Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun, Polina Sh.
А також щира подяка Андрію С.
У мене є Patreon.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Розділ 6. Безсилий маг. Частина 4
– … – Я повільно підняв голову.
Солдат дивився на мене згори вниз. Як завжди, вираз його обличчя виглядав майже насмішкуватим. Проте очі були серйозними і щирими.
– Чому ти… готовий так далеко зайти заради мене?
Він знизав плечима:
– Особливої причини нема.
– Але я думав, ти ненавидиш мене?
– Так, мені не подобалася ця твоя моторошна посмішка і нудотно ввічлива мова, ніби у якось святого. Коли я таке бачу, то хочу примусити людину скинути маску. Але тепер я зрозумів, чому ти це робиш. У тебе є мотив робити те, що ти робиш. Більше нема причин ненавидіти тебе.
То он воно що. Солдат справді більше не відчував до мене ненависті.
– Я штовхав і штовхав, і коли подумав, що ти зірвешся на мене, то побачив, як ти розплакався, ніби дитина. Я також відчуваю, що це моя провина. У людей є речі, які вони хочуть залишити при собі, розумієш? Я знав це, але все одно продовжував штовхати тебе.
– …
Схоже, що я дійсно неправильно зрозумів Солдата. Моє враження про нього склалося на основі нашої першої зустрічі і виразу його обличчя, я ніколи не намагався дізнатися про нього більше. Я не раз дивувався, чому хтось такий, як він, міг керувати групою, але Солдат виявився кращим, ніж я думав. Він вмів бути турботливим і думати про потреби інших людей, тому не дивно, що його обрали лідером групи. Звичайно, у нього також були погані сторони. І я здебільшого стикався саме з ними. Але члени Крокових Лідерів могли лише усміхнутися на це, бо їм були добре відомі його хороші сторони.
– То що скажеш? – запитав Солдат, поки я обмірковував усе.
Наразі я хотів утекти звідси. Уже лише думка знову зустрітися з Сарою заганяла мене у страшенну депресію.
– …Я піду. Будь ласка, візьми мене з собою.
Я знав, що це була втеча, але хотів якнайшвидше покинути це місце. Навіть якби я відправився до нового міста, то не мав наміру шукати нових партнерів. Я був ситий по горло і більше не хотів мати близьких стосунків з кимось. Звичайно, я хотів вирішити свою проблему, але був упевнений, що навіть після того, як я піду з Розенбурга, краще не стане… Байдуже. Все нормально. У минулому житті я обходився без сексу. Тож якщо зараз я відмовлюся від нього, це мене не вб’є.
– Гаразд, тоді ходімо.
На слова Солдата я повільно підвівся, поглянув на сонце, що сходило, і поклявся: я більше ніколи не буду покладатися на жодну групу.
☆ Сара ☆
Тим часом Сара після зустрічі відчувала злість. Вона була приголомшена до глибини душі, її наповнювала люта ненависть до хлопця на ім’я Рудеус Ґрейрат.
– Я не можу в це повірити. Не можу. Не можу! – вигукнула вона.
Вже минув обід. Після того, як вона виписала ляпаса Рудеусу, минуло чимало часу. Зараз вони були на березі річки приблизно за півдня від Розенбурга. Супроводжували й охороняли групу рибалок, це завдання рангу C, тож особливих загроз не було. Іншими словами, Сара мала вдосталь вільного часу. Тому вона гаяла його, лаючи Рудеуса.
– Не можу повірити, що я з цим покидьком…! Негідник! Абсолютний негідник!
Вона була розчарована. Сарі дуже подобався Рудеус.
Звичайно, спочатку вона терпіти його не могла. Але вже коли вони вперше разом працювали, Сара зрозуміла, що він непогана людина. Проте тоді на цьому все і закінчилося. Попри те, що Рудеус володів великою силою, він був лише боягузливою аристократичною дитиною. Саме так Сара думала про нього.
