Оригінальна назва (японською): 『陰の実力者になりたくて！』(Kage no Jitsuryokusha ni Naritakute!) The Eminence in the Shadow
Англійська назва: The Eminence in the Shadow
Інший варіант назви: Сходження в тіні. Я хочу стати сильною людиною за лаштунками! / Я хочу стати силою в тіні!
Автор: Daisuke Aizawa /逢沢 大介 (Aizawa Daisuke) / Айзава Дайске (Дайсуке)
Ілюстратор (дизайн персонажів): 東西 (Tōzai) / Тозай (Схід і Захід)
Рік початку видання: 2018
Кількість томів: наразі 5
Випуск: триває
Перекладачка: Silver Raven
Опис: Він не хоче бути ні головним героєм, ні фінальним босом. Приховати свою силу та злитися з натовпом, а потім втрутитися за лаштунками, показуючи свої вміння. Він жадає бути «сірим кардиналом», або принаймні прикидатися ним.
Хлопчина, який тренувався заради сили, загинув у нещасному випадку та переродився в іншому світі.
Сід, потрапивши в ідеальні умови для втілення своєї мрій, починає збирати (жартома) команду, щоб перемогти вигаданий «темний культ»… який насправді існує.
Переклад з англійської. Переклад з перекладу, тому деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Особливу подяку за появу перекладу цієї лайтновели висловіть Alastor.
Сходження в тіні. Том 1. Розділ 3-2.
Розділ 3. Офіційний старт «сили в тіні»! Частина 3
– Що ж, приємно дізнатися правду. Я вже почала думати, що ти божевільний. Але виявилося, що я не помилилася. – Говорить Алексія, відступаючи на крок, потім на другий. За спиною Зенона сходи, мабуть, там вихід.
– Ха, думай, що хочеш. Мені байдуже, поки в мене є твоя кров.
– Всі навколо говорять про кров. Це що, дослідницький центр вампірів?
– Щось на зразок того.
– Мені не потрібні пояснення, окультизмом не цікавлюся.
– Їх і не буде.
– Упевнена, що ти вже знаєш, але лицарі скоро будуть тут. Тобі кінець.
– Кінець? І який же кінець на мене чекає? – говорить Зенон з незмінною посмішкою.
– Тебе позбавляться титулу, твоя репутація буде знищена, і тебе, ясна річ, стратять. Я особисто опущу гільйотину на твою шию.
– Цього не буде. Ми з тобою втечемо через таємний прохід.
– Яке романтичне запрошення, але я тебе терпіти не можу.
– Ти ідеш зі мною. З твоєю кров’ю і дослідженнями мене призначать 12 у Колі. Я розпрощаюся з дурнуватою посадою інструктора фехтування.
– Коло? Що це, група божевільних чи щось таке?
– Лицарі Кола – це дванадцятеро вищих лицарів, обраних культом. Увійшовши до їхнього числа, ти отримуєш статус, честь і багатство набагато більші, ніж можна собі уявити. Тепер, коли вони визнали мої здібності, потрібні досягнення. Але я досягну цього завдяки твоїй крові та результатам дослідження.
Зенон картинно розводить руками і регоче.
– Начхати, мене вже нудить від усіх цих розмов про кров.
– Насправді принцеса Айріс підійшла би більше, але і ти згодишся.
– Я тебе прикінчу.
– О, вибач, ти терпіти не можеш, коли тебе порівнюють з сестрою.
– Кх…!
Потужний удар Алексії, спрямований на шию Зенона, сповіщає про початок бою.
– Ой, як страшно. – Зенон блокує цей удар, а також наступний удар Алексії.
Від зіткнення мечів у повітря летять численні іскри.
Якщо оцінювати ситуацію по мечах, що танцюють у повітрі, то вони здаються рівними. Проте вирази обличчя цих двох відрізнялися. Алексія похмура, а Зенон невимушено посміхається.
Ясна річ, Алексія палає ненавистю. Вона розчаровано клацає язиком і відступає.
– Щойно я відвів від тебе погляд, як ти почала використовувати дешеві мечі.
Зенон дивиться на меч, на який і сама Алексія дивиться з гіркотою. Битва лише почалася, а він уже покрився незліченою кількістю зарубок.
– Вибір зброї не впливає на майстерність. – Відповідає Алексія з кам’яним лицем.
– Розумію. Для майстрів це саме так. – Зенон засміявся. – Але ти – посередність. Я інструктор з фехтування, тож відповідаю за свої слова.
