Оригінальна назва (японською): 『陰の実力者になりたくて！』(Kage no Jitsuryokusha ni Naritakute!) The Eminence in the Shadow
Англійська назва: The Eminence in the Shadow
Інший варіант назви: Сходження в тіні. Я хочу стати сильною людиною за лаштунками! / Я хочу стати силою в тіні!
Автор: Daisuke Aizawa /逢沢 大介 (Aizawa Daisuke) / Айзава Дайске (Дайсуке)
Ілюстратор (дизайн персонажів): 東西 (Tōzai) / Тозай (Схід і Захід)
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 5
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Він не хоче бути ні головним героєм, ні фінальним босом. Приховати свою силу та злитися з натовпом, а потім втрутитися за лаштунками, показуючи свої вміння. Він жадає бути «сірим кардиналом», або принаймні прикидатися ним.
Хлопчина, який тренувався заради сили, загинув у нещасному випадку та переродився в іншому світі.
Сід, потрапивши в ідеальні умови для втілення своєї мрій, починає збирати (жартома) команду, щоб перемогти вигаданий «темний культ»… який насправді існує.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели висловіть Alastor.
Сходження в тіні. Том 1. Розділ 1-3.
Розділ 2. Взяття на себе ролі моба в академії! Частина 1
Мені виповнилося п’ятнадцять і я вступив до столичної академії чорних лицарів Мідґар. Цей навчальний заклад відомий як кращий серед кращих, сюди приїздять не тільки з усіх куточків нашого королівства, але і з інших країн. Протягом двох місяців я тримав оцінки на рівні «так собі», щоб злитися з натовпом, за цей час я обирав людину, яка стане головним героєм.
Одна з кандидаток – принцеса Алексія Мідґар. Її ім’я досить відоме, тож навіть шимпанзе зрозуміє, що вона велике цабе. До речі, є ще відоміша героїня – принцеса Айріс Мідґар, але, на жаль, вона вже закінчила академію.
Що ж, я вирішив спробувати себе у величній для моба події – сказати принцесі Алексії про свої почуття, а якщо точніше – я програв у грі й це моє покарання. Саме так, це подія для моба «Програй у грі, твоє покарання: зізнатися у почуттях дівчині».
І ось так я опинився на даху школи. Я стою на певній відстані та дивлюся на обличчя принцеси Алексії.
Її сріблясте волосся стікало по плечах, мигдалеві червоні очі досить привабливі, вона… виглядає відстороненою і красивою. Мені обридло бачити вродливих дівчат, все завдяки Альфі та компанії. Надаю перевагу краплі потворності, це принаймні надає людині індивідуальності.
Ось чому я вибрав Алексію, однак я був не одним таким безрозсудним претендентом. Минуло вже два місяці, як вона ступила до академії, а вже понад сотня дурнів намагалася її завоювати і були покарані безжальними словами:
– Мені не цікаво.
Ну, це зрозуміло. Вона – принцеса, тож після закінчення академії її, найімовірніше, чекає політичний шлюб. Гадаю, цими словами Алексія говорить, що в неї немає часу бавитися в дитячі ігри. Однак закоханих у неї аристократів чекає така сама доля – політичний шлюб. Певно тому вони хочуть повеселитися в академії, поки ще є час.
Хай там як, це ігри для тих, хто не знайомий зі світом тіні.
Однак у мене є завдання – змішатися з цією грою у ролі моба. Подія для невиразного персонажа з натовпу: зізнатися шкільному кумиру й отримати жорстоку відмову. Я стану ідеальним мобом, і це означає, що я буду на крок ближче на шляху до омріяної сили в тіні.
Я всю ніч не спав заради цього моменту. Що сказати? Які слова підібрати для зізнання… Що найбільше відповідатиме словам невиразного персонажа з натовпу?
Я витратив усю ніч не тільки підбираючи слова, але і працюючи над плавністю мовлення, висотою інтонації, вібрато. Зрештою я опанував найкращими навичками моба і готовий до вирішальної битви.
Вирішальна битва.
Так, це велика вирішальна битва для моба. Якщо в бій вступає «сила в тіні», то я повинен показати себе якнайкраще у ролі моба. Викладуся на повну.
Я дивлюся на неї, моє серце сповнене рішучості.
Принцеса Алексія… Вона виглядає відстороненою і байдужою, але якби я зараз витягнув меч, то її голова відділилася б від тіла. Зрештою, вона така ж людина, як і інші.