Її оцінка змінилася після того, що сталося в руїнах Ґарґау. Щоб дозволити їм втекти, він, не сказавши ні слова, став у тилу і виступив проти орди снігових дрейків. Безсумнівно, Рудеус був достатньо сильним, щоб самотужки втекти від монстрів, але він віддав перевагу порятунку Зустрічної Стріли. Тоді вона не розуміла, навіщо йому приховувати власні здібності, але усвідомила, що Рудеус належав до того типу людей, які готові пожертвувати собою, щоб допомогти іншим.
Після цього її почуття до нього поступово почали змінюватися. Сара цікавилася тим, що Рудеус говорив і робив. Вона намагалася відкинути власні почуття з різних причин. Говорила собі, що не любить шукачів пригод, які мали дворянське походження, або запевняла себе, що ненавиділа всіх аристократів загалом.
Але це не допомагало, десь у глибині душі вона розуміла, що Рудеус відрізнявся від ненависних дворян.
Сара більше не могла заперечувати своїх почуттів після того, що сталося у лісі Трір. Це навіть можна назвати можливістю. Коли вона була на порозі смерті в тому лісі і побачила Рудеуса, який самотужки прийшов її рятувати, Сара зізналася собі у цьому.
Вона не відчувала до нього ненависті, навпаки, її серце заповнювала любов. Сара закохалася в Рудеуса.
Усвідомивши це, вона вирішила діяти активно. Запрошувала Рудеуса приєднатися до їхніх активностей і завзято розмовляла з ним. Що більше вони спілкувалися, то сильніше зростала її прихильність. Коли Сара дивилася на нього, то розуміла, що в ньому теж розквітала прихильність до неї. Саме тому вона запропонувала піти на побачення і вирішила йти до кінця.
Сара боялася прямо зізнатися у своїх почуттях, тому планувала прикритися подякою за порятунок власного життя. Вона була твердо налаштованою зізнатися у почуттях після того, як вони пересплять.
Тому те, що сталося далі, стало таким сильним шоком.
Тіло Рудеуса не реагувало на неї. Хоча виглядало так, ніби він піклувався про Сару і навіть поділяв її почуття, але насправді не відчував до неї жодного потягу. Це був ніби ляпас.
Якби Сара в той момент уважніше спостерігала за обличчям Рудеуса, то побачила, що він був так само шокований і стурбований. Він явно цього не очікував. Однак це був її перший раз – і в неї не вистачило на це самовладання. Усе, що Сара могла зробити, це виплюнути кілька слів, щоб захистити своє серце, і втекти.
Після цього вона у сльозах побігла до власної таверни, де з риданнями розповіла Сюзанні про те, що сталося. Вона проплакала всю ніч, але на ранок вирішила, що поводитиметься так, ніби нічого не сталося.
Але наступного дня Рудеус не прийшов на місце зустрічі. Власник таверни, де він жив, сказав, що Рудеус пішов минулої ночі і не повернувся. Розпитавши навколо, вони дізналися, що його кудись забрав Солдат.
Рудеус… та власне вся Зустрічна Стріла не ладнали з Солдатом.
Сара і Сюзанна відправилися їх шукати. Вони хвилювалися, що Рудеус щось не поділив з Солдатом, і лідер Крокових Лідерів потягнув його кудись, щоб… повісити?
Вони дійшли до кварталу червоних ліхтарів і побачили, як біля входу Рудеуса цілувала рудоволоса повія високого класу.
Сара не могла в це повірити. Після того, як у них нічого не вийшло, Рудеус пішов і переспав з повією. Солдат також був поряд – і вони з Рудеусом були явно п’яними.
А далі вона почула ті слова.
З побаченого і почутого Сара дійшла до висновку: Рудеус на пару з Солдатом пішли до повій і пили міцний алкоголь. Той самий, який він відмовлявся пити з нею та іншими учасниками Зустрічної Стріли. Рудеус сміявся, розповідаючи, яким непривабливим і небажаним було її тіло.
Сара була шокована до глибини душі. Емоції переповнили її, завадивши скласти до купи підказки, які б показали, що вона все не так зрозуміла. Прихильність, яку вона відчувала до нього, негайно змінилася відразою.
Якби Сара була трохи старшою, то могла б спокійно подумати про це. Але вона була всього лише шістнадцятилітньою дівчиною. Підлітки такого віку були впевнені у тому, що все, що вони бачили і відчували, було правдою. А оскільки Сара була шукачкою пригод, то не знала, як стримувати емоції, що виривалися з неї. Вона не усвідомлювала, що мала погану звичку брехати самій собі й ігнорувати правду.