Обличчя Алексії скривилося. На мить здалося, що вона ось-ось розплачеться, але цю емоцію глушить чиста лють.
– Дивися, потім скажеш чи справді я посередність.
Сказавши це, вона збирає всі свої сили і кидається на нього.
Алексія знає. Знає, що власними силами, навіть якби це був поєдинок за нормальних обставин, вона не змогла б подолати Зенона. До того ж зараз в її руках дешевий меч, який не прослужить довго. Однак Алексія кожен день махала мечем не без мети. Вона ставила собі за ціль стати такою ж сильною, як старша сестра, тому розуміла чого їй бракувало і докладала всіх зусиль, щоб подолати прірву між ними. Вона бачила, як її сестра володіє мечем. Алексія уже досягнуло того моменту, коли могла уявити собі стиль сестри до найменших деталей.
Тому їй легко зробити це.
– Хааааа! – відтворити удар у стилі принцеси Айріс.
– Кх…!
Уперше посмішка зникає з обличчя Зенона. Меч, який він блокує, наповнений магічною силою.
Обидва мечі жорстоко врізаються одне в одного. Вони на одному рівні.
Ні… Алексія здається трохи сильнішою.
На щоці Зенона з’явилася червона лінія. Він зі здивованим виразом витирає щоку і дивиться на кров.
– Я вражений. – У цих словах не закладено якогось особливого сенсу. – Не знав, що ти приховувала свою силу.
Зенон нахиляє долоню, ніби перевіряючи колір крові під іншим кутом.
– Я змушу тебе пошкодувати, що ти мене недооцінював.
– Кхахаха. – Але Зенон сміється у відповідь. – Звичайно, я був здивований, але ти всього лиш імітація. Тобі ще дуже далеко до справжньої сили.
Він хитає головою.
– Не тобі про це говорити.
– Я поспішаю, тому, гадаю, варто стати серйознішим.
Сказавши це, Зенон піднімає меч.
– …ух!
Атмосфера змінюється, коли магічна сила Зенона стає гострішою і щільнішою.
– Я скажу тобі одну річ: я ніколи не показував свою істину силу перед сторонніми людьми. Уміння, які я тобі продемонструю, це моя істина сила, стиль фехтування наступного лицаря Кола!
Повітря навколо них тремтить.
– Що…
Тепер ситуація повністю відрізнялася.
Алексія ще ніколи не бачила такої сили, що наповнює меч Зенона. Між генієм і посередністю справді полягає неподоланна прірва. Його навіть можна порівняти зі старшою сестрою.
Алексія не має можливості захиститися від клинка, наповненого руйнівною силою, який наближався до неї. Однак рефлекси, закладені довгими роками навчання, спрацювали раніше за розум.
Поштовху не було.
Мечі зіткнулися й один просто розлетівся.
Меч Алексії розлетівся на шматки. Їй здалося, що вона спостерігає за блискучими уламками мітрилу здалеку.
З дуже далекого місця.
З пам’яті випливли дитячі спогади, коли вона насолоджувалася, розмахуючи мечем. Поруч з Алексією завжди була старша сестра. Це той далекий спогад, який би мав уже давно стертися з пам’яті.
– Ти ніколи не станеш такою, як твоя сестра.
З ока Алексії котиться сльоза.
– Ти ідеш зі мною.
Ефес меча випадає з її рук, чується лише глухий металевий звук.
Раптом.
Топ, топ.
Зі сходів позаду Зенона долинає звук.
Топ, топ, топ.
Хтось спускається сходами.
Топ, топ, топ, топ.
Коли звук припиняється, вони бачать чоловіка у довгому чорному, як смола, плащі. Чорне вбрання покриває все його тіло, а глибокий капюшон і маска фокусника закривають обличчя.
Чоловік спокійно робить крок уперед, зупиняючись за межами зони, в якій вони можуть атакувати.
– Людина одягнута в чорний, як смола, одяг… Отже, це ти той кусючий пес, що осмілився напасти на культ. – Зенон дивиться на нього з блиском в очах.
– Мене звуть Тінь. Я той, хто ховається в тіні, і полює на тіней… – його голос глибокий і низький, ніби лунає з безодні.
– Ясно. Ти, здається, надто зрадів, знищивши кілька наших дрібних баз, але на них не було наших кращих бійців. Ти просто боягуз, що полює на дрібних рибок.
Чоловік, який назвав себе Тінню, схоже, вороже ставиться до Зенона. Це хороша новина для Алексії. Однак вона сумнівалася, що цей тип є її союзником.
