Оригінальна назва (японська): 無職転生 ～異世界行ったら本気だす～ (Mushoku Tensei: Isekai Ittara Honki Dasu)
Англійська назва: Mushoku Tensei: Jobless Reincarnation
Українська назва: Реінкарнація безробітного ~ В інший світ на повному серйозі ~
Інший варіант назви: Переродження безробітного ~ Я буду серйозним, якщо потраплю в інший світ ~
Автор: Rifujin na Magonote / Ріфуджін-на-Маґоноте
Ілюстратор (дизайн персонажів): Shirotaka / Шіротака
Рік початку видання: 2014
Рік початку видання вебновели: 2012
Рік закінчення видання вебновели: 2016
Кількість томів вебновели: 24
Кількість томів лайтновели: 26
Випуск: основна історія завершена
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Історія людини, яка задля спокути гріхів минулого вирішила безперестанно гарувати над собою й завжди боротися за щастя своїх рідних та близьких. Рудеус Ґрейрат — так звати того, за чиєю історією ми будемо спостерігати. Нам випаде шанс побачити всі етапи життя Рудеуса, від самого малечку та до самої смерті, де б і коли б вона його не настигла, чи то в ліжку в похилому віку в колі дітей та внуків, чи то на полі бою в оточенні союзників й ворогів, де він буде проливати свою й чужу кров. Ми будемо спостерігати за тим, як він знаходить своє щастя, заводячи друзів та знаходить кохання, але разом з цим нам доведеться побачити й темні часи його життя, як плани зазнають краху, як він втрачає близьких та коханих. Що ж за особистість цей Рудеус Ґрейрат, за яким ми будемо спостерігати? Це людина, яка понад усе цінує свою сім’ю, і якщо ви надумаєте нашкодити їм, ось вам моя порада, краще відразу покінчіть зі своїм нікчемним та жалюгідним життям, тому що Рудеус Ґрейрат вас не те що в живих не лишить, він вас не відпустить до тих пір, поки ви не будете благати всіх відомих і невідомих Богів про смерть, та навіть тоді ви не помрете легкою смертю. Тому що, заради своєї сім’ї він піде на будь-які свідомі й несвідомі злочини. У любові до сім’ї й криється його сила та слабкість, а те наскільки він добрий до своїх рідних й близьких, настільки ж і безжалісний до своїх ворогів — горе тим, хто ними стане!
Переклад з англійської. Переклад НЕ з вебновели. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha,vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun, Polina Sh., qwertyopdfghjkl.
А також дякую: Lea
У мене є Patreon, Buymeacoffee.
Сторінки у Facebook, Телеграм.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Розділ 1. Лист-запрошення. Частина 1
Розділ 1. Лист-запрошення. Частина 2
Проте це не надто важливо. Цей лист був доказом визнання моїх зусиль за останні два роки. Університет магії Раноа – це альма-матер Роксі, тож я був щиро вдячним, що зі мною вирішили зв’язатися з такого місця. Саме тому я мав довести автентичність листа.
– Пані Еліналіз, я піду ненадовго до гільдії шукачів пригод.
– О? Хіба у тебе сьогодні не вихідний? – вона, зробивши паузу в полюванні на чоловіків, доглядала за своїм розкішним волоссям.
– Я хочу дещо перевірити.
– Зачекай хвилину. Я піду з тобою.
Еліналіз відклала гребінець і підвелася. Її волосся ще не було укладене ідеально, але, схоже, отриманого результату було достатньо, щоб вона вважала його прийнятним.
– Я не буду брати жодних запитів, тому швидко повернувся.
– Колись давно Пол говорив те саме перед тим, як іти до гільдії шукачі пригод, щоб клеїтися до дівчат.
– Він так робив, га? Що ж, це схоже на нього, – визнав я. – Але яке це має відношення до мене?
– Якщо збираєшся закидати вудку, то у нас двох більше шансів досягнути успіху. Націлимося на інші пари чоловік-жінка.
Про що зараз ця шльондра взагалі говорила?