– …Хей, Саро.
Сюзанна була трохи зрілішою в цьому відношенні. Вона також бачила Рудеуса і Солдата, але мала дещо інше враження. Тепер, коли емоції трохи охололи, Сюзанна зрозуміла, що у словах хлопця щось було не так. Між тим юнаком, якого вони зустріли на світанку, і Рудеусом, якого вона знала, була велика різниця. Щось сталося. Сюзанна вже не раз бачила подібні ситуації, тому добре розуміла наскільки небезпечно приймати побачене за чисту монету.
З іншого боку, Рудеус повівся недобре. Можливо, він справді був нечесним з ними.
Тому Сюзанна спочатку вирішила втішити Сару, а не займатися посередництвом.
– Слухай, можливо, ми якось неправильно зрозуміли ситуацію?
– І що ми не правильно зрозуміли?! – вигукнула Сара. – Я… після того, як ми… а потім він посмів зв’язатися з якоюсь повією і почав принижувати мене…
– Подумай про це, – спробувала достукатися до неї Сюзанна. – Чи справді Рудеус може бути таким негідником?
Тепер, коли минув деякий час і перші емоції вгамувалися, вона намагалася підштовхнути Сару до того, щоб переглянути ситуацію.
– Ні, він просто приховував це від нас увесь цей час! Він обманув мене – обманув нас усіх! Хто знає, можливо, він налагодив зв’язки з Кроковими Лідерами ще до того, як ми відправилися до руїн Ґарґау!
Сара не слухала.
– О боже… – Сюзанна безпорадно знизала плечима.
Сама вона не була надто обізнана в романтичних справах, тому їй бракувало слів для цієї ситуації. Поки Сюзанна намагалася придумати, що сказати, Сара виплескувала свій гнів на Рудеуса.
– У чому справа? – заговорив до них Тімоті. – Чи можете ви тепер розповісти мені, що сталося?
– Саро, чи можу я поділитися з ним загальною ситуацією, не вдаючись у подробиці?
Хоча Тімоті був лідером, вона не хотіла розповідати про свої особисті справи. Але знаючи, що це може вплинути на загальну атмосферу групи, Сара слабко кивнула на слова Сюзанни.
– Ситуація така…
Сюзанна пошепки розповіла Тімоті про те, що сталося. Вона з усіх сил намагалася не бути надто відвертою і зберігати об’єктивність.
Через кілька хвилин Тімоті раптом підвів очі.
– Солдат, га? Тоді, можливо, тобі варто запитати у нього або в повії подробиці того, що тоді сталося.
– Але Солдат нас ненавидить, – запротестувала Сюзанна.
– Єдиний, кого він ненавидить, це я. А також Рудеуса… Але ви бачили їх разом. Тоді, можливо, він намагався допомогти Рудеусу з чимось? Звичайно, Солдат паскудно поводиться, але я чув, що він добре вміє піклуватися про людей. Хіба гнила до глибини душі людина змогла б стати лідером групи ветеранів рангу S Крокові Лідери? Крім того… якби він справді хотів принизити Сару, то не став би робити це таким обхідним шляхом. Просто попросив би когось підловити її в кімнаті або в коридорі, або…
– Тімоті, ми зрозуміли, – перебила Сюзанна. – Досить.
– Гаразд-гаразд.
Почувши слова Тімоті, Сара підняла голову. Вона була змушена визнати, що він говорив правду. Раніше, коли її переповнювали емоції і жалість до себе, Сара не могла тверезо оцінити ситуацію. Але якщо подумати про це зараз, то, здавалося, що Рудеус також був дуже засмучений. Можливо, все обернулося таким чином тому, що ситуація була поза його контролем.
– Тоді я запитаю його про це, коли ми повернемося, – запропонувала Сюзанна.
– Ні, я сама його запитаю, – вирішила Сара.
І якщо я надто поспішила з висновками, то попрошу вибачення. Ось що вона подумала.