– Не важливо, на кого і де ми полюємо. Ми знищимо всіх.
– На твій превеликий жаль, більше так не буде. Одна з головних сил культу тут. Сьогодні я вполюю тебе своїми власними руками. Ти приречений.
Зенон спрямовує меч на Тінь.
– Я наступний, хто увійде до числа дванадцяти лицарів Кола, – Зенон Ґріффі. Твоє життя стане моїм досягненням.
Він потужно атакує Тінь, здіймаючи вітер.
Але постать Тіні зникає, а меч розрізає порожній простір.
– Що…?!
Уже за мить Тінь стояв позаду Зенона. Йому знадобилося так мало часу, щоб зайняти цю позицію.
Зенон не може рухатися.
Час для нього ніби зупинився, його меч завмер на місці, він навіть затамував подих, повністю зосереджуючись на людині позаду нього.
Ніхто не рухається.
Так, Тінь просто стоїть спиною до спини Зенона зі схрещеними руками. Він говорить:
– Отже… де головна сила культу?
Обличчя Зенона спотворюється від приниження. Він обертається і б’є мечем.
Але там уже нікого нема.
– Абсурд…!
Чується тріпотіння плаща. Зенон озирається – Тінь стоїть на тому місці, де вперше з’явився, так, ніби нічого не сталося.
Навіть Алексія, що спостерігала за всім збоку, не помітила, як рухається Тінь. Якщо він робить це без якихось трюків, то це дуже сильна людина… Ні, це вміння, про які можна сміливо говорити, що вони виходять за межі можливого.
Зенон придушує роздратування і повільно обертається.
– Здається, я трохи недооцінив тебе. Хоча ті бази були маленькими, та ти все ж зміг їх знищити.
Цього разу він спостерігає за Тінню і, не вагаючись, використовує більше магічної сили. Від такої кількості магії повітря пульсує. Це було набагато сильніше того удару, що розтрощив меч Алексії.
Тінь, безперечно, дуже талановитий воїн. Однак Зенон теж дуже сильна людина. З дитинства його знали як вундеркінда, що виграв численні турніри та став інструктором з фехтування. У цій країні немає мечника, який би не знав імені Зенона Ґріффі.
– Я покажу тобі силу того, хто стане наступним лицарем у Колі.
Швидко…! Алексія ледве може встежити очима за мечем Зенона.
Залишкове зображення меча, що сяє білим, розтинає повітря і наближається до шиї Тіні.
Однак…
– Як нудно…
Тінь легко блокує меч Зенона своїм чорним, як смола, мечем.
– Кху…!
Вони на мить завмирають. Зенон намагається тиснути, але Тінь відступає, користуючись імпульсом руху супротивника, щоб без зусиль відкинути інструктора.
– Ха-а…!
Зенон майже влетів у стіну, йому ледве вдалося уникнути удару, він змінює положення меча, однак не може приховати неспокою.
Вони не рухаються. Але Тінь не рухається з власної волі, тоді як Зенон не може поворухнутися. Йому здавалося, що тіло ніби знаходиться під чужим контролем.
– Хіба ти не атакуватимеш, наступний лицар Кола?
– Тц…! – обличчя Зенона пашить від люті. Він гнівається на свого ворога, але ще більше гнівається на себе. – Стулися-а-а-а-а-а-а!!! – він кричить і січе мечем. Його удари нагадують шквал. Сплетена серія атак нагадує шалений вогонь. Але нічого з цього не діє. – А-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а!!!
Його рев нагадує виття. Це ніби дорослий тренує дитину.
Алексія приголомшено спостерігає за боєм. Вона ніколи не бачила, щоб Зенон раніше так відкривався. Він відкинув свою безтурботну посмішку і скинув маску стриманості. Алексіє знає лише одну сильнішу людину – старшу сестру. Однак вона сумнівалася, що принцеса Айріс здатна перемогти Зенона.
Дзень, дзвяк, дзінь.
Легкі передзвони меча, що розходяться навколо, здаються недоречними. Вони ніби нагадають звуки звичайного тренування.
Чорний і білий меч стикаються, вимальовуючи у повітрі свої траєкторії.
Алексія не може відвести погляду від цієї імітації тренування. Смолянисто-чорний меч зачарував її. Це ж…
– Класичний стиль…
Ця постать використовує той самий стиль, що й Алексія.
Коли Алексія була дитиною в неї вже тоді сформувалося бачення ідеального стилю фехтування. Суть полягала не у таланті, силі чи швидкості, суть у простому: відпрацювання і розвинення основ класичного стилю. Однак її постійно порівнювали з сестрою, висміювали за класичний стиль і Алексія втратила орієнтири.