– Будь ласка, зупиніться. Пара чоловік-жінка… вони можуть виявитися коханцями, чи не так? Нічого доброго з цього не вийде не вийде.
– Все гаразд. Я можу визначити коханці вони чи ні просто подивившись, – сказала Еліналіз.
– Я не збираюся клеїти дівчат, тому вам не потрібно іти зі мною.
Секс був єдиним, про що ельфійка думала. Однак, коли вона приймала завдання, то в мить перетворювалася на серйозну і розумну шукачку пригод… Можливо, ця подвійність і була тим, що приваблювало до неї чоловіків.
– Не говори так, – заниділа Еліналіз. – Будь ласка, подумай про мою ситуацію! Я мушу полювати на чоловіків, бо ти не хочеш гратися зі мною.
– Що ж, я не проти погратися з вами, якщо ви зможете підняти мого маленького приятеля.
– Я б з радістю, але я не можу переспати з сином Пола. Крім того, я пообіцяла Роксі. Я не хочу, щоб вона мене ненавиділа.
Якесь абсолютно незв’язне пояснення. Можливо, вона говорила перше, що приходило в голову? Проте я розумів, коли вона говорила, що не хоче, щоб Роксі її ненавиділа. І факту, що ельфійка так почувалася, було достатньо, щоб я не зненавидів її. Як приголомшливо, мій Боже, примусити навіть таку жінку, як Еліналіз, жити у страху перед твоїм невдоволенням.
Але облишимо це.
– Це не моя вина, – сказав я. – Це ваша особиста справа, Еліналіз.
– Твоя правда. Але що поганого в тому, щоб клеїти дівчат? Будь-який здоровий хлопець це робить.
– Я не здоровий хлопець.
– Охо, добре зіграв.
І якось так я зрештою взяв Еліналіз з собою до гільдії шукачів пригод. Але не для того, щоб клеїти дівчат.
☆☆☆
Уже минув обід, тож шукачів пригод було небагато. Солдата і решти учасників Крокових Лідерів сьогодні тут не було. Ймовірно, вони пішли виконувати завдання. Навіть узимку навколо бродило досить багато монстрів, тож і запитів на винищення було немало. Попри те, що грізлі Ластер були ведмедями, вони не впадали у зимову сплячку.
Озирнувшись навколо, я побачив групу рангу A «Кейв-А-Монд». Вона складалася з магів, членів було четверо: один магічний воїн і троє магів. Усі вони використовували магію середнього рівня або вище, а їхній лідер використовував магію вогню просунутого рівня.
– Агов, Болото, у тебе сьогодні побачення?
– Так, моя красуня-подруга продовжує докучатиме мені тим, щоб я ішов клеїти дівчат.
– Га?
Заговорив до мене лідер Кейв-А-Монд, Конрад. Це був досвідчений шукач пригод років сорока, похмурий чоловік з вусами. Хоча він відмовився полювати на бродячого червоного дракона, але ми досі підтримували хороші стосунки.
– То що? Ти нарешті вирішив приєднатися до нашої групи?
Він уже кілька разів запрошував мене приєднатися до них. За його словами, маги атаки, які також могли використовувати магію зцілення середнього рівня, були рідкістю.
– Хмм, я самотній вовк, який не любить бути у групі.
– Чому ти намагаєшся виглядати крутим? Ти вже у групі, чи не так? З отою жінкою.
На його слова я обернувся і побачив, що Еліналіз фліртувала з молодим шукачем пригод. Хоча «спокушала» в цьому випадку підходило більше. Навіть здалеку я бачив, що він почервонів. Звіролюди сказали б, що від нього йшов запах збудження. Судячи з вигляду, у парубка не було багато досвіду. Він, швидше, був збентеженим поведінкою Еліналіз, ніж збуджений…
Ну, це не мало значення.
– Що важливіше, Конраде, я хотів у вас дещо запитати.
– І що це? Якщо щось дивне, то ти будеш винен мені плату. Ти переміг бродячого дракона, тож маєш непогані гроші, так? А-а, ми теж мали піти. Якби я тільки знав, що ти зможеш перемогти його сам…
– Я пригощу вас наступного разу, – пообіцяв я. – Отже, до справи… Конраде, ви навчалися в університеті магії Раноа, правда?