Однак, коли Сара повернулася до міста, Рудеуса ніде не було. Його не було ні в гільдії шукачів пригод, ні в таверні.
– Болото? Нє, не знаю, я його сьогодні не бачив.
– Хмм…
Сара не змогла знайти Рудеуса, тому ноги понесли її до району розваг. У вечірній час квартал червоних ліхтарів відчиняв двері, але ще було досить рано, тому клієнтів було досить небагато. Сара почала розпитували людей про те, де був Рудеус. Можливо, у глибині душі вона мала підозру, що він знову міг прийти сюди.
Минувши кілька борделів, Сара помітила жінку, що допомагала з підготовкою до відкриття.
– Ц-це ти… – задихнулася Сара.
– Хм? Так?
Це була Еліз.
Звичайно, Сара не знала її імені, лучниці було відомо лише те, що ця жінка та сама повія, яка зранку цілувала Рудеуса в щоку.
– Агов, ти знаєш, де Рудеус?
– Ні, не знаю. Можливо, він у гільдії шукачів пригод? – Еліз насупилася на раптову відвідувачку, не впізнаючи Сару.
– Його там нема. Він приходив до тебе вчора ввечері, чи не так? Тобі щось відомо?
– А… то ти Сара, так? – її слів було достатньо, щоб Еліз здогадалася про те, хто перед нею.
Це була та сама дівчина, про яку згадував Рудеус. Вона похмуро зиркнула на Сару. Пригадавши причину, через яку до борделю приходив хлопець – благодійник дівчини, яка для неї була молодшою сестрою, – а також те, з яким обличчям він ішов додому, Еліз не стрималася і сердито зміряла лучницю поглядом.
– Що ти плануєш робити, коли знайдеш його? Хочеш ще глибше загнати його у куток?
– Ще глибше загнати у куток? – здивовано відреагувала Сара. – Я всього лише хочу запитати про те, що сталося вчора…
– Гаразд, тоді я розкажу тобі, – Еліз вирішила розповісти Сарі все, що почула від Рудеуса, з наміром повісити вину за це на лучницю.
Проституткам забороняли розкривати інформацію про своїх клієнтів, але вона відчувала, що мала поділитися цим з дівчиною.
– …Імпотенція? – вислухавши все, Сара схилила голову.
Вона раніше ніколи про це не чула.
– Це хвороба, яка робить чоловіків безсилими і в них більше не встає. Ця ситуація розчавила і дуже засмутила його. То що ще ти хочеш сказати йому?
– Ні, я…
Еліз проігнорувала слова Сари і продовжила:
– Якщо ти не усвідомила, як це на нього вплинуло, то ти ще не готова бути його партнеркою. Чи не краще тобі триматися від нього на відстані?
– Так… зрозуміла.
Сара більше нічого не могла сказати на свій захист, тому вона пішла. Вийшовши з району розваг, лучниця попленталася до таверни. Там на неї вже чекала Сюзанна.
– О, з поверненням, Саро. Я почула, що Рудеус покинув місто сьогодні вранці. Що збираєшся робити? Чи варто нам піти за ним?
– …Ні.
З похмурим виразом обличчя Сара попрямувала до своєї кімнати. Упавши на ліжко, вона задумалася над тим, що сталося. Сара думала про власний біль, але після того, як вона дізналася, що Рудеус також постраждав, їй стало гірко на душі. Вона перетравлювала цей факт до пізньої ночі, поки зрештою не пробурмотіла:
– Я б хотіла принаймні вибачитися.
Та попри це, вона не мала хоробрості наздогнати його. Сара боялася, що він не захоче її слухати. Боялася, що він відштовхне її.
Крім того, те, що Рудеус нічого не сказав їм і поїхав з міста, також було ознакою відмови. Вона схлипнула. Зрештою Сара згорнулася на ліжку, як черепаха, і не ворушилася.
Коли настав ранок і вона нарешті піднялася, для неї стали очевидними дві речі: у неї темні кола під очима, а ще Рудеус кинув її.
Сара знала, що її кохання закінчилося. Дивлячись на схід сонця, вона подумала: «Але якщо ми колись зустрінемося знову, я б хотіла принаймні вибачитися».
І бути щирою у цьому…
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