Проте Алексія не зупинялася.
І щойно вона стала свідком, як людина з класичним стилем фехтування перемагає Зенона Ґріффі.
– Дивовижно…
Їй подобається стиль цієї людини. Якщо подивитися на його рухи, то можна побачити шлях, який він пройшов. Це результат серйозний і постійних зусиль.
Можливо, її сестра думала так само.
– Айріс…
Вона нарешті розуміє значення слів, які старша сестра колись сказала.
– Ґха… чорт…!
Навіть складно порахувати скільки разів стикалися мечі Зенона і Тіні. Звуки від зіткнень розходилися по повітрю.
Зенон дивиться на Тінь і уривчасто дихає. В його очах палає гнів, він досі не може змиритися з реальністю.
– Хто ти в біса такий…! Володіючи такою силою, чому ти приховуєш свою особу?!
Ті, хто мають силу як у Тіні, добре відомі світу, вони мають багатство та славетні своєю честю, але ніхто не чув про стиль Тіні. Навіть якщо він приховує своє обличчя, ті, хто хоча б раз побачили його стиль фехтування, ніколи цього не забудуть.
– Ми – Сад Тіней, ми ховаємося в тіні та полюємо на тіней. Саме тому ми існуємо…
– Ти божевільний…!
Погляди Зенона і Тіні зустрічаються.
Алексія повністю виключена з цієї ситуації. Вона не розуміє, чому вони борються чи яка в них мета. Вона зауважила кілька ключових слів: кров, Діаблос, культ.
Однак Алексія не розуміє, що вони означають. Для неї це звучить, як марення божевільного.
Але якщо це не так, якщо це ніяке не марення? Якщо за лаштунками відбувається щось серйозне, про що Алексія не знає?
– Гаразд. Хочеш, щоб усе було серйозним? Я не проти. – Сказавши це, Зенон дістає з кишені червону таблетку. – Завдяки цьому я пробуджуся та вийду за межі людських здібностей. Однак звичайні люди не можуть впоратися з цією силою, тому зрештою знищують себе самі та помирають. Але лицарі Кола інші. Лише ті, хто може контролювати цю руйнівну силу, мають право приєднатися до Кола.
Зенон ковтає таблетку.
І говорить:
– Я – Третій Пробуджений.
Його магія вирує і ніби вибухає. Рани Зенона гояться за одну мить. М’язи напружуються, а в очах капіляри наливаються кров’ю, виступаючи під дією величезного тиску.
– Я покажу тобі істину силу. – Говорить Зенон і на його губах розцвітає посмішка.
Звичайно, зараз Зенон володіє силою, що переважає силу принцеси Айріс. Алексія справді вважала його сильним, одним із найсильніших у світі, однак вона так думала, пірнувши у глибини відчаю… до того, як побачила стиль Тіні.
Проте зараз вона не думає, що Зенон найсильніший, насправді, побачивши його зміни, вона думає про дещо інше.
– Бридкий…
– Який бридкий…
Голос Алексії і голос Тіні звучать одночасно. Зрештою, вони практикують один і той самий стиль фехтування, тому поділяють однакові почуття.
– Ти щойно сказав бридкий…? – питає Зенон, посмішка зникла з його губ.
– Не принижуй сильних людей цією бридкою формою. Це ганьба для сильних.
– Виродок!
– Неможливо бути найсильнішим, позичивши силу в інших.
Це вперше, коли Тінь проявляє свою магічну силу. До цього часу він майже нею не користувався. Тінь настільки виважено користується магією, що її майже не можливо помітити.
Однак що це?
Ущільнена магічна сила проявляє себе у вигляді синьо-фіолетових ліній. Багато тонких, дуже тонких ліній. Вони спалахують, як блискавки, нагадують кровоносні судини, що оплітають Тінь дивовижним сліпучим візерунком.
– Красиво…
Алексія загіпнотизована цим видовищем. Її приваблює не краса світла, а краса точно вибудуваної магії.
– Що… що це…? – Зенон також був приголомшений. Ніколи раніше жодна людина не показував магію в такій прекрасній формі.
– Зараз я покажу тобі, що таке істина сила… Це навіки закарбується у твоїй пам’яті.
Магічна сила збирається на смолисто-чорному лезі, виплітаючи візерунок. Тінь зосереджує свою магію, вимальовуючи спіраль. Здається, що ця спіраль засмоктує у себе все.
Величезна сила накопичується у смолисто-чорному мечі.
– Це – істина сила. – Тінь, що тримає меч, змінює позицію. Це позиція призначена для того, щоб проткнути ворога.
– Зу-зупини…
Це земля тремтить? Повітря? Зенон?
Ні, все навколо. Тремтить усе.
Алексія помічає, що вона також тремтить. Але не від страху, а від радості. Це переломна точка. Це… найсильніший стиль фехтування.
– Дивись уважно… – Тінь відводить смолисто-чорне лезо, охоплене світлом, назад. – Таємна техніка: Я – атомний вибух.
І атакує.
Всі звуки зникли.
Потік світла проходить повз Алексію і поглинає Зенона. Він проникає і поглинає все – стіни, землю – показуючи далеке небо.
Відбувається вибух.
Візерунок світла виплітається в нічному небі, а столиця королівства освітлюється синьо-фіолетовим кольором.
Здалеку… вибух досягає столиці з запізненням, розвіює дощові хмари, трясе землю і будинки, коли ударна хвиля проходить мимо них.
Над ними виднілося прекрасне зоряне небо і повний місяць.
Зенон випарувався, не залишивши по собі навіть порошинки.
Велика діра в стіні занурилася аж у землю.
І потім… Тінь змахує смолисто-чорним пальтом і зникає.
Колись… був хлопець, який хотів кинути виклик ядерній бомбі. Він тренував своє тіло, свій розум, відточував свої навички.
Але попри всі його старання, бажана мета залишалася поза межами досяжності.
Однак він не здавався, і нарешті знайшов відповідь після усіх своїх божевільних тренувань.
Завдання: Як не випаруватися при ядерному вибухові?
Відповідь: Самому стати ядерною бомбою.
З цього і народилася таємна техніка «Я – атомний вибух». І її потужність справді як у ядерного вибуху!
Алексія не знає, як довго вона заціпеніло стояла на місці, але раптом вона чує, що її кличуть.
– Алексіє… Алексіє…!
Вдалині хтось кричить, задихаючись. Алексія впізнає цей голос.
– Сестро… Айріс… – кричить вона і вибігає через отвір у стіні надвір.
– Алексіє! Алексіє!! – до неї біжить Айріс.
– Сестро, я-я… ух…
Алексію обіймають, не даючи сказати ні слова про те чи поранена вона, чи ні. Айріс мокра з ніг до голови, її тіло здається водночас і холодним, і теплим.
– Я така рада, що ти в безпеці… така рада. – Айріс міцно її обнімає. Алексія охоплює старшу сестру руками у відповідь. – Вибач, тобі, мабуть, холодно.
Алексія хитає головою, притиснувшись до грудей Айріс. Вона не може припинити плакати.
На початку літа двоє студентів стояли на даху. Одна – красива дівчина зі сріблястим волоссям. Другий – звичайний хлопець із чорним волоссям.
– Хоча на поверхні виглядає так, ніби все вирішено, справжня суть цієї справи схована за лаштунками. Моя сестра готується створити спеціальну слідчу групу, і я планую допомогти їй, тому попереду ще багато роботи. – Сказала дівчина.
– Головне – поміркованість, – відповідає хлопець.
– Звинувачення з тебе зняті. Мені шкода, що я втягнула тебе в таку халепу.
– Не переймайся через це.
Між ними проходить порив вітру. Спідниця дівчини погойдується, відкриваючі білі ніжки.
– Тут так жарко, ходімо всередину?
Сьогодні хороший день, погода гарна, полуденне сонце яскраво світить. Здалеку долітають звуки цикад, а від двох студентів тягнуться довгі густі тіні.
– Зажди. Є дві речі, як я маю сказати.
– Тут?
– Тут. – Дівчина примружує очі та дивиться на синє небо. – Перше, я хочу тобі подякувати. Раніше ти сказав, що тобі подобається мій стиль, так? З деяким запізненням, але я тобі дуже вдячна.
– Жодних проблем.
– Нарешті мені подобається мій стиль фехтування. Але це не через тебе.
– Тобі не здається, що останнє можна було і не говорити?
– Але це правда.
Вони зустрічаються очима і хлопець першим відводить погляд.
– Що ж, це добре, що ти почала любити власний стиль.
– Так, добре, – дівчина усміхається.
– А що друге?
– До цього часу ми вдавали, що зустрічаємося, але інструктор Зенон загинув під час цього інциденту.
– Я нарешті звільнився від своїх обов’язків.