Дивись уважно.
Це наймобовіше зізнання у світі!
– Прийнцесо А-А-А… Алексіє.
Це витончене коливання вібрато, різке стакато, а «прийнцесо» демонструє реалістичну знервовану артикуляцію.
– Я в-вас люблю…! – мій погляд блукає по землі, уникаючи очей принцеси Алексії, а коліна тремтіли. – Бу-бу-будете зустрічатися зі мною…?
Це клішоване зізнання, воно доволі нудне, але вимова, висота тону і плавність коливань, а цей зрив інтонації в кінці запитання, остаточно підкреслює відсутність впевненості.
Ідеально…!
Ось він – моб, якого я граю. Я задоволений, абсолютно задоволений!
– Гаразд.
– Га? – я, повністю задоволений собою, вже збирався йти, але несподівано почув слухову галюцинацію. – Що ви щойно сказали?
– Я сказала… гаразд.
– А, ага.
Щось не так.
– То-тоді ходімо разом до гуртожитку.
Разом з принцесою Алексією ми повернулися до гуртожитку. З усмішкою сказавши їй «до завтра», я повернувся до своєї кімнати, упав на ліжко, зарився лицем у подушку і закричав:
– Коли це я став героєм романтичної комедії-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і?!!
– Хіба не дивно?
– Дивно.
– Абсолютне божевілля.
Опівдні наступного дня я розмовляв у їдальні зі своїми двома друзями-мобами про те, що сталося вчора. В результаті ми всі троє погодилися, що це абсолютно дивно, як не подивися.
– Без образ, але ти не рівня принцесі Алексії. Якби вона сказала мені «так», я б теж подумав, що це підозріло, розумієте?
Це говорить Хьоро, другий син барона Ґарі. Він стрункий і високий, хоча він піклується про свій зовнішній вигляд, але в нього немає почуття стилю. Якщо подивитися на нього здалеку, то можна подумати, що він нічогенький хлопець. Хоча ні, забираю ці слова назад.
Звичайно, Хьоро Ґарі теж не на тому рівні, щоб зустрічатися з принцесою Алексією. Тому він і мій друг-моб.
– Якщо вона прийняла зізнання Сіда, то і я б теж міг зізнатися. А-а, я мав зробити це раніше.
Це сказав Яґа, другий син барона Імо. Він невисокий і невиразний. Яґа нагадує низького хлопця з бейсбольної команди. Незалежно від того, з якої відстані дивитися – зблизька чи здалеку, чи під яким кутом, але він не схожий на привабливого хлопчину.
Ясна річ, він також абсолютний моб, тому в нього жодних шансів з принцесою Алексією.
О, до речі. Мене звати Сід. Сід Каґено, коли я використовую це ім’я, то повністю зливаюся з натовпом.
– Ні, будемо чесними, тут щось нечисто. Думаю, в неї є якийсь прихований мотив. Зрештою, ми живемо в різних світах.
– Саме так. Зрештою ти настільки ж гарний, як я, гадаю, тиждень – і вона тебе кине.
– Три дні. Озирнися навколо.
Почувши слова Яґи, я озираюся, люди в їдальні дивилися на мене і перешіптувалися.
– Дивіться, це…
– Не може бути! Він абсолютна посередність…
– Може, це помилка…
– О, а він нічого такий…
– Е-е!
І так далі.
– Я чув, що він шантажував її… так сказав Хьоро Ґарі.
– Я прикінчу цього виродка…
– Зробити так, щоб це виглядало як нещасний випадок на практиці…
– Якщо я не зроблю цього зараз, то зганьблю людство…
І тому подібне.
У мене хороший слух, тому я чув майже всі перешіптування. Однак я ніяк це не коментую, просто дивлюся на Хьоро Ґарі.
– Гм? Що сталося?
– Нічого.
Дружба мобів буває швидкоплинною і крихкою.
– Але якщо серйозно, що мені робити? Буде дивно, якщо я заговорю про розрив одразу після зізнання.
Я не можу розійтися з принцесою, тому що це зламає образ моба. Хоча вона від самого початку не мала приймати зізнання від якогось персонажа з натовпу.
– Та все нормально, зустрічайся з нею. Якщо пощастить, у тебе залишаться хороші спогади. – Каже Хьоро з посмішкою.
– Правильно. Навіть якщо це непорозуміння, ти ж можеш зустрічатися з принцесою. Не звертай уваги на все інше.
– Це не так працює.
