Оригінальна назва (японською): 『陰の実力者になりたくて！』(Kage no Jitsuryokusha ni Naritakute!) The Eminence in the Shadow
Англійська назва: The Eminence in the Shadow
Інший варіант назви: Сходження в тіні. Я хочу стати сильною людиною за лаштунками! / Я хочу стати силою в тіні!
Автор: Daisuke Aizawa /逢沢 大介 (Aizawa Daisuke) / Айзава Дайске (Дайсуке)
Ілюстратор (дизайн персонажів): 東西 (Tōzai) / Тозай (Схід і Захід)
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 5
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Він не хоче бути ні головним героєм, ні фінальним босом. Приховати свою силу та злитися з натовпом, а потім втрутитися за лаштунками, показуючи свої вміння. Він жадає бути «сірим кардиналом», або принаймні прикидатися ним.
Хлопчина, який тренувався заради сили, загинув у нещасному випадку та переродився в іншому світі.
Сід, потрапивши в ідеальні умови для втілення своєї мрій, починає збирати (жартома) команду, щоб перемогти вигаданий «темний культ»… який насправді існує.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели висловіть Alastor.
Сходження в тіні. Том 1. Розділ 1-1.
Розділ 1. Підготовка «Сили в тіні» розпочата! Частина 2
Коли Орба прибув на місце, все навколо вже було вкрите кров’ю. Бійці, що захищали це важливе місце, зовсім неслабі, деякі з них навіть могли конкурувати силою з королівською охороною. Тож…
– Як? Чому…!
Світло, що проникало ззовні, освітлювало це підземне приміщення, на підлозі якого валялися незліченні трупи.
На кожного пішов один потужний удар меча.
– Сучі діти…!
Орба побачив постаті, одягнуті в чорне. Судячи з вигинів, це були юні дівчата. Загалом їх сім, але в цьому місці, освітленому лише місячним світлом, вони настільки непомітні, що якщо не придивлятися, їх легко випустити з поля зору. Дівчата могли приховувати свою присутність завдяки неймовірному рівню контролю над магією. Вони всі талановиті, Орба усвідомив, що вони на одному рівні з ним.
Одна з дівчат, залита з ніг до голови кров’ю, при слабкому місячному світлі дивиться на Орбу.
– Ух…!
У цю мить інстинкт повністю заволодів Орбом. Ніякої видимої причини, але він просто волав про небезпеку.
З чорного одягу стікала кров, вона тягнула закривавлений меч за собою, недбало дряпаючи підлогу та малюючи довгий кривавий слід.
– Хто ви такі? Яка ваша мета? – запитав Орба, намагаючись придушити занепокоєння.
На його превеликий жаль, тут семеро людей, які рівні йому по силі. Битися – найгірша ідея. Орба, проклинаючи власне нещастя, шукав вихід.
Проте закривавлена дівчина не зважала на слова Орби. Вона сміялася. Дівчина хихотіла під своєю закривавленою маскою.
Вона полює на мене…!
Щойно Орба про це подумав, як пролунав голос:
– Назад, Дельто.
Закривавлена дівчина зупинилася, а потім тихо відступила. Обра полегшено зітхнув, провівши її очима. Вперед виступила інша дівчина.
– Ми – Сад Тіней. – У такий чарівний голос легко закохатися, якби він почув його в іншому місці. – Я – Альфа.
Дівчина, що вийшла вперед, показала своє обличчя, але він навіть не встиг помітити, коли це сталося. Її біла шкіра сяє в місячному світлі.
Дівчина робить крок уперед.
– Кх…!
Ельфійка зі світлим волоссям. Настільки красива дівчина, що від одного погляду перехоплювало подих.
Вона робить ще один крок.
– Наша мета – знищити культ Діаблоса.
Він не помічає меча в її руці, поки той не розрізає повітря, ніби це шматок нічного неба. Принаймні таку ілюзію створила для Орби чорна лінія. Сила змаху, її сила заворожувала і лякала Орбу.
Він тремтів від заздрощів і страху. Як вона змогла набути подібних здібностей у такому юному віці? Але найбільше приголомшували її слова.
– Звідки… звідки ти дізналася цю назву?
Культ Діаблоса. Навіть серед усіх їхніх послідовників, лише кільком людям відома ця назва, Орба входив до їхнього числа.
– Ми все знаємо. Про демона Діаблоса, прокляття Діаблоса, нащадків героїв і… правду про одержимих демонами.