– Так, але кинув на п’ятому курсі.
Мені було байдуже, кинув він чи ні.
– Річ у тому, що я отримав цього листа, – сказав я, показавши Конраду лист.
– А, спеціальний студент. Так, у них такі є.
– Чи можете ви розповісти більше деталей?
– Університет магії бере на себе ініціативу запросити до себе таких хлопців, як ти, що користуються дивною магією, і шукачів пригод, що роблять собі ім’я, але не належать до гільдії магів. Там також є дворяни і королівські особи з інших країн, але вони в основному шукають тих, хто володіє неймовірною магічною силою. Університет запрошує до себе і говорить, що їм не потрібно відвідувати заняття, вже буде достатньо того, що їхнє ім’я буде серед студенів.
– Чому? – запитав я.
– Все просто, якщо вони у майбутньому стануть відомими, то це буде чудовою рекламою університету магії, чи не так?
Звучало логічно. У моєму минулому житті було щось схоже. Звичайно, це був не спеціальний студент, а… стипендіат, чи що? У будь-якому випадку, якщо вони запросили мене на основі інформація про те, що я можу безмовно чаклувати, то це не здавалося шахрайством.
– А чим займається гільдія магів?
– Вони продають сувої, допомагають з виготовленням магічних інструментів і тому подібне. Насправді я подробиць не знаю. Я всього лише учасник з рангом F.
– О, до речі, це правда, що коли ти закінчуєш університет магії, то отримуєш ранг D у гільдії магів?
– Звісно, якщо ти закінчиш навчання, – сказав Конрад.
Гільдія магів – це організація, що надавала підтримку усьому, пов’язаному з магією. Кожен, хто опанував магію базового рівня, мав право на членство. Найнижчим рівнем був ранг F, просуваючись угору, член гільдія магів здобував собі авторитет, і там міг отримувати різноманітну підтримку.
Більшість магічних шкіл після закінчення навчання дозволяли своїм учням стати членами гільдія магів рангу E. Університет магії був дещо особливим, оскільки після випуску студенти могли отримати ранг D. Це можливо тому, що ним в основному керувала гільдія магів. Крім того, спеціальні студенти мали можливість отримати ранг C, якщо представлять результати дослідження.
Звичайно, навіть якщо це був не спеціальний студент, будь-який маг, що закінчив навчання з найкращими оцінками, міг отримати ранг C.
– Що дає ранг C? – запитав я.
– Якби я знав. Найшвидший спосіб дізнатися це – запитати у гільдії магів, але вони не мають відділення в цьому місті…
Здавалося, ранг F не отримував особливої підтримки. Схоже, ранги у гільдії магів підвищувалися за умови успішного виконання запитів або значного внеску, однак, на відміну від гільдії шукачів пригод, у них не було чітких вказівок стосовно підвищення до наступного рангу. Іншими словами, хтось, хто мав хороші зв’язки з керівництвом гільдії, міг швидко підвищувати ранги. Якщо простіше, то їх можна було купити аж до рангу B.
– О, точно, Болото, ти не ходив до школи, чи не так?
– У мене був домашній вчитель.
– Ого, то ти походиш з досить заможної родини.
– Як можна зрозуміти з мого прізвища, то я належу до гілки одного з аристократичних родів Асури.
– Даруй… можеш повторити своє прізвище?
– Ґрейрат. Рудеус Ґрейрат.
Попри те, що ім’я «Болото Рудеус» здавалося досить відомим, однак моє прізвище не було так добре знано. Я також не знав прізвища Конрада. Хоча я чув його, коли він вперше представлявся, але не запам’ятав.
– Ґрейрати – володарі регіонів в Асурі, еге? Неймовірно. Що тоді ти робиш у такому місці, як самотній шукач пригод?
– Ну… – почав я – і в голову негайно прийшла Еріс.
Її обличчя, тепло тієї ночі і відчуття втрати, яке я відчув наступного ранку. Далі прийшли гіркі спогади про Сару і те, що мій маленький приятель не піднімався відтоді… Перш ніж я це усвідомив, по щоках покотилися сльози.
– Г-га…?
– О… вибач, я не мав питати, у кожного своя причина.
Я змусив його почуватися незручно. Мені здавалося, що я забув Еріс, але щоразу, коли траплялося щось подібне, поверталися важкі спогади. Звісно, вже настав час і я мав рухатися далі. Еріс швидко перемикалася. Вона, мабуть, давно забула про мене. Не було сенсу чіплятися за ці почуття. Я зміг швидко позбутися почуттів щодо Сари, то чому не міг забути Еріс?
Ні, мав припинити думати про це.
– Але раз вони проявили ініціативу і запросили тебе, чому б тобі не навідатися туди і не подивитися на все самому?
Коли Конрад сказав це, я згадав дещо. Причина, чому я став домашнім вчителем Еріс, була в тому, що я хотів накопичити гроші на навчання. Я планував вступити до університету магії разом із Сільфі.
О, це навівало спогади. У той час я навчав Сільфі, з якої знущалися, магії, але відчував, що мій власний ріст зупинився. Тоді я був зосереджений лише на вдосконалені власних навичок заради досягнення мети. Навіть зараз я про це не забував. Я планував і далі вдосконалювати свої навички. Якби я став членом гільдії магів, то отримав би низку переваг. Дізнався б багато нового. І навіть зміг би покращити власні здібності.
Але вдосконалення навичок не мало стояти на першому місці. Я також мав подумати про сім’ю, крім того, за останні кілька років я зрозумів, що моїх нинішніх здібностей цілком достатньо для щоденних цілей. На відміну від тих часів, зараз я не відчував потреби вивчати щось нове.
Звичайно, також існувала ймовірність зіткнутися з кимось таким, як Орстед… Але тут варто почати з того, що це явно не той суперник, якого можна перемогти лише трохи потренувавшись. Зрештою він був тим, хто переміг Руїджерда, який прожив кілька сотень років, однією рукою. Якби ми з ним знову зустрілися, то я мав з усіх сил уникати бою.
У будь-якому разі зараз ситуація була іншою, ніж тоді. Краще спочатку зустрітися з Полом. А потім уже можна подумати про себе.
– О, справді. Чому б тобі не піти до університету, замість того, щоб залишатися з Полом? Ти вже досить дорослий, тож можеш спробувати бути незалежним, правда? – раптом біля мене з’явилася Еліналіз.
– У мене ще буде час для цього після того, як наша сім’я зустрінеться, – сказав я.
– У Зеніт все гаразд. Поки вони живі, ти знову зможеш з ними зустрітися, чи не так?
– Але наша сім’я була роз’єднана… спочатку потрібно возз’єднатися.
– Пол разом з іншими все одно повернеться до Асури. Ти зможеш зустрітися з ними тоді, – міркувала вона.
– Але вони також можуть продовжити жити в Мілішіоні, чи не так?
– Це не найзручніше місце для життя чоловіка з двома дружинами.
Моногамія – це частина вчення віри Міліса. А більшість жителів святого королівства Міліс були послідовниками цієї віри. Що ж, вона сказала правду. Полу там буде складно жити.
– Будьте чесними. Ви просто не хочете зустрітися з моїм батьком? – вказав я на головне.
– Так, не хочу, – легко сказала вона і знизала плечима.
Схоже, вона справді дуже сильно не любила Пола. Хоча ельфійка не хотіла зустрічатися з моїм батьком, але, очевидно, Еліналіз не мала наміру відмовлятися від свого завдання доставити мене туди. Іноді я уявлення не мав, про що вона думала.
– До речі, Болото… – заговорив Конрад.
– Що таке?
– Чи не час тобі познайомити мене з цією прекрасною пані? – він дивився на Еліналіз хтивим поглядом.