– У мене є для тебе пропозиція. – Дівчині, схоже, важко підібрати слова. – Якщо ти не проти… – Її червоні очі блукають. – Чи можемо ми ще якийсь час продовжувати ці стосунки? – голос дівчини трохи пом’якшав.
Хлопець яскраво усміхнувся.
– Ні, – каже він, показуючи їй середній палець.
Дівчина одним плавним рухом дістає меч.
Студенти, що увечері того дня піднялися на дах, побачили там величезну калюжу крові.
Однак попри таку кількість крові ніде не було трупа. Навіть коли студенти і керівництво школи розслідували цю справу, то не знайшли нікого з серйозними пораненнями або зниклих безвісти. Справа зайшла у тупик.
Пізніше цей випадок стане один із семи загадкових див академії, який назвали – вбивство без трупа.
Якось Алексія поставила Айріс дивне запитання:
– Будь ласка, скажи, як потрібно просити вибачення, щоб тебе точно вибачили?
Айріс хмуриться на це запитання. Цікаво, чого молодша сестра очікує від неї? Вона говорить молодшій сестрі очевидне:
– Немає таких вибачень.
Айріс сказала Алексії те, що стосувалося здорового глузду. Однак це проходить повз вуха роздратованої молодшої сестри.
– По-перше, я не люблю вибачатися, – говорить Айріс, кидаючи в Алексію, що повернулася до неї спиною, рушник.
В той день на цьому все закінчилося.
Однак в Айріс розгорається обов’язок допомогти сестрі.
Вона має чимось допомогти Алексії.
Якщо судити з того, що Айріс зрозуміла, жодних сумнівів, нерозумна молодша сестра зробила боляче комусь із близьких. Однак судячи з вигляду Алексії, вона не змогла залагодити цю ситуацію.
Якщо подумати, то це вперше, коли молодша сестра питає в неї, як вибачатися.
Досі Алексія вибачалася, коли робила щось не так, бо мала це зробити. Це були поверхневі вибачення, в які не вкладали жодних емоцій, однак ті, хто не були з нею знайомі, не розуміли цього. Тому до цього часу в неї не виникало проблем.
Однак питання, як вибачитися, щоб тебе точно вибачили, означає, що вона знайшла друга, який не є поверхневим знайомим.
Сестричка нарешті знайшла друга.
Серце Айріс розривалося від радості, краплі самотності та непереборного відчуття обов’язку.
Однак якщо прямо заговорити з Алексією про це, то вона збуриться і це викличе протилежний ефект. Айріс провела цілу ніч, розмірковуючи над ситуацією, але так і не змогла знайти якось хорошого рішення.
Почнемо з того, що Айріс говорить прямо, але вона не має витонченості у спілкуванні дворян, тоді як Алексія гарно вміє прикидатися і не дуже ладнає зі щирими розмовами. Якщо старша сестра запропонує їй якийсь варіант, Алексія може сказати: будь ласка, сестро, припини, у мене сироти по шкірі пішли від того, як це незручно. У спілкуванні ці двоє – абсолютні протилежності.
Тому Айріс вирішує покластися на чутки.
У рідкісний вихідний, коли вони могли зустрітися, Айріс запропонувала Алексії навідатися до крамниці, про яку багато говорили.
– Сестро, що це за місце?
– Воно називається Міґоші, дуже популярне у столиці місце. Я чула, що тут продаються смачні солодощі.
– Я не ненавиджу солодке, але…
Айріс квапиться змінити фокус уваги Алексії, на обличчі якої з’явився дивний вираз.
– Хей, я чула, що смаколик під назвою шоколад дуже популярний серед дівчат. Тому, я думаю, що це буде чудовий подарунок.
Алексія холодно дивиться на сестру.
– На-наприклад, якщо в тебе є близький друг, гадаю, він буде щасливий отримати щось таке.
Айріс силувано усміхається. Їй не дуже вдається натякати.
– Гаразд, я зрозуміла. Ходімо всередину. – Говорить Алексія з байдужим видом.
– О, ні, ми не можемо зайти. Бачиш, яка черга.
Міґоші має величезну популярність, перед будівлею вишикувалася довга черга.
– Якщо ми станемо в чергу, то завдамо їм чимало клопоту.
Щойно Алексія це сказала, як до них підходить співробітниці з Міґоші.
– Принцесо Айріс і принцесо Алексіє, ласкаво просимо.
Жінка в синій уніформі чемно схиляє перед ними голову і веде їх за собою. Швидкий погляд навколо показує, що дві принцеси привернули багато уваги.