– Я-як ти…?
Альфа сказала деякі слова, про які Орба дізнався лише нещодавно. Це надсекретна інформація, яка ніколи не повинна витекти назовні.
– Думаєш, ви єдині, хто женеться за прокляттям Діаблоса?
– Кх…!
Не можна допускати витік інформація, але чи зможе він прикінчити їх, щоб зберегти таємницю?
Ні, це буде дуже складно.
Єдине, що може зробити Орба в такому випадку… вижити. Вижити і доповісти штабу про цю групу дівчат. Тож Орба кинувся вперед.
– А-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а!!! – Орба дістав меч і напав на Альфу.
– О, як необачно. – Вона з легкістю ухиляється та атакує у відповідь.
На щоці Орби з’являється поріз, з якого бризкає кров. Але це його не зупиняє. Він намагається знову і знову, однак вона ухиляється від усіх його атак.
Альфа ж зводила зайві рухи до мінімуму, прораховувала траєкторію та ухилялася від меча противника.
Орба отримав порізи на руках, ногах і плечах. Однак поки жодної смертельної.
Вона не має наміру його вбивати, поки не отримає інформацію. Обра подумки посміхнувся, усвідомивши це. Перед його очима з’явився шлях до успіху. Вони обмінялися ще кількома ударами, зрештою Орба отримав поріз на грудях і відступив.
– Більше не будемо гаяти час, – каже Альфа.
Орба ніяк на це відповідає, він опускається на коліна, тримаючись за розсічені груди, на його губах розповзається посмішка… він щось проковтнув.
– Що ти… зробив?!
Раптом тіло Орби збільшилося вдвічі. Його шкіра стала темною, мускули випирали, а очі засвітилися червоним. А найголовніше різко зросла кількість магічної сили.
– Кху…!
Альфа змогла заблокувати потужний удар мечем Орби, удар був швидким і без якихось попереджувальних ознак. Вона кривиться від удару та відстрибує, щоб утворити дистанцію між ними.
– Цікавий трюк. – Вона трясе онімілою рукою і нахиляє голову. – Як цікаво, ця довжина хвилі – розгул магії… який примусово викликали…
– Пані Альфо, ви в порядку? – запитує дівчина позаду, яка вперше бачить, що Альфа відступала.
– Все добре, Бето. Просто буде трохи мороки… гм?
Коли Альфа переводить погляд на Орбу, нікого вже не було. Точніше на місці, де недавно був Орба, з’явився квадратний отвір, що вів на поверх нижче. Це – прихований прохід.
– …Він утік.
– Так, утік… Ходімо за ним.
Проте Альфа зупиняє Бету, яка збиралася стрибнути в отвір:
– Не потрібно. Він про це подбає.
– Він…? Якщо подумати, пан Тінь сказав, що піде першим і буде діяти окремо… не може бути…
– Так. Хоча я хвилювалася, що він може заблукати, коли піде іншою дорогою. – Альфа тихо засміялася.
– Він знав, що таке станеться… Як і очікувалося.
Очі дівчат світилися повагою, поки вони дивилися на отвір.
– Я загубився, – бурмочу в порожньому підземному приміщенні.
Все було добре, коли ми проникли до прихованої бази, але мені набридло розбиратися з дріб’язком і тому я захотів піти вперед і розібратися з їхнім босом, що і привело до цієї ситуації. Облом. Я навіть підготував монолог для зустрічі з босом.
Але це місце величезне. Здається, що група бандитів осіла в покинутому військовому об’єкті.
– Гмм?
Раптом я відчув, що хтось біжить з протилежного кінця тунелю. Схоже, минуло кілька секунд, перш ніж противник помітив мене. Він зупинився, тримаючись на певній дистанції.
– То мене чекали попереду…
Чоловік мав неймовірну мускулатуру, а його очі світилися червоним. О, круто. Можу уявити, як він стріляє лазерами з очей або щось таке.
– Але раз ти один, то це просто.
І наступної миті з кривою посмішкою на губах червоноокий чоловік зник. Точніше, він рухався так швидко, що звичайна людина подумала б, що він зник.
Проте я відбиваю атаку червоноокого однією рукою. Поки я можу відстежити рух швидкість не має значення, а сила атаки залежить від того, як ти її використовуєш.
– Га?!
Штовхаю його у плечі й відступаю.
У нього багато магічної сили, більше ніж в Альфи. Та, на жаль, він майже не має над нею контролю. Всього лише інструмент, наповнений магією.
