Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun.
А також щира подяка Андрію С.
У мене є Patreon.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Розділ 5. Різке зближення. Частина 3
І все-таки я мав бути обережним. Я не міг дозволити собі знову захопитися, як було з Еріс. Інакше цей роман закінчиться, як і попередній. І цього разу мені навряд чи б вдалося оговтатися. Я мав дочекатися відповідного часу. Чи не так, Поле?
Поки я думав над цим, ми заплатили і вийшли на вулицю. Потім Сара раптом притиснулася до мене.
– …Я все ще хочу трохи поговорити з тобою.
Її тон був невиразним. Щоки Сари почервоніли, а голова хиталася. Схоже, вона випила забагато. Але, можливо, це не так вже і погано.
До речі, я не випив жодної краплі.
– Ем, гаразд… підемо до іншої корчми?
– Хм, – Сара постукала пальцем по підборіддю і подивилася на небо. – Ми можемо піти до твоєї кімнати?
– …
Вона хоч розуміла, що говорила? Ні, навіть якщо це не так, я просто мав протистояти спокусі.
Хвилинку, одну секунду. Можливо, мені не потрібно було цього робити? Течія, так, я просто мав плисти за течією. Ще мить тому у нас був чудовий настрій. Поки її все влаштовує, то, думаю, не буде нічого поганого в тому, щоб дозволити речам іти природним шляхом.
– Е-ем, т-тоді… ходімо?
– Так, – погодилася вона.
Сара була надзвичайно лагідною і милою, коли плавно притулилася до моєї руки. Її груди не були ні великими, ні малими, але від місця дотику йшов жар, який, здавалося, обпікав мене. Вони були такими м’якими, справді дуже, дуже м’якими…
Дівчата цього світу – і Еріс, і Сара – проявляли ініціативу.
– …
Однак я відчував дискомфорт.
У чому була причина цього відчуття? Мені здавалося, що подібне вже було раніше, але цього разу відчувалося щось інакше. Коли я торкався до грудей Еріс, то відчував іскру, але цього разу її не було.
Чогось не вистачало.
Ну, не важливо. Поки що я дозволив собі насолоджуватися м’яким доторком грудей Сари.
Ні, заспокойся! Якщо буде створений правильний настрій, я зможу відчувати її груди не тільки рукою.
…Я відчував, як калатало серце. Моє дихання не було надто хаотичним, так?
– Ми прийшли, – сказав я.
– Угу, твоя кімната на третьому поверсі, так? – запитала Сара.
Коли я повернувся до таверни під руку з дівчиною, господар здивовано поглянув на нас. Потім, засміявшись, він зник на кухні, щоб повернутися через мить і кинути мені щось.
Я зловив цю річ інстинктивно. Це була випивка. Я не особливо розбирався в алкоголі, але, мабуть, цей був досить дорогим.
Господар таверни помахав мені рукою, ніби бажаючи удачі, і зник на кухні.
Я поглянув на обличчя Сари, але мало що міг зрозуміти. Її щоки більше не були такими червоними, як раніше, і вона не виглядала сильно п’яною. Я поняття не мав, про що вона думала.
– …Що таке? Поквапся і відведи мене до своєї кімнати, – сказала Сара.
Я повів її сходами. У таверні було дуже тихо, тут проживало небагато людей. Поки ми піднімалися, сходи скрипіли від кожного кроку і моє серце билося все швидше.
Так, дихав я справді хаотично.
– Прийшли, – сказав я.
– Дякую за гостинність, – Сара зайшла до кімнати, ніяк не прокоментувавши моє нерівне дихання.
Я залишив недавно отриману випивку на столі і вирішив спочатку зняти мантію – ні, хвилинку! – спочатку потрібно було розпалити вогонь. Ні! Вже настало літо, тож воно нам не потрібно. Зрештою я зняв мантію.
Поки я метався туди сюди, не маючи змоги заспокоїтися, Сара вже зняла жакет, повісила його на вішалку і сіла на ліжко. Точно, на ліжко. Не на стілець поряд, а саме на ліжко. Мені здалося, що це вперше дівчина сиділа на моєму ліжку, але це не могло бути правдою.
– Х-хочеш випити? У мене є випивка і вода.
– У тебе є вода? – здивувалася вона.
– Я маг, тому можу її зробити.
– А…
Я вирішив наповнити чашку водою, щоб дати собі перерву. Секунду, а вона вимита? Я був дуже ледачим у таких речах. Ух…
– Забудь про це, підійди сюди, – сказала Сара.
– Так!
Уже біжу! Я пішов до неї так, ніби мене потягнуло магнітом, сів поряд на місце, по якому Сара м’яко поплескала рукою.
Ми сиділи дуже близько. От дуже близько. Занадто близько. О боже мій…
– Знаєш… – почала Сара.
– Так.
– Я щиро тобі вдячна. Якби ти тоді не прийшов за мною, я була б мертва.
– Так.