– Ясно, – Айріс киває, Алексія зітхає на це.
Їх ведуть через переповнені зали крамниці до спокійного місця. За словами темноволосої жінки, що їх привела, цей торговий зал призначений виключно для важливих клієнтів.
Зала оздоблена просто, але зі смаком, це справило освіжаюче враження на двох принцес, що звикли до вишуканих і пишних дизайнів. Навколо багато нових продуктів і Алексія, яка здавалася байдужою, поступово почала сяяти.
Перед ними з’являється неймовірно красива ельфійка з волоссям кольору індиго.
– Перепрошую за очікування. Мене звати Луна, я голова компанії Міґоші. Це наш новий шоколадний продукт.
Перед Айріс і Алексією ставлять по шматочку коричневої маси, якої вистачить лише на один укус.
– Цей продукт під назвою «трюфель» ми щойно випустили на ринок.
– Трюфель…?
– Виглядає не надто апетитно. – Говорить Алексія з байдужим лицем.
– А-але пахне добре. – Одразу ж каже Айріс.
– Це зразки для проби, скуштуйте, будь ласка. – Реагує Луна зі спокійною усмішкою.
– О, дякую.
– Тоді я скуштую.
У момент, коли вони поклали трюфель до рота, їхні обличчя засвітилися.
– Цей… цей солодкий смак такий глибокий. Гадаю, я б з’їла ще кілька штук.
– Гіркі нотки підкреслюють його солодкість. Смак вишуканий, насичений і аромат просто неймовірний. Купую.
Звичайно, Айріс з Алексією купили кожен вид шоколадного продукту. Компанія Міґоші доставить усе до королівського замку.
– Алексіє, чи не варто тобі попросити, щоб їх загорнули як подарунок?
– Нема потреби.
– С-справді?
Коли вони збираються піти, Луна звертається до них:
– Якщо у вас є бажання, хочете поглянути на інші наші товари? Упевнена, щось припаде вам до смаку.
– Гаразд…
Вони не збиралися затримуватися надовго, але Айріс зацікавили товари компанії, що виготовляє шоколад. Алексія теж здається трохи зацікавленою.
– Так, я не проти.
– Чудово.
Луна подає жест персоналу і ті приносять продукт за продуктом. Це були не тільки солодощі. Делікатеси, консервовані продукти, чай, лікер, товари повсякденного попиту, аксесуари – все свіже і неймовірної якості. Вони знову несподівано витрачали гроші.
Аж раптом перед ними поклали невеликий клаптик тканини.
– Що це…? – Алексія нахиляє голову, беручи пальцями тканину з мереживом.
– Це жіноча білизна. – З усмішкою відповідає Луна.
– Спідня білизна?
– Оце…?
Айріс і Алексія уважно роздивляються чорну штуку у вигляді літери Т, прикрашену білим мереживом.
Якщо придивитися, воно і справді нагадує спідню білизну, але тканини замало. Якщо їх одягнути, то буде видно сідниці, до того ж ця річ мала прозорі вставка.
– Цей продукт називається стрінги.
– С-стрінги… – Айріс здригається.
Ця річ може прикрити лише мінімум. Хоча виглядає воно досить мило, але мета очевидна.
Ч-чи має право така білизна взагалі існувати?
– Чоловікам вони дуже подобаються.
Алексія одразу реагує на ці слова.
– Сестро…
– Алексіє, ти не можеш…
– Я впевнена у формі своїх сідниць.
– П-проблема не в цьому!! – Про що говорить її молодша сестра?! – Ц-ц-це не те, що має носити принцеса!
– Я впевнена у формі своїх сідниць.
– Я це вже чула! Я не дозволю. Ні, я тобі цього точно не дозволю!!
– Можете приміряти, якщо хочете.
Айріс з неймовірним зусиллям стримує себе, щоб не крикнути Луні: «Не говори дурниць!».
– Я приміряю.
– Ні!
– Сестро Айріс, я всього лиш приміряю.
– О, ні! Ти просто намагаєшся створити ситуацію, коли тобі доведеться це купити. Так чи так, а ти це купиш! Я знаю ці штучки!
Алексіє роздратовано цокає язиком.
– Принцесо Айріс, здається, ви неправильно зрозуміли, але стрінги це жіноча спідня білизна. – Сказавши це, Луна встала. – Насправді, зараз я ношу таку саму модель. – Вона повертається до них спиною.
Вони звертають увагу на її розкішні сідниці, обтягнуті красивою сукнею.
– Подивіться, моя сукня тоненька, але спідня білизна непомітна.
