кількість ворогів після того, як вони потрапили в болото?
– Якщо битва триватиме довго, маги повинні зберігати трохи магії про всяк випадок, дурню! Твоє завдання – просто зупинити їх! Це все, що від тебе вимагається!
– Ем… чи можу тоді я піти на першу лінію, коли почнеться ближній бій?
– Хочеш, щоб я тобі у спину поцілила?
Якщо чесно, то мені здавалося, що я бився зі зв’язаними за спиною руками. Якби я міг приєднатися до атаки Тімоті, ми, ймовірно, змогли б знищити більшу кількість монстрів на великій відстані і тоді до нас дійшла б лише жменька, яка не завдала б сильної шкоди бійцям першої лінії.
Це було неефективно, проте, якщо подумати про це, як спосіб навчання Сари, то це доволі непогано. Я також робив щось подібне на Континенті Демонів. Я був всього лише тимчасовим членом їхньої групи. Коли ти в Римі, то маєш чинити як римляни. Потрібно ігнорувати незручності і навчатися співпрацювати з іншими. Зрештою у надзвичайній ситуації я міг прийняти власне рішення, для такого випадку точно знадобиться збережена сила.
Крім того, командна робота – це навичка, яку потрібно розвивати на практиці.
Я не був упевнений щодо власних суджень чи командної роботи…
– Слухай, ти насправді не член цієї групи, зрозумів? Просто роби те, що тобі кажуть, і не заважай.
– Гаразд.
Схоже, Сара теж не палала бажанням вчитися співпрацювати зі мною. Я не планував нічого робити, але в мене виникло стійке відчуття, що вона сильно мене ненавиділа. Можливо, справа у тому, що в неї склалося погане враження після нашої першої зустрічі? Мені не потрібно з нею дружити, але відкрита ворожість навіювала спогади про минуле, і це було трохи боляче. Коли я вперше зустрівся з Еріс, вона певний час ставилася до мене схожим чином.
– Саро, думаю, ти сказала, що хотіла, – втрутилася Сюзанна. – Чому ти так вороже до нього ставишся?
– Ну, це… я не знаю! Він молодший за мене, але ставлення у нього якесь зневажливе…
– Це цілком нормальна поведінка для шукача пригод. Ти також поводишся з нами досить невимушено, чи не так?
– Так, мабуть.
– Тоді тримай роздратування при собі. Пам’ятай, що ми от-от перейдемо до основної частини роботи. Це не найкращий час для погіршення атмосфери у групі.
– Ви-вибач, – Сара зіщулилася від слів Сюзанни.
Проте, якщо судити з погляду, який вона кинула на мене, дівчина не планувала просити вибачення. Коли зустріч закінчилася, вона лягла і швидко заснула.
Гадаю, це певно молодість. Я вирішив, що також ляжу подрімати, коли сходжу до вітру.
Поблукавши трохи, я відійшов від нашого табору і знайшов приватне місто, щоб відлити. Щойно я почав, як поряд з’явився чоловік.
Це був Тімоті. Він зайняв місце поряд, розкрив мантію і витягнув дуже… велику магічну паличку… і також почав спорожняти сечовий міхур.
– Вибач за це, Рудеусе, – раптом через мить сказав він.
– …За що? – я не був упевнений, за що Тімоті просив вибачення.
– Я про Сару. Вона непогана дитина, але останнім часом трохи зависокої думки про себе. Розумієш?
– Навряд чи її можна звинувачувати. Вона геній з луком.
Чотири члени Зустрічної Стріли були досвідченими ветеранами з рангом B, у цьому жодних сумнівів. Але Сара справді виділялася талантом. Я бачив, як під час битви вона пускала стріли точнісінько у життєво важливі точки монстрів, що знаходилися на значній відстані. Її усвідомлення ситуації на полі бою і спритність були на найвищому рівні. Здавалося, що вона ніколи не помилялася. Коли справа доходила до бою, Сару цілком можна вважати за шукачку пригод рангу A.
Лучники не були особливо поширеними в цьому світі. Річ у тому, що хоча лучники могли атакувати на відстані, їхні атаки мали меншу силу і дальність атаки, ніж заклинання, крім того, на відміну від магії, яка відновлюється, кількість стріл була обмежена. Якщо збільшити кількість стріл, то збільшиться і навантаження. Це не якась там RPG, де можна спокійно ходити з 10 тисячами стріл у рюкзаку. Загалом, здебільшого люди вважали за краще вивчати магію, ніж навчатися стріляти з лука.
Проте справжній талант може зробити ці недоліки несуттєвими. Наприклад, якщо людина може точно влучати в життєво важливі точки супротивника у будь-якій ситуації. Або якщо вона може випускати стріли одна за одною набагато швидше, ніж маг вимовляв заклинання, тоді ця людина буде схожою на бога з луком. Принаймні у професії шукача пригод.
Якби ж людина прагнула стати найсильнішою у світі, то це була б інша історія.
Але Сара була неймовірно вправною для свого віку. Її талант, ймовірно, можна порівняти з талантом Еріс.
– Ну, ти і сам доволі непоганий, га? Це досить очевидно. Ти перший маг з безмовними чарами, якого я зустрів після мого вчителя з академії.
– …Це не принесло мені користі. Я все одно втратив усіх, про кого піклувався.
– О, справді. Прийми мої співчуття.
Безмовні заклинання – це, звичайно, зручна навичка, але це не робило мене якимось особливим. Яка з цього користь, якщо я не зміг зробити одну-єдину дівчину щасливою?
Хоча, гадаю, це може принести мені певну славу… Був шанс, що я міг привернути небажану увагу, але Зеніт знала, що я міг чаклувати без слів, тому, можливо, потрібно поширювати чутки про цей факт.
– У будь-якому випадку, мені шкода через цю ситуацію, Рудеусе.
– Та все гаразд…
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм. WhatsApp.
У мене є Patreon і Банка, Конверт. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