Я не прихильник людей, які використовують магію лише для прискорення чи для підсилення. Ні, я не відкидаю це. Якби переді мною поставили вибір між бойовими навичками і силою, я вибрав би силу. Бойові навички без сили нічого не варті. Проте я не люблю половинчасті стратегії, де покладаються тільки на силу, чи тільки на швидкість і на реакцію, повністю нехтуючи тоншими елементами бою.
Сила – це подарунок природи, і ти його розвиваєш, а навички – це важка робота. Тому я хочу стати силою в тіні, яка ніколи не зазнає поразки, коли мова йде про навички. Мої бойові навички збільшують силу, моя винахідливість піднімає швидкість, а реакції поліпшували хід битви. Сила важлива, але я ніколи не покладаюся тільки на неї, щоб не створювати потворних боїв. Це моя бойова естетика.
Але цей червоноокий, який покладається тільки на грубу силу, починає мене дратувати.
Гаразд, я дам тобі кілька уроків: як правильно використовувати магію.
– Урок перший.
Я легко тримаю слизовий меч і йду вперед. Перший крок, другий, третій.
Водночас з моїм третім кроком червоноокий змахує мечем. Ось воно, саме в цю мить я прискорююся. Використовую мінімальну кількість магії, концентруючи її в ногах, стискуючи та вивільняючи в один момент. Завдяки цьому невелика кількість магічної сили вибухово збільшує свій імпульс дії.
Меч супротивника розсікає повітря.
Тепер моя черга.
Мені більше не потрібна швидкість, сила чи магія. Я торкаюся його шиї чорним, як смола мечем, розрізаючи верхній шар шкіри, залишаючи червону смугу та відступаю. У цю ж мить його зброя торкається моєї щоки.
– Урок другий.
Коли він розвертається, я знову роблю крок уперед, не використовуючи магію. Тому зараз червоноокий набагато швидший за мене. Але якби швидко він не рухався, він не може рухатися та атакувати одночасно.
Тому я можу наблизитися ще на півкроку.
Це відстань, яка для мене велика, а для нього надто мала. Момент повного затишшя. Червоноокий вагався.
Я бачив це. Він вирішив відступити. Я знав це. Прочитав з потоку його магії. Тому, хоча червоноокий швидший, я рухаюся першим.
Скорочую дистанцію, перш ніж він устиг відступити, і розтинаю кінчиком меча його ногу. Поріз глибший, ніж попередній.
– Кха…! – він болісно стогне і відступає.
Я не кваплюся.
– Урок третій.
Це лише початок.
Орба думав: чи відчував він колись таку різницю у силі? Його тіло знову і знову отримувало поранення від чорного меча.
Він не відчував такої різниці у силі, коли бився з ельфійкою на ім’я Альфа, чи коли програв принцесі на фестивалі Бушін. Насправді Орба відчував подібне… коли був дитиною. Коли він навчався володіти мечем, коли намагався протистояти наставнику. Дитина і дорослий, майстер і новачок – це навіть поєдинками не можна було назвати.
Саме цю різницю він відчуває прямо зараз.
Хлопчина перед ним не виглядає сильним. Принаймні не має такої моторошної аури, як Альфа. Він тримався природно, його магія, сила, вміння, швидкість – не здавалися видатними. Лише володіння мечем виглядало довершеним. Уже одним цим йому вдалося перевернути різницю в магії з Орбою на свою перевагу.
Ось що викликає таке всепоглинаюче відчуття поразки.
Єдина причина, чому Орба ще живий і може стояти, в тому, що хлопчина так вирішив. Щойно у нього виникне таке бажання, життя Орби негайно закінчиться.
Тіло Орби може відновитися, якщо він не отримає смертельного поранення. Звичайно, є обмеження та побічні ефекти. Однак для відновлення знадобиться більший час, якщо пролилося багато крові, постраждали мускули і кістки.
Але навіть у такій складній ситуації Обра все ще живий.
Ні, його залишили живим.
Орба запитав:
– Чому…?
Чому його залишають живим?
Чому вони вороги?
Чому ти такий сильний?
Чому?
Хлопець, одягнутий у смолисто-чорне вбрання, дивиться на Орбу.
– Ми ті, хто ховається в тіні, та полює на тіней. Саме для цього ми існуємо.
Його голос глибокий і сумний.
Цього вистачило для Орби, щоб зрозуміти ситуацію.