– Т-так, справді.
Спідня білизна завжди помітна під тонким одягом. Деякі дівчата не одягають спідню білизну на офіційні заходи, щоб не показувати лінію трусиків.
Але стрінги усувають цю проблему. Вони абсолютно непомітні під одягом.
– Ви справді це носите…
– Хочете побачити? – Луна трохи піднімає сукню, показуючи молочно-білі стегна.
– Н-ні, все добре.
– Жартую, – з яскравою усмішкою Луна опускає сукню. – То бажаєте приміряти?
– Так.
– Ну, якщо це просто примірка…
Луна відвела їх обох до великої примірочної.
Айріс занепокоєно дивиться на Алексію, що радісно змінює спідню білизну.
Алексія задирає спідницю і стягує трусики. Спідня білизна падає до щиколоток, вона піднімає спочатку одну ногу, а потім іншу. Зняті трусики вона вішає на гачок на стіні. Алексіє бере стрінги.
– Вони ж майже прозорі… – збентеженим голосом говорить Айріс.
– Гарне провітрювання. – Голос Алексії звучить абсолютно щасливо.
Вона нахиляється і піднімає праву ногу. Просунувши одну ногу, Алексія піднімає ліву, після чого тягне стрінги під спідницю та нахиляє голову.
– Трохи дивні відчуття…
Айріс втрачає дар мови, коли бачить, як сестра задирає спідницю.
– Це… – її поле зору заливає білим.
– Принцесо Алексіє, ви одягнули їх задом на перед.
– О, зрозуміло. – Залишивши приголомшену Айріс стояти на місці, Алексія і Луна обмінялися фразами. Алексія знімає стрінги й одягає їх, як треба. – А вони приємні до шкіри.
– Ми використали для цього новий матеріал, яким пишаємося.
Алексія піднімає ноги, присідає і розводить ноги, щоб перевірити наскільки зручні стрінги.
– Сестро, поглянь.
Це повертає Айріс до реальності.
– Дивись. – Сказавши це, Алексія задирає спідницю і показує оголені сідниці ідеальної форми.
Біла гладка шкіра відбиває світло і сама світиться. Алексія грайливо похитується і її стегна погойдуються в такт.
– Ні, припини цю ганебну поведінку негайно!
– Бачите, трусиків не видно під одягом. – Додає Луна.
Алексія опускає спідницю і спідньої білизни під одягом не видно.
– Поглянь спереду, це дуже мило.
Алексія знову піднімає спідницю, повертаючись до Айріс обличчям. Дизайн справді милий, але це…
– А-А-А-Алексіє, воно ж прозоре…
– Вони приховують достатньо…
В голові Айріс тричі повторюється: недостатньо, недостатньо, недостатньо.
– Беру. А ще візьму такі ж у трьох різних кольорах.
– Дякуємо за покупу.
– Ні! Абсолютно і точно ні! – Айріс приходить до тями. – Принцеса Мідґарду не може носити таку вульгарну білизну!
– Сестро…!
– Ні! Ні! Ні! І ще раз ні!!
– Це всього лише спідня білизна!!
Айріс і Алексія дивляться одна на одну. Луна майже бачить, як між ними пробігають іскри.
– Гаразд.
– Алексіє, нарешті ти зрозуміла.
– Я дослухаюся до твоїх слів. Безглузді слова замилили мені очі, я втратила орієнтир. Я мала дослухатися до правильних слів, як тоді, коли ти сказала, що тобі подобається мій стиль.
Алексія дивиться на Айріс із серйозним обличчям, все ще демонструючи прозору спідню білизну.
– Так, я пам’ятаю це.
– Мій стиль фехтування – простий, так само як і я. Тому я дослухаюся до слів тих, хто мене визнає.
– Алексіє… – Айріс від зворушення проймає тремтінням. Нарешті вони розуміють одна одну.
– Якщо ти так не схвалюєш носіння стрінгів, тоді я не купуватиму їх. Я дужу-дуже-дуже хочу їх носити, але якщо ти скажеш ні, то я послухаюся. Тому, будь ласка, скажи: ти справді вважаєш, що це абсолютно неприйнятно?
Алексія дивиться в очі Айріс так, ніби зазирає в душу.
– Ем, е-е… вони не…
– Не неприйнятні?
– …так.
– Тоді я беру їх!
– Дякуємо за покупку!
Айріс розуміє, що її ошукали, але коли вона бачить яскраву усмішку сестри, то відмовляється від заперечень і теж усміхається.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