Чому ця жінка була такою популярною? Та байдуже, я прийняв рішення щодо університету магії. Це була приваблива пропозиція, але зараз я не хотів нічого вчити. Я вирішив поки що відмовитися від вступу.
☆☆☆
Тієї ж ночі мені приснився сон. Я опинився у чисто-білому просторі. Це він – той хлопець з мозаїкою. Минуло два роки.
– Так, пройшов деякий час.
О, так і знав. Бог Людей.
– І що це означає?
Нічого, не хвилюйся про це.
– Я і не хвилююся. Зрештою я звик, що ти говориш дивні речі.
Справді? Що ж, минуло багато часу відтоді, коли мені снився цей сон, але я більше не відчуваю такої огиди, як раніше.
– Мабуть, ти вже звик до цього?
Не знаю. У всякому разі, я кликав тебе кілька разів, поки шукав Зеніт. Невже ти не міг з’явитися хоча б один раз?
– У мене теж багато чого відбувалося.
Он як? Що ж, ми нарешті її знайшли. У мене таке враження, що я втрати цілих два роки.
– Але я радий, що ти знайшов свою матір.
Так. Я навіть подумати не міг, що Роксі буде її шукати.
– Ну, вона працьовита.
Так і є. Вона наставниця, якою варто пишатися. Схоже, вона теж прямує на континент Беґарітт, не можу дочекатися нашої зустрічі.
– Упевнений? Справді хочеш, щоб наставниця, якою ти так пишаєшся, побачила, яким жалюгідним ти зараз виглядаєш?
…Га? Жалюгідний? Я? Зараз?
– А що, хіба це не так? Після того, як Еріс втекла від тебе, ти пройшов крізь усі ті труднощі, щоб порозумітися з тією дівчиною Сарою і тоді твоя нижня частина відмовилася грати. Можливо, твої магічні навички трохи покращилися, але ти як зайшов у глухий кут, так і залишався у ньому на кілька років. Навіть твоє фехтування не покращилося, хоча ти тренуєшся щодня. Твоє тіло стало сильнішим, але чи зможеш ти з упевненістю стати перед нею? Бачите, яким чудовим став ваш учень?
Грр, ти справді говориш все, що хочеш, га? Добре, що ти намагаєшся сказати?
– Зараз тобі важливо відточувати власні навички, правильно? Якщо ти підеш в університет магії, то дізнаєшся стільки всього, що весь час проведений на шляху шукача пригод зблідне у порівнянні.
Що це? Ти вчитель у школі, чи що? А… стривай. Це те що я думаю? Твоя звична порада?
– Так, щось таке.
Ти, як і раніше, ходиш навколо і напускаєш туману.
– Справді? Але цього разу тобі краще послухати мене. Якщо ти відправишся на континент Беґарітт, то точно пошкодуєш про це.
Пошкодую? Чому?
– Я не можу тобі сказати.
Так, звісно. Ну, це не перший раз, коли ти від мене щось приховуєш. Але ти і сам маєш розуміти, що твої аргументи звучать слабко. Тепер, коли всі члени моєї сім’ї знайдені, я хочу на деякий час осісти на одному місці.
– Саме тому зараз пролунає моя справжня порада.
Гаразд, я чекав цього. Я готовий її почути.
– Кхм. Рудеусе, вступи до університету магії. Там ти маєш розслідувати випадок з переміщенням у регіоні Фіттоа. Якщо ти це зробиш, то зможеш відновити власні здібності і свою впевненість як чоловіка.
Га? Серйозно? Бог Людей, ти хочеш сказати, що я можу вилікувати еректильну дисфункцію в університеті магії?! Ти мав на увазі це, правда?
Правда… Правда… Правда…
Коли моя свідомість згасала, я чув лише відлунювання власних слів
☆☆☆
Я розплющив очі і побачив обличчя Еліналіз прямо біля свого. Приголомшений, я здивовано дивився на неї, але потім згадав події минулої ночі. Як би дивно це не звучало, але вчора вона зазнала невдачі у полюванні на чоловіків. Тому, коли ми лягали спати, ельфійка сказала «Надто холодно, я не можу заснути» і залізла до мене на ліжко.