Якщо я зустрічатимуся з принцесою, то чутки поширюватимуться дедалі більше, а я буду все далі й далі від образу звичайнісінького моба.
– Але раз все так вийшло, то ліпше приховати правду, що зізнання було покаранням за програш у грі. – Говорить Яґа.
– Еге, будуть проблеми, якщо хтось щось скаже. Тому, будь ласка, нічого не говоріть. Особливо ти, Хьоро.
– Я? Щоб я щось сказав? Та я ні пари з вуст!
– Я дуже прошу.
Зітхаю і починаю їсти щоденний обід збіднілих дворян за 980 зені. Що швидше з’їм, то швидше покину це місце, яке раптом стало неприємним.
Що ж, такий був план.
Група покоївок навпроти місця, де я сиджу, почали розставляти щоденний надзвичайно розкішний обід для багатих ціною у 100 тисяч зені.
І тоді…
– Це місце вільне?
З’явилася принцеса Алексія. О, я знав, що це станеться, тому намагався швидко з’їсти обід.
– Ві-ві-ві-ві-ві-ві-вільне!
– З-з-звісно, сі-сі-сі-сідайте, якщо ваша ласка!
Хьоро і Яґо відповіли, заїкаючись. І це ті, хто говорив, що могли б зустрічатися з нею? А, справді, вони ж звичайнісінькі моби.
– Звичайно, можете сісти. – Сказав я принцесі Алексії, яка чекала на мою відповідь.
– Добре. – Каже вона та сідає.
– Чудова погода, чи не так? – думаю, розмова про погоду найкращий спосіб заповнити тишу.
– Так і є.
Вона підтримує цю розмову на безпечну тему. Її рухи витончені, коли вона починає їсти свій розкішний обід. У принцеси хороші манери. Зрештою дворяни нижчого класу, такі як ми, майже простолюдини.
– У цьому розкішному і дорогому обіді багато страв.
– Так. Я ніколи не зможу з’їсти це за один раз.
– Яке марнотратство.
– Насправді обід за меншою ціною ідеально підійшов би, але якщо я не братиму дорогий обід, то інші будуть соромитися купувати його.
– О, ясно. Якщо ви не з’їсте все, то можу я взяти трохи?
– Так, але…
– О, не турбуйтеся про манери. Зрештою це місце для дворян нижчого рангу.
Я забираю м’ясо з основної страви Алексії та набиваю рот до того, як вона встигає ще щось сказати.
Так, смакота.
– Е-е…
– Я також візьму трохи риби.
– Цей…!
Юху, та я щасливчик. Мій шлунок на сьомому небі від щастя завдяки обіду принцеси. Від учора моє ставлення до Алексії змінилося від сором’язливості та непевності до невимушеності.
Знаєте чому?
Тому що я виконую місію: якнайшвидше розійтися!
– Хаа… роби, що хочеш.
– Дякую за обід, побачимося пізніше.
– Зажди!
План поїсти і втекти – провалився, тому в мене немає іншого вибору, як повернутися на місце.
– Після обіду в тебе практика столичного стилю Бушін, правильно?
– Ага.
Заняття в академії розділені: основні предмети вранці, а практичні заняття у другій половині дня. Ранкові заняття проводяться для певних груп, а післяобідні – для студентів з різних груп, практичні заняття пов’язані з різними видами зброї. Іншими словами студенти можуть обирати, які післяобідні заняття підходять їм найбільше.
– Я теж обрала практичні заняття столичного стилю Бушін, тож, гадаю, ми можемо займатися разом.
– Ні, це не можливо. Ви у першій групі, а я – в дев’ятій.
Практичні заняття зі стилю Бушін дуже популярні, у кожній групі по 50 студентів, тому сформували аж дев’ять груп. Групи з 1 по 9 розділені відповідно до здібностей, і я потрапив до дев’ятої, щоб побачити, як ідуть справи. Гадаю, згодом перейду до 5 групи.
– Все добре, завдяки моїй рекомендації ти зможеш перейти до першої групи.
– Це точно недобре, я впевнений в цьому.
– Тоді мені варто перейти до 9 групи?
– Не робіть цього. У такому випадку я виглядатиму покидьком.
– Одне з двох, вибирай.
– Не хочу.
– Це наказ принцеси.
– Я перейду до першої групи. Ось так і закінчився мій обід. Хьоро і Яґа до самого кінця залишалися персонажами на тлі.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Buymeacoffee.Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Можете поблукати кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно.