Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha,vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun, Polina Sh., qwertyopdfghjkl.
У мене є Patreon, Buymeacoffee.
Сторінки у Facebook, Телеграм.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Пролог. Болото, шукач пригод. Частина 1
Пролог. Болото, шукач пригод. Частина 2
В такій ситуації Болото почав діяти:
– Я створю димову завісу! Розділіться і тікайте! Густий Туман!
Болото був спокійним. З напрацьованою легкістю він використав магію вогню і розтопив сніг навколо, створюючи стіну пари – завдяки природним ресурсам навколо нього з’явилася імпровізована димова завіса. Так вправні маги обманювали ворогів.
Однак бродячий дракон виявився хитрим. Він був достатньо мудрим, щоб визначити головну загрозу і вирішити в першу чергу позбутися її. Червоний дракон націлився на Болото.
– …Кх!
Болото кинувся тікати. Він побіг у протилежному напрямку від товаришів… Раз ворог націлився на нього, Болото мав зробити все можливе, щоб допомогти іншим втекти.
Він був спритним, ноги рухалися легко, дозволяючи бігати від червоного дракона колами. Щоденні ранкові тренування демонстрували свою користь. Болото знав, що ключ до виживання – це продовжувати бігти.
У пащі червоного дракона, в якого закінчилося терпіння, зародилося полум’я – і він негайно дихнув вогнем. В мить ока околиці запалали. Це була унікальна навичка червоного дракона: вогняний подих. Жива істота, що потрапляла під удар, негайно перетворювалася на вуглинки.
Отже, чи загинув Болото?
…Ні. Він залишився живим! Йому вдалося швидко створити величезну водяну стіну, щоб захистити себе. Болото продовжив рухатися, розрізаючи пару, що піднімалася. Не звертаючи уваги на залишки вогню, що обпалював краї мантії, він створив величезнe кам’яну кулю і запустив її у ворога на великій швидкості.
Ядро пробило луску червоного дракона.
– Ґраар! – заревіла істота.
Кам’яні rулі летіли одна за іншою. Червоний дракон ухилився від кількох, але навіть він не міг уникнути всіх важких ядер, випущених на великій швидкості. Тому в нього не було іншого вибору, як негайно розвернутися і почати тікати. Червоний дракон – розумна істота. Він швидко зрозумів, що у цьому маленькому створінні прихована неймовірна сила.
Болото не став його переслідувати. Невже він справді збирався дозволити такій ідеальній здобичі втекти? Якусь мить здавалося, що це так, аж поки…
– Ґрааааа! – рев червоного дракона покотився луною.
Тікаючи, він натрапив на болото з липкою багнюкою і почав швидко тонути. Болото влив більше магії. Поки червоний дракон лютував і намагався вирватися, багнюка навколо нього ставала липкішою і міцнішою.
– О-о, він застряг… – здивовано пробурмотів Болото й ударив червоного дракона величезною кам’яною кулею.
Шукачі пригод, які через весь хаос розсипалися і розбіглися, повернулися.
– Ого, а ти справді сильний, Болото…
– Схоже, всі розповіді про те, що ти подорожував Континентом Демонів, не були порожніми балачками.
– Я завжди думав, що ти сильний, але не можу повірити, що тобі справді вдалося подолати такого монстра!
Болото був скромним і не проявляв зарозумілості. Бо він знав, що зарозумілість породжувала розбрат.
– Ну, він уже був поранений. Але навіть так, я не очікував, що зможу його перемогти. У будь-якому випадку, розділимо труп дракона і понесемо те, що зможемо. Нехай кожен візьме стільки, скільки зможе.
Тому він щедро поділився своїм успіхом з іншими. Завдяки цьому слава про нього розійшлася по всій країні.
– Ти впевнений? Адже, по суті, це лише твоє досягнення, чи не так?
– Дурниці… Крім того, я не можу понести все це сам, а якщо ми залишимо труп тут, це приманить інших монстрів. Тому кожен візьме стільки, скільки зможе, а решту спалимо. Буде жахливо, якщо він перетвориться на зомбі-дракона.
І ось так завдання, яке мало зайняти близько семи днів, завершилося за один. Цього разу їхня здобич являла собою луску, кістки і м’ясо червоного дракона. Болото продав свою частку за пристойні гроші. Він повернувся до таверни з повними кишенями. З’їв скромну, порівняно зі сніданком, їжу, а потім повернувся до кімнати.
Там він подякував своєму богу за те, що пережив цей день. Для непосвячених цей ритуал видався б дивним, але для нього це було важливим.
Ось так день Болота закінчився. А завтра він знову продовжить пошуки зниклого члена родини…
☆ Рудеус ☆
Сталося це ввечері. Як завжди, я вечеряв у корчмі. Сам-один, ясна річ. Харчування – справа однієї людини. Я був самотнім і багатим. Проте я все ж не був самотнім, гаразд, зовсім ні! Я мав на увазі, що мені не подобалося перебувати в оточені натовпу.
– І настав час! З’явився червоний дракон!
На сцені у корчмі виступало троє бардів, у руках вони тримали інструменти. Один стояв попереду, він чітким голосом розповідав історію, двоє ж інших грали фонову музику і додавали звукові ефекти в потрібні моменти.
Барди – це робота, коли хтось стояв на сцені, співав або грав на музичному інструменті й отримував гроші. У великих містах вони підписували ексклюзивні контракти з театрами.
Але не тільки це. Було чимало шукачів пригод, які також займалися роботою барда. Вони перетворювали власний досвід на пісні, а також складали казки, смішні історії чи епопеї з цікавих розповідей, які чули від інших. Шукачі пригод і барди чудово поєднувалися.
Крім того, концепція авторського права ще не сформувалася у цьому світі, тому люди могли брати творіння інших і аранжувати їх як заманеться. Кожен бард переспівував одну й ту саму пісню по своєму, доповнював її, вони навіть співпрацювали одне з одним над спільним матеріалом. Деякі створювали групи з кількох бардів, що грали на різних інструментах, і подорожували світом. Звісно, ці люди також мали певні бойові навички і боролися з монстрами.
Шукачі пригод, які вміли співати, танцювати і битися. Такими були барди цього світу.
Троє людей, які зараз виступали на сцені, були членами гільдії шукачів пригод, тож я час від часу їх бачив. Я майже впевнений, що це група рангу C під назвою «Оркестр Біг Войс». Чудова назва, яка демонструвала їхнє бажання стати популярними.
На жаль, вони не вирізнялися талантом, а їхні власні пісні не користувалися особливою популярністю. Попри це, група продовжувала свою творчу діяльність і нещодавно барди детально розпитували мене про завдання з убивства дракона, яке було кілька днів тому.
Пісня, яку вони зараз співали, – це пригодницька історія, складена на основі розповіді, яку вони почули від мене. Це нагадувало YouTube, де кавер-версія пісні мала заголовок «Моя спроба…». Секунду, це не зовсім те. Та байдуже.
Я не мав таланту до музики, попереднє життя не виняток. Колись я намагався створити пісню з використанням Вокалоїд, але в мене нічого не вийшло. Відтоді я говорив людям, що єдиний інструмент, на якому я можу грати – це барабан. І під цим я мав на увазі ляпання обома руками по дупі.
Що ж, це неважливо.
Барди вигадали історію на основі того, що почули від мене, і зараз виконували її. Це те, чого я не міг зробити. Навіть якщо їм бракувало таланту, потрібно було віддати належне їхній креативності.
До речі, лідер співав про мою пригоду тоном, що нагадував старого оповідача, якого можна зустріти у селах. Це чимось нагадувало документальний фільм, тож мені цікаво було слухати. Однак монотонний тон оповіді не надто подобався іншим. Люди глумливо викрикували, що це нудно, і вимагали виконати щось інше.
Як жорстоко. Особливо, коли головний герой пісні сидить поряд. Саме так я подумав.
Бам! Двері корми різко відчинилися. Всередину увірвалося холодне повітря. Усі перевели погляд туди. Моє тіло злегка затремтіло.
– Я нарешті знайшла тебе, Болото Рудеус!
На прозі стояла ельфійка з довгим волоссям, що звивалося густими локонами. Вона виглядала як шукачка пригод, але була одягнена в сукню. На спині в неї був рюкзак, а на поясі звисали щит і меч. Її обличчя, одним словом, було гарним. Великі розкосі очі, гострі вуха і сяюче світле волосся. Вона мала струнке тіло, плоскі груди і довгі вуха – чи я вже про них згадував? Ця жінка була ідеальним втіленням образу ельфа.
Вона вказувала на мене. Очі всіх повернулися в мій бік.
– Гха…! Болото, ти був тут… – хлопець, який раніше брав на кпини, тепер мав кислий вигляд, але я проігнорував його. Бо я все-таки був щедрим.
Я повернувся до ельфійки:
– То ти нарешті знайшла мене, га…?
Хоча мої слова звучали безтурботно, але я гадки не мав, хто вона така. За останні роки я не зробив нічого такого, щоб на мене хтось образився. Я допомагав людям, уникав сварок і був обережним, щоб не привертати неправильної уваги. Все заради поширення імені «Болото Рудеус». Це був перший раз, коли красива жінка шукала мене, але, можливо, я зробив достатньо добра і тепер незнайомці шукали мене, щоб подякувати?
Проте я сумнівався, що це її випадок.
– Як і говорили, ти – виділяєшся. Я одразу тебе знайшла!
– Стривай, секунду тому ти сказала «нарешті», чи не так?
– Я думала, що ти будеш далі на схід, – сказавши це, ельфійка пильно подивилася на мене своїми прекрасними очима.
З її рота чомусь потекли слинки. Жінка злизала їх.
Що, вона миттєво запала на мене? Чи ельфійка всього лише пускає слину на моє спортивне тіло, над яким я старанно працював? Хе-хе, останнім часом я підтягнувся. Крім того, я був у середині статевого назрівання, тож м’язи набирали об’єм.
– У чому справа?
– Ні, ні, нічого такого! – ельфійка прочистила горло і сіла біля мене.
Корчма вибухнула ахами й охами. Я почув, як люди шепотілися: «Хто б міг подумати, що у Болота весь цей час була жінка?!».
Звичайно, мене це теж здивувало. Це настільки приголомшувало, що сльози майже наверталися на очі.
– Хуу, – вона зняла свій рюкзак, опустила під стіл, а потім підсунула стілець ближче до мене.
Близько. Тобто, дуже близько. Якби я був незайманим, то міг би помилково подумати, що подобаюся їй. Хе-хе, панно, ви надто близько. Якщо ви закохаєтеся у мене, то обпечетеся, розумієте?
– Мене звати Еліналіз. Еліналіз Драґонроуд. Я колишній член групи твого батька Пола…
– Он як.
Зрозуміло. Подруга Пола, так? Тоді був сенс у тому, що вона шукала мене. Мабуть, це пов’язано з якимось повідомленням.
– А також я подруга Роксі.
– О! Учительки? Де вона? – я нахилився вперед.
Вперше за довгий час ім’я Роксі пролунало з чужих вуст, тож я був неабияк схвильований. Молитва до неї була єдиною емоційною підтримкою протягом останніх кількох років.
О, я так хотів знати, чим зараз займалася Роксі? Де вона була?
– Що важливіше! – замість того, щоб відповісти на найпріоритетніше для мене питання, Еліналіз нахилилася достатньо близько, ніби збиралася поцілувати мене, і наблизила рот до мого вуха. – Я чула, що ти самотужки переміг бродячого червоного дракона, чи не так?
– Е… т-так, ну, але він все одно був на порозі смерті.
– Тепер я розумію, чому Роксі так тобою пишалася.
До битви з червоним драконом не слід ставитися легковажно. Без перебільшення можна сказати, що це була напружена битва серед усіх запитів, які я приймав у гільдії шукачів пригод за останні кілька років. Однак потрібно визнати, що тиск був набагато меншим, ніж коли я зіткнувся з богом-драконом Орстедом. Щойно людина пережила щось таке екстремальне, то вона починала напрочуд спокійно ставитися до речей, що блякнули у порівняні.
– Мене аж лоскоче від того, що вчителька хвалиться мною… Хоче я насправді відчуваю лоскіт. Що ти робиш?
– Торкаюся до грудей. Ти дуже сильний, – Еліналіз торкалася до моїх рук і грудей. Це було трохи лоскотно. А ще вона сказала, що я сильний, тож я був не проти. – Га? – палець Еліналіз торкнувся кулона, який мені подарувала Лілія. – Охо, як мило і незграбно. Хто тобі його дав?
– Наша покоївка.
– Покоївка? Вона ельфійка?
– Га? Ні, вона не ельфійка… Охо, але чому ти питаєш? – ой, я заразився і тепер говорив як вона.
– Ні, нічого такого, – Еліналіз, схоже, не приділила цьому особливої уваги. Вона показала на піхви, прикріплені до пояса. На них був кулон такої ж форми. Але він був витонченіший, ніж мій. Її кулон – робота професіонала. Мій – любителя. – Вони схожі, га? – сказала Еліналіз, притиснувшись до мене.
Цікаво, у чому справа? Відколи вона увійшла, то постійно до мене торкалася.
– Що відбувається? Я справді тобі подобаюся?
– Так, ти гарний хлопець. Кращий, ніж я очікувала. Я здивована. Я думала, що ти будеш виглядати більш по-дитячому, але… ти такий сильний, це так чудово.
Мабуть, вона просто дражнила мене, але від цього моє серце забилося швидше.
– Гмм… хе-хе, ви, панно, також дуже гарні.
Я не збирався бентежитися, ніби якийсь незайманець. З цією думкою, я підчепив пальцем її підборіддя і підняв його.
– Мм… – Еліналіз м’яко заплющила очі. Здавалося, вона чекала поцілунку.
Тільки я почав думати, що це якийсь жарт, як її руки ковзнули мені на потилицю.
– …Га?
Серйозно? Я відчував, що атмосфера випромінювала певні сексуальні настрої, але… так? Чи це нормально? Я справді мав право на смачний цьом?
У той момент, коли я це думав, Еліналіз розплющила очі.
– Ой ні, не можна. Сором мені.
– Будь ласка, не дражніть мене так, – дорікнув я.
– Я не дражню чоловіків. Але я не маю наміру ставати дочкою Пола, крім того, я також хочу і далі залишатися подругою Роксі.
…Якого біса? Отже, вона й інші учасники дуже давно посварилися з Полом, перш ніж їхні шляхи розійшлися, і в результаті, Еліналіз не може примусити себе зустрічатися з його сином? Що ж, це неважливо. Я все одно не мав наміру найближчим часом зустрічатися з кимось.
– Отже, пані Еліналіз, у вас до мене якась справа?
– Так. Я принесла тобі добрі новини.
– Добрі новини?
Еліналіз яскраво всміхнулася.
Того дня я дізнався, що було знайдемо місце, де перебувала Зеніт.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon, Buymeacoffee і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