Вона просто хотіла поговорити на серйозну тему? Тобто, ми тут лише заради цього? Наші плечі вже торкалися, і все, що я бачив, це блідо-біла шкіра на її ключицях і грудях. І в такій ситуації вона хотіла, щоб ми вели серйозну розмову?
Раптом Сара поглянула мене. Наші очі зустрілися, а обличчя були так близько, що ми майже торкалися носами. Її лице заповнило моє поле зору, я навіть міг побачити своє відображення в її блакитних райдужках.
– Тому… кхм… ти м-можеш це зробити.
Я штовхнув її на ліжко. Це не був час для етикету і манер. Хоча я не вважав, що використав надто багато сили. Я стримував свій запал, нагадавши, що більше не був незайманцем, а тому діяв так м’яко і ніжно, як тільки міг. Я діяв ретельно й обережно, щоб не зробити помилки. Щоб ситуація не закінчилася, як з Еріс.
Я поклав її на ліжко, цілував, пестив, зняв одяг, продовжуючи пестити, потім знову цілував, а далі справа дійшла до мого одягу. І тоді…
– Га?
Я зрозумів.
– …Га?
До мене нарешті дійшла справжня причина дискомфорту, який я відчував.
Тіло Сари було струнким, підтягнутим, красивим і білим з чіткими лініями засмаги, які показували, де був її одяг. З нею не було жодних проблем. Вона мала чудове, справді чудове тіло. Ідеальне, не можливо було бажати кращого. У неї не було шматка плоті між ніг там, де його не мало бути.
Саме так, з нею не було жодних проблем.
Проблема була в мені. Це моє тіло піднімало червоний прапор. Точніше, не піднімало. Воно взагалі нічого не піднімало. Не було жодної реакції.
– …Що?
Зазвичай у такій ситуації мій член горло стояв би, ніби чекав цього моменту. Це був мій син, мій товариш по зброї, який був зі мною останні п’ятнадцять років (якщо не брати до уваги мій розумовий вік у майже шістдесят років).
– …Га?
Він навіть не думав вставати.
Після цього ми спробували різні речі. Я намагався стимулювати його сам, просив Сару доторкнутися до мене. Спробував потертися об неї. Проте він так і продовжив мляво звисати. Зрештою ми з Сарою втомилися і безмовно розділилися.
Я сидів на стільці, а вона залишилася на ліжку.
У мене був повний безлад у голові. Таке трапилося вперше.
Чому? Як? Коли… коли це почалося? Це було абсолютно дивно! Що з ним, завжди таким неслухняним і непокірним, сталося?
Що відбулося з моїм тілом?
Моє поле зору звузилося, а в роті пересохло. Лише серце продовжувало калатати, поки я занурювався у розгубленість, усвідомлюючи, що моє обличчя було таким же білим, як простирадло. Я почувався жалюгідним, мене жерла тривога і відчуття втрати.
– Агов, – покликала Сара.
Вона була знову одягнута. Не тільки у спідню білизну й одяг, але навіть жакет, який Сара зняла в першу чергу, коли зайшла до кімнати, був на ній.
Крім того, вона більше не сиділа на ліжку. Сара підійшла до дверей і стояла до мене спиною.
– Слухай… це не тому, що в мене є до тебе почуття чи щось таке…
– Га?
Вона говорила, продовжуючи стояти до мене спиною. Говорила дуже швидко, ніби хотіла відштовхнути:
– Це був… спосіб подяки. Так, я просто хотіла відплатити тобі за те, що ти зробив. Тож не зрозумій мене неправильно, я зробила це, щоб не почуватися зобов’язаною.
– Що?
Зобов’язаною? Тоді… чи означало це, що вона проводила зі мною весь цей час, бо почувалася зобов’язаною? Я допоміг їй і вона поводилася мило, бо відчувала, що в боргу переді мною? Це означало, що я їй не подобався як хлопець, правильно?
– П-побачимося! – з цим Сара відчинила двері і швидко вислизнула з кімнати.
– А, заче…
До того, як вона повністю вийшла за двері, я почув її бурмотіння «Жахливо». Приголомшений, я опустив руку і проковтнув слова, які збирався сказати.
До кімнати проник звук її кроків, коли вона спускалася сходами.
– …А.
У мене не було слів. Це повторилося.
Де я помилився? Мабуть, я знову зробив щось не так? Можливо, Еріс теж так почувалася? Невже тої ночі вона зовсім не мала бажання і просто терпіла до самого кінця, стримуючи огиду…?
Чому це сталося? Невже так триватиме і надалі?
– …Холодно.
Відчувши холод, я натягнув спідню білизну. Одягнув штани, сорочку і накинув мантію. Але мені все ще було холодно. Скільки б одягу я на себе не одягнув, цей холод, що проникнув до самої душі, не зникне. Щоб прогнати цей холод потрібно було дещо інше.
– …Мабуть, це підійде.
Я взяв алкоголь, який залишив на столі.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