Це правда, що зимові ночі на північних територіях були дуже холодні. Цей світ не мав кондиціонерів і газових обігрівачів. Хоча у тавернах були маленькі каміни в кожній кімнаті або один великий магічний комин, який обігрівав усю будівлю, це місце було дешевим і в ньому зазвичай зупинялися шукачі пригод рангу C. Щонайбільше тут була дуже товста ковдра. Звісно, я не мав з цим проблем, бо міг нагріти кімнату за допомогою магії, але Еліналіз, схоже, було доволі холодно. Вирішивши, що це одна з переваг, я прийняв її з розкритими руками.
Але вночі не сталося нічого цікаво. Так, анічогісінько.
Попри те, що я спав у ліжку з привабливою зрілою жінкою, яка не мала жодного уявлення про цнотливість, мій морський лев непорушно лежав на місці. Я спробував обмацати її тіло, поки вона спала, але він так і не зреагував.
Я мріяв про це у попередньому житті: гратися з жіночим тілом, як мені хотілося. І я це зробив. Головний мозок був надзвичайно збуджений, але через спинний до нижньої частини тіла не пройшла жодна хвиля.
– Уммм….
Коли я прибрав руки, Еліналіз обвила мене, як восьминіг.
Хоча вона досить худорлява, але її тіло все одно було м’яким. Ельфійка обвила мене досить спокусило, але я так і не відчув жодної реакції внизу. Хоча мій мозок, безперечно, був схвильований цим, нижче пояса нічого не відбувалося.
Згодом Еліналіз припинила рухатися і знову спокійно задихала, не покидаючи царство сну. Моє збуджене хвилювання швидко згасло, залишивши відчуття порожнечі, самотності і неповноцінності.
На очі навернулися сльози.
– Отже… це нарешті мине…
Ось так тихо я вирішив вступити до університету магії.
☆☆☆
Через три місяці, коли закінчилася зима і почав танути сніг, я повідомив Солдату і його групі про свій від’їзд. Хоча я вважав себе самостійним шукачем пригод, але я багато подорожував з групою Крокових Лідерів, тому вирішив, що принаймні потрібно попрощатися.
Тож я зібрав їх перед таверною, пояснив ситуацію і сказав, що їду до королівства Раноа.
– Усі ви… дякую за все, що ви зробили для мене.
Учасники Крокових Лідерів виглядали трохи сумними, але вони також говорили «Бажаю удачі» і «Успіхів». Я поглянув на Солдата, що не дивився мені в очі, і схилив голову.
– Солдате. Дякую тобі за все.
– Га?
– Я говорю про те, що ти дуже добре про мене піклувався, а я нічого не зробив натомість…
Солдат Геклер. Незалежно від того, що він говорив, цей чоловік завжди піклувався про мене останні кілька років. Він навіть пробував купу різник речей, щоб допомогти вилікувати мою еректильну дисфункцію. Якби не Зеніт, я б таки приєднався до його групи.
– Я про тебе не надто піклувався, тож тобі не потрібно нічого для мене робити. Крім того, завдяки тобі я трохи заробив. Твої магічні здібності на вищому рівні. Тож це я маю дякувати.
Солдат вульгарно засміявся, але потім на його обличчі з’явилася ніяковість і він відвів очі.
Який цундере. Він погано володів словами, але я був майже впевнений, що подобався йому. Якби це було не так, Солдат би не став панікувати в той момент, коли я побачив їх разом з Еліналіз. Крім того, зараз би він не виглядав так ніяково.
– Але… це добре для тебе, так? Ти нарешті виправиш це, правильно?
– Ще не знаю…
– Он як… Що ж, я впевнений, що наша група ще матиме причину навідатися туди. Коли це станеться, то давай знову разом вип’ємо і підемо в бордель, – з усмішкою сказав він, ляскаючи мене по спині.
Відчуваючи вдячність за цей прощальний поштовх, я вирушив до королівства Раноа.
Розділ 2. Вступний іспит. Частина 1
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon, Buymeacoffee і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