– Ви виступаєте проти них…
На світі є люди, на яких закон не впливає. Орба знав про це і вважав, що він також входить до їхнього числа. Інтереси, привілеї та приховані обличчя. Світло закону не здатне дотягнутися сюди.
Хоча Орба теж мав певні привілеї, його розтоптала особа з вищим статусом. Тому він прагнув більшої влади і… зазнав поразки.
– Хай які ви сильні, ви не зможете перемогти. Темрява світу… набагато глибша, ніж ви думаєте.
Він каже це не тому, що хоче попередити, а бажаючи побачити хлопця зламаним. Бажає, щоб противник зневірився. Але, охоплений дріб’язковою заздрістю, він боїться, що це бажання недосяжне.
– Тоді ми зануримося ще глибше. – У голосі хлопця ні запалу, ні амбітності.
У ньому відчутна абсолютна впевненість і непохитна рішучість.
– Це не так вже і просто.
Неприпустимо.
Абсолютно неприйнятно.
Орба цілився у вразливу точку, і був повністю розчавлений.
В цю мить він вирішив перейти останню межу. Орба дістав з кишені таблетки і проковтнув їх усі, розуміючи, що він все дно не виживе. То чому б не показати хлопцю правду, використавши власне життя?
Показати темряву світу.
Тіло Орби змінюється.
До цього моменту магічна сила вирувала навколо нього, але тепер вона втягувалася всередину, щільно стискаючись. Кровоносні судини лопалися, розбризкуючи кров, рвалися м’язи і ламалися кістки, але його тіло негайно відновлювалося з допомогою незмірної кількості магічної сили.
Культ називає це «пробудженням».
Коли воно відбувається, дороги назад більше нема. Але… в обмін ти отримуєш величезну силу.
– Ґра-а-а-а-а-а-а-а-а!!! – Орба зник зі звірячим ревом.
В цю ж мить пролунав глухий звук, хлопчину в чорному знесло з місця. Але хлопець відштовхується ногами від стіни, змінює положення і приземляється.
Орба продовжує розмахувати мечем, наступаючи на хлопця.
– Повільний, кволий, слабкий! Ось вона – реальність! – реве Орба, переслідуючи його.
Звучить ще один глухий звук, і хлопця знову зносить з місця. Атаки Орба швидкі, важкі та безжальні.
Непереможна сила.
Тигр вбиває кролика без хитрощів. Все, що йому потрібно, це використати силу. Такій силі не можна протистояти чи атакувати у відповідь. Хлопець у чорному буде знищений без жодних хитрощів.
Але все не так.
– Кха?! – з грудей Орби бризнула кров.
Перш ніж він устиг зрозуміти, то отримав поріз від меча, рана була неглибокою. Орба на мить зупиняється, а наступної знову атакує хлопця.
– Це не спрацює! Ти не можеш мене перемогти-и-и!
Орба отримує рану за раною, але навіть коли його плоть розрізають аж до кісток, рани починають пузиритися і тіло відновлюється.
– Це справжня сила! Істина міць!
Орба прискорюється.
Бризки крові, що розліталися в повітрі, нагадували червоні спалахи.
Смолисто-чорний і яскраво-червоний – між ними відбувається зіткнення, чорне відкидають назад, а яскраво-червоне бризкає кров’ю.
Цей бій надто швидкий, щоб звичайна людина його побачила. Лише по залишковому зображенню, де чорного змітає з місця, а червоного стає більше, можна зрозуміти, що щось відбувається.
Бій триває недовго, але різниця між ними помітна і легко передбачити, що смолисто-чорна постать зрештою буде знищена. Це битва, яку Орба не міг програти. Він багато разів різав мечем, атакуючи смолисто-чорну постать і використовуючи свою непереможну силу.
Але чому?
Чому хлопчина в чорному стоїть як ні в чому не бувало…?
– Чому… чому я не можу тебе дістати…
Хлопчина в чорному використовує одну й ту саму кількість магії, зміщує тіло у сторону на крихітну відстань, ухиляючись від атак Орби, слідуючи за течією. Ніби листок, що упав у струмок.
Але його не затягнуло вглибину, він використовує інерцію руху Орби, щоб завдавати точні удари своїм мечем. Жодних зайвих дій. Він рухається природно, ніби все так і має бути.
– Огидно. – Сказав хлопчина у чорному.
Він дивиться на Орбу так, ніби бачить його наскрізь.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Buymeacoffee.Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Можете поблукати кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно.